Міністерство транспорту та зв’язку україни дніпропетровський національний університет залізничного транспорту імені академіка в. Лазаряна




Сторінка1/2
Дата конвертації13.04.2017
Розмір1,03 Mb.
  1   2
МІНІСТЕРСТВО ТРАНСПОРТУ ТА ЗВ’ЯЗКУ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ ІМЕНІ АКАДЕМІКА В. ЛАЗАРЯНА

РАДА З ГУМАНІТАРНОГО ВИХОВАННЯ




ВІСНИК КУРАТОРА

44


(квітень 2010)

ДНІПРОПЕТРОВСЬК

2010
Укладач: Дешко Л. К.
УДК 378
Вісник куратора № 44 (квітень 2010 р.)

Рекомендовано до друку радою з гуманітарного

виховання 14 квітня 2010 року
Редактор: Лагдан С. П.

Комп'ютерний набір: Сидорчук Н. В.


Зміст



  1. Здоровий спосіб життя. Проблеми здоров'я підростаючого покоління (доц. каф. фізвиховання Ульченко В. Ф., лікар лікувально-фізкультурного кабінету Попович Ю. А., викладач кафедри українознавства Лагдан С. П. ).

  2. Правові аспекти тютюнопаління.

  3. Нові можливості відділу обслуговування науково-технічною літературою (Шітікова Т. Н. – зав. відділу обслуговування науково-технічною літературою НТБ).

  4. Згадаймо ці дати.

Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту

імені академіка В. Лазаряна

Дніпропетровськ – 49010, вул. акад. Лазаряна, 2


ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ
Проблеми здоров’я підростаючого покоління
В історії України було багато важких етапів, коли населення перебувало на межі життя та смерті – це війни, революції, голодування. Не можна назвати легким і сьогоднішній кризовий період. І все-таки однією із найбільш важливих проблем у нашій країні на даному етапі стало здоров’я населення, особливо молоді, школярів, студентів. Лише за вересень-жовтень 2008 року в Україні сталося чотири зареєстрованих випадки смерті учнів на уроках фізичної культури після незначного фізичного навантаження (наприклад, пробіжки підтюпцем). Це викликало тривогу громадськості. Якими ж були оргвисновки? Зменшити навантаження на уроках, нормативні вимоги, взагалі відмінити кроси та кросові підготовки. Замість того, щоб гостро поставити питання, чому це відбувається, як вирішувати проблеми здоров’я підростаючого покоління, дійшли до парадоксальних висновків.

Згадаймо, як багато уваги раніше, під час існування СРСР, приділялося фізкультурі, спорту, здоровому способу життя, змістовному дозвіллю молоді. Для виховання здорового покоління у Радянському Союзі була велика кількість піонерських таборів, туристичних баз, спортивних споруд, спортивних шкіл. У міських парках у центрі уваги завжди були спортивні площадки, заповнені охочими пограти у волейбол, баскетбол, настільний теніс, шахи тощо. А зараз у центрі парків – пивні кіоски, палатки, гральні автомати (так звані однорукі бандити). Для виховання здорового покоління країни це дуже важливі моменти. Необхідно вчити людину, особливо молоду, ретельно стежити за своїм здоров’ям, створювати їй умови та можливості для регулярних занять фізичними вправами і спортом. Це означає: виділити для цього час і місце для занять, підтримувати школярів і студентів, які ведуть здоровий спосіб життя, підтримувати спортсменів, які захищають спортивну честь підприємства, університету, району, міста, області й, нарешті, країни. Так було у роки Радянського Союзу. А що ми маємо сьогодні?

Діти палять біля школи, не ховаючись. Вільно розпивають із пляшок пиво на вулиці, у громадських місцях, і хлопці, і дівчата. За подібне у США, наприклад, відразу ж забирають у поліцейську дільницю та жорстко карають. А в нашій країні чомусь все це можна. Підлітки зачасту дозволяють собі і більш міцні напої (вино, горілка), вживають наркотики з 13-14 років. Через 2-3 роки вони вже стають невиправними алкоголіками, наркоманами, врешті-решт – ізгоями суспільства, непотрібним баластом.

У минулі часи на весь світ славилися відвагою, силою духу і тіла, міцними характерами люди слов’янського походження, які проживали на землях Русі. Недаремно у роки Великої Вітчизняної війни один із вождів рейху, гауляйтер рейхскомісаріату України Еріх Кох сказав про наших людей наступне: „Необхідно зупинити біологічну силу українців надмірністю табаку і горілки”. Саме так відбувається зараз із нашою молоддю, принаймні, зі значною її частиною, кинутою, по суті, напризволяще. Результат всього цього безпорядку – сумна статистика кількості населення України. У 1990 році в Україні проживало більше 52 млн. чоловік, на січень 2006 року – менше 47 млн. Без війни та голодомору Україна втратила за ці роки 6 млн. чоловік. Села, колись багаті, квітучі, в яких зростали найбільш здорові діти, зараз збезлюдніли. Статистика народжуваності і смертності у селі 1 до 20. Не можна говорити, що уряд не знає про цю проблему. Дещо робиться: це і грошові заохочення народжуваності, й увага до провідних спортсменів країни, проте все ж втрачено головне. Немає систематичного субсидіювання масового фізкультурно-оздоровчого руху, немає масового спорту, а, отже, немає припливу молодих перспективних хлопців та дівчат у великий спорт. спортивні дитячо-юнацькі школи практично перестали існувати. Дітям нікуди піти у вільний час, окрім гральних автоматів, екранів телевізорів, моніторів комп’ютерів тощо. Таке байдуже ставлення до здоров’я наших нащадків призводить до шкідливих наслідків.

Із газетних шпальт, по радіо й особливо з екранів телевізорів звучить оглушлива реклама – пий пиво „На повну”, ні про що не думай. У країні давно вже назріла проблема пивного алкоголізму, особливо серед студентської молоді. А пиво ж ще небезпечніше, ніж горілка. Спеціалісти стверджують, що агресивна і нав’язлива реклама пива уже зробила свою чорну справу, і країна плавно скотилася від покоління „пепсі” до покоління „пива”. Після пива у 60 % молодих людей можуть бути проблеми із потомством. Пиво містить спирт етанол, метадон, ефедрин, нарешті, кобальт – все це наркотики і токсини. Кожен третій студент чи молода людина випиває майже щодня по три пляшки пива, що дорівнює 180 гр. горілки.

Достатньо ввечері прогулятися містом, щоб побачити, як більшість молодих компаній „заряджаються” пивом прямо із пляшки чи банки, не соромлячись. Не дивує уже нікого молода мама із коляскою, яка палить і попиває пиво із пляшки. Яке майбутнє очікує „пивне” покоління? Чоловіки, які регулярно п’ють пиво, стають імпотентами, у хлопців та юнаків формування скелета може піти за жіночим типом (широкий таз, вузькі плечі, обвислі груди тощо), у жінок зростає вірогідність захворіти на рак грудей. У дітей та підлітків алкоголізм розвивається швидше, ніж у дорослих, і лікується він важко. Одне пивне покоління уже росте. А що буде з наступним? Питущий народ сам через 20-25 років вимре. Такий прогноз досить реальний, якщо ми і надалі будемо байдужими до фізично і духовно здорового розвитку наших дітей. Підтвердженням цьому є статистика.

За останні три роки захворюваність на алкоголізм серед підлітків виросла у 5 разів. За даними ВОЗ (Всесвітньої організації здоров’я), школярі України займають перше місце в світі за вживанням алкоголю. За кількість тих, хто палить, – друге місце в світі. СНІД найбільше поширений в Україні. За даними Міністерства охорони здоров’я, в Україні 5 тисяч підлітків є зареєстрованими алкоголіками. Яскравий приклад: на випускні вечори в школі з батьків майже офіційно збирають великі суми грошей на цінні подарунки вчителям, на урочистий вечір із застіллям, куди входять горілка, шампанське, вино, пиво. Цікавим є факт розрахунку кількості спиртних напоїв: на 30 чоловік (приблизно один клас) купляють 10 пляшок горілки (приблизно по 160 гр. на кожного), не враховуючи шампанське, вино, пиво. На випускному вечері прийнято обов’язково дарувати цінні подарунки вчителям. Ті ж вчителі, що вчили дітей доброму, розумному, п’ють спиртне в одному залі зі своїми вихованцями. Чого очікувати надалі?

Наведемо деякі статистичні дані аналізу стану здоров’я студентів ДІІТу за останні 30 років.

Таблиця 1

Рік медобстеження

Основна медична група

Підготовча медична група

Спеціальна медична група

1975

85 %

6 %

9 %

1985

59,2 %

29,5 %

11,5 %

1995

48,8 %

33,7 %

12,5 %

2006

48,2 %

34,2 %

17,8 %

У таблиці наведені дані процентного співвідношення чисельності студентів, які займаються в основній медичній групі (практично здорові, нормально фізично розвинені), підготовчій (практично здорові, слабо фізично розвинені) і спеціальній медичній групі (хронічно хворі, із вродженими недоліками, після операцій тощо). Неважко помітити тенденцію до збільшення (понад 50 %) студентів фізично ослаблених та хворих. У цифрах це виглядає так: у 2006 р. із 4381 студента, що проходили медогляд, до основної групи віднесено 2108 чоловік, до підготовчої і спеціальної – 2273. Чітко корелюються із наведеними даними й результати аналізу показників стану фізичного розвитку та антропометричні дані студентів, наведені у наступній таблиці.


Таблиця 2

Рік обсте-ження

Середня вага студента, кг

Середній ріст студента, см

Різниця показни-ків

Біг на 100 м (сек.)

Стрибок у довжину з місця, см

Сила кисті, кг

правої

лівої

1980

72,12

171,58

99,4

14,62

232

50,6

46,1

1985

74,82

173,12

98,3

13,80

230

46,0

41,0

1995

70,20

176,00

106,0

14,43

220

38

33,0

2005

69,4

178,4

109,0

14,59

214

28,5

25,0

Із наведених даних неважко встановити зміну ваго-ростових показників, особливо у 90-ті роки. Збільшується астенізація студентів у напрямі дистрофії, тобто невідповідності ваги і росту. Якщо у 80-их роках нормою ваги людини (у 18-40 років) вважалася різниця між ростом і вагою 100 одиниць, то на 2005 рік ми маємо показник 109 одиниць. Є студенти-юнаки із вагою менше 50 кг. Аналізуючи розвиток фізичних якостей (швидкості – біг на 100 м, швидкісної сили – стрибок із місця, сили кисті), чітко бачимо тенденцію до зниження силових (майже вдвічі зменшилася сила кисті) і швидкісно-силових якостей. Наведені дані у таблицях 1 і 2 не можуть не привертати уваги своїми змінами.

Збільшилася кількість захворювань такої нозології:


  • захворювання шлунково-кишкового тракту, що може бути наслідком незадовільного харчування, вживання алкоголю та паління;

  • хірургічні захворювання опорного апарата, часто з моменту народження, що може бути результатом дефіциту кальцію в організмі людини;

  • вегето-судинна дистонія з випадками синкопії (непритомного стану);

  • короткозорість, що є очевидним результатом передусім надмірного просиджування за комп’ютером та перегляду телевізійних програм.

Проти наших дітей ведеться війна без оголошення, війна, проти якої вони не мають ніякого захисту. Ми повинні стати на захист дітей та внуків, знайти шляхи вирішення цієї проблеми. Для цього необхідно, щоб пропаганда здорового способу життя стала державною турботою, щоб виділялися стабільні, серйозні кошти на оздоровлення людей, особливо підлітків, щоб відбувався підйом масового спортивного руху. Лише наполеглива робота в цьому напрямку може поліпшити ситуацію.

Кандидат біологічних наук,

доцент кафедри

фізичного виховання ДІІТу

Ульченко В. Ф.,

лікар лікувально-

фізкультурного кабінету ДІІТу

Попович Ю. А.

Лагдан С. П. – член гуманітарної ради, викл. каф. українознавства

ПРАВОВІ АСПЕКТИ ТЮТЮНОПАЛІННЯ
Проблема здорового способу життя, життя без шкідливих звичок є зараз однією із актуальних проблем для всього нашого суспільства. Не менш гострою вона виступає для молоді, дітей, бо вони якраз знаходяться у тому життєвому циклі, коли формується організм, психіка людини.

Серед багатьох факторів способу життя, які суттєво впливають на здоров'я молоді, надзвичайно важливим є споживання тютюну.



При проведенні соціологічного дослідження: «Яке місце займає проблема здоров'я у студентів?», всім опитаним серед інших запитань було задано і таке: «Чи палите Ви?».

У нашому університеті паління заборонено в учбових корпусах, гуртожитках, палаці культури студентів, тому його зловживання є грубим порушенням внутрішнього розпорядку. Паління на вулиці (у дворі університету) у спеціально відведених для цього місцях з ціллю додержання належного порядку, чистоти та дотримання правил протипожежної безпеки.


Відповіді на питання: «Чи палите Ви?» мали такий вигляд:

Варіанти відповідей

Кількість відповідей, %

Ні, це шкідливо для здоров'я

62

Так, не можу покинути

18

Палив(ла), але покинув(ла)

18

Ні, але хочу спробувати

1

Безумовно визначений той факт, що 62 % відносяться до паління негативно.

18 % мають цю шкідливу звичку та не можуть покинути.

Радує те, що 18 % покинули палити.

Та лише 1 % хоче спробувати.

Зрівнюючи дані опитування 2006 року із нашими даними, слід зазначити, що тенденції дещо змінилися. Збільшився відсоток студентів, які не палять. А це є позитивним показником.

У неповнолітніх є базове право на умови життя, які не загрожують здоров’ю.



Виявляється, близько половини їх щоденно зазнають кричущого порушення своїх прав. Як? Вони змушені вдихати тютюновий дим. Першим документом людини є "«Конвенція про права дитини», яка була прийнята 20 листопада 1989 року. Вона набула сили 2 вересня 1990 року, ратифікована Україною 27 лютого 1991 року. До десятої річниці прийняття Конвенції (листопад 1999 року) її ратифікували всі країни світу, крім двох – Сомалі та США. Прийняття Конвенції стало кульмінацією майже 70-річної боротьби за те, щоб міжнародне співтовариство визнало особливі потреби та незахищеність дітей. Конвенція – це не стільки перелік прав дитини, скільки всеосяжний список обов’язків, які держави готові визнати стосовно дитини. Ці обов’язки можуть бути прямими, наприклад, надання умов для освіти або забезпечення належного відправлення правосуддя стосовно неповнолітніх, або непрямими, коли вони дозволяють батькам, іншим членам родини або опікунам виконувати обов’язки вихователів та захисників.

Конвенція ставить дитину на центральне місце в домі, у громаді і в суспільстві і виходить із того, що основні права дитини необхідно реалізовувати в комплексі, не відокремлюючи одне, «більш важливе» на перший погляд, право від інших.

Конвенція охоплює широку гаму прав людини. Традиційно права класифікувались як громадянські та політичні, з одного боку, і економічні, соціальні і культурні, з іншого. Сенс Конвенції – підкреслити, що всі права взаємно доповнюють одне одного, забезпечуючи те, що ЮНІСЕФ називає «виживанням та розвитком» дітей. Було визнано корисним згрупувати всю гаму прав, охоплених Конвенцією, у три категорії: забезпечення, захист та участь. Діти мають право на забезпечення в найширших межах, починаючи з імені та громадянства і закінчуючи медико-санітарною допомогою та освітою. Вони мають право на захист від певних дій, наприклад, тортур, експлуатації, довільного позбавлення волі та необґрунтованого позбавлення сімейної турботи. Діти також мають право на участь у рішеннях, які стосуються їх життя, та на участь у житті громади.

Конвенція базується на чотирьох загальних принципах:



– попередження дискримінації;

– найкращі інтереси дитини;

– право на життя, виживання та розвиток;

– участь дітей в прийнятті рішень, інформування дітей про їх права.

Важливо підкреслити, що Конвенція розуміє під дитиною людину, яка не досягла 18 років (стаття 1). Часто дорослі підлітків сприймають як не зовсім дітей. Звичайно, підліток заявляє про свою дорослість, обстоює своє право приймати самостійні рішення. Дуже важливо поважати самостійність підлітка, дати йому можливість навчитися приймати рішення і нести за них відповідальність. Юридично підліток залишається дитиною, він потребує захисту своїх прав з боку батьків і держави. І саме підлітки виявляються незахищеними у сфері соціальних, духовних прав, права на здоров’я.

Конвенція є по суті своїй революційним документом. Вона визначила основні права дітей, зобов’язала держави, що її підписали, забезпечити законодавчу гарантію прав дітей. Конвенція, таким чином, не є документом прямої дії, на неї складно посилатися в суді. Однак саме вона показує, чого прагнуть люди планети у захисті дітей.

Кожні п’ять років держави-учасниці готують доповідь про кроки із впровадження Конвенції у місцеве законодавство. Доповіді оцінює та узагальнює Комітет із прав дитини, який складається з 10 незалежних експертів, обраних на 4 роки. Саме Комітет визначає, чи є в країнах прогрес із впровадженням Конвенції і що потрібно робити в інтересах дітей, що живуть у кожній країні.

Конвенція про права дитини 1989 року підкреслює всесвітнє занепокоєння здоров’ям та добробутом підростаючого покоління. Воно має право рости в атмосфері, найбільш сприятливій для здоров’я. Уряди відповідають за впровадження відповідної політики, для того, щоб всі вони могли досягти найвищого можливого рівня здоров’я і користуватися найдосконалішими послугами системи охорони здоров’я.

Від чого залежить здоров’я в першу чергу? Медики визначають кілька головних факторів: спадковість, якість медичного обслуговування, спосіб життя, фактори зовнішнього середовища. Якість і своєчасність медичного обслуговування забезпечує близько 10-15% реального здоров’я людини, стільки ж залежить від спадковості. Фактори зовнішнього середовища (якість повітря, питної води, харчів) – важливі. Однак помітно, що в одних і тих самих умовах деякі люди хворіють часто, а деякі – зрідка. Виявляється, вирішальним фактором здоров’я людини є спосіб життя (він забезпечує до 60% здоров’я). Під ним ми розуміємо і режим, і характер харчування, і заняття фізкультурою, і водні процедури, і, це дуже важливо, не споживання таких шкідливих речовин, як алкоголь, наркотики, тютюн. Здавалося б, спосіб життя найлегше поміняти, адже він залежить тільки від нас. Але з року в рік повторюється щоденна практика життя. І стає очевидним, що за здоров’я людини відповідає не лікар, а сама людина. А на спосіб життя підлітка більш за все впливають його батьки.

Серед інших факторів способу життя, які суттєво впливають на здоров’я підростаючого покоління, надзвичайно значимим є споживання тютюну. Науковими дослідженнями встановлені наступні факти про тютюн та його вплив на підліткове здоров’я.

Куріння тютюну – причина захворювань та смерті, яку з усіх важливих причин найлегше усунути засобами профілактики. Куріння матері і батька під час вагітності підвищує ризик ранніх абортів, народження дитини із зменшеною вагою. Куріння батьків збільшує ризик раптової смерті немовляти без видимих причин у перші місяці життя. Куріння батьків збільшує ризик того, що дитина захворіє на астму, серцево-судинні захворювання, буде частіше хворіти на респіраторні захворювання, карієс.

Куріння батьків збільшує ризик того, що дитина почне курити в дуже юному віці, і цим поставить своє життя під ще більшу загрозу.

Від хвороб, спричинених курінням, у світі вмирає більше, ніж від СНІДу, наркотиків, алкоголю, вбивств, самогубств, автомобільних та авіакатастроф разом. На Україні близько 110 тисяч осіб щорічно помирає внаслідок куріння.

«Тютюнова пандемія – це заразне захворювання. Воно передається через рекламу, через приклад курців і через дим, на дію якого наражаються некурці, особливо діти. Наша робота полягає в тому, щоб імунізувати людей проти цієї пандемії» – це слова Гру Харлем Брундтланд, Генерального директора ВООЗ, промовлені у 1999 році. Карол Беламі, Виконавчий директор ЮШСЕФ, у 1998 році назвала тютюн причиною смерті, яку найлегше попередити.

Тютюнова пандемія не схожа на багато інших заразних захворювань тим, що вона – справа рук людських. В усьому світі тютюнові компанії продовжують рекламувати і просувати на ринок свій смертоносний товар. Із недавно відкритої документації тютюнової індустрії видно, що виробники тютюну уже 30 років знають про те, що тютюн є причиною раку, що нікотин викликає сильну залежність, а пасивне куріння шкодить здоров’ю. Проте досі тютюнові компанії використовують свою економічну та лобістську міць для того, щоб блокувати або спустити на гальмах законодавство, створене для захисту дітей від тютюну. На сьогодні тютюнові вироби є одними з найменш регульованих продуктів на ринку.

Якщо сучасні тенденції куріння збережуться, близько 250 мільйонів дітей, які живуть зараз, будуть, у кінцевому рахунку, вбиті тютюном. Наше завдання, наше покликання полягає в тому, щоб подолати ці тенденції і покласти край тютюновій чумі.

З моменту ратифікації Конвенції про права дитини тютюн визначається як питання, що прямо стосується прав дитини. Доповіді держав-учасниць і визначення Комітету з прав дитини ясно показують, що питання споживання тютюну лежить у сфері регулювання Конвенції. План дій, прийнятий на присвяченому дітям Всесвітньому саміті у 1990 році, проблему споживання тютюну визначив як таку, яка вимагає невідкладних дій, особливо «профілактичних заходів і просвіти молоді».

Стаття 3 Конвенції – найжорсткіша основа для впровадження всеосяжних програм контролю над тютюном. Тютюн є надзвичайно потенційною загрозою для юнацтва і для чистоти повітря від забруднення димом. Тому так важливо, щоб держави прийняли всі необхідні законодавчі заходи для захисту дітей від тютюну. Міжнародне співтовариство має бути впевненим, що державна політика базується на захисті інтересів дітей, а не прибутків тютюнової індустрії.

Британський Королівський медичний коледж (КСР, ІК) визначив законні права дитини у сфері контролю над тютюном. На думку медиків, дитина має право:

– бути вільною від впливу тютюну, знаходячись в утробі матері;

– бути принесеною в дім, вільний від тютюнового диму;

– очікувати, що лікарі, вчителі і всі, хто піклується про дитину, подадуть гарний приклад і не будуть курити;

– бути проінформованим про вплив тютюну на здоров’я та добробут людини;

– бути проінформованим, як опиратися примусові закурити;

– щоб їй не продавали сигарети та інші тютюнові вироби;

– щоб їй допомогли залишатися некурцем завдяки високій ціні сигарет;

– бути вільною від будь-якої форми реклами і просування тютюну;

– жити в суспільстві, де некуріння – це нормальний спосіб життя для всіх вікових груп;

– очікувати від громадських діячів та політиків розуміння цих прав.

Діти, підлітки, молодь не обирають, яким повітрям їм дихати, їхнє право рости і жити в середовищі, вільному від тютюнового диму, треба гарантувати та захистити за допомогою активних дій з боку уряду, місцевих адміністрацій, громадських лідерів, вчителів, викладачів, батьків. Аби зменшити вплив тютюнового диму на підростаюче покоління, ВООЗ рекомендує урядам та місцевим адміністраціям дві стратегії:

обмежити куріння в місцях, де живуть, граються і вчаться діти, підлітки;

загалом зменшити споживання тютюнових виробів.

Загальна політика зі зменшення споживання тютюнових виробів, особливо серед дітей, має складатися з таких заходів:

1. Заборона будь-якої реклами або просування на ринок тютюнових виробів.

2. Підвищення цін на тютюнові вироби.

3. Регулювання складу тютюнових виробів.

4. Заборона продажу тютюнових виробів неповнолітнім.

Навколишній тютюновий дим – це суміш більше ніж 4 тисяч хімічних речовин, 43 із яких відомі як канцерогени (речовини, що викликають рак). Медики всього світу згідні з тим, що не існує безпечного рівня забруднення повітря тютюновим димом.

Майже 700 мільйонів дітей у світі, або близько половини всіх дітей, вдома дихають повітрям, забрудненим тютюновим димом. Діти, які зазнають на собі впливу тютюнового диму, частіше хворіють на гострі респіраторні захворювання (бронхіт, пневмонія), на вушні інфекції, хронічні респіраторні захворювання, астму, у них нижчий рівень функції легень.



Неповнолітні курять тому, що курять дорослі. Якщо головний чоловік для хлопчика, юнака – його батько-курець, то образ чоловіка як такого буде невіддільним від сигарети. Діти з родин, де курять, не зупиняються на експериментуванні, вони швидко стають залежними курцями. Відомо, що з двох підлітків, які зараз почали курити та продовжать в дорослому віці, один помре від хвороб, викликаних курінням.

Стаття 24 Конвенції вказує на право дитини користуватися медичним обслуговуванням найвищого стандарту. Цей захист обов’язково має стосуватись шкоди куріння. Смертність немовлят і багато дитячих хвороб напряму пов’язані з курінням. Про куріння в першу чергу має ітися, коли говоримо про «забезпечення інформацією всіх прошарків суспільства, зокрема батьків і дітей, щодо здоров’я і санітарії середовища перебування дитини і запобігання нещасним випадкам, а також доступу до освіти та підтримки у використанні цих знань» (ст. 24, п.2е). Багато із завдань забезпечення прав дітей на здоров’я можна вирішити тільки засобами всеосяжної політики контролю над тютюном у країні і світі.

Стаття 12 Конвенції про права дитини містить один із керівних принципів Конвенції, вона стверджує, що діти повинні мати своє слово у кожному аспекті життя, який їх стосується, у родині, вдома, у школі, у медико-санітарній допомозі, у своїй місцевій громаді і в більш широкому суспільстві.

Дорослі не завжди схильні дослухатися до дітей. Можливо, вони вважають, що діти не здатні скласти свою думку або не володіють достатньою інформацією для формування обґрунтованих поглядів. Найчастіше дорослі ігнорують думки дітей, вважаючи їх незрілими, тобто такими, що не заслуговують на розгляд. Крім того, якщо дітей вислуховувати та зважати на їх думку, то доведеться щось робити, змінювати. Це може не відповідати побажанням чи очікуванням дорослих. Щоб ця стаття Конвенції відіграла роль у повсякденному житті дітей, необхідний обопільний процес: діти навчаються висловлювати погляди, а дорослі вчаться слухати та серйозно ставитись до того, що чують від дітей.

Діти – це люди, а не власність. Батьки називають дитину «своєю» і часто не усвідомлено сприймають її як власність, вони за неї вирішують, піклуються, оберігають, несуть юридичну відповідальність. Однак для того, щоб інтереси дитини було враховано, щоб із дитини виросла повноцінна і відповідальна людина, необхідно кожного разу не просто думати за дитину, а ставити їй запитання і звертати увагу на її думку, координувати свої дії із бажаннями дитини. Знайти баланс своїх та дитячих інтересів, добробуту і здоров’я дитини непросто.

Для забезпечення реальної участі необхідно попередньо забезпечити повагу до інших прав дитини. Безпечне для життя середовище, вільне від страху несправедливого покарання, а також свобода від експлуатації абсолютно необхідні для того, щоб діти відчули свободу самовираження. Крім того, щоб брати участь, діти мають отримувати інформацію вдома, у школі, а також мати доступ до засобів інформації.

Куріння вдома, у школі, медичному закладі призводить до того, що дитина змушена дихати тютюновим димом. Коли ми питаємо у дітей, чи подобається їм те, що їх батьки курять на кухні, ми отримуємо однозначну негативну відповідь. Діти ще з дошкільного віку дізнаються, що куріння небезпечне, що знаходитися у прокуреному приміщенні неприємно, що хворіти на бронхіти, астму, ГРЗ погано. Однак у більшості випадків їх думка не може змінити ситуацію.

Звичайно, важливим завданням школи і батьків є надання дітям якнайповнішої інформації про наслідки куріння і змушеного вдихання тютюнового диму. Не тільки шкода для здоров’я, але і положення міжнародних юридичних документів, які захищають права дитини, повинні бути відомі кожному.

В одній із російських шкіл вирішили організувати приміщення для куріння на території школи. Таке рішення не з’явилося б, якби дирекція школи дійсно дотримувалась Конвенції про права дитини. І не лише тому, що будь-яке заохочення до куріння шкодить. Якби рішення про організацію місця для куріння в будь-якому закладі, куди мають доступ діти, приймалося по-справжньому за участі дітей, то, перш за все, дітям надали би інформацію: про вплив тютюну на здоров’я курця, про вплив тютюнового диму на тих, хто не курить, але змушений вдихати дим, про поширення диму з відведеного місця для куріння по всіх приміщеннях школи або лікарні, про те, коли і за яких потреб діти, що не курять, змушені будуть заходити в це приміщення для куріння.

Далі важливо почути думку всіх дітей, незалежно від віку. На цю думку не повинні впливати старші підлітки, які експериментують з тютюном, або курці серед учителів. Найкращий спосіб – письмове голосування та аргументація, участь незалежного комітету із батьків, дітей, вчителів при підведенні підсумків.

Діти – ідеалісти, їхня думка часто об’єктивніша і чесніша, ніж думка дорослих, які можуть висловлюватися на користь когось старшого за званням, потурати своїм слабостям, не бажати щось змінювати в житті. Діти із сімей, де не курять, були б проти куріння в школі, бо справедливо бояться шкоди від диму. Діти із сімей курців висловились би за так необхідне їм чисте повітря, адже вони «на власних легенях» відчувають, як неприємно хворіти, як важко дихати в кухні, повній диму.

Куріння батьків, так само як і куріння вдома, спочатку сприймається дитиною як даність, як встановлені й незмінні правила існування в домі. Потім, коли вона росте, хоче щось змінювати. Що готова змінити у своєму житті мама, коли дитина говорить їй: «Я боюсь, що ти помреш, не кури!» або «Мені не подобається, коли та куриш удома»? Батьки можуть віджартуватися, проігнорувати думку дитини, залишитися вірними своїй залежності і звичному укладу життя. Але можуть і почати змінювати світ навколо дитини і разом із дитиною. Така профілактика – одна з найефективніших.

Для того, щоб дитина була насправді захищена від вимушеного вдихання тютюнового диму, крім впровадження вільної від тютюнового диму оселі, необхідно забезпечити вільні від тютюну громадські установи, спортивні й культурні центри, транспорт, робочі місця, пункти громадського харчування.

Дуже важливий момент батьківського куріння піднімає Всесвітня Організація Охорони Здоров’я та Всесвітній банк. Це питання про матеріальні проблеми господарства, родини, цілої країни у зв’язку з курінням. Гроші, витрачені на тютюнові вироби, а потім на лікування наслідків куріння, зменшують можливість задовольнити базові інтереси та права дитини (їжа, одяг, освіта, медичне обслуговування). Жах і фінансові витрати для дитини виникають також у випадку смерті дорослого годувальника через його куріння. Стаття 27 Конвенції захищає право дитини на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного розвитку.

Навіть прості підрахунки дають зрозуміти, скільки недоотримують діти в родині, де курять батьки. Варто лише помножити середню ціну пачки на кількість пачок, які викурюються в місяць. Тепер подивіться, скільки життєво необхідних речей, продуктів, занять можна було б оплатити з грошей, випущених в дим.

Половина померлих від куріння людей вмирають у віці 35-69 років. Це вік батьків дітей, які ще не досягли повноліття. Який би діагноз не стояв у свідоцтві про смерть, саме куріння найлегше припинити заради того, щоб уберегти своїх дітей від сирітства.

Право дитини на здоров’я порушують і ті, хто пропагує сигарети для дітей. Реклама, тютюнові конкурси, спонсорство культурних і спортивних заходів тютюновими корпораціями, роздача безкоштовних сигарет на вулицях – це примушує дитину закурити. Зірки, спортсмени, політики, які курять перед телекамерами, – це люди, які створюють навколо дитини атмосферу соціальної прийнятності куріння, а значить, опосередковано закликають дитину попробувати цей дорослий «заборонений плід».

Тютюновій індустрії необхідно щоденно поповнювати поріділі ряди споживачів, щоб замінити тих, хто помирає або кидає курити. Нові курці – це діти, названі в документах індустрії «молодшою групою споживачів» (від 12 років).

Головні «робочі коники» тютюнових компаній – це зовсім не працівники фабрик, не менеджери з продажу, а лобісти, юристи й рекламісти. Допомагаючи змінювати законодавство, компанії роблять його зручним для себе. Реклама та просування товару роблять головну роботу – приваблюють нових споживачів.

Бурхливе поширення куріння у XX столітті викликане виключно вдалою рекламою, саме вона зробила сигарету предметом широкого щоденного попиту. Зараз реклама сигарет – голий імідж. У ній мінімум інформації і максимум привабливості як такої. Дим сигарет викликає першіння в горлі, кашель, отруєння, слабування. Споживач починає курити не сигарети, а Америку, дружбу, любов, сексуальність, свою вибірковість нарешті. Як член первісного племені, який з’їдає серце ворога і вірить, що став сміливішим. Залежні курці не зважають на рекламу, їх примушує купувати сигарети залежність. Уже з 70-х років реклама сигарет в основному розробляється для підлітків, саме для них є важливими привабливі зразки для наслідування. Реклама сигарет не є інформацією про товар, швидше нахабною дезінформацією. Конвенція у статті 17 зобов’язує країни забезпечити доступ дітей до об’єктивної і різнобічної інформації щодо їх здоров’я. Саме тому профілактичні матеріали, публікації в пресі, які містять дані про вплив тютюну на здоров’я та добробут дітей, дуже важливі. Дитина має також право на отримання інформації з джерел, доступних і зручних їй (стаття 13), якими можуть бути і вчителі, і батьки, й Інтернет-сайти, і телевізійна соціальна реклама, і створені спеціально для дітей інформаційні програми на телебаченні або радіо.

Комплексними законодавчими заходами можна досягти досить значних результатів у захисті дітей від тютюнового диму. Одного директивного шляху згори, однак, не досить. В Україні законом, наказами по міністерствах заборонено курити в навчальних, спортивних, медичних закладах. Однак наш щоденний досвід свідчить, що такі заборони далеко не скрізь виконуються, а діти так само страждають від дії смертоносного диму.

Як ми вже зазначали, оточуючі дорослі недобре впливають на дитину в двох аспектах: примушують вдихати тютюновий дим, а також своїм прикладом стимулюють початок куріння. Хто ці дорослі? Батьки, вчителі, сусіди, лікарі.

Так виходить, що про шкоду куріння знають і говорять практично всі дорослі, але тільки деякі з курців намагаються щось зробити, щоб уберегти дітей від тютюнового диму. Часто такі заходи половинчасті, неефективні, нерідко вони стосуються тільки зовсім маленьких дітей, а інтереси підлітків ігнорують. На жаль, дорослі курці все більше виправдовуються, раціоналізують, захищають свою залежність, а не по-справжньому здійснюють захист прав дітей на чисте і здорове повітря.

Необхідність дотримуватись базового права людини не може бути приводом для чиєїсь образи. Це право не можна ігнорувати на користь чиїхось тимчасових зручностей, заради дружніх відносин чи люб’язності. Багатьом буває незручно попросити не курити. Коли курець просить дозволу закурити в нашій присутності, лише деякі люди долають незручність і відмовляють. Хоча курці дуже рідко турбуються про наш дозвіл, ми ввічливо дозволяємо себе вбивати «Так, будь ласка! Будьте такі добрі, не переймайтеся, якщо я буду трохи кашляти. Заради Вашого задоволення я взагалі можу не дихати, коли Ви курите». Права необхідно відстоювати. Вони вищі за ввічливість, за ситуацію, вищі за взаємини. Це базова повага. Якщо при мені курять, я вважаю це неповагою. Якщо курять при моїй дитині, я розглядаю це як образу і нанесення шкоди.

Коли на вулиці прошу не курити біля мене або прошу домашніх виходити курити на двір, перший вигук із боку курця: «Я маю право курити!» Далі ідуть різкі твердження, які передбачають, що таке «право курити» поширюється на будь-яке місце, де курцеві схотілося, де йому зручно курити. І мені, людині, яка має право на чисте повітря, пропонують самостійно це право і реалізовувати, тобто піти в безпечне місце. У найбільш різких випадках звучать такі слова: «Сама і виходь на вулицю, коли так любиш свіже повітря!».

З такими аргументами, які ніяк не пов’язані з юридичним розумінням прав людини, ми зустрічаємося досить часто. Важливо розібратись, які помилки та підміна понять лежать в їх основі.

Людина, яка говорить про право курити, помиляється в основному: куріння не входить в число базових сутностей чи потреб людини, які в сучасній мові і позначені як права людини (право на життя, здоров’я, освіту, чисту воду та свіже повітря тощо). На повагу та шану заслуговує захист необхідних і корисних людині прав, таких як право на свободу волевиявлення або право на доступ до інформації. Якби куріння було нашою природною потребою, Бог би нам комина приробив, як казав один мудрий дід. У жодному законі не закріплено право людини на самогубство, спровоковане третьою особою. Можливість купувати і курити сигарети людині надана законом, бо тютюн легалізований наркотик. Але це не робить куріння більш природним чи схвальним.

Людина стверджує, що її право полягає в праві вибору – курити чи ні. Нам дуже важливо знати, що свідомим та зваженим вибором важко назвати вибір, зроблений в умовах постійного тиску з боку реклами та телебачення, провокаціями з боку курців навколо.

У сфері прав людини існує непорушне правило: моє право махати руками закінчується біля носа мого сусіди. Тютюновий дим шкідливий усім, хто його вдихає. Людина закурює і стає джерелом отруйної речовини в атмосфері. Отруйна дія речовин, які містяться в тютюновому димі, звичайно, зменшується, якщо дим розчинений у свіжому повітрі на вулиці. У закритому приміщенні, крім щойно випущеного диму, шкідливо впливають ще й напівлетючі речовини, що осіли на поверхнях з попередніх сигарет, викурених у цьому приміщенні. Щоб приміщення стало безпечним, провітрювання недостатньо. Саме тому багато людей у світі, які піклуються про своє здоров’я, надають перевагу готельним номерам, у яких НІКОЛИ не курили. Примусовий вихід із приміщення для здійснення якоїсь дії – це обмеження. Таке обмеження логічне до шкідливої поведінки, і не до бажання дихати чистим повітрям. У натовпі, в очікуванні транспорту, інколи здається, що курять майже всі, дим з усіх боків. Однак виявляється, що десятки людей страждають від диму сигарет двох-трьох курців. Кому в такій ситуації логічніше відійти в бік?

І тому, хто курить, і тому, хто не курить, хочеться жити в оселі з приємним запахом, відчувати пахощі квітів, парфумів, відчувати чистоту і свіжість житла. Курець хоче дихати свіжим повітрям і бути здоровим. Обмеження на куріння в приміщенні, особливо житловому, – це можливість зберегти це приміщення чистим, свіжим, приємним для всіх. Звичайно, зручніше, коли питання обмеження куріння в громадських місцях вирішено в законодавстві. Тоді всім ясно – тут не курять, порушників штрафують. Коли ж обмеження не введено або їх не дотримуються, тоді захист своїх прав на чисте повітря обертається на особисті конфлікти, куріння стає предметом суперечок, образ, непорозумінь. Законодавчі заборони забруднювати повітря тютюновим димом (та система їх суворого дотримання) є механізмом захисту прав людини та наших спільних нервів і здорових відносин.

Матеріали підготовлені до друку

Дешко Л. К. – доц. каф. філософії

та соціології, керівник

«Школи куратора»
НОВІ МОЖЛИВОСТІ ВІДДІЛУ ОБСЛУГОВУВАННЯ

  1   2


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка