Поетичні роздуми «З чого починається людина?»




Скачати 127,53 Kb.
Дата конвертації20.07.2017
Розмір127,53 Kb.
Література рідного краю

Оліферович Тетяна Іванівна,

учитель української мови та літератури

НВК № 36 м. Дніпродзержинська

Тема: Поетичні роздуми «З чого починається людина?» (на матеріалі літератури рідного краю)

Мета:

  • на матеріалі поетичних творів бояничів рідного краю розкрити бачення сенсу людського життя, морального вибору та духовного наповнення людини в реальному сучасному житті;

  • розвивати вміння грамотно висловлювати і обстоювати власну думку, логічно мислити, надавати об'єктивну оцінку подіям, вчинкам, робити висновки; формувати світогляд учнів;

  • виховувати почуття любові до Батьківщини, поваги та пошани до кожної людини, до її творчих та індивідуальних здібностей; прищеплювати любов до мистецтва слова.

Тип уроку: засвоєння нових знань і формування вмінь.

Обладнання: портрети місцевих письменників, бібліотечка їх творів, музичний супровід.

Життя прожити - це не диво,

Хоч цей не поле перейти,

Життя бува тоді щасливим,

Коли досягнуто мети.

Б. Лаліменко

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів. Оголошення теми, мети уроку.

Вступне слово вчителя.

Наш урок - це поетичні роздуми над сенсом людського життя, це розмова серця, душі і думки.

Життя...Таким коротким воно здається для людини. А як хочеться багато зробити!

Ще маленькою людина прагне самоутвердитися, пізнати нове, цікаве, корисне, а потім, ставши дорослою, передати ці знання наступному поколінню.

Кожний з вас замислювався над сенсом життя. Що хоче отримати кожний від нього? Здоров'я, кохання, матеріальне благополуччя, владу над іншими...

Дійсно, людина сама визначає власні пріоритети. Але як зробити так, щоб прожитий час не був марним, витраченим на якісь дрібниці?

На ці питання ми спробуємо знайти відповідь, спираючись на багатий поетичний матеріал письменників нашого міста.

ІІІ. Основний зміст уроку

Виступи груп учнів

Група № 1

Людина починається з отчого дому

1 учень. Це любов до рідного краю, до того місця, де вона народилась.

Для мене і моїх однокласників таким місцем став Дніпродзержинськ -славне робітниче місто, яким я завжди хочу пишатись, до якого завжди буду повертатись.

І для наших місцевих поетів Дніпродзержинськ - це не просто місце народження та проживання, а маленька Батьківщина, джерело натхнення, мрій.

Генетичні корні Наталії Бурляєвої тісно пов'язані з містом, з династією металургів, які працювали на Дніпровському металургійному комбінаті.

Поетеса повністю присвячує себе поетичній творчості, яка стала для неї сенсом життя.

Тематика її творів різноманітна. Але найбільше звучить у них любов до рідного міста і до людей, які в ньому живуть і працюють.



Дніпродзержинську, рідний мій,

Моя маленька Батьківщина!

Ти - серця пісня солов'їна,

Ти - джерело натхнення, мрій!

Ти зобов'язаний життям

Металургійному заводу,

Який у будь-яку погоду

Працює на добробут нам.

Ці рядки з вірша Наталії Бурляєвої «Рідне місто моє» пройняті почуттям любові і гордості за свій отчий дім, за своє рідне місто.

2 учень. Перу відомого дніпродзержинського поета Валентина Мусійовича Бурхана, який поєднував свою літературну діяльність з роботою головного лікаря 1 -ї міської стоматологічної поліклініки

м. Дніпродзержинська, належить гімн нашого міста.

Давайте прослухаємо рядки з твору:

Дніпродзержинськ-

Наша слава жива, наша доля,

Земляків наших праведна суть,

Дніпродзержинськ-

Прометея нескорена воля,

Що до праці й до щастя зовуть.

3 учень. Микола Степанович Литвин, один із найперших літераторів нашого міста, невипадково назвав свою поетичну збірку «Гордість», бо саме гордістю за ріднокрай, за свій народ і рідну природу пройняті всі рядки його поезій.

О краю мій, моя єдина втіха,
В тобі любов і молодість моя.
Ти у житті моїм найвища віха -
Людьми уславлена земля.


4 учень. І скільки б років мені не було, куди б не закинула мене доля, я завжди буду повертатись до отчого дому, до свого рідного міста і з любов ю промовляти:

І ось я твій, маленька батьківщина,
Старий Дніпро, криниця край села,
Любов моя, незрадная дівчино,
До тебе знову стежка привела.


Група № 2

Людина починається зі спогадів

1 учень. Саме спогади про найкращі моменти життя допомагають людині зберегти себе як особистість на нелегких стежинах життя.

На думку нашої групи, найпрекрасніші спогади пов'язують людину з дитинством - неповторною порою, адже всі ми родом саме із дитинства. І кожному з нас інколи хочеться повернутися туди.



Давайте і ми на декілька хвилин поринемо в незабутні і неповторні часи дитинства.

Уяви собі, друже, картину:

Ми в дитинство вернулися знов,

В нашу світлу і вічно єдину,

У святу босоногу любов.

Це отут у збитошнім завзятті

Ми гасали в сусідський садок,

І сусід в капелюсі крислатім

Нам давав додатковий урок.

Читаю рядки з поезії Валентина Бурхана «З погляду минулого» і згадую свої дитячі витівки...



2 учень. А я про себе хочу сказати словами поета Майбороди Олега - активного члена літературної студії «Факел».

Коли я був трохи молодший,

Я зовсім не вмів брехати

І чхати хотів на гроші,

Любив я ночами літати.

Мені замале було небо,

І знав я зірки по рахунку.

Нічого було не треба,

Ні зручності, ані ґатунку...

Давно я вже не літаю,

Бреду по життю перехожим,

Але все одно твердо знаю:

Я буду ще трохи молодшим.

3 учень. А ось для місцевої поетеси Ольги Дмитрівни Горобець, яка все своє життя працювала вчителем української мови та літератури в школі № 5, повернення в світ спогадів перетворилося на поетичну збірку із символічною назвою «Доріг моїх неткане полотно».

Як це добре, що в життєвім гулі,

Теплоти не вивітрили роки,

Нас у юність сонячну вернули,

Сколихнули почуття глибокі.

Дійсно, майбутнє кожного важко уявити без минулого. А сьогодення базується на мудрості прожитого. І ми, прощаючись з неповторною порою дитинства, ще раз хочемо нагадати і вам, дорослим: всі ми родом з дитинства.



Група № З

Людина починається з пам'яті

1 учень. І не тільки тому, що в її серці завжди живе пам'ять про минулі події власного життя. А насамперед тому, що справжня людина не може стояти осторонь життя всієї країни, усього народу. А це можливо тільки тоді, коли вона буде знати й пам'ятати історію не тільки свого роду, а й свого народу.

Як ми знаємо, багато випробувань випало на долю українського народу. Але найстрашнішим із них була Велика Вітчизняна війна. Майже 70 років минуло з Дня Перемоги, а пам'ять людська знову і знову повертає нас в ті далекі воєнні часи і закликає берегти мир, спокій, щасливе життя.



Що в пам'яті моїй від Перемоги?

Щемливі сльози, плакали ж усі.

Та ще дороги, вибиті дороги.

через поля у сонці і росі;

та перший гуркіт не гармат, а грому.

у білій лункодзвонкості садів;

та ще солдати, що ідуть додому,

солдати - ветерани й молоді.

Ці рядки з вірша «Перемога» належать Володимиру Івановичу Сіренку, дніпродзержинському поету, відомому як письменник і правозахисник навіть в США, Канаді, Австралії.

2 учень. Читаємо рядки з поезії «Пам'ять» Бориса Лаліменка, місцевого поета, колишнього вчителя української мови і літератури школи № 26, - і пам'ять повертає нас в перші жахливі дні війни.

Пам'ять зримо вихопить із імли

Біль гіркий, що й досі нас тривожить.

Подвиг сорок першого все той же -

В нім кривавий присмак ковили...

Перших похорон гіркоти

Ще не міг наш розум усвідомить,

А вже пам'ять в серці так судомить,

Щоб людське, геройське вберегти.

3 учень. Швидко плине час... Швидко минає людське життя...Живе на Землі покоління, яке зовсім не знало жахіть війни. Залишились тільки пам'ять і обеліски, розкидані на довгих кривавих воєнних дорогах.

Обступили вишні, заклечали білі

Бронзу односельця мовчазну, -

Начебто солдати, в грозах овдовілі,

Що таки діждались на свою весну.

А весна буяла. А весна ярилась.

І кричала тиша сонячній порі:

Пам'ять - то сторожа, щоб не повторилось

Горе матерів.
Група № 4

Людина починається з кохання

1 учень. Ця істина така ж давня, як наш світ. І як відомо, не одне покоління поетів намагалося дати відповідь, що таке кохання.

Не пройшли осторонь і наші поети - земляки. А чи вдалося їм передати словами те, що відчуває людина в найпрекрасніші моменти життя? Судити Вам.



Представники чоловічої статі не залишились байдужими, прочитавши поезію Валентина Бурхана. І своє перше освідчення їм би, мабуть, хотілось зробити рядками саме його поезії.

Я кохаю, кохаю, кохаю -

Цілий світ у кохання ввібрав,

Наливається літо врожаєм,

Шелестить скатертиною трав.

Простелю тобі цю скатертину,

Літом зіткану стиглу красу,

На руках, золоту і тремтливу,

до зірок на руках понесу.

Хай нам вітер овіє обличчя,

Всесвіт хай на вустах виграє

Голубливе, стрімке, таємниче,

Яснозоре кохання моє!

2 учень. А дівчата не тільки мріють про справжнє кохання, а й вірять, що його можна зберегти й пронести через усе життя. І тому їм дуже сподобалась поезія О.Д.Горобець «Золоте освідчення».

Ми так давно любов'ю вдвох повінчані,

Про неї нам без слів говорять очі.

А ти сьогодні здалеку освідчився

У трубку телефонну проти ночі.

Це ж цілу ніч не матиму я спокою -

Все буду думать про твоє здоров'я.

Ти не хвилюйсь - не буду одинокою:

Ми будемо вдвох із нашою любов'ю.

Цей теплий вечір золотого квітня...

Твої слова луною розпросторяться.

Дай, Боже, щастя: через чверть століття

Оці три слова знову хай повторяться.

3 учень. Саме так, якщо поряд буде кохана людина, то все можна подолати,

перебороти і прожити своє життя щасливо. І разом з Володимиром Сіренком хочеться сказати такі слова:

Ти із біди виходиш, як з води,

Тобі і взимку сяє гожа днина,

Коли на світі є така людина,

Яка кохає, жде тебе завжди.

Ти поспішаєш до її тепла

З далекої дороги чи з роботи

Позаду всі тривоги і турботи

Ти не ідеш - у тебе два крила.
Дійсно, людина починається з кохання.

Бо в любові цій - мій день, мій вік, мій світ,

Життя мого бентежливий початок,

Моїх чуттів непереборні чати,

У вись піднесені, як віщий заповіт.

Група № 5

Людина починається з розуміння сенсу життя

1 учень. Це пошуки себе і свого призначення на цій Землі, бажання залишити після себе помітний слід в історії людства.

Життя прожити - це не диво,

Хоч це й не поле перейти.

Життя бува тоді щасливим,

Коли досягнуто мети.

Коли залишиш після себе

Хоч трішки пам'яті в людей,

Де під гінким огромом неба

Прийдешнє вічністю гряде.

Саме такою людиною, на думку групи, був Олександр Іванович Стовба,

творчий псевдонім АІСТ, воїн - інтернаціоналіст, поет, який загинув у неповні 23 роки - виконуючи інтернаціональний обов'язок в Афганістані. Його поетичні твори вражають глибиною мислення, філософськими роздумами над сенсом життя.

2 учень. Ось що про себе і своє призначення на Землі можна сказати словами Олександра Стовби:

Нас від дитинства мрія окриля –

Знайти себе, не розгубить таланти.

Поети ми, з колиски аргонавти

І відкриваємо за обрієм поля...

Мов птахи крила в небі, ми свій хист

Відточуємо в праці та горінні.

Антеї ми - глибоке в нас коріння,

І світлі до покликання шляхи!

Життєвим кредо для нього були рядки з поезії:



І через це спішу я кожен раз

В ім'я добра себе не пожаліти.

3 учень. Олександр Стовба загинув в передостанній день березня 1980 року. З ім'ям АІСТА, доброго весняного птаха, йому даровано безсмертя. Це жива легенда, покоління 20-річних, які під час тієї страшної війни піднялись над життям і смертю. І зараз, живучи на цьому світі, ми повинні жити з ними і замість них...

Тече між пальців час, немов пісок,

Нестримними секундами біжить...

З низин ще не дійшли ми до вершин

А вже у скронях сивизни мазок.

Спіши, мій друже, все ще може буть,

До дії втомленого розбуди мене

І підскажи - хай нас не промине

Затята віра в мрію голубу.

Наївні, легко входимо в життя

Не розуміємо, де справжнє, а де сон.

Зіниць твоїх гарячих сотні сонць

Віддаємо в світ без вороття.

Біжить мій час з годинником Землі

І, коли згасне вже остання мить,

Життя, прошу: дай крила відлетіть

Мені з ключем прозорих журавлів!

Ці поетичні рядки Олександра Стовби як найкраще дають нам зрозуміти сенс людського життя і призначення людини на Землі.



ІV. Домашнє завдання
Написати твір - роздум на тему «Краси людини без землі і краси земної без людини нема».


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка