Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей Харків хнамг 2007 ббк 65. 053 Е 40




Сторінка28/28
Дата конвертації31.10.2017
Розмір3,57 Mb.
1   ...   20   21   22   23   24   25   26   27   28
Тема 4. Аналіз фінансового стану підприємств

Ключові слова: фінансовий стан, горизонтальний аналіз, вертикальний аналіз, ліквідність, стійкість, ділова активність, коефіцієнтний аналіз, оборотність, баланс, активи, пасиви, власні кошти, залучені кошти, банкрутство

В умовах переходу економіки України до ринкових відносин істотно розширилися права підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності, значно зросла роль сучасного і якісного аналізу фінансового стану підприємств.

Фінансовий стан підприємстваце комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Основні джерела інформації для проведення аналізу: форми фінансової звітності : „Баланс”, „Звіт про фінансові результати”, „Звіт про рух грошових коштів”, „Звіт про власний капітал” (табл. 4.1).

Основними завданнями аналізу фінансового стану є:

— об'єктивна оцінка стану й динаміки ліквідності;

—дослідження фінансової стійкості підприємства;

—дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства;

—дослідження забезпечення підприємства власними оборотними коштами;

— оцінка ефективності використання фінансових ресурсів (показники рентабельності) та ділової активності підприємства;

— оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;

Традиційна практика аналізу фінансового стану підприємства визначає певні прийоми і методи його здійснення.

Можна назвати шість основних прийомів аналізу фінансового стану:

1) горизонтальний (часовий) аналіз — порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом;

2) вертикальний (структурний) аналіз — визначення структури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат.

3) трендовий аналіз — порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показників, очищеної від впливу індивідуальних особливостей окремих періодів діяльності суб’єкта господарювання (різновид горизонтального аналізу);

4) аналіз відносних показників (коефіцієнтів) — розрахунок відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників;

5) порівняльний аналіз — внутрішньогосподарський аналіз показників звітності підприємства (чи його структурних підрозділів) за окремими показниками, а також аналіз показників даного суб’єкта господарювання порівняно з показниками конкурентів або з середньогалузевими й середніми показниками;

6) факторний аналіз — визначення впливу окремих факторів (причин, чинників) на результативний показник детермінованих (роздільних у часі) або стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження.

Стабільність фінансового стану підприємства залежить від правильності й доцільності вкладення фінансових ресурсів у активи, тому для його оцінки необхідно вивчити передусім склад, структуру майна та джерел його утворення, а також причини їх зміни. Особлива увага при цьому приділяється вивченню причин, які негативно вплинули на фінансовий стан підприємства.

Таблиця 4.1. Склад і призначення фінансової звітності відповідно до П(С)БО України



Форми фінансової звітності

Зміст

Використання інформації

Баланс

Наявність ресурсів, що контролюються підприємством на дату балансу

Оцінка структури ресурсів підприємства, ліквідності і платоспроможності підприємства; прогнозування майбутніх потреб у позиках; оцінка і прогнозування змін в економічних ресурсах, що підприємство, імовірно, буде контролювати в майбутньому



Звіт про фінансові результати

Доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства за звітний період

Оцінка і прогнозування: прибутковості підприємства; структури доходів і витрат

Звіт про рух коштів

Генерування і використання коштів протягом звітного періоду

Оцінка і прогнозування операційної, інвестиційної і фінансової діяльності підприємства

Звіт про власний капітал

Зміни в складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду

Оцінка і прогнозування змін у власному капіталі

Примітка до фінансових звітів

Обрана облікова політика. Інформація, не відбита безпосередньо у фінансових звітах, але обов'язкова за П(С)БО. Додатковий аналіз статей звітності, необхідний для забезпечення її ясності

Оцінка і прогнозування: облікової політики; ризиків або непевності, що впливають на підприємство, його ресурси і зобов'язання; діяльності підрозділів підприємства і т.д.

Аналізом фінансового стану займаються не тільки керівники і відповідні служби підприємства, а і його засновники, інвестори з метою вивчення ефективності використання ресурсів, банки для оцінки умов кредитування і визначення ступеня ризику, постачальники для своєчасного отримання платежів, податкові інспекції для виконання плану надходжень коштів до бюджету тощо. Відповідно до цього фінансовий аналіз поділяється на внутрішній і зовнішній.

Внутрішній фінансовий аналіз проводиться службами підприємства і його результати використовуються для планування, контролю та прогнозування фінансового стану підприємства. Його мета - встановити планомірне надходження грошових коштів і розмістити власні й залучені кошти таким чином, щоб забезпечити нормальне функціонування підприємства, отримання максимального прибутку і виключення банкрутства.

Мета зовнішнього аналізу, який здійснюється інвесторами, постачальниками матеріальних ресурсів, контролюючими органами тощо на основі публічної звітності, що дає їм можливість встановити вигідність вкладення коштів задля забезпечення максимуму прибутку і виключення ризику втрат.

Проводячи попередню оцінку фінансового стану, перш за все треба оцінити динаміку змін і збалансованість таких показників, як темпи зміни чистого прибутку, чистого доходу (виручки) від реалізації, власного капіталу і сукупного капіталу (валюти балансу). Оптимальними вважаються наступні співвідношення:

Тчп > Тв > Твк > ТА , (4.1)


де Тчп – темпи росту чистого прибутку; Тв– темпи росту чистого доходу (виручки) від реалізації, Твк – темпи росту власного капіталу, ТА– темпи росту сукупного капіталу.
Виконання співвідношення (4.1) свідчить про більш ефективне використання фінансових ресурсів порівняно з попереднім періодом. Результати оцінки якості фінансового стану аналізованих періодів, ступінь і причини його зміни застосовують у процесі проведення більш деталізованого аналізу.

У табл.4.2 як приклад наведені дані щодо вищезгаданих звітних показників реального підприємства та проведено визначення їх ланцюгових темпів росту :

Таблиця 4.2. Оцінка темпів росту чистого прибутку, чистого доходу, власного капіталу підприємства та його активів.

Показники , тис.грн.

Роки

Ланцюгові темпи росту, %

2004 р.

2005р.

2006 р.

2005р./

2006 р.


2006 р./

2006 р..


Чистий прибуток

-1263,4

-1 533,1

60,3

- 121,0

203,9

Чистий дохід

7679,9

5325,7

15623,3

69,35

293,4

Власний капітал

5524,5

3991,4

4051,7

72,2

101,51

Вартість сукупного капіталу

12918,3

14388,2

12290,9

111,38

85,42

Темпи росту у 2005 р. порівняно з 2004 р. склали:

-121,0 < 69,35 < 72,2 < 111,38.

Темпи росту у 2006 р. порівняно з 2007 р.:

203,9 < 293,4 < 101,51 > 85,42.

Таким чином, оптимальність співвідношень не дотримується як у першій, так і в другій нерівності, тому треба провести більш детальний аналіз фінансового стану для розробки заходів щодо його поліпшення.


Горизонтальний і вертикальний аналіз балансу

Співвідношення у складі майна підприємства і джерелах його утворення на певний момент часу характеризує "Баланс" підприємства:



  • в активах балансу показані розмір та структура активів балансу (майна), тобто дослівно "того, що діє", чим розпоряджається і що використовує підприємство у своїй виробничо-господарській діяльності;

  • фінансові джерела утворення активів: власні й позикові кошти (зобов'язання) показані у пасивах балансу.

Вивчаючи склад майна, необхідно проаналізувати склад статей балансу. Схематично структуру балансу ілюструє табл. 4.3.

Загальна вартість майна підприємства, яка перебуває в різних фізичних формах, дорівнює валюті балансу (форма № 1, р. 280 = р. 640).

Таблиця 4. 3 - Структура балансу

БАЛАНС

Актив

Пасив

1. Необоротні активи

1.Власний капітал

2.Оборотні активи

2.Забезпечення наступних платежів і витрат

3.Витрати майбутніх періодів

3. Довгострокові зобов’язання




4.Поточні зобов’язання




5.Доходи майбутніх періодів

Підсумок розділу І активу балансу містить дані про сукупну вартість необоротних активів у такому складі: нематеріальні активи (р. 010), незавершене будівництво (р. 020), основні засоби (р. 030), довгострокові фінансові інвестиції (р. 040) та ін.

Вартість оборотних, тобто поточних активів наведена в розділі 11 активу: сукупна вартість (р. 260), виробничі запаси (р. 100), незавершене виробництво (р. 120), готова продукція (р. 130), дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги (р. 160) і за розрахунками (р. 170, 180, 190, 210), поточні фінансові інвестиції (р. 220), грошові кошти та їх еквіваленти (р. 230, 240).

Розділ 111 активів — витрати майбутніх періодів (р. 270).

Розділ І пасиву балансу містить дані про власний капітал суб’єкта господарювання: разом (р. 380), у тому числі статутний капітал (р. 300), нерозподілений прибуток, або непокритий збиток (р. 350), резервний капітал (р.340) та ін.

У розділі II пасиву наведено інформацію про фінансове забезпечення наступних витрат і платежів.

У розділі 111 пасиву наведено вартість довгострокових зобов'язань: разом (р. 430), у тому числі довгострокові кредити банків (р. 440), інші довгострокові фінансові зобов'язання (р. 450).

Вартість поточних зобов'язань, тобто поточних пасивів наведено в розділі IV пасиву: разом (р. 620), у тому числі короткострокові кре­дити банків (р. 500), кредиторська заборгованість за товари, роботи й послуги (р. 530), поточні зобов'язання за розрахунками та ін.

У розділі V пасиву балансу наведено вартість доходів майбутніх періодів.

Зростання питомої ваги довгострокових фінансових вкладень у структурі необоротних активів (НА) може свідчити про іммобілізацію коштів з основної діяльності.

Зростання питомої ваги нематеріальних активів у структурі необоротних активів (НА) може свідчити про інноваційну діяльність підприємства, оскільки кошти вкладаються в патенти, ліцензії та ін. інтелектуальну власність.

Якщо питома вага необоротних активів (НА) вище за 50% в загальній структурі активів, то в такому разі підприємство має важку структуру активів, якщо менше 50% − структура активів легка (мобільна).



У більшості випадків дослідження структури і динаміки фінансового стану проводиться за допомогою порівняльного аналітичного балансу. Такий баланс можна одержати із звітного балансу шляхом ущільнення окремих статей і доповнення його показниками структури залежно від цілей і масштабів проведення аналізу.

Порівняльний аналітичний баланс цінний тим, що він зводить докупи і класифікує ті розрахунки, які проводить аналітик при ознайомленні з балансом. Групування статей балансу може відрізнятись залежно від цілей аналізу.

Схемою порівняльного аналітичного балансу охоплено більшість важливих показників, що характеризують статику і динаміку фінансового стану. Порівняльний баланс фактично включає показники горизонтального і вертикального аналізів.

Виконуючи горизонтальний аналіз, визначають абсолютні й відносні зміни величин різних статей балансу за аналізований період, а метою вертикального аналізу є вивчення змін питомої ваги окремих статей у підсумках балансу.



1   ...   20   21   22   23   24   25   26   27   28


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка