Обґрунтування обдарованості. 4 ІІІ. Пріоритетні напрямки роботи з обдарованим 10




Сторінка1/4
Дата конвертації14.12.2017
Розмір1,41 Mb.
  1   2   3   4
Зміст

І. Вступ 3

ІІ. Наукове обґрунтування обдарованості. 4

ІІІ. Пріоритетні напрямки роботи з обдарованим 10

та здібними учнями у школі (з досвіду роботи).



ІV. Перспективна методологія обдарованих та здібних. 26

V. Висновки. 28

VІ. Література 29

VІ. Додатки. 31

І. Вступ
Обдарованість - поєднання трьох компонентів:

мотивації, орієнтованої на виконання завдання;

видатних розумових здібностей і креативності. 

Дж. Рензуллі

Проблема обдарованості є сьогодні надзвичайно актуальною. Питання визначення і супроводу здібностей і супровід обдарувань дитини розглядається науковцями протягом кількох сторіч, але й до сьогодні залишається відкритим. Не викликає сумніву те, що потенціал обдарованості є найціннішим ресурсом духовного поступу й матеріального розвитку людства. Тому, як і будь-який ресурс, його слід вчасно виявити і розумно використати. У зв’язку з цим закономірно постає питання про ймовірність ідентифікації обдарованості, розв’язання якого пов’язують з аналізом концептуальних підходів до проблеми обдарованості.

Одним із основних завдань системи національної освіти суверенної України є формування творчо активної, всебічно розвиненої особистості. (Дод 1).

Свеською спеціалізованою школою І-ІІІ ступенів № 1 розроблено «Програму роботи з обдарованими дітьми».



ІІ. Наукове обґрунтування обдарованості.

Дослідження питань про здібності на науковій основі вперше було проведено Ф. Гальтоном (1869). Він твердив, що в кожної обдарованої дитини з часом сформується талант, який перетворить її на видатну особу.

Хоча висновки цього періоду мали суб’єктивний і багатоаспектний характер, утім, загалом, це був значний крок у розвитку уявлень про обдарованість.

Аналізуючи поняття «обдарованість», дослідники розглядають його по різному. Досить часто порушується питання про зв'язок обдарованості з інтелектом, про роль середовища й спадковості в розвитку обдарованості, про механізми функціонування творчої обдарованості та ін. Виділяють такі аспекти вивчення обдарованості,як творча обдарованість та інтелектуальна.

Д. Перкінс запропонував модель творчої обдарованості, котра складається з шести якостей :

- орієнтація на естетичні цінності (вихід за межі «чистого» раціоналізму);

- уміння визначати далеку перспективу (відхід від існуючих уявлень, штампів );

- рухливість і гнучкість мислення (розгляд альтернатив, різних аспектів проблеми і т.п. );

- здатність ризикувати, не боятися невдач;

- уміння поєднувати об’єктивний та суб’єктивний підходи до проблеми (уявлять суть проблеми в цілому та довіряти своєму баченню);

- внутрішня мотивація творчості.

Концепцію інтелектуальної обдарованості запропонував Р. Стернберг. Концепція має трирівневу структуру.

Перший компонентний рівень відображає найзагальніші механізми пізнавальної діяльності від конкретного змісту задач і зовнішніх чинників.

На цьому рівні здійснюються три види операцій:



  • пізнавальні (отримання і переробка інформації);

  • мотиваційні (вибір проблеми і стратегії, контроль і регуляція процесу розв’язання,врахування чинників навколишнього середовища);

  • виконавчі (розв’язання задачі).

Другий – конкретний рівень пов'язаний з певними структурами і ситуаціями, вирішення яких потребує інтелектуальних зусиль. Найтиповішими є випадки розв’язання нестандартної задачі або ж запровадження автоматизації звичайних видів діяльності

Третій – контекстуальний рівень пов'язаний із соціально-культурним оточенням особистості,її індивідуальними особливостями. Інтелектуальна обдарованість виявляється в максимальному пристосуванні індивіда до середовища, в деяких випадках у компенсації своїх недоліків.

А. Танненбаум визначає поняття «обдарованість» за п’ятьма чинниками:


  • високий рівень загального інтелекту;

  • наявність спеціальних здібностей;

  • певні особистісні особливості;

  • вплив середовища;

  • щасливий випадок.

Успіх залежить від наявності усіх цих факторів, тоді як відсутність хоча б одного може призвести до невдачі. Для того щоб творча обдарованість змогла себе проявити і далі розвиватися, потрібні сприятливе культурне оточення, опіка і заохочення, а іноді – тиск ззовні. Безперечно, що особливу роль у цьому відіграє домашнє середовище, батьки, їхня поведінка.

Модель творчої обдарованості запропонував американський психолог

Дж. Рензуллі. Він творчу обдарованість визначає за трьома основними компонентами:


  1. пізнавальною мотивацією;

  2. досить високим рівнем інтелектуального розвитку;

  3. здатністю до творчості (креативність)

Принципово важливим є те, що Дж. Рензуллі пропонує вважати обдарованим не тільки того, хто за трьома основними компонентами перевершує однолітків, а й того, хто демонструє високий рівень хоча б за одним із них.

У більшості наукових концепцій обдарованість і передумови її розвитку пов’язують із творчими можливостями і здібностями людини (її креативністю).

Креативність, або творча здібність, стала об’єктом детального дослідження, починаючи з робіт Д. Гілфорда, який запропонував у середині 60-х років кубічну модель структури інтелекту (матеріал-операції-результат) і вказав на існування двох принципово відмінних типів мисленнєвих операцій: конвергенції та дивергенції.

Конвергентне мислення реалізується тоді, коли необхідно знайти з множини умов лише одне правильне рішення. Д. Гілфорд ототожнював конвергентне мислення з тестовим інтелектом, який вимірюють швидкісними тестами IQ.

Дивергентне мислення – це тип мислення, який відбувається в різних напрямках, припускає варіації шляхів розв’язання проблеми. За Д.Гілфордом, дивергентне мислення є основою креативності.

Д. Гілфорд виділив чотири основних параметри креативності:



  1. оригінальність – здатність продукувати незвичайні відповіді;

  2. семантична гнучкість – здатність запропонувати нове використання об’єкта;

  3. образна гнучкість – здатність бачити в об’єкті нові ознаки;

  4. спонтанна гнучкість – здатність продукувати різноманітні ідеї в нерегламентованих ситуаціях.

На основі цих теоретичних засад Д. Гілфорд і його співробітники розробили тести дослідження здібностей, які діагностують переважно дивергентну продуктивність.

Ідеї Д. Гілфорда розвинув Е.Торренс. Він вважав, що творчий акт має низку етапів, а саме: сприймання проблеми – пошук рішення – формування гіпотез – знаходження результату.

Діти з високим рівнем інтелекту й високою креативністю впевнені у своїх здібностях,мають адекватну самооцінку,їм притаманна внутрішня свобода й високий самоконтроль,ініціативність,успішне пристосування до умов свого соціального оточення.

Діти з високим рівнем інтелекту й низькою креативністю прагнуть до шкільних успіхів, боляче сприймають невдачі. Вони уникають ризику,публічно не висловлюють своїх думок. Вони стримані,потайні, в них мало друзів і вони страждають без зовнішньої адекватної оцінки.

Діти, які мають низький рівень інтелекту, але високий рівень креативності, часто потрапляють до категорії «вигнанців». Вони важко пристосовуються до шкільних вимог, нерідко мають захоплення «на стороні», де вони можуть у вільній атмосфері виявити свою креативність. Ці діти, як правило, тривожні, страждають від невпевненості в собі, комплексу неповноцінності. Учителі можуть говорити про них як про неуважних, оскільки вони без задоволення виконують рутинні завдання, не можуть зосередитися.

Діти з низьким рівнем інтелекту й творчих здібностей добре адаптуються, тримаються посередині й задоволені своїм статусом. Вони мають адекватну самооцінку. Низький рівень спеціальних здібностей компенсується у них розвитком соціальних контактів, пасивністю у навчанні.

Т. Ашбайл пропонує компонентну модель креативності, яка містить три інтраіндивідуальні компоненти:


  1. уміння, які відносяться до визначеної області знань: знання і компетентність, які залежать від формальної освіти і пізнавальних можливостей, вродженої здатності до розуміння і моторних навичок;

  2. процеси, які відносяться до креативності: а) особисті характеристики і орієнтація на працю і схильність до оригінальності; б) когнітивний стиль, який включає широку категоризацію понять і толерантність до невизначеності; в) робочі навички, які збільшують креативність в будь-якій області;

  3. внутрішня мотивація задачі –зануреність в задачу, яка обумовлена інтересом, насолодою, задоволенням і сумнівами своєї роботи, а не зовнішнім тиском чи стимулами.

На сьогодні розглядають три основних підходи щодо проблеми творчих здібностей:

        1. Творчих здібностей як таких узагалі не існує. Головну роль у термі нації творчої поведінки відіграють мотивація,цінності,особистісні риси. До основних рис творчої особистості належать когнітивна обдарованість, чутливість до проблем, непередбачуваність поведінки у складних ситуаціях. При цьому інтелект є необхідною, але недостатньою умовою творчої активності особистості.

  1. Творчі здібності, або креативність, самостійним чинником,незалежним від інтелекту. Так, згідно з теорією «Інтелектуального порогу» Торренса, якщо IQ становить нижче 120 балів, інтелект і креативність утворюють єдиний фактор. Якщо ж IQ становить вище 120 балів,творчі здібності стають незалежною величиною, тобто не існує творців із низьким рівнем інтелекту, але можуть бути інтелектуали з низькою креативністю.

  2. Високий рівень розвитку інтелекту зумовлює високий рівень творчих здібностей і навпаки. Творчого процесу як специфічної форми психічної активності не існує. Цей погляд розділяють практично всі спеціалісти у сфері досліджень інтелекту.

Таким чином, проаналізувавши різноманітні підходи до визначення поняття «обдарованість», можна зробити висновок, що однозначної думки з цього приводу у науці поки що немає. Пошук у психологічній та педагогічній науках триває.

Сучасне тлумачення обдарованості.

Обдарованість –

1. Якісно своєрідне сполучення здібностей,що забезпечує успішність виконання діяльності. Спільна дія здібностей, що представляють певну структуру, дозволяє компенсувати недостатність одних здібностей за рахунок переважного розвитку інших.

2.Загальні здібності або загальні характеристики здібностей,що зумовлюють широту можливостей людини, рівень і своєрідність її діяльності.

3. Розумовий потенціал, або інтелект; цілісна індивідуальна характеристика пізнавальних можливостей і здібностей до навчання.

4. Сукупність задатків, природних даних, характеристика ступеня виразності й своєрідності природних передумов здібностей.

5. Талановитість; наявність внутрішніх умов для видатних досягнень у діяльності.

Багатозначність терміна вказує на багатогранність проблеми цілісного підходу до сфери здібностей. Обдарованість як найбільш загальна характеристика сфери здібностей вимагає комплексного вивчення - психофізичного, психологічного і соціально-психологічного.

ІІІ. Пріоритетні напрямки роботи з обдарованим та здібними учнями у школі (з досвіду роботи).

Психологічна служба нашої школи зовсім не байдужа до даної проблеми.

Розглядаючи питання обдарованості і керуючись нормативною базою у сучасних умовах оновлення системи національної освіти, в основі якої – особистісно-зорієнтований підхід до дитини, важливе значення має психологізація освітнього середовища, оскільки навчально-виховний процес не прирівнюється лише до передавання відомостей про основи наук або життя, забезпечуючи здобуття учнями академічних знань. Наша школа, будучи початковим життєвим інститутом, готує школярів до життя. Тому з кожним роком все більш актуальними стають можливості психології, необхідність її практичного застосування в організаційному розвитку.

Гармонійно розвиненому суспільству не байдуже, яким буде громадянин: лише висококваліфікованим ремісником чи, крім здобуття фахової підготовки, він стане інтелігентною, вихованою людиною. Для сучасного суспільства оптимально саме в системі освіти за допомогою її змісту та форм впливати на психологічні засади розвитку навчального закладу, формування юної особистості.

Свеська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №1 є одним із закладів, в якому, працюючи з обдарованими дітьми, формують компетентну творчу особистість. Більшість дослідників сходяться на думці, що обдарованість означає поєднання у людини розвинених здібностей. Для прикладу, Р.С.Нємов так визначає обдарованість: поєднання різних високо розвинених здібностей, зокрема, здібності до різних видів діяльності називають обдарованістю".

У нашій школі на основі орієнтованих програм освіти і виховання здійснюється всебічний розвиток учнів, їх фахово-професійна орієнтація на здобуття майбутньої професії (Дод 11). Тому в закладі освіти психологічна служба послідовно вибудовує свою роботу відповідно до нових вимог сучасної освіти обдарованої дитини; надає необхідну професійну увагу кожній дитині; допомагає вчителям визначити форму і зміст роботи з кожним учнем з тим, щоб забезпечити всебічний розвиток школяра з урахуванням його можливостей, унікальності та самобутності. Психологічна служба має у своєму розпорядженні 1 кабінет психолога, тренінговий кабінет, куточок психологічного розвантаження (Дод 2). На сьогодні психологічна служба налічує два працівника (практичний психолог та соціальний педагог), між нами чітко розподілені обов’язки; водночас ми тісно співпрацюємо.

Розпочинала роботу по виявленню обдарованих та здібних ще з 1994року, проводячи бінарні уроки з вчителем фізики та астрономії Охременко Н.О., вчителем трудового навчання Фурсою Г.П., вчителем образотворчого мистецтва Смишляком В.В., вчителем початкових класів Смишляк Н.В. Працювала над казками Країн Зодіокалії. Завдяки казці можна заглянути у внутрішній світ дитини, побачити її пріоритети, розкрити таємниці дитячої душі і, таким чином, чітко визначити над чим необхідно працювати. При цьому, сприяла розвитку уяви, абстрактного і дивергентного мислення в учнів ІІ ступеня навчання.

На той час мені до вподоби було працювати над розвитком аналітико-синтетичного мислення в учнів 3-4 класів (залежно від рівня розвитку дітей), мета програми передбачала:



  • формування навичок саморозвитку, самопізнання, осмисленню дитиною самої себе в світі;

  • розвиток індивідуальних особливостей кожної дитини у класі, групі та планування роботи по формуванню їх інтелектуальних здібностей, різних типів мислення;

  • розвиток аналітико-синтетичного мислення учнів на основі матриць, які сприяють формуванню конкретного типу мислення;

  • навчання дітей розв'язанню інтелектуальних задач і практичному застосуванню у подальшому навчальному процесі.

Обдарована дитина – національне надбання держави, запорука матеріального, культурного та морального прогресу будь-якого суспільства. Тому в школі створено цілісну систему психологічного супроводу навчання та виховання обдарованої дитини. К.Д. Ушинський стверджував: "Якщо хочеш виховати людину всебічно розвинену, то треба, перш за все, пізнати її всебічно".

У нашій школі також навчаються діти з с. Микитівки. Загальновідомою є істина про те, що коли змінюється середовище, в якому навчається дитина, змінюються її уявлення про себе, свої творчі можливості. Потреби часу передбачають, щоб зміни у ставленні дитини до власного „Я” були позитивними. Для цього практичний психолог, соціальний педагог разом із педагогом - організатором, класними керівниками та вчителями – предметниками постійно надають допомогу дитині пізнати себе, інших людей; навчити її відчувати власний стан, аналізувати поведінку, адекватно оцінювати реальні успіхи, запобігати невдачам із психологічного дисбалансу між власним внутрішнім світом і зовнішнім впливом на дитину.

У роботі психологічної служби нашої школи визначено мету, завдання, засоби досягнення поставлених завдань:

Мета діяльності психологічної служби: всебічне дослідження особистості дитини з метою її гармонійного розвитку, усвідомленого вибору майбутньої професії.

Завдання:

- виявлення і розвиток задатків та здібностей кожного учня;

- збільшення стійкості дітей у ситуаціях «мінливості» суспільства;

- допомога у практичному застосуванні здобутих знань;

- підвищення загальнокультурного та інтелектуального рівнів учнів.

Особливого значення в школі набуває розвиток здатностей творчих учнів до саморегуляції, вироблення гнучкості мислення, його нешаблонності.

Для забезпечення досягнення поставлених цілей психологічною службою школи розроблено психологічну методологію роботи з обдарованою дитиною, а також – психологічну модель обдарованої та здібної дитини, визначені критерії випускника школи; чітко визначено завдання психологічної служби і використання потенційних можливостей спеціалізованої школи у формуванні розвиненої творчої особистості.

Які ж можливості передбачаємо у формуванні розвиненої творчої особистості:



  1. Органічне поєднання процесу навчання та виховання, спрямоване на краще розуміння дитиною власної особистості, розвиток уміння практично застосовувати здобуті знання.

  2. Створення умов для проведення навчання та виховання школярів відповідно до положень особистісно-орієнтованої освіти.

  3. Моделювання умов, максимально наближених до реального майбутнього життя.

  4. Спрямованість навчально-виховного процесу на формування життєвої компетенції учнів.

Психологічний супровід обдарованої дитини здійснюємо за двома основними напрямами:

  1. Практична робота психолога з учнями, батьками, педагогічним колективом навчального закладу:

  • психодіагностика різних сфер обдарованості учня (Дод 3):

- спостереження за розвитком дітей початкової ланки;

- анкета вивчення мотивів навчальної діяльності Б.К.Пашнєва;

- опитувальник вивчення рівня пізнавальної активності учнів Б.К.Пашнєва;

- шкала прогресивних матриць Дж.Равена;

- скорочений тест творчого мислення П. Торренса;

- опитувальник особистісної схильності до творчості Г. Девіса



  • консультування керівників, учителів, учнів та батьків щодо психологічної структури особистості;

  • моніторинг і прогностика індивідуального розвитку обдарованої дитини;

  • психолого - розвивальна робота з обдарованими дітьми за результатами діагностування;

  • психологічна адаптація до навчання та життєвої діяльності;

  • формування соціально-корисних життєвих перспектив.

Розвивально-навчальний процес, який здійснюється на заняттях, курсах за вибором із психології, годин практичного психолога та соціального педагога, практичні заняття, розвивальні та корекційно - розвивальні заняття; проведення акцій: «Виховуємо толерантність», «Скажемо: СНІДу – НІ!», «Синя стрічка листопада»; проведення тижня здоров’я та психології; участь підлітків - інструкторів, медіаторів школи у обласних та міжнародних зльотах.

Психологічний супровід обдарованих та здібних нашої школи передбачає роботу:

Майбутні першокласники – «Програма роботи з майбутніми першокласниками»;

1 клас – «Інтелектуальна мозаїка»; «Тренінг адаптації першокласників»;

2-Б клас – «Розвиток причинного мислення»;

3 клас – «Щоб хотіти вчитися»;

4 клас – «Профілактика конфліктів у підлітковому середовищі»;

5 клас – «Я – моє здоров’я – моє життя»;

6 клас – «Розвиток евристичного мислення»;

7 клас – «Психологічні аспекти профорієнтаційної роботи»;

8 клас – «Рівний - рівному»;

9 клас – «Мій професійний вибір»;

10 клас – «Основи психології та педагогіки», «Розвиток особистісної цілеспрямованості»;

11 клас – «Особистість та міжособистісні відносини», «Стратегії лідерства»

Інтерактивний характер даних програм у школі передбачає використання шкільного життя як лабораторії, в якій відбувається процес пізнання. Працюючи в життєвій лабораторії, дитина самостійно з великим задоволенням робить ту справу, яку вона обрала, тобто є дослідником. Вона не тільки вивчає основи психології, як науки, а й здійснює дослідження власної особистості на практиці.

Щоб знайти обдарованих та здібних дітей, починаємо працювати з майбутніми першокласниками. На розвивальних заняттях працюємо над комунікативними стосунками з ровесниками; удосконалюємо пізнавальні процеси, формуємо адекватну самооцінку. Виховуємо бажання вчитися, пізнавати нове, творчу активність. (За програмою В. Д. Дьякова,

А. В. Железняк «Програма роботи з майбутніми першокласниками».

Після першого класу дитина знає про свій характер, здібності, нахили, гаму власних емоцій.

У другому класі учні розвивають свої пізнавальні процеси діяльності, а саме: сприйняття, увагу, пам'ять, причинне мислення, уяву, образне порівняння, вчаться встановлювати причину подій.

У третьому класі розвиваємо мотивацію до навчання шляхом практичних навичок, вміння аналізувати свої дії, вчинки складанням проектів для досягнення мети, підвищуємо самооцінку, знайомимо з деякими професіями, які пов’язані з працею в екстремальних умовах.

Четвертий рік навчання забезпечує школярам набуття досвіду про соціальні відносини, про самопочуття людини в групі, власний статус у міжособистісних відносинах, вчимо життєвим навичкам – знаходити консенсус, сприяємо розкриттю творчого потенціалу. Виховуємо толерантність.

У шостому класі учні розвивають евристичне мислення, увагу, вчаться висувати гіпотези, виділяти головну проблему, критерії оптимального рішення. Учні вчаться створювати власну модель.

У сьомому класі проводиться профорієнтаційна робота, що базується на вже здобутих дитиною знань про свою особистість; як саме характер, темперамент пов’язані з придатністю до професії; вчимо самостійно визначати тип, клас, відділ професії. Здобуті знання систематизуються, доповнюються профорієнтаційними методиками та індивідуальними або груповими консультаціями психолога. Останніми роками впроваджуються також індивідуальні картки учнів, у які заносяться результати профорієнтаційно-діагностичної роботи, а потім аналізуються та визначається подальша робота з урахуванням власних бажань і можливостей. Отже, наприкінці сьомого класу учні самостійно можуть зробити проект своєї майбутньої професії.

З 2008 року у школі існує ШСРК(медіація однолітків). Навчаю учнів життєво важливим стратегіям гармонійного спілкування та співіснування (Дод 10). Готуючи медіаторів, навчаємо їх принципам та практичним навичкам медіації, щоб допомогти своїм одноліткам розв’язувати конфлікти творчо та мирно, без необхідного втручання дорослих, коли пошуки рішення, що в однаковій мірі задовольняє потреби (інтереси) обох сторін. У 2011 році команда медіаторів нашої школи НЛО (наукові лідери однодумців) брали активну участь у ІІІ Міжнародному фестивалі – конкурсі «Світ медіації - всі різні, всі рівні», присвячений Міжнародному Дню Миру, у м. Одесі, де посіла шосте місце. Шкільні медіатори також брали участь у трьох обласних зльотах. Останній проводився 19 вересня 2013 року,приурочений Міжнародному Дню Миру.

Міжнародний День Миру встановлений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 30 листопада 1982 року і відзначається в 3-й вівторок вересня.

У резолюції 55/282 від 7 вересня 2001 року Генеральна Асамблея ООН ухвалила, що починаючи з 2002 року Міжнародний День Миру буде відзначатися 21 вересня.

Використання процедури Кола у нашій школі набуває широкої популярності:


  • Коло цінностей (презентаційне Коло);

  • Коло розв’язання проблеми, конфлікту;

  • Коло прийняття рішень;

  • Тематичне Коло;

  • Коло зцілення;

  • Коло, що проводиться на батьківських зборах.

Використання процедури Кола – це традиційна форма проведення різних зібрань, тому ми переконані, що такий досвід у нашому районі заслуговує на вивчення та широке застосування. У навчальному закладі діти проводять багато часу, спілкуючись одне з одним, тому, проводячи Коло, створюємо таку атмосферу, щоб вони довіряли один одному. Після проведення Кола спостерігається позитивна тенденція у класних колективах – вони стають дружнішими.

У шкільному учнівському самоврядуванні працює центр «Психолог». Члени центру «Психолог» допомагають у проведенні акцій: «Виховуємо толерантність», «Скажемо: СНІДу – НІ!», «Синя стрічка листопада»; проведення тижня здоров’я та психології.

До роботи в шкільній службі розв’язання конфліктів, центру «Психолог» залучаю обдарованих та здібних дітей (дітей,які мають лідерські, організаторські здібності ).

Важливим підґрунтям психологічного супроводу є спрямованість на власні потреби дитини, які є актуальними для неї в даний час, важливими нині, а не в майбутньому. На цих засадах побудовано парадигму психологічного супроводу в нашому навчальному закладі, а саме:

- наукове психолого - методичне забезпечення психологічного супроводу обдарованих та здібних дітей здійснюється разом із заступником директора з науково-методичної роботи та заступником директора з навчально-виховної роботи;

- створення соціально-психологічних умов для успішного психологічного розвитку учнів в умовах шкільної взаємодії;

- творчий розвиток внутрішнього світу кожної дитини, пріоритетність її потреб, цілей, перспективність її розвитку;

- психологічне поєднання основних напрямів роботи – учень, учитель, батьки.

Неможливо говорити про обдарованість дитини, не враховуючи процесів, які є психологічною основою її формування, та умов, за яких формується життєва компетентність учня на основі сучасних технологій. Отже, творчій діяльності учня сприяє насамперед психологічне здоров'я школяра, що забезпечує нормальний розвиток природних здібностей дитини.

Психологічне здоров'я нашого учня – це створення позитивної "Я-концепції", позитивного психологічного клімату в шкільному соціумі та встановлення нових відносин співробітництва. Вважаємо, що головне завдання – дати поштовх до прояву внутрішніх сил і можливостей особистості учня, активізувати і використати їх для більш повного і вільного розвитку школяра. Важливу роль відіграють і психологічні ресурси обдарованої дитини. Тому з’ясовуємо, а потім – і розвиваємо психологічні ресурси дитини:

- учнів 5, 8 класів заохочуємо та стимулюємо до здобуття знань, умінь і навичок здорового способу життя; вчимо визначати проблему здоров’я та фактори, що на нього впливають, готуємо підлітків-інструкторів, які пропагують здоровий спосіб життя серед ровесників під час безпосереднього спілкування і під час проведення акцій, тижня психології та здоровя;

- розвиваємо здатність акумулювати знання про навколишній світ;

- вчимо чіткому закріпленню розрізнення суб’єкта та об’єкта зовнішнього світу;

- забезпечуємо цілеспрямовану діяльність і вибіркове ставлення до дійсності;

- надаємо інформацію, яка підтримує і має позитивний вплив на формування здорового способу життя;

- навчаємо визначати проблему здоров’я та факторів, що на нього впливають у процесі індивідуального, групового, масового спілкування в умовах навчально-виховного закладу;

- формуємо особистісні мотиви для реалізації моделі «ЗСЖ»;

- готуємо підлітків-інструкторів, які будуть здатні швидко та ефективно поширювати знання про здоровий спосіб життя в середовищі неповнолітніх, передавати достовірну, соціально-значущу інформацію підростаючому поколінню через довірчі взаємини на рівних, від однолітка до однолітка під час неформального або особливо організованого спілкування (міні-тренінги, акції, тижні, агітбригад: «Гексовіт», «НЛО»…).

Завдання психолога – допомогти дитині у її розвитку, враховуючи особливості обдарованих та здібних учнів. На основі власних спостережень можна зробити висновок, що обдарована, здібна дитина володіє позитивними якостями і властивостями: виявляє науковий підхід до проблем, підвищену здатність до навчання, швидке оволодіння матеріалом, компетентність, легке та міцне засвоєння матеріалу, нестандартне мислення, оригінальне вирішення завдань, різноманітність інтересів, допитливість розуму, гарну пам’ять, фантазію, уяву, схильність до розвивальних ігор.

Але разом із цим існують так звані негативні супутники розвитку творчої особистості: егоїстичність, завищена самооцінка, комплекс «Я не такий», розкиданість інтересів, зверхність, вразливість, схильність до стресів, демонстративність. Працювати з такими дітьми водночас і цікаво, і важко. Тому пріоритет надається визначенню життєвого досвіду дитини, рівня розвитку загальних здібностей кожного, інтересів, інтелектуального розвитку, якостей та акцентуацій характеру обдарованої дитини.

Основна модель психологічного супроводу в школі полягає у своєрідному русі певним «шляхом». Для того, щоб цей рух був успішним, усім учасникам потрібно чітко знати «етапи шляху» та усвідомлювати форми і методи власної діяльності на шляху розвитку школи. У нашому навчальному закладі розроблено основні етапи психологічного супроводу обдарованої дитини, кожен з яких має відповідні, відмінні від інших, завдання, зміст, організацію діяльності.

Перший етап – «Комплексна психодіагностика» (яка зазначена вище) – це система сучасних технологій психологічного діагностування дітей, учителів і батьків на різних етапах навчання. У перший рік навчання вивчаємо стан адаптації учнів до навчання в школі, психологічні особливості дитини – темперамент, характер, мотивацію шкільного навчання. Даний етап включає психологічний аналіз отриманих результатів, аналіз продуктів творчої діяльності учнів та спостереження окремих конкретних випадків навчальної діяльності та поведінки.

Другий етап – полягає у створенні банку даних про психологічні особливості учня, класного колективу за результатами діагностування. Це робочий матеріал, що постійно поповнюється даними про клас і кожну дитину зокрема, який розглядається на психолого-педагогічних консиліумах, психолого-педагогічних семінарах, методичних об’єднаннях різних рівнів.

Це етап розробки рекомендацій і порад щодо розвитку творчих здібностей учня і класного колективу (Дод. 4)), розробки і добору розвивальних програм, а також групової та індивідуальної розвивальної діяльності з кожним учнем для вдосконалення його пізнавальної та емоційно-вольової сфери за програмами «Щоб хотіти вчитися», «Інтелектуальна мозаїка». У цей же час реалізуються програми «Основи психології та педагогіки» та «Особистість та міжособистісні відносини» на уроках і факультативних заняттях з психології; деякі години практичного психолога та соціального педагога.

Учні 10 класу ознайомлюються з базовими теоретичними знаннями з психології та педагогіки, розвивають здатність розуміти почуття і мотиви поведінки оточуючих, розвивають творче мислення, здатність до критичної обробки інформації, формують уміння самостійно та конструктивно мислити, генерувати нові ідеї, висувати гіпотези, здійснювати психологічний аналіз різноманітних педагогічних ситуацій. На практичних заняттях формуємо особистісну зрілість, готуємо до свідомого самовизначення, відпрацьовуємо нові способи поведінки, прийоми самореалізації, формуємо культуру саморефлексії, що спирається на «Я – концепцію».

Майбутні випускники поглиблюють навички самоаналізу та само- розуміння (розуміння почуттів і мотивів поведінки оточуючих), вчаться знаходити вихід у скрутних обставинах, долати, блокуючи, неприємні почуття і власну невпевненість, будують життєві перспективи, готуються до свідомої життєвої участі в суспільному житті Української держави. Під час проведення практичних занять стимулюємо творчу та соціальну активність, формуємо уявлення про лідерські якості, виховуємо гуманістичне ставлення до інших (Дод 5).

Третій етап – це робота з вчителями, яка включає моніторинг організаторських, рефлексивно-аналітичних, комунікативних здібностей педагога; оцінку творчого потенціалу вчителя; психолого - методичну допомогу та консультування з проблем обдарованості для самовдосконалення педагога; рекомендації щодо роботи самого педагога з обдарованою дитиною – роботу психологічного семінару-практикуму для вчителів завданням якого є гармонізація внутрішнього світу педагога, реалізація його професійного зростання і зосередження уваги педагогічних працівників на потребі учня.

Четвертий етап – робота з батьками, має на меті моніторинг соціального статусу родини, умов розвитку обдарованої дитини в родині, діагностування рівня батьківських відносин, психологічну просвіту батьків щодо становлення і розвитку творчої особистості, індивідуальне консультування батьків та надання індивідуальних рекомендацій із розвитку творчої особистості дитини (Дод 6).

Зазначені основні етапи роботи взаємопов’язані та обумовлюють багатовекторність вибору форм роботи з творчим потенціалом дитини.

Окрім того, у роботі психологічної служби використовується градація обдарованості, що була розроблена психологами США Г. Кафом та

А. де Хааном, в якій творчий потенціал має 4 рівня: здібний учень, обдарована дитина, яскрава обдарованість школяра, високий творчий потенціал дитини; також ураховуються визначені види обдарованості (за Г.Кафом та А.де Хааном) – наукова, інтелектуальна, технічна, літературна, музична, спортивна, артистична, художня. Також розділяємо думку психологів (Д.Векслера, Г.Айзенка, Р.Стернберга, Л.Термена) про те, що креативність є компонентом загальної розумової обдарованості. Тому широко застосовуємо тести на виявлення рівня розвитку інтелекту, часто порівнюємо їх з рівнем творчих здібностей, і ці дані використовуємо у розвивальній роботі з дітьми.

Таким чином, завдяки реалізації психологічного супроводу кожен учень усвідомлює власні можливості, готовність до праці, самостійно і свідомо робить свій вибір напряму і профілю навчання. У цьому йому допомагає програма психологічного супроводу обдарованих та здібних «Основи психології та педагогіки», під час якої учні поетапно дізнаються про свою особистість; індивідуальні, групові консультації психолога; розвивальні програми.

Ефективність психологічного супроводу в школи визначається за допомогою здійснення оперативного оцінювання психологічного впливу, експрес-діагностики для встановлення рівня та динаміки прогнозування, особистісного зростання та психологічного комфорту, на основі порівняння та отриманих результатів під час анкетування, розроблені вимоги до випускника школи.

Психологічний супровід обдарованої дитини завершується реальним, конкретним результатом, зокрема:

– визначення спільно з дитиною її інтересів, здібностей, рівня творчого потенціалу, виду обдарованості тощо;

– усвідомлення школярем свого багатогранного „Я”, тих, хто оточує, формуванням сукупності уявлень про себе, свій внутрішній світ;

– розуміння сутності пізнавальної діяльності – мислення, пам’яті, уяви, тренінг творчої уяви та мислення;

– формування таких якостей мислення, які дозволяють учневі по-новому сприймати навчальний матеріал із забезпеченням зворотного зв’язку;

– навчання школярів новим способам дій і поведінковим реакціям, експериментування з новими стратегіями і стилями поведінки;

– формування міжособистісних стосунків в класі, засвоєння законів психологічної сумісності, засобів ефективної групової діяльності;

– допомога дитині в усвідомленому, особистісному виборі у складному сучасному житті;

– уникнення психологічного дисбалансу між внутрішнім світом і зовнішнім впливом;

– формування конкурентоспроможної особистості, яка не тільки характеризується високим рівнем інтелектуального розвитку, а є психологічно підготовленою до повноцінного життя у сьогоденні.

У школі створено модель психологічного супроводу обдарованих та здібних учнів (Дод. 7) . Дана модель роботи психологічного супроводу обдарованих та здібних учнів підкріплюється методами і прийомами (Дод. 8).

Виділяю ознаки обдарованості за даними критеріями:


  • Ставить запитання.

  • Допитливий

  • Дикі думки та ідеї.

  • Грається, але отримує високі бали, особливо з творчих завдань.

  • Дискутує, додає подробиці.

  • Виявляє гаряче сприймання, чутливість.

  • Вже знає. І коли тільки він це вчив.

  • Конструює абстракції.

  • Більше до вподоби компанія дорослих.

  • Прагне скласти умовивід.

  • Створює проекти.

  • Творить нове.

  • Інтенсивно досягає бажаного, підсилюючи самого себе

  • Перетворює інформацію.

  • Добре працює розум.

  • Любить складність.

  • Уважно приглядається до життя і все помічає. Якщо гостро реагує, то перебільшує.

  • Критично ставиться до себе й інших і оголошує це.

До обдарованих та здібних випускників школи ставляться певні вимоги:

1. Здатність ставити перед собою завдання різного рівня складності та різного терміну досягнення: уміння перетворити мету на практичне завдання; здатність розвивати вольові якості та приймати необхідні зусилля для розв’язання завдань; наявність умінь, бажань, потреби та здатності будувати траєкторію і плани особистого успіху на різний термін.

2. Наявність інноваційних характеристик особистості: відчуття нового; пошук нестандартних рішень; потреба в нових знаннях; бажання глибоко розбиратися в різноманітних процесах, явищах; уміння дивуватися; розвинена допитливість.

3. Креативність, тобто творче сприйняття навколишньої дійсності: потреба у створенні нового; отримання високого задоволення від процесу творчості.

4. Рефлексія та аналітичні здібності: уміння оцінювати обставини; бачення та розуміння своїх переваг і недоліків; уміння проаналізувати ставлення оточуючих до вас і до вашої діяльності.

5. Функціональна грамотність – уміння працювати з інформацією, яка виражена в різних знакових системах: знання та вміння використовувати рідну й іноземну мову (головним вважати рівень проникнення в рідну мову, її поняттєву базу, яка певною мірою обумовлює ступінь особистої та професійної діяльності людини); комп’ютерна, валеологічна, етична, естетична, математична, психологічна грамотність; знання властивостей та проявів природних можливостей, уміння їх аналізувати.

6. Комунікативні навички: знання правил спілкування, розуміння їх цінності; терпимість, толерантність у ставленні до людей із різним рівнем розвитку; душевність і доброта у взаємовідносинах із людьми; відповідальність та обов’язковість; визнання та повага права особистості на самостійність і незалежність.

7. Емоційний розвиток особистості (нерозвинена почуттєва сфера, емоційна скутість, сором’язливість збіднюють духовний світ людини): здатність адекватно реагувати на різні зовнішні впливи; емпатійність; почуття відданості, обов’язковості.

8. Залучення до цінностей світової культури: розвинене почуття гордості за висоти, яких досяг людський геній.

  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка