Наочні методи ознайомлення з природою спостереження — основний метод ознайомлення дітей з природою




Скачати 159,51 Kb.
Дата конвертації25.02.2017
Розмір159,51 Kb.
НАОЧНІ МЕТОДИ ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ПРИРОДОЮ

СПОСТЕРЕЖЕННЯ — ОСНОВНИЙ МЕТОД ОЗНАЙОМЛЕННЯ ДІТЕЙ З ПРИРОДОЮ

Види спостережень у природі. Спостереження в природі класифікуються залежно від: а) тривалості (епізодичні, або короткочасні, і тривалі спостереження за розвитком, змінами об'­єктів); б) дидактичної мети (первинні, повторні, заключні, порів­няльні; в) способу організації (колективні та індивідуальні, пла­нові і позапланові).

Епізодичні, або короткочасні, спостереження — це спостереження за тими об'єктами, явищами природи, які три­вають недовго (веселка, злива тощо), або ж ті, до яких діти не можуть повертатися часто, (розглядання їжачка, черепахи, яких на короткий час приносять у дитячий садок). Частіше в дитячому садку мають місце тривалі спостереження, в яких простежуються, наприклад, основні фази розвитку рослини в період цвітіння.

Первинні спостереження мають на меті створити перше уявлен­ня про найбільш характерні властивості об'єкта, дати дітям цілісне враження, яке повинно доповнюватися, закріплюватися, уточнюва­тися: Наприклад, після першого спостереження за рослиною ма­ти-й-мачухи, яке проводиться у сонячну погоду, коли її квітки від­криті, слід провести повторне спостереження у похмуру, погоду, ко­ли квітки закриті, пониклі, наче сумують за сонцем, пояснити ді­тям, що ця рослина — живий барометр, по ній можна визначати погоду.

Заключні спостереження мають на меті дати повне уявлення про зміни, які відбулися у природі за відповідний проміжок часу (пори року).

У порівняльних спостереженнях прийом порівняння провідний і допомагає активізувати розумову діяльність дітей, спрямувати її на виділення суттєвих ознак, підведення до узагальнень, класифі­кації об'єктів природи. Такі спостереження найчастіше проводяться із старшими дошкільниками.



Методика керівництва спостереженнями

Структура спостереження. Процес спостереження умовно поді­ляють на чотири етапи, кожний з яких служить досягненню загаль­ної мети спостереження.

І етап — підготовчий. Мета його — викликати у дітей інтерес до об'єкта спостереження. Для цього використовується коротка бесі­да, в якій з'ясовується, що діти вже знають про об'єкт спостере­ження, що дізнаються нового. Інколи для підготовки до сприйман­ня об'єкта доцільно показати ілюстрацію або подивитися діафільм. Така робота з дітьми проводиться за день-два до початку спосте­реження.

ІІ етап — початок спостереження. На цьому етапі важливо під­тримати у дітей інтерес до об'єкта спостереження, зосередити їх увагу. З цією метою в групах молодшого дошкільного віку викори­стовують сюрпризність появи об'єкта, несподіваність.

У групах старшого дошкільного віку найчастіше використо­вують загадку, яка вимагає певного розумового напруження і сприяє утриманню уваги дітей.



III етап — основний, найтриваліший за часом. На початку спостереження 1—2 хв слід надати дітям для мовчазного сприймання, щоб сформувався цілісний образ. Слово вихователя може бути націлене на сприймання естетичного вигляду об'єкта: «Подивіться, який він гарненький». Подальший розгляд об'єкта включає аналіз його особливостей та пристосування до навколишнього середовища, спільні ознаки з іншими об'єктами, взаємозв'язки з ними, з люди­ною тощо. В результаті проведення цього етапу у дітей повинні сформуватися точні уявлення про об'єкти природи.

IV етап — заключний. Мета його — підведення підсумків, за­кріплення тих нових знань, яких набули діти в процесі спостере­ження. В ході цього етапу важливо оцінити пізнавальну активність дітей.

Схема спостереження за об'єктами.

Під час спостереження за явищами неживої природи доцільно скористатися такою схемою:

1. Оцінка краси, своєрідності явища природи.

2. Визначення доступних розумінню дітей причин явища.

3. Значення цього явища в житті природи, діяльності людини.

Під час спостереження за явищами живої природи (рослин) до­цільно дотримуватися такої схеми:

1. Оцінка естетичного вигляду і особливостей будови рослини.

2. Вимоги рослини до умов життя.

3. Значення рослини для природи і життя людини.

4. Інтерпретація сприйнятого у світлі знань дітей. Розглянемо використання цієї схеми на прикладі спостереження

за рослиною мати-й-мачухи у старшій групі.

Спостереження за тваринами можна проводити за такою схе­мою:

1. Оцінка естетичного вигляду і особливостей будови тварини залежно від способу життя.

2. Спосіб життя тварини (де живе, чим живиться, як захищає­ться, які сезонні зміни).

3. Значення тварини в природі і житті людини.

4. Інтерпретація сприйнятого у світлі знань дітей.


Підготовка вихователя до спостереження. Під час підготовки до спостереження вихователь повинен чітко уявляти програму: які навчальні, розвиваючі і виховні завдання будуть реалізовуватися в процесі спостереження. Навчальні зав­дання передбачають формування конкретних уявлень про об'єкти природи, зв'язки між ними. Розвиваючі завдання спрямовані на розвиток психічних процесів, на яких акцентується увага під час проведення спостережень. Виховні завдання спрямовані на фор­мування у дітей ставлення до певних природних об'єктів.

Прийоми активізації пізнавальної діяльності дітей у процесі спостереження. Основним методичним прийомом керівництва сприйманням ді­тей у процесі спостереження є запитання. Продумати і сформулю­вати запитання до наступного спостереження — найвідповідальні­ший момент у підготовці до спостереження. Правильно підібра­ні запитання повинні бути тією логічною драбинкою, якою рухає­ться думка дитини. Кожне запитання повинно містити конкретну думку, доступну розумінню дітей, у ньому має бути враховано і їх попередній досвід. Запитання повинні спонукати дошкільників до активного сприймання, засвоєння нового, максимально активі­зувати діяльність дитини.

ПРАКТИЧНІ МЕТОДИ. ПРАЦЯ В ПРИРОДІ ЯК ОДИН З ОСНОВНИХ МЕТОДІВ ОЗНАЙОМЛЕННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ З ПРИРОДОЮ

Гігієнічні вимоги до організації праці дітей у природі такі:

1. Працю в природі слід організовувати у нежаркі години (вранці або ввечері).

2. Інвентар повинен відповідати зростові дітей.

3. Діти повинні працювати у спеціальному одязі.

4. Слід змінювати види праці, стежити за позою дітей.

5. Після закінчення роботи слід добре вимити руки.



Види праці в природі, їх зміст у різних вікових групах. У дитячому садку організуються такі види праці в природі: 1. Праця, що зв'язана з доглядом за рослинами; 2. З доглядом за тваринами; 3. З охороною природи.

Зміст праці визначається для кожної вікової групи програмою.

Праця, що зв'язана з доглядом за рослинами, має такий зміст:

1. Підготовка ґрунту до посіву (перекопування, розпушуван­ня) — виконується дітьми старшої групи.

2. Планування грядок (старша група).

3. Посів насіння — всі вікові групи. Діти молодшої групи висі­вають більш крупне насіння.

4. Садіння розсади — середня і старша групи.

5. Садіння живців кімнатних рослин — старша група.

6. Поливання — всі вікові групи.

7. Розпушування — середня і старша групи.

8. Прополювання — старша група.

9. Витирання листків кімнатних рослин — усі вікові групи.

10. Обприскування, зрізування сухих листків — старша група.

11. Підживлення, боротьба із шкідниками виконуються дітьми старшої групи разом з вихователем.

12. Збирання врожаю — всі вікові групи.

Праця, що зв'язана з доглядом за тваринами, містить:

1. Самостійне приготування кормів для птахів, кролів — старша група.

2. Самостійне годування — старша група. Інші вікові групи ви­конують доручення під керівництвом вихователя.

3. Чищення кліток, миття поїлок тощо — старша група. В інших вікових групах діти виконують окремі доручення.



Праця, що зв'язана з охороною природи, містить:

1. Прибирання ділянки від сміття, камінців, листя — виконує­ться дітьми всіх вікових груп.

2. Підгодовування птахів — виконується дітьми всіх вікових груп.

3. Підгрібання снігу під дерева, кущі — виконується дітьми всіх вікових груп.

4. Укриття на зиму хризантем, примул ітд— виконується дітьми старшої групи.

Форми організації праці дітей у природі. У дитячому садку використовуються: доручення, чергування, колективна праця. Доступною формою в дитячому садку є доручення. їх поділяють на види за складністю завдань (прості і складні), за тривалістю виконання (короткочас­ні і тривалі), за способом організації дітей (індивідуальні і групо­ві).

НЕСКЛАДНІ ДОСЛІДИ ЯК МЕТОД ОЗНАЙОМЛЕННЯ ДІТЕЙ З ПРИРОДОЮ

Дослід визначається як спосіб матеріального впливу людини на об'єкт з метою вивчення цього об'єкта, пізнання його власти­востей. Структура дослідів має багато спільного із спостереженнями.



Перший етап — підготовка дітей до досліду. Вихователь проводить з дітьми бесіду, щоб зацікавити їх дослідом, виявляє знання. Наприклад: «Як ви гадаєте, діти, дерева взимку живі? А чому вони не замерзають від сильного морозу?»

Другий етап — початок досліду: обговорення умов і вису­вання припущень: «Я читала, діти, що дерева не замерзають то­му, що в їхньому соку багато цукру. Давайте поставимо на мороз дві скляночки: в одній буде проста вода, а в другій — з цукром. Як ви гадаєте, в якій склянці вода швидше замерзне?»

Третій етап — хід досліду. Спостереження дітей за ходом досліду, обмін думками.

Четвертий етап — заключний: обговорення наслідків до­сліду.
СЛОВЕСНІ МЕТОДИ ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ПРИРОДОЮ.

До словесних методів відносяться розповідь вихователя, читан­ня дитячої природознавчої літератури, бесіди про природу.



Розповідь вихователя про природу повинна відповідати ряду вимог. Вона має сприяти формуванню вірогідних знань про при­роду; в ній повинні у доступній формі розкриватися зв'язки і за­лежності у природі; розповідь повинна бути образною, емоційною, цікавою, спрямованою на формування у дітей розумного, доброго ставлення до природи. Розрізняють сюжетні і описові розповіді. В основі сюжетної розповіді завжди якась подія, випадок.

До сюжетних розповідей належать і словесні логічні завдання — різновид розповіді, в якій перед дітьми ставиться проблемне питання, яке їм пропонується вирішити.

Значно частіше у повсякденному житті і на заняттях викорис­товуються описові розповіді, мета яких — подання інформації про ті чи інші об'єкти природи

Описова розповідь повинна містити такі елементи інформації:

1. Про естетичні властивості об'єкта, деякі особливості будови.

2. Про зв'язок рослини, тварини з умовами життя. В розпові­дях про тварин — де живе, чим живиться, як захищається, най­більш цікаві сезонні зміни.

3. Про значення рослини, тварини у природі і житті людини.

Читання дітям художніх творів, вивчення віршів сприяють зба­гаченню мови дітей, формуванню уміння образно висловлювати свої думки.



Природознавча книжка дає багатий матеріал для виховання у дітей пізнавальних інтересів, спостережливості, допитливості. Вона ставить перед дітьми нові запитання, спонукає приглядатися до навколишньої природи.

Під час до­бору художніх творів про природу для читання їх дітям слід вра­ховувати такі вимоги:

1. Відомості, які подаються у художньому творі, мають бути правильними, реалістичними. Це стосується і пізнавальних казок, і реалістичних оповідань.

2. Зв'язки і залежності повинні розкриватися у доступній дітям формі.

3. Художні твори для дітей мають бути цікавими, привабли­вими.

4. Мова художніх творів повинна бути виразною, поетичною.

5. У художніх творах, що використовуються для ознайомлення дітей з природою, має проводитися Ідея розумного, дбайливого ставлення до природи.

Бесіда. У процесі ознайомлення дошкільників з природою використо­вуються вступні, супровідні і заключні бесіди.

Вступна бесіда ставить за мету пов'язати попередні знан­ня дітей з вивченням нових, викликати інтерес до них, з'ясувати, що діти недостатньо засвоїли і на що треба звернути увагу. Най­частіше такі бесіди проводяться перед спостереженнями, екскур­сіями. Наприклад, перед екскурсією на річку вихователь запитує: «Чи були ви, діти, на річці? Як називається наша річка? Що ці­кавого бачили ви на річці?»

Заключна бесіда спрямована на систематизацію і уза­гальнення одержаних фактів, їх конкретизацію, закріплення, уточ­нення. Ці бесіди за змістом можуть бути різного рівня: одні про­водяться після спостереження за вузьким колом об'єктів, напри­клад, що бачили діти на водоймі, на луці, у лісі. Можуть прово­дитися бесіди за більш широким колом явищ (бесіди про осінь, зиму, весну, літо, про неживу природу, свійських і диких тварин тощо). З усіх видів бесід проведення заключної бесіди вимагає най­більш ретельної підготовки дітей і вихователя.

Бесіда — це результат проведеної з дітьми роботи. До запитань вихователя ставляться певні вимоги. Запитання:

1. Пропонуються всій групі, оскільки в них завжди є розумові завдання, які повинні вирішуватися всіма дітьми.

2. Мають бути зрозумілими, точними, короткими.

3. Повинні містити одну думку.

Не слід ставити запитань, що вимагають відповіді «так» або «ні» через те, що вони не забезпечують достатньої розумової і мовної активності дітей. У середньому кількість запитань у бесіді має дорівнювати 12—14.

Вихователь у ході бесіди повинен піклуватися про те, щоб вико­ристати різноманітний наочний матеріал, який допоможе дітям пригадати і виділити суттєві ознаки явищ. Це — календарі при­роди, малюнки дітей, ілюстрації, картини, а також технічні засо­би — діапозитиви, грамзаписи, які підвищують емоційну насиче­ність бесіди.

Бесідою слід керувати так, щоб не давати дітям ухилятися від теми, в той же час вести її невимушено, природно. Слід вислухову­вати дітей, але не вимагати від них обов'язково повних відповідей. Доцільно спонукати всіх дітей до оцінки думок, що ними вислов­люються, і неухильно вести до кінцевих висновків. Важливо, щоб діти самі сформулювали висновки, узагальнення, а не повторюва­ли їх за вихователем.



ВИКОРИСТАННЯ ІГОР ПІД ЧАС ОЗНАЙОМЛЕННЯ ДІТЕЙ З ПРИРОДОЮ.

Для вирішення завдань ознайомлення дошкільників з приро­дою в дитячому садку використовуються ігри: будівельно-конструк­тивні, творчі рольові, дидактичні і рухливі.



Будівельно-конструктивні ігри з природними матеріалами (піс­ком, водою, глиною, снігом, льодом, листям, плодами тощо) — одні з найулюбленіших дітьми ігор у всіх вікових групах.

Творчі рольові ігри під час ознайомлення дошкільників з при­родою використовуються як засіб закріплення знань дітей про природу. Для їх успішного проведення слід збагачувати дітей вра­женнями, подавати допомогу у розгортанні сюжету.

Дидактичні ігри під час ознайомлення дошкільників з приро­дою виконують три функції: 1) закріплення знань про природу; 2) діагностика наявних у дітей знань про природу; 3) формування знань про природу.

Слід відразу ж відзначити, що кількість ігор, за допомогою яких можна формувати знання про природу, дуже обмежена. Спе­цифіка дидактичних ігор природничого змісту полягає в тому, що вони можуть проводитися лише тоді, коли у дітей вже є знання.

В ознайомленні з природою використовуються такі види, дидак­тичних ігор: 1) з природними матеріалами; 2) з картинками (у т. ч. настільно-друковані); 3) з іграшками 4) словесні.

Методика проведення дидактичних ігор у різних вікових гру­пах має ряд спільних і відмінних моментів.

У молодшій групі

1. Починається гра з сюрпризного моменту з метою зосере­дження уваги дітей. Наприклад, лялька Таня принесла дітям тор­бинку. Що ж у ній?

2. Розглядання і коротка бесіда про предмети, з якими діти будуть грати. Це зумовлено потребою пригадати назви, властивос­ті, оскільки гра вимагає відповідних знань.

3. Пояснення правил у ході гри.

4. Хід гри.

5. Позитивна оцінка всіх дітей.



У середній групі

1. Сюрпризний момент можна використовувати лише у першо­му півріччі, оскільки у дітей вже сформувався інтерес до гри.

2. Розглядання предметів і коротка бесіда про них.

3. Пояснення правил гри.

4. Закріплення правил (якщо діти добре засвоюють правила після пояснення вихователя, в закріпленні може не бути потреби).

5. Хід гри.

6. Диференційована оцінка дітей.

У старшій групі

1. Коротка бесіда про об'єкти природи.

2. Пояснення правил, закріплення.

3. Хід гри у першому варіанті.

4. Пояснення другого варіанта гри, закріплення.

5. Хід гри у другому варіанті.

6. Підсумок гри — оцінка вихователем діяльності дітей у грі.

7. Участь дітей в аналізі і оцінці дій товаришів у грі. Другий варіант гри проводиться з обов'язковим ускладненням завдання, щоб подолання труднощів приносило дітям задоволен­ня. Наприклад, при проведенні дидактичної гри «Відгадай за опи­сом» у першому варіанті діти лише описують зовнішні ознаки рос­лин. У другому варіанті треба не тільки описати рослину, але й розповісти, чим вона важлива для людини, як використовується.




ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ ПО ОЗНАЙОМЛЕННЮ ДОШКІЛЬНИКІВ З ПРИРОДОЮ.

ЗАНЯТТЯ

Якщо на занятті діти вперше знайомляться з певними об'єкта­ми або явищами природи, їх визначають як первинно-ознайомлювальні. На них у дітей формуються конкретні уявлення про неживу природу, рослини, тварин, особливості їхнього розвитку за певних умов.

Основними методами проведення цих занять є спостереження, досліди, а також розглядання картин, показ діапозитивів, діа-, кінофільмів у поєднанні із словесними методами.

Другий тип занять спрямований на уточнення, розширен­ня, поглиблення знань, формування практичних навичок догляду за живими об'єктами у ході вирощування їх. Важливе значення на таких заняттях має використання, поряд із зазначеними вище методами праці в природі, ігор, читання творів дитячої природо­знавчої літератури тощо.

Третій тип занять спрямований на узагальнення і система­тизацію знань дітей про природу. Це поглиблено-пізнавальні за­няття, змістом яких є встановлення причинних зв'язків, залежнос­тей, систематизація знань. Основними методами їх проведення ви­ступають бесіди, дидактичні ігри, узагальнюючі спостереження, демонстрація моделей, які розкривають взаємозв'язок рослинного і тваринного світу і зовнішнього середовища.

Четвертий тип занять — комбіновані, на яких розв'язую­ться два дидактичних завдання — засвоєння нових знань і уточ­нення раніше засвоєних.
ПЛАНУВАННЯ І ОБЛІК РОБОТИ ПО ОЗНАЙОМЛЕННЮ ДІТЕЙ З ПРИРОДОЮ.

Плановість — це пропорційність, яка постійно і свідомо підтримує­ться. Основні вимоги до планування полягають у науковості, пра­вильності визначення перспективи, черговості виконання завдань, орієнтації на найновіші досягнення науки, передовий досвід, гнуч­кість, здатність швидко і чітко реагувати на зміни.

Основна мета планування — послідовне виконання програми дитячого садка по ознайомленню з природою, в якій за­кладено той обсяг знань, умінь, навичок, рівня вихованості, що забезпечуватиме всебічний" розвиток дітей у процесі ознайомлення з природою. У планах повинна знайти відображення робота по ознайомлен­ню дошкільників з природою в процесі повсякденного життя і на заняттях. Вихідними принципами під час планування системи за­нять по ознайомленню з природою є такі:

1. Врахування основних етапів засвоєння знань (початкове сприймання, розширення і узагальнення знань і умінь). Враховую­чи незначну кількість занять і неможливість здійснення всіх цих етапів на заняттях, вихователю необхідно врахувати, які з етапів засвоєння знань слід здійснити у повсякденному житті. Часто фор­мування початкових уявлень доцільно здійснювати у повсякденно­му житті. Проте в ряді випадків він здійснюється на заняттях. Наприклад, під час екскурсії формуються початкові враження, а їх закріплення відбувається в процесі повсякденних спостере­жень на ділянці дитячого садка і в кутку природи. Проте головне, що неодмінно повинно знайти відображення у плані,— це потреба неодноразового повернення до засвоєння певного матеріалу з ура­хуванням ускладнення змісту, варіювання умов сприймання.

2. На заняттях по ознайомленню дітей з природою при їх пла­нуванні потрібно за змогою передбачити використання методів, що забезпечують безпосередній контакт дошкільників з реальними об'єктами природи. Ця вимога зумовлюється і особливостями ди­тячого сприймання, мислення, і вимогами до здійснення освіти і виховання в галузі охорони навколишнього середовища.

3. Планування занять з розділу ознайомлення з природою не­обхідно інтегрувати з іншими розділами. Наприклад, закріплення знань через використання художньої літератури, розглядання кар­тин можна інтегрувати із заняттями з розвитку мови. Закріплення вражень від екскурсій, спостережень інтегруються з заняттями малюванням, аплікацією. Є можливості для інтегрування з занят­тями з музичного виховання тощо.


У процесі повсякденного життя здійснюється засвоєння знач­ного обсягу знань по ознайомленню з природою. Під час плану­вання повсякденної роботи слід виходити з таких положень:

1. Зміст повсякденної роботи з дітьми повинен відображувати сезонні зміни, що відбуваються в природі.

2. Планування повсякденної роботи має здійснюватися у най­тіснішому зв'язку з заняттями, передбачати, що в процесі повсяк­денних спостережень, праці, ігор формується значний фонд кон­кретних знань, умінь, навичок, без яких неможливий процес уза­гальнення.

3. Під час планування повсякденної роботи по ознайомленню з природою слід передбачати, що ознайомлення з тим чи іншим об'єктом природи повинно включати кілька фаз в його розвитку, а тому його потрібно «вести» протягом певного, часом тривалого часу.



Повсякденна робота по ознайомленню з природою планується в такі відрізки часу: Вранці:

1. Дидактичні, настільно-друковані ігри, розглядання ілюстра­цій, колекцій.

2. Трудова діяльність (робота з черговими, індивідуальні дору­чення, колективна праця в природі).

3. Спостереження в природі (колективні, індивідуальні).

З перелічених видів діяльності щодня планується не більше 1—2.

На денній прогулянці:

1. Щодня як обов'язковий структурний елемент прогулянки планується спостереження з усією групою або з підгрупами.

2. 1—2 рази на тиждень планується трудова діяльність.

3. Ігри з природничими матеріалами, дидактичні ігри планую­ться за потребою.



У другу половину дня після полудника найчастіше плануються:

1. Спостереження за тими явищами в природі, які не можна спостерігати у першу половину дня.



2. Індивідуальна робота з дітьми.


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка