Організація, підготовка та проведення спеціальних операцій




Сторінка1/3
Дата конвертації31.10.2017
Розмір0,58 Mb.
  1   2   3
Міністерство ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
КАФЕДРА АДМІНІСТРАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ФОНДОВА ЛЕКЦІЯ

з дисципліни

«Організація і тактика міліції громадської безпеки»
ТЕМА
«Організація, підготовка та проведення спеціальних операцій»

Навчальний час 2 години


Для слухачів навчально-наукового

інституту заочного навчання


Обговорено та ухвалено на засіданні

кафедри адміністративної діяльності



28.08.2014 року протокол № 1.

Київ – 2014

Вид лекції:

фондова

Категорія слухачів:

слухачі ННІЗН

Кількість годин:

2 години







ДИДАКТИЧНІ ЦІЛІ:

НАВЧАЛЬНІ ЦІЛІ:

висвітлити теоретичний та практичний матеріал з теми: «Організація, підготовка та проведення спеціальних операцій».

ВИХОВНІ ЦІЛІ:

спонукати слухачів до постійного вдосконалення знань та професійного зростання, сприяти встановленню довірливих відносин між викладачем та слухачами.

РОЗВИВАЛЬНІ ЦІЛІ:

розвивати інтелектуальні здібності, мовлення, пам’ять, сприяти ініціативності, активності, самостійності в роботі, привчати до систематичного, планомірного засвоєння навчального матеріалу.

МІЖПРЕДМЕТНІ ТА МІЖДИСЦИПЛІНАРНІ ЗВ’ЯЗКИ:

ЗАБЕЗПЕЧУЮЧІ

ДИСЦИПЛІНИ:

адміністративне право, адміністративна діяльність ОВС, діяльність міліції громадської безпеки, забезпечення прав людини у правоохоронній діяльності, організація охорони громадського порядку, актуальні проблеми та організація попередження правопорушень тощо.

ЗАБЕЗПЕЧУВАНІ

ДИСЦИПЛІНИ:

організація і тактика міліції громадської безпеки.

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЛЕКЦІЇ:

НАОЧНІСТЬ:

схеми, таблиці, лекція, підручник, навчально-методичний комплекс.

ТЕХНІЧНІ ЗАСОБИ НАВЧАННЯ:

ноутбук, мульмедійний проектор.

ПЛАН ЛЕКЦІЇ

  1. Порядок організації спеціальної операції та її етапи.

  2. Способи проведення режимно-обмежувальних та силових заходів.

  3. Тактичні основи проведення спеціальної операції.

  4. Розшукові наряди, групи бойового порядку ОВС, їхні види, призначення й забезпечення.

  5. Специфічні принципи спеціальної тактики.

  6. Організаційна побудова сил та засобів ОВС для виконання спеціально-бойових завдань при надзвичайних обставинах.


РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

  1. Європейська конвенція про насильство та неналежну поведінку з боку глядачів під час спортивних заходів, і зокрема футбольних матчів від 19 серп. 1985 р. // Офіційний вісник України від 15.03.2006. – 2006 р., № 9, стор. 235, стаття 589, код акту 35382/2006.

  2. Інструкція про порядок ведення єдиного обліку в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події : наказ МВС України від 19 лист. 2012 р. № 1050.

  3. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 груд. 1984 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.zakon.rada.gov.ua.

  4. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 4 лист. 1950 р. // Урядовий кур’єр від 17.11.2010. – № 215.

  5. Конституція України : прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

  6. Кримінальний Кодекс України від 5 квіт. 2001 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.zakon.rada.gov.ua.

  7. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квіт. 2012 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.zakon.rada.gov.ua.

  8. Про вдосконалення координації діяльності правоохоронних органів по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю : Указ президента України від 12 лют. 2000 р. № 229. [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.zakon.rada.gov.ua.

  9. Про Дисциплінарний статут ОВС : Закон України від 22 лют. 2006 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.zakon.rada.gov.ua.

  10. Про затвердження Настанови про дії органів, підрозділів внутрішніх справ, з’єднань, військових частин внутрішніх військ, вищих навчальних закладів МВС України з ліквідації масових заворушень: наказ МВС від 11 лист. 2003 р. № 1345 дск.

  11. Про затвердження Настанови про заходи органів, підрозділів внутрішніх справ, частин внутрішніх військ МВС України щодо розшуку і затримання озброєних та інших злочинців, які становлять підвищену суспільну небезпеку: наказ МВС України від 24 квіт. 1998 р. № 230 дск.

  12. Про затвердження Положення про порядок застосування вогнепальної зброї : Постанова Кабінету Міністрів України від 12 жовт. 1992 р. № 575. [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.zakon.rada.gov.ua.

  13. Про затвердження Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку : Постанова Ради Міністрів України від 27 лют. 1991 р. № 49. [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.zakon.rada.gov.ua.

  14. Про затвердження Статуту патрульно-постової служби міліції України : наказ МВС України від 28 лип. 1994 р. № 404.

  15. Про міліцію : Закон України від 20 груд. 1990 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.zakon.rada.gov.ua.

  16. Про оперативно-розшукову діяльність : Закон України від 18 лют. 1992 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.zakon.rada.gov.ua.

  17. Про організацію реагування на повідомлення про кримінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події та забезпечення оперативного інформування в органах і підрозділах внутрішніх справ України : наказ МВС України від 22 жовт. 2012 р. № 940.

  18. Про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії : Постанова Кабінету Міністрів України від 7 верес. 1993 р. № 706. [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.zakon.rada.gov.ua.

  19. Про правовий режим надзвичайного стану : Закон України від 16 берез. 2000 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.zakon.rada.gov.ua.

  20. Тактико-спеціальна підготовка (тактика професійної діяльності). Навчальний посібник. / За загальною редакцією Пєткова В.П./ Ю.Б. Оболенський, С.Ф. Константінов та ін. – К.: КНТ, 2010 – 341 с.


ВСТУП

Одним з найбільш відповідальних завдань органів внутрішніх справ є розшук озброєних та інших злочинців підвищеної суспільної небезпеки.

Невідкладні спеціальні заходи щодо розшуку і затриманню озброєних злочинців потребують ретельної підготовки, високої професійної майстерності особового складу органів внутрішніх справ, використання ними різноманітних тактичних прийомів і способів затримання. При проведенні спеціальних операцій більшість співробітників ОВС діють самовіддано, мужньо, виявляють корисну ініціативу, уникають від невиправданого ризику. В той же час, через низьку професійну підготовку, відсутність навичок затримання озброєних та інших небезпечних злочинців ще мають місце випадки загибелі та поранень співробітників ОВС, сторонніх громадян. Багато керівників органів внутрішніх справ різних рівнів недооцінюють важливість підтримання постійної готовності особового складу до дій в особливих умовах. В результаті в окремих міськрайлінорганах відмічаються грубі прорахунки при проведенні операцій щодо розшуку і затримання озброєних злочинців. До цих заходів іноді невиправдано залучається значна кількість особового складу і техніки, процес знешкодження озброєних злочинців часто неправомірно затягується і супроводжується зайвою стріляниною, що викликає небажаний резонанс серед населення. Через недостатній аналіз ситуацій, що складаються, і конкретних умов, в яких розвиваються події, чимало помилок допускається на початковому етапі операції. Іноді особовий склад направляється на місце події не отримуючи відповідного інструктажу, без захисних і спеціальних засобів. В деяких випадках співробітники, що приймають участь в операціях по затриманню озброєних злочинців, в тому числі і керівники ОВС, проявляють розгубленість і невміння приймати чіткі правильні рішення.

Підвищена небезпека появи озброєних злочинців, необхідність максимально швидкого їх затримання, недопустимість при цьому людських жертв потребують виключної організованості, високої оперативності і належної готовності співробітників ОВС, комплексного використання сил і засобів, централізованого управління ними, високого наступального темпу дій, вміння грамотно застосовувати тактичні прийоми і методи знешкодження озброєних злочинців.


1. Порядок організації спеціальної операції та її етапи

Організація спеціальних операцій, складна вже сама по собі, істотно ускладнюється тією обставиною, що її керівникові найчастіше приходиться використовувати підрозділи, рівня підготовки яких він не знає. Досвід навчань показує, що здавалося б такий нескладний маневр, як розосередження натовпу шляхом зустрічного висування двох «клинів», можливий на практиці тільки тоді, коли він здійснюється добре підготовленими, злагодженими підрозділами. В іншому випадку «клини», незважаючи на зазначені орієнтири, ідуть кожен вправо і розходяться тим далі, чим більша відстань, яку потрібно пройти. Тому у випадках, коли рівень підготовки не відомий старшому начальникові чи злагодженість підрозділів є недостатньою, доводиться обирати хоча й менш ефективні, але й менш складні тактичні способи дій: розосередження натовпу колонами, що діють в одному напрямі, фронтальне витіснення тощо.

І ще один принцип заслуговує на особливу увагу. Це вже згадана друга «негативна аксіома» Ліддел-Гарта: «не відновляти наступ на тому самому напрямку або в тому самому угрупованні після того, як він зазнав невдачі». Стосовно до спеціальної тактики він може бути сформульований так: «не починати повторної атаки з того самого напрямку і тим самим способом після того, як вона зазнала невдачі». Це правило однаково справедливе для операцій як із затримання озброєних злочинців, так і з припинення масових безпорядків. Повторний штурм з того самого напрямку укриття злочинців ні до чого, крім втрат, призвести не може. Після невдалої спроби штурму будинку лікарні в Будьонівську повторні дії стали неможливі, і залишилося тільки розпочати переговори з терористами самому прем’єр-міністру (що зовсім неприпустимо ні з тактичної точки зору, ні з етичної). Так само марною та небезпечною є повторна атака натовпу тими ж силами й засобами і з того ж напряму.

Кожному виду спеціальної операції, що проводять органи внутрішніх справ, притаманні свої особливості, які виражаються в різних тактичних прийомах ведення спеціальних заходів, складі, кількості та структурі задіяних сил, груп оперативного реагування, характеристиці спеціальних та технічних засобів. Такі особливості відображені у завчасно розроблених типових оперативних планах по кожній операції. Незалежно від виду та особливостей кожна спеціальна операція складається із трьох етапів:



  • організація і підготовка операції;

  • ведення операції;

  • завершення операції.

Тривалість підготовчого періоду може бути різною, від декількох годин до декількох діб, і залежить від отриманої інформації про злочинців, переліку заходів, які необхідно виконати за цей період, кількості сил що залучаються та інших факторів. Закінченням періоду організації та підготовки вважається термін, коли оперативно – службові наряди та групи оперативного реагування підрозділів ОВС готові до виконання поставлених завдань.

Рішення на проведення спеціальної операції приймає начальник органу внутрішніх справ і особисто організовує проведення операції, або призначає керівника операції і його заступника.



Своє рішення керівник операції приймає на підставі всебічного усвідомлення поставленого завдання і оцінки оперативної обстановки.

Під час усвідомлення поставленого завдання керівник операції повинен зрозуміти загальний задум операції та її мету. Також визначає, які заходи необхідно провести для підготовки до операції і здійснює розрахунок часу. Під час проведення розрахунку часу, керівник повинен планувати свою роботу таким чином, щоб надати підлеглим якомога більше часу на підготовку.

Оцінюючи обстановку, керівник операції встановлює, які фактори поліпшують виконання поставленого завдання і які заходи необхідно провести, щоб ліквідувати дію негативних факторів.



До основних факторів, які необхідно врахувати під час оцінки обстановки можна віднести:

  • оцінка злочинця;

  • оцінка місцевості;

  • оцінка сил і засобів;

  • пора року, час доби та стан погодних умов.

Після всебічного усвідомлення поставленого завдання, оцінки обстановки та рекогносцировки місцевості керівник приймає рішення на використання сил та засобів в спеціальній операції.

У своєму рішенні керівник вказує:

  • тактичний задум СО;

  • порядок і маршрут висування до району (місця) проведення СО;

  • способи проведення режимно-обмежувальних та силових заходів;

  • склад груп оперативного реагування;

  • завдання підрозділам та оперативним групам;

  • напрямки основної концентрації сил;

  • об’єм оперативно – розшукових заходів;

  • порядок взаємодії між підрозділами та сусідніми ОВС;

  • час готовності до виконання поставленого завдання;

  • порядок управління підрозділами та підтримання зв’язку.

На основі рішення керівника на проведення СО оперативний штаб розробляє оперативно-службові документи. До них відносяться: а) план проведення СО; б) схема зв’язку; в) робоча карта керівника операції; г) таблиця сигналів взаємодії та розпізнання.

Одним із основних документів є план проведення СО. Він складається з графічної ( на карті, схемі ) та текстової частини, підписується керівником операції і затверджується старшим оперативним керівником, що прийняв рішення на проведення СО.



По структурі план операції складається із розділів:

  • стан оперативної обстановки;

  • сили і засоби, що задіються для проведення СО;

  • завдання підрозділам та оперативним групам;

  • організація взаємодії між оперативними групами та підрозділами;

  • режимні заходи в районі операції;

  • організація управління та зв’язку;

  • матеріально-технічне забезпечення.

На основі плану проведення операції і прийнятого рішення керівник операції ставить завдання задіяним органам та підрозділам. Як правило, постановка завдань може здійснюватися шляхом об’явлення наказу на проведення СО усно або подачею письмово.

Досягнення успіху в СО найбільше залежить від взаємодії задіяних сил і засобів, яка організовується всередині підрозділів, між сусідніми підрозділами, за часом та місцем проведення спільних заходів. Найбільш ретельно організовується взаємодія між органами і підрозділами в нічній час та в умовах обмеженої видимості.

Концентрація сил і засобів в районі операції здійснюється скрито по завчасно визначених маршрутах. З прибуттям у визначений район, призначаються вихідні рубежі та маршрути висування підрозділів (груп оперативного реагування) на них.

Кожний вид СО має свою специфіку, особливості та чітко визначену послідовність її проведення. Так, під час ведення СО по затриманню (ліквідації) злочинців, що захопили заручників, характерною рисою є ведення переговорів із злочинцями та здійснення на них психологічного тиску. При веденні СО по затриманню озброєних злочинців, які знаходяться в укритті, характер дій в операції залежить від того, очікують вони дій щодо їх затримання та підготувалися до вчинення активного опору, чи дії по їх затриманню будуть для злочинців раптовими і неочікуваними.

Ведення операції в умовах активного опору злочинців починається із здійснення на них психологічного тиску. Висуваються вимоги до злочинців про добровільну здачу, попереджаються про застосування проти них зброї, спеціальних засобів, а при невиконанні висунутих вимог здійснюється затримання чи ліквідація.

Етап завершення операції включає в себе огляд району проведення операції, фіксація та вилучення речових доказів, проведення слідчих дій, збір та перевірка особового складу, засобів забезпечення, підведення підсумків проведених заходів та інші дії.


2. Способи проведення режимно-обмежувальних та силових заходів підрозділами ОВС

Способи проведення режимно-обмежувальних та силових заходів в СО залежить від умов оперативної обстановки, наявності сил і засобів та характеру місцевості.



Режимно-обмежувальні та силові заходи можуть проводитися наступними способами: блокуванням; пошуком; оточенням; переслідуванням; очепленням; розосередженням.

Блокування – це заходи ОВС, які направлені на ізоляцію визначеного району (об’єкту) з метою недопущення виходу злочинців за його межі. Воно може бути суцільним або за напрямком руху злочинців.

Пошук – це дії ОВС направлені на виявлення, затримання або знешкодження злочинців, а також речей і предметів, що належать їм і можуть служити як речові докази.

Оточення – це спосіб проведення силових заходів в СО і проводиться в тих випадках коли є достовірні дані не тільки про район, але і конкретне місце, об’єкт знаходження злочинців.

Переслідування – це спосіб силових дій, який застосовується нарядами ОВС з метою затримання або знешкодження злочинців що намагаються зникнути з району проведення спеціальної операції.

Очеплення – це дії сил ОВС по ізоляції району масових заворушень в населеному пункті, місць великих катастроф, пожеж, стихійного лиха з метою недопущення входу (виходу) в район сторонніх осіб.

Розосередження – це дії сил ОВС в СО по припиненню масових заворушень з метою розподілу натовпу на частини і подальше їх витіснення із району масових заворушень, вилучення організаторів і активних учасників, відновлення належного громадського порядку в районі проведення СО.
3. Тактичні основи проведення спеціальних операцій ОВС

При проведенні операцій щодо затримання злочинців необхідно враховувати такі основні чинники:

– громадську небезпеку і озброєність осіб, які підлягають затриманню;

– сили і засоби ОВС, які будуть задіяні;

– характер і достовірність відомостей про місце переховування злочинців;

– характер місцевості, де планується проведення операції;

– характер місцевого населення, національні традиції, їх ставлення до заходів, що будуть проводитись;

– пору року та час доби;

– час, який є у розпорядженні працівників міліції на підготовку до затримання.



Успіх проведення операцій з затримання озброєних злочинців забезпечується дотриманням таких вимог:

– безперервне централізоване управління задіяними силами і засобами, підтримання постійної взаємодії і зв’язку між ними;

– висока оперативність, професійність і бойова готовність, вміння кваліфіковано застосовувати нові оперативно-технічні засоби та зброю;

– простота і чіткість постановки завдань;

– вичерпна оперативна інформація про осіб, які підлягають затриманню;

– забезпечення максимально можливої безпеки особового складу та громадян, які знаходяться на місці затримання;

– проведення найбільш ефективних дій, швидкість і прихованість маневру силами і засобами, раптовість і рішучість дій, уміння швидко наблизитись до злочинців і захопити їх зненацька;

– суворе дотримання законності.

Операція вважається проведеною і закінченою успішно, якщо із загальної суми здійснених заходів і дій на будь-якій стадії її виконання досягнуті поставлені завдання і мета.

Складові етапи спеціальної операції

Процес проведення спеціальних операцій при затриманні небезпечних злочинців можна поділити на такі складові етапи:

– тренування;

– планування операції та її підготовка;

– розвідка;

– координація, організація взаємодії;

– безпосереднє проведення операції;

– забезпечення безпеки під час проведення операції.



Організація безпосереднього проведення операції

На цьому етапі, щоб запобігти втратам особового складу, необхідно:

– оцінити обстановку та прийняти рішення щодо проведення операції;

– спланувати операцію;

– сформувати склад оперативних груп, проконтролювати забезпечення їх зброєю, засобами індивідуального захисту, активної оборони, сезонним одягом, спецтехнікою, засобами зв’язку та транспортом;

– провести інструктаж;

– зосередити сили та засоби в районі проведення операції, вивести наряди на вихідні позиції.

Цей перелік дій є взірцевим. Кількість заходів та їх види залежать від конкретних умов кожного окремого випадку.

В умовах навчального затримання озброєних злочинців враховуються лише ті елементи, реалізація котрих у цих умовах можлива.

Але питання щодо запобігання втратам особового складу не повинні залишатися поза увагою.

Втрати (загибель, поранення, травмування, втрата свідомості, захворювання) можуть виникати не лише як наслідок дій злочинців, а також у разі необачності, неузгодженості та невдало спланованих дій працівників ОВС – учасників операції.

Керівником операції із затримання озброєних злочинців призначається найбільш досвідчений працівник. Він несе повну відповідальність за організацію, хід та результати операції. Йому підпорядковується весь особовий склад, залучений до виконання операції.

Отримавши наказ старшого начальника на проведення операції, її керівник, оцінивши обстановку, звертає увагу на обставини, які сприятимуть швидкому і безпечному затриманню злочинців.

На цьому етапі у нагоді може стати інформація, що надходить від підрозділів кримінального пошуку. Зв’язок із відповідними підрозділами повинен підтримуватися постійно, протягом усієї операції.

Уміле використання отриманих даних у ряді випадків дає змогу уникнути озброєного опору, схилити злочинців до добровільної здачі.

Вибір часу затримання має особливо важливе значення і тому вимагає від керівника операції ретельного аналізу дій.

Приймаючи рішення щодо проведення операції, керівник повинен підготувати відповідні сили та засоби.



Завдання викладається в наказі, де має бути зазначено:

– задум і варіанти проведення операції;

– відомості про злочинців;

– характеристика місця проведення операції;

– склад груп захоплення, блокування, прикриття та інших;

– матеріально-технічне та медичне забезпечення;

– час готовності до виконання службових задач;

– засіб оточення, блокування місця затримання;

– порядок прибуття груп захоплення із зазначенням маршруту їх руху, місць висадки та розташування транспортних засобів;

– взаємодія бойових порядків із силами, які придаються;

– порядок підтримання зв’язку, строки подання інформації, сигнали та умовні знаки;

– місце розташування командного пункту, резерву, медпункту, фільтруючого пункту (за умов їх створення).

Наказ щодо проведення операції оголошується особовому складу безпосередньо перед виїздом до місця її проведення.

До формування групи захоплення треба підходити найуважніше, оскільки існує ризик втрат особового складу. Формується вона з фізично розвинутих, сміливих та добре підготовлених працівників.

Чисельність однієї групи може включати до семи чоловік. Орієнтуючись на максимально можливу кількість злочинців, розрахунок здійснюється таким чином, щоб у затриманні одного озброєного злочинця брало участь три-п’ять працівників міліції.

Важливе значення у захисті життя та здоров’я учасників операції надається групам прикриття, які використовують для цього вогонь, дим, ефекти шуму та інші засоби, не допускають прориву злочинців із району блокування, беруть на себе евакуацію поранених та загиблих працівників, громадян та злочинців. Кількість груп прикриття повинна дорівнювати кількості груп захоплення. Чисельність групи складає п’ять-дев’ять чоловік, в їх числі має бути два-три снайпери.

Важливим на другому етапі організації проведення операції є інструктаж особового складу.

На проведення інструктажу, включаючи видачу зброї та технічних засобів, повинно бути відведено не більше 15 хв.



Доцільно звернути увагу лише на найбільш важливі питання: дані про злочинців та оперативну обстановку, загальний задум операції, план архітектурної забудови та особливості місцевості, умови та порядок застосування вогнепальної зброї, бойової техніки, спецзасобів, дотримання законності, заходи безпеки особового складу та населення.

При навчальному затриманні детальніший інструктаж в обсязі, необхідному для виконання завдання, проводять керівники груп на місці проведення операції: дають завдання групам (нарядам), окремим учасникам, повідомляють відомості про злочинців, місце їх схову тощо. Якщо є вільний час до початку операції, то особовий склад груп захоплення інструктує ще й її керівник.

На місці проведення операції керівник повинен перевірити, чи всі вірно зрозуміли завдання. Особливо детально треба обговорити питання, що стосуються заходів особистої безпеки, застосування вогнепальної зброї, спеціальних засобів.

Гарантію безпеки в таких випадках складають:

1) напрям ведення вогню, визначений заздалегідь;

2) розміщення працівників у відносно захищених місцях;

3) суворе дотримання порядку дій.

Кожний працівник, який застосовує вогнепальну зброю, зобов’язаний суворо дотримуватися правил безпеки, вести вогонь по видимих цілях та таких, що знаходяться на близькій відстані, лише тоді, коли на лінії вогню немає інших працівників або сторонніх осіб. З метою збереження життя людей при затриманні злочинців слід активно використовувати службових собак. Під час затримання особливо небезпечних озброєних злочинців слід використовувати добре натренованих собак, які не бояться пострілів і мають добру хватку. Щоб не втратити собаку, не слід пускати її на затримання злочинця, якщо останній знаходиться у сховищі та відстрілюється.

У такому випадку необхідно відволікати вогонь в інший бік, а собаку пускати з тилу чи флангу або дочекатися, коли злочинець послабить пильність.

Одним із факторів, що суттєво впливає на результати операції, є добре організоване прибуття до місць проведення операції. Доставляючи особовий склад на автотранспорті, треба суворо дотримуватися правил перевезення людей, щоб запобігти нещасним випадкам.

За необхідності на транспортних засобах встановлюється додаткове обладнання: ґрати на вікна, нарощуються борти кузовів тощо.

Треба обирати шляхи з малою інтенсивністю руху та ті, які не можуть контролюватися злочинцями зі сховищ; взимку, під час відлиги чи дощу, за можливістю уникати ґрунтових шляхів (лісових, польових), які можуть бути непрохідними для автотранспорту.

Перед виїздом на місце проведення операції керівник розподіляє сили та засоби відповідно до кількості та місткості транспорту, встановлює порядок та спосіб вивантаження після прибуття на місце, вживає заходів щодо забезпечення конспірації виїзду. Особливої обережності треба дотримуватися безпосередньо на місці операції: користуватися звуковими або світловими сигналами; вночі на транспортних засобах пересуватися без світла або з затемненими фарами.

Автотранспорт треба залишати у відповідному сховищі (в лісі, яру, будівлі). Якщо затримання здійснюється вночі, автотранспорт може використовуватися для освітлення місцевості.

При наближенні до місця, де переховуються злочинці, слід дотримуватися обережності, повної тиші. За можливістю треба уникати відкритої місцевості, шляхів, просік тощо.

Розподіл груп бойового порядку, оточення місцезнаходження злочинців, зайняття позицій здійснюється в момент наближення до сховища на відстань, що дає можливість швидко та непомітно виконати маневрування.

Якщо є час та умови, керівник операції повинен провести разом зі старшими груп рекогносцировку місцевості.

Перевірка наявності злочинців в оточеному місці проводиться обережно – переважно шляхом спостереження, підслуховування, застосування різних комбінацій (використання радіопередавачів і чутливих радіоприймачів, радіо- і мобільних телефонів, перевірки приміщення працівником, який виступає в ролі двірника, електрика тощо).

Затримання небезпечних озброєних злочинців, що знаходяться у сховищі, незалежно від умов, у яких воно здійснюється, повинно починатися з блокування.

Мета блокування – ізоляція певного району, забезпечення вдалого ведення пошуку або затримання злочинців. При цьому також необхідно дотримуватися правил, що запобігають втратам особового складу.

При блокуванні озброєних злочинців у вагоні, на судні їх необхідно вивести у безпечне місце, за межі станції, порту.

Щільність блокування залежить від умов місцевості та оперативного значення ділянок, що оточуються.

При розрахунку сил для оточення місцевості керуються такими критеріями: наряд із 2–3 працівників може перекрити рубіж на відстані 75 м – на закритій та до 150 м – на відкритій місцевості.

Єдиних критеріїв розрахунку сил та засобів, необхідних для блокування в умовах житлового масиву, не існує – у кожному конкретному випадку цей розрахунок робить керівник операції.

Групи блокування не слід розміщувати поблизу сховища злочинців, оскільки це створює небезпеку обстрілу своїх працівників. Відстані між групами повинні дозволяти учасникам проведення операцій підтримувати зв’язок і в разі необхідності надавати один одному допомогу.

Позиції груп блокування треба ретельно маскувати. Не дозволяється самостійно залишати або змінювати місце (якщо цього не вимагають обставини) і будь-яким чином виказувати свою присутність.

При блокуванні місця проведення операції в умовах міста групи блокування повинні забезпечити охорону всіх виходів з об’єкта, де знаходяться злочинці, особливо під’їзди, переходи між будинками, дахи. Бажано на позиції ставити двох працівників, оскільки міські забудови обмежують огляд, зв’язок та надання допомоги.

Осіб, які виходять із району блокування, треба перевіряти на предмет наявності у них зброї та для встановлення особи. Якщо злочинці роблять спробу втекти або намагаються напасти на працівників міліції, застосовується зброя. При цьому працівники, які знаходяться на інших позиціях, не повинні вступати у перестрілку, оскільки можуть влучити у своїх товаришів.

Затримання озброєних злочинців краще проводити вдень. Якщо це не вдається, особовий склад слід забезпечити приладами нічного бачення, люмінесцентними розпізнавальними значками, пов’язками; обумовлюється також пароль.

Учасники проведення операції, перебуваючи на постах, повинні обов’язково виконувати правила, які гарантують як особисту безпеку, так і дотримання законності в ході операції:

не вести вогонь по лінії, на котрій знаходяться працівники групи блокування (оточення). Ширина цієї лінії дорівнює 16 м. тобто 8 м попереду і 8 м позаду цілі;

– забороняється стріляти по невиразній цілі, у напрямку будь якого звуку (шарудіння, шуму), а також у напрямку наряду, що переслідує злочинців;

– стріляти (у випадках, коли застосування зброї правомірне) потрібно лише у добре видиму ціль;

– забороняється стріляти у злочинця, який знаходиться у секторі обстрілу іншого працівника;

– забороняється без дозволу керівника операції залишати пост до сигналу закінчення операції, за винятком випадків, коли треба вжити заходів щодо затримання злочинця.

Виконання вказаних правил забезпечується правильним розставленням та інструктажем працівників.

Перед зайняттям позицій керівники груп повинні вишикувати особовий склад, установити кожному номер поста, провести загальний інструктаж усіх працівників, а при виконанні особливих обов’язків (наприклад, снайпера) – додатковий. На пости працівники розставляються керівниками (старшими) груп відповідно до своїх номерів. Вони вказують фронт, фланги та тил для кожного поста, сектор обстрілу. Працівник, який зайняв пост, повинен знати розташування ближніх постів та їх сектори обстрілу. Зайнявши пост, учасник операції повинен ще раз зорієнтуватися на місцевості, поділити її на сектори обстрілу та огляду, визначити найбільш вразливі з точки зору можливості прориву злочинцями місця та напрямки. За сигналом про початок операції необхідно привести зброю та спецзасоби у повну бойову готовність.

Співробітникам ОВС, залученим до участі в спеціальних заходах, забороняється:

залишати розташування поста, стрій підрозділу, кудись відлучатися без дозволу безпосереднього командира; розпочинати розмови зі сторонніми особами без службової необхідності;

– розпочинати неслужбовий діалог з особами, що оглядаються, власниками автотранспорту, що оглядаються, особами, що знаходяться в оглядовому приміщенні, дозволяти їм робити будь-які дії без команди;

– приймати від будь-кого і передавати будь-кому будь-які предмети;

– знімати спорядження без команди командира підрозділу;

– залишати зброю і боєприпаси без догляду чи передавати будь-кому, включаючи осіб, яким підпорядкований;

– досилати без необхідності патрон у патронник.

Крім того, забороняється:

1. При перевірці на дорогах і огляді транспортних засобів:

– підходити до зупиненого автомобіля ззаду або спереду за напрямком його руху;

– при освітленні автомобіля фарами службового автотранспорту ставати в смузі світла між своїм і зупиненим транспортним засобом;

– блокувати собою директрису стрільби того, хто страхує.

2. При перевірці документів на вулиці та особистому огляді підозрілих осіб:

– приступати до огляду доти, доки положення для того, хто проводить огляд, не буде повністю безпечним, тобто доки той, кого оглядають, не займе положення, яке повністю унеможливлює раптовий напад із його боку; переносити руку через плече того, кого оглядають;

– засовувати руку в кишеню того, кого оглядають, якщо на нього не надягнуті наручники;

– пропускати руку біля пахви того, кого оглядають, далі, ніж до середини і грудей;

– робити промацування обома руками;

– опускати голову вниз під час проведення огляду.

3. При огляді будівель у населеному пункті сільського типу, будівлі,

що одиноко стоїть у лісистій місцевості (хутора, будиночка лісника):

– просуватися до об’єкта ділянками, що проглядаються з вікон і дверей;

– торкатися будь-яких предметів або речей у приміщенні, що оглядається, на вулиці та у дворі;

– самостійно відкривати двері, люки, пересувати меблі та змінювати місцезнаходження будь-яких речей; – приймати від господарів будь-які речі під будь-якими приводами;

– виконувати прохання господарів типу: «Сідайте тут, будь ласка», «Пригощайтеся», «Допоможіть...» тощо.

4. При штурмі будівлі, в якій знаходиться озброєний злочинець:

– проводити штурм, не вивчивши плану розташування приміщень у будівлі, не маючи даних про точне місцезнаходження злочинця, його озброєння, наявність і місцезнаходження заручників, відомостей про зовнішній вигляд злочинця і заручників, що дозволить їх розрізнити в момент штурму;

– за наявності реальної загрози життю та здоров’ю сторонніх людей;

– використовувати в багатоповерхових будинках ліфти для просування до місцезнаходження злочинця.

5. При пошуку, прочісуванні в лісі, на пересічній місцевості:

– вести вогонь на шум і по цілях, які нечітко видно;

– долати перешкоду всім разом («скупчуватися» перед перешкодою);

– при русі наступати на стовбури звалених дерев, кущі.

6. При проведенні пошуку в лісі вночі:

– палити, користуватися освітлювальними приладами (ліхтарями), розмовляти, відправляти природні потреби, залишати стрій підрозділу без дозволу командира (старшого групи);

– вести вогонь на шум і по цілях, які нечітко видно;

– рухатися при втраті візуального зв’язку з партнерами.

7. При проведенні спеціальної операції з припинення масових заворушень використовувати несправні засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) і засоби активної оборони (ЗАО).


  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка