Підготовка викладача до уроку



Сторінка1/3
Дата конвертації03.11.2018
Розмір0,7 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
  1   2   3



АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ


О.П. Микуляк., І.Є. Сілаєва
ПІДГОТОВКА ВИКЛАДАЧА ДО УРОКУ

ЗАГАЛЬНОТЕХНІЧНИХ І СПЕЦІАЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН

Методичні рекомендації

Донецьк – 2002
ББК 74.567.3

М 59
М 59 О.П. Микуляк, І.Є. Сілаєва. Підготовка викладача до уроку загальнотехнічних і спеціальних дисциплін. Методичні рекомендації. – Донецьк, 2002. – 48с.

Рецензент: Матвєєв Г.П, проректор ДІПО ІПП, к.т.н., доцент,

Романенко Т.П., викладач Донецького інженерно-педагогічного

технікуму.

Методичні рекомендації друкуються у відповідності до рішення Вченої Ради ДІПО ІПП.

У методичних рекомендаціях розглядаються питання методики підготовки викладача загальнотехнічних і спеціальних дисциплін до занять, основою якої є дидактичний аналіз змісту навчальних дисциплін на різних етапах планування їх вивчення.

Певна увага приділяється удосконаленню методів навчання, які розглядаються з точки зору їх призначення, змісту навчальної діяльності викладача і прийомів навчальної роботи учнів.

Зроблена класифікація типів уроків теоретичного навчання в залежності від етапів навчального процесу, приводиться примірна структура уроків і рекомендації щодо вибору методів навчання на кожному структурному елементі уроку.

Розглянута методика підготовки викладача до уроку, особлива увага приділяється розробці структури уроку.

Як приклад розроблений план уроку теоретичного навчання, який можна проводити в умовах ПТНЗ. Запропонована методика аналізу уроку.

Призначені для викладачів загальнотехнічних і спеціальних дисциплін, методистів ПТНЗ і обласних управлінь профтехосвіти. Можуть бути корисні викладачам інститутів післядипломної освіти.

 Микуляк О.П., Сілаєва І.Є. 2002


З М І С Т




Стор.

ВСТУП……………………………………………………………………….

6

  1. ДИДАКТИЧНИЙ АНАЛІЗ ЗМІСТУ НАВЧАЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН…………………...

7

    1. Призначення дидактичного аналізу змісту навчальних дисциплін……...

7

    1. Аналіз змісту навчальної дисципліни на етапі її вивчення в цілому…….

8

    1. Аналіз змісту навчальних дисциплін на етапі поурочно-тематичного планування…………………………………………………………………...


10

    1. Аналіз змісту навчальних дисциплін на етапі поурочного планування…

13

    1. Поурочно-тематичне планування…………………………………………..

15

  1. МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ ВИКЛАДАЧА ДО ЗАНЯТЬ………………………………

25

    1. Розробка структури уроку теоретичного навчання……………………….

25

    1. Підготовка викладача до уроку…………………………………………….

28

    1. Методика аналізу уроку теоретичного навчання…………………………

36

ЛІТЕРАТУРА………………………………………………………………..

45


ВСТУП
Державною національною програмою "Освіта (Україна ХХІ століття”), затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопаду 1993р., визначені стратегічні завдання реформування професійної освіти. До них відносяться:

  • створення умов для здобуття громадянами робітничих професій відповідно до покликання, інтересів, здібностей, фізичного розвитку; підвищення їх виробничої кваліфікації і перепідготовки на рівні науково-технічних досягнень;

  • забезпечення загальнодержавних і регіональних потреб у кваліфікованих і конкурентноспроможніх спеціалістах;

  • виведення професійної освіти в Україні на рівень досягнень передових країн світу.

Реалізація цих програмних завдань можлива, перш за все, за рахунок вдосконалення навчального процесу на основі впровадження нових технологій навчання, раціональних методів та форм організації навчальної діяльності учнів.

Вирішення цих важливих завдань значною мірою залежить від кваліфікації та педагогічної майстерності викладачів, яка включає проектування, підготовку, організацію та проведення уроку з урахуванням наукових психолого-педагогічних вимог.

Володіння ефективними методами навчання, вміння планувати навчальний процес, відбирати зміст навчального матеріалу, здійснювати педагогічний вплив на учнів, стимулювати розвиток самостійної творчої діяльності та активізацію процесів їх мислення є головними показниками педагогічної майстерності викладача.

1. ДИДАКТИЧНИЙ АНАЛІЗ ЗМІСТУ НАВЧАЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН.


    1. Призначення дидактичного аналізу змісту навчальних дисциплін.

Основними дисциплінами при професійній підготовці майбутніх робітників є спеціальна технологія, загальнотехнічні дисципліни і виробниче навчання. Їх викладання вимагає від викладача чи майстра виробничого навчання як методичних, так і інженерних знань, спеціальної педагогічної підготовки, яка включає знання не тільки з теорії педагогіки, дидактики, психології, теорії виховання, але і основ професійної педагогіки, методики викладання дисциплін професійно-технічного циклу і виробничого навчання.

При аналізі змісту навчальної дисципліни викладач повинен чітко усвідомлювати, що для викладання однієї навчальної програми недостатньо. Крім підручника з навчальної дисципліни обов’язково потрібен додатковий матеріал, який на конкретних, доступних учням фактах і прикладах, знайомив би їх з процесом одержання знань, заохочував і спрямовував би їх мислення, роз’яснював основні положення технічних наук.

Програми і підручники з технічних дисциплін підготовлюють, в кращому випадку, один раз в п’ять років. Їх зміст часто морально старіє внаслідок безперервного впровадження в виробництво нової техніки і технології. Тому зміст спеціальних технічних дисциплін повинен постійно відновляти зміст навчальної дисципліни, приводити її у відповідність з досягненнями науково-технічного прогресу.

Аналіз програм і відбір відповідного змісту навчального матеріалу необхідний також для формування мотивації та професійного інтересу. Крім цього, потрібно враховувати конкретні умови, в яких відбувається навчальний процес: технічне оснащення промислових підприємств, матеріально-технічне забезпечення навчального процесу в ПТНЗ, пізнавальні можливості учнів, рівень педагогічної майстерності самого викладача тощо.

Аналіз змісту навчального матеріалу дисциплін професійно-технічного циклу необхідний і в навчальних цілях, оскільки цілі та зміст навчального матеріалу є підставою для вибору типу уроку, форм і методів навчання.

Аналіз змісту навчального матеріалу доцільно розглянути поетапно [6].

Перший етап – аналіз навчальної дисципліни в цілому. В його основі лежить знання сутності навчання в професійній школі, функцій, які повинен виконувати зміст спеціальних дисциплін в підготовці кваліфікованих робітників. Як правило, такий аналіз навчальної дисципліни проводить викладач при підготовці до навчального року.

Другий етап – аналіз змісту окремих тем або розділів навчальної дисципліни. На цьому етапі необхідно визначитись з її структурою, виокремити основні поняття, визначити її специфіку, встановити зв’язки з цими поняттями, міжпредметні зв’язки тощо. Результатом такого аналізу є розробка перспективно-тематичного плану вивчення теми, розділів і навчальної дисципліни в цілому.

Третій етап – аналіз змісту навчального матеріалу при поурочному плануванні. На цьому етапі викладач розробляє або вибирає визначення понять, приклади, факти, вправи. Цей етап необхідний для обґрунтування вибору форм і методів навчання в цілому. Його результат – детальний сценарій плану уроку.

Розглянемо методику аналізу змісту навчання більш детально у відповідності з вказаними етапами.




    1. Аналіз змісту навчальної дисципліни на етапі її вивчення в цілому

Без чітких теоретичних уявлень викладач не може свідомо аналізувати і відбирати зміст навчального матеріалу уроку. Такі уявлення йому необхідні, щоб усвідомити, що він може і чого повинен досягнути в процесі викладання навчальної дисципліни: як це зробити; як контролювати етапи досягнення мети; в яких напрямках удосконалювати зміст навчання.

Більшість викладачів спеціальних дисциплін професійно-технічного циклу обмежують свою діяльність процесом формування професійних знань, умінь і навичок. Безумовно, це – одна з важливіших функцій змісту навчальних дисциплін, але не єдина. В сучасних умовах зміст навчання повинен бути спрямований на підготовку професійно компетентних робітників, конкурентноспроможних на ринку праці, на вирішення триєдиної мети: навчання, розвитку і виховання особистості молодого робітника [11].

Основними елементами змісту спеціальних дисциплін є знання про обладнання, технологію та матеріали. Спеціальна технологія вміщає відомості про безпеку праці, основи санітарії, гігієни праці, технологію виробництва, економіку тощо. Так як усі вони не можуть бути засвоєні учнями на однаковому рівні, важливо вибрати із них такі відомості, які забезпечують професійну підготовку робітників у відповідності до вимог професійно-кваліфікаційної характеристики і створюють можливості подальшої професійної самоосвіти робітників.

Однак для здійснення професійної діяльності тільки знань недостатньо: необхідно навчатись використовувати їх на практиці – оволодіти відповідними уміннями і навичками. Таким чином, уміння і навички є другим елементом змісту навчальної дисципліни. Уміння і навички, які формуються в учнів при вивченні спеціальних дисциплін, розподіляються на інтелектуальні й практичні. Інтелектуальні уміння і навички виражаються в плануванні роботи, аналізі конструкцій, розробці технологічних операцій тощо. Практичні уміння і навички реалізуються у виконанні креслень, ескізів, схем, використанні лабораторного обладнання, інструментів, проведенні вимірів.

Третім елементом змісту спеціальних дисциплін слід вважати підготовку учнів до творчої діяльності, формування технічного мислення.

Важливою рисою творчої діяльності є самостійне перенесення знань і умінь в нову виробничу ситуацію. Включення цього елементу змісту в склад спеціальних дисциплін є прямою необхідністю, оскільки в навчальному процесі професійно-технічних навчальних закладів неможливо передбачити всі види технологічних операцій або вивчити конструкції всіх пристроїв, які необхідно буде обслуговувати робітникові на виробництві. Тому робітник повинен вміти самостійно застосовувати набуті знання і вміння в конкретній виробничій ситуації, а викладач повинен навчити цьому учнів шляхом розв’язання творчих пошукових завдань, створення проблемних ситуацій, використанням методів активного навчання [2,6].

Крім цього, учнів необхідно навчати бачити недоліки існуючої технології, розкривати можливі напрямки удосконалення виробничої техніки і спонукати їх до особистої участі в цьому процесі.

Виховні можливості навчального процесу реалізуються перш за все через зміст навчальних дисциплін. Численні науково-технічні, техніко-економічні поняття теорії, які складають зміст спеціальних предметів, досягли такого рівня узагальнення, що поряд з професійними, вони набули і світоглядового значення. До них в першу чергу відносяться поняття “Автоматизація й інтеграція”, “Інтенсифікація виробництва”, “Інвестиції”, “Продуктивність праці й обладнання” тощо. При розкритті цих понять з використанням відповідних методик в учнів формуються світоглядові уяви про сутність техніки і предметів технічних наук, про взаємозв’язок між технікою, людиною і працею, роль техніки в розвитку суспільства, економічні проблеми розвитку техніки, можливості технічного мислення, рушійні сили в розвитку техніки тощо. Так, при вивченні поняття “Продуктивність технологічних операцій” в учнів необхідно сформувати світоглядові переконання в тому, що економічний потенціал кожної держави визначається ростом продуктивності й якості праці, а науково-технічний прогрес як раз обумовлює її ріст і якість. Кожний робітник має можливість підвищувати свою професійну підготовку, яка є однією з умов росту продуктивності та якості праці

Головна умова реалізації світоглядових можливостей спеціальних дисциплін при формуванні особистості робітника – серйозна підготовка викладачів в області історії техніки, філософії, психології, знання актуальних проблем виробництва, володіння відповідними методиками навчання і виховання.

Таким чином, аналізуючи зміст спеціальних дисциплін в цілому, необхідно відбирати до уроків усі перелічені його елементи з тим, щоб в процесі їх викладання забезпечити навчання, розвиток і виховання учнів.


    1. Аналіз змісту навчальних дисциплін на етапі поурочно-тематичного планування

Аналіз змісту навчальних дисциплін на цьому етапі доцільно проводити в такому порядку [3]:



  • визначити цілі та задачі навчальної дисципліни, її місце в системі навчальних дисциплін, що вивчаються в цьому професійно-технічному навчальному закладі;

  • визначити обсяг знань, умінь і навичок, які необхідно сформувати в учнів за програмою навчальної дисципліни;

  • виконати структурно-логічний аналіз змісту навчальної програми: виділити головні та допоміжні поняття, які визначають специфіку даної дисципліни; встановити зв’язки; визначити систему понять у відповідності зі знаннями, які відображені в цьому змісті; визначити порції навчального матеріалу, які доцільно і можливо вивчити на окремих заняттях; розробити поурочно-тематичний план.

Мета вивчення спеціальної технології – надати учням спеціальні знання, необхідні для оволодіння професією і на цій підставі сформувати систему понять, які пояснюють виробничий процес і трудову діяльність, а на них – відповідні вміння та навички.

Зміст спеціальної технології включає такі види технічних знань: техніку  будову та призначення обладнання; технологію  науку про способи обробки сировини і матеріалів для одержання з них готової продукції; загальнотехнічні відомості. Крім цього, в зміст спеціальної технології включені практичні відомості про способи, послідовність та прийоми виконання робітником корисних дій.

Знання, які складають зміст спеціальної технології, схематично показані на рис.1.


Знання зі спеціальної технології

Загально-технічні знання

Спеціальні знання
Технологічні Технічні

Знання з природничо-наукових дисциплін



Практичні знання

Рис. 1. Система знань, які складають зміст спеціальної технології [3].

Викладання спеціальної технології відповідає логіці праці робітників і системі виробничого навчання.

Одержавши знання загальнотехнічного характеру, учні вивчають будову окремих видів обладнання. Технологія робіт на цьому обладнанні розглядається зразу для кожного виду технічного оснащення, тут же даються практичні поради і рекомендації щодо виконання тих чи інших робіт. Приблизно в цей же час учні на уроках виробничого навчання оволодівають практичними прийомами виконання цих робіт.

Відповідні функції робітників вивчаються після одержання знань щодо будови обладнання і технології виробництва продукції, оскільки ці відомості для учнів є необхідною базою. А на уроках виробничого навчання уміння налагоджувати обладнання починають формувати після того, як учнями відпрацьовані уміння цієї роботи на обладнанні різних типів.

Виявлення понять і зведення їх в систему допомагає викладачеві уточнити, виявити залежність, можливість їх розвитку в свідомості учнів.

Після аналізу програми в цілому викладач більш детально аналізує окремі теми і розробляє поурочно-тематичний план їх вивчення. При поурочно-тематичному плануванні необхідно провести структурно-логічний аналіз змісту, що дозволяє розділити навчальний матеріал на частини за кількістю уроків, запланованих на його вивчення.

Наступний етап – структурно-логічний аналіз теми. Такий аналіз показує, що в тему може входити матеріал про техніку (будова обладнання і пристроїв до нього), технологія (поняття про технологічні процеси), конкретні відомості про технологію обробки матеріалів, сировини тощо.

Після того, як визначені основні поняття теми, необхідно визначити ступінь оволодіння ними учнями ще до вивчення вказаної теми, і про рівень вивчення їх в курсі спеціальної технології.

Тільки після структурно-логічного аналізу змісту понять і його педагогічного осмислення викладачеві доцільно розробити робочу програму, а в програмі навчальної дисципліни зробити відмітки про основні поняття, питання, перестановки, яких вимагає логіка навчального процесу, що дозволить більш компактно і зручно для аналізу представити навчальний матеріал.

Основна мета аналізу навчальних дисциплін і, відповідно, навчальної програми – визначення їх дидактичних можливостей. В результаті такого аналізу визначаються конкретні дидактичні цілі і планується навчально-виховний процес.




    1. Аналіз змісту навчальних дисциплін на етапі поурочного планування.

При виборі змісту навчального матеріалу уроку викладачі спеціальних дисциплін керуються поурочно-тематичним планом. Кожна навчальна дисципліна опирається на одну або комплекс відповідних наук, а навчальні програми вміщають перелік тих питань з цієї науки, які належать засвоєнню при підготовці робітника конкретної спеціальності.

В той же час в програмі частіше за все відсутні методичні вказівки щодо розкриття змісту конкретного питання. Не завжди для конкретних умов підходить і послідовність, яка пропонується при викладанні навчального матеріалу на уроці. Тому викладачам, опираючись на власний досвід, знання та інтуїцію, приходиться конкретизувати зміст кожної теми програми і вирішувати питання послідовності, повноти і глибини розкриття її в навчальному процесі.

При аналізі програмного навчального матеріалу уроку, перш за все, важливо правильно виділити основний навчальний зміст уроку: навчальний матеріал слід чітко диференціювати на головний, що підлягає обов’язковому засвоєнню і допоміжний, який слід давати в ознайомчому плані з метою конкретизації суттєвих ознак понять або для розширення світогляду учнів.

На уроці в учнів повинна бути сформована цілісна уява про сутність технологічного процесу взагалі та про технологічний процес виготовлення конкретної продукції зокрема. Ці знання у відносно закінченому вигляді необхідні для того, щоби свідомо включати учнів в процес виробничого навчання, під час якого у них будуть формуватись практичні уміння і навички з виконання технологічних операцій.

В якості головних для уроку можна виділити такі основні поняття:



  1. Виробничий процес.

  2. Технологічний процес.

  3. Основні елементи технологічного процесу.

  4. Вихідні дані для розробки технологічного процесу.

  5. Послідовність розробки технологічного процесу.

  6. Документація технологічного процесу.

  7. Типова продукція, яка виготовляється на обладнанні.

  8. Технологічна документація для налагодження обладнання.

  9. Технологічна дисципліна.

Інші елементи змісту навчального матеріалу мають допоміжне значення і служать, головним чином, для більш глибокого засвоєння вказаних вище понять.

Після відбору основного змісту встановлюють логічну послідовність його вивчення в ході уроку. Незалежно від розміщення навчального матеріалу в програмі, викладач має право встановлювати свою, найбільш відповідну навчальним цілям і конкретним умовам, логіку викладання навчального матеріалу на уроці. В нашому випадку послідовність викладання може бути такою:




Ця логічна схема передбачає дедуктивний шлях вивчення учнями навчального матеріалу уроку, передбачає їх ефективну попередню підготовку, дозволяє економічно використовувати робочий час, дає можливість учням самостійно судити про переваги і недоліки різних технологічних процесів, використовувати методи проблемного навчання при їх вивченні. Якщо послідовність викладання буде:




то в цьому випадку можна конкретно показати залежність якості продукції від додержання технологічної дисципліни і рівня професійної кваліфікації робітника.

Якщо підготовка учнів до вивчення навчального матеріалу знаходиться на низькому рівні, то доцільна наступна послідовність викладання навчального матеріалу:


Така послідовність дозволяє при формуванні узагальнених технологічних понять опиратись на досвід, одержаний учнями в період виробничого навчання. Однак цей індуктивний шлях викладання навчального матеріалу уроку неекономний, так як вимагає великих затрат часу.

Вибір логічного плану викладання передбачає творче відношення викладача до відбору і побудови змісту уроку, залежить від його кваліфікації та можливості правильно враховувати наявні педагогічні умови, передбачити хід і результати уроку в конкретній групі.

Для набуття понять про технологічні операції необхідно вивчити:



  • місце технологічної операції в цілісному технологічному процесі;

  • структуру технологічної операції;

  • техніко-економічні показники;

  • технологічну документацію на операцію;

  • шляхи підвищення продуктивності праці робітника при виконанні технологічних операцій;

  • співвідношення творчості та технологічної дисципліни робітника при виконанні технологічної операції.

Тому знання учнів, необхідні для оволодіння основними поняттями, слід актуалізувати.


    1. Поурочно-тематичне планування

Основними документами з організації теоретичного навчання є поурочно-тематичний план та план уроку теоретичного навчання [13].

Поурочно-тематичний план викладач розробляє до початку занять у відповідності до навчального плану і програми предмету для визначення системи знань і своєчасної підготовки занять. При розробці поурочно-тематичного плану необхідно визначити обсяг навчального матеріалу, який вивчається на кожному уроці, встановити внутріпредметні зв’язки, виявити рівень підготовки учнів для засвоєння навчального матеріалу, проаналізувати міжпредметні зв’язки та зв’язок з виробничим навчанням, вибрати наочні засоби навчання.

Головна вимога до урочно-тематичного плану – відображення динаміки розвитку цілей навчання від уроку до уроку: ознайомлення, формування, вдосконалення знань, умінь і навичок. Перехід учнів із нижчого до вищого рівня знань відбувається шляхом продуманої системи вправ з метою засвоєння знань, формування умінь і використовувати їх при вирішенні навчальних і виробничих завдань.

Поурочно-тематичне планування дозволяє систематизувати навчальний матеріал з урахуванням внутрі- і міжпредметних зв’язків, розділити його зміст на частки, доступні для засвоєння, вибрати типи уроків, запропонувати систему самостійних робіт на уроках, підготувати комплекс дидактичного забезпечення і технічних засобів навчання, сформулювати систему навчальних цілей, вибрати методи і засоби навчання.

Поурочно-тематичний план – документ багаторазового використання, в нього можна вносити доповнення й уточнення у відповідності з ростом професійної майстерності викладача [13].

Наявність в поурочно-тематичному плані тих чи інших компонентів (розділів, граф) залежить від змісту навчальної дисципліни, рівня підготовки учнів, навчально-тематичної бази.

Найбільш важливим компонентом поурочно-тематичного планування є вибір змісту навчального матеріалу. В цьому компоненті плану визначають теоретичну спрямованість кожного уроку: виділяють поняття, закономірності, приводять факти про сучасні досягнення наукових ідей, історичні, політехнічні, практичні відомості тощо. Дуже важливо передбачити зв’язок з раніше вивченим навчальним матеріалом, логіку пояснення на протязі всього уроку. Відбір фактичного матеріалу повинен бути економним і відповідати теоретичним основам змісту.

Перед поурочно-тематичним плануванням викладач повинен вивчити професійно-кваліфікаційну характеристику випускника, навчальний план, програму своєї навчальної дисципліни, програму виробничого навчання, інших суміжних предметів навчального плану. Викладач повинен визначити:


  • які нові знання, вміння і навички повинні засвоїти учні;

  • в якій послідовності знання, вміння і навички формуються в цілому і по його навчальній дисципліні зокрема;

  • відмітити, на якому розділі потрібно зупинитись детально, а де можна дати загальний огляд;

  • розподілити навчальний план за складністю і значущістю.

При такій формі планування легше різноманітити методику проведення уроків, обдумувати основні форми організації навчальної діяльності, види самостійної роботи учнів на уроках і вдома.

Дуже важливим в плануванні є визначення цілей та задач уроку, яке необхідно робити, виходячи як зі змісту навчального матеріалу, так і з педагогічних задач його вивчення, враховуючи, що необхідно реалізувати кожну функцію навчання:



навчальну – домогтися міцного засвоєння системи знань, основних ідей та методів науки, її досягнень, сформувати вміння пояснювати факти на підставі причинно-слідчих зв’язків, закономірностей, використовувати знання в рішенні нових пізнавальних і практичних задач тощо;

розвиваючу – сприяти розвитку мови, мислення, пам’яті, сприйняття, уяви, спостережливості, активності й самостійності учнів, сформувати у них способи пізнавальної діяльності (практичні, розумові, дослідницькі, організаційні), прививати уміння і навички навчальної роботи, узагальнені пізнавальні уміння тощо;

виховну – сприяти формуванню наукового світогляду, здійснювати сумлінне, естетичне і трудове виховання, розвивати навички індивідуальної і колективної праці.

Стосовно основних ланок навчального процесу цілі навчання можна формулювати таким чином:



  • при повідомленні нового матеріалу – “Сформувати в учнів поняття про…”, “Пояснити учням сутність…”(закону, процесу, явища тощо), “Познайомити учнів з будовою…”, “Сформувати в учнів знання про взаємодію…”

  • при закріпленні та удосконаленні знань – “Закріпити знання учнів…”,”Повторити з учнями матеріал…”, “Поглибити знання учнів…”, Узагальнити, систематизувати та закріпити знання учнів з теми…” тощо;

  • при застосуванні знань – “Сформувати в учнів уміння застосувати знання при…”, “Ознайомити учнів з практичними способами виконання…”, “Сформувати (закріпити) вміння учнів використовувати знання для рішення практичних завдань…” тощо;

  • при обліку і контролі знань – “Перевірити засвоєння учнями основних понять…”, “Підвести підсумки…”, “Проконтролювати рівень засвоєння учнями вмінь по застосуванню отриманих знань з теми…” тощо.

Всі навчальні задачі взаємозв’язані: одні з них можуть бути спрямовані на початкове засвоєння понять, інші – на їх удосконалення і розвиток або застосування на практиці. Подібні системи задач повинні служити основою для організації та поступового ускладнення навчально-пізнавальної діяльності учнів, вибору методів і прийомів навчання.

Важливим при плануванні уроку є вибір методів навчання. Методи навчання можна розглядати як “…систему впорядкованих способів взаємозв’язаних дій викладача і учнів, спрямованих на досягнення цілей професійно-технічної освіти” [5 с.17].

Методи навчання включають педагогічні правила і принципи регулювання дій викладача й учнів, способи їх організації, найбільш доцільні шляхи, які ведуть від незнання до знання, передбачають різні види діяльності та використання різних дидактичних засобів навчання.

Ефективність уроку досягається шляхом удосконалення методів навчання, тому важливо вибрати таку систему методів, яка дозволяє організувати активну діяльність учнів на уроці, і поступово ускладнюється. В якості такої системи методів, які відрізняються один від одного за характером пізнавальної діяльності можна запропонувати такі: інформаційний, наочний, частково-пошуковий, проблемний і дослідницький (табл.1), [5]. Використання цих методів дозволяє поступово ускладнювати навчальну роботу, переходити на уроках від репродуктивного виду діяльності до продуктивного, підвищуючи рівні засвоєння знань та умінь.



Всі ці методи реалізують на підставі словесної та практичної діяльності викладача й учнів з широким використанням засобів наочності.





Рис. 2. Засоби реалізації методів, які активізують навчально-пізнавальну діяльність учнів.

В зв’язку з цим необхідно розглядати їх у співвідношенні з методами, які класифікуються за джерелом передачі знань на словесні, практичні та наочні. Ці дві системи методів слід розглядати не тільки як логічно доповнюючі одні одного, але і в єдності.

Таблиця 1.

Методи і прийоми теоретичного навчання, які активізують пізнавальну і творчу діяльність учнів [3]


Метод

Призначення методу

Зміст навчальної діяльності

Прийоми навчальної роботи

1

2

3

4

Інформаційний

Сприйняття та запам’ятування навчальної інформації учнями

Повідомлення викладачем певних відомостей: демонстрація вивчаємих об’єктів, схем, креслень, наочних посібників, використання

Слухове і зорове сприйняття навчального матеріалу. Записування під диктовку основних положень вивчаємого матеріалу, цифр; рисування запропонованих викладачем малюнків, схем, опорних

Продовження табл. 1

1

2

3

4







технічних засобів навчання з метою пояснення чи закріплення нового матеріалу.

Самостійне вивчення учнями навчального матеріалу на основі використання підручників і наочних посібників



конспектів, які відображають зовнішні та внутрішні зв’язки навчального матеріалу. Читання підручника, огляд кінофільму, заповнення нескладних таблиць; повторення навчального матеріалу за заданим планом чи опорним конспектом.

Репродуктивний

Багаторазове відтворення учнями повідомлених їм знань, формування умінь.

Ставлення багатоваріантних питань на відтворення раніше вивчених відомостей; узагальнююча бесіда; оглядова лекція. Використання для відтворення знань і вмінь, системи навчально-наочних посібників і технічних засобів навчання. Самостійна робота учнів з відтворення одержаних знань і початкових умінь.

Багаторазове використання певного теоретичного матеріалу з метою пояснення нового.

Багаторазове пізнання об’єктів демонстрування, повторне спостерігання за їх роботою; усне, письмове чи графічне їх описування.

Рішення задач за зразком, відтворення дослідів і лабораторних робіт. Вправи у виконанні алгоритмізованих завдань, програмове навчання. Вправи з оволодіння окремими прийомами розумових дій (аналіз, синтез, порівняння). Виконання практичних дій за зразком.


Частково-пошуковий або еврістичний

Самостійне виконання окремих кроків і етапів рішення і дослідів з поступовим укладанням дій

Проведення евристичної бесіди, лекції з використанням навчально-наочних посібників і технічних засобів навчання.

Самостійна частково-пошукова робота учнів.



Формування в учнів умінь бачити проблему, оволодіння ними ходом логічного обговорення проблеми; притягнення їх до доведення окремих частин проблеми, запропонованої викладачем, до обговорення і формулювання гіпотез і висновків.

Проблемний

Оволодіння учнями логічними прийомами наукового доведення, засвоєння ними нових умінь і формування нових способів діяльності шляхом вирішення проблемних задач.

Проблемне викладання навчального матеріалу (розповідь, бесіда, лекція), які відтворюють хід наукового доведення, вирішення проблемних ситуацій за допомогою викладача. Створення проблеми викладачем і самостійне вирішення її учнями. Постановка і вирішення проблем учнями.


Використання набутих учнями знань для створення нових представлень і понять, пояснення поставлених проблем, теоретичне обґрунтування необхідності практичних дій. Проведення часткового самостійного пошуку: виявлення найбільш суттєвих сторін вивченого матеріалу, його внутрішніх і зовнішніх зв’язків, загальних закономірностей. Аналіз власної пошукової діяльності. Рішення задач іі виконання завдань новими способами.

Продовження табл. 1

1

2

3

4







Використання навчально-наочних засобів і технічних засобів навчання як основи для створення і вирішення проблем.

Використання логічних операцій в процесі рішення проблемних задач. Постановка проблем на основі спостережень за демонстраційними об’єктами, дослідами.

Використання знань, одержаних при вивченні різних загальноосвітніх і спеціальних дисциплін.

Прогностичне обговорення до початку рішення задач. Рішення задач з надлишковими і недостатніми даними, конструктивно-технологічних і технологічних.


Дослідницький

Пошукова творча діяльність учнів з рішення нових для них задач і проблем в процесі досліджень; оволодіння етапами дослідницьких робіт

Пояснення і інструктаж до дослідження.

Використання спеціальних інструментів і обладнання з метою спостереження і обробки даних.

Самостійна теоретична і практична діяльність учнів: постановка дослідів, огляд даних, пояснення і формулювання висновків.


Пошук найбільш раціональних прийомів і способів рішення задач, самостійне складання проблемних задач. Обґрунтування висновків і наслідків з встановлених закономірностей.

Обґрунтування необхідності проведення досліджень.

Визначення цілей і задач спостережень або дослідів формування гіпотез. Вибір засобів спостережень. Проведення дослідів, реєстрація властивостей і зв’язків вивчаємих об’єктів. Наукове пояснення і опис одержаних результатів. Теоретичні і практичні висновки, відображання їх у вигляді формул, графіків, схем, таблиць.

Перевірка правильності рішення.

Проведення експериментів.


За допомогою слова можна організувати різну за своїм характером діяльність: просте викладання, пояснення навчального матеріалу, доведення певної інформації до відома учнів (інформаційний метод); закріплення набутих знань шляхом використання їх в процесі повторення чи виконання усних вправ за запропонованим викладачем зразком (репродуктивний метод); проведення пошукової бесіди з елементами логічного міркування про вивчене (частково-пошуковий метод); одержання нового знання в процесі викладання викладачем ходу рішення проблемної задачі (проблемний метод) або теоретичного дослідження (дослідницький метод).

Наступний крок поурочно-тематичного планування – вибір типу уроку.



Існує декілька підходів до класифікації типів уроків. На наш погляд класифікацію доцільно пов’язувати з етапами навчального процесу (табл. 2).

Каталог: download -> version -> 1433936560 -> module
version -> Виписка з навчального плану
version -> Методичні рекомендації щодо викладання уроків для стійкого розвитку «Моя щаслива планета» розділ Система уроків-зустрічей для 3 класу курсу за вибором «Моя щаслива планета»
version -> Затверджую директор Зіньківської спеціалізованої школи І-ІІІ ст.№2 Л. В. Литус
version -> Наказ №526 " Про затвердження Науково-методичних рекомендацій щодо оцінювання навчальних досягнень учнів та оформлення сторінок класних журналів загальноосвітніх
module -> Методичні рекомендації Донецьк  2006 ббк 64. 9 (ІІ) 722 ш 30
version -> Вимоги до оформлення посібника
version -> Програма бібліотечно-бібліографічних знань для учнів 1-11 класів
module -> Академія педагогічних наук україни донецький інститут післядипломної освіти інженерно-педагогічних працівників


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка