Перспективи розвитку і проблеми світової економічної інтеграції




Сторінка1/3
Дата конвертації18.06.2018
Розмір0,52 Mb.
  1   2   3
Міністерство освіти України

Київський національний економічний університет

Кафедра міжнародної економіки

Курсова робота на тему:

Перспективи розвитку і проблеми світової економічної інтеграції

Виконав:


студент

вечірнього факультету

3 курсу, групи 6103

Ю. К.Корсак


Перевірив:

Науковий керівник

О. І.Яроменок

Вступ (об’єкт, предмет, актуальність)

Види економічної інтеграції

2. Сучасний стан світової економічної інтеграції

2.1. Регіональна інтеграція

2.2. Міжнародна інтеграція

3. Головні проблеми світової економічної інтеграції

4. Перспективи світової економічної інтеграції

5. Місце України в процесах світової економічної інтеграції

Висновки


Джерела інформації

Вступ
Одним із найважливіших чинників розвитку людської цивілізації, безумовно, виявилася інтеграція. Вже за одне це вона гідна детального вивчення. Термін “інтеграція” походить з латині, де integratio означає з'єднання окремих частин у загальне, ціле, єдине. Одним із видів інтеграції є економічна інтеграція. Вона – найвищий ступінь розвитку міжнародних економічних відношень.

Процес економічної інтеграції відбувається тоді, коли дві (або більше) країни об'єднуються разом для створення ширшого економічного простору з метою:

забезпечення кращих умов торгівлі;

збільшення розмірів ринку, використання ефекту масштабу виробництва

(для країн з малою ємністю національного ринку);

розширення торгівлі паралельно з поліпшенням інфраструктури;

поширення передових технологій;

стимулювання конкуренції.

Окрім цього, як свідчить практика, міжнародна торгівля є кращим засобом зруйнувати існуючі вітчизняні монополії. Вона також приносить інші переваги, зокрема, зникає дефіцит. Країни укладають інтеграційні угоди, сподіваючись на економічний виграш, проте можуть також мати політичні та інші цілі.



1. Форми економічної інтеграції

Відомо декілька форм або етапів розвитку економічної інтеграції (табл.1)


Таблиця 1. Форми економічної інтеграції


Форма економічної інтеграції

Скасування тарифів та квот між учасниками

Єдина торгівельна політика щодо третіх країн

Скасування обмежень на рух виробничих факторів

Гармонізація економічної політики та інституцій

Єдина валюта, єдина валютна політика

1. Зона вільної торгівлі

Так

Ні

Ні

Ні

Ні

2. Митний союз

Так

Так

Ні

Ні

Ні

3. Спільний ринок

Так

Так

Так

Ні

Ні

4. Економічний союз

Так

Так

Так

Так

Ні

5. Економічний і валютний союз

Так

Так

Так

Так

Так


Зона вільної торгівлі виникає тоді, коли група країн скасовує обмеження на взаємну торгівлю, але, разом з цим, кожна країна-учасниця зберігає свою власну систему тарифів і квот на торгівлю з третіми країнами. Іншими словами, це зона, в межах якої підтримується вільна від митних і кількісних обмежень міжнародна торгівля товарами. Розрізняють повну та промислову зони вільної торгівлі. Промислова зона вільної торгівлі репрезентує незначну ступінь економічної інтеграції і охоплює торгівлю лише промисловими товарами. Прикладом промислової зони вільної торгівлі є Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ).

Митний союз - це інтеграційне об'єднання, утворюється тоді, коли країни-учасниці усувають будь-які обмеження на взаємну торгівлю, а також вводять спільну систему тарифів і квот по відношенню до третіх країн. Таким чином, митний союз передбачає заміну декількох митних територій однією при повній ліквідації митних податків в межах митного союзу і створенні єдиного зовнішнього митного тарифу.

Спільний ринок - це митний союз з усуненням будь-яких обмежень на переміщення товарів, послуг, а також виробничих факторів: капіталу і робочої сили. Створення єдиного спільного ринку вимагає гармонізації та уніфікації значної кількості законодавчих правил та норм у багатьох сферах діяльності, що потребує формування наднаціональних органів управління і контролю. Побудова спільного ринку повинна завершитися створенням дійсно єдиного економічного, правового та інформаційного простору і дати імпульс для переходу до якісно нової сходинки економічної інтеграції – економічного союзу.

Економічній союз - складна форма міждержавної економічної інтеграції, що потребує проведення єдиної економічної і валютно-фінансової політики, створення системи регулювання соціально-політичних процесів, координацію національних податкових, антиінфляційних, валютних та інших заходів.

Економічний і валютний союз - найвища сходинка економічної інтеграції, передбачає проведення єдиної валютної політики, введення єдиної валюти, створення нового інституту - Єдиного Центрального банку, який разом з Центральними банками країн-учасниць створить єдину систему Центральних банків країн, що входять до економічного і валютного союзу. Варто підкреслити: якщо зона вільної торгівлі, митний союз чи спільний ринок здебільшого виникають внаслідок ліквідації обмежень, то створення економічного союзу та економічного і валютного союзу потребує згоди всіх країн-членів на передачу економічного суверенітету до нових наднаціональних установ.


Сучасний стан світової економічної інтеграції.

В даний час у світі нараховується біля 20 регіональних економічних об'єднань інтеграційного типу. З них найбільше помітні і впливові такі:



Західна Європа – Європейський Союз (ЄС) і Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ);

Північна Америка - Північноамериканска асоціація вільної торгівлі (НАФТА);

Азіатсько-тихоокеанський регіон - Асоціація Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЄС);

Азія - Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН); ОЄС-ЄКО - організація економічного співробітництва центральноазіатських держав, створена у 1992 р. (Іран, Пакистан, Туреччина); СААРК - Південно-азіатську асоціацію регіонального співробітництва (Індія, Пакистан, Шрі-Ланка, Бангладеш, Мальдиви, Бутан, Непал);

Латинська Америка - Латиноамериканська асоціація інтеграції (ЛАІ) і «Меркосур»; Андський пакт - Торгова угода Венесуели, Колумбії, Еквадору, Перу і Болівії;

Африка - Економічне співтовариство держав Західної Африки (ЄКОВАС) і Митна й економічна спілка Центральної Африки (ЮДЕАК). ЮЄМОА – Західно-африканська економічна і валютна спілка (Кот-д'Івуар, Буркіна-Фасо, Нігерія, Того, Сенегал, Бенін, Малі). САДК - Південно-Африканський комітет розвитку (Ангола, Ботсвана, Лесото, Малаві, Мозамбік, Маврикій, Намібія, ПАР, Свазіленд, Танзанія, Зімбабве).
Глобалізація міжнародних економічних відносин призвела до появи міжнародних організацій, у коло інтересів яких, крім інших, входить узгодження економічних питань. Наприклад: ОПЕК (Організація країн експортерів нафти, яка заснована в 1960 р. і об’єднує 13 країн трьох континентів); ОЄСР (Організація економічного співробітництва і розвитку, заснована у 1961 р., включає 24 країни чотирьох континентів) та інші.

Проте головну роль у глобалізації економічних стосунків, зокрема зовнішньоторговельної діяльності, у даний час відіграють кілька об’єднань і організацій, що утворюють систему під патронатом Організації Об'єднаних Націй (ООН):

• ЮНКТАД - Конференція ООН з торгівлі і розвитку, заснована у 1964 р. і чинна під егідою Генеральної Асамблеї ООН;

• ЄКОСОС - Економічна і Соціальна Рада ООН;

• КНТР - Комісія з науки і техніки з метою розвитку;

• ЮНИДО - Організація ООН по промисловому розвитку, заснована у 1966 р.;

• ВТО - Всесвітня торгова організація, що виникла в 1995 р. у результаті перетворень, яких зазнала ГАТТ (Генеральна угода про тарифи і торгівлю, створена в 1947 р.). До складу ВТО входить ТРИПС (Угода по торгових аспектах інтелектуальної власності) і ГАТС (Угода про торгівлю послугами);

• МТЦ - Міжнародний торговий центр;

• ЄЕК ООН - Європейська економічна комісія Організації Об'єднаних Націй;
2.1. Регіональна економічна інтеграція.
Європейський Союз(ЄС)

Серед багатьох регіональних інтеграційних об'єднань, як існують у даний момент, лише одна інтегрована група країн реально пройшла чотири з п’яти зазначених вище етапів економічної інтеграції (див. пункт 1) і досить тісно наблизилася до заключної стадії - створення економічного і валютного союзу. Ця група з 15 країн має назву “Європейський Союз (ЄС)”. Він почав створюватись у 60-і роки, колі до його складу входили лише 6 країн. Поступово до Союзу приєднувались інші країни, і в 1995 р. їх стало вже 15. Окрім того, розширювалася законодавча база об’єднання і поглиблювалась економічна інтеграція. ЄС має свій офіційний прапор1, та свій офіційний гімн, затверджений керівниками держав та урядів у 1985 році2.

На початок нового сторіччя ЄС залишається найбільшим і найпотужнішим інтеграційним об'єднанням у світі , метою якого є сприяння економічному добробуту, підвищенню життєвого рівня народів Європи, зміцненню миру і свободи та створенню стійкого союзу народів Європи.

З 1 січня 1999 року розпочався новий, завершальний етап - створення єдиної валютної системи (ЄВС), який триватиме до липня 2002 року. Введення спільної валюті є одним із найскладніших етапів західновропейської інтеграції, який завершує перехід від Спільного ринку (СР) через Економічний Союз (ЕС) до найвищого рівня інтеграції - Економічного і Валютного Союзу (ЕВС). Основними завданнями цього етапу є початок функціонування Європейської Системи Центральних Банків, перехід до єдиної валюти “євро” та проведення єдиної валютної політики.

Введення в обіг з 1 січня 1999 року спільної валютної одиниці (євро) - створило другу за розміром економіки після США і найбільшу в світі єдину валютну зону. «Євро»-зона охоплює 12 країн, які зуміли успішно провести стабілізацію державних фінансів у відповідності із встановленими критеріями і, звісно, виявили бажання приєднатися до Економічного і Валютного Союзу. Це — Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Франція, Німеччина, Італія, Ірландія, Іспанія, Португалія, Австрія, Фінляндія та Греція3. За межами зони “євро” з тих чи інших причин опинилися Великобританія, Швеція, Данія. Утворена «євро»-зона має загальну чисельність населення 290 мільйонів, її ВВП складає близько 16 відсотків світового. Для порівняння, частка США у загальному світовому виробництві - біля 20 відсотків. Таким чином, загальна євровалюта підводить остаточну базу під сформовані в ЄС єдині ринки товарів, послуг, капіталу і робочої сили і перетворює його в завершену валютно-економічну спілку.
Європейська асоціація вільної торгівлі - ЄАВТ

Крім ЄС у Європі в 1960 р. виникла ще одна організація на основі підписаної в Стокгольмі конвенції. ЄАВТ - це торгово-економічне об'єднання, створене з ініціативи Великобританії, як відповідь на утворення Загального ринку. В момент створення в ЄАВТ увійшли: Австрія, Великобританія, Данія, Норвегія, Португалія, Швейцарія і Швеція. В 1961 р. до ЄАВТ приєдналася Фінляндія в якості асоційованого члена. У 1970 р. учасницею ЄАВТ стала Ісландія. У 1973 р. з ЄАВТ вийшли Великобританія і Данія, у 1986 р. - Португалія, а в 1995 р. - Австрія, Швеція і Фінляндія. В даний час членами ЄАВТ залишаються Ісландія, Норвегія, Швейцарія і Ліхтенштейн.

Основу ЄАВТ складає зона вільної торгівлі. У взаємній торгівлі скасовані мита і кількісні обмеження, проте, відсутній єдиний зовнішній тариф. Кожна держава проводить самостійну торгову політику стосовно третіх країн, і товари з цих країн не можуть вільно переміщатися всередині ЄАВТ (крім промислових товарів із ЄС).

Асоціація не ставить своєю ціллю створення економічного і валютного, а тим більше політичного союзу.

Відмінності ЄАВТ від ЄС:

• в ЄАВТ немає наднаціональних органів, вищий керівний орган - консультативна Рада, у котрій кожна країна має один голос;

• режим вільного, безмитного товарообігу в рамках ЄАВТ діє тільки у відношенні промислових товарів і не поширюється на сільгосппродукцію (інтеграції ринків аграрної продукції не передбачається, оскільки сільське господарство ЄАВТ не змогло б витримати конкуренцію з боку ЄС).

• за кожною країною - членом ЄАВТ зберігається зовнішньоторговельна автономія і власні мита в торгівлі з третіми країнами;

• в ЄАВТ не існує єдиного митного тарифу.

Північноамериканська асоціація вільної торгівлі - НАФТА

Іншим прикладом інтеграційних тенденцій, що розвиваються вже не в Європі, а в Північній Америці, є НАФТА. За підрахунками спеціалістів, це об'єднання об'єднує сьогодні територію з населенням понад 375 млн. чоловік; на нього припадає понад 20% обсягу світової торгівлі. Щорічне виробництво товарів і послуг цими країнами складає 7 трлн. долл. США.

Північноамериканська асоціація вільної торгівлі була створена шляхом підписання угоди в грудні 1992 р. між трьома країнами - США, Канадою і Мексикою, що вступили в силу з 1 січня 1994 р. Виникненню НАФТА передувала угода між США і Канадою (1989 р.) про зону вільної торгівлі, що поклала початок інтеграції в Північної Америці. Мексика приєдналася до угоди в лютому 1991 р.

У рамках НАФТА передбачено заходи для лібералізації руху товарів, послуг і капіталів через кордони, що розділяють три країни. В угоді передбачено захист північноамериканського ринку від експансії азіатських і європейських компаній, що намагаються обминути американські митні бар'єри шляхом реекспорту своїх товарів у США через Мексику. Досягнуто згоди про ліквідацію більшості тарифів на продукцію сільського господарства, за винятком обмежень у торгівлі кукурудзою, цукром, деякими овочами і фруктами, а також про поступову (протягом 10 років) ліквідацію митних бар'єрів у торгівлі автомобілями і текстилем.

У цілому НАФТА - молоде економічне формування. Механізми співробітництва НАФТА знаходяться в стадії формування.

В даний час важко оцінити ефективність діяльності НАФТА, оскільки період її існування поки ще недовгий.
Інтеграційні об'єднання Латинської Америки:

“Меркосур”, “ЛАІ”.

«Меркосур» - зона вільної торгівлі, що виникла в 1995 р. як спілка чотирьох країн— Бразилії, Аргентини, Уругваю і Парагваю. Влітку 1996 р. до складу блоку увійшла Болівія. На країни «Меркосур» припадає близько 68,6% території Латинської Америки, 51% населення регіону, 60% загального ВВП. За сукупним обсягом ВВП «Меркосур» посідає 4-е місце у світі після ЄС, НАФТА, АТЄС. Угодою про створення «Меркосур» були ліквідовані мита на 90% товарів, що переміщаються в межах угруповання, а на решту (10% товарів) мита будуть зберігатися до 2001 р. У системі загальних зовнішніх тарифів членам «Меркосур» вдалося узгодити тарифи для 85% товарів, а на 15% товарів тарифи повинні бути узгоджені не пізніше 2006 р.

У грудні 1995 р. «Меркосур» і ЄС підписали угоду про створення першої в історії Південної Америки трансконтинентальної зони вільної торгівлі.


Латиноамериканська асоціація інтеграції (ЛАІ) - торгово-економічна організація, створена в 1981 р. згідно з «Договором Монтевідео-80» замість Латиноамериканської асоціації вільної торгівлі (ЛАВТ), що діяла з 1961 р. Учасниками ЛАІ є Аргентина, Болівія, Бразилія, Венесуела, Колумбія, Мексика, Парагвай, Перу, Уругвай, Чилі, Еквадор. У рамках ЛАІ зберігається розподіл на три субрегіональні угруповання:

• договір басейну Ла-Плати;

• Андский пакт;

• Амазонський пакт.

Деякі країни є одночасно членами інших регіональних угруповань.

Система керування ЛАІ представлена вищим органом - Радою міністрів (штаб-квартира в Монтевідео, Уругвай).



Усередині ЛАІ зональна торгівля і регіональна інтеграція здійснюються шляхом укладення регіональних і субрегіональних, а також функціонування (двосторонніх і багатосторонніх) угод, що передбачають конкретні заходи щодо торгівлі і митних питань.

Асоціація держав Південно-східної Азії - АСЕАН

Ця регіональна політико-економічна організація утворена в 1967 р. у складі Індонезії, Малайзії, Сингапуру, Таїланду, Філіппін. У 1984 р. в АСЕАН вступив Бруней, а в 1995 р. - В'єтнам.

Офіційними цілями АСЕАН проголошені сприяння економічному зростанню, соціальному прогресу і культурному розвитку країн-членів.

Система керування представлена вищими органами - Нарадою міністрів закордонних справ і постійним Секретаріатом АСЕАН із місцем перебування в Джакарті.

Специфіка діяльності АСЕАН визначається тим, що її учасники фактично є одночасно членами інших регіональних об'єднань, а також наявністю двосторонніх договірних зобов'язань між членами АСЕАН і США.

Слід зазначити, що АСЕАН на даний час являє собою найефективнішу структуру в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. Всі 30 років існування вона достатньо успішно сприяла формуванню вільної торгівлі, хоча частка взаємної торгівлі країн-членів у загальному обсязі їхнього зовнішньоторговельного обороту не перевищує 20-22%.
Близький Схід. Організація економічного співробітництва центральноазіатських держав (ОЄС—ЄКО)

Прагнення до інтеграції, тісного взаємовигідного співробітництва помітне і серед арабських держав Перської затоки. З 1981 р. створена і функціонує Рада зі співробітництва арабських держав, що включає Саудівську Аравію, Кувейт, Катар, Бахрейн, Об'єднані Арабські Емірати й Оман («нафтова шістка»). У 1992 р. було оголошено про створення Організації економічного співробітництва центральноазіатських держав (ОЄС-ЄКО). Ініціаторами її створення стали Іран, Пакистан і Туреччина.
Інтеграційні об'єднання Африки: “ЄКОВАС”, “ЮДЕАК”.
Економічне співтовариство держав Західної Африки (ЄКОВАС) засноване в 1975 р. Членами ЄКОВАС є:

Бенін, Буркіна-Фасо, Гана, Гамбія, Гвінея, Гвінея-Бісау, Кабо-Верде, Нігерія, Сенегал, Сьєрра-Леоне, Того і Кот д'Івуар.

Економічна інтеграція в рамках ЄКОВАС розвивається за такими напрямками:

• лібералізація регіональної торгівлі;

• створення митної і валютної спілки;

• установлення вільного режиму пересування громадян і майна;

• розвиток і реалізація спільних проектів в області енергетики, гірничої промисловості і дорожнього будівництва.

У рамках ЄКОВАС створений Фонд співробітництва, компенсації та розвитку (ФККД) із штаб-квартирою в м. Ломо (Того). У функції ФККД входить, зокрема, відшкодування витрат від зниження мита в результаті створення зони вільної торгівлі; фінансування будівництва спільних об'єктів і т.п.

Наприкінці 80-х рр. торгівля між країнами ЄКОВАС складала біля 5% всього обсягу торгівлі країн угруповання, а на початку 90-х рр. - 7,7%.

Правові основи функціонування ЄКОВАС надає вищий орган співтовариства - щорічна конференція глав держав і урядів. Постійний адміністративний орган - Виконавчий секретаріат. Штаб-квартира - м. Логос (Нігерія).


Митна й економічна спілка Центральної Африки (ЮДЕАК) утворена в результаті підписання угоди про заснування організації в 1964 р. у м. Браззавіль (Конго), що набрало сили 1 січня 1966 р. Країни - члени ЮДЕАК: Габон, Камерун, Конго, ЦАР, Чад, Екваторіальна Гвінея (з грудня 1983 р.).

У рамках блоку на взаємну торгівлю припадає лише 0,9% сукупного експорту держав-членів.

Цілями ЮДЕАК проголошено:

• утворення загального ринку шляхом поступового зняття обмежень у взаємній торгівлі;

• узгодження економічних програм;

• уніфікація податкових систем;

• будівництво спільних підприємств;

• фінансова взаємодопомога і створення пільгових митних умов для країн-членів, що не мають виходу до моря (Чад, ЦАР).

У рамках ЮДЕАК функціонують такі фінансові організації, як Фонд солідарності, Банк розвитку (БДЕАС), Банк держав Центральної Африки (БЕАС).

Правові основи діяльності здійснює вищий орган ЮДЕАК - Рада глав держав, що проводить щорічні сесії. Головою ЮДЕАК призначається президент однієї з країн-учасниць на 1 рік. Штаб-квартира ЮДЕАК знаходиться в Бангі (ЦАР).


Міжнародна економічна інтеграція
До міжрегіональних міжнародних організацій, у коло інтересів яких, крім інших, входить узгодження економічних питань, варто віднести нижче перераховані:

Всесвітня торгова організація (ВТО)

ВТО розпочала свою діяльність на початку 1996 р. як результат модифікації Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ), договір по який підписали 23 країни ще в 1947 р.

Як одна з найбільших міжнародних економічних організацій, ГАТТ установила принципи, правові норми, а також правила ведення і державного регулювання взаємної торгівлі країн-учасниць. Основними принципами діяльності ГАТТ, який притримується і ВТО, є:

• забезпечення режиму найбільшого сприяння експортним, імпортним і транзитним операціям;

• надання учасникам угоди всіх прав, переваг і пільг щодо ввозу і вивозу товарів, митам, мореплаванню та іншим аспектам, якими користується в даній країні будь-яка інша держава;

• використання переважно тарифних засобів захисту національних ринків, відмова від імпортних квот і інших подібних обмежень;

• зниження митних тарифів на основі регулярного проведення багатосторонніх переговорів;

• надання преференційного режиму в торгівлі з країнами, що розвиваються;

• вирішення торгових суперечок за допомогою переговорів;

• взаємність у наданні торговельно-політичних поступок.

Учасниками ГАТТ до початку 1996 р. були 130 країн. Членами ВТО, що замінила цю організацію, стали 81 країна. Бюджет нової організації укладається з внесків країн-учасниць. Засідання вищого керівного органа ВТО проводяться двічі на рік. Рішення повинні прийматися одноголосно.

ВТО, як відзначалося вище, використовуючи у своїй діяльності принципи ГАТТ, здійснює також регулювання міжнародного обміну послугами (банківські, страхові, транспортні й ін.), торгових аспектів інтелектуальної власності і контролює захист інвестицій. Для цього в її складі створено спеціальні заснування: Угода про торгівлю послугами (ГАТС) і Угода по торгових аспектах інтелектуальної власності (ТРИПС).


Асоціація Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва АТЄС

Створена в 1989 р. Як інтеграційне угруповання АТЄС тільки формується, в ній розпочинаються інтенсивні пошуки схем співробітництва. Сьогодні моделі північноамериканської і азіатсько-тихоокеанської інтеграції відрізняються від західноєвропейської. Якщо в Західній Європі процес інтеграції йшов від створення єдиного ринку до економічної, валютної та політичної спілки, що супроводжувалося формуванням і зміцненням наднаціональних структур, то в зазначених регіонах інтеграційні процеси охоплюють, насамперед, мікрорівень на базі транснаціональних корпорацій.

На даний час АТЄС включає 18 держав Азії, Північної і Південної Америки: Канаду, США, Мексику, Нову Зеландію, Австралію, Папуа - Нову Гвінею, Бруней, Індонезію, Малайзію, Сінгапур, Таїланд, Філіппіни, Південну Корею, Тайвань, Гонконг, КНР, Японію, Чилі.

Система керування в АТЄС включає 10 робочих груп, секретаріат, спеціальний комітет по торгівлі й інвестиціям.

На АТЄС припадає 55% світового ВВП, 40% світової торгівлі, більше 40% населення земної протоки.

  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка