Організація ефективних форм та методів роботи в позаурочний час




Скачати 347,12 Kb.
Дата конвертації02.09.2018
Розмір347,12 Kb.


ОРГАНІЗАЦІЯ ЕФЕКТИВНИХ ФОРМ ТА МЕТОДІВ РОБОТИ В ПОЗАУРОЧНИЙ ЧАС.
«Мистецтво виховання має ту особливість, що майже всім воно здається справою знайомою й зрозумілою, а декому навіть справою легкою. І тим зрозумілішим і легшим здається воно, чим менше людина з ним обізнана теоретично чи практично».

К.Д.Ушинський

Сутність, завдання і зміст позаурочної діяльності

У педагогічній науці на позначення частини роботи, яку учитель проводить з учнями у вільний від навчання час, використовують такі поняття: «позаурочна», «позакласна», «позанавчальна», «позашкільна». Усі ці терміни об’єднані між собою спільністю завдань, практично ідентичними заходами, формами організації та методами виховних впливів.

Сучасне визначення понять «позаурочна та позакласна навчально-виховна робота» знаходимо у Г.Пустовіта, який трактує їх так: «Позакласна освітньо-виховна робота – процес, що організовується педагогічним колективом школи у вільний від навчання час, в умовах, які є комфортними для школярів, і спрямовується на задоволення різноманітних пізнавальних інтересів та освітніх запитів дітей.»

Позаурочною навчально-виховною роботою є діяльність групи чи окремих педагогів школи, ліцею, гімназії, спрямована на створення у вільний від навчання час комфортних умов для розвитку творчих здібностей та реалізації духовного потенціалу особистості, забезпечення освітніх запитів учнів певного класу чи групи, об’єднаних спільними інтересами».

У законі України «Про освіту» йдеться про позашкільне виховання як невід'ємну частину системи освіти й спрямовується воно на розвиток здібностей і талантів учнівської молоді, задоволення її інтересів і духовних запитів.

Сутність позаурочної освіти та виховання як складової частини системи освіти України визначають специфічні умови її функціонування, а саме: диференційованість, динамічність, гнучкість, мобільність варіативність, доступність тощо.

При цьому до позаурочної виховної роботи у старшій школі висувають такі вимоги:



  • плановість,

  • науковість,

  • зв’язок з життям,

  • педагогічна доцільність,

  • єдність з навчальною діяльністю,

  • реалізація принципу добровільності,

  • систематичність і послідовність в організації позанавчальної розвивальної діяльності учнів,

  • доступність, зв’язок із сім’єю,

  • результативність та корисність.

Позаурочна робота - складова частина навчально-виховного процесу в школі, одна з форм організації вільного часу учнів. А. С. Макаренко, С. Т. Шацький, В. М. Сорока-Росинський та інші педагоги розглядали позаурочну роботу як невід'ємну частину виховання особистості, засновану на принципах

добровільності, активності і самостійності.

Позаурочна робота передбачає самостійний вибір і використання її суб'єктами доступних для сприйняття різноманітних форм і методів роботи.



Аналіз нормативної, наукової, практичної і методичної літератури дає змогу зробити висновок, що

основними напрямами позаурочної і позашкільної виховної роботи можуть бути:

  • соціокультурний,

  • художньо естетичний,

  • дослідницько-експериментальний,

  • науково-технічний,

  • еколого природничий,

  • туристсько-краєзнавчий,

  • фізкультурно-оздоровчий,

  • військово патріотичний,

  • дозвіллєво-розважальний.


Соціокультурний - передбачає допомогу дитині у визначенні свого статусу як особистості через включення її у систему соціальних відносин, зростання її престижу і авторитету, виконання різних соціальних ролей, раннє залучення до участі у вирішенні трудових, соціально-політичних, моральних проблем суспільства.


Художньо-естетичний - забезпечує художньо-естетичну освіченість та вихованість особистості, здатної до саморозвитку і самовдосконалення, формування її художньо-естетичної культури засобами кращих національних і світових культурологічних надбань, сприяє виробленню умінь примножувати культурно-мистецькі традиції свого народу.


Дослідницько-експериментальний - передбачає включення дітей і підлітків у науково-дослідну, пошукову діяльність, поширення наукових знань.


Науко-технічний спрямований на формування у дітей і підлітків техніко-технологічних знань, розширення їх політехнічного світогляду, у вдосконаленні освіти з основ інформатики та комп’ютеризації, конструкторської експериментальної та винахідницької діяльності.


Еколого-природничий - забезпечує оволодіння знаннями про навколишнє середовище (природне і соціальне); формування екологічної культури особистості, набуття навичок і досвіду вирішення екологічних проблем та передбачення можливих наслідків власної природоперетворюючої діяльності; залучення до практичної природоохоронної роботи, екологічної діяльності з збереженням навколишнього середовища.


Туристсько-краєзнавчий - передбачає залучення до активної діяльності у сфері туризму і краєзнавства, вивчення окремих географічних об’єктів і явищ соціального життя у природньо-історичному аспекті, а також формування фізично здорової і духовно розвиненої особистості.


Фізкультурно-оздоровчий напрям забезпечує науково обґрунтований об’єм рухової активності молоді, формування у неї навичок здорового способу життя та оволодіння системою знань про людину, її повноцінний фізичний і духовний розвиток, формування фізичних здібностей, зміцнення здоров’я, гармонії духу і тіла.


Військово-патріотичний напрям забезпечує формування громадянина, виховання високих духовних якостей і патріотичних почуттів і глибокою громадянської відповідальності за долю українського народу та держави, підготовку молодого покоління до військової служби.


Дозвіллєво-розважальний передбачає організацію культурного дозвілля дітей та підлітків, спілкування однолітками у різних формах ігрової та дозвіллєво-розважальної діяльності, поліпшення психологічного здоров’я, зняття психічної та фізичної напруги.


Основними завданнями позаурочної роботи є:

- формування суспільно-громадського досвіду особистості;

- розвиток, стимулювання та реалізація її духовного і творчого потенціалу;

- створення системи пошуку, розвитку і підтримки юних талантів для формування творчої та наукової еліти у різних галузях суспільного життя;

- залучення до особистісно-значущих соціокультурних цінностей, потреба у яких не забезпечується системою базової освіти;

- задоволення потреб особистості у професійному самовизначенні;

- забезпечення соціально-педагогічного захисту неповнолітніх та організація їх дозвілля;

- розвиток психофізичних ресурсів, зміцнення здоров'я, підтримка високої працездатності протягом всього періоду навчання;

- виховання вольових якостей, формування активної життєвої позиції, здорового способу життя засобами фізичної культури та спорту.

Виховна робота в школі базується на історично обумовлених традиціях виховання особистості, створених представниками різних національних спільнот України, суспільних та родинних цінностях, ідеалах і реалізується в позаурочний час у спільній роботі педагогічного та учнівського колективу школи.


Напрями, форми, методи позаурочної роботи практично збігаються з позашкільною роботою. У школі перевага віддається загальноосвітньому напрямку, організації предметних гуртків і наукових товариств учнів і т. п. Розвинені художня і технічна творчість учнів, художня самодіяльність, фізкультура, дитячий і юнацький спорт, туризм і т. д.

Позаурочна робота допомагає задовольняти потребу дітей та молоді в неформальному спілкуванні в клубах та аматорських об'єднаннях, музеях, під час шкільних вечорів, свят, фестивалів і т. п.

До специфічній форми позаурочної роботи відноситься організація продовженого дня.


У позаурочній роботі велике значення має самоврядування учнів, яке дозволяє більшості школярів взяти участь у організаторської діяльності, формує особистість громадянина. Успіх позаурочної роботи залежить не тільки від активності учнів, а й від педагогічного впливу, уміння вчителя надати інтересам вихованців суспільно корисну спрямованість.

Поняття форми
Виховна робота, як будь-яке соціально-психологічне культурологічне явище, має форму.
Поняття «форма» означає: «спосіб організації і спосіб існування предмета, процесу, явища» (Філософська енциклопедія). Форма в педагогічній науці визначається як спосіб організації виховного процесу, що відображає зовнішні ознаки явища у той час, коли метод вказує на внутрішній зв'язок його елементів і характеризує взаємовідносини вихователів і вихованців.

«Метод» означає шлях, спосіб пізнавальної, практичної діяльності людей. Метод - це шлях, спосіб досягнення передбаченої мети.


У пошуках форми педагог виходить із змісту: відбирає оптимальний засіб, який би найкращим чином ніс на собі навантаження зовнішнього оформлення ідеї. Дитина ж від форми йде до змісту: вона сприймає зовнішнє, просуваючись до суті, вона захоплюється формою, щоб потім прийняти ідею.
У форми є ще одне ключове призначення: вона допомагає диференціювати педагогічний вплив, підкреслюючи особливість малюків і старших, дівчаток і хлопчиків, підлітків та юнаків, неподібність груп, класів, індивідуальностей. Їм подобається специфічне оформлення, що підкреслює їхню автономію.


Педагогічний пошук форми пов'язаний з деякими умовами.
1. Будь-яка форма повинна бути орієнтована на три канали сприйняття так, щоб аудіали, візуали і кінестетики отримували достатню духовну поживу для внутрішньої активності.
2. Форма повинна бути мінливою, але здійснювати це слід не через різку заміну відомої дітям форми нової, їм невідомою, а через включення кожного разу нових деталей, елементів новизни, так щоб форма змогла до кінця вичерпати себе і непомітно бути витісненої чимось принципово іншим. Форма виховної роботи динамічна і не підвладна фіксації в якості найкращого зразка.
3. Форма не може бути відтворена в своєму цілісному вигляді, вона щоразу заново розробляється для конкретних обставин. Відправною точкою даної розробки є змістовна ідея, вона підлягає аналізу в застосуванні до реальності, а варіативність форм народжується як наслідок такого аналізу.
Таким чином, форма - це те, завдяки чому якесь явище існує для сприйняття; це спосіб існування чого-небудь; це плоть змісту.

Форму позаурочної виховної роботи з дітьми можна визначити як конкретний спосіб організації їх відносно вільної діяльності у школі, їх самодіяльності при педагогічно доцільному керівництві дорослих.

Ефективність організаційних форм залежить від умілого використання методів досягнення відповідних цілей (інструментування).

У виховній практиці є велика різноманітність форм роботи, вони практично не піддаються класифікації.

Є різні підходи до класифікації форм виховання:

Зроблено спроби класифікувати форми організації навчально-виховного процесу залежно від методики виховного впливу:




  • словесні (інформація, збори, конференції, зустрічі, усні журнали, радіогазети тощо);

  • практичні (походи, екскурсії, спартакіади, олімпіади, конкурси);

  • наочні (шкільні музеї, кімнати і зали, галереї, виставки дитячої творчості, книжкові виставки і вітрини нових книжок, тематичні стенди тощо).




  • фронтальні чи масові;

  • групові чи гурткові;

  • індивідуальні.



Організаційні форми можна також класифікувати відповідно до змісту виховання, враховуючи при цьому основні напрямки діяльності школярів.

Спробуємо, однак, впорядкувати форми виховної роботи шляхом виділення переважаючого, головного, компонента виховного справи. Можна сказати, що в основі нашої типізації - головні засоби (методи, типи) виховного впливу, яких ми виділили п'ять:



  • слово,

  • переживання,

  • діяльність,

  • гра,

  • психологічні вправи (тренінг).

Звідси п'ять типів форм виховної роботи зі школярами:

  • словесно-логічні,

  • образно-художні,

  • трудові, ігрові,

  • психологічні.


Словесно-логічні форми. Основним засобом впливу є слово (переконання словом), що викликає відповідні емоції у дітей. До цього типу форм відносяться бесіди на найрізноманітніші теми, класні дискусії, наради, конференції, лекції та ін. Головне тут - обмін інформацією, повідомлення учнів, вчителів та інших дорослих, обговорення проблем. Такий тип виховного впливу має місце в практиці шкіл всього світу, хоча методика, техніка чи навіть технологія його проведення можуть бути різними.


Образно-художні форми. Вони поєднують у собі такі справи дітей, де головним засобом впливу є спільне, переважно естетичне переживання. Головне тут - викликати сильні, глибокі і облагораживающие колективні емоції, подібні до тих, які люди відчувають у театрі, на святах, в інших подібних ситуаціях. Великі педагоги, психологи, діячі мистецтва, політики і громадські діячі добре розуміли величезну звеличує та об'єднує силу спільно пережитих почуттів, знали і їх руйнівні можливості. Вихователь повинен вміти забезпечити спільні переживання дітей, завдяки яким вони стануть кращими. Великий потенціал мають такі форми, як концерт, виставу, свято і т. п.
Трудові форми позаурочної роботи. Позитивно впливає на дітей спільна робота, ширше - різна діяльність, будь-яка праця. Це різні види робіт у школі, від щоденного прибирання до ремонту школи, розбиття і пристрою саду, парку, організації ферми, шкільного кооперативу, друкарні, інформаційного центру. Також розвитку трудових навичок підпорядкована робота гуртків, процес чергування з прибирання приміщень і території, догляд за парками, пам'ятником, лісосмугами, річна трудова практика в базовому господарстві, робота на навчально-дослідній ділянці тощо
Це також різна допомога нужденним, робота в органах самоврядування, громадських рухах та організаціях. Спільна праця може надихати не менше театру, естетичного видовища або свята.
Трудове виховання є практичною підготовкою молодого покоління до участі в суспільному виробництві і водночас найважливішим елементом морального, інтелектуального та естетичного виховання.
Трудове виховання школярів - це:
· Виховання ставлення до праці як до вищої цінності життя, розвиток потреби у творчій праці;

· Виховання соціально значимої цілеспрямованості у трудових відносинах;


· Розвиток навичок самообслуговування;
· Формування шанобливого ставлення до матеріальних цінностей.


Ігрові (дозвільні) форми роботи. Роль гри в організації дозвілля займає важливе місце в житті дитини, і тому розглядається педагогами як один з головних засобів виховання. Ігри, спільний відпочинок, змістовні розваги. Ігри можуть бути спортивні, пізнавальні, змагальні, конкурсні. Всі вони, так само як і вище названі типи форм виховної роботи, нерідко поєднують різні засоби впливу: слово, образ, почуття, роботу. Гра допоможе вихователю згуртувати дитячий колектив, включаючись в активну діяльність, діти привчаються до дотримання правил, справедливості, умінню контролювати свої вчинки, правильно і об'єктивно оцінювати вчинки інших. У зв'язку з цим наводяться спільні свята, підготовка концертів, спектаклів, перегляд та обговорення фільмів, спектаклів, змагання, конкурси, КВК, туристичні походи, екскурсійні поїздки.
Особливу увагу слід звернути на психологічні форми роботи з учнями. У формах цього типу основними засобами впливу є елементи психологічного тренінгу, методи практичної психології, індивідуальної та групової психотерапії. Це лекції, бесіди, дискусії, психологічні вправи, консультації.

На цій підставі можна виділити такі



обов'язкові елементи всіх форм роботи з учнями:

  • інформація,

  • переживання,

  • дії.

Інформація - це щось нове і важливе, про що дізнаються учні, беручи участь в тій чи іншій справі.

Переживання - це їх емоційне сприйняття інформації та всього, що відбувається, оцінка, ставлення.

Дії - це їх спільна (один з одним і дорослими) діяльність, яка збагачує і розвиває.

Вихователю слід пам'ятати про це, організовуючи будь-яку справу з дітьми. Діти, беручи участь у різних видах діяльності, пізнають нове, переживають успіхи і невдачі, щасливі хвилини творчості. Таким чином, вони набувають необхідного їм соціальний досвід і одобряемую суспільством спрямованість особистості.

Ефективність організаційних форм залежить від умілого використання методів досягнення відповідних цілей (інструментування).

Діяльність школярів в рамках позаурочної виховної роботи є багатогранною і різноманітною. Види діяльності не мають певних меж: вони видозмінюються, оновлюються, втрачають свою актуальність чи, навпаки, підвищується їхня пріоритетність. Тому перелік видів діяльності може бути лише відносним.



Якщо теоретично, взагалі, проаналізувати позаурочну виховну діяльність у школі з точки зору форм та видів діяльності, то можемо одержати наступну картину


Форми виховної діяльності, в яких найповніше реалізуються інтереси учнів

Види діяльності, які найефективніше використовуються у вказаних формах позаурочної діяльності і сприяють реалізації інтересів учнів

1.Клуби вихідного дня

Тематичні вечори, екскурсії (краєзнавчо-туристичні)
Походи
Усний журнал
Зустрічі (з цікавими людьми, вчителями-майстрами, видатними людьми)
Бесіди
Диспути
Обговорення (фільмів, книг, періодики, спектаклів)
КВК
Конкурси
Виставки
Дні, тижні, місячники, декади проведення культурно-масових заходів
Шкільний музей
Дискотека
Школа молодого лектора
Читацькі конференції
Огляди творчості

2. Гуртки (художнього слова, рідної мови, історичний, філософський, молодого поета та ін).

Бесіди
Зустрічі
Обговорення спектаклів, книг, фільмів, періодики
Диспути
Усні журнали
Конкурси
Виставки
Екскурсії

3. Студії (театральна, літературна, музична)

Огляди творчості
Тематичні вечори
олімпіади
Читацькі конференції
Дні, тижні, декади, місячники проведення культурно-масових заходів
Школа молодого лектора

4.Художня самодіяльність

Тематичні вечори
Фестивалі
Конкурси
Зустрічі
Екскурсії
Огляди творчості

5. Факультети громадських професій

Зустрічі
Бесіди
Диспути
Обговорення спектаклів, книг, фільмів
Усні журнали
Конкурси
Виставки
Екскурсії
Читацькі конференції
Вечори

6. Факультативи

Бесіди
Зустрічі
Диспути
Конкурси
Виставки
Екскурсії
Тематичні вечори
Усні журнали

Спосіб організації кожного із видів діяльності вимагає від педагога творчого підходу. Слід при цьому враховувати, що одні і ті самі форми можуть стосуватися різних напрямків діяльності школярів. Тому більш доцільним вважають педагоги проведення комплексних форм виховання, які узагальнюють сукупність виховних впливів, форм і методів.

У зв’язку з цим і окремий метод виховання не можна розглядати як ізольований засіб, що є найбільш ефективним підходом до розв’язання виховних проблем.
Відомий педагог І.П.Іванов, автор популярної методики колективних творчих справ, запропонував

класифікацію форм виховної діяльності згідно основних напрямів:
- пізнавальні справи - вечір-збір веселих задач, вечір-подорож, вечір розгаданих і нерозгаданих таємниць, місто веселих майстрів, захист фантастичних проектів, прес-бій, прес-конференція, розповідь-естафета, збір-диспут, турнір-вікторина, усний журнал тощо;
- художні справи - кільцівка пісень, концерт-блискавка, ляльковий театр, літературно-художні конкурси, турніри знавців поезії, естафети улюблених занять тощо;
- спортивні справи - весела спартакіада(зимова, літня), спартакіада народних ігор, сюїта туристичних ігор, походи, екскурсії, естафети, малі олімпійські ігри тощо;
-суспільно-політичні - день знань, день конституції, новорічне свято, свято матері, свято захисника Вітчизни тощо;
- організаційні справи - газета «Блискавка», день народження колективу, «Жива газета», журнал-естафета, колективне планування, загальний збір, естафета дружби тощо;
- трудові справи - трудова атака, трудовий десант, подарунок далеким друзям, трудова пошта, трудовий рейд, трудовий сюрприз, трудова фабрика.

 

Колективні творчі справи (КТС)- чільне місце в системі позакласної виховної роботи загальноосвітніх навчально-виховних закладів посідають колективні творчі справи (КТС). Головним їх організатором є класний керівник.

Колективні творчі справи є важливим фактором розв'язання виховних завдань. Виховні завдання, які висуваються педагогами у процесі КТС, розв'язуються непомітно: члени колективу визначають ці завдання і вони стають для них вимогами до самих себе. У процесі КТС одночасно розв'язується багато виховних завдань морального, фізичного, трудового, розумового, естетичного рівнів.

КТС розвивають у єдності три сторони особистості:



  • пізнавально-світоглядну (знання, переконання, погляди, ідеали),

  • емоційно-вольову (почуття, інтереси, потреби),

  • дійову (вміння, навички, здібності, риси характеру).

Участь вихованців у підготовці та проведенні КТС якнайкраще сприяє їх залученню до активної соціальної діяльності, а отже, створює оптимальні умови для набуття соціального досвіду.

Колективні творчі справи насичені виховними можливостями. Але вони можуть бути реалізовані за умов дотримання таких вимог:

• необхідно ретельно дотримуватися послідовності дій під час підготовки та проведення будь-якої КТС, не порушуючи функцій педагога в системі діяльності "вихованці-вихователь";

• не можна розглядати кожний з видів КТС у чистому варіанті. При плануванні, підготовці та проведенні будь-якого виду КТС мають використовуватись досвід, методи і засоби в діях, набутих під час попередніх КТС;

• КТС мають бути складовою навчально-виховного процесу в школі;

• всебічний розвиток стосунків творчої співдружності вихователів і вихованців, спрямованих на спільне розв'язання соціальних завдань; організація цих стосунків на рівні педагогічного співробітництва;

• розвиток відносин творчої співдружності між вихованцями різних вікових груп із метою збагачення молодших школярів соціальним досвідом вихованців старшого покоління;

• створення оптимальних умов для розвитку творчих здібностей кожного члена колективу, а також творчої співдружності вихованців.

Особливо важливою позаурочна діяльність є для організації виховного процесу в старшій школі.

«У кожного учня - підкреслив В. Сухомлинський, - є задатки якихось здібностей. Ці задатки - як порох, і щоб їх запалити, потрібна іскра».



 Читацька конференція – важливий засіб пропаганди художньої та науково-популярної літератури серед учнів. Конференція допомагає учням глибоко зрозуміти зміст та образи твору, особливості мови та стилю, більше знати про особистість письменника, дати правильну естетичну оцінку подіям, описаним у творі.

Тематичні вечори – присвячуються суспільно-політичним подіям, державним святам, пам'ятним і знаменним датам у житті народів України. Цінність тематичного вечора полягає в тому, що в його підготовці та проведенні беруть участь самі учні, вони проявляють ініціативу, самостійність, ерудованість у доборі теми, запрошують гостей, оформляють приміщення, готують книжкові виставки, художню самодіяльність, підбирають кінофільми тощо.

Публічні лекції – це лекції для школярів, на яких присутні вчителі, іноді батьки. Вони тривають 15-20 хв. і проводиться під час великої перерви. Щоб зацікавити слухачів, лекція повинна бути інформаційно-насиченою, з яскравими прикладами, впливати на настрій слухачів, мати продумане оформлення. Тематика лекцій може бути найрізноманітнішою: «Людина і природа», «Людина і краса», «Людина і гроші», «Людина і одяг», «Людина і мода», «Людина і мистецтво», «Життя і смерть» та інші. Публічна лекція - це завжди узагальнена інформація наукового, філософського плану, вона розвиває мислення учнів, учить замислюватися над проблемами життя, філософськи їх обмірковувати. Корисно періодично вносити елементи новизни в зміст, методику проведення й оформлення лекцій.

Групові форми роботи – це гуртки, екскурсії, походи, класні виховні години тощо. Найвідомішими, випробуваними, дієвими і популярними формами позаурочної виховної роботи є гуртки та клуби. Вони використовуються для різнобічної освіти і виховання учнів із метою розвитку художніх, науково-технічних, організаторських здібностей, умінь, навичок.

Таким чином, розвиток творчого мислення учнів, їх пізнавальної діяльності, прагнення до пошуків і досліджень - одна з важливих проблем оптимізації навчання і комплексного підходу до навчально-виховної роботи, до використання у виховному процесі різних форм позаурочних заходів, зокрема й гуртків.

Істотною рисою гуртків є порівняно невеликий кількісний склад учнів, груповий характер діяльності, наявність спільних інтересів і спільної мети.

Найпоширенішими видами гуртків є:

1. Предметні гуртки, в яких учні поглиблюють знання з предметів гуманітарного та природно-математичного циклів. Виховна мета гурткових занять досягається пошуково-дослідницькою діяльністю учнів, поглибленим ознайомленням їх з певною проблемою.

2. Гуртки технічної творчості, творчі бригади раціоналізаторів, учнівське конструкторське бюро, в яких учні розширюють і поглиблюють свої технічні знання, виробляють та розвивають уміння та навички експериментування, моделювання, конструювання.

3. Колективи художньої самодіяльності та гуртки художньої творчості, де учні займаються авторською виконавською діяльністю, відродженням традицій народно-побутового мистецтва, залучаються до художньої творчості, займаються творчим самовдосконаленням (драматичні, хореографічні, вокальні, хорові, музичні, вокально-інструментальні, духової музики, фольклорні, фотомайстерні, кіностудії та ін.).

4. Гуртки прикладних навичок і вмінь – реісничі, «Умілі руки», народних промислів, крою та шиття, художнього в'язання, вишивки, різьблення, розпису та ін. У них можна набути навичок роботи з природним матеріалом, облаштування власного побуту, ведення домашнього господарства.

Науково обґрунтована гурткова робота сприяє формуванню різнобічно розвиненої особистості, вихованню інтересу до нового, прагнення до успіху. Добре спланована гурткова робота аж ніяк не перевантажує учнів. Навпаки, вона значно полегшує сприйняття та засвоєння матеріалу на уроках, допомагає учням працювати за покликанням. У процесі гурткової роботи вчитель має змогу глибше пізнати особистість кожного учня, допомогти йому самовизначитись. Цінність гурткової роботи полягає в тому, що вона, в деякій мірі, вирішує проблему організації вільного часу школярів, задовольняє їх



ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ

ПРОЕКТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

В ПОЗАУРОЧНИЙ ЧАС

Урізноманітнити проведення змістовно­го позаурочного часу дозволяє в значній мірі організація позаурочних учнівських проектів.

Позаурочні проекти відрізняються від урочних насамперед такими якостями:

  • тематикою проектів, яка спрямована на урізноманітнення дозвілля та задоволен­ня інтересів дітей у тих сферах науки, техніки, мистецтва, що не входять до шкільної програми;

  • кількістю учасників проекту, бо саме по­заурочні проекти допомагають охопити не тільки клас, паралель, але й увесь учнівський колектив;

  • зростання дружніх, творчих стосунків між учнями школи, які беруть участь у виконанні проектів;

  • можливістю включатися під час ходу ви­конання в контакти із позашкільними установами, підприємцями, організація­ ми, що значно розширює ефективність їх взаємодії, встановленню нових ділових контактів тощо;

  • можливість використання проектів різного типу, особливо творчих, при­годницьких, ігрових, рольово-ігрових, спортивних, музичних тощо.

В позаурочний час, коли закінчились за­няття і учні мають вільний час, проектну діяльність учнів можуть організовувати не тільки вчителі-предметники, але й класні керівники, педагоги-організатори та за­ступники директорів з виховної роботи.

Класні керівники можуть вирішувати пи­тання:

змістовного проведення дозвілля класу;



налагодження встановлення дружніх стосунків в дитячому колективі;

  • залучення до проектної діяльності всіх членів класного колективу та активне залучення батьків до співпраці;

  • вирішення психологічних проблем, особистісних стосунків між учнями, пошук нових лідерів класу;

  • зростання активності, ініціативи, твор­чості, пошуку в учнівському колективі;

  • виховання таких важливих якостей, як взаємодопомога, взаємодія, самовдо­сконалення, самореалізація у кожного учня класного колективу тощо.


Учні школи при виконанні позаурочних проектів набувають досвіду вирішення реальних проблем у майбутньому самостійному житті, що в наш час стає однією із цілей соціалізації сучасних підлітків.

Організатору позаурочних проектів необ­хідно пам'ятати про

основні принципи про­ектної діяльності:

  • добровільність вибору виду діяльності кожним школярем;

  • врахування інтересів та психологіч­них особливостей певної вікової групи учнів;

  • посильність роботи, доведення її до логічного кінця;

  • формування основ культури праці, якісне виготовлення та естетичне оформлення об'єктів;

  • корисна значимість виконаних проектів;

  • дотримання правил безпеки праці тощо.

Для того щоб зацікавити дітей до проектної позаурочної діяльності керівнику проектів необхідно знати:

  • найважливішою умовою участі дітей у виконанні проекту є їх зацікавленість та високий ступінь інтересу;

  • значну, майже вирішальну роль відіграє тематика самого проекту, яка повинна обиратися самими дітьми;

  • свою роль, у проектній діяльності учні вирішують самостійно, без наполягання вчителя;

  • кожен учасник проекту повинен чітко знати значущість, корисність та доціль­ність виконаної роботи;

  • розподіл дітей на проектні групи та пла­нове виконання завдань повинно проходити на добровільних засадах, без стороннього натиску дорослих тощо.

Темою позаурочних проектів можуть стати:

  • школа (її історія, минуле і майбутнє, комфортні умови для навчання, оформ­лення школи кабінетів, музеїв тощо);

  • шкільний двір, шкільний сад, майстерні;




  • шкільна форма, шкільна газета, інфор­маційний центр (прес-центр), радіовузол тощо;

  • обов'язки школяра, пам'ятки активу, шкільне законодавство;

  • шкільні гуртки, секції, клуби (історія та майбутнє);

  • шкільні традиції, династії, дозвілля;

  • мої батьки, мій родовід, моя країна, моя родина;

  • проблеми спілкування, дружби.-кохання, взаємовідносин між однолітками;

  • мода та зовнішність людини (одяг, за­чіска, косметика, парфуми тощо);

  • світ навколо мене (хто я, я і дорослі, я і вчителі, я і мої друзі);

  • екологічні проблеми міста, району, країни;

  • флора і фауна міста, країни, регіону;

  • історичні і культурні пам'ятки рідного краю;

  • народознавство, звичаї та традиції укра­їнського народу, народні ремесла та про­мисли;

  • народний майстер мого краю;

  • ким бути? — світ професій;

  • шкільні звички та їхній вплив на орга­нізм людини;

  • культурні традиції мого міста, села;

  • чи можемо ми бути милосердними, як допомогти ветеранам;

  • історія мистецтв: театральне, музичне, образотворче та кіномистецтво;

  • світ фантастики, мої фантастичні мрії;

  • школа майбутнього, місто майбутнього;

  • твої можливості„людино;

  • історичні, мистецтвознавчі подорожі до країн світу (тощо).



Специфіка спільної роботи класного керівника та учнівського колективу щодо організації позаурочної діяльності.

Головним тут є вміння класного керівника організувати позаурочну діяльність таким чином, щоб вона захоплювала учнів високою змістовністю, різноманітністю і свіжістю форм, новими підходами до її проведення. Навіть найтрадиційніші види роботи кожен раз слід проводити по-новому, надавати їм яскравості і змістовності.


Форми позаурочних справ, їх зміст дуже різноманітні і практично не піддаються обліку. Наведемо найбільш поширені, що найчастіше зустрічаються в практиці шкіл. При цьому будемо пам'ятати, що багато хто з них проводяться як в масштабі всієї школи, так і в рамках класу або двох паралельних класів, лише в початковій школі або тільки зі старшокласниками. У сучасній школі класні керівники, вчителі організовують разом з дітьми наступні справи:

свята, вечори, ярмарки, «вогники», дискотеки, звичайно прив'язані до календарної дати або пов'язані з традицією школи;

традиційне чергування по класу і школі, періодична прибирання школи; конкурси, дні і тижні знань з навчальних предметів;

екскурсії до музеїв, на підприємства, по визначних пам'ятках рідного міста, екскурсійні поїздки в інше місто, країну, вихід в театр, рідше кіно;

прогулянки, походи в ліс, до пам'ятників культури та історії, багатоденні походи і поїздки (в основному влітку);

спортивні змагання, дні здоров'я;

практикум з правил поведінки та безпеки на вулиці, у дворі, в під'їзді;

випуск та конкурси стінгазет, святкових плакатів, листівок і багато іншого.

Особливо відзначимо таке явище, як класна година. Класний година має, на наш погляд, принаймні два значення, перше з яких - просто час роботи класного керівника з класом, поставлене в розклад уроків. У цей час класний керівник може займатися з класом тим, чим він разом з учнями вважатиме за потрібне: бесіди з самої різної проблематики, розвиваючі ігри, дискусії, читання книг та ін.

Опитування учнів VI-XІ класів звичайних шкіл показало, що вони хотіли б обговорити в класі серед інших питань такі: як пізнати себе і розвинути свої здібності; як краще вчитися і отримати освіту; як вибрати і отримати професію; як ладити з людьми (любити , знаходити взаєморозуміння з дорослими, дружити з товаришами).





Практичне застосування форм позаурочного виховання
Позаурочна виховна робота в класних колективах проводиться в традиційних для школи формах за наступними напрямками:
1) навчально-пізнавальне:
-Предметна тиждень російської мови;
-Бібліотечні години;
-Конкурси, олімпіади, ігри та інші навчально-пізнавальні заходи.
2) культурно-освітнє:
-Відвідання міської картинної галереї;
-Театральні вистави;
-Проведення шкільного фестивалю мистецтв, приуроченого до Дня культури.
3) суспільно-патріотичне:
-Зустрічі з ветеранами ВВВ, «уроки мужності»;
-Робота шкільного музею;
-Робота по збору та реставрації музейних експонатів;
-Екскурсійна робота;
-Організація і проведення суботника з благоустрою школи.
4) фізкультурно-оздоровча та спортивна:
-Робота спортивних секцій з футболу та хокею;
-Загальнооздоровчий робота;
-Проведення рухливих ігор і «веселих стартів»;
-Проведення внутрішньошкільного спортивних змагань;
-Проведення бесід з охорони здоров'я;
-Заповнення «картки здоров'я».
5) морально-правове:
-Бесіда про правила безпеки дорожнього руху;
-Екологічна робота;
-Бесіди про правила поведінки в громадському місці;
-Робота з соціально неадаптованими підлітками та їх сім'ями.
6) естетичне та ігрове:
-Організація виставок дитячих малюнків, виробів і творчих робіт учнів;
-Проведення тематичних класних годин з естетики зовнішнього вигляду учня, культурі поведінки і мови;
-Участь у конкурсах, виставках дитячої творчості естетичного циклу на рівні району;
7) лекційно-освітянський:
-Проведення батьківських зборів;
-Лекторії;
-Індивідуальна робота з батьками.

Педагог повинен багато знати і вміти для правильної методичної організації всіх цих форм роботи. Зокрема, слід усвідомлювати, що в різних формах виховної роботи класного керівника переважає те чи інше основний засіб впливу.

У бесіді, конференції за моральними та іншими соціальними проблемами головним буде вплив словом, інформацією (згадаємо метод переконання).

У театральній постановці здійснюється вплив образом, видовищем, спільним естетичним переживанням.

У змаганні, в трудовій акції на виховання працює гра, дія, діяльність дітей.

Звичайно, в більшості форм слово, образ, гра, дія тісно злиті, але педагог повинен розуміти, що є основним засобом впливу, і залежно від цього організовувати який-небудь справу з дітьми.



ВИСНОВОК

Завданням сучасних педагогів є виховання в дітях самостійності у прийнятих рішеннях, цілеспрямованості в діях і вчинках, розвитку в них здатності до самовиховання і саморегулювання відносин. У сучасних умовах, коли динамічна і часом непередбачена соціально-політична обстановка в країні значно ускладнила виховний процес, проблеми моральності, моральної культури, моральне виховання висувається на одне з перших місць. Виявлені тенденції потребують кардинального осмислення системи позаурочної виховної роботи з позиції створення умов для вибору дитиною індивідуальної, що відповідає її можливостям і схильностям, цінностей батьків і суспільства траєкторії розвитку за рамками уроку. Очевидно, що позитивної динаміка ефективності такої діяльності може бути лише при детальному вивченні та збалансованому поєднанні інтересів і потреб усіх учасників освітнього процесу.




СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Ботюк О. Використання спадщини В. Сухомлинського в трудовому вихованні молодших школярів / О. Ботюк // Початкова школа, 2008. - №9. - С. 17-19.



2. Мадзігон В. Трудове навчання/ Г. Левченко, А. Воловиченко // Навчальний посібник для 5 кл. - К.: Освіта, 1996. - 192 c.

3. Савченко О. Школа культури - діалог з В. Сухомлинським/ О.Савченко // Початкова школа. - 2006. - №12. - С. 1-5.

4. Трегубов Б.А. Свободное время молодежи: Сущность, типология, управление. - СПб.: Изд. С.- Петерб. ун-та, 1991. - 152 с.

5. Човганський Т.І. Вільний час і виховання особи. - К., 1978. - 46 с.

6. Щербань П. Формування духовної культури особистості //Рідна школа.-1999.- № 7. – С. 14-17.

7. Бех І. Д. Особистісно зорієнтоване виховання: Науково-методичний посібник. - К., 1998. – 204 с.

8. Вовковінська Н. В. Інформатизація середньої освіти: програмні засоби, технології, досвід, перспективи. - К.: Педагогічна думка, 2003. - 272 с. 

9. Нові технології навчання: Наук.-метод. збірник. Вип. 18 / Ред. кол.: В.О. Зачук, О.І. Ляшенко, А.М. Федяєва та ін. - К.: ІЗМН, 1996. -152 с.



10. Стрельніков В., Губачов В. Дидактичні можливості інформаційних технологій навчання // Імідж сучасного педагога. - 2003. - № 7-8. - С. 53-57.

 

 


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка