Національний університет біоресурсів




Скачати 343,07 Kb.
Дата конвертації03.11.2017
Розмір343,07 Kb.


НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ

І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

КАФЕДРА ЛАНДШАФТНОЇ ЕКОЛОГІЇ І ЗАПОВІДНОЇ СПРАВИ


ЗАТВЕРДЖУЮ

Декан факультету захисту рослин, біотехнологій та екології

__________________М.М. Доля

“___”________________2015 р.

РОЗГЛЯНУТО І СХВАЛЕНО

на засіданні кафедри ландшафтної

екології і заповідної справи

Протокол від. “19”05.2015 року № 10

В.о. завідувача кафедри

____________ Павлюк С.Д.




РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

(ПРИРОДООХОРОННИЙ КОНТРОЛЬ ТА ІНСПЕКТУВАННЯ)

напрям підготовки: 6.040106 «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування»


Факультет захисту рослин, біотехнологій та екології
Розробник: к.с.-г. н, доцент Павлюк С.Д.

2015 р.



  1. ОПИС НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

(ПРИРОДООХОРОННИЙ КОНТРОЛЬ ТА ІНСПЕКТУВАННЯ)

Галузь знань, напрям підготовки, освітньо-кваліфікаційний рівень

Освітньо-кваліфікаційний рівень

Бакалавр

Напрям підготовки

6.040106 «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування»

Спеціальність

Екологія та охорона навколишнього середовища

Характеристика навчальної дисципліни

Вид

Вибіркова

Загальна кількість годин

99

Кількість кредитів ЕСТS

3,3

Кількість змістовних модулів

2

Курсовий проект

-

Форма контролю

залік

Показники навчальної дисципліни для денної форми навчання




денна форма навчання

Рік підготовки (курс)

2016 (1 курс стн)

Семестр

2

Лекційні заняття

15

Практичні, семінарські заняття

-

Лабораторні заняття

30

Самостійна робота

54

Кількість тижневих аудиторних годин

3


2. МЕТА ТА ЗАВДАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Екологічний, соціальний розвиток і охорона навколишнього середовища є взаємозалежними і взаємодоповнюючими компонентами сталого розвитку.

В свою чергу, сталий розвиток повинен бути пов’язаний з реалізацією таких заходів, що дозволяють покращувати умови і якість життя людини.

Нераціональні структури виробництва і споживання є основною причиною погіршення стану навколишнього середовища. Контроль та інспектування такого роду діяльності сприятиме заохоченню підприємців до розробки і впровадження екологічно безпечних технологій з метою не тільки підвищення конкурентноздатності, але і ослаблення негативних екологічних наслідків.

Однією із навчальних дисциплін, що формує бакалаврів професійні навички і вміння екологів саме такого рівня є “Природоохоронний контроль та інспектування”.



Метою дисципліни “Природоохоронний контроль та інспектування” є контроль і оцінювання ступеню екологічної безпеки господарської діяльності або екологічної ситуації, що склалася на об’єктах (територіях); попередження або припинення негативного впливу певного виду антропогенної діяльності на здоров’я людей і навколишнє природне середовище; виявлення пріоритетів вирішення екологічних проблем та підготовка обґрунтованих еколого-економічних рекомендацій щодо стратегії і тактики розв’язання природоохоронних завдань.

Екологічне інспектування – це екологічний контроль за діяльністю об’єкта, що підлягає інспектуванню, відповідно до вимог екологічного законодавства та нормативних документів.

Після вивчення дисципліни студенти повинні:



знати:

• основи загальної методології системного підходу;

• статус екологічного аудиту за ринкових умов господарювання;

• законодавчі основи системного екологічного управління в Україні;

• основні концептуальні положення та нормативну основу екологічного аудиту;

• характерні особливості, сфери дії, об’єкти та суб’єкти екоаудиту;

• типи екологічного аудиту, його цілі та функції;

• основні вимоги до процедури проведення екологічного аудиту, вимоги до підприємств під час екологічного аудитування;

• кваліфікаційні вимоги до аудиторів з екології;

• галузеві особливості та переваги запровадження екоаудиту, сучасний світовий досвід з екологічного аудиту;

• предмет і суб’єкти екологічної інспекції;

• форми і види екоінспекції;

• основні завдання і функції екоінспекції;

• структуру і права екологічної інспекції;

• порядок організації і проведення екологічного інспектування;

• порядок, форми і види притягнення до відповідності порушників міжнародного і національного природоохоронного законодавства.



вміти:

• проводити комплексний науково обґрунтований контроль певного виду діяльності з метою визначення ступеню його відповідності критеріям екологічного аудиту;

• збирати та об’єктивно оцінювати докази екоаудиту;

• оперувати формами державної статистичної звітності при проведенні екоаудиту;

• складати оперативний план та розробляти програму проведення екоаудиту;

• збирати необхідну інформацію стосовно об’єкту аудиту, складати аудиторський звіт та робити аудиторські висновки;

• проводити ранжування визначених проблем (невідповідностей) в ході аудиту за ступенем їх пріоритетності чи екологічної небезпечності;

• оперувати світовим досвідом з екологічного аудиту;

• визначати рівень екологічної безпеки об’єкта, що інспектується відповідно до вимог і норм екологічного законодавства;

• оцінювати ефективність та обґрунтованість заходів з охорони навколишнього середовища та захисту здоров’я людей;

• підготувати об’єктивні висновки за результатами екологічного контролю;

• підготувати Акт про результати інспекторської перевірки та інформувати громадськість.

Контроль знань та вмінь студентів здійснюється шляхом зарахування рефератів, практичних робіт, захисту лабораторних робіт, складання актів аудиторської чи інспекторської перевірки. Підсумкова форма контролю – залік.
3. ПРОГРАМА ТА СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ ДЛЯ:

СКОРОЧЕНОГО ТЕРМІНУ ДЕННОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ




Назви змістових модулів і тем

Кількість годин

денна форма

усього

у тому числі

л

п

лаб

інд

с.р.

1

2

3

4

5

6

7

Модуль 1

НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ЕКОЛОГІЧНОГО КОНТРОЛЮ ТА ІНСПЕКТУВАННЯ

1. Державні органи екологічного контролю і інспектування

7

2




2




3

2. Загальна характеристика державної екологічної інспекції

12

2




4




6

3. Організація проведення інспекторських перевірок суб’єктів господарювання щодо дотримання ними вимог природоохоронного законодавства

11

1




4




6

4. Порядок проведення і оформлення інспекторської перевірки суб’єктів господарювання

11

1




4




6

Усього годин

41

6




14




21

Модуль 2

КОНТРОЛЬ ЗА ДОТРИМАННЯМ ПРИРОДООХОРОННОГО ЗАКОНОДАВСТВА ПРИ ВИКОРИСТАННІ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ

5. Здійснення державного контролю за охороною та раціональним використанням водних ресурсів

15

2




4




9

6. Здійснення державного контролю за станом атмосферного повітря

12

2




4




6

7. Здійснення державного контролю за охороною земельних ресурсів, утворенням розміщенням і утилізацією відходів

12

2




4




6

8. Здійснення державного контролю у галузі охорони, використання і відтворення об’єктів біорізноманіття

10

2




2




6

9. Здійснення державного контролю за дотриманням заповідного режиму

9

1




2




6

Усього годин

58

9




16




33

Загальна кількість годин

99

15




30




54


4. ТЕМИ ЛАБОРАТОРНИХ ЗАНЯТЬ

з/п


Назва теми

Кількість

годин


1

Розрахунок стягнень за збитки спричинені порушенням водного законодавства

4

2

Розрахунок стягнень за збитки спричинені забрудненням атмосферного повітря

2

3

Обчислення розміру шкоди (майнових стягнень) заподіяних лісовому господарству

2

4

Обчислення розміру шкоди заподіяної зеленим насадженням населених пунктів

4

5

Розрахунок розміру стягнень за збитки заподіяні незаконним добуванням (знищенням) дикої фауни

2

6

Розрахунок розміру стягнень за збитки заподіяні територіям та об’єктам природно-заповідного фонду

4

7

Розрахунок стягнень за збитки заподіяні рибному господарству

2

8

Визначення забруднення земельних ресурсів

4

9

Плата за користування надрами для видобування корисних копалин

2

10

Розрахунок збору за спеціальне використання водних ресурсів, за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту

4




Разом

30

5.САМОСТІЙНА РОБОТА


  1. Види і платники збору, об’єкти обчислення збору

  2. Ліміти на скидання забруднюючих речовин та розміщення відходів

  3. Порядок обчислення, подання податкового розрахунку та сплати збору

  4. Форми документів ( акта, протоколу, припису) за результатами перевірок

  5. Форми Повідомлення про проведення планової перевірки і направлення на проведення перевірки

  6. Інспекційний контроль земельних ресурсів.

  7. Об’єкти перевірки на тваринницьких комплексах

  8. Обробка гною на свинарських комплексах

  9. Менеджмент відходів.

  10. Повноваження і права Державних екологічних інспекцій в областях, містах Києві та Севастополі

  11. Відомості про Чорноморсько – Азовські інспекції

  12. . Повноваження Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно – Західного регіону Чорного моря

  13. Формування ринку екологічних послуг.

  14. Екологічний консалтинг.

  15. Маркірування небезпечних матеріалів і продукції.

  16. Екологічна експертиза нової техніки.


6. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ, КОМПЛЕКТИ ТЕСТІВ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ ЗАСВОЄННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТАМИ

1. Скільки років екологічний аудит функціонує у розвинених країнах?

(у бланку відповідей впишіть вірну відповідь одним-двома словами (цифрами)

Правильна відповідь: двадцять-тридцять (20-30)

2. Екологічний аудит – це:

1. різновид аудиторської діяльності, що здійснюється в інтересах суб'єктів господарювання та пов'язаний з перевіркою діяльності суб'єктів господарювання з метою встановлення відповідності їхньої роботи вимогам екобезпеки;

2. екологічний контроль за діяльністю об’єкта, відповідно до вимог екологічного законодавства та нормативних документів;

3. інструмент для систематичного оцінювання екологічного потенціалу об’єкта та його потенційних екологічних ризиків;

4. система органів державної виконавчої влади, які організовують і проводять контроль у галузі навколишнього природного середовища.

3. З якого року екологічний аудит почали запроваджувати в Україні?

(у бланку відповідей впишіть вірну відповідь словом (цифрою)

4. Ким ініційоване запровадження екологічного аудиту в Україні?

(у бланку відповідей впишіть вірну відповідь двома словами)

5. Основним об’єктом екологічного аудиту є:

1. Замовники;

2. Аудитори;

3. Підприємства;

4. Навколишнє середовище.

6. Положення по екологічний аудит затверджується:

1. Президентом України;

2. Верховною Радою;

3. Міністерством охорони НПС;

4. Кабінетом Міністрів.

7. В якій країні вперше почали використовувати ЕА?

(у бланку відповідей впишіть вірну відповідь кількома словами)

8. Еколого-аудиторська діяльність не здійснюється:

1. на рівні підприємства;

2. на рівні галузі;

3. міждержавному рівні;

4. регіональному рівні.

9. Фінансування екологічного аудиту проводиться:

1. спеціальними фондами;

2. державою;

3. замовником;

4. аудиторами.

10. Чи можуть відходи бути об’єктом екоаудиту?

1. можуть;

2. не можуть;

3. можуть окремі види відходів.



11. Аудит, який здійснюється стосовно будь-якого об’єкту на замовлення зацікавленого суб’єкта, за згодою керівника чи власника об’єкту аудиту – це:

1. добровільний;

2. внутрішній;

3. обов’язковий;

4. контрольний.

12. Енергетичний аудит – один з видів:

1. інвестиційного аудиту;

2. комплексного експрес аудиту;

3. приватизаційного екоаудиту;

4. технічного екоаудиту.

13. Комплексний експрес-аудит підприємств, що модернізуються – це один з типів:

1. інвестиційного аудиту;

2. природоохоронного аудиту;

3. приватизаційного екоаудиту;

4. технічного екоаудиту.

14. Еколого-аудиторська діяльність – це:

1. господарська діяльність;

2. підприємницька діяльність;

3. наукова діяльність;

4. викладацька діяльність.

15. На скільки груп завдань поділена послідовність проведення екоаудиту?

(у бланку відповідей впишіть вірну відповідь одним словом (цифрою)

16. Ким визначається обсяг екоаудиту?

(у бланку відповідей впишіть вірну відповідь одним словом )

17. В процесі аудиту група аудиторів на підприємстві постійно співпрацює з :

1. Головним інженером;

2. Керівником підприємства;

3. Екоменеджером;

4. Веріфаєром.

18. Аудит, який проводиться за ініціативою, яка виникає поза підприємством на замовлення зацікавлених суб’єктів називається:

1. Контрольним;

2. Системним;

3. Зовнішнім;

4. Внутрішнім.

19. Звіт з аудиту є власністю:

1. Замовника;

2. Органів місцевого самоврядування;

3. Аудиторської фірми;

4. Веріфаєра.

20. Аудит, метою якого є проведення не капіталомістких заходів щодо екологічної модернізації виробництва – це:

(у бланку відповідей впишіть вірну відповідь кількома словами )

21. Як часто проводять аудит мінімізації відзодів?

(у бланку відповідей впишіть вірну відповідь кількома словами )

22. Термінологічний вираз «система екологічного менеджменту» офіційно введено в дію:

1. Міжнародним стандартом ISO 9000;

2. Міжнародним стандартом ISO 14000;

3. Міжнародним стандартом ISO 14001;

4. Міжнародним стандартом ISO 14004.

23. Аудит, головною метою якого є обґрунтоване зниження рівня споживання енергії називається:

(у бланку відповідей впишіть вірну відповідь одним словом )

24. У вигляді якого документу подаються результати екологічного аудиту?

(у бланку відповідей впишіть вірну відповідь одним словом )

25. Звіт про аудитування аудитори складають під керівництвом провідного аудитора:

1. на території підприємства;

2. за межами підприємства;

3. в органах місцевого самоврядування;

4. в будь-якому з перерахованих місць.

26. Яка кількість критеріїв для оцінки (якісної) екологічної спроможності підприємства?

(у бланку відповідей впишіть вірну відповідь двома словами (цифрами)

27. Які з відходів не зазначені в офіційних переліках?

1. зола;


2. комунальні відходи;

3. сміття;

4. викиди в атмосферу.

28. В якому році затверджене положення про паспортизацію потенційно небезпечних об'єктів?

(у бланку відповідей впишіть вірну відповідь вказавши рік

29. Порушення нормальних умов життя людей на окремій території, спричинене, небезпечною подією, яке призвело до неможливості проживання населення на території, викликати загибель людей та призвести до значних матеріальних втрат – це:

1. Аварія;

2. Потенційно небезпечний об’єкт;

3. Потенційна небезпека;

4. Надзвичайна ситуація.

30. Розшифруйте абревіатуру ISO.
7. МЕТОДИ НАВЧАННЯ

Вступна лекція дає перше цілісне уявлення про навчальний предмет і орієнтує студента в системі роботи з цього курсу. Викладач знайомить студентів з метою і завданнями курсу, його роллю і місцем у системі навчальних дисциплін та в системі підготовки фахівця. Подає короткий огляд курсу, етапи розвитку науки і практики, досягнення у цій сфері, імена відомих учених, викладає перспективні напрями досліджень. Лектор висловлює методичні й організаційні особливості роботи в межах курсу, а також подає аналіз навчально-методичної літератури, яку рекомендовано студентам, уточнює терміни і форми звітності.

Інформаційна лекція зорієнтована на викладення і пояснення студентам наукової інформації, яку потрібно осмислити й запам'ятати. Це найбільш традиційний тип лекцій у практиці ВНЗ.

Оглядова лекція - систематизація наукових знань на високому рівні, вона потребує чимало асоціативних зв'язків у процесі осмислення інформації, яку викладають під час розкриття внутрішньопредметних і міжпредметних зв'язків, крім деталізації й конкретизації. Зазвичай, стержень викладених теоретичних положень становить науково-понятійна й концептуальна основа всього курсу чи великих його розділів.

Настановча лекція - вид лекції у ВНЗ, спрямований на розкриття підходів, принципів, умов, форм, методів та особливостей діяльності студентів з метою оволодіння ними, насамперед самостійно, сукупністю знань, навичок і вмінь з дисципліни.

Настановчі лекції зазвичай проводять зі студентами заочної та дистанційної форм навчання.



Підсумкова лекція - вид лекції, який використовують наприкінці вивчення навчальної дисципліни, блоку навчальних дисциплін, курсу тощо з метою підбиття підсумків із питань аналізу діяльності студентів; змісту, глибини й широти здобутих знань, навичок і вмінь, розкриття шляхів їх реалізації в житті; висвітлення проблем наукових питань тощо.

Під час проблемної лекції нові знання повідомляють через проблемність питання, завдання чи ситуації. Процес пізнання студентів у співпраці й діалозі з викладачем наближається до дослідницької діяльності. Зміст проблеми розкривають через організацію пошуку її розв'язання чи підсумовування й аналізу традиційних і сучасних поглядів.

На основі методу наочності викладають так звану лекцію-візуалізацію. Це форма подавання лекційного матеріалу засобами аудіо-, відеотехніки.

Практичне заняття - форма організації навчального процесу, під час якої за завданням і під керівництвом науково-педагогічного працівника студенти виконують практичну аудиторну чи поза аудиторну роботу з будь-якого предмета. Особливо значну роль практичні заняття мають відіграти у вивченні спеціальних предметів, зміст яких спрямовано на формування професійних умінь.

Основна дидактична мета практичного заняття - закріплення й деталізація наукових знань, а головне - формування навичок і вмінь. Для проведення практичного заняття викладач готує відповідні методичні матеріали: тести для виявлення рівня оволодіння необхідними теоретичними положеннями ; набір практичних завдань різної складності для розв'язування їх на занятті та дидактичні засоби.



Індивідуальні заняття є важливою формою організації навчального процесу. Вони передбачають створення умов для якнайповнішої реалізації творчих можливостей студентів.

Дидактична мета другої групи - організаційних форм практичної підготовки - формування у студентів професійних навичок, а також практичних умінь, необхідних для виконання завдань.

До третьої групи - організаційних форм самостійної роботи - належить робота з друкованими джерелами (підручниками, навчальними посібниками, інструкціями, настановами тощо), самостійне вправляння, самостійне вивчення певних питань, участь у роботі гуртків, експериментально-дослідницька робота, самостійний перегляд телепередач, тематичних кінофільмів, прослуховування радіопередач та ін.

Мета самостійної роботи студентів - самостійне вивчення, закріплення й поглиблення раніше здобутих і нових знань, набування практичних навичок і умінь. Дидактичні цілі самостійної роботи:

- закріплення, поглиблення, розширення й систематизація знань, здобутих під час аудиторних занять;

- самостійне оволодіння новим навчальним матеріалом;

- формування професійних навичок і вмінь;

- формування вмінь і навичок самостійної розумової праці;

- розвиток самостійності мислення, творчого підходу до розв'язання поставлених завдань;

- самоосвіта.

Суть практичних робіт полягає в застосуванні отриманих знань під час вирішення практичних завдань. Вони передбачені навчальними програмами, їх виконують після вивчення теми чи розділу курсу. Конкретна методика практичної роботи та її зміст залежать від специфіки навчального предмета.

За характером діяльності суб'єктів навчання вони близькі до лабораторних робіт, сприяють поглибленню знань, навичок і вмінь, стимулюванню пізнавальної діяльності, дають змогу провести контроль і корекцію.

Основні етапи проведення практичних робіт:

1) пояснення викладача (теоретичні аспекти проблеми практичної роботи);

2) показ (інструктаж викладача стосовно виконання певних дій);

3) проба (виконання роботи окремими студентами, спостереження іншими);

4) виконання роботи (самостійне виконання роботи кожним студентом; допомога викладача тим, хто має проблеми);

5) контроль (прийом робіт учнів та їх оцінка).

Такі заняття формують у студентів вміння організувати власну навчально-пізнавальну діяльність і можливість набути первинних практичних навичок й умінь застосовувати отримані знання на практиці; визначати цілі діяльності; окреслювати завдання та умови їх вирішення; планувати свою діяльність; складати графік виконання роботи; готувати матеріали й інструменти; здійснювати самоконтроль, самооцінку якості виконання роботи та вносити необхідні корективи.

Більш якісному проведенню практичних занять сприяє методично правильний інструктаж – короткі, лаконічні й чіткі вказівки щодо виконання тих чи інших дій. Він, як правило, передує проведенню різних вправ і практичних робіт.



8. ФОРМИ КОНТРОЛЮ
До контролю та оцінки знань, навичок і вмінь студентів у навчанні висувають такі вимоги: об’єктивність; достатня кількість відомостей для оцінки; тематична спрямованість; умотивованість оцінок; єдність вимог з боку тих, хто контролює; оптимальність; усебічність; дієвість, тобто реальний їх вплив на формування професійних знань, навичок і вмінь студентів.

У процесі оцінювання знань студентів слід враховувати:



  1. Обсяг відомостей, оперування поняттями, категоріями. фактами, основними теоріями, законами, закономірностями й принципами. ступінь їх пізнання, здатність до систематизації та узагальнення, що передбачає:

  • пізнання й визначення понять, розуміння їх сутності, розкриття змісту, встановлення сукупності зв’язків і залежностей між окремими частинами й цілим тощо;

  • виокремлення головного, актуальних теоретичних проблем, усвідомлення їх глибини та визначення шляхів їх розв’язання;

  • розуміння законів, закономірностей, принципів, концепцій;

  • здатність до узагальнення, систематизації, класифікації явищ і предметів.

  1. Якість опанування методологічно. і теоретичною основами навчального предмета, що передбачає:

  • глибоке розуміння викладеного в першому пункту, аргументованість, послідовність, упевненість і самостійність викладення своїх знань;

  • методологічне обґрунтування знань.

  1. Дієвість знань, наявність простих умінь, доцільність їх застосування під час розв’язання практичних завдань, що передбачає:

  • конкретне визначення основних напрямів застосування знань у практичній діяльності;

  • змістовна характеристика методів, процедур та методики дій щодо використання теоретичних і практичних знань у майбутній практичній діяльності та ін..

Отож, знання мають бути глибокими, міцними, систематизованими, оперативними та усвідомленими. А їх рівень може бути репродуктивним, евристичним і творчим.

Оцінюючи навички студентів, науково-педагогічний працівник має врахувати:



  • наявність практичних навичок у галузі навчальної дисципліни, що сприяють успішному опануванню професійної діяльності;

  • якість, швидкість, стійкість, точність їх виконання в різноманітних умовах, зокрема й екстремальних.

Для оцінки вмінь педагог має враховувати:

  • наявність конкретних умінь, їхню глибину, стійкість і гнучкість;

  • ступінь опанування основними прийомами діяльності та їх творче застосування під час розв’язання нестандартних завдань у різноманітних ситуаціях майбутньої професійної діяльності;

  • конструювання алгоритму дій та його інноваційність;

  • здатність моделювати професійні дії;

  • виконання комплексу дій, які становлять це вміння;

  • упевненість, самостійність, обґрунтованість, систематичність цих дій;

  • зміст самоаналізу результатів власних дій, характер зіставлення отриманих результатів з основною метою діяльності;

  • умотивованість дій та їх усвідомлення;

  • наявність помилок, їхня кількість і характер, ступінь впливу на остаточний результат діяльності;

  • ступінь ефективності та якість виконаних дій тощо.

Оцінюють студентів за чотирибальною системою. Критерії оцінок визначено у навчальних програмах підготовки студентів. Наприклад, критерії оцінок узагальнено й стисло можна сформулювати так:

  • «відмінно» - студент володіє навчальним матеріалом у повному обсязі (міцно засвоїв увесь програмний матеріал, виявив глибоке його розуміння, вичерпно відповів і обґрунтував власні висновки, прийняв обґрунтоване рішення і вміло використав на практиці, упевнено виконав завдання);

  • «добре» - студент засвоїв навчальний матеріал на достатньо високому рівні (загалом знає весь програмний матеріал, на питання відповідає вільно, але недостатньо широко, правильно використовує свої знання на практиці тощо);

  • «задовільно» - студенти загалом засвоїв основний навчальний матеріал, оперує ним недостатньо чітко та упевнено, слабо визначає зв’язки й відносини між предметами і явищами (виявляє знання тільки основного матеріалу, передбаченого програмою, спроможний використовувати свої знання на практиці, правильно виконує прийоми і дії та ін.);

  • «незадовільно» - студент загалом має поверхневе уявлення про основний навчальний матеріал, не може ним оперувати.

Потрібно домагатися, щоб оцінка була об’єктивною, справедливою, обґрунтованою, ясною, зрозумілою студенту. Треба усунути фактор суб’єктивізму.

у сучасній дидактиці вищої школи триває інтенсивний пошук об’єктивних методів контролю. Таким засобом можуть бути дидактичні тести. Ідеться про тести досягнень, за допомогою яких можна виміряти рівень знань. Основне, щоб вони були об’єктивні й мали чіткі критерії оцінки для вимірювань ознак професійної діяльності.

В оцінюванні студентів використовують також самооцінку, яка насамперед є джерелом і спонукальною силою розвивального навчання, що є важливою характеристикою сучасного дидактичного процесу у вищій школі.
9. Розподіл балів, які отримують студенти. Оцінювання студента відбувається згідно положення «Про екзамени та заліки у НУБіП України» від 20.02.2015 р. протокол №6 з табл. 1.


Оцінка національна

Оцінка ECTS

Визначення оцінки ECTS

Рейтинг студента, бали

Відмінно

А

Відмінно – відмінне виконання з мінімальною кількістю помилок

90 – 100

Добре

В

Дуже добре – виконання вище середнього з кількома помилками

82-89

С

Добре – в загальному правильна робота з певною кількістю грубих помилок

74-81

Задовільно

D

Задовільно – непогано, але із значною кількістю недоліків

64-73

Е

Достатньо – виконання задовольняє мінімальні критерії

60-63

Незадовільно

FX

Незадовільно – потрібно попрацювати перед тим, як отримати залік

35-59

F

Незадовільно – необхідна серйозна подальша робота

0-34


10. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
1. Павлюк С.Д. Курс лекцій з дисципліни «Екологічний аудит та інспектування».- Боярка: «БКЕіПР». – 100 с.

2. Павлюк С.Д. Методичні рекомендації для виконання лабораторних робіт з дисципліни «Екологічний аудит та інспектування».- Боярка: «БКЕіПР». – 48 с.



3. Павлюк С.Д. Методичні рекомендації для самостійної та індивідуальної роботи з дисципліни «Екологічний аудит та інспектування».- Боярка: «БКЕіПР». – 52 с.
11. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Базова

  1. Андрейцев В.І. Екологічне право: Курс лекцій в схемах. – К.: Вентурі, 1996. – 452с.

  2. Галушкина Т.П. Экономические инструменты экологического менеджмента (теория и практика) / НАН Украины. Институт проблем рынка и экономик-экологических исследований. – Одесса, 2000. – 280с.

  3. Галушкіна Т. Екологічний менеджмент в Україні // Економіка України. – 1999. – №6. – с. 78-83.

  4. Гринин А.С., Орехов Н.А., Шмидхейни С. Экологический менеджмент. – М., 2001.-. 203с.

  5. Екологічне право України. Академічний курс: Підручник/ За заг. ред. Ю.С. Шемчушенка. – К.: ТОВ "Видавництво "Юридична думка”, 2005. – 848 с.

  6. Екологічний аудит: Посібник з екологічного менеджменту і екологічного аудиту / Шевчук В.Я., Саталкін Ю.М., Навроцький В.М. та ін. – К.: Символ-Т, 1997. – 221с.

  7. Екологічний менеджмент: Навчальний посібник / За ред. В.Ф. Семенова, О.Л. Михайлюк. – К.: Знання, 2006. – 366 с.

  8. Малишко М.І. Екологічне право України: Навчальний посібник за ред. академіка Ярчука В.З. – К., 2001, – 392с.

  9. Основи екології. Екологічна економіка та управління природокористуванням: Підручник / За заг. ред. д.е.н., проф. Л.Г. Мельника та к.е.н., проф. М.К. Шапочки. – Суми: ВТД "Університетська книга", 2005. – 759 с.

  10. Основы экологического аудита. Учебное пособие / Под ред. А.Т. Никитина, С.А. Степанова. – М.: МНЭПУ, 2001. – 390с.

  11. Проектування системи управління та менеджменту. Практикум / За ред. Й.С.Завадського. – К.: Урожай, 1994. – 208с.

  12. Серов Г.П. Экологический аудит – М.: Изд-во “Экзамен”, 2000. – 767с.

  13. Шевчук В.Я. Модернізація виробництва: системно-екологічний підхід: Посібник для екологічного менеджменту. – К.: Символ-Т, 1997. – 247с.

  14. Шевчук В.Я. та інші. Екологічний аудит: Навколишнє природне середовище. Екоменеджмент. Екостандарти. Підприємство. Стратегія. Екологічна безпека. Конкурентоспроможність. Екопідприємство: Підручник для студентів екологічних спеціальностей. – К.: Вища школа, 2000. – 344с.

  15. Шевчук В.Я., Саталкін Ю.М., Білявський Г.О. та ін. Екологічне управління: Підручник. – К.: Либідь, 2004. – 432 с.


Нормативна

  1. ISO 14040:2000. Управління навколишнім середовищем. Оцінка життєвого цикла продукції. Принципи та структура.

  2. ISO 14041:2000. Управління навколишнім середовищем. Оцінка життєвого циклу продукції. Визначення цілі, сфері дослідження та інвентаризаційний аналіз.

  3. ISO 19011: 2002. Рекомендации по аудиту систем менеджмента качества и/или охраны окружающей среды.

  4. ДСТУ ISO 14001-97. Системи управління навколишнім середовищем. Склад та опис елементів і настанови щодо їх застосування”.

  5. ДСТУ ISO 14004-97. Системи управління навколишнім середовищем. Загальні настанови щодо принципів управління, систем та засобів забезпечення.

  6. ДСТУ ISO 14011-97. Настанови, щодо здійснення екологічного аудиту. Процедури аудиту. Аудит систем управління навколишнім середовищем.

  7. ДСТУ ISO 14012-97. Настанови, щодо здійснення екологічного аудиту. Кваліфікаційні вимоги до аудиторів з екології.

  8. ДСТУ ISO 9001- 2001. Системи управління якістю. Вимоги. – Київ: Держстандарт України, 2001.

  9. Екологія і закон: Екологічне законодавство України. У 2-х кн.. / Відп. ред. д.юрид.наук., проф.. В.І. Андрейцев. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – Кн. 1. – 704 с.

  10. Екологія і закон: Екологічне законодавство України. У 2-х кн.. / Відп. ред. д.юрид.наук., проф.. В.І. Андрейцев. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – Кн. 2. – 576 с.

  11. Законодавство України про екологію / Упоряд. Роїна О.А. – 2-е вид. – К.: КНТ, 2005. – 488 с.

  12. Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – №41. – 546с.

  13. Методичні рекомендації “Про порядок виявлення порушень та застосування заходів впливу до порушників природоохоронного законодавства”. К., 1994 – 28с.


Додаткова

  1. Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навч. посібник. – 4-е вид., випр. і доп. – К.: т-во Знання КОО, 2006. – 316 с.

  2. Довідник з питань економіки та фінансування природокористування і природоохоронної діяльності// під ред. В. Шевчука та ін., - К: Геопринт, 2000 – 411с.

  3. Дорогунцов С.І., Борщевський П.П., Данилишин Б.М. Удосконалення управління природокористуванням в АПК. Сер. Природа і ми. – К.: Урожай, 1992.

  4. Екологічне підприємництво: Навчальний посібник/ В.Я. Шевчук, Ю.М. Саталкін, В.М. Навроцький та ін., - К: Мета, 2001 – 191с.

  5. Корабльова А.І. Екологія: взаємовідносини людини і середовища. – Дніпропетровськ: Центр екологічної освіти. Видання ІІ, 2001. – 265с.

  6. Кучерявий В.П. Екологія. – Львів, “Світ”, 2000.

  7. Основи менеджменту в АПК / За ред. Й.С.Завадського. – К.: Вища школа, 1995. – 246с.

  8. Основні напрямки державної політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. -№: 38-39. – С. 770-816.

  9. Экология, охрана природы, экологическая безопасность. Учебное пособие / Под общ. ред. проф. А.Т.Никитина, С.А. Степанова. – М.: МНЭПУ, 2000. – 648с.

  10. Экология: Учебное пособие / Под ред. проф. В.В. Деносова. Серия "Учебний курс". – Ростов-на-Дону: Изд. центр "МартТ", 2002. – 640 с.


Internet-Ресурси

  1. http://www.menr.gov.ua – Екологічний аудит

  2. http://www.eco.com.ua – Інтер-Есо

  3. http://www.trim.ru/ru/serv_ecoman – ISO 14001 – внедрение систем экологического менеджмента

  4. http://www.ektor.ru – Экологический менеджмент ISO 14001

  5. http://www.ecoline.ru/mc/books/emas – Экологический менеджмент и аудит в России, Беларуси и на Украине

  6. http://www.iso14001.ru – Внедрение систем экологического менеджмента по стандарту ИСО 14001 в России







База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка