Навчальний посібник для студентів галузі знань 0102 «Фізичне виховання, спорт і здоров’я людини»
|
Скачати 5,52 Mb.
|
3.1.1. Змістовий модуль ІЗМ І. Теоретико-методичні та практичні основи музичної ритміки ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 1.1. (1) Тема: «Основи музичної грамоти». Теоретична частина Поняття: звук, ритм, такт, розмір музичного твору, музичне речення, музична фраза, мелодія, динамічний малюнок та ін. Визначення музичного розміру, який використовується на уроках фізичної культури. Практична частина Вправи на зв’язок рухів з змістом музики. Ключові терміни і поняття Мелодія – чергування звуків, які знаходяться у визначеному співвідношенні за висотою і мають визначений темп і ритм. Ритм – послідовне поєднання звуків різної довжини. Такт – періодичність між сильними долями. Темп – швидкість музики. Розмір – показує кількість доль у такті. ЗМІСТ ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ Теоретична частина 1. Поняття: звук, ритм, такт, розмір музичного твору, музичне речення, музична фраза, мелодія, динамічний малюнок та ін. Однією з особливостей проведення занять із музичної ритміки є використання музики. Музика – це один із видів мистецтва. Кожен вид мистецтва має свої особливості. Основою музичного мистецтва є мелодія. З грецької мови слово melodia – «спів» або «наспів». Мелодія виражає визначену музичну думку. Вона є чергуванням звуків, які знаходяться у визначеному співвідношенні за висотою і мають визначений темп і ритм. Мелодія допомагає запам’ятати музику, що полегшує запам’ятовування запропонованої вправи. Знаючи мелодію твору, під яку виконується вправа, учні можуть повторити її без музики, зберігаючи потрібний темп, ритм і навіть динамічні відтінки. Почувши мелодію, можна швидко відновити (на основі умовно-рефлекторних зв’язків між музикою та рухом) послідовність вправ. Мелодія немовби підказує характер рухів, форму та послідовність елементів. У мелодії є свої закони. Основний її закон - хвилеподібність. Мелодична лінія має свою неоднаковість – наростання або спадання. Сукупність руху музики вгору, вниз або на місці називається мелодійним малюнком. Визначають такі види мелодійного малюнку: висхідний рух мелодії – перехід до більш високих звуків; спадний рух – перехід до більш низьких звуків; хвилеподібний рух – послідовність висхідних та низхідних звуків. Мелодійною вершиною називається найбільш високий звук, досягнутий під час кожного підйому. Момент найбільшого напруження в музичному творі або його частинах називають кульмінацією. Регістри - це різна висота звучання музики. У кожному голосі або інструменті розрізняють три регістри: високий, середній та низький. Голосність – це сила звучання музики. Музиканти називають її динамікою. Звук може бути голосним (сильним – форто) або тихим (слабким - піано). Різноманітність голосності звуків утворюють динамічні відтінки. Тривалість звуку - це протяжність звука. Звук може довго тягнутися або коротко звучати. Найбільш тривалий звук називають «цілий». У нотах його записують у вигляді не заштрихованого овалу. «Половинний» звук – це половина цілого. Його записують як цілий, але збоку додають штиль. Менш тривалий звук називають «четвертний». Записується як половинний, але заштрихований. Більш короткий – «восьмий». Записується як четверть, але додається хвостик. Приклад: «цілий» «половинний» «четвертний» «восьмий» Ритм - послідовне поєднання звуків різної довжини. Мелодія не існує без ритму. Ритм – це один з найбільш виразних засобів у музиці. Чергування звуків різної довжини називається ритмічним малюнком мелодії. У кожній мелодії ударні (акцентовані, сильні) долі чергуються з неударними (неакцентованими, більш слабкими) долями. Така періодичність ударних і неударних звуків називається метром. Тактом у музиці називають періодичність між сильними долями. Часто музичний твір починається не з сильної долі, тобто не з початку, а із середини такту. Такий неповний такт називається затактом. Темпом називається швидкість музики. Визначають: adagio (адажіо) – повільний темп; andante (анданте) – помірний темп; allegro (алегро) – швидкий темп. Поєднання всіх виразних засобів музики створення музичного образу називається стилем музики. Наприклад, латиноамериканська музика – це характерний ритм, визначена мелодика та характерні музичні інструменти. Основні музичні жанри – це пісня, танок та марш. Від них беруть початок і всі інші – романс (більш серйозна пісня), серенада (нічна пісня), опера (поєднання співу і танцю), балет (танок). Частини музичного твору називаються побудовами. Окремі побудови відрізняються один від одного ступенем завершеності музичної думки. Побудова, яка виражає відносно закінчену музичну думку, називається періодом. У ньому поєднуються два музичних речення. Вони зазвичай схожі за логічною основою, але закінчуються по-різному: перше з них звучить не досить закінчено, друге, навпаки, досить закінчено. Речення, в свою чергу, поділяється на більш дрібні побудови – фрази.
2. Визначення музичного розміру, який використовується на уроках фізичної культури. Музичний супровід занять фізичною культурою повинен бути виразним, характерним для кожного виду вправ, де чітко прослуховується музична фраза, а кількість доль відповідає тривалості вправи. Усі комбінації уроку повинні будуватися з урахуванням музичної фрази (тактової квадратності), починатися і закінчуватися разом із нею. Музичні фрази можуть бути малі і великі: 4 такти, 8 тактів, 16 тактів, 32 такти тощо. Розмір показує кількість доль у такті. Основних розмірів два: дводольний (парний), в якому чергуються одна ударна й одна неударна долі (  - полька,  - марш);
тридольний (непарний), в якому чергуються одна ударна і дві неударні долі (  - вальс).
Музичному розміру відповідає рахунок «раз!» – «два», за більш дрібних рухів «раз» – «і» – «два» – «і», при цьому рахунок «раз» – промовляється голосно, оскільки наголос повинен збігатися з ударною долею, а «два» – менш голосно тому, що наголошувати неударну долю не потрібно.
Музичному розміру відповідає рахунок «раз!» – «два!» – «три!» – «чотири!». Кожна доля цього музичного розміру є ударною, тому потрібний наголос на кожен рахунок.
Музичному розміру відповідає рахунок «раз!» – «два» – «три» або «раз!» – «і» – «два» – «і» – «три» – «і». Перша доля є ударною та основною, відповідно її потрібно виділяти голосом, дві наступні – другорядні, промовляються з меншою інтонацією.
Отже, на фразу в музичних творах дводольного розміру припадає 8 рахунків; тридольного – 12 рахунків; чотирьохдольного – 16 рахунків, за тактами 4 рахунки. Ураховуючи побудову музичного твору, тривалість окремих вправ і навчальних композицій може становити 2, 4, 8, 16, 32 рахунки, за більшої тривалості – число кратне 32 (в окремих випадках – 16). Тривалість вправ, що виконуються під музику тридольного розміру, може бути 3, 6, 12, 24, 48 рахунків, а за більшої тривалості – число кратне 48. | ||||||||||||||||||||||||