Організація, планування та шляхи збільшення виробництва озимих зернових




Скачати 261,52 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації01.12.2017
Розмір261,52 Kb.
  1   2
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЛУБЕНСЬКИЙ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ КОЛЕДЖ

РЕФЕРАТ

на тему:


Організація, планування та шляхи збільшення виробництва озимих зернових

Виконав: студент групи 35

Півторонос Євген

Лубни 2007

План
Вступ

1. Економічний стан виробництва: розміщення, спеціалізація і показники ефективності виробництва

2. Організація вирощування

2.1 Організація основних виробничих процесів

2.2 Форма організації та оплати праці

2.3 Організація зберігання та реалізації продукції

3. Планування виробництва продукції

Використана література


Вступ
Народногосподарське значення виробництва зерна

Проблема забезпечення населення країни достатньою кількістю вітчизняних якісних продуктів харчування залежить головним чином від обсягу виробництва сільськогосподарської продукції і насамперед зерна – важливого виду продовольчих ресурсів, цінної сировини для ряду галузей переробної промисловості, незамінного джерела створення повноцінної кормової бази для розвитку тваринництва. У переважній більшості країн світу виробництво зерна традиційно належить до провідних галузей сільського господарства. В Україні зернове господарство має не тільки важливе соціально-економічне, а й політичне значення для розвитку національної економіки, забезпечення продовольчої безпеки держави.

Зерно та продукти його переробки є основою харчування людей. Зерно використовується людиною у вигляді хліба, крупів, макаронів, кондитерських виробів та ін. Ці продукти відзначаються високими поживними та смаковими якостями, містять достатню кількість білків, вуглеводів, вітамінів, амінокислот й мінеральних солей. Рівень споживання хлібопродуктів на рік населенням України у розрахунку на особу в 2001 році становив 130 кг за науково-обґрунтованої норми споживання 110 кг.

Зерно – головний і незамінний корм при виробництві тваринницької продукції. Воно має значно вищу поживну цінність порівняно з іншими видами кормів, характеризується високим вмістом кормових одиниць, перетравного протеїну, макро- та мікроелементів. Як корм використовується також побічна продукція вирощування зернових – солома й полова, а також відходи переробки зерна.

Продукція вирощування зернових культур є сировиною для переробної промисловості. В результаті переробки зерна одержують спирт, крохмаль та іншу продукцію, з соломи – целюлозу, папір тощо.

Українське зерно завжди належало до конкурентоспроможних продуктів на світовому ринку. Зерно є важливим експортним товаром, який може забезпечити значні надходження валютних коштів. При зберіганні воно практично не втрачає своїх якостей і тому придатне для створення державних резервів продуктів харчування та кормів.



Загальна потреба країни в зерні визначається кількістю його, що витрачається на харчування, переробку, корми, насіння, експортне створення державних резервів. У цьому обсязі найбільшу питому вагу має зерно, яке споживається населенням та тваринами як продукт харчування. В Україні від загальної кількості виробленого зерна на корм худобі і птиці використовується 52 – 57%, на харчування – 15 –17, насіння – 8 – 10, переробку 3 – 4 і втрачається при зберіганні і доробці до 6 – 8%. Виходячи з науково обґрунтованих норм споживання хліба та хлібопродуктів і зростаючих потреб тваринництва у концентрованих кормах, а також з урахуванням зменшення залежності країни від імпорту зерна та намагання вийти у перспективі на світовий ринок зерна в ролі одного з експортерів, виробництво зерна з розрахунку на душу населення необхідно довести до 1 т.
1. Економічний стан виробництва: розміщення, спеціалізація і показники ефективності виробництва
Рівень розвитку зернового господарства визначається насамперед обсягами виробництва зерна, що в свого чергу зумовлено розмірами посівних площ, їх структурою та урожайністю. Вища питома вага високоврожайних культур в структурі посівних площ дає змогу навіть за меншої площі посіву одержати значно більший валовий збір. Так само вищий рівень урожайності зернових забезпечує збільшення валового виробництва зерна.

Отже, як свідчать дані таблиці, за дванадцятирічний період з 1990 року вся посівна площа скоротилась майже на 5 млн га, водночас площа зернових збільшилась на 1 млн га. Важливим показником розвитку виробництва зерна є урожайність і валові збори сільськогосподарських культур.

Аналіз свідчить, що урожайність зернових більш як за чверть століття, особливо після 1990 року, не підвищилась, а мала тенденцію здебільшого до зниження. Водночас із значним спадом виробництва сільськогосподарської продукції спостерігалось істотне зниження його ефективності. Це стало наслідком ряду організаційних, економічних і технологічних причин, недоліків в організації здійснення аграрної реформи як на макро-, так і на мікрорівнях господарської діяльності.



  1   2


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка