ЗМ І. Теоретико-методичні та практичні основи музичної ритміки
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 1.1. (1)
Тема: «Основи музичної грамоти».
Теоретична частина
Поняття: звук, ритм, такт, розмір музичного твору, музичне речення, музична фраза, мелодія, динамічний малюнок та ін.
Визначення музичного розміру, який використовується на уроках фізичної культури.
Практична частина
Вправи на зв’язок рухів з змістом музики.
Ключові терміни і поняття
Мелодія – чергування звуків, які знаходяться у визначеному співвідношенні за висотою і мають визначений темп і ритм.
Ритм – послідовне поєднання звуків різної довжини.
Такт – періодичність між сильними долями.
Темп – швидкість музики.
Розмір – показує кількість доль у такті.
ЗМІСТ ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ
Теоретична частина
1. Поняття: звук, ритм, такт, розмір музичного твору, музичне речення, музична фраза, мелодія, динамічний малюнок та ін.
Однією з особливостей проведення занять із музичної ритміки є використання музики. Музика – це один із видів мистецтва. Кожен вид мистецтва має свої особливості.
Основою музичного мистецтва є мелодія. З грецької мови слово melodia – «спів» або «наспів». Мелодія виражає визначену музичну думку. Вона є чергуванням звуків, які знаходяться у визначеному співвідношенні за висотою і мають визначений темп і ритм.
Мелодія допомагає запам’ятати музику, що полегшує запам’ятовування запропонованої вправи. Знаючи мелодію твору, під яку виконується вправа, учні можуть повторити її без музики, зберігаючи потрібний темп, ритм і навіть динамічні відтінки. Почувши мелодію, можна швидко відновити (на основі умовно-рефлекторних зв’язків між музикою та рухом) послідовність вправ. Мелодія немовби підказує характер рухів, форму та послідовність елементів.
У мелодії є свої закони. Основний її закон - хвилеподібність. Мелодична лінія має свою неоднаковість – наростання або спадання. Сукупність руху музики вгору, вниз або на місці називається мелодійним малюнком.
Визначають такі види мелодійного малюнку:
висхідний рух мелодії – перехід до більш високих звуків;
спадний рух – перехід до більш низьких звуків;
хвилеподібний рух – послідовність висхідних та низхідних звуків.
Мелодійною вершиною називається найбільш високий звук, досягнутий під час кожного підйому.
Момент найбільшого напруження в музичному творі або його частинах називають кульмінацією.
Регістри - це різна висота звучання музики. У кожному голосі або інструменті розрізняють три регістри: високий, середній та низький.
Голосність – це сила звучання музики. Музиканти називають її динамікою. Звук може бути голосним (сильним – форто) або тихим (слабким - піано). Різноманітність голосності звуків утворюють динамічні відтінки.
Тривалість звуку - це протяжність звука. Звук може довго тягнутися або коротко звучати. Найбільш тривалий звук називають «цілий». У нотах його записують у вигляді не заштрихованого овалу. «Половинний» звук – це половина цілого. Його записують як цілий, але збоку додають штиль. Менш тривалий звук називають «четвертний». Записується як половинний, але заштрихований. Більш короткий – «восьмий». Записується як четверть, але додається хвостик.
Приклад:
«цілий» «половинний» «четвертний» «восьмий»
Ритм - послідовне поєднання звуків різної довжини. Мелодія не існує без ритму. Ритм – це один з найбільш виразних засобів у музиці. Чергування звуків різної довжини називається ритмічним малюнком мелодії.
У кожній мелодії ударні (акцентовані, сильні) долі чергуються з неударними (неакцентованими, більш слабкими) долями. Така періодичність ударних і неударних звуків називається метром.
Тактом у музиці називають періодичність між сильними долями. Часто музичний твір починається не з сильної долі, тобто не з початку, а із середини такту. Такий неповний такт називається затактом.
Темпом називається швидкість музики. Визначають:
adagio (адажіо) – повільний темп;
andante (анданте) – помірний темп;
allegro (алегро) – швидкий темп.
Поєднання всіх виразних засобів музики створення музичного образу називається стилем музики. Наприклад, латиноамериканська музика – це характерний ритм, визначена мелодика та характерні музичні інструменти.
Основні музичні жанри – це пісня, танок та марш. Від них беруть початок і всі інші – романс (більш серйозна пісня), серенада (нічна пісня), опера (поєднання співу і танцю), балет (танок).
Частини музичного твору називаються побудовами. Окремі побудови відрізняються один від одного ступенем завершеності музичної думки. Побудова, яка виражає відносно закінчену музичну думку, називається періодом. У ньому поєднуються два музичних речення. Вони зазвичай схожі за логічною основою, але закінчуються по-різному: перше з них звучить не досить закінчено, друге, навпаки, досить закінчено. Речення, в свою чергу, поділяється на більш дрібні побудови – фрази.
Музична фраза – це невелика та найбільш закінчена частина музичного твору.
Схема будови періоду
МУЗИЧНЕ РЕЧЕННЯ
|
МУЗИЧНА ФРАЗА
|
МУЗИЧНА ФРАЗА
|
ТАКТ
|
ТАКТ
|
ТАКТ
|
ТАКТ
|
ТАКТ
|
ТАКТ
|
ТАКТ
|
ТАКТ
|
2. Визначення музичного розміру, який використовується на уроках фізичної культури.
Музичний супровід занять фізичною культурою повинен бути виразним, характерним для кожного виду вправ, де чітко прослуховується музична фраза, а кількість доль відповідає тривалості вправи. Усі комбінації уроку повинні будуватися з урахуванням музичної фрази (тактової квадратності), починатися і закінчуватися разом із нею. Музичні фрази можуть бути малі і великі: 4 такти, 8 тактів, 16 тактів, 32 такти тощо.
Розмір показує кількість доль у такті. Основних розмірів два:
дводольний (парний), в якому чергуються одна ударна й одна неударна долі ( - полька, - марш);
тридольний (непарний), в якому чергуються одна ударна і дві неударні долі ( - вальс).
Музичному розміру відповідає рахунок «раз!» – «два», за більш дрібних рухів «раз» – «і» – «два» – «і», при цьому рахунок «раз» – промовляється голосно, оскільки наголос повинен збігатися з ударною долею, а «два» – менш голосно тому, що наголошувати неударну долю не потрібно.
Музичному розміру відповідає рахунок «раз!» – «два!» – «три!» – «чотири!». Кожна доля цього музичного розміру є ударною, тому потрібний наголос на кожен рахунок.
Музичному розміру відповідає рахунок «раз!» – «два» – «три» або «раз!» – «і» – «два» – «і» – «три» – «і». Перша доля є ударною та основною, відповідно її потрібно виділяти голосом, дві наступні – другорядні, промовляються з меншою інтонацією.
Отже, на фразу в музичних творах дводольного розміру припадає 8 рахунків; тридольного – 12 рахунків; чотирьохдольного – 16 рахунків, за тактами 4 рахунки. Ураховуючи побудову музичного твору, тривалість окремих вправ і навчальних композицій може становити 2, 4, 8, 16, 32 рахунки, за більшої тривалості – число кратне 32 (в окремих випадках – 16). Тривалість вправ, що виконуються під музику тридольного розміру, може бути 3, 6, 12, 24, 48 рахунків, а за більшої тривалості – число кратне 48.
|