Особливості лікування пацієнтів похилого віку




Скачати 468,99 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації30.11.2016
Розмір468,99 Kb.
  1   2
УДК: 616.839-085:616.12-008.331.1:613.98

Особливості лікування пацієнтів похилого віку:

досвід застосування Олатропілу для корекції когнітивної та вегетативної дисфункцій на фоні артеріальної гіпертензії

Кузьмінова Н.В. 1, Осовська Н.Ю.1, Князькова І.І. 2

1 – Вінницький національний медичний університет ім. М.І.Пирогова

2 - Харьківський національний медичний університет

Ключові слова: артеріальна гіпертензія, похилий вік, когнітивні порушення, вегетативна дисфункція, психоемоційний стан, олатропіл

Features of treatment of elderly patients:

experience with Olatropil to correct cognitive and autonomic dysfunction

in the arterial hypertension

Kuzminova N.V.1, Osovskaya N.Y.1, Knyazkova I.I.2

1 - Vinnitsa National Medical University named by Pirogov

2 - Kharkiv National Medical University

Key words: arterial hypertension, advanced age, cognitive impairment, autonomic dysfunction, psycho-emotional state, olatropil

Abstract. The aim of this study was to evaluate the clinical effectiveness and impact of combined antihypertensive therapy with the addition of cerebroprotector Olatropil® on blood pressure (BP), indicators of neuro-cognitive tests, vegetative status in elderly patients with arterial hypertension (AH) and cognitive impairments (CI). The study included 75 hypertensive patients of advanced age (67,4 ± 3,1 years), 37 men and 38 women. Inclusion criteria were the presence of hypertensive patients CI mild to moderate degree. The study group included 39 patients, which in addition to the combined antihypertensive therapy (AHT), received Olatropil® (0.25 g piracetam and aminalon 0.125 g) (production OlainFarm, Latvia) 1 caps. 3 times per day for 3 months. The comparison group consisted of 36 patients who received only adequate, tailor-made, similar to the composition of AGT that patients of the main group, but without adding Olatropil®. The groups were matched for age, sex, anthropometric parameters, diagnosis, duration of hypertension, manifestations and extent of the CI. All patients included in the study, carried out a complete clinical-laboratory and instrumental examination with the use of neuro-cognitive testing methods and evaluation of autonomic dysfunction in accordance with modern requirements to the appointment treatment and at 12 weeks from the beginning. The control group consisted of 26 clinically healthy persons of corresponding age and gender. The results of the clinical evaluation of cognitive function, neuropsychiatric condition and vegetative status of elderly patients with hypertension and CI in the dynamics of treatment indicating the high efficiency of the proposed combination with the addition of AGT cerebroprotector Olatropil®. In addition to the normalization of blood pressure and mental and emotional state showed a significant decrease in cognitive deficits (improved memory, accelerated speed of sensorimotor reactions, increased stamina and concentration) and manifestations of autonomic dysfunction with good endurance prescribed treatment and the absence of adverse reactions. The results allow recommended to add cerebroprotector Olatropil® in the complex therapy of elderly patients with hypertension and cognitive impairment for the correction of cognitive and autonomic dysfunction.
Особенности лечения пациентов пожилого возраста:

опыт применения Олатропила для коррекции когнитивной и вегетативной дисфункций на фоне артериальной гипертензии

Кузьминова Н.В. 1, Осовская Н.Ю.1, Князькова И.И. 2

1 – Винницкий национальный медицинский университет им. Н.И.Пирогова

2 - Харьковский национальный медицинский университет

Ключевые слова: артериальная гипертензия, пожилой возраст, когнитивные нарушения, вегетативная дисфункция, психоэмоциональное состояние, олатропил


Реферат. Целью данного исследования было изучение клинической эффективности и влияния комбинированной антигипертензивной терапии с добавлением церебропротектора Олатропила® на уровень артериального давления (АД), показатели нейро-когнитивного тестирования, вегетативный статус у пациентов пожилого возраста с артериальной гипертензией (АГ) и когнитивными нарушениями (КН). Под наблюдением находились 75 больных АГ пожилого возраста (67,4±3,1 года), 37 мужчин и 38 женщин. Критерием включения в исследование было наличие у больных АГ КН легкой и умеренной степени. В основную группу вошло 39 пациентов, которые кроме комбинированной антигипертензивной терапии (АГТ), получали препарат Олатропил® (пирацетам 0,25 г и аминалон 0,125 г) (производства OlainFarm, Латвия) по 1 капсуле 3 раза в день на протяжении 3 месяцев. Группу сравнения составили 36 больных, которые получали только адекватную, индивидуально подобранную, аналогичную по составу АГТ, что и пациенты основной группы, однако без добавления Олатропила®. Группы были сопоставимы по возрасту, полу, антропометрическим параметрам, диагнозу, длительностью АГ, проявлениям и степени КН. Всем пациентам, включенным в исследование, проводили полное клинико-лабораторное и инструментальное обследование с использованием методов нейро-когнитивного тестирования и оценки вегетативной дисфункции согласно современным требованиям до назначения лечения и через 12 недель от его начала. Контрольную группу составили 26 клинически здоровых лиц соответствующего возраста и пола. Результаты клинической оценки когнитивной функции, психоневрологического состояния и вегетативного статуса пациентов пожилого возраста с АГ и КН в динамике лечения свидетельствовало о высокой эффективности предложенной комбинированной АГТ с добавлением церебропротектора Олатропила®. Кроме нормализации АД и психоэмоционального состояния выявлено достоверное уменьшение когнитивного дефицита (улучшение памяти, ускорение скорости сенсомоторных реакций, повышение стойкости и концентрации внимания) и проявлений вегетативной дисфункции при хорошей переносимости назначенного лечения и отсутствии побочных реакций. Полученные результаты позволяют рекоммендовать добавлять церебропротектор Олатропил® в комплексную терапию пациентов пожилого возраста с АГ и когнитивными нарушениями для коррекции когнитивной и вегетативной дисфункций.
Особливості лікування пацієнтів похилого віку:

досвід застосування Олатропілу для корекції когнітивної та вегетативної дисфункцій на фоні артеріальної гіпертензії

Кузьмінова Н.В. 1, Осовська Н.Ю.1, Князькова І.І. 2

1 – Вінницький національний медичний університет ім. М.І.Пирогова

2 - Харьківський національний медичний університет

Ключові слова: артеріальна гіпертензія, похилий вік, когнітивні порушення, вегетативна дисфункція, психоемоційний стан, олатропіл



Реферат. Метою даного дослідження було вивчення клінічної ефективності та впливу комбінованої антигіпертензивної терапії з додаванням церебропротектора Олатропіла® на рівень артеріального тиску (АТ), показники нейро-когнітивного тестування, вегетативний статус у пацієнтів похилого віку з артеріальною гіпертензією (АГ) і когнітивними порушеннями (КП). Під спостереженням знаходились 75 хворих на АГ похилого віку (67,4±3,1 роки), 37 чоловіків і 38 жінок. Критерієм включення у дослідження була наявність у хворих на АГ КП легкого та помірного ступеня. В основну групу увійшло 39 пацієнтів, які крім комбінованої антигіпертензивної терапії (АГТ), отримували препарат Олатропіл® (пірацетам 0,25 г та аміналон 0,125 г) (виробництва OlainFarm, Латвія) по 1 капсулі 3 рази на день протягом 3 місяців. Групу порівняння склали 36 хворих, які отримували тільки адекватну, індивідуально підібрану, аналогічну за складом АГТ, що і пацієнти основної групи, проте без додавання Олатропілу®. Групи були співставні за віком, статтю, антропометричними параметрами, діагнозом, тривалістю АГ, проявами та ступенем КП. Всім пацієнтам, що були включені в дослідження проводили повне клініко-лабораторне та інструментальне обстеження з застосуванням методів нейро-когнітивного тестування і оцінки вегетативної дисфункції за сучасними вимогами до призначення лікування та через 12 тижнів від його початку. Контрольну групу склали 26 клінічно здорових осіб відповідного віку та статі. Результати клінічної оцінки когнітивної функції, психоневрологічного стану та вегетативного статусу пацієнтів похилого віку з АГ та КП в динаміці лікування свідчило про високу ефективність запропонованої комбінованої АГТ з додаванням церебропротектора Олатропіла®. Крім нормалізації АТ і психоемоційного стану визначено достовірне зменшення когнітивного дефіциту (покращення пам’яті, прискорення швидкості сенсомоторних реакцій, підвищення стійкості і концентрації уваги) та проявів вегетативної дисфункції при доброму сприйнятті призначеного лікування і відсутності побічних реакцій. Отримані результати дозволяють рекомендувати додавати церебропротектор Олатропіл® до комплексної терапії пацієнтів похилого віку з АГ і когнітивними порушеннями для корекції когнітивної і вегетативної дисфункцій.
Артеріальна гіпертензія (АГ) являє собою одну з найголовніших проблем охорони здоров’я в усьому світі завдяки тому, що є одним з провідних факторів ризику розвитку серцево-судинних (СС) захворювань та їх ускладнень, основною причиною цереброваскулярних хвороб, інвалідізації та смертності населення [17, 21, 30, 38]. Сучасна демографічна ситуація як в світі, так і в Україні характеризується безперервним збільшенням в популяції осіб старших вікових груп [29]. За геронтологічною градацією розподілення за віком виглядає наступним чином: молодий вік – до 45 років, середній – 45-59 років, похилий – 60-74 роки, старечий 75- 90 років, люди старіше 90 років вважаються довгожителями. Дані більшості проспективних досліджень, проведених на популяціях з різними географічними, культурними й соціально-економічними характеристиками, показали прямий зв’язок рівня артеріального тиску (АТ) з віком [29, 43]. Тривале підвищення АТ може призвести до ураження органів-мішеней і розвитку цілого ряду ускладнень: інсульту, гіпертензивної енцефалопатії (ГЕ), серцевої і ниркової недостатності та багатьох інших. АГ впливає на стан здоров’я, якість і тривалість життя, особливо пацієнтів літнього віку, є однією з найголовніших причин виникнення і прогресування когнітивного дефіциту [1]. Встановлено, що когнітивні розлади зустрічаються не менш ніж у 73,7% пацієнтів з АГ [12]. Відомо, що тривало існуюча АГ часто супроводжується порушеннями когнітивних функцій в похилому віці [3; 23]. Так, в дослідженні SCOPE було показано, що підвищення АТ у похилих людей призводить до погіршення пізнавальних функцій та розвитку деменції [45]. Вік пацієнтів, в свою чергу, є значущим предиктором розвитку більш важких когнітивних порушень [12, 33]. Ще в 1993 році Hachinski V. запропонував термін «судинні когнітивні розлади» для визначення порушення когнітивних функцій, що виникають внаслідок цереброваскулярного захворювання [41]. Наявність і виразність когнітивних порушень у хворих на АГ не завжди відповідає наявності скарг когнітивного характеру, що свідчить про необхідність об’єктивної оцінки когнітивних функцій у пацієнтів з АГ. При цьому прослідковується достовірний кореляційний зв’язок між виразністю когнітивних розладів та рівнем систолічного АТ [12, 39]. Протективні властивості антигіпертензивних препаратів щодо органів-мішеней вже впродовж багатьох років вважаються одним з важливих критеріїв ефективної терапії АГ, а останніми роками до так званих «кінцевих точок» у лікуванні АГ приєдналася надзвичайно важлива проблема когнітивної дисфункції. На сьогодні доведена необхідність стійкого зниження АТ до цільових значень для раціональної профілактики як легких когнітивних порушень, так і деменції [17, 22, 26]. В силу анатомічних особливостей кровопостачання головного мозку, неконтрольована АГ вражає в першу чергу підкоркові базальні ганглії і глибинні відділи білої речовини головного мозку, сприяючи розвитку лейкоареозу. Дані структури, які відносяться до, так званих, «найулюбленіших» міст локалізації лакунарних інфарктів, є стратегічними для когнітивної діяльності. Помірні когнітивні розлади (ПКР) у пацієнтів з дифузним ураженням білої речовини проявляються тоді, коли об’єм ураження перевищує 10% від загального об’єму білої речовини напівкуль. ПКР являють собою недостатність однієї або декількох когнітивних функцій, що виходять за межі вікової норми, проте не обмежують повсякденну активність, та не сягають деменції [12, 14, Peterson 2003, 2004]. В чисельних дослідженнях підтверджений статистичний зв’язок між виразністю лейкоареозу, числом лакунарних інфарктів і важкістю когнітивних розладів у пацієнтів з АГ [12, 44]. Один з перших симптомів судинного ураження підкоркових структур головного мозку є зниження швидкості реакції і концентрації уваги, що клінічно проявляється загальмованістю психічних процесів, інтелектуальною ригідністю та підвищеною втомлюваністю. При цьому на відміну від первинного дегенеративного ураження головного мозку пам’ять на поточні події і події життя може залишатись відносно інтактною [12, 13]. Саме тому, у хворих похилого віку розвиток когнітивних порушень й високий АТ недооцінюють, оскільки тривалий час може не виникати клінічних проявів. Проте достовірно відомо, що похилий вік безпосередньо є вагомим фактором ризику розвитку когнітивної дисфункції [12, 24; 33]. Останнім часом доведено, що в основі розвитку різних церебральних захворювань є дисфункція систем, які регулюють мозковий кровоток, в тому числі системи авторегуляції мозкової гемодинаміки, системи регуляції системної і церебральної гемодинаміки, зокрема рівня АТ [29; 38]. На постійні емоційні та інформаційні навантаження найбільше реагує вегетативна (автономна) нервова система, що сприяє порушенню адаптаційних механізмів, нейрогуморальної регуляції та розвитку вегетативної дисфункції [7, 8, 17, 18, 22; Осовская, 2012;]. Все це обумовлює пошук методів лікування, що підвищують індивідуальну стійкість органів і систем організму, зокрема головного мозку й церебральної гемодинаміки, особливо у людей похилого віку [29].

Система гама-аміномасляної кислоти (ГАМК) головного мозку приймає участь в центральній регуляції кровообігу, при її активації спостерігається пригнічення симпатичної активності, зниження артеріального тиску [5, 6, 9, 18]. Роль ГАМК у патогенезі вікових порушень діяльності ЦНС є надзвичайно важливою. З віком зменшується маса мозку, число синапсів, змінюється активність ГАМК-ергічної, дофамінергічної, норадренергічної та інших нейротрансміттерних систем. Відомо, що при старінні спостерігається значний дефіцит ГАМК-ергічної медіації: як за рахунок зниження її активної синаптичної концентрації, так і кількості постсинаптичних ГАМК-рецепторів [5]. Ці інволюційні зміни знижують нейрональну пластичність – здатність нейронів до змін функціональних властивостей у відповідь на зовнішні фактори [5, 6, 13, 15]. Зниження нейрональної пластичності призводить до зниження компенсаторних можливостей головного мозку (так званого «церебрального резерву») [13]. Саме послаблення ГАМК-єргічних процесів є суттєвою ланкою розвитку хронічного збудження, і, відповідно, подальшого виснаження відповідних структур мозку. Зазначений фактор створює основу для подальшого розвитку нервової і психічної астенізації та маніфестації відповідних форм патології [5]. Активно обговорюється роль ГАМК у патогенезі таких поширених форм віково-залежної патології як хвороба Паркінсона та хвороба Альцгеймера [5]. Тому пошук засобів спрямованої дії на ГАМК-ергічні процеси в мозку є вельми актуальним напрямком фармакопрофілактики, і, зокрема, геропротекції [5].

З віком не тільки зростає частота розвитку ішемічної хвороби серця (ІХС), атеросклерозу, АГ, ураження ЦНС, а і змінюється клінічна картина захворювань [16, 31]. Саме тому, знання особливостей клініки і удосконалення методів діагностики та лікування хворих похилого і старечого віку мають особливу актуальність і значимість. Слід пам’ятати, що особи похилого віку мають підвищену чутливість до побічних дій більшості психотропних препаратів. Дуже часто відмічається безконтрольний прийом ліків з формуванням залежності від бензодіазепінових транквілізаторів і комбінованих седативних засобів, що містять фенобарбітал (корвалол, барбовал), які накопичуються в організмі, оказують токсичний вплив, погіршують когнітивні функції. Саме тому, літні пацієнти потребують призначення безпечної терапії і особливої уваги лікаря при її підборі.

Дуже важливим є те, що вікові особливості організму суттєво змінюють фармакокінетику і фармакодинаміку лікарських засобів [46]. У похилих та старечих людей підвищується вірогідність інтоксикації лікарськими препаратами, фармакологічної несумісності, підвищеної чутливості до ліків. З віком не тільки скорочується межа між ефективною і небезпечною зоною дії лікарських препаратів, але і сам організм стає більш вразливим до ефектів останніх. Фармакокінетика лікарських засобів у осіб похилого і старечого віку характеризується: сповільненням всмоктування в шлунково-кишковому тракті, зміною розподілення в організмі, зниженням перетворення і метаболізму ліків в печінці, зменшенням їх виведення [16; 25, 46].

В геріатричній практиці найбільш розповсюдженим способом введення ліків в організм є пероральний, тобто прийом внутрішньо. Зменшення поверхні, що всмоктує, зниження кровопостачання в мезентеріальних судинах, порушення мікроциркуляції та моторики шлунково-кишкового тракту у літніх осіб призводять до порушення всмоктування, і тим самим до сповільнення настання фармакотерапевтичного ефекту. Особливе значення мають порушення моторики кишківника: закрепи сприяють збільшенню всмоктування лікарських препаратів, напроти, послаблений стілець або прийом проносних засобів зменшують засвоєння препарату і послаблюють терапевтичний ефект. Відомо, що найшвидше в організмі ліки потрапляють в паренхіматозні органи, дещо повільніше – в м’язи і ще повільніше – в жирову тканину. Зменшення з віком м’язової маси і, навпаки, збільшення жирової тканини призводять до того, що доза лікарського препарату для осіб молодого віку стає завищеною в похилому і старечому віці. В організмі лікарський препарат зв’язується з білками, в основному з альбумінами, і зв’язана частка препарату стає неактивною. З віком, відбувається зниження синтезу альбумінів в печінці і внаслідок цього, зростає активна частка лікарського препарату в сироватці крові. До того ж, з віком, прогресивно знижується кількість функціонуючих нефронів, тому виведення продуктів метаболізму, в тому числі і ліків, сповільнюється, отже зростає ризик кумуляції [16, 25 46]..

Таким чином, враховуючи особливості фармакокінетики і фармакодинаміки ліків в організмі людей, старіших за 60 років, доза в геріатричній практиці повинна бути меншою (в 1,5-2 рази) порівняно з дозою для осіб молодого та середнього віку.

Крім того, обов’язковими вимогами до лікарських засобів, що призначаються літнім пацієнтам є: добре сприйняття – збереження або покращення якості життя та відсутність взаємодії з іншими препаратами, які часто використовуються в похилому віці.

При призначенні лікування пацієнтам похилого та старечого віку необхідно притримуватись наступної тактики: режим прийому препаратів має бути простим, по можливості мінімум лікарських засобів, до того ж лікування повинно бути доступним для пацієнта. В геронтології існують певні принципи терапії: лікування починають з малих доз препаратів, потім дозу поступово збільшують до мінімально ефективної; на етапі підбору дози переваги надаються препаратам короткої дії (зменшується ризик кумуляції), в стадії тривалого лікування – пролонговані препарати в мінімально ефективній дозі; лікування не повинно погіршувати перебіг супутніх захворювань; необхідно уникати поліпрагмазії (одночасного призначення безлічі препаратів); бажано обирати прості схеми лікування (прийом 1-2 рази на день), за необхідності давати письмові роз’яснення, узгоджувати схеми терапії і методи контролю з членами родини або родичами хворого [16]. Все це накладає на лікаря, який опікується літніми пацієнтами, велику відповідальність.

Важливим є пошук шляхів мінімізації кількості лікарських засобів, які необхідно призначати даній категорії хворих і при цьому впливати на максимальну кількість симптомів [23]. Одним з підходів вирішення в нейрофармакології питання пошуку та розробки нових більш ефективних та безпечних засобів церебропротективної дії є дизайн комбінованих препаратів на основі поєднання їх фармакологічних ефектів, але з різним механізмом дії. Це пов’язано зі спробою взаємного посилення головних фармакодинамічних властивостей препаратів, що входять до складу комбінацій, а також одержання засобу з поліфункціональною фармакологічною активністю. Дослідження українських вчених в цьому напрямку дозволили розробити новий препарат, який отримав назву «Олатропіл» [37]. «Олатропіл» - препарат у лікарській формі капсул, до складу якого входять пірацетам - 0,25 г та аміналон – 0,125 г [3, 37].

Сама ідея створення такого препарату полягала в тому, що обидві складові компоненти пірацетам і аміна­лон, володіючи ноотропною церебропротектор­ною активністю, реалізують свій фармакологічний вплив, діючи на різні ланки регуляції функціональ­ного стану нейронів головного мозку. Аміналон, будучи γ-аміномасляною кислотою, у першу чергу, взаємодіє з ГАМК-рецепторами, відтворюючи синаптичні і метаболічні ефекти ГАМК [37]. Пірацетам за своєю хімічною будовою являє со­бою структурний аналог циклічної γ-аміномасляної кислоти, похідний пирролідону. Згідно з сучасними уявленнями його ак­тивуюча дія на енергетичний потенціал нейрона, посилення синтезу РНК і антигіпоксичний ефект пов'язана з впливом на метаболічну субодиницю глутаматного рецептора [3, 6, 37]. Механізм дії пірацетаму пов’язаний насамперед зі зміною метаболічних, біоенергетичних процесів в нервовій клітині, з підвищенням швидкості обертів інформаційних макромолекул і активацією синтезу білку [3, 6, 36]. Усе це свідчить про те, що однакові фармакодинамічні властивості пірацетаму та аміналону досягаються різними механізмами їхньої дії. Тому можна було очікувати, що обидва компоненти Олатропілу здатні підсилювати ноотропні ефекти один одного і, можливо, виявляти нові фармакологічні властивості [37]. У зв'язку з цим були проведені відповідні експериментальні і клінічні дослідження препарату Олатропіл® [23, 37]. Клініко-експериментальні дослідження показали, що Олатропіл® володіє церебропротекторною, ноотропною і антиамнестичною активністю, що вірогідно перевищує як пірацетам, так і аміналон. Церебропротективна дія олатропілу виявляється в дозах у 2 рази менших, ніж офіцинальні дози піра­цетаму та аміналону. Це важливо не тільки для фар­макодинаміки препарату, але і з погляду лікарської токсикології і фармакоекономіки [37]. Особливого значення дані властивості препарату набувають при лікування людей похилого віку, при терапії яких доза препаратів має бути апріорі зменшена в 1,5 – 2 рази. На відміну від пірацетаму та аміналону у Олатропіла® встановлені нові фармакологічні властивос­ті, а саме здатність підвищувати не тільки розумову, але і фізичну працездатність. До того ж, Олатропіл® проявляє анксіолітичний вплив на психоемоційний статус, не чинить виразного впливу на церебральну гемодинаміку, але на відміну від пірацетаму та аміналону вірогідно знижує рівень систолічного АТ [37], що також є важливим при лікуванні пацієнтів з АГ. Отже, при комплексній дії обох компонентів посилюються ноотропні, судиннорегулюючі і антигіпоксичні процеси, підвищується фізична працездатність, покращується переносимість стресорних впливів різного генезу [4, 5, 37].

Дослідження, що проведені у пацієнтів з дисциркуляторногю енцефалопатією на фоні важкої соматичної патології (в тому числі і АГ) показали, що Олатропіл® справляє виражений ефект не тільки на когнітивні функції, а і на емоційний статус, володіє вазотропною і вегетостабілізуючою дією при доведеній безпечності застосування і добрим сприйняттям призначеного лікування [19]. Згідно результатів досліджень по застосуванню Олатропілу у пацієнтів з органічним ураженням головного мозку з ПКР показано, що Олатропіл є ефективним комбінованим ноотропним препаратом з вираженим позитивним впливом на когнітивні функції та з хорошим профілем безпеки, що дозволяє широко його використовувати в амбулаторній і поліклінічній практиці [32]. У хворих з наслідками перенесеної ЧМТ під час лікування Олатропілом® спостерігалось покра­щання самопочуття і регрес органічної неврологіч­ної симптоматики, що у переважній більшості випадків співпадало з пози­тивною динамікою електрофізіологічних, допплеро­графічних та психологічних показників та було мак­симально вираженим наприкінці курсу лікування (через 1 місяць). За даними катамнестичного спосте­реження, ефект від проведеної корекції Олатропілом® зберігався до 3-х місяців [11]. Також підтверджена висока ефективність Олатропілу® в дозах, що рекомендована виробником, в лікування астенії різного походження та його добре сприйняття [36]. Застосування Олатропілу® в комплексному лікуванні хворих з ГЕ сприяло підвищенню ефективності терапії в цілому за рахунок корекції емоційно-вегетативних порушень (зменшення тривожності і вегетативної лабільності) та покращення когнітивних функцій [23].

З точки зору безпечності ноотропної фармакоте­рапії, важливими перевагами Олатропілу є: 1) зниження дози пірацетаму, порівняно з його монопрепаратами, при збереженні рівної ефективності та зменшення побічних дій: отже, Олатропіл® ви­гідно відрізняється від високодозових мо­нопрепаратів пірацетаму; 2) можливість корекції, за рахунок ГАМК-ергічного компоненту дії аміналону, небажа­ного у цілій низці випадків надмірного збу­джуючого ефекту пірацетаму (порушення сну, роздратованість тощо); 3) відсутність, у більшості випадків, необхіднос­ті додаткового призначення: а) анксіолітиків — за наявності супутніх симптомів тривож­ності, хвилювання, психоемоційної лабіль­ності; б) вазотропних препаратів — за наяв­ності цереброваскулярних порушень легкого або помірного ступеню [3, 4, 6]. Таким чином, Олатропіл відповідає всім сучас­ним вимогам до безпечності ноотропних засобів, у поєднанні з високою ефективністю препарату, ви­явленою в неврологічній практиці [4, 9, 19]. За рахунок більш широкого клініко-фармакологічного спек­тру дії, ніж у конвенційних «істинних ноотропів», Олатропіл дозволяє реалізувати якісно іншу страте­гію ноотропної фармакотерапії, порівняно з існую­чими такого роду засобами, дозволяє розширити та вдосконалити методологію та методику клінічного застосування ноотропів [4, 6], а враховуючи половинні дози препаратів пірацетаму та аміналону, що входять до його складу, може розглядатись як ефективний і безпечний препарат для застосування в геріатричній практиці.

Підсумовуючи вищезазначене, для адекватного лікування хворих похилого віку з АГ та когнітивними розладами необхідно застосування комбінованої ефективної та безпечної терапії, що буде з одного боку контролювати рівень АТ, а с другого – надавати нейропротективну дію та коригувати вже існуючи когнітивні та емоційно-вегетативні порушення. Відкритим залишається питання взаємодії, сумісної ефективності та безпеки комплексного лікування антигіпертензивними засобами та церебропротекторами різних груп. Відсутня доказова база щодо ефективності ноотропних препаратів на тлі базисної терапії АГ, а також впливу нейропротекторів безпосередньо на перебіг АГ і органи-мішені. Тому розробка та застосування високоефективних і водночас безпечних церебропротекторних препаратів у хворих на АГ похилого віку є важливим питанням і завданням сучасної медицини [17, 22, 26].

Отже, метою даного дослідження було вивчення клінічної ефективності та впливу комбінованої антигіпертензивної терапії з додаванням церебропротектора Олатропіла® на рівень АТ, показники нейро-когнітивного тестування, вегетативний статус у пацієнтів похилого віку з АГ і когнітивними порушеннями.


  1   2


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка