Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей Харків хнамг 2007 ббк 65. 053 Е 40




Сторінка8/28
Дата конвертації31.10.2017
Розмір3,57 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   28
Тема 2. Метод і методика економічного аналізу


Ключові слова: метод економічного аналізу, методика економічного аналізу, особливості методу, модель, моделювання, економіко – логічні методи, економіко – математичні методи, система показників

Розпочинаючи вивчення цієї теми, слід усвідомити, що вона є головною у вивченні теоретичних питань економічного аналізу.

Аналіз – це розбір, розкладання предметів або явищ на складові елементи, властивості та ознаки. Під час проведення аналізу використовують добре відомі й перевірені практикою методи. Насамперед це стосується методу аналізу, Проведення аналітичних досліджень дає змогу поглибленого вивчення складу, зв’язків, властивостей предметів та явищ.

Метод економічного аналізу – аналітичний, за допомогою якого таке складне явище, як господарська діяльність суб’єкта господарювання умовно розкладається на окремі, більш прості складові, а потім вивчаються їх кількісні і якісні сторони, зв’язки і взаємодія. Тобто це діалектичний спосіб підходу до вивчення господарських процесів у їх поступовому розвитку.

Метод економічного аналізу зумовлюється метою, завданнями, вимогами, змістом і особливостями предмету, що вивчається.



Основні риси методу економічного аналізу:

  • визначення системи показників, що всебічно характеризують процеси, явища;

  • системний підхід до вивчення об’єктів аналізу;

  • деталізація;

  • систематизація;

  • узагальнення;

  • необхідність постійних порівнянь і вивчення внутрішніх протиріч;

  • встановлення тісного зв’язку і кількісної оцінки, забезпечення виміру впливу факторів на результати діяльності з виділенням результативних факторів, і тих, які на них впливають;

  • вибір спеціальних прийомів і способів для вивчення всіх взаємозв’язків;

  • встановлення форми взаємозв’язку між чинниками.

Метод аналізу реалізується через його науковий апарат, тобто через сукупність прийомів дослідження, або методику - сукупність способів і правил обробки економічної інформації для найбільш доцільного дослідження економічних явищ чи процесів з метою оцінки фінансово – господарської діяльності суб’єкта господарювання.

Найважливішим елементом методики економічного аналізу є технічні прийоми й способи аналізу, які називають інструментарієм аналізу.



Алгоритм методики економічного аналізу:

  • постановка завдань і цілей аналізу;

  • визначення об’єктів аналізу;

  • визначення послідовності й періодичності аналізу;

  • визначення системи показників, за допомогою яких досліджуються об’єкти аналізу.

  • вибір і опис способів дослідження об’єктів;

  • створення інформаційної бази аналізу і обумовлення джерел для проведення аналізу;

  • розробка вказівок щодо організації аналізу;

  • опис технічних засобів, що використовуються при обробці інформації;

  • характеристика документації, що представляє результати аналізу;

  • доведення результатів економічного аналізу до споживачів.

Для описання економічного процесу (явища) в аналітичній роботі для з’ясування впливу чинників (явищ) на результативний показник (явище у цілому) застосовуються моделі, які відіграють важливу роль у дослідному процесі.

Символьна модель відображає явища (процеси) за допомогою математичних формул і є умовним образом цих явищ (процесів), а її вивчення надає нові знання про об’єкт – оригінал.



Способи економічного аналізу підприємства

З’ясувавши сутність методу курсу і принципів аналітичного дослідження, переходимо до вивчення притаманних економічному аналізу методів і технічних прийомів.

Усі прийоми економічного аналізу можна поділити на якісні і кількісні.

Якісні не дають числової характеристики явищ, що досліджуються, а тільки визначають способи підходу до вивчення закономірностей та шляхи дослідження господарських процесів і економічних явищ. До якісних (абстрактно-логічних) прийомів відносять аналіз, синтез, індукцію, дедукцію, порівняння, евристичні прийоми.

Кількісні прийоми дослідження дають числову характеристику досліджуваних процесів (явищ) і поділяються на описові й аналітичні.

Описові прийоми – визначають масштаб, розміри, тенденції, динаміку розвитку економічних явищ та господарських процесів, їх структуру (середні й відносні величини, ряди динаміки, графічний прийом, структурні й типологічні групування), дають кількісну характеристику окремим напрямам фінансово – господарської діяльності суб’єкта господарювання.

Аналітичні прийоми – за їх допомогою визначаються не тільки показники, що характеризують економічні процеси, а й досліджуються причинно-наслідкова залежність зв’язків між процесами і явищами та рівень впливу окремих чинників на предмет дослідження (аналізований показник).

У свою чергу, аналітичні прийоми поділяються на прийоми, які досліджують функціональні (детерміновані) зв’язки, прийоми для дослідження стохастичних (ймовірних) взаємозв’язків, та прийоми оптимізації.

Поряд із загальними прийомами аналізу в ході системних досліджень використовують і евристичні прийоми, які ґрунтуються на інтуїції і досвіді аналітиків. Евристичні прийоми, або методи активізації творчого, нестандартного мислення, застосовують тоді, коли звичайні способи аналізу, які ґрунтуються на аналізі минулого досвіду та поточних умов, не дають змоги вирішення проблеми. Особливо широко застосовують їх у стратегічному аналізі для прогнозування розвитку економічної ситуації. До них відносяться методи ненаправленого пошуку (“мозкового штурму”, “експертних оцінок”, ”колективного блокнота”, ”контрольних запитань”, “асоціацій та аналогій”, ділові ігри та ситуації, кібернетичні наради) та методи направленого пошуку (морфологічний метод, алгоритм розв’язання винахідницьких задач).

Застосування тих чи інших способів залежить від мети і глибини аналізу, об’єкта дослідження, технічних можливостей виконання розрахунків і т. д.

Класифікація прийомів (способів) економічного аналізу в загальному вигляді наведена на схемі 2.2. Крім вказаної існує множина пропозицій науковців щодо класифікації прийомів.

Економіко – логічні методи обробки інформації

Ці методи використовують у процесі економічного аналізу для розкриття специфіки його методу, розкривають зв’язки в середовищі господарських операцій, економічних явищ і процесів. З їх допомогою:



  • вивчають тенденції і закономірності економічного розвитку, розвитку явищ і процесів;

  • виявляють причини, що впливають на фінансово-господарську діяльність суб’єкта господарювання;

  • вимірюють рівень впливу факторів на результативні показники;

  • узагальнюють результати аналізу фінансово – господарської діяльності;

  • формують управлінські рішення;

  • забезпечують аналітичною інформацією зовнішніх і внутрішніх користувачів.

Методи загального аналізу

У проведенні досліджень економічного аналізу застосовують деякі статистичні методи. Це табличний, графічний, способи групування, середніх величин, рядів та ін. Розглянемо деякі з них.



Таблиці служать для накопичення, опрацювання і зберігання цифрової інформації. З метою забезпечення компактності таблиць:

  • спрощують чи округлюють вихідну інформацію,

  • скорочують або відкидають другорядні дані,

  • об’єднують дані у групи і підраховують проміжні підсумкові показники або передають через середні показники,

  • комбіновано показують частину показників у деталізованому вигляді, а інші розміщують в одному рядку,

  • поділяють вихідну інформацію на кілька самостійних сукупностей з наступним складанням самостійних таблиць з вузьким змістом.

Дослідження змін динаміки чинників у часі зумовлює використання рядів динаміки. Ряди динаміки – часова послідовність значень економічних показників. Це хронологічні (моментні) або часові (інтервальні) ряди значень показників, які дають можливість аналізувати особливості розвитку того чи іншого явища. Їх аналіз дозволяє визначити напрям змін показників, наявність тенденцій у зміні показників, середній рівень показників і варіації.

Для оцінки змін і тенденцій у динаміці використовують такі показники:



  • абсолютний приріст;

  • темп зростання (росту);

  • темп приросту;

  • абсолютне значення одного відсотку приросту.

Розглянемо табл.2.1 , де наведені основні показники середньої заробітної плати одного робітника за період 2002 -2006 рр.

Користуючись цими вихідними даними, можна вивчити практичне застосування показників динаміки.

Абсолютний приріст визначається як різниця між наступним і попереднім рядами динаміки, темпи приросту - як відношення абсолютного приросту до базового рівня (обчислюють у відсотках або частках одиниці).

Таблиця 2.1 - .Динаміка основних показників середньої заробітної плати



Рік

Середня зарплата 1роб., грн.

Абсолютний

приріст, грн.



Темп зростання ,%

Темп

приросту, %



базисний

ланцюговий

базисний

ланцюговий

базисний

ланцюговий

2002

640

Х

Х

Х

Х

Х

Х

2003

690

50

50

107,8

107,8

7,8

7,8

2004

800

160

110

125,0

115,9

25,0

15,9

2005

850

210

50

132,8

106,3

32,8

6,3

2006

920

280

70

143,8

108,2

43,8

8,2

Характеризуючи показники динаміки, розраховують темпи росту і приросту. Їх можна обчислити як відносні величини.



Відносні величини – це величини, що виражають кількісні відношення між соціально-економічними явищами. Їх отримують діленням однієї абсолютної величини на іншу. За формою відносні величини поділяються на коефіцієнти (зіставлення двох показників, один з яких приймають за одиницю), відсотки (характеризують співвідношення величин, одна з яких береться за 100%), індекси (базисні – перший показник динамічного ряду приймають за 100%, а наступні розраховуються в відсотковому співвідношенні до базисного та ланцюгові, коли кожний показник динамічного ряду зіставляється не з базисним, а з попереднім роком).

Відносні показники застосовують також для оцінки структури. Показник структури - це відносна частка (питома вага) частини в цілому, що виражається у відсотках або коефіцієнтах, наприклад, питома вага окремих видів продукції в загальному обсязі, питома вага робітників у загальній кількості працівників підприємства та ін.



Середні величини – це абстрактні величини, за допомогою яких досягається узагальнення відповідних сукупностей типових, однорідних явищ, процесів, показників. Найбільш часто в аналізі застосовуються:

  • середня арифметична проста (незважена), яка обчислюється діленням суми окремих значень ознак на їх кількість,

Х середня арифметична проста = (2.1)

  • середня арифметична зважена (Хзв),

Хзв = , (2.2)

де xіваріанти значень аналізованого показника, fічастоти (ваги);

1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   28


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка