Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей Харків хнамг 2007 ббк 65. 053 Е 40




Сторінка14/28
Дата конвертації31.10.2017
Розмір3,57 Mb.
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   28

Вирішення

(120+310) / (120,0/12 + 310,0/15,5) = 14,33 тис.грн.

Таким чином середньорічна заробітна плата одного робітника по підприємству у цілому складе 14,33 тис. грн. на рік.

Графічний спосіб є засобом ілюстрації процесів (явищ), являє собою узагальнений рисунок стану і розвитку досліджуваних явищ, дає змогу наочно дослідити тенденції і зв’язки економічних показників.

Існують різноманітні графіки. В економічному аналізі найчастіше застосовують лінійні, секторні графіки, гістограми (стовпчикові графіки), які використовуються для відображення зв’язку між досліджуваними показниками, для унаочнення функціональної залежності та порівняння тенденцій окремих показників при дослідженні підсумків роботи. Для відображення складу досліджуваного явища (показника), питомої ваги окремих складових частин застосовують кругові діаграми (секторні структури).



Як приклад побудуємо за даними табл. 2.1 ряд графіків, що ілюструють динаміку середньої заробітної плати за 2002 – 2006 рр.: рис. 2.1 – гістограма, рис.2.2 – стовпчикова діаграма; рис. 2.3 – діаграма часових рядів.

Рис.2.1. Динаміка середньої заробітної плати



Рис.2.2. Динаміка середньої заробітної плати



Рис.2.3. Динаміка середньої заробітної плати

Секторні діаграми відображають частку окремих значень в загальному результаті (вихідні дані у табл..2.8, діаграма – рис.2.4).

Таблиця 2.8. Фонд оплати праці заводу „Електромашина”



ФОП

Цех №1

Цех №2

Цех №3

Цех №4

Цех №5

Разом

Сума, тис.грн

500,0

100,0

10,0

150,0

40,0

800,0

Питома вага,%

63,0

113,0

1,0

18,0

5,0

100


Рис.2.4. Секторна (кругова) діаграма


Групування – слугує для об’єднання однакових за змістом і структурою частини економічних явищ та процесів у групи, виявляє причинно – наслідкові зв’язки, взаємообумовленість і взаємозалежність , головні причини і чинники, які впливають на об’єкт дослідження.

За змістом групування поділяються ( табл.2.9) на:

Таблиця 2.9. – Класифікація групувань за змістом

Види групування

Об’єкти дослідження

Аналітичні

Призначені для виявлення взаємозалежності, взаємозв’язку і взаємообумовленості між об’єктами, що досліджуються

Структурні

Призначені для вивчення складу структури підприємств, необхідні для обґрунтування економічного стану суб’єкта господарювання, виявлення і розрахунку резервів поліпшення результатів роботи

Типові

Призначені для розподілу типових різноманітних явищ на соціально – економічні сукупності, типи або класи

Під час побудови групувань слід уважно ставитися до розподілу сукупності на групи, вибору кількості груп та інтервалів між ними, тому що від цього можуть суттєво змінитись результати аналізу.

Під час складання структурних і факторних групувань важливу роль відіграє визначення інтервалів групувань. Вони можуть бути закритими ( з визначенням нижньої і верхньої границі) і відкритими (визначена одна границя).

Для визначення кількості інтервалів групування використовують спеціальні статистичні таблиці або формулу



n = 1 + 3,32 lg N , (2.8)

де n – кількість груп,



N– кількість спостережень.

Величина рівновеликого інтервалу визначається як



і = ( хmax - хmin) / п, (2.9)

де хmax, хmin - найбільше і найменше значення досліджуваної сукупності.

Групування можна вважати першим кроком кореляційного аналізу, оскільки останній передбачає попереднє встановлення зв’язків між явищами, визначення суттєвих ознак та напрямів його впливу.

Приклад аналітичних групувань підприємств для визначення залежності коефіцієнта плинності кадрів і оплати праці персоналу наведено в табл. 2.10.

Таблиця 2.10. Приклад аналітичних групувань

№ п/п

Група підприємства за рівнем середньомісячного заробітку 1 робітника, грн.

Кількість підприємств у групі

Коефіцієнт плинності робочої сили, %









1

100-150

8

25,0

2

151-200

14

19,0

3

201-250

32

15,0

4

251-300

17

10,0

5

301-350

8

5,6

6

351-400

14

3,0

7

Понад 400

7

2,0

Усього

100

12,0

Для даного групування максимальне значення ознаки 450 грн., мінімальне – 100 грн., кількість одиниць сукупності – 100, величина рівновеликого інтервалу складе



і = ( 450 - 100) / 1 + 3,32lg 100 = 350 / 7 = 50.

Порівняння

Одним з головних економіко – логічних прийомів є порівняння. Він використовується в аналітичній роботі як на мікро-, так і на макрорівнях управління.



Порівняння - це початковий етап аналізу, за допомогою якого предмет (явище), що вивчається, характеризується через співвідношення, вимірювання, зіставлення з іншими одноякісними предметами чи явищами, забезпечує пізнання причинно-наслідкових зв’язків, тенденцій розвитку, встановлення об’єктивних закономірностей, що відбуваються на об’єкті, який досліджується.

Види порівняльного аналізу: горизонтальний (для визначення абсолютних і відносних відхилень фактичного рівня досліджуваних показників від базових, планових, чи минулих), вертикальний (вивчається структура досліджуваних явищ шляхом розрахунку питомої ваги частин в цілому), трендовий аналіз (застосовують при вивченні відносних темпів росту і приросту показників за ряд періодів до рівня базового періоду), одномірний (порівнюються один чи декілька показників по одному об’єкту чи декількох об’єктах по одному показнику), багатомірний (порівнюють діяльність декількох суб’єктів по широкому спектру показників з визначенням еталону і виставлення рейтингової оцінки).

Основними базами порівняння є:

- нормативні показники;

- дані попередніх періодів;

- середні галузеві показники;

- планові показники;

- показники передових підприємств або міжнародні стандарти.

З метою отримання обґрунтованих висновків під час порівняння необхідно враховувати умови порівнянності показників, оскільки порівняти можна тільки якісно однорідні величини.

Порівняння показників забезпечується за допомогою:


  • нейтралізації впливу цінового фактора (перерахунок об’ємних показників в однакову оцінку);

  • нейтралізації впливу кількісного чинника (виключення відмінностей у структурі, тобто впливу об’ємного фактора);

  • використання при порівнянні однакових проміжків часу;

  • перерахунку порівнювальних показників за єдиною методикою;

  • виключення інших відмінностей в умовах роботи суб’єкта господарювання, що порівнюють (усунення територіальних розходжень і географічних умов, забезпечення єдності календарних періодів, нейтралізований вплив змін, умов роботи підприємства (зміна власника, структури підприємств та ін.), заміна абсолютних показників відносними (рентабельність, платоспроможність тощо).

Наприклад, для порівняння фактичної і планової собівартості товарної продукції з метою нейтралізації фактора обсягу та структури доцільно планову собівартість перерахувати на фактичний обсяг та структуру випущеної продукції.

Виключення впливу фактора інфляції (цінового фактора) досягається множенням базисного показника на індекс інфляції або діленням фактичного показника на нього.

Коли показники, що порівнюються, охоплюють різні проміжки часу, то це легко усувається відповідним коригуванням. Наприклад, дані про виробництво продукції в січні й лютому є непорівнянними внаслідок неоднакової тривалості календарного періоду. Але для характеристики темпів зростання можна порівняти дані середньодобового випуску продукції.

Прийом порівняння дає змогу використовувати порівнянність як абсолютних величин, так і відносних. Наприклад, витрати і фінансові результати підприємства без урахування масштабів його діяльності не можуть характеризувати ефективність його роботи, забезпечити порівнянність цих показників з суб’єктами господарювання більшого чи меншого масштабу. Але використовуючи показники рентабельності майна чи вкладеного капіталу, можна скласти більш - менш об'єктивну оцінку наслідків роботи різних підприємств.

Порівняння рівня оплати праці та її продуктивності на макрорівні (різних країн, регіонів) потребує врахування соціально-економічних умов розвитку підприємств, бо аналітичні розрахунки і висновки, виконані без урахування цих відмінностей, будуть некоректними.

Таким чином для забезпечення порівнянності показників потрібно нейтралізувати вплив вартісного, кількісного, структурного факторів та привести їх до єдиного базису, а також використання середніх та відносних величин, коригуючих коефіцієнтів, методів перерахунку.

Розглянемо деякі приклади застосування методу порівняння. У табл.. 2.11 наведено вихідні дані для визначення виконання планових показників собівартості продукції. Якщо порівнювати виконання фактичних і планових показників загальної суми витрат, то одержимо загальне відхилення фактичних і планових показників (Впл):

Впл = ∑VфіCфі - ∑VпліCплі (2.10)

(22 ×12000 +30×6000) – (25×11500 +33 × 5500) = 444,0 – 469,0 = -25,0 тис.грн.

За розрахунком відхилення фактичних і планових показників маємо зменшення запланованих показників витрат на 25 тис.грн. За плановий період мала місце зміна собівартості одиниці продукції. Щоб одержати реальні результати відхилення фактичних і звітних показників потрібно нейтралізувати вплив об’ємного чинника.

Дані розрахунків наведені у табл. 2.11.

1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   28


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка