Особливості корекційної роботи з дітьми з особливими потребами




Скачати 60,71 Kb.
Дата конвертації10.06.2018
Розмір60,71 Kb.
Особливості корекційної роботи з дітьми

з особливими потребами

Психологічна корекція - спрямований вплив на певні психологічні структури з метою забезпечення повноцінного розвитку і функціонування дитини. Це обгрунтоване вплив на внутрішній світ людини, при якому психолог має справу з конкретними проявами бажань, переживань, пізнавальних процесів і дій дитини.

Психологічна корекція як форма роботи вперше виникла в дефектології стосовно різних варіантів аномального розвитку. Вона представляє сукупність впливів, спрямованих на виправлення, компенсацію недоліків, відхилень у психічному розвитку дитини.

При визначенні основних цілей і завдань психологічної корекції важливо пам'ятати положення Л.С. Виготського про створення зони найближчого розвитку особистості та діяльності дитини в якості основного змісту корекційної роботи. У зв'язку з цим психолого-педагогічна корекція повинна будуватися як цілеспрямоване формування психологічних новоутворень, що становлять сутнісну характеристику віку. Вправи й тренування вже є у дитини психологічних здібностей не роблять корекційну роботу ефективною, тому що навчання в цьому випадку слід за розвитком, удосконалюючи здібності тільки в кількісному напрямі.

У ході психологічної корекції проводяться різні види робіт:

1. Ігротерапія, яка застосовується не тільки у корекційних цілях, але і в профілактичних і психогігієнічних. Розрізняють дві форми ігротерапії: індивідуальну та групову. Якщо у дитини проблеми зі спілкуванням, тоді групова терапія більш корисна, ніж індивідуальна.

У ігротерапії застосовують різний ігровий матеріал: ігри в «сім'ю», ігри з маріонетками, будівельні, ігри-вправи.

2. Арттерапія - спеціалізована форма психотерапії, заснована на мистецтві - образотворчої та творчої діяльності. Мета її - розвиток самовираження, самопізнання дитини через мистецтво.

Арттерапія використовується як засіб спілкування психолога з дітьми на символічному рівні. Образи художньої творчості відбивають усі види підсвідомих процесів, включаючи страхи, внутрішні конфлікти, спогади, сновидіння. Методика арттерапії базується на внутрішньому переконанні - «Я», яке відображається в зорових образах, коли людина малює, ліпить (спонтанно).

Місце занять при арттерапії повинно бути таким, де діти можуть шуміти, вільно пересуватися, а психолог не втручається в їх процес діяльності.

3. Групова психотерапія запропонована С. Славсеном, який вважає, що тут основне значення має те, в яких умовах буде проявлятися активність дітей.

Приміщення має бути обладнане різними інструментами, матеріалами, предметами, стимулюючими індивідуальну діяльність. Кожній дитині надається можливість робити те, що він хоче, але при цьому він не повинен обмежувати діяльність інших дітей.

Всі діти - члени групи не пов'язані між собою ані правилами, ні умовами виконання діяльності та контролю. С. Славсен переконаний, що виникнення в дитячій групі групової динаміки - негативне явище, яке перешкоджає саморозкриття кожного. Кожна дитина повинна домогтися результатів ціною власних зусиль, власних коштів і можливостей.

Корекція інтелектуального розвитку дитини в дошкільному віці включає в себе завдання розвитку сприйняття сенсорних здібностей, наочно-образного мислення і знаково-символічної функції, початкових форм довільної уваги і пам'яті.

Дітям з розумовою відсталістю необхідні повна корекція і компенсація дефектів їх розвитку, максимальне наближення всього психічного розвитку до нормального стану. Вирішальну роль у попередженні порушень розумового розвитку відіграє більш ранній початок корекційної роботи, що дозволить запобігти вторинні відхилення у розвитку дитини.

У зв'язку з особливостями розвитку розумово відсталі діти потребують цілеспрямованому навчальному впливі дорослого. Спонтанного засвоєння суспільного досвіду, особливо в ранньому віці, у них практично не відбувається. Для організації навчання та виховання необхідно розвинути у таких дітей інтерес до навколишнього. І тут неоціненні дидактичні ігри, які повинні привертати увагу, зацікавлювати. Дорослим треба постійно створювати у дітей позитивне емоційне ставлення до діяльності.

Розумово відсталій дитині для засвоєння способів орієнтування в навколишньому, для виділення і фіксування властивостей і відносин предметів, для розуміння того чи іншого дії потрібно набагато більше повторень, ніж нормально розвивається.

Основна корекційна завдання полягає в тому, щоб сформувати у розумово відсталих дітей раннього і дошкільного віку пошукові способи орієнтування при виконанні завдання, а на цій основі створити інтерес до властивостей і відносин предметів, до їх використання в діяльності і, таким чином, підвести їх до справжньої зорової орієнтуванні.

Ігри та вправи, в яких діти діють методом проб, розвивають у них увагу до властивостей і відносин предметів, формують цілісне сприйняття. Для правильного та своєчасного включення мови в процес спілкування необхідно на перших порах ознайомлення з предметом, з його якістю, властивістю навчити дитину виділяти ці властивості з інших предметів, дізнаватися і сприймати їх, а вже потім давати слово як зразок.

Для корекції важливо розвиток тактильно-рухового сприйняття, яке також починається з пізнавання, а закінчується формуванням уявлень. Не менше значення має і розвиток слухового сприйняття, яке допомагає розумово відсталій дитині орієнтуватися в навколишньому його просторі, створює можливість діяти за звуковим сигналом, розрізняти багато важливі об'єкти і т.д.

Правильний розвиток цілісного сприйняття готує і деякі сторони причинного мислення. Коли дитина правильно уявляє собі предмет з його частинами, він може усвідомити причину порушення цілого. Шлях від сприйняття до мислення впливає на розвиток наочно-образного та логічного мислення. Правильна і своєчасна організація роботи з формування всіх видів мислення набуває особливого значення, так як порушення інтелекту і є основним дефектом розвитку таких дітей. Основні напрямки та завдання корекції розумово відсталих дітей:

1. Формування емоційного контакту з дорослим і однолітком, навчання дитини способам засвоєння суспільного досвіду, формування емоційного спілкування з дорослим і виконань елементарної інструкції, розвиток уваги, розвиток наслідування, засвоєння дій за зразком.

2. Розвиток зорово-рухової координації рук для підготовки до листа, виконання трудових завдань, розвиток хапання, розвиток соотносящие дій, наслідування рухам рук, розвиток рухів пальців, розвиток рухів кистей рук.

3. Сенсорний розвиток. Формування зорового співвіднесення, сприйняття форми, величини, кольору, формування цілісного образу предмета, сприйняття простору і орієнтування в ньому, розвиток тактильно-рухового сприйняття, розвиток слухового сприйняття, розвиток немовного слуху, мовного слуху.

4. Розвиток мислення, перехід від сприйняття до мислення, до узагальнення, перехід від сприйняття до наочно-образному і елементам логічного мислення, розвиток елементів причинного мислення, наочно-образного мислення.

5. Мовленнєвий розвиток. Розвиток мовного спілкування (ділового елементарного спілкування), розвиток пізнавальної функції мови (розширення, уточнення та узагальнення значення слів).

У дошкільному віці починає активно формуватися особистісна сфера. Основними напрямками корекції особистісної сфери в дошкільному віці є:

1. Корекція та профілактика негативних рис поведінки, виникнення яких обумовлено критичними періодами онтогенезу. Стрибкуватість психічного розвитку дітей часто призводить до того, що в моменти вікової кризи (3 роки) у поведінці дошкільників можуть закріпитися на довгий час негативні прояви, такі, як капризи, упертість, агресія, протестні реакції і т.д. Своєчасна корекція цих та інших «вікових» рис поведінки дозволяє швидко і ефективно звільнити дитину від можливості закріплення їх у психіки та формування вторинних поведінкових порушень.

Профілактика негативної поведінки в періоди вікових криз:

- Кризи вікового розвитку - виникнення негативних рис поведінки;

-Корекція емоційного розвитку, корекція наявних порушень емоційно-психічного розвитку;

- Профілактика невротичного розвитку, емоційного неблагополуччя;

-Корекція мотиваційно-потребової сфери - шляхом розвитку необхідних мотивів і потреб;

- Корекція поведінки;



-Корекція і розвиток індивідуально-типологічних властивостей і якостей особистості.

Поряд з корекційними завданнями необхідним є і виділення для батьків профілактичних завдань. Досвід показує, що в консультативній практиці в ряді випадків постановка власне корекційних завдань виявляється недоцільною через відсутність значущих відхилень від типових варіантів нормативного розвитку. Проте вже сам факт звернення батьків до консультацію за допомогою є показником певного ступеня ризику соціальної ситуації розвитку дитини, деякого неблагополуччя в області дитячо-батьківських відносин. Тому в будь-якому разі звернення в консультацію перед психологом постає завдання визначення профілактичних заходів щодо попередження можливих відхилень у розвитку дитини.


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка