Навчальний посібник для студентів галузі знань 0102 «Фізичне виховання, спорт і здоров’я людини»




Сторінка5/38
Дата конвертації07.06.2018
Розмір5,52 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   38

РОЗДІЛ III. РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА З КУРСУ «МУЗИЧНА РИТМІКА І ХОРЕОГРАФІЯ»




3.1. Зміст навчального матеріалу з курсу «Музична ритміка і хореографія»




1 СЕМЕСТР
Лекція 1

Тема: «Загальні основи теорії музичної ритміки та хореографії»

Питання:


  1. Визначення поняття «ритм», «відчуття ритму». Взаємозв’язок ритму рухів з ритмом музики.

  2. Мета, завдання та засоби музичної ритміки.

  3. Вплив ритмічної гімнастики на фізичний розвиток та фізичну підготовку людей.
Ключові терміни і поняття

Ритм – це комплексна характеристика рухів, яка виражає пропорційність їх елементів прикладним зусиллям у часі та просторі.

Відчуття ритму – це здатність точно відтворювати і спрямовано управляти швидкісно-силовими і просторово-часовими параметрами рухів.

Ритмічна гімнастика – це один із різновидів гімнастики, змістом якого є різноманітні за технікою виконання фізичні вправи (загальнорозвивальні, танцювальні тощо), темп руху та інтенсивність виконання яких задається ритмом музичного супроводу.
ЗМІСТ ЛЕКЦІЇ

1. Визначення поняття «ритм», «відчуття ритму». Взаємозв’язок ритму рухів з ритмом музики.

На сучасному етапі розвитку нашого суспільства актуальними є питання культурної, духовно багатої, фізично досконалої особистості. Основу фізичної культури становить раціональне використання людиною рухової діяльності як чинника фізичної підготовки до життєвої практики, оптимізації свого фізичного розвитку. Основним засобом фізичної культури є фізичні вправи. Під їх впливом формується культура рухів особистості.



Одним з основних міцних засобів виховання, які сприяють фізичному, духовному та естетичному розвитку особистості, є ритмічна гімнастика.

Основний компонент ритмічної гімнастики – ритм, який є взаємопов’язує фізичне виховання з естетичним вихованням.



Ритм – це складне багатофункціональне явище природи, людства й суспільства. Питання ритму та його впливу на людину завжди цікавило педагогів, психологів, філософів та представників інших наук. На наявність ритміки всюди – від атомів до галактик – указували В.І. Вернадський, А.І. Чижевський, В.Н. Ягодинський.

Було з’ясовано що, з огляду на психологію в ритмі, існує єдність фізичного та психічного, а саме: він є одним з виразних засобів у музиці, пластиці, поезії, відбиваючи емоційну сторону цих видів діяльності. Це зближує сприйняття ритму з емоційними процесами. Переживати ритм можна тільки активно, за допомогою моторики. Людина тільки тоді переживає ритм, коли вона його супроводжує рухами. Отже, ритм з позиції психології визначається як засіб емоційно-рухового впливу, який пов’язується з естетичною насолодою особистості, якщо правильно виконуються рухи.

Психологи С.Л. Рубінштейн та О.М. Леонтьєв установили, що людина до своєї особистості включає і своє тіло. Саме через тілесні рухи в певному просторі та часі людина зовнішньо виявляє внутрішні почуття, емоції, прагнення. Чим вищі почуття особистості щодо положень свого тіла у просторі та часі, тим вищі оцінка та самооцінка нею особистісних можливостей. При цьому комплексною характеристикою тілесних рухів, яка відображає закономірний характер розташування м’язових зусиль у просторі та часі, є ритм.

У теорії фізичного виховання ритм є комплексною характеристикою рухів, яка виражає пропорційність їх елементів прикладним зусиллям у часі та просторі. Це певна узгодженість і тривалість виконання всіх фаз та елементів, взаємопов’язаних робочих циклів, а також окремих багаторазово виконуваних рухів. Тобто ритм рухів в основному характеризується вигідним групуванням і розподілом у часі та просторі розумно акцентованих зусиль і моментів відпочинку. Ритм – найбільш інтегральна характеристика техніки фізичних вправ. Кожній руховій дії властивий певний ритм.

Отже, руховий ритм можна визначити як відносно правильно організований розподіл зусиль у просторі та часі. Або ритм – це послідовна, закономірна зміна швидкостей виконання окремих рухів рухової дії.

Ритм рухів тісно пов’язаний з ритмом музики. Цей взаємозв’язок спирається на те, що музика підказує рух, обмежує його у часі та просторі, що надає йому визначену виразність, мірність, закінченість. Рух, у свою чергу, допомагає краще виразити та зрозуміти музику, передати її емоційну сторону. Відповідно, відчуття ритму є ведучим рухової та музичної здатності.



Відчуття ритму – це природжена особливість людини, яка присутня з перших днів її життя. Вона виявляється не тільки в руховій діяльності, але й практично у всіх безумовно-рефлекторних актах. Анатомо-фізіологічно воно дуже тісно пов’язане з органами чуття людини як місцем аналізу та синтезу. Відчуття ритму – це здатність точно відтворювати і спрямовано управляти швидкісно-силовими і просторово-часовими параметрами рухів.

Рівень розвитку ритму залежить від постійної роботи над ритмічністю рухів за допомогою музично-ритмічних та фізичних вправ. Саме ритміка поєднує духовне та фізичне, сприяє гармонійному розвитку тіла, виховує красу та ще більше пов’язує людину з природою.

Психологи, педагоги, музикознавці визначають, що найбільш оптимальний шлях розвитку відчуття ритму – через рух, оскільки рух дає змогу відчути всі основні елементи ритмічності – відчуття часу, простору, м’язової енергії, а також ваги та об’єму свого тіла. Рухова природа сприйняття ритму може бути обґрунтуванням ритміки як засобу виховання ритмічного відчуття у людини.

Одним з ефективних засобів ритмічного розвитку особистості є музично-ритмічні заняття, які поєднують пластичні рухи, елементи хореографії, танцювальні, гімнастичні та акробатичні вправи. Емоційністю та схожістю із сучасними танцями музично-ритмічні заняття дають змогу позбавитися монотонності у виконанні вправ і водночас сприяють розвитку фізичних якостей, зміцненню здоров’я, підвищенню функціональних можливостей організму. Завдяки таким заняттям є можливість позбавитися незграбності, вайлуватості, надмірної сором’язливості, сформувати красиву поставу, зміцнити м’язову систему, а розвинуті у процесі музично-ритмічних занять рухові якості дозволяють успішно оволодіти іншими видами фізичних вправ, у тому числі й прикладними.

Сама назва цього виду рухової активності вказує на ритмічний характер рухів, а вони відображають природну потребу людини. Ритмічна гімнастика як різновид гімнастики з’явилася порівняно недавно. Зберігши головні переваги гімнастичних вправ, вона здобула певні ознаки, що відрізняють та визначають ефективність її впливу на організм.
2. Мета, завдання та засоби музичної ритміки.

Результати багатьох досліджень доводять, що у процесі виконання вправ ритмічної гімнастики покращується діяльність серцево-судинної та дихальної систем, підвищується працездатність, зміцнюється кісна та м’язова тканини (М.П. Івлєв, 1987; В.В. Михайлов, О.В. Тіунов, С.В. Краміна, 1986; Н.А. Романова, 1986; В.Ю. Сосіна, 1986; Т.С. Лисицька, М.Ю. Ростовцева, Є.А. Ширковець, 1985 та ін.)

Заняття ритмічною гімнастикою супроводжуються активними обмінними процесами, що відбуваються в організмі. Активні фізіологічні зміни відбуваються під час виконання аеробних фізичних навантажень. Аеробні навантаження – це фізичні вправи на витривалість, які виконуються в помірному темпі і потребують доступу значної кількості кисню впродовж певного часу.

Ритмічну гімнастику не можна в повною мірою віднести до аеробного навантаження, оскільки під час виконання її вправ обмінні процеси відбуваються у змішаному аеробно-анаеробному (киснево-безкисневому) режимі роботи м’язів, вплив її на дихальну та серцево-судинну систему значний.



Соціально-педагогічне значення використання засобів фізичної культури шкільному віці полягає в такому:

  • закладається фундамент гармонійного фізичного розвитку, відбувається зміцнення здоров’я, створюються основи фізкультурної освіти та виховання, накопичуються передумови для успішного оволодіння виробничо-трудовими, військовими та іншими спеціальними руховими діями;

  • підтримується поточна фізична та розумова працездатність;

  • раціонально організується активний відпочинок, елементи фізичної культури впроваджуються в побут;

  • послідовно підвищується моральна, інтелектуальна, естетична та трудова культура особистості.

Мета занять полягає в покращенні стану здоров’я та підвищенні функціональних можливостей організму.

Завдання ритмічної гімнастики визначаються змістом та спрямованістю занять. До основних завдань слід віднести:

  • розвиток рухових якостей: сили, витривалості, швидкості, гнучкості, спритності;

  • підвищення працездатності;

  • підвищення рухової активності за браку часу, відведеного на рухову активність в режимі дня;

  • виховання правильної постави;

  • покращення психічного стану;

  • розвиток відчуття ритму, музичності, пластичності;

  • нормалізація маси тіла за рахунок активізації обмінних процесів;

  • посилення інтересу до занять фізичною культурою, формування потреби систематично займатися фізичною культурою і спортом, збагачення знань про активний відпочинок.

Отже, ритмічна гімнастика – це один із різновидів гімнастики, змістом якого є різноманітні за технікою виконання фізичні вправи (загальнорозвивальні, танцювальні тощо). Особливість ритмічної гімнастики полягає в тому, що темп руху та інтенсивність виконання вправ задається ритмом музичного супроводу. Яскраво виражені акцентовані звуки спрощують виконання вправ, інколи замінюють рахунок. Ритмічна гімнастика виховує відчуття ритму, музичності, навичку узгоджувати рух з музикою. Виконання вправ під музику не дозволяє помічати стомлення.

У ритмічній гімнастиці використовується комплекс різних засобів, які впливають на організм. Вони складались, видозмінювались упродовж декількох століть. Кращі фахівці світу на основі досвіду різних гімнастичних шкіл, досягнень сучасних танців, створили вправи, які активно впливають на м’язи та суглоби всього тіла. Це різноманітні нахили, випади, махи ногами, підскоки, стрибки, бігові вправи, елементи народних і сучасних танців.

Крім того, ритмічна гімнастика запозичила деякі найпростіші елементи акробатики (перекати, перекиди, стійки на лопатках, півшпагати та ін.), художньої гімнастики (різновиди ходьби, бігу, стрибків та ін.), хореографії (положення тіла, рухи ногами, тулубом тощо), гімнастики йогів (окремі пози і положення тіла), а також з інших видів фізичних вправ.

Вправи ритмічної гімнастики легко дозуються, цілеспрямовані за своїм впливом, прості у виконанні та доступні в навчанні.

Ритмічна гімнастика обов’язково включає поєднані в серії різні види бігу, стрибків, підскоків, танцювальних елементів, які виконуються у швидкому темпі. Такі включення значно підвищують навантаження і сприяють вихованню витривалості. Потоковий метод виконання вправ, коли вправа або серія вправ виконуються одне за одним без перерви, сприяє підвищенню навантаження та інтенсивності занять

3. Вплив ритмічної гімнастики на фізичний розвиток та фізичну підготовку людей.

Вправи ритмічної гімнастики, залишаючись вправами гімнастичними, мають танцювальний характер. У ритмічній гімнастиці поняття «вправ» і «танець» взаємопов’язані. Вдало поєднані загальновідомі гімнастичні вправи та прості елементи танцю, бігу, стрибки.

Так, серії бігових і стрибкових вправ впливають переважно на серцево-судину систему, нахили та присідання – на руховий апарат, методи релаксації – на центральну нервову систему. Вправи в партері розвивають силу м’язів, рухливість у суглобах, бігові серії – витривалість, танцювальні – пластичність. Залежно від добору засобів, що використані, заняття із ритмічної гімнастики можуть мати переважно атлетичний, танцювальний, психорегулюючий або змішаний характер. Характер енергозабезпечення, ступінь посилення функцій дихання та кровообігу залежать від виду вправ. Серії вправ партерного характеру (у положеннях лежачи, сидячи та ін.) справляють найбільш стабільний вплив на систему кровообігу. Частота серцевих скорочень (ЧСС) не перевищує 130 - 140 ударів за хвилину (уд/хв), тобто не виходить за межі аеробної зони; споживання кисню збільшується до 1,0 - 1,5 літрів за хвилину (л/хв); зміст молочної кислоти не перевищує рівня ПАНО – близько 4,1 ммоль/л. Отже, робота в партері має переважно аеробний характер. У серії вправ, що виконуються в положенні стоячи, локальні вправи для верхніх кінцівок також викликають збільшення ЧСС до 130 - 140 уд/хв., танцювальні рухи – до 160 - 170, а глобальні (нахили, глибокі присіди) – до 160 - 180 уд/хв. Ефективно впливають на організм серії бігових і стрибкових вправ, в яких за визначеного темпу ЧСС може досягати 180 - 200 уд/хв, а споживання кисню – 2,3 л/хв, що дорівнює 100% від максимального споживання кисню (МСК). Таким чином, ці серії мають переважно анаеробний характер енергозабезпечення (або змішаний із перевагою анаеробного компонента); вміст лактату у крові до закінчення заняття у цьому випадку досягає 7,0 ммоль/л, кисневий борг – 3,0 літри (В.В. Матов, Т.С. Лисицька, 1985).



Залежно від добору серій вправ і темпу рухів заняття ритмічною гімнастикою можуть мати спортивний або оздоровчий напрямок. Максимальна стимуляція кровообігу до рівня ЧСС 180 - 200 уд/хв може використовуватись лише в спортивному тренуванні молодими здоровими людьми. В цьому випадку вона має переважно анаеробний характер і супроводжується пригніченням механізмів енергозабезпечення та зниженням величини МСК. Суттєвої стимуляції жирового обміну за такого характеру енергозабезпечення не відбувається; у зв’язку з цим не спостерігається зменшення маси тіла і нормалізація холестеринового обміну, а також розвиток загальної витривалості та працездатності.

На заняттях оздоровчої спрямованості вибір темпу руху і серій вправ повинен здійснюватися так, щоб заняття мало в основному аеробний характер (зі збільшенням ЧСС у межах 130 - 150 уд/хв.). Тоді зі збільшенням функцій опорно-рухового апарату (збільшення сили м’язів, рухливості в суглобах, гнучкості) можливе підвищення рівня загальної витривалості.

Автори досліджень із ритмічної гімнастики вважають, що для розвитку пластичності та координації рухів найбільш ефективні заняття, в яких комплекс вправ є закінченою композицією або серією композицій під раніше дібрану музику.

Подібне заняття складається із 4 - 10 композицій, які включають елементи народних, сучасних, бальних танців, які систематизовані за функціонально - педагогічною спрямованістю на вправи розминки, основні та заключні вправи.



Література

Основна:

  1. Бернштейн Н. А. О ловкости и её развитии / Бернштейн Н. А. – М. : ФиС, 1991. – 288 с.

  2. Менхин Ю. В. Оздоровительная гимнастика. Теория и методика проведения занятий / Ю. В. Менхин, А. В. Менхин. – Ростов на Дону : Феникс, 2002. – 383 с.

  3. Ротерс Т. Т. Музыкально-ритмическое воспитание и художественная гимнастика : учеб. пособие для учащихся пед. училищ по спец. № 1910 «Физическая культура» / Ротерс Т. Т. – М. : Просвещение, 1989. – С. 3-8.

  4. Шиян Б. М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. Ч. 1 / Шиян Б. М. – Тернопіль : Богдан, – 2001. – С. 237 - 239.

Додаткова:

  1. Курганський А. О. О возникновении и координации ритмических движений / О. А. Курганский // Теория и практика физической культуры. – 1996. – № 11. – С. 44 - 49.

  2. Назаренко Л. Д. Теоретическое обоснование и методика развития ритмичности / Л. Д. Назаренко // Физическая культура: воспитание, образование, тренировка. – 2000. – № 4. – С. 57 - 59.

  3. Ротерс Т. Т. Ритм – домінуючий компонент взаємодії фізичного та естетичного виховання в процесі музично-ритмічних занять / Т. Т. Ротерс // Вісник Луганського національного пед. ун-ту ім. Т. Шевченка : пед науки. – 2005. – № 109. – С. 211 - 215.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   38


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка