Особливості укладення договорів страхування




Скачати 37,68 Kb.
Дата конвертації19.07.2017
Розмір37,68 Kb.
ОСОБЛИВОСТІ УКЛАДЕННЯ ДОГОВОРІВ СТРАХУВАННЯ

Міловська Н.В., к.ю.н., доцент,

науковий співробітник Науково-дослідного інституту

приватного права і підприємництва ім. академіка Ф. Г. Бурчака НАПрН України,

Під договором страхування розуміється такий договір, за яким одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України) [1].

Порядок укладення договору страхування підпорядковується як загальним нормам, які регулюють укладення цивільно-правових договорів, так і спеціальним вимогам, передбаченим страховим законодавством. За загальним правилом (ст. 638 ЦК України) договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Для укладення договору страхування страхувальник подає страховикові письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування (ст. 18 Закону України «Про страхування») [2].

Страхувальник у своїй заяві повідомляє про своє бажання укласти договір страхування, зазначаючи, що саме він страхує і на яку суму. Крім того, він засвідчує, що ознайомлений з правилами та умовами страхування, і наводить всі відомості, необхідні страховику для визначення розміру страхової виплати.

Отримавши заяву, страховик проводить андеррайтинг – діяльність з ідентифікації, аналізу, оцінки ризиків та визначення можливості страхування. Особливості ризиків у кожному виді страхування зумовлюють специфіку проведення андеррайтингу, а його основне завдання полягає у відборі ризиків

для формування збалансованого й рентабельного страхового портфеля. У разі необхідності страховик вправі запросити у страхувальника баланс або довідку про фінансовий стан, підтверджені аудитором (аудиторською фірмою), а також інші необхідні документи [3, с. 379]. Якщо відомості, повідомлені страховику, завідомо неправдиві і неповні, то страховик має право вимагати визнання договору недійсним.

У країнах Європейського співтовариства розроблені правові норми дії договору страхування, які мають свої особливості. В одних країнах законодавством встановлено зобов’язувальний характер заяви про страхування і надано для страховика акцептний період, тобто період, протягом якого страховик має дати згоду й укласти договір страхування (Німеччина, Італія, Данія), в інших заява про страхування не має зобов’язувального характеру (Бельгія, Іспанія, Франція, Велика Британія) [4, с. 291].

ЦК України (ст. 981) та Закон України «Про страхування» (ст. 17) передбачають, що договір страхування укладається у простій письмовій формі, недодержання якої тягне за собою його нікчемність. Вимоги щодо письмової форми договору страхування визначаються загальними нормами стосовно письмової форми правочину (ст. 207 ЦК України).

Зміст договору страхування може бути зафіксований в одному документі, підписаному його сторонами. Проте страхова практика виробила особливу форму договору страхування – страхове свідоцтво (поліс, сертифікат). На підставі заяви (пропозиції) страхувальника страховик видає страхувальнику страхове свідоцтво (поліс, сертифікат), посвідчуючи таким чином факт укладення договору страхування, який і є формою договору страхування (ст. 18 Закону України «Про страхування»). Для того щоб страхове свідоцтво (поліс, сертифікат) мало силу договору, воно має містити всі істотні умови договору страхування.

Таким чином, згідно зі ст. 207 та ч. 1 ст. 981 ЦК України письмова форма договору страхування може забезпечуватися такими способами: 1) шляхом складання одного документа, підписаного сторонами; 2) шляхом вручення страховиком страхувальникові u1089 страхового свідоцтва (поліса, сертифіката); 3) шляхом обміну документами між сторонами будь-яким видом зв’язку (поштовим, телеграфним, телетайпним, телефонним, електронним чи іншим), що дозволяє достовірно встановити, що документ пропонує саме сторона договору страхування.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Однак, для вступу договору страхування в силу недостатньо того, щоб всі його умови, у тому числі істотні, були погоджені і сторони підтвердили це своїми підписами. У більшості випадків для вступу договору страхування в силу потрібна сплата першого страхового платежу (ст. 983 ЦК України). За законодавством Німеччини, Іспанії, договір страхування також набуває чинності з моменту сплати першого страхового внеску. Однак, відповідно до законодавства Бельгії, Данії, Люксембургу, Нідерландів, Португалії, Великої Британії, договір страхування набуває чинності з моменту його укладання, якщо немає домовленості про інше. У Франції, Греції, Ірландії договір набуває чинності з моменту, передбаченого в

договорі. Зокрема, в Ірландії – якщо в договорі немає спеціальної вказівки – він набуває чинності з моменту його укладання [4, с. 293].

Разом з тим згідно зі ст. 983 ЦК України в договорі страхування, крім обов’язковості сплати страхового платежу, може бути «передбачено інше». Це означає, що сторони можуть погодити в умовах договору страхування положення про те, що він починає діяти з моменту його підписання страховиком і страхувальником.

Література:

1. Цивільний кодекс України: Прийнятий 16 січня 2003 року. – К.: Істина, 2003. – 368 с.

2. Закон України «Про страхування» від 7 березня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 18. – Ст. 78.

3. Цивільне право України. Підручник у 2 т. Том 2 / За заг. ред. В. І. Борисової, І. В. Спасибо-Фатєєвої, В. Л. Яроцького. – К., 2007. – 480 с.



4. Яворська Т. В. Страхові послуги: навч. посібник / За ред. проф. С. К. Реверчука. – К. : Знання, 2008. – 350 с.


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка