Пізні гестози вагітних




Скачати 47,61 Kb.
Дата конвертації23.10.2016
Розмір47,61 Kb.

Пізні гестози вагітних

  • Доцент Коптюх В.І.
  • Згідно сучасних уявлень, гестоз розглядають як недостатність процесів адаптації материнського організму до нових умов, які виникають з розвитком вагітності. Гестози - це складні симптомокомплекси метаболічних порушень, що відбуваються в організмі вагітної жінки. Порушення обміну проявляються розладами функцій центральної і вегетативної нервової системи, ендокринної, імунної системи, системи гемостазу, серцево-судинної системи, розладом функції печінки, нирок, системи мати-плацента-плід.
  • Механізм порушень обміну, що виникає під впливом вагітності, складний. Велика роль у розвитку ускладнень вагітності належить комплексу порушень метаболічних процесів, пов’язаних з життєдіяльністю плода і плаценти. При прогресуванні вагітності в процес адаптації залучаються всі органи і системи материнського організму, але зміни в них носять вторинний характер і обумовлені первинними порушеннями, які відбуваються в плодово-плацентарному комплексі. Зміни в фето-плацентарному комплексі полягають в різкому порушенні, функції плаценти і матково-плацентарного кровообігу. В результаті в матково-плацентарному комплексі утворюються речовини, що підвищують АТ у матері. Частота в середньому коливається від 2 до 14%.
  • Для прееклампсії характерна тріада Цангеймейстера – набряки, гіпертензія, протеінурія. Згідно цих клінічних ознак існує сучасна класифікація гестозів (Х перелік хвороб).
  • Гестаційні:
  • - набряки:
  • - гіпертензія
  • - протеінурія
  • - поєднання двох ознак.
  • І дріада симптомів носить назву преекламсії.
  • Еклампсія при вагітності, родах і післяродового періоду.

Ускладнення гестозу

  • Відшарування сітківки.
  • Відшарування плаценти.
  • Акушерські кровотечі.
  • Гіпоксія плоду і асфіксія новонародженого.
  • Екламптична кома.
  • HELP синдром
  • Материнська смертність до 20%.
  • Перинатальна смертність в 3-4 рази вища ніж у здорових вагітних.

ОСОБЛИВОСТІ НЕВІДКЛАДНИХ СТАНІВ ПРИ ТЯЖКИХ ФОРМАХ ГЕСТОЗІВ.

  • Діагностика порушень обмінних процесів, що виникають в організмі вагітної жінки, складна; вона залежить від терміну гестації, наявності чи відсутності соматичної патології, віку, кількості пологів (першо- чи повторнородяча) і т.д.

Класифікація гестозів:

  • Розрізняють “чисті” та поєднані гестози, останні розвиваються на фоні захворювань нирок, серця, цукрового діабету і перебігають в важкій формі.

Найбільш часто при гестозі зустрічаються порушення водно-сольового обміну. Розрізняють гестаційні набряки:

  • 1 ст. – локалізація набряків лише на нижніх кінцівках;
  • ІІ ст. – розміщення набряків на черевній стінці, верхніх кінцівках;
  • ІІІ ст. – генералізація набряків аж до анасарки.
  • Набряки можуть бути прихованими і виявляються лише надлишком маси тіла.
  • Гестаційна гіпертензія:
  • 1 ст. – не вище 150/90 мм.рт.ст.
  • ІІ ст. – АТ підвищується до 180/100 мм.рт.ст.
  • ІІІ ст. – АТ більше 180/110 мм.рт.ст.

Діагностка прееклампсії:

  • На практиці корисно орієнтуватися на величину діастолічного тиску, різницю між систолічним і діастолічним (пульсовий тиск) і на середній АТ, що рівний (АТ сис.+2 АТ діаст.):3.
  • В нормі середній АТ у здорових вагітних жінок не перевищує 100 мм.рт.ст. (у здорових жінок 90 мм.рт.ст.)
  • Для оцінки важкості гестозу використовують результати дослідження очного дна. При легких формах гестозу відмічається нерівномірність судин сітківки, при наростанні важкості – набряк сітківки, можливі крововиливи і дистрофічні зміни.
  • Прееклампсія вагітних може бути представлена тріадою симптомів (набряки, протеінурія, гіпертензія) і ін., клінічними симптомами, як із сторони матері, так і із сторони плаценти і плода. Крім цього спостерігаються зміни в аналізі крові, сечі, коагуляційному складі крові, біохімічних досліджень, показниках життєдіяльності плода. Їх зміни характеризують ступінь порушень обмінних процесів в організмі вагітної жінки. При прееклампсії з трьох основних проявів гестозу найбільш часто зустрічається гіпертензія. Протеінурія може бути від слідів до 1-3 і більше г/л в добовій протеінурії.
  • Для визначення важкості гестозу використовують декілька ознак. Запропоновані різні шкали для оцінки важкості гестозу. Ступінь вираженості кожної ознаки відповідає визначеній сумі балів, що свідчить про тяжкість стану. В діагностиці невідкладних станів, пов’язаних з гестозом, може бути використана одна із шкал.

  • Для визначення важкості гестозу слід орієнтуватися не лише на клінічні симптоми порушення обмінних процесів, але і дані спостереження жіночої консультації за ростом і розвитком плода, його відповідність терміну вагітності, масою плоду. ФПН, гіпотрофія і гіпоксія плода можуть бути проявами важкого ступеня гестозу.
  • Гестози зустрічаються частіше у першородячих; перебіг є більш тяжким у юних першородячих, старшого віку, у жінок на фоні соматичних захворювань: вади серця, гіпертонічної хвороби, хвороб нирок, цукрового діабету; резус-несумісної вагітності, на фоні перенесених під час вагітності інфекційних захворювань (грип, ГРЗ).

Прогностично несприятливими ознаками гестозу є:

  • швидке наростання маси тіла (в нормі щотижневий приріст ваги 300-350 г, загальний приріст ваги за вагітність не більше 10-12 кг);
  • наростання генералізованих набряків; У даних жінок є більша ймовірність розвитку еклампсії в зв’язку з гіпергідратацією. Небезпека еклампсії у вагітних більш реальна у випадку з вираженими набряками, так як наявна гіпергідратація головного мозку, на фоні якої лекше розвивається його набряк;
  • раптове підвищення АТ, асиметрія АТ на правій і лівій руці;
  • зменшення добового діурезу;
  • раптова поява високої протеінурії або зернистих і гіалінових циліндрів в аналізі сечі; невідповідність менш вираженою клінікою гестозу (набряки і гіпертензії) і відсутності змін в аналізі сечі;
  • тривалість перебігу гестозу більше 3 тижнів; розвиток гестозу, починаючи з терміну вагітності з 22 тижнів;
  • відставання розмірів плода в розвитку відносно терміну гестації;
  • (гіпотрофія і гіпоксія плода підтверджені під час УЗД), несприятливі результати кардіомоніторингу плода, доплерометрії);
  • зміна аналізів крові, зниження рівня гемоглобіну, числа еритроцитів, підвищення протромбінового індексу;
  • зміна коагуляційних властивостей крові;
  • поява свербіння шкірних покривів, жовтушного забарвлення шкіри, склер, підвищення рівня білірубіну, трансаміназ;
  • Підтвердженням тяжкості гестозу можуть бути результати ультразвукового дослідження плаценти, плода.
  • Стресові ситуації (вдома на роботі, в сім’ї, під час пологів) призводять до прогресування симптомів гестозу.
  • Потрібно звернути увагу на відсутність або наявність суб’єктивних симптомів, таких як головний біль, головокружіння, відчуття тяжкості в ділянці лоба, потилиці. Порушення зору (туман перед очима, мерехтіння “мушок”), загальмованість, в’ялість, безсоння, шум у вухах, біль в епігастрії. Поява подібних скарг може свідчити про наявність прееклампсії.
  • В понятті більшості лікарів і акушерок термін “прееклампсія” означає передсудомну готовність організму вагітної внаслідок порушення кровообігу головного мозку. Тривалість переходу від прееклампсії до еклампсії – від декількох годин до кількох хвилин.
  • Прееклампсія і еклампсія – особливо тяжкі форми гестозу, що загрожують життю матері і плода, і потребують невідкладного надання невідкладної допомоги.

Лікувально-тактичні заходи при прееклампсії

  • 1. Медикаментозне забезпечення лікувально-охоронного режиму вагітної (роділлі чи породіллі);
  • 2. Лікування гестозу, в тому числі усунення генералізованого спазму судин і зниження АТ, нормалізацію загальної гемодинаміки і мікроциркуляції в життєво важливих органах, корекцію метаболічних порушень і відновлення гомеостазу;
  • 3. Підтримання життєдіяльності плода;
  • Бережне розродження в інтересах матері і плода.

Невідкладна допомога вагітним з гестозом тяжкого ступеня

  • 1.Створення лікувально-охоронного режиму шляхом нейролептаналгезії. З цією метою внутрішньовенно або внутрішньом’язево 2 мл 0,5% розчину седуксену і 1 мл 1% розчину дімедролу; внутрішньом’язево чи внутрішньовенно 2 мл 0,25% розчину дроперидолу (під контролем АТ !). Нарколепсію можна підсилити введенням 1 мл 2% розчину промедолу або 1 мл 0,005% розчину фентанілу.
  • .Внутрішньом’язево вводять 3-4 мл 1% розчину дібазолу і 2-4 мл 2% розчину папаверину.
  • Необхідно почати введення 25% розчину магнію сульфату внутрішньовенно крапельно по одній із вищеприведених схем. Магнію сульфат має наступні властивості:
  • - заспокійлива дія на ЦНС;
  • - зменшують судомну готовність;
  • - гіпотензивна дія;
  • - діуретичний ефект.
  • 25% розчин магнію сульфату широко використовують в акушерській практиці, його вводять:
  • - по загальноприйнятій схемі Бровкіна внутрішньом’язево 24 мл, що відповідає 6 г сухої речовини 25% розчину магнію сульфату 4 рази через 4 год. Препарат вводять разом з 5 мл 0,5% розчину новокаїну в верхньо-зовнішній квадрат сідниці довгою голкою обов’язково на фоні передньої нейролептаналгезії (седуксен, дроперидол, димедрол) або нарколепсії (седуксен, димедрол), так як біль може спровокувати приступ еклампсії;
  • - першу ін’єкцію 25% розчину магнію сульфату можна зробити внутрівенно в кількості 10-12 мл на 200 мл ізотонічного розчину Na Cl, а слідуючі ін’єкції – внутрішньом’язево; швидкість внутрішньовенного введення 16-18 30 кр/хв;
  • - при тяжких формах гестозу можуть ввести внутрівенно крапельно 30 мл 25% розчину магнію сульфату, що відповідає 7,5 г сухої речовини розведеної в 400 мл реополіглюкіну, або в 300 мл ізотонічного розчину Na Cl, швидкістю введення лікувальної суміші 100 мл на протязі першої години, а потім 15-30 кр/хв під контролем АТ, частоти дихання і вираженності колінних рефлексів.
  • В будь-якому варіанті дата і час введення магнію сульфату мають бути вказані в супроводжуючому листі !
  • В якості гіпотензивних засобів при поданні невідкладної допомоги жінкам гестозами можуть бути використані наступні препарати: сублінгвально допегіт по 0,01 г, або клофелін в таблетках по 0,000075 г або 0,00015 г; при АТ 160/100 і вище клофелін може бути використаний підшкірно, внутрівенно або внутрішньом’язево в дозі 0,5-1 мл 0,01% розчин, для внутрівенного введення розчин клофеліну розводять в 10-20 мл ізотонічного розчину натрію хлориду.
  • Якщо гестоз перебігає на фоні гіпертонічної хвороби, то можна (обережно !) вводити такі препарати як імехін, пентамін, бензогексоній, ніфедепін, натрію нітропрусид. З метою профілактики керованої гіпертензії небажано знижувати систолічний АТ у вагітних менше 135-140 мм.рт.ст., різке зниження АТ викликає тахікардію у плода.
  • З метою профілактики гіпоксії плода вводять 3 мл 5% розчину аскорбінової кислоти, і 10 мл 5% розчину рибоксіну в 20 мл 40% розчину глюкози.
  • Обов’язковим компонентом лікування тяжких форм гестозу є інфузійна терапія. Об’єм терапії при гестозі тяжкого ступеня, прееклампсії, еклампсії не має перевищувати 600-800 мл, або 30-35 мл/кг. Використовують ізотонічні сольові розчини Na Cl.
  • Для покращення реологічних властивостей крові внутрівенно крапельно вводять 400 мл реоглюману, рефортану, стабізолу.
  • При вираженій тахікардії застосовують серцеві глікозиди: 0,5-1 мл 0,05% розчину строфантину або 0,5-1 мл 0,06% розчину корглюкону внутрівенно в 10 мл ізотонічного розчину Na Cl.
  • В кінці інфузії внутрівенно струйно вводять 10 мл 2,4% розчин еуфіліну.
  • Лікування гестозу проводять на фоні обов’язкової апаратної інгаляції киснево-повітряною сумішшю. Вагітні з тяжкою формою гестозу після надання невідкладної допомоги на догоспітальному етапі підлягають екстренній доставці в пологовий будинок, що спеціалізується на лікуванні тяжких форм гестозу вагітних. Транспортування хворих проводять в горизонтальному положенні з припіднятою верхньою частиною тулуба. Доставка хворих з вираженим гіпертензивним синдромом, симптомами набряку головного мозку, порушенням зору, дихальною недостатністю, анурією проводиться реанімаційно-хірургічною бригадою (РХБ). Лікування тяжких хворих продовжується під час транспортування до моменту передачі хворих черговому лікарю акушерського стаціонару. Подальше комплексне лікування тяжких форм гестозу має проводитись лише в умовах стаціонару. Зменшити ознаки гестозу можливо, але вилікувати хвору можна лише після розродження. Пологи складають велику небезпеку для здоров’я жінки. Лікування гестозу продовжують в післяпологовому періоді.

Вагітність і пологи ускладнені еклампсією.

  • Еклампсія – найбільш тяжка форма гестозу вагітних. Основу патологічного стану складають судоми з втратою свідомості. Нападу судом передують прееклампсія. Еклампсія – це загроза для життя жінки. Еклампсія може наступити під час вагітності, пологів (в І,ІІ,ІІІ періодах) або післяпологовому періоді (через 48 годин після пологів).

Клініка еклампсії складається з 4 періодів:

  • 1. Передсудомний період – тривалість 20-30 с. Відмічається дрібні посмикування м’язів обличчя, верхніх кінцівок, появляється фіксований в одну сторону застиглий погляд
  • 2. Період тонічних судом – тривалість 20-30 с. Вслід за посмикуванням верхніх кінцівок, закидується голова, тіло витягується, напружується, хребет вигинається, лице блідне, щелепи щільно стискаються, зіниці розширюються і йдуть під верхню повіку, внаслідок чого видно лише очні яблука, дихання зупиняється, язик прикушений, пульс ледве помітний, втрачається свідомість.
  • 3. Період клонічних судом: клонічні судоми, так як і тонічні, поширюються в напрямку донизу, дихання відсутнє, пульс не відчувається, обличчя багрово-синє, вени напружені.
  • 4. Період розрішення нападу – приходить глибокий переривистий вдих, з рота з’являється піна (іноді з домішками крові) дихання регулярне, зникає ціаноз, жінка приходить в свідомість, але свідомість потьмарена, виражена амнезія. Тривалість нападу –1,5-2 хв.

Особливості невідкладного стану

  • Приступ еклампсії розвивається раптово. Приступ судом може розвиватися у вагітних роділь, породіль.
  • - Розвитку можуть передувати ознаки гестозу: набряк, гіпертензія, зміна аналізів сечі (протеїнурія), стресові ситуації, фізичне навантаження, виражений больовий синдром.
  • - Якщо напад відбувається вдома при відсутності людей, про нього можна судити лише по наявності фізичних травм (крововиливів, переломів), прикушеного язика, коматозного стану.
  • - Про тяжкість еклампсії свідчить кількість нападів, їх тривалість, тривалість безсвідомого стану.
  • - Чим більше судомних нападів, тим серйозніший прогноз для життя вагітної.
  • - Серію нападів еклампсії розцінюють як екламптичний статус, можливий розвиток екламптичної коми.
  • - Іноді спостерігається особлива форма еклампсії безсудомна, коли вагітна з гестозом без жодного припадку впадає в кому, яка часто може закінчитись смертю.
  • - Під час приступу може відбутися відшарування сітківки, передчасне відшарування плаценти,антенатальна загибель плода.
  • - Прогноз при еклампсії погіршується при наявності внутрічерепного крововиливу, про що свідчить головний біль, анізокорія, геміплегія, брадикардія.
  • - В результаті серйозних порушень в організмі вагітної, пов’язаних з тяжкою формою гестозу, можливе значне зниження діурезу, аж до анурії, розвиток гострої ниркової недостатності.
  • - Можливий розвиток гострої серцевої і дихальної недостатності.

Невідкладна допомога при еклампсії.

  • Еклампсія – судомна форма гестозу тяжкого ступеня. Приступ судом загрожує життю вагітної. Лікувально-тактичні заходи при судомній формі мають бути направлені на:
  • - надання невідкладної допомоги під час нападу;
  • - лікування гестозу і підтримання життєдіяльності плода; бережне родорозродження.
  • При виникненні екламптичного нападу вагітну, що втратила свідомість, необхідно положити на бік (бажано правий) закинути голову назад для попередження западання язика, ввести резинові або пластмасові повітроводи, видалити з рота піну. Оксигенацію при дихальній недостатності у вагітних з тяжкими формами гестозів, слід проводити обережно. При вираженій гострій дихальній недостатності (ГДН) необхідна інтубація, відсмоктування секрету із трахеї і бронхів. ШВЛ в режимі гіпервентиляції (при СО2 20-22 мм.рт.ст.). Для проведення ШВЛ визивають бригаду РБ.
  • Після закінчення нападу обстеження вагітної слід проводити лише в умовах нейролептааналгезії. Якщо ж вона не була проведена до початку еклампсії, після нападу слід ввести 2 мл 0,5% розчину седуксену; 2-4 мл 0,25% розчину дроперидолу, 2 мл, 1 мл 2% розчину промедолу внутрішньовенно або внутрішньом’язево: дати наркоз закисом азоту з киснем. Нарколексія послаблює судомну форму гестозу і попереджує розвиток слідуючого нападу.
  • Слід вияснити акушерську ситуацію і загальний стан хворої (пульс, дихання, АТ на обох руках, наявність набряків, ступінь їх вираженості, термін вагітності, наявність перейм, форма матки, наявність локальної болючості при пальпації матки, наявність рухів і серцебиття плода, наявність кров’янистих виділень із статевих шляхів). Обстеження хворої слід починати проводити обережно і лише в стані нейролептааналгезії, бо можуть наступити повторні судоми !
  • Після купування приступу судом необхідно починати лікування гестозу. Слід ввести внутрівенно крапельно 30 мл 25% розчину магнію сульфату в 300 мл ізотонічного розчину Na Cl або 400 мл реополіглюкіну, швидкість введення суміші 100 мл на протязі першої години або 2 г/хв. Після внутрішньовенного введення переходять на внутрім’язеве введення 25% розчину магнію сульфату – 24 мл через 4 год 3 рази. Його можна вводити внутрім’язево по загальноприйнятій схемі Бровкіна: 25% розчин по 24 мл 4 рази, при цьому 3 перші ін’єкції роблять через 4 год, а останню, через 6 год. Час ін’єкції обов’язково слід вказати в супроводжуючому листі хворої. Слід відзначити, що у деяких жінок може спостерігатись непереносимість магнію сульфату, що проявляється відчуттям жару, неспокоєм, стисненням в грудях, почащенням серцебиття ! В подібних випадках від подальшого введення слід утриматись. На фоні лікування цим препаратом психотропні препарати (седуксен, дроперидол) слід вводити обережно, при повторних введеннях – в мених дозах.
  • Введення магнезії поєднують з введенням препаратів,що зменшують вазоконстрикцію судин: 3-6 мл 1% розчину дибазолу 2-4 мл 2% розчину папаверину гідрохлориду 2 мл 2% розчину но-шпи.
  • Одночасно проводять інфузійну терапію: 5% розчин глюкози 500 мл внутрівенно крапельно під контролем діурезу, так як при тяжких гестозах розвивається гостра ниркова недостатність (ГНН).
  • Для покращення реологічних властивостей крові можна ввести 400 мл реополіглюкінурефортан, стабізол, гелофузин
  • Швидке транспортування хворої з судомною формою гестозу без попередньої нейролепсії або нейролептоаналгезії і лікування гестозу лише погіршує стан хворої і результат хвороби.
  • Велика значення має фактор часу: чим раніше на догоспітальному етапі почате лікування гестозу, тим більша можливість підтримати порушенні функції життєво важливих органів - мозку, серця, печінку, нирок і коплексу плаценту-плід.
  • Якщо на фоні введення спазмолітиків, магнезії, інфузійної терапії у вагітної зберігаються високі цифри АТ, вводять 10 мл 2,4% розчину еуфіліну в 10 мл ізотонічного розчину Na Cl (має дію на посилення д
  • З інших гіпотензивних препаратів можна ввести підшкірно, внутрішньом’язево або внутрівенно 0,5-1 мл 0,01% розчин клофеліну, для внутрівенного введення розчин клофеліну розводять в 10-20 мл в\ізотонічного розчину Na Cl, гіпотензивний ефект наступає через 3-5 хв, максимальна дія через 15-20 хв Препарат вводять під контролем АТ, в перші хвилини введення можливе короткочасне підвищення АТ (!). При введенні з нейролептиками клофелін посилює їх седативну дію.
  • Для зниження АТ у вагітних можливе використання препаратів для керованої гіпотонії: пентамін 0,5-1 мл 5% розчину пентаміну розведених в 20 мл ізотонічного розчину Na Cl або 5% розчину глюкози внутрівенно. Слід відмітити, що таку гіпотонію в акушерській практиці варто використовувати з обережністю (!) так як швидке зниження АТ погіршує перфузію плаценти і плодовий кровотік. Для контролюючої гіпотонії може бути використаний 1 мл 2,5% розчин бензогексонію внутрівенно, внутрішньом’язево і підшкірно. Ефект наступає через 12-15 хв, при необхідності препарат може застосовувати по 3-4 ін’єкції на день.
  • У деяких хворих з еклампсією розвивається гостра дихальна недостність. Розрязняють 2 основних різновиди ГДН: вентиляційну і паренхіматозну. В основі вентиляційної ГДН лежить порушення прохідності дихальних шляхів, порушення центральної регуляції дихання і, як наслідок, порушення вентиляції всієї газообмінної дози легень, порушення оксигенації і виведення вуглекислого газу. При паренхіматозній ГДН відмічається порушення вентиляції і кровообігу в окремих зонах легеневої паренхіми. При еклампсії, внаслідок порушення центральних механізмів регуляції може бути недостатня вентиляція всієї газообмінної зони легень, а також порушення оксигенації і виведення вуглекислого газу з організму внаслідок спазму гладкої мускулатури бронхів, западінняязика, накопичення піни під час розвитку еклампсії. Є 3 ступеня ГДН:
  • І помірна: частота дихання 25-30 за хвилину (якщо немає пригнічення дихального центру), помірний акроціаноз, блідність шкірних покривів, помірна тахікардія, помірна гіпертензія.
  • ІІ значна: тахіпное до 35-40 за хвилину, виражена синюшність, підвищена вологість шкірних покривів, тахікардія 120-140 уд/хв, підвищений АТ.
  • ІІІ термінова: тахіпное більше 40 за хвилину або поверхневе рідке дихання до 8-10 зв хв., плямиста синюшність шкіри, ниткоподібний пульс, аритмічний, частий, АТ не визначається, можливі м’язеві посмикування, судоми.

Лікувальні заходи при ГДН направлені на:

  • - відновлення і забезпечення прохідності дихальних шляхів, при необхідності їх дренування;
  • - покращення альвеолярної вентиляції і легеневого газообміну;
  • - покращення гемодинаміки, боротьба із серцево-судинною недостатністю.

Покази до ШВЛ:

  • - відсутність чи порушення свідомості поза нападом;
  • - артеріальна гіпертензія, що не усувається загальноприянітою гіпотензивною терапією;судомна готовність, що не усувається загальноприйнятою протисудомною терапією;
  • - повторні напади;
  • - поєднання екламптичних нападів з кровотечею.
  • Комбінація ШВЛ з гіпотензивною терапією корекцією колоїдно-осмотичного стану крові із застосуванням седативних і протисудомних засобів, нормалізацією гемодинаміки є лікуванням і профілактикою судомного синдрому вагітних.
  • У хворих з еклампсією може розчиватися гостра серцева недостатність. Для боротьби з нею вводять серцеві глікозиди: 0,25-0,5-1 мл 0,05% розчину строфантину або 0,5-1 мл 0,06% розчину корглікону (повільно, на протязі 5-6 хв) в 10-20 мл 5%-го розчину глюкози. При гострій дихальній недостатності і інфузійній терапії серцеві глікозиди використовують дуже обережно! Транспортування здійснюють після надання невідкладної допомоги, що направлена на створення нейролептаналгезії і лікування гестозу: зниження систолічного АТ до 135-140 мм.рт.ст. Транспортують на ношах з припіднятою верхньою частиною тіла в спеціалізованій машині з повітрям через апарати КІ-ЗМ або АН-8М, або ШВЛ при контролі показників гемодинаміки. Хворих доставляють в міський центр по лікуванню гестозів або акушерський стаціонар ІІІ рівня, при поєднаних формах гестозів - - в акушерські стаціонари багатопрофільних лікарень. Надання невідкладної допомоги проводять до моменту передачі хворої черговому лікарю стаціонару. На допомогу можуть викликати бригаду РХБ.

Ведення пологів у роділь з прееклампсією і дистресом плоду

  • Ведення пологів у роділь з прееклампсією і дистресом плоду

наявності ранніх децелерацій з амплітудою > 50 уд./хв

  • наявності ранніх децелерацій з амплітудою > 50 уд./хв

наявності варіабельних децелерацій з амплітудою > 50 уд./хв

  • наявності варіабельних децелерацій з амплітудою > 50 уд./хв

наявності пізніх децелерацій з амплітудою > 30 уд./хв

  • наявності пізніх децелерацій з амплітудою > 30 уд./хв

В 2-му періоді пологів застосування вакуум екстракції плода або акушерських щипців показано при: а) наявності ранніх децелерацій з амплітудою > 60 уд./хв

наявності пізніх децелерацій з амплітудою > 45 уд./хв

наявності варіабельних децелерацій з амплітудою > 60 уд./хв



База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка