Навчальний посібник для студ юрид спец вищ навч закл в двох частинах



Сторінка1/23
Дата конвертації14.11.2018
Розмір4.26 Mb.
ТипНавчальний посібник
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   23
Міністерство освіти і науки України

Національний технічний університет України

Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського

Б. Є. Лукьянчиков, Є. Д. Лукьянчиков, С. Ю. Петряєв



КРИМІНАЛІСТИКА

Частина ІІ

Криміналістична тактика

Методика розслідування
Навчальний посібник

Рекомендовано Вченою радою

Національного технічного університету України

Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського

Київ. 2017

УДК 343


Рекомендовано Методичної радою Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського»

(Протокол №00 від 00.00.2017 р.)


Рецензенти:

К. О. Чаплинський, доктор юрид. наук, професор, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ;

А. В. Іщенко, доктор юрид. наук, професор, Національна академія внутрішніх справ України;

М. А. Погорецький, доктор юрид. наук, професор, Національна академія внутрішніх справ України.
Б. Є. Лук‘янчиков, Є. Д. Лук‘янчиков, С. Ю. Петряєв.

Криміналістика: Навчальний посібник для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. в двох частинах.

Частина ІІ : Криміналістична тактика. Методика розслідування. – Київ : Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського. 2017. – 474 с.

В навчальному посібнику викладено матеріал з курсу криміналістики, що присвячено питанням криміналістичної тактики та методики розслідування злочинів. При викладенні тем курсу враховано зміни у кримінальному процесуальному законодавстві, що стосується слідчих (розшукових) дій, які можуть проводитися в гласному та негласному режимі. Тактичні рекомендації щодо проведення слідчих (розшукових) дій враховують положення логіки, психології, наукової організації праці. Висвітлюються методики виявлення та розслідування окремих видів злочинів. Посібник підготовлено відповідно до навчальної програми курсу криміналістики Національного технічного університету України «КПІ» імені Ігоря Сікорського.

Для студентів та аспірантів викладачів вищих юридичних навчальних закладів, науковців, працівників правоохоронних органів, адвокатів та усіх, хто виявляє інтерес до юридичної науки.






© Б. Є. Лук‘янчиков, Є. Д. Лук‘янчиков, С. Ю. Петряєв.

© Факультет соціології і права Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», 2017

ЗМІСТ

Передумова ………………………………………………………………..

7

РОЗДІЛ ІІІ. КРИМІНАЛІСТИЧНА ТАКТИКА……………………..

9

Тема 1. Загальні положення криміналістичної тактики…………………

§ 1. Поняття і джерела криміналістичної тактики…………………

§ 2. Засоби криміналістичної тактики………………………………

§ 3. Слідча ситуація і тактичне рішення ……………………………



9

9

12



25

Тема 2. Тактика слідчого огляду …………………………………………

§ 1. Сутність і види слідчого огляду ………………………………

§ 2. Огляд місця події ………………………………………………

§ 3. Освідування …………………………………………………….



32

32

39



49

Тема 3. Тактика обшуку …………………………………………………

§ 1. Поняття обшуку ……………………………………………….

§ 2. Об'єкти та види обшуку ……………………………………….

§ 3. Підготовка до обшуку …………………………………………

§ 4. Етапи обшуку та тактичні особливості його проведення …..


53

53

56



62

66


Тема 4. Тактика допиту ………………………………………………….

§ 1. Поняття, сутність та види допиту …………………………….

§ 2. Підготовка до допиту і тактика його проведення ……………

§ 3. Тактика одночасного допиту двох чи більше раніше

допитаних осіб ………………………………………………………

§ 4. Фіксація результатів допиту …………………………………..



76

76

80


95

97


Тема 5. Тактика пред‘явлення для впізнання …………………………..

§ 1. Поняття та види пред’явлення для впізнання ……………….

§ 2. Підготовка до пред’явлення для впізнання ………………….

§ 3. Тактичні прийоми проведення пред’явлення для впізнання …



100

100


107

115


Тема 6. Тактика слідчого експерименту …………………………………

§ 1. Поняття і види слідчого експерименту ………………………

§ 2. Мета та види слідчого експерименту …………………………

§ 3. Тактичні прийоми слідчого експерименту ……………………

§ 4. Тактика перевірки показань на місці …………………………

§ 5. Процесуальне оформлення результатів слідчого експерименту……………………………………………………..



124

124


127

130


134
140

Тема 7. Використання спеціальних знань у кримінальному впровадженні. Призначення і проведення судових експертиз.

§ 1. Поняття, мета, правові основи, форми та можливості використання спеціальних знань у розкритті та розслідуванні злочинів…………………………………………………………

§ 2. Залучення спеціаліста до участі у слідчих (розшукових) діях.

§ 3. Класифікація судових експертиз ………………………………

§ 4. Система судово-експертних установ Україні …………………

§ 5. Підготовка та проведення судових експертиз ………………..



144

144
151

157

160


Тема 8. Негласні слідчі (розшукові) дії ………………………………….

§ 1. Поняття негласних слідчих (розшукових) дій ……………

§ 2. Підстави для проведення негласних слідчих (розшукових) дій ………………………………………………………………...

§ 3. Фіксація процесу та результатів слідчих (розшукових) дій ….



169

169
175

181


РОЗДІЛ ІV. КРИМІНАЛІСТИЧНА МЕТОДИКА …………………….

189

Тема 9. Загальні положення криміналістичної методики ………………

§ 1. Поняття, сутність та джерела криміналістичної методики ….

§ 2. Завдання криміналістичної методики …………………………

§ 3. Структура криміналістичної методики. Етапи розслідування та їх характеристика ……………………………………..……..

§ 4. Поняття криміналістичної характеристики злочинів та її структура ………………………………………………………..


189

189


196
198
202

Тема 10. Організація та планування розслідування злочинів ………….

§ 1. Сутність організації розслідування ……………………………

§ 2. Поняття та значення планування розслідування …………….

§ 3. Структура і правила складання плану розслідування ……….



312

312


221

225


Тема 11. Розслідування злочинів проти життя та здоров‘я особи …….

§ 1. Класифікація і криміналістична характеристика злочинів проти життя і здоров‘я особи …………………………………..

§ 2. Типові слідчі ситуації та слідчі версії при розслідуванні злочинів проти особи ……………………………………………

§ 3. Особливості розслідування окремих видів вбивств ………….

§ 4. Особливості розслідування заподіяння тілесних ушкоджень...


230
230
237

249


252

Тема 12. Розслідування злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи …………………………………………..

§ 1. Класифікація і криміналістична характеристика злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи …..

§ 2. Типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування

та напрями їх вирішення ………………………………………..

§ 3. Наступний етап розслідування …………………………………

§ 4. Особливості тактики проведення окремих слідчих (розшукових) дій ………………………………………………..


256
256


263

268
271



Тема 13. Розслідування крадіжок ……………………………………….

§ 1. Криміналістична характеристика крадіжок …………………

§ 2. Початковий етап розслідування ………………………………

§ 3. Наступний етап розслідування ………………………………..

§ 4. Особливості тактики проведення окремих слідчих (розшукових) дій ……………………………………………….


279

279


287

293
295



Тема 14. Розслідування грабежів і розбоїв ……………………………..

§ 1. Криміналістична характеристика грабежів і розбоїв …………

§ 2. Початковий етап розслідування грабежів та розбоїв …………

§ 3. Особливості тактики окремих слідчих дій при розслідуванні

грабежів та розбоїв ………………………………………………


301

302


308
316

Тема 15. Розслідування злочинів у сфері службової діяльності ………

§ 1. Криміналістична характеристика злочинів у сфері службової діяльності ………………………………………………………….

§ 2. Обставини, що підлягають встановленню у розслідуванні службових злочинів ……………………………………………….

§ 3. Особливості розслідування одержання неправомірної вигоди.

§ 4. Особливості розслідування зловживання владою або службовим становищем, перевищення влади або службових повноважень……………………………………………………….

§ 5. Особливості розслідування службової недбалості …………..



324
324
331

333


347

348


Тема 16. Розслідування злочинів у сфері господарської діяльності …..

§ 1. Розслідування фальшивомонетництва ……………………….

§ 2. Розслідування контрабанди …………………………………....

§ 3. Розслідування фіктивного підприємництва……………………

§ 4. Розслідування легалізації (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутого злочинним шляхом …………………


350

350


359

364
369



Тема 17. Розслідування злочинних порушень правил безпеки дорожнього руху ……………………………………………………

§ 1. Криміналістична характеристика злочинів, пов‘язаних із порушенням правил безпеки руху та експлуатації транспорту..

§ 2. Типові слідчі ситуації та початковий етап розслідування ДТП

§ 3. Висування криміналістичних версій та планування розслідування ……………………………………………………..

§ 4. Особливості тактики проведення окремих слідчих (розшукових) дій ………………………………………………….

376
384

387
391


Тема 18. Розслідування злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами …………………………………………….

§ 1. Криміналістична характеристика злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами …………………………..

§ 2. Обставини, що підлягають встановленню у процесі розслідування …………………………………………………….

§ 3. Початковий етап розслідування ……………………………….


401
401


410

411


Тема 19. Розслідування злочинів, пов‘язаних із незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів ………………………………………………………

§ 1. Криміналістична характеристика злочинів, пов‘язаних із незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів ……………………………

§ 2. Особливості початкового етапу розслідування ………………

§ 3. Особливості проведення окремих слідчих дій при розслідуванні злочинів, пов‘язаних із незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів ……………………………………………………….



419


419

426

431


Тема 20. Розслідування екологічних злочинів ………………………..

§ 1. Криміналістична класифікація та характеристика екологічних злочинів …………………………………………….

§ 2. Початковий етап розслідування екологічних злочинів ………

§ 3. Особливості тактики проведення окремих слідчих (розшукових) дій при розслідуванні екологічних злочинів ……



443
443

448
452



Тема 21. Особливості розслідування злочинів у сфері інформаційних технологій …………………………………………………………

§ 1. Поняття злочинів у сфері інформаційних технологій ………..

§ 2. Криміналістична характеристика злочинів у сфері інформаційних технологій ………………………………………

§ 3. Особливості початкового етапу розслідування ………………

§ 4. Особливості проведення окремих слідчих (розшукових) дій..

466


466
469

472


477

Рекомендована література …………………………………………………

489



ПЕРЕДМОВА

Навчальний посібник «Криміналістика. Криміналістична тактика і методика розслідування» підготовлено відповідно до робочої навчальної програми викладання дисципліни в Національному технічному університеті України «КПІ» імені Ігоря Сікорського. Таке видання підготовлено колективом кафедри інформаційного права та права інтелектуальної власності факультету соціології і права вперше і пояснюється обмеженими накладами видань, що здійснюються іншими навчальними закладами.

В системі підготовки юриста, незалежно від його спрямування у подальшій практичній діяльності, криміналістика займає провідне місце. Вона надає особі знання, які можуть бути застосовані для з‘ясування обставин не тільки злочину, як вважалося тривалий час, а і будь яких інших юридично значимих фактів, що мали місце в минулому. Криміналістика вчить юриста правильному застосуванню пізнавальних прийомів, використанню знань інших галузей (психології, педагогіки, логіки тощо) для вирішення юридичних конфліктів.

У цій частині навчального посібника висвітлюються питання криміналістичної тактика і методики розслідування окремих видів кримінальних правопорушень. Підготовка навчального посібника обумовлена суттєвими змінами у структурі та характері сучасної злочинності. Останнім часом набувають поширення злочини, що вчиняються організованими групами з використанням корупційних зв‘язків, що суттєво ускладнює роботу правоохоронних органів з їх виявлення, документування злочинної діяльності та доказування у кримінальному провадженні.

У розділі «Криміналістична тактика» висвітлюється його структура, розкривається інструментарій пізнавальної діяльності. Наводяться визначення тактичного прийому та криміналістичної рекомендації, розкривається їх співвідношення. Досліджуються психологічні основи та функції тактичного прийому, пропонуються типові тактичні комбінації та тактичні операції, як засоби розв‘язання складних слідчих ситуацій. Розглядаються питання організації, планування і тактики проведення традиційних слідчих (розшукових) дій та технології застосування негласних слідчих (розшукових) дій. Висвітлюються форми використання спеціальних знань у кримінальному провадженні.

Розділ «Криміналістична методика» містить відомості про загальні положення її структури, завдання та напрями розроблення окремих криміналістичних методик розслідування злочинів. Висвітлюються дискусійні питання щодо криміналістичної класифікації злочинів, криміналістичної характеристики злочинів, її структури та місця в розробленні методик розслідування окремих видів злочинів. Висвітлюються методики розслідування злочинів проти особи, проти власності, у сферах службової та господарської діяльності. Певна увага приділена висвітленню методики розслідування злочинних порушень правил безпеки дорожнього руху, злочинів, що вчиняються організованими групами, пов‘язаних із незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, екологічних злочинів та злочинів у сфері інформаційних технологій.

Посібник розраховано на студентів, аспірантів та викладачів юридичних вузів, а також усіх хто цікавиться питаннями виявлення і викриття правопорушень у будь-якій сфері діяльності людини.

Авторський колектив висловлює щиру подяку усім, хто надавав допомогу у його підготовці слушними порадами та побажаннями.


РОЗДІЛ ІІ. КРИМІНАЛІСТИЧНА ТАКТИКА
Тема 1. Загальні положення криміналістичної тактики

§ 1. Поняття і джерела криміналістичної тактики

Боротьба зі злочинністю у багатьох випадках пов'язана з подоланням різноманітних хитрощів і прямої протидії з боку осіб, які зацікавлені в результатах розслідування. З особливою силою ця обставина проявляється у стадії досудового провадження. В процесі становлення криміналістики як науки звернули увагу на необхідність розробки спеціальних рекомендацій для подолання подібних труднощів у розслідуванні. Сукупність таких рекомендацій спочатку називали кримінальною тактикою (І. М. Якімов), пізніше – слідчою тактикою (пов’язуючи такі рекомендації з слідством, слідчим), а в останні роки ширше почали використовувати поняття «криміналістична тактика».

Пояснюється це тим, що наукові положення та рекомендації можуть використовуватися не тільки органами досудового розслідування але і судом. Крім того, можна погодитися з Г. Г. Зуйковим у тому, якщо другий розділ науки криміналістики закономірно носить назву криміналістичної техніки, логічно і третій розділ називати криміналістичною тактикою, що повністю відповідає сутності предмета науки криміналістики та колу питань, які вона розглядає.

Термін «криміналістична тактика» використовується у двох змістовних розуміннях (Н. А. Якубович). В першому ним позначають самостійний розділ (частину) криміналістики. У другому значенні – це практична реалізація розроблених у цій частині науки рекомендацій, тобто сам метод практичної діяльності правоохоронних органів в галузі розкриття, розслідування і запобігання злочинів.

В теперішній час предмет і зміст криміналістичної тактики зводиться до наступного.


  1. Мова іде про найбільше раціональну лінію поведінки слідчого в конкретній ситуації у розслідуванні.

  2. У цьому розділі особлива увага звертається на уміле та найбільше ефективне провадження конкретних слідчих (розшукових) і судових дій, наводяться відповідні рекомендації про необхідні способи та прийоми їх виконання.

  3. У цьому розділі розробляються і рекомендуються форми та методи організації та планування розслідування в цілому. У ньому сформувалося вчення про версію як один з найефективніших засобів подолання інформаційної недостатності у ході розслідування.

Разом з тим слід звернути увагу на те, що тактику неможливо зводити лише до розробки прийомів та рекомендацій, які направлені на подолання протидії з боку заінтересованої сторони.

Тактичні прийоми можуть бути направлені на подолання свідомого непорозуміння, розширення і поглиблення дослідження у кримінальному провадженні.

Таким чином – криміналістична тактика – це система положень і рекомендацій, які розробляє наука криміналістика, з організації і планування розслідування, визначення лінії поведінки осіб, які його здійснюють, розроблення найбільше ефективних тактичних прийомів провадження окремих слідчих (розшукових) дій з урахуванням конкретної слідчої ситуації. Усі положення тактики не можуть суперечити нормам і принципам кримінального процесуального закону.

Головним завданням криміналістичної тактики є сприяння найбільше ефективній організації та проведенню слідчих (розшукових), інших процесуальних і непроцесуальних дій, спрямованих на встановлення обставин кримінального правопорушення (об’єктивної істини).

Криміналістична тактика складається з двох частин. Перша називається: «загальні положення криміналістичної тактики». У ній містяться відомості, які мають загальне значення для усієї тактики. Вони виступають основою організації та планування розслідування в цілому. До них відносяться: основні поняття криміналістичної тактики, її джерела, принципи, правові, психологічні, етичні основи, зв’язок з іншими частинами криміналістики, тактикою ОРД, основи взаємодії в процесі розслідування, використання допомоги громадськості, вчення про побудову і перевірку слідчих версій, організацію та принципи планування розслідування.

Друга частина включає тактичні прийоми та рекомендації по проведенню окремих слідчих (розшукових) дій – огляду, обшуку, допиту і т. п.

У розвитку криміналістичної тактики традиційно до її джерел відносять право, науку і практику.

До правових джерел криміналістичної тактики відносять Конституцію України, Кримінальний і Кримінальний процесуальний кодекси України, Закони України «Про національну поліцію», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про судову експертизу» та інші, міжнародні договори України, згода на обов‘язковість яких надана Верховною Радою України, що регламентують права і свободи людини у кримінальному провадженні, засади їх реалізації, здійснення заходів міжнародного співробітництва.

Науковими джерелами криміналістичної тактики виступають досягнення юридичних і суспільних наук (кримінального процесу, теорії оперативно-розшукової діяльності, психології, логіки, науки управління, наукової організації праці), а також інших розділів криміналістики, з якими вона перебуває у взаємному зв‘язку і які слугують основою для формування тактичних прийомів.

Взаємозв’язок кримінального процесу і криміналістичної тактики показує, що тактичні прийоми, які є найбільше ефективними та відповідають сутності закону перетворюються в нормативні приписи. Так було, наприклад, з рекомендаціями про недопустимість при допиті навідних запитань, про право особи, яку пред’являють для впізнання зайняти місце на свій розсуд серед інших осіб і т. п.

Ефективність слідчих (розшукових) дій залежить від знання та урахування психологічних закономірностей осіб, які беруть у них участь. Спираючись на дані психології, криміналісти розробили тактичні прийоми, які з успіхом застосовуються при проведенні слідчих (розшукових) дій. До них відносять спостереження за поведінкою особи, яку обшукують та оцінка її реакції на дії слідчого, що сприяє виявленню тайників, відшуканню викраденого та інших предметів.

Взаємозв’язок з тактикою оперативно-розшукової діяльності визначається: а) збігом об’єкта пізнання – діяльності осіб, які мають відношення до події кримінального правопорушення (але з різних позицій і різними засобами); б) урахуванням і використанням в криміналістичній тактиці можливостей оперативно-розшукової діяльності; в) взаємним збагаченням новими тактичними положеннями криміналістики та теорії ОРД (Бахін В. П.).

Зв’язок з наукою управління і її складовою частиною науковою організацією праці слідчого обумовлюється єдністю завдань, які вирішуються – підвищенням ефективності розслідування. Якщо НОП це процес безперервного удосконалення форм і методів слідчої роботи та провадження оперативно-розшукових заходів в процесі розкриття злочинів, організація діяльності слідчого апарату у відповідності до новітніх досягнень науки управління, то криміналістична тактика визначає та розробляє прийоми і методи роботи з доказовою інформацією, тактику підготовки і проведення слідчих (розшукових) дій.

§ 2. Засоби криміналістичної тактики

Одним з понять криміналістики є засоби криміналістичної тактики. До них відносять: тактичні прийоми і рекомендації, а також слідчі (розшукові) дії, в рамках яких вони реалізуються, тактичні комбінації і тактичні операції.



Тактичний прийом – це найбільше раціональний та ефективний спосіб діяльності або найбільше доцільна лінія поведінки слідчого при збиранні, дослідженні і використанні криміналістичної інформації. Він має бути науково обґрунтованим і законним, відповідати етичним нормам, забезпечувати ефективне використання науково-технічних засобів у розкритті і запобіганні злочинів.

Тактичний прийом має чисто криміналістичну дорадчу природу і законом не врегульований. Якщо будь-яке тактичне положення входить у норму закону, воно перестає бути тактичним прийомом.

Тактичні прийоми, які застосовуються в практичній діяльності і розроблені наукою криміналістики, можуть бути систематизовані і класифіковані. Існують різні підходи до такої диференціації, одну із яких ми наводимо.

Залежно від наукового обґрунтування тактичні прийоми поділяють на:

А) засновані на положеннях логіки (висування версій, виведення з них логічних наслідків, логічний аналіз показань допитуваних, використання суперечностей у показаннях, аналіз обстановки місця події та ін.);

Б) засновані на положеннях психології (прийоми встановлення психологічного контакту, урахування даних про допитуваного, деякі прийоми, що застосовуються при обшуку, прийоми психологічних відносин та ін.);

В) враховують досягнення науки організації управління і праці (всі питання планування розслідування, організації взаємодії, організаційні аспекти складних слідчих (розшукових) дій та ін.);

Г) які враховують досягнення ряду наук (рекомендації психології і педагогіки у розслідуванні кримінальних правопорушень неповнолітніх).

За ступенем складності прийоми поділяють на:


  • прості – складаються з однієї дії (пред’явлення при допиті доказів);

  • складні – складаються з декількох етапів або дій (наприклад, забезпечення раптовості, несподіваності обшуку).

За сферою застосування розрізняють:

  • загальні тактичні прийоми, які можуть застосовуватися при провадженні усіх або багатьох слідчих (розшукових) дій (наприклад, прийоми встановлення психологічного контакту, раціональної організації роботи слідчого та ін.).

- окремі або спеціальні, які характерні для конкретних слідчих дій (наприклад, тактика слідчого огляду, спостереження за особою при обшуку, використання суперечностей в показаннях при допиті, повторення дослідів під час слідчого експерименту та ін.).

Криміналістична рекомендація представляє результат розвитку науки та узагальнення передової практики. Її можливо розглядати як науково обґрунтовану і перевірену практикою пораду для вибору і застосування при розслідуванні з урахуванням конкретних ситуацій техніко-криміналістичних засобів, прийомів і методик збирання, дослідження, оцінки і використання доказів (Белкін Р. С. 1970 р.).

Реалізація тактичних прийомів і рекомендацій здійснюється в процесі проведення слідчих (розшукових) дій і складає їх тактичний зміст. Проведення слідчих (розшукових) дій регулюється кримінальним процесуальним законом. Усі такі дії направлені на збирання і дослідження доказів, тобто забезпечують встановлення істини у визначеній процесуальній формі. Без слідчих (розшукових) дій неможливо проводити розслідування.

Тривалий час в процесі діяльності з розкриття злочинів використовувалися оперативно-розшукові заходи. Це передбачена законом специфічна форма діяльності оперативних підрозділів визначених законом органів. Відносно до слідчих дій вони носять допоміжний характер. У цьому розумінні вони близькі до поняття тактичного прийому, тому що спрямовані на підвищення ефективності розслідування в цілому і окремих слідчих дій зокрема. Оперативно-розшукова діяльність за своїм змістом носить тактичний характер. Причому елемент протиборства тут найбільше характерний.

Розглядаючи тактичну сутність як тактичних прийомів, так і оперативно-розшукових заходів, треба мати на увазі існуючі між ними відмінності.

По-перше, на відміну від тактичних прийомів, про які у законі нічого не сказано, оперативно-розшукові заходи регулюються (на відміну від слідчих дій) Законом про оперативно-розшукову діяльність.

По-друге, тактичні прийоми використовуються тільки при провадженні слідчих (розшукових) дій, а оперативно-розшукові заходи в багатьох випадках здійснюються незалежно і самостійно по відношенню до окремих слідчих (розшукових) дій. Результат застосування тактичного прийому завжди відбивається на результаті слідчої (розшукової) дії, результати оперативно-розшукових заходів можуть мати і частенько мають самостійне значення.

По-третє, оперативно-розшукові заходи мають більш складну структуру, ніж тактичні прийоми, і нерідко складаються з цілого ряду різноманітних дій. В ході оперативно-розшукових заходів можуть бути отримані такі результати, які самі по собі мають важливе значення для встановлення обставин злочину.

По-четверте, слідчі (розшукові) дії може проводити будь-яка особа, що проводить розслідування, а застосування оперативно-розшукових заходів, у відповідності до закону, покладається лише на оперативні підрозділи. Тактичні ж прийоми може використовувати і слідчий і оперативний співробітник.

Тактичні прийоми і оперативно-розшукові заходи сприяють ефективності окремих слідчих (розшукових) дій та розслідуванню в цілому.

Зважаючи на зміни у структурі та характері сучасної злочинності, законодавець суттєво розширив засоби пізнавальної діяльності з розслідування злочинів. Змінилася і назва таких дій, що відповідає їх пошуково-пізнавальній спрямованості. Визначення слідчих (розшукових) дій наведено у чинному КПК України і під ними розуміють передбачені кримінальним процесуальним законом дії компетентних осіб, які спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні (ст. 223 КПК).

Слід звернути увагу на те, що в чинному законі слідчим (розшуковим) діям присвячено дві глави. В главі 20 КПК викладаються загальні вимоги до їх проведення, а також порядок проведення традиційних слідчих (розшукових) дій: допиту і одночасного допиту (очної ставки) (ст. 224); пред‘явлення для впізнання особи (ст. 228), речей (ст. 229), трупа (ст. 230); обшуку (ст. 234); огляду (ст. 237), огляду трупа (ст. 238), огляду трупа, пов‘язаного з ексгумацією (ст. 239); слідчого експерименту (ст. 240); освідування особи (ст. 241); експертизи (ст.ст. 242-244); отримання зразків для експертизи (ст. 245).

Другу групу складають негласні слідчі (розшукові) дії (глава 21 КПК). Їх розглядають як різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню. Визначальною ознакою негласних слідчих (розшукових) дій є їх неочевидність, скритність (прихованість) від осіб, які в них не беруть участь, у тому числі й від співробітників слідчих і оперативних підрозділів, але передусім від осіб, відносно яких вони проводяться.

Застосування таких слідчих (розшукових) дій допускається у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила неможливо отримати в інший спосіб.

Проведення негласних слідчих (розшукових) дій допускається тільки у конкретному кримінальному провадженні. Переважна їх більшість проводиться з дозволу слідчого судді за клопотанням прокурора або слідчого, погодженого з прокурором. Виняток складає контроль за вчиненням злочину(ч. 4 ст. 246 та ч. 7 ст. 271 КПК) та виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації (ч. 2 ст. 272 КПК).

Зважаючи на ситуаційний характер розслідування законодавець передбачив можливість проведення негласних слідчих (розшукових) дій до постановлення ухвали слідчого судді. Такі випадки визначаються як виняткові невідкладні і пов‘язані із врятуванням життя людей та запобіганням вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину (ст. 250 КПК).

Переважна більшість цих слідчих (розшукових) дій проводиться у кримінальному провадженні щодо тяжких та особливо тяжких злочинів. Але такі слідчі (розшукові) дії як зняття інформації з електронних інформаційних систем (ч. 2 ст. 264 КПК) та установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу (ст. 268 КПК) можуть застосовуватися щодо злочинів, які не відносяться до тяжких або особливо тяжких.

Другий параграф має назву «Втручання у приватне спілкування». У ньому наводяться такі слідчі (розшукові) дії як: аудіо-, відеоконтроль особи (ст. 260); накладення арешту на кореспонденцію (ст. 261); огляд і виїмка кореспонденції (ст. 262); зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (ст. 263); зняття інформації з електронних інформаційних систем (ст. 264).

Третій параграф присвячено іншим видам негласних слідчих (розшукових) дій: обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи (ст. 267); установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу (ст. 268); спостереження за особою, річчю або місцем (ст. 269); моніторинг банківських рахунків (ст. 269-1), аудіо-, відеоконтроль місця (ст. 270); контроль за вчиненням злочину (ст. 271); виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації (ст. 272); негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження (ст. 274).

Залежно від мети, об’єктів, методів виконання, часу і правил проведення, а також деяких інших ознак слідчі дії поєднують у групи та класифікують. В криміналістичній літературі зустрічаються різні класифікації слідчих дій. На розгляді однієї з них ми зупинимося.

Залежно від того, чи підлягають розголошенню відомості про факт та методи їх проведення вони поділяються на гласні та негласні. Порядок проведення гласних слідчих (розшукових) дій врегульовано в ст. 223-245 КПК. Процесуальний порядок проведення негласних слідчих (розшукових) дій детально не врегульовано КПК, що обумовлюється їх специфікою. Методи та факт їх проведення не підлягають розголошенню, за винятком випадків, визначених у законі. Негласність їх проведення може бути обумовлена як практичною доцільністю, так і неможливістю гласного проведення окремих дій, відкритого залучення окремих осіб, використання окремих засобів та методів.

Залежно від об’єкта, на який спрямована пізнавальна сутність слідчих дій, вони поділяються на:

А) «речові» слідчі дії. З їх допомогою отримують інформацію з матеріальних джерел (від речей, предметів);

Б) «особистісні» слідчі дії, пов’язані з отриманням інформації з ідеальних відображень, носіями яких є люди;



В) змішані або складні слідчі дії, що відбивають особливості отримання інформації з двох груп джерел – людей і речей (експертиза, слідчий експеримент).

За характером пізнавальних і засвідчувальних операцій слідчі дії можуть бути класифіковані на: пов’язані з дослідженням матеріальних об’єктів-носіїв доказової інформації; спрямованих на отримання показань; що забезпечують вилучення предметів і документів.

За характером, призначенням і часом проведення слідчі дії можуть бути поділені на першочергові та наступні, невідкладні та інші, первинні і повторні, основні та додаткові, обов’язкові та факультативні, що проводять за постановою і без постанови.

Першочергові – це слідчі дії, які проводяться на початковому етапі розслідування і покликані забезпечити збирання вихідної інформації про подію, що пізнають та створення умов для розкриття злочину. Проводяться до внесення відомостей до ЄРДР або відразу після внесення таких відомостей, до вручення особі повідомлення про підозру.

Наступні (подальші) слідчі дії проводяться з метою забезпечення розслідування злочину в цілому.

До невідкладних слідчих дій в криміналістиці відносять ті, зволікання з проведенням яких може потягти втрату доказової інформації, зникнення слідів кримінального правопорушення або особи, якою він був вчинений, предметів, які можуть стати згодом речовими доказами, зміну обстановки. Необхідність в їх проведенні може виникнути на будь-якому етапі розслідування, а тому їх неможливо ототожнювати з першочерговими.

Первинні слідчі (розшукові) дії проводяться вперше. Як правило, вони є основними.

Повторні здійснюються, якщо є обґрунтовані сумніви у правильності проведення первинних, якщо результати проведення первинної слідчої дії суперечать іншим матеріалам кримінального провадження, а також за наявності істотного порушення прав та свобод людини. Проводяться знову у повному обсязі.

Основні слідчі дії проводяться у повному обсязі у встановленому законом порядку (зазвичай, первинні).

Додаткові слідчі (розшукові) дії проводяться, коли при проведенні основної слідчої дії залишилися нез‘ясованими які-небудь обставини або потрібно уточнити які-небудь моменти. Різниця між повторною і додатковою слідчими (розшуковими) діями полягає в обсязі досліджуваних обставин.

Обов’язкові проведення яких визначається прямою вказівкою в законі на необхідність їх проведення. Це обов‘язкове призначення експертизи для встановлення причин смерті, тяжкості та характеру тілесних ушкоджень або інших обставин ( ч. 2 ст. 242 КПК). Обов‘язковою є слідча дія, коли прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва, доручає слідчому її проведення (п 4 ч. 2 ст. 36, ч. 4 ст. 40 КПК). Обов‘язково має бути проведена слідча дія за дорученням суду, у випадках, передбачених ч. 3 ст. 333 КПК.

Факультативними є слідчі (розшукові) дії, не проведення яких не може вплинути на якість досудового розслідування. Вони визначаються самим слідчим на підставі його внутрішнього переконання залежно від обставин кримінального провадження.

Слідчі (розшукові) дії, що проводяться:

1) за постановою слідчого або прокурора (допит, впізнання у режимі відеоконференції (ч. 2 ст. 232 КПК); обшук особи, яка перебуває в житлі під час проведення там обшуку (ч. 5 ст. 236 КПК); залучення експерта та проведення експертизи (ч. 1 ст. 242, ч. 1 ст. 243 КПК);

без постанови – допит (ст. 224 КПК), огляд та слідчий експеримент, за винятком проведення цих слідчих дій у житлі чи іншому володінні особи (ч. 1 ст. 237, ч. 5 ст. 240 КПК), пред‘явлення для впізнання (статті 228-230 КПК);

2) за постановою прокурора: освідування особи (ч. 2 ст. 241 КПК);

3) за згодою прокурора (згода потрібна на проведення слідчих (розшукових) дій, які проводяться за ухвалою слідчого судді): допит свідка, потерпілого під час досудового розслідування в судовому засіданні (ч. 1 ст. 225 КПК); обшук (ч. 3 ст. 234); огляд житла чи іншого володіння особи (ч. 2 ст. 237 КПК); слідчий експеримент, що проводиться у житлі чи іншому володінні особи (ч. 5 ст. 240 КПК);

4) за ухвалою слідчого судді: допит свідка, потерпілого під час досудового розслідування в судовому засіданні (ч. 1 ст. 225 КПК); обшук (ч. 2 ст. 234 КПК); огляд житла чи іншого володіння особи (ч. 2 ст. 237 КПК); слідчий експеримент, що проводиться у житлі чи іншому володінні особи (ч. 5 ст. 240 КПК);

5) за участю понятих (обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи, пред‘явлення особи, трупа чи речей для впізнання, огляд трупа, в тому числі пов‘язаний із ексгумацією, слідчий експеримент, освідування особи (ч. 7 ст. 223 КПК) і без них (допит, огляд місцевості, речей та документів, залучення експерта та проведення експертизи).

Залежно від обмеження конституційних прав осіб слідчі (розшукові) дії поділяються на такі, що пов‘язані із тимчасовим обмеженням конституційних прав і свобод людини і громадянина. Це можуть бути огляд та обшук житла чи іншого володіння особи (ст. 30 Конституції України, статті 233, 234, 237 КПК), накладення арешту на кореспонденцію, її огляд і виїмка, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (ст. 31 Конституції України, статті 261-263 КПК).

Обмеженням конституційних прав і свобод людини і громадянина під час проведення вказаних слідчих (розшукових) дій допускається лише за вмотивованим рішенням слідчого судді (крім випадку, передбаченого ч. 3 ст. 30 Конституції України, ч. 3 ст. 233 КПК) і мають винятковий та тимчасовий характер.

Можливе тимчасове обмеження конституційних прав при проведенні освідування підозрюваного, свідка чи потерпілого, коли при відмові в добровільному освідуванні ця слідча дія проводиться примусово (ч. 3 ст. 241 КПК).

Решта слідчих дій (допит, слідчий експеримент, пред‘явлення для впізнання та ін.) за умови дотримання вимог закону при їх проведенні не пов‘язані з обмеженням конституційних прав особи.

Незважаючи на різноманітність слідчих (розшукових) дій кожну з них можливо поділити на етапи: 1) підготовка до проведення; 2) безпосередньо проведення; 3) фіксація ходу та результатів слідчої дії; 4) оцінка отриманих результатів.

На підготовчому етапі слідчої (розшукової) дії необхідно проаналізувати наявні тактичні рекомендації та визначити оптимальні тактичні прийоми для застосування. В умовах складних ситуацій важливого значення набуває проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Це дозволяє отримати інформацію, що буде сприяти результативному розслідуванню. Проведення негласних слідчих (розшукових) дій слідчий може доручити оперативним підрозділам органів, що визначені в ч. 6 ст. 246 КПК.

На етапі безпосереднього проведення слідчої дії (особливо складної) основним засобом підвищення її ефективності, результативності, доказового значення є тактичні прийоми. Загальними завданнями цього етапу слідчої дії є:

а) процесуальне оформлення залучення учасників слідчої (розшукової) дії, роз‘яснення їх прав та обов‘язків, мети і порядку проведення, повідомлення про застосування технічних засобів, забезпечення можливості реалізації їх прав та обов‘язків;

б) створення умов для безпосереднього контакту слідчого, спеціаліста, інших учасників із об‘єктом, який досліджується (людина, речі, місцевість, документи), застосування з цією метою низки методів і прийомів пізнання;

в) забезпечення захисту інформації від впливу заінтересованих осіб, що може виразитися у її знищенні, пошкодженні, приховуванні, маскуванні чи фальсифікації;

г) усунення суперечностей у показаннях однієї й тієї ж особи або різних осіб;

д) перевірка слідчих версій, плану та динамічної моделі слідчої (розшукової) дії, внесення до них необхідних коректив, побудова нових версій;

е) отримання доказової та орієнтуючої інформації; перевірка, уточнення, конкретизація, доповнення наявної у провадженні інформації.

При фіксації результатів слідчої дії застосовують тактичні прийоми, направлені на забезпечення найбільше раціонального використання засобів і методів фіксації, вилучення та упакування слідів і речових доказів, складання планів, схем, а також основного документу – протоколу слідчої дії.

Фіксація процесу і результатів слідчої дії може відбуватися в різних формах: вербальній (словесній), графічній, предметній, наочно-образній. Так, в ст. 103 КПК України зазначається, що слідчі (розшукові) дії під час кримінального провадження можуть фіксуватися: 1) у протоколі; 2) на носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії; 3) у журналі судового засідання.

Процес фіксації ходу і результатів слідчої (розшукової) дії може відбуватися як на заключному її етапі, так і супроводжувати увесь процес її проведення. Обрання конкретного способу фіксації залежить від складності слідчої (розшукової) дії і визначається слідчим.

Оцінка отриманих результатів слідчої (розшукової) дії. На цьому етапі оцінюють результати проведеної роботи, вирішують питання про доказове значення отриманої інформації; виявляють допущені помилки та їх наслідки, вирішують питання про проведення додаткових або повторних слідчих дій.

Слід звернути увагу на те, що виділення даної стадії в проведенні слідчої (розшукової) дії є умовним і підтримується не всіма науковцями. Оцінка інформації в процесі проведення слідчої (розшукової) дії здійснюється безпосередньо після її отримання. Слідчий співставляє її з іншою інформацією у провадженні, вносить негайно корективи у план подальшого проведення слідчої (розшукової) дії.

В ряді випадків для вирішення завдань кримінального провадження недостатньо розрізнених слідчих (розшукових) дій і тактичних прийомів. Для цього криміналістикою розроблені більш ефективні засоби криміналістичної тактики, а саме:


  • тактична комбінація – система, що включає ряд різноманітних тактичних прийомів, які об’єднуються єдиною метою (наприклад, використання комплексу прийомів для пред’явлення доказів при допиті) і спрямована на вирішення слідчої ситуації, що сформувалася на конкретний момент розслідування;

  • тактична операція у досудовому розслідуванні – це криміналістичний комплекс організаційно-тактичної спрямованості, який являє собою систему слідчий (розшукових), негласних слідчих (розшукових) дій, оперативно-розшукових, організаційно-технічних та інших заходів, обумовлених слідчою ситуацією і пов‘язаних з вирішенням окремого тактичного завдання (Шевчук В. 2013). Тактичну операцію не слід ототожнювати із процесом розслідування в цілому.

Однією з тактичних операцій, яка тривалий час застосовується на практиці є «Атрибуція трупа». Мова іде про визначення слідчих (розшукових) дій та непроцесуальних заходів, направлених на встановлення особи невпізнаного трупа.

Тактичні операції включають до себе не лише слідчі (розшукові) дії, але і організаційні, ревізійні, оперативно-розшукові заходи, які служать базою для створення умов проведення відповідних слідчих (розшукових) дій або дослідження і реалізації отриманих при їх проведенні результатів.

Дії, які складають тактичну операцію являють собою не випадковий набір, а визначену систему, в якій кожна з них незамінна і обумовлена послідовністю проведення, характером і можливостями вирішення завдання, яке їх об’єднало.

Тактичні операції можуть мати загальний характер, тобто застосовуватися в рамках розслідування багатьох злочинів (операції «затримання на гарячому», «розшук» і т. п.), або відображувати специфіку розслідування конкретних видів злочинів («розшук трупа»).

Вибір і порядок проведення тактичної операції визначається змістом та характером конкретної слідчої ситуації. За сприятливої ситуації, умови що склалися використовуються при плануванні і проведенні тактичної операції. У випадку несприятливої слідчої ситуації здійснення тактичної операції спрямовано на її зміну, перетворення, створення умов для вирішення завдання, яке виникло.

§ 3. Слідча ситуація і тактичне рішення

Кожен злочин індивідуальний та неповторний. Його розслідування відрізняється специфікою та конкретними умовами проведення слідчої (розшукової) дії. Обстановка, в якій здійснюється розслідування складується під впливом об’єктивних та суб’єктивних чинників. До перших відносять: місце і час розслідування, механізм розвитку події, характер її відображення в оточуючому середовищі та ін. До другої групи можливо віднести: рівень професійної підготовки співробітника, поведінку причетних до розслідування осіб та ін.

Інколи можна зустріти й інший підхід до виділення груп чинників, що впливають на формування слідчої ситуації. До них відносять чинники:


  • психологічного характеру: стан слідчого; конфліктний чи безконфліктний стан відносин слідчого з учасниками провадження;

  • інформаційного характеру: наявність у слідчого інформації про обставини кримінального правопорушення, можливі докази, заходи протидії з боку заінтересованих осіб;

  • процесуального і тактичного характеру: стан розслідування; докази та їх джерела; наявність джерел орієнтуючої інформації; ступінь тактичного ризику та можливості його мінімізації;

  • організаційно-технічного характеру: забезпеченість зв‘язком між черговою частиною та слідчо-оперативною групою; можливість мобільного маневрування наявними силами і засобами тощо.

Конкретна обстановка розслідування, особливості якої обумовлюються сукупністю зазначених чинників, називається в криміналістиці слідчою ситуацією. Її значення в криміналістиці загальновизнане. Але сутність та зміст визначаються по-різному. В одних випадках береться обстановка, в якій відбувається розслідування, а в інших – сукупність даних про цю обстановку, які визначають шляхи та можливості проведення розслідування. Зазначені позиції треба розглядати не як протилежність поглядів, а як відображення різних сторін явища, яке аналізуємо – об’єктивного існування та результатів його пізнання. Таким чином, слідча ситуація – це об’єктивна реальність, фактична обстановка, а результат її пізнання, дані про неї – відображення цієї обстановки, яке використовується для з’ясування та впливу на неї з метою розкриття злочину.

Розподіл слідчих ситуацій на групи проводиться за різними підставами: за ступенем складності, наявністю конфліктності, специфічністю, комплексністю, етапністю, сприятливістю та ін.

Виходячи з того, що конкретний зміст слідчої ситуації служить базою для визначення напрямку розслідування та відповідних цьому заходів, підстави їх класифікації повинні відбивати можливості вирішення завдань, які стоять перед слідчим. У зв’язку з цим виділяють такі види слідчих ситуацій:

а) За відношенням до досягнення мети розслідування:



  • сприятливі (формуються за наявності достатньої інформації, якщо для вирішення ситуації потрібно лише забезпечити раціональну реалізацію слідчих (розшукових), оперативно-розшукових, організаційних інших можливостей);

  • несприятливі (характеризуються відсутністю необхідної інформації. Якщо умови розслідування несприятливі, необхідно визначити та здійснити заходи впливу на ситуацію щоб змінити її у сприятливий бік. Такі ситуації характеризуються відсутністю або суттєвою неповнотою потрібних для розкриття злочину даних, невизначеністю можливостей їх отримання, складністю вибору та здійснення додаткових заходів по збиранню та використанню доказів).

Сприятливість або несприятливість слідчої ситуації визначається також дією інших факторів: а) наявністю можливостей (сил, засобів і т. п.) для вирішення поставлених завдань; б) співпадінням або протилежністю мети та інтересів причетних до розслідування злочину осіб. Останнє служить для виділення конфліктних та безконфліктних ситуацій.

б) За відносинами між учасниками:



  • конфліктні (характерно зіткнення протилежних інтересів і спрямувань. Завдання слідчого – вирішити конфліктну ситуацію не тільки в інтересах суспільства, але і в дійсних, а не вигаданих інтересах самого підозрюваного);

  • безконфліктні (інтереси та мета учасників співпадають або не мають принципових відмінностей).

в) За ступенем спільності:

  • типові (характерні для переважної більшості кримінальних правопорушень певного виду на окремих етапах розслідування. Не дивлячись на те, що кожен злочин індивідуальний та неповторний і потребує творчого підходу, а не шаблону, при неодноразовому вчиненні аналогічних злочинів з’являється можливість виявити характерне не тільки для одиничного явища, але і для цілого їх ряду, тобто встановити те, що повторюється і є загальним, притаманним багатьом об’єктам і явищам – типове. Обумовлюється це тим, що при вчиненні злочину і його розслідуванні діють деякі загальні закономірності як виникнення певних відображень, так і виявлення, дослідження і використання доказів. У типових ситуаціях може і повинен використовуватися набір засобів, які уже застосовувалися в аналогічних випадках. Існування типових слідчих ситуацій створює передумови для розробки алгоритмів вирішення завдань, що виникають, у тому числі і за допомогою комп‘ютерних програм. Типові слідчі ситуації виступають базою побудови окремих методик розслідування злочинів, оскільки типізація передбачає наявність переліку відповідних типових слідчих версій, оптимальний набір слідчих (розшукових) дій та порядок їх проведення);

  • специфічні (конкретні) (відрізняються динамічністю оскільки складові їх елементи постійно змінюються. Виходячи з цього можливо сказати, що розслідування представляє собою процес виникнення і вирішення слідчих ситуацій. Воно продовжується до тих пір, поки не будуть вирішені або вичерпані можливості вирішення завдань розслідування).

г) За часом виникнення і етапом розслідування:

  • початкові (відповідають початковому етапу розслідування злочинів, тобто етапу вирішення питання про початок розслідування та проведення невідкладних слідчих (розшукових) дій гласного та негласного характеру);

  • проміжні (характерні для наступного етапу провадження. Вони формуються у зв’язку з виявленням та фіксацією нових джерел доказів, які дозволяють вирішувати окремі завдання розслідування);

  • кінцеві (формуються на завершальному етапі розслідування. Вони характеризують стан і підсумки проведеного розслідування, тобто показують чим закінчилися спроби вирішення усіх завдань, що визначалися проміжними ситуаціями у провадженні: провадження закінчено і слідчим складено обвинувальний акт, який направлено прокурору для затвердження, кримінальне провадження закрите і т. д.).

Оцінка конкретної слідчої ситуації слідчим є основою для прийняття рішень, що визначають зміст і спрямованість заходів по її вирішенню.

Рішення, які приймають в ході розслідування поділяються на процесуальні і тактичні. Процесуальні рішення приймають і реалізують в ході розслідування кримінальних правопорушень для досягнення його мети на основі положень кримінального процесуального закону: про проведення слідчих (розшукових) дій, реалізацію заходів процесуального характеру, просування кримінального провадження.



Тактичні рішення пов’язані з процесуальною діяльністю і направлені на визначення найбільше раціональних прийомів, засобів і методів збирання, дослідження та використання доказів.

Тактичне рішення визначає спосіб дій в процесі розслідування: що, коли і як саме має бути здійснено для досягнення визначеної мети.

Процес прийняття рішення складається з:

1. аналізу даних, що обумовлюють необхідність конкретних дій;

2. визначення мети дії з урахуванням ситуації, що склалася;

3. вибору найбільше відповідних цьому методів і засобів досягнення мети;

4. мисленої перевірки можливих варіантів рішень для виявлення найбільше раціонального у цій ситуації.

Основою для прийняття тактичного рішення служать дані, які зібрано в результаті аналізу слідчої ситуації. Вони дозволяють визначити мету тактичного впливу на його об’єкт: слідча ситуація в цілому, її окремі елементи, люди, речі і т. п. З урахуванням мети тактичного впливу формулюються конкретні завдання, що підлягають вирішенню на відповідному етапі розслідування.

Вибір найбільше раціональних засобів і методів виконання поставлених завдань має здійснюватися на основі прогнозу та оцінки можливих позитивних або негативних результатів визначених дій.

Можливість настання негативних наслідків при прийнятті тактичного рішення називають тактичним ризиком (потерпілий не впізнав підозрюваного або пізно провели обшук і не знайшли те, що передбачали, що ускладнює процес встановлення істини). Але це не виключає прийняття рішення в умовах тактичного ризику. Мова має йти не про виключення дій, які пов’язані з тактичним ризиком, а про прогнозування можливих негативних наслідків і прийняття на цій основі заходів, спрямованих на зменшення ризику та нейтралізацію негативних результатів у випадку їх настання.

Для прийняття тактичного рішення, особливо в умовах тактичного ризику, необхідно володіти достатньою інформацією, яка дозволяє визначити та обґрунтувати основні його позиції.

Тактичне рішення має відповідати ряду вимог:



  • законності (використання відповідних закону засобів і методів);

  • етичності (відповідність рішення та засобів його здійснення вимогам моралі);

  • своєчасності (прийняття і реалізація рішення у найбільше сприятливий момент);

  • обгрунтованності (відповідність фактичним даним провадження, положенням науки і практики, а також нормативним приписам);

  • реальності виконання (прийняття рішення, реалізація якого за даних умов можлива та забезпечена усім необхідним).

Тактичне рішення приймається одноособово, хоча не виключається колективне обговорення. Воно може передбачати досягнення мети як в рамках однієї слідчої (розшукової) дії, так і при здійсненні визначеної сукупності дій, яка в криміналістиці розглядається як тактична операція.

Контрольні питання для перевірки засвоєння знань

1. В яких змістовних розуміннях вживається термін «криміналістична тактика»?

2. Що сьогодні відносять до предмета і змісту криміналістичної тактики?

3. Наведіть визначення криміналістичної тактики.

4. Назвати і розкрити джерела криміналістичної тактики.

5. Знання яких наук слугують джерелом криміналістичної тактики?

6. Що відносять до засобів криміналістичної тактики?

7. Показати співвідношення тактичного прийому і криміналістичної рекомендації.

8. За якими підставами здійснюється класифікація тактичних прийомів?

9. Що розуміють під криміналістичною рекомендацією?

10. Що розуміють під слідчими (розшуковими) діями?

11. Підстави класифікації слідчих (розшукових) дій.

12. Чим відрізняються додаткові слідчі (розшукові) дії від повторних?

13. Охарактеризуйте етапи слідчої (розшукової) дії.

14. В яких формах здійснюється фіксація слідчих (розшукових) дій?

15. Що розуміють під тактичною операцією та її співвідношення з тактичною комбінацією?

16. Що розуміють під слідчою ситуацією і які чинники впливають на її формування?

17. Класифікація слідчих ситуацій.

18. Види рішень, які слідчий приймає у кримінальному провадженні.

19. Що розуміють під тактичним ризиком?




Каталог: wp-content -> uploads -> 2018
2018 -> Міністерство освіти І науки україни миколаївський національний університет
2018 -> Тема дослідження традиційної культури та народної творчості українців етнологами київської
2018 -> Робоча програма навчальної дисципліни теорія міжнародних відносин та геополітика частина І окр
2018 -> Програма навчальної дисципліни Політична історія україни Ступінь бакалавра
2018 -> Музеєзнавство академічна характеристика дисципліни


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   23


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка