Освіта осіб з інвалідністю в Україні Тематична національна доповідь Київ -2010 Тематичну національну доповідь «Освіта осіб з інвалідністю в Україні»




Сторінка14/59
Дата конвертації23.10.2016
Розмір8,86 Mb.
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   59

Особливості діяльності закладів освіти для дітей із особливими потребами

Спеціальні загальноосвітні навчальні заклади для розумово відсталих дітей

В Україні створено широку мережу спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для розумово відсталих учнів. На сьогодні функціонує 224 заклади для розумово відсталих дітей, у яких навчаються 26, 9 тис. учнів

Спеціальне завдання загальноосвітніх навчальних закладів для розумово відсталих учнів - корекція вад пізнавальної діяльності учнів та психофізичного розвитку. В таких навчальних закладах діти перебувають під наглядом кваліфікованих педагогів та вихователів, які проводять значну за обсягом корекційну роботу, що сприяє виправленню вад розвитку учнів. Також функціонують спеціальні загальноосвітні навчальні заклади школи з подовженим днем, спеціальні класи при загальноосвітніх школах. Тут діти знаходяться протягом всього дня. У першій половині дня проводяться навчальні заняття, далі організовується виховна робота та відпочинок.

У структурі спеціальних загальноосвітніх навчальних для розумово відсталих дітей виділяється два ступені – початковий (1-4) і середній (5-10). Між ними забезпечується єдність та взаємозв'язок усіх компонентів навчально-виховної та корекційної роботи. Спеціальна школа не дає цензової освіти. Для учнів, які за рівнем інтелекту можуть опанувати одну професію на рівні кваліфікаційного розряду у школах організовуються (9-10) класи з виробничим навчанням. Випускники школи з вищим рівнем професійних можливостей можуть навчатися у спеціальних групах при професійно-технічних училищах. У школі реалізується принцип диференційованого навчання. Це дозволяє в умовах одного класу здійснювати навчання дітей з більшими та меншими пізнавальними можливостями. Переважна більшість учнів з розумовою відсталістю успішно розвивається, одержує необхідні для самостійного життя і праці знання та навички.


Спеціальні загальноосвітні навчальні заклади для

дітей сліпих та зі зниженим зором
В Україні функціонує 35 спеціальні загальноосвітні навчальні заклади – школи-інтернати: 6 – для сліпих та 29 – для дітей зі зниженим зором.

Єдина в Україні Харківська обласна спеціальна гімназія-інтернат для сліпих дітей імені В.Г. Короленка здійснює підготовку з трудового, гуманітарного, природничо-математичного та музично-педагогічного профілів. У процесі навчально-виховної роботи учні з глибокими порушеннями зору отримують якісну середню освіту на рівні змісту і вимог масової загальноосвітньої школи. В процесі корекційно-розвивальної та реабілітаційної роботи долаються або нівелюються недоліки пізнавальної діяльності учнів, відбувається трудова і соціальна реабілітація, моральна і психологічна підготовка до громадсько корисної діяльності в сфері матеріального виробництва. Чимало випускників спеціальних шкіл працює на підприємствах УТОС.

Загалом у спеціальних загальноосвітніх закладах для сліпих та зі зниженим зором дітей працюють високопрофесійні педагоги, зокрема вчителі вищої категорії, вчителі-методисти, старші вчителі.

Навчально-виховний процес даних форм закладів спрямований на активізацію та розвиток творчого потенціалу вихованців, формування віри у себе та у свої можливості.

Закінчуючи навчання у даних видах закладів, діти отримують повну середню освіту.

Дані школи - інтернатного типу, в яких створено належні умови для всебічного розвитку вихованців, корекції порушень їх розвитку, отримання доступної освіти. Діти з глибокими порушеннями зору отримують міцні та якісні знання й уміння з основ наук, навчаючись у 20 предметних кабінетах, в яких зібраний багатий дидактичний матеріал, технічні навчальні засоби та необхідні для вивчення окремих предметів тифлоприлади. Функціонують комп’ютерні класи, працюючи в яких вихованці школи опановують спеціальність оператора комп’ютерного набору.

Так, у школі-інтернаті № 5 м. Києва запроваджена спеціальність масажиста, для чого створений кабінет лікувального масажу. Допомагають дітям набути ці спеціальності кваліфіковані викладачі Вищого медичного коледжу та Міжрегіонального вищого професійного училища зв’язку. Шкільна бібліотека школи має озвучені художні твори, літературу, видруковану рельєфно-крапковим шрифтом Брайля. У школі-інтернаті створено всі умови для розвитку творчих здібностей вихованців. Працює понад 20 гуртків художньо-прикладного мистецтва і технічного спрямування, музичні студії, шкільний хор і театр, вокально-інструментальний ансамбль. Серед обдарованих учнів є лауреати міжнародного конкурсу баяністів імені Луї Брайля, Всеукраїнського фестивалю дітей-інвалідів «Повір у себе», спортивних олімпіад, міських змагань з шашок і шахів. Здібні учні школи нагороджені іменними стипендіями голови Подільської районної адміністрації у м. Києві. На базі школи проходять педагогічну практику студенти-тифлісти Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова, проводяться експериментальні дослідження лабораторії тифлопедагогіки Інституту спеціальної педагогіки НАПН України.

Спеціальні загальноосвітні навчальні заклади для

дітей глухих та зі зниженим слухом
В Україні функціонує 56 спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей з порушенням слуху. З них шкіл для глухих дітей – 31, для дітей зі зниженим слухом – 25. В усіх школах є класи для дітей з комбінованими вадами. Педагогічний процес у даних типах шкіл забезпечується фахівцями, які мають спеціальну освіту. На базі шкіл-інтернатів студенти сурдопедагоги проходять педагогічну практику. Усі школи надають учням середню освіту.

Шкільні заклади для дітей з порушенням слуху не є одноманітними та шаблонними, поряд з впровадженням основних завдань навчально-виховного процесу вони реалізують ті чи інші напрями діяльності, які сприяють їхньому розвитку. Так, у школі-інтернаті м. Харкова для глухих дітей широко розгорнуті народні ремесла, у Теребовлянській школі-інтернаті – городництво, а у Березівській та Косівській школах-інтернатах для дітей зі зниженим слухом активно втілюється фізкультурно-оздоровча діяльність зі спортивними напрямами.

Школи-інтернати обладнані звукопідсилювальною апаратурою, майже усі діти слухопротезовані апаратами індивідуального користування, певна частина дітей – кохлеарними імплантами.

Спеціальні загальноосвітні навчальні заклади для

дітей з тяжкими порушеннями мовлення

В Україні створено різні освітні заклади для дітей та підлітків з вадами мовлення, напрямами роботи в яких є:



  • діагностично-консультативний,

  • навчально-виховний,

  • корекційно-компенсаторний,

  • реабілітаційний.

У системі шкільної освіти логопедичну допомогу дітям надають спеціальні школи-інтернати для дітей з психофізичними вадами, санаторні школи-інтернати, логопункти при масових школах. Діти з важкою мовленнєвою патологією отримують допомогу в школах – інтернатах відповідного профілю, а також в класах, що відкриваються останнім часом при загальноосвітніх школах. На сьогоднішній день в Україні існує 16 спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей з тяжкими порушеннями мовлення, в яких навчаються 2,9 тис. учнів.

Відповідно наказу Міністерства освіти і науки України від 15.09.2008 (N 852) до спеціальних шкіл (шкіл-інтернатів) для дітей з тяжкими порушеннями мовлення зараховуються діти 6(7) років з нормальним слухом та первинно збереженим інтелектом, які мають тяжкі системні мовленнєві порушення (алалія, дизартрія, ринолалія, афазія, заїкуватість, загальне недорозвинення мовлення), що перешкоджають навчанню у загальноосвітньому навчальному закладі, оскільки тяжкі органічні порушення мовлення центрального походження, як правило, зумовлюють специфічну затримку психічного розвитку дитини.

За наявності достатнього контингенту учнів (вихованців) з однорідними порушеннями мовлення (алалія, афазія, заїкуватість та ін.) створюються окремі класи з обов'язковим обліком мовленнєвого рівня кожного учня.

Не зараховуються до спеціальних шкіл (шкіл-інтернатів) для дітей з тяжкими порушеннями мовлення діти, які:



  • мають знижений слух;

  • розумову відсталість;

  • хворі на епілепсію, з частими денними або нічними судомними нападами;

  • хворі на шизофренію з психопатоподібними розладами;

  • страждають стійким денним і нічним енурезом;

  • не обслуговують себе у зв'язку з тяжкими фізичними вадами і потребують особливого догляду;

  • мають мовленнєві порушення, що можуть бути виправлені в процесі індивідуальних занять з учителем-логопедом.

З учнями, які мають мовленнєві вади, учителями-логопедами школи проводяться індивідуальні або групові заняття з розвитку мовлення. Ці заняття регламентуються окремим розкладом. Групи комплектуються з урахуванням однорідності мовленнєвих порушень (2-4 учні).

Зміст корекційно-розвивальних занять спрямований на вирішення специфічних завдань, зумовлених особливостями психофізичного розвитку учнів і реалізується через навчальні предмети та курси у початковій школі для дітей з тяжкими порушеннями мовлення: «Логоритміка», «Розвиток мовлення», «Розвиток зв'язного мовлення», «Лікувальна фізкультура».

За таких умов найбільшою мірою вдається забезпечити освітні запити школярів з тяжкими вадами мовлення, соціально-психологічну реабілітацію; стимулювати їхню пізнавальну та мовленнєву активність; реалізувати можливості особистісного розвитку. Організація допомоги дітям у школах-інтернатах для дітей з важкими вадами мовлення дає змогу реалізувати комплексний та системний підхід, цілісне конструювання змісту освіти; забезпечити достатність складових у навчально-виховній, корекційній роботі для відображення всіх елементів соціального досвіду; оптимізувати часові та просторові параметри розподілу змісту освіти; реалізовувати допомогу в оволодінні загальноосвітніми знаннями на спеціальних заняттях, створювати певну наступність між ланками освітнього простору.

Слід ще раз зауважити, що робота з корекції та розвитку мовлення обов’язково проводиться в школах-інтернатах для дітей з вадами слуху, зору, розумовою відсталістю, ЗПР, порушеннями опорно-рухового апарату (ДЦП), хоча з урахуванням характеру та тяжкості сенсорної, інтелектуальної вади дитини логокорекційний вплив відрізняється і за змістом, і за формами проведення. У роботі з такими дітьми використовуються специфічні прийоми корекції та розвитку в них мовленнєвих навичок, створюється полісенсорна основа для опанування дітьми усним та писемним мовленням.

Коротко охарактеризувавши наявну систему шкільної логопедичної допомоги, варто визначити напрями та динамічні характеристики її розвитку на сучасному етапі. Необхідно зважати на тенденцію збільшення відсотка дітей та підлітків з різними видами мовленнєвої патології, значне місце серед яких посідають вади мовлення центрального характеру органічного генезу. Наслідком навіть незначного органічного ушкодження мозку в перінатальний або ранній постнатальний період розвитку дитини часто стає порушення формування різних функціональних систем, що викликає затримку та патологічний розвиток різних боків мовлення (у дітей виникають фонетико-фонематичний недорозвиток (ФФН), загальний недорозвиток мовлення (ЗНМ). Наслідком мінімальної мозкової дисфункції часто стає затримка психічного розвитку (ЗПР церебрально-органічного генезу), яка поєднується із ЗНМ. У період шкільного навчання в таких дітей спостерігаються значні утруднення в оволодінні писемним мовленням, що викликає стійку неуспішність у навчанні.

Зауважимо, що надання логопедичної допомоги дітям шкільного віку утруднюється за причини виникнення деяких проблем. Далеко не в кожній школі є логопед, навіть за наявності логопункту (1 ставка логопеда розрахована на 20 початкових класів, тобто спеціаліст одночасно обслуговує 3 (4–5) масових загальноосвітніх шкіл та дитсадків) складно охопити логопедичною допомогою всіх дітей, які її потребують. Логопед школи, в першу чергу, бере на заняття дітей з такими вадами мовлення, наявність яких призводить до неуспішності в оволодінні навчальною програмою (це діти з ФФН, ЗНМ, порушеннями писемного мовлення). У зв’язку з процесом інклюзії в масову школу дітей з психофізичними особливостями допомоги логопеда в окремих випадках потребують діти з важкою мовленнєвою патологією, вадами слуху, ЗПР, ДЦП. Дітям із складною структурою мовленнєвого порушення допомога логопеда потрібна тривалий час і не тільки в початковій школі, але ж законодавством поки що не передбачені спеціальні освітні послуги учням середньої та старшої школи. Водночас, статистичні дані в одній лише Київський області за 2009-2010 навчальний рік свідчать про те, що було виявлено 7624 дитини шкільного віку з порушеннями мовленнєвого розвитку.



Спеціальні загальноосвітні навчальні заклади інтенсивної педагогічної корекції (для дітей із затримкою психічного розвитку)

В Україні існує 35 шкіл інтенсивної педагогічної корекції, в яких навчаються 4,5 тис. учнів із затримкою психічного розвитку. До них зараховуються діти 6 (7) років з уповільненим темпом психічного розвитку, але з потенційно збереженими можливостями інтелектуального розвитку. До спеціальної школи (школи-інтернату) для дітей із затримкою психічного розвитку (інтенсивної педагогічної корекції) можуть зараховуватися і діти з такими клінічними характеристиками: затримка розвитку за типом конституціального (гармонійного) психічного і психофізичного інфантилізму; затримка розвитку соматогенного походження з явищами стійкої соматичної астенії, соматогенної інфантилізації; затримка розвитку психогенного походження у разі патологічного розвитку особистості невротичного характеру з явищами психічної загальмованості, психогенної інфантилізації. Учні (вихованці) із затримкою психічного розвитку, які навчаються у 1-4-х класах, у міру відновлення здоров'я, досягнення стабільних успіхів у навчанні переводяться до загальноосвітньої школи. Не зараховуються до спеціальної школи (школи-інтернату) для дітей із затримкою психічного розвитку (інтенсивної педагогічної корекції) діти з такими клінічними формами і станами: розумова відсталість; органічна деменція різного походження; виражені вади слуху, зору, опорно-рухового апарату; психопатія і психопатоподібні стани різного характеру, різні нервово-психічні розлади, що не зумовлюють порушень пізнавальної діяльності; педагогічна (соціальна) занедбаність, що не зумовлена порушеннями пізнавальної діяльності. Зміст корекційно-розвивальних занять спрямований на вирішення специфічних завдань, зумовлених особливостями психофізичного розвитку дітей із затримкою психічного розвитку і реалізується через такі навчальні предмети та курси: "Корекція розвитку", "Розвиток мовлення".



Спеціальні загальноосвітні навчальні заклади для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату

В Україні функціонує 21 школа для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату, в яких навчаються 2,4 тис учнів. До такої спеціальної школи (школи-інтернату) зараховуються діти 6(7) років, які самостійно пересуваються, не потребують індивідуального догляду та мають захворювання: церебральні паралічі; наслідки поліомієліту у відновному і резидуальному станах; артрогрипоз, хондродистрофія, міопатія, наслідки інфекційних поліартритів; інші вроджені і набуті деформації опорно-рухового апарату. Діти, у яких, крім рухових розладів, констатується затримка психічного розвитку та розумова відсталість, виокремлюються в окремі класи у складі цієї школи. У спеціальній школі (школі-інтернаті) за наявності відповідних умов та кадрового забезпечення можуть навчатися діти з порушеннями опорно-рухового апарату, які не обслуговують себе у зв'язку з грубими руховими порушеннями та потребують індивідуального догляду та супроводу відповідно до індивідуальної програми реабілітації, стан здоров'я яких дозволяє перебувати в дитячому колективі відповідно до режиму, рекомендованого лікарями. Не зараховуються до спеціальної школи (школи-інтернату) для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату діти, які: не пересуваються без сторонньої допомоги, не обслуговують себе у зв'язку з тяжкими руховими порушеннями, за станом здоров'я яким протипоказано перебування в дитячому колективі; страждають частими епілептичними нападами; страждають стійким енурезом і енкопрезом внаслідок органічного ураження центральної нервової системи; крім порушень опорно-рухового апарату, страждають терапевтично-резистентними судомними нападами, шизофренією з наявністю продуктивної симптоматики, тяжкими порушеннями поведінки, небезпечними для дитини та оточуючих; мають тяжку, глибоку розумову відсталість. У спеціальній школі (школі-інтернаті) для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату тривалість уроків у п'ятих-тринадцятих класах може становити 40 хвилин за погодженням з відповідними органами управління освітою та установами державної санітарно-епідеміологічної служби. У спеціальній школі (школі-інтернаті) для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату особлива увага приділяється медичному контролю за дотриманням рухового та ортопедичного режиму на уроках та в позаурочний час.



Психологічний супровід особистісного розвитку в спеціальній освіті

Необхідність перегляду етичних, аксіологічних і культурних аспектів спеціальної освіти обумовлена потребою у забезпеченні кожній особистості дитини з особливостями психофізичного розвитку можливості зрозуміти іншого у всій його своєрідності та зрозуміти світ з його хаотичним рухом до певної єдності. Але для цього необхідно починати з вміння розуміти самих себе. На цій основі і вибудовується Перший принцип освіти: «навчитися жити разом».

Західне суспільство, ґрунтуючись на принципах особистісної автономії і поваги до прав людини в дусі Конвенції про права людини, передбачає захист громадянина від втручання в особисте життя, навіть з добрими виховними цілями. Безпосередньо ж адаптивну функцію виконує розгалужена система психологічного консультування, яка має дуже широкий спектр індивідуалізованої допомоги кожному, хто цього потребує.

Психологічний супровід особистісного розвитку в спеціальній освіті України має спрямовуватись на допомогу у набутті дитиною з особливостями психофізичного розвитку необхідних, конкурентоспроможних особистісних якостей, відповідних до нових форм життя. Передусім доцільно звернути увагу на формування у дітей з особливими потребами вже у межах шкільного навчання креативності у пізнавальній сфері, багатовимірності свідомості та самосвідомості, здатності інтегрувати різноманітні особистісні ідентифікації, бути гнучким й адаптивним. Окрім того, психологічні технології мають враховувати особливості емоційної сфери дитини з особливостями психофізичного розвитку, формуючи здатність до регуляції власних почуттів враховувати їх досить широкий спектр вираження, формувати у дитини здатності до усвідомлення та прийняття власних емоцій та почуттів, вміти їх толерантно виражати. Така тенденція конструктивно впливає і на розв’язання основних завдань навчально-виховного процесу спеціального загальноосвітнього закладу.

Проблема, з якою зустрілася спеціальна школа, – це прояв асоціативної поведінки дітей з особливими потребами, яка є наслідком не тільки неефективності впроваджуваних навчально-виховних технологій, але й зумовлюється специфікою психофізичного розвитку самої дитини. Саме розв’язання завдання переведення з переважно реактивної поведінки дитини з особливостями психофізичного розвитку в проактивну має стати одним із основних у процесі психологічного супроводу дітей з особливими потребами.

Важливим напрямом є також розвиток у дітей з особливими потребами у межах шкільного навчання навичок конструктивного спілкування, формування загальних принципів розуміння сутності найпростіших соціальних процесів і явищ з метою запобігання конфліктів, стресових ситуацій, неадекватної соціальної поведінки, «втечі від реальності» в алкоголізм, наркоманію, віртуальне комп’ютерне середовище.

На сучасному етапі виникає потреба здійснювати аналіз психологічних закономірностей становлення та розвитку духовності особистості дитини з особливостями психофізичного розвитку у межах шкільного навчання, необхідність у моделюванні системи психолого-педагогічних впливів на процес розвитку особистісної активності дитини з особливими потребами в освітньому просторі. Саме такі актуальні потреби мають розв’язуватися шляхом інтеграції наукових досліджень та практичного їх впровадження у навчально-виховний процес спеціального загальноосвітнього закладу.


3.3 Позашкільна освіта

Серед пріоритетних напрямів державної політики щодо розвитку освіти важливого значення надається позашкільній освіті як дієвому важелю соціального виховання та реформування життєвих компетенцій молоді. Соціальні, економічні реформи, ринкові відносини підвищили попит дітей та їх батьків на додаткові освітні послуги, які задовольняються соціально-педагогічними можливостями позашкільної освіти. Сьогодні - це гнучка, незаформалізована підструктура освіти України, яка здатна оперативно реагувати на суспільні зміни і запити соціокультурних потреб дітей та учнівської молоді.

В Україні відповідно до Закону України «Про позашкільну освіту», Положення про позашкільний навчальний заклад, Концепції позашкільної освіти та виховання, Концепції Державної цільової програми розвитку позашкільної освіти на період до 2014 року, затвердженої Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1260-р від 05.10.09 року об’єднано зусилля центральних, обласних, районних органів управління освітою щодо актуалізації діяльності позашкільних навчальних закладів різних типів і форм підпорядкування з дітьми-інвалідами. Це обумовлено наявністю гнучкої і демократичної системи нормативно-правових актів та інструктивно-методичних матеріалів щодо соціальної політики в сфері позашкільної освіти, якою визначені основні принципи її здобуття і, в першу чергу, доступності незалежно від статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання тощо.

Навчально-виховний процес у позашкільному навчальному закладі здійснюється за типовими навчальними планами, затвердженими наказом Міністерства освіти і науки України від 22.07.2008р. № 676. Введення навчальних планів у навчально-виховний процес дає змогу педагогічним працівникам позашкільних навчальних закладів враховувати індивідуальні можливості, інтереси, нахили, здібності вихованців, учнів, слухачів, їх психофізичні особливості, стан здоров’я тощо.

Визначально те, що Закон України «Про позашкільну освіту» передбачає здобуття позашкільної освіти на принципі добровільного вибору типів закладів та видів діяльності, а також здійснення її за участю батьків, або осіб, які їх замінюють. Позашкільна освіта України має розгалужену мережу позашкільних навчальних закладів. Сьогодні у системі Міністерства освіти і науки України діють 1496 державних та комунальних позашкільних навчальних закладів, в яких навчається понад 1 млн. 226 тис. дітей, що складає 35,3 відсотка від загальної кількості дітей шкільного віку. Серед числа дітей, що відвідують позашкільні навчальні заклади, понад 13,4 тис. дітей з особливими потребами здобувають позашкільну освіту, 51 відсоток дітей віддають перевагу гурткам художньо-естетичного та декоративно-ужиткового напрямів, близько 15 відсотків дітей-інвалідів виявляють інтерес до гуртків науково-технічного та еколого-натуралістичного напрямів.



Діаграма 12

1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   59


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка