Наслідки застосування мінеральних добрив та хімічних засобів захисту рослин




Скачати 45,18 Kb.
Дата конвертації14.12.2016
Розмір45,18 Kb.



Наслідки застосування мінеральних добрив

та хімічних засобів захисту рослин


Неграмотний обробіток грунту спричиняє погіршення якості ґрунту та, як наслідок, зниження його родючості, недоотримання прибутку господарем.

Інтенсивна система землеробства передбачає зас­тосування високих доз мінеральних добрив, пестицидів та інших продуктів хімічної промисловості. При грамотному, науково об­ґрунтованому їх застосуванні підвищується урожайність сільськогосподарських культур без зниження якості продукції. Але не кожен господар може розробити раціональну систему ведення господарства.

Сьогодні на орних землях України на одному квадратному метрі в середньому накопичилось по 25 кг мінеральних добрив та по 2 кг пестицидів.

Після внесення мінеральних добрив знижується інтенсивність природного перетворення атмосферного азоту на сполуки, які можуть засвоїти рослини. Розчини мінеральних солей шкідливі для бактерій та мікроорганізмів, які формують родючий шар ґрунту, таким чином, утворення гумусу уповільнюється. Подальше внесення мінеральних добрив стає необхідним для забезпечення врожаю.

Надмірне внесення азотних добрив зумовлює під­вищення концентрації нітратів у ґрунтових водах. Вживання питної води з високим вмістом азоту негативно впли­ває на здоров'я людей.

Використання промислового азоту призводить до накопичення нітратів у рослині. Не виключено, що саме нітрати викликають акселерацію у дітей, а її генетичні наслідки невідомі і не вивчаються. Доведено, що нітратне отруєння порушує нормальний розвиток дитячого організму, зокрема, призводить до дебільності.

Підрахунки вчених агрохіміків показали, що з 10 частин фос­фору, який витрачено на вирощування кормових рослин, одна час­тина засвоюється людиною з продуктами харчування, три частини залишаються увібраними ґрунтом, а шість частин з відходами тва­ринницьких ферм змиваються у водойми, якщо їх не використову­ють як органічні добрива. Ця частина фосфатів і є джерелом за­бруднення природних вод. В наш час близько 3—4 млн т фосфатів щорічно надходить з континентів у Світовий океан.

Застосування фосфорних добрив у великих дозах призводить до небажаного накопичення в ґрунтах деяких супутніх елементів: стабільного стронцію, фтору, сполук урану, радію, торію та інших елементів.

З кальцієм, алюмінієм та іншими металами фосфор утворює нерозчинні і важкорозчинні сполуки. Все це змушує збільшувати дози фосфорних добрив.

Внесення калійних добрив суттєво не впливає на навколишнє середовище. Проте з калійними добривами вноситься значна кіль­кість хлору. Накопичення його в ґрунтах, ґрунтових водах і водой­мах призводить до негативних наслідків. Насамперед знижується якість продукції багатьох сільськогосподарських культур. Так, у картоплі формуються водянисті бульби з неприємним запахом. Надлишки хлору негативно впливають на деякі процеси ґрунто­утворення: в кислих ґрунтах він підкислює середовище, а в нейтральних і лужних — спричинює солон­цюватість.

Міграція мінеральних добрив із сільськогосподарських угідь у водойми зумовлює їх евтрофікацію – збагачення біогенними елементами, тобто хімічними елементами, що постійно входять до складу організмів і мають певне біологічне значення (кисень, вуглець, водень, кальцій, азот, калій, фосфор, магній, сірка, хлор, натрій, залізо) та, як наслідок, підвищення продуктивності водойми. Висока концентрація таких елементів спричинює інтенсивний розвиток во­доростей та мікроорганізмів. Коли вони гинуть, то стають кормом для великої кількості бактерій, які використовують розчинений у воді кисень. Ви­никає гострий дефіцит кисню внаслідок використання його на ди­хання водоростей та окислення органічних речовин. Явище евтрофікації призводить до загибелі риби та інших тва­рин водойми, захворювання людей і тварин, які п'ють цю воду.

Тривале внесення кислих мінеральних добрив, низький рівень внесення органічних добрив викликає втрату кальцію та кислотну деградацію грунту. При цьому кислотність ґрунту підвищується, а вміст гумусу зменшується.

Щоб зменшити надлишок азоту в ґрунтах і природних водах, слід розширювати посівні площі бобових культур, застосовувати повільно діючі форми азотних добрив, виготовляти компости з органічних  решток,  запроваджувати   нові   технології   виробництва азотних добрив.

Хімічні засоби захисту рослин — отрутохімікати для боротьби з бур'янами, шкідниками і хворобами рослин захищають сільськогосподарські і лісові культури, зберігають високий урожай. Однак поряд з цим пестициди накопичуються в ландшафтах, вно­сять небажані зміни в біоценозах, знищують тварин, призводять до глибоких і незворотних порушень нормальних циклів біологіч­ного кругообігу речовин. З продуктами харчування вони потрап­ляють в організм людини і спричинюють захворювання або відхи­лення від норми. Деякі з пестицидів зумовлюють мутації.

Пестициди пригнічують біологічну активність ґрунтів, знищують корисні мікроорганізми. Гинуть комахи-запилювачі, від чого теж різко знижується врожайність, наприклад, гречки, баштанних культур та ін.

Частина пестицидів, що потрапила у ґрунт, затримується вбир­ним комплексом, інша частина — з нисхідними потоками води міг­рує в нижні горизонти. Багато пестицидів є стійкими сполуками і тривалий час збері­гаються в ґрунті. Вони переносяться вітрами, ґрунтовими водами, з продуктами харчування і таким чином поширюють свій вплив на великій території. Навіть незначна концентрація пестицидів у ґрун­тових водах змінює їх органолептичні властивості (смак, запах), робить їх непридатними для пиття.

Якщо поле одноразово оброблене гербіцидами, то ця сполука залишається в ґрунті кілька років. Це так звана залишкова ток­сикація ґрунтів.

Основними заходами охорони ґрунтів від забруднення міне­ральними добривами, пестицидами та супутніми сполуками є внесення науково обґрунтованих доз, їх оптимальні форми і строки внесення, застосування малотоксичних і нестійких сполук. А найкраще, це перейти до органічного землеробства.



Органічне землеробство – нове – добре забуте старе вирощування продукції, насамперед зернових, овочів та фруктів високої екологічної чистоти без застосування мінеральних добрив, хімічних засобів захисту від бур’янів та шкідників, тобто цілком природним шляхом. В Європі органічне землеробство вважається зараз одним із пріоритетних напрямків у сільському господарстві.

Г. Коломієць, к.б.н., зав. лабораторії еколого-економічного оцінювання природних ресурсів, Інститут агроекології та економіки природокористування НААНУ.

А. Романенко,фахівець регіонального ландшафтного парку «Приінгульський».


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка