Політологія



Сторінка1/5
Дата конвертації30.01.2017
Розмір0,78 Mb.
  1   2   3   4   5

Політологія

Політологія - це система знань про політику. Необхідність вивчення політології зумовлена складністю внутрішніх та міжнародних політичних процесів і насамперед небаченим зростанням ролі політики як сфери суспільного життя. Роль і значення політики та наукових знань про неї особливо зростають у переломі історичні періоди, коли зазнають докорінних перетворень самі основи суспільного життя, ідеали, цінності, світоглядні орієнтації людей. Саме такий період кардинальних змін переживає нині українське суспільство.

В умовах ствердження української держави, політичного та соціа­льного розвитку народу України, його духовного оновлення, вив­чення основ політичної науки дає можливість по-іншому розглядати й оцінювати факти політичного процесу, сучасні політичні реалії, давати нове, наукове тлумачення важливих проблем суспільного розвитку.

Нині в Україні політологія – одна з провідних дисциплін у системі гуманітарної освіти. Вона зайняла чільне місце в системі підготовки висококваліфікованих спеціалістів для всіх сфер суспільного життя. Знання з політології озброюють майбутніх фахівців відповідними знаннями, потрібними для успішного виконання своїх фахових та загально­людських обов’язків, допомагає студентам самовизначитися в особистих світоглядних позиціях та духовних інтересах, сприяє формуванню їх політичної свідомості та політичної культури.

Глибокі політичні знання мають особливе значення для майбутніх спеціалістів, тому що вони дають базисні уявлення з теорії й методології аналізу соціально-політичного життя, вироб­ляють світоглядні орієнтації та ціннісні критерії оцінок суспільних подій, формують вміння пов'язувати теорію з по­літичною практикою, зокрема, застосовувати в політичній діагностиці як правові, так і політичні норми. Вивчення політології сприяє процесу формування держав­ного мислення у майбутньому інтелектуальної еліти.

Головне призначення політології як науки полягає в тому, щоб допомогти студентам - майбутнім лікарям та фармацевтам як діячам різних сфер суспільної діяльності, оволодіти систематизованими науковими знаннями, які склали б основу їхньої демократичної політичної культури. Знання з політології це не сума абстракцій, а інструмент для творчої діяльності, вироблення умінь і навиків. Оволодівати політичною наукою потрібно для того, щоб не бути пасивним об'єктом політики, об'єктом політичного маніпулювання, а впливати на здійснення влади як у суспільних, так і у власних інтересах.

Демократична політична освіта покликана виконати кілька конструктивних функцій і, перш за все, допомагати виробляти раціоналістичний і демократичний менталітет, засвою­вати цінності і норми демократичної політичної культури, фо­рмувати такі якості, як політична толерантність (терпимість), здатність до партнерства і компромісу, прагнення до консенсу­су, вміння цивілізовано і інституціалізовано (в межах закону і за допомогою демократичних інститутів) виражати і захищати свої інтереси, попереджати або відносно безболісно вирішувати соціальні конфлікти, зміцнювати українську загальнонаціона­льну ідентичність, патріотизм і державність. Розвиток демокра­тичної політичної свідомості сприяє також зміцненню відчуття громадянського обов'язку, відповідальності пе­ред суспільством і державою.

Ґрунтовно вивчивши основи політології, студент, зрештою, має відчути себе повноправним громадянином, реаль­ним творцем справжньої демократії, вміти професійно оцінити реалістичність (чи утопічність) здійснюваної політичної модер­нізації, тим самим стати на шлях творення політичної філософії жит­тя, формування правової свідомості, активної громадянської позиції.



Тема 1. Політологія як система знань про політику.

Сутність та функції політики.


  1. Об’єкт і предмет політології.

  2. Основні категорії, методи і функції політології.

  3. Поняття „політика”, її сутнісні характеристики.

  4. Структура, види і функції політики.


Реферати: 1. Аналіз і прогноз у системі політичних знань.

2. Наукові і побутові уявлення про політику.


Основні поняття: політика, політичні інтереси, інститути політики, засоби політики.
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
При вивченні першого питання варто пам’ятати, що об’єкт кожної науки завжди ширший за предмет. Об'єктом політології є політична сфера суспільства, тобто політика. Політика ґрунтується на вольових відносинах з приводу влади в суспільстві. Політика є об'єктом вивчення не тільки політології, але й історії, соціології, філософії, правознавства, психології й економіки і т.д. Предметом політології є політична система суспільства.

Розглядаючи структуру політичної науки, необхідно усвідомити, що вона є інтегративною галуззю знання, а відтак є сукупністю субдисциплін. Серед них виділяємо найперше політичну філософію, яка розкриває найбільш загальні та глибинні зв’язки політично організованого співтовариства з різними сферами та рівнями життєдіяльності людини. Існує цілий ряд субдисциплін, які вивчають взаємини політичної сфери і природи – політична географія, біополітика, геоурбаністика, політична екологія. Виділяють галузь - політичну астрологію, яка займається дослідженням проблем обумовленості політики космічними процесами. Розглядаючи інші субдисципліни, як складові політичної науки, з’ясуйте, чим займається політична соціологія, політична економія, політична етика, політична лінгвістика та політична інформатика та ін. У межах політології можна виділити і окремі напрями дослідження. Наприклад: порівняльна політологія (компоративні дослідження), тразитологія та ін. З’ясуйте, які проблеми розробляються в межах цих напрямів.Осягнувши структуру фундаментальної чи теоретичної складової політології переходьте до вивчення структури прикладної (практичної) політології. Зокрема з’ясуйте, що таке політичні технології, політичний маркетинг, політична іміджелогія, політична герменевтика та ін. Доберіть приклади з політичного життя, які б свідчили про використання в повсякденному політичному житті знань та умінь з галузі прикладної політології.


Друге питання. Політологія має свій метод, категорії, принципи дослідження, тобто свій методологічний апарат.

Політологія, як і будь-яка інша наука, має свої категорії, тобто загальні, фун­даментальні поняття. Вважається, що одна з категорій виступає базовою, яка у зародку, містить інші категорії. У політології базовою є категорія «політична влада». Засобом здій­снення політичної влади є «політика», яка реалізується у просторових рамках категорії «політичної системи». «Політичні інститути» та їх конкретні вияви — «держава», «політичні партії», «групи інтересів» тощо, а також «політичні відно­сини» належать до основних категорій політології. «Політичну культуру» складають: «політична свідомість», «полі­тична поведінка», «політичні цінності», «політичні норми», «політична соціалізація». Формою функціонування політичної системи суспільства є «політичний процес», тобто дії суб’єктів політики. «Політичне явище» є сукупністю усіх чинників здійснення політики.

З існуючих класифікацій методів, якими послуговується політологія, є такі:

а) загальнофілософські (наприклад, діалектичний, позитивістський, прагматичний);

б) загальнонаукові (наприклад, системний, історичний, структурно-функціональний);

в) спеціальні (наприклад, метод інтерв’ю).

Політологія як наука використовує загальнотеоретичні та емпіричні методи дослідження. Загальнотеоретичні методи передбачають аналіз політичної реальності в рамках певної теорії. В політології допустиме використання ме­тодів, що застосовуються в соціології: структурно-функціо­нального, конфліктологічного, символічного інтеракціонізму, обміну та біхевіористського, структуралізму і постмодер­нізму. Емпіричні методи передбачають конкретні способи, процедури нагромадження, обробки політичних фактів. До них можна віднести методи вибіркового та польового дослі­дження, прихованого спостереження й експерименту.

Вивчаючи принципи політичного дослідження, увагу, передусім, зосередьте на таких, як науковість, об’єктивність, історизм.

Основними функціями політології є: дескриптивна; методологічна; соціалізації; прогностична; інноваційна; оцінна; комунікативна; інтерпретаційна. Доберіть приклади з політичної практики, які б розкривали суть кожної з функцій.

Функціями політології є основні напрями її впливу на суспільство, такі як:

1.Теоретична. Розробляє гіпотези, теорії, ідеї, категорії, поняття, а також законів, які пояснюють різні процеси політичного життя.

2. Методологічна. Формує оптимальні шляхи дослідження в науці.

3. Практична. Орієнтується на вирішення конкретних практичних завдань і проблем.

4. Виховна. Допомагає новим поколінням орієнтуватися в реальній «політичній системі», щоб пристосуватися в динамічне життя сучасності.

5. Прогностична. Дає можливість політологам моделювати майбутнє з метою уникнення катаклізмів у суспільстві.
Третє питання. Термін "політика " походить від давньогрецького слова "polis" (місто - держава) та його похідних: "politike" (мистецтво керувати державою), "politeia" (конституція), "polites" (громадяни), "politica" (державний діяч).

Метою політики є забезпечення панування одних суспільних груп над іншими, одних інтересів - над іншими, або узгодження соціальних інтересів. Призначення політики у тому, щоб на основі спільних інтересів об'єднувати усі верстви суспільства і спря­мовувати їх дії на вирішення важливих суспільно-державних завдань. Отже, політика - це "мистецтво жити разом". Засобами політики є право, сила, мораль.


Четверте питання. В структурі політики виділяють: політичну організацію, тобто політично-владні інститути як центри управ­ління і регулювання сус­пільних процесів; політичну свідомість, або залежність політичного життя від громадського сприйняття; політична діяльність - різновид соціальної активності суб'єктів згідно їх політичних статусів.

За сферою впливу визначають такі види політики: економічна, соціальна та культурна.

У залежності від масштабів, спрямованості, змісту зав­дань політика поділяється на внутрішню, зовнішню і міжнародну. Внут­рішня політика регулює економічні, політичні, соціальні та інші відносини між людьми всередині суспільства. Зовнішня політика спрямована на безпеку держави, щоб створювати сприятливі умови для розвитку внутрішньої політики. Метою міжнародної політики є активність держав і організацій щодо глобальних і регіональних проблем.

Науковці виокремлюють такі основні функції політики: управління, прогностичну; ідеологічну (включає політичні та соціальні цінності), виховну, мобілізаційно-організаційну (про­являється у мобілізації матеріальних, духовних, трудових ресурсів для ефективного вирішення суспільних завдань), інтеграційну (об'єднанні різноманітних груп суспільства довкола фундаментальних ідей, інтересів, цінностей), інноваційну (творче ос­мислення політичної дійсності, способів і методів її зміни).


ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ЗНАНЬ:


  1. Чим викликане зростання ролі політології в сучасних суспільних відносинах?

  2. Для чого людині потрібна політична освіта?

  3. В чому суть політизації суспільного життя, які її причини в Україні?

  4. Визначте місце політології в системі суспільних наук.

  5. Охарактеризуйте структуру політології.

  6. Які основні функції виконує політологія? Які з функцій політології є найбільш важливими для сучасного українського суспільства і чому?

  7. Охарактеризуйте основні методи політологічних досліджень.

  8. Проаналізуйте різноманітні визначення політики. Яке з них, на ваш погляд, найбільш вдале? Аргументуйте свій вибір.

  9. Розкрийте механізм взаємодії політики з іншими сферами суспільного життя.

  10. Поясніть взаємозв’язок людини і політики.

  11. Охарактеризуйте основні елементи структури політики.

  12. Назвіть різновиди політики.

  13. Як співвідносяться засоби політики?

  14. Які ви знаєте групи політичних законів?

  15. Які функції політики Вам відомі?


ТЕСТИ
1. Політологія як самостійна навчальна дисципліна почала фор­муватись:

а) у першій половині ХVШ ст.;

б) на початку XIX ст.;

в) у другій половині XIX ст.;

г) в середині ХХ ст.

д) VІ-V ст. до н.е.


2. У якій країні була створена перша школа політичної науки:

а) США; б) Німеччина; в) Франція; г) СРСР.


3. Що є предметом політології?

а) демократія; б) держава; в) політична влада; г) політична система;

д) політична сфера суспільства; е) суспільство вцілому; є) світовий політичний процес.
4. До загальнотеоретичних методів політології належить:

а) структурно-функціональний; б) метод вибіркового дослідження;

в) експеримент; г) приховане спостереження;

д) все вищезгадане.


5. В чому полягає гносеологічна функція політології?

а) у розробці можливих альтернатив суспільного розвитку;

б) у пізнанні механізмів функціонування політичних систем;

в) у залученні індивідів і груп до певної політичної культури;

г) у розробці ефективних способів перетворення політичної та інших сфер суспільства;
6. Яка функція політології розкриває сутність «політичної соціалізації»?

а) теоретична; б) виховна; в) практична; г) прогностична.


7. Поняття "політика" у науковий обіг уперше ввів:

а) Платон; б) Цицерон; в) Маркс; г) Гегель; д) Овідій;

є) Ленін; є) Аристотель; ж) Кант; з) Макіавеллі.
8. Класи, нації, соціальні групи, політичні партії, які беруть участь у політичному житті, — це:

а) суб’єкт політики; б) гравці політики; в) структура політики; г) основа політики.
9. За сферою впливу виокремлюють такі види політики:

а) внутрішню, зовнішню; б) економічну, соціальну, культурну;

в) короткострокову, середньострокову, довгострокову; г) стратегічну і тактичну.
10. Співвіднесіть рівень політики та його зміст:

1) мегарівень; а) охоплює окремі структури і організації (політичні партії, громадські

організації, профспілки тощо).

2) макрорівень; б) світовий політичний процес, міждержавні відносини і діяльність

міжнародних суб'єктів політики (Євросоюз, ООН, НАТО та ін.);

3) мікрорівень; в) функціонування політики в національно-державному чи

регіональному масштабі.


Тема 2. Історія розвитку світової і української

політичної думки. Основні ідейно-політичні течії.
1. Політичні ідеї та вчення:

а) Стародавнього світу;

б) Середньовіччя та Відродження;

в) Нового та Новітнього часу.

2. Основні ідейно-політичні течії:

а) консерватизм;

б) лібералізм;

в) анархізм;

г) соціалізм;

д) фашизм.


Реферати: 1. Конфуцій про політичну етику.

2. Антична політологія Платона та Арістотеля.

3. Єропейська політична думка другої половини ХІХ – кінця ХХ ст.:

теоретичні проблеми й перпективи розвитку в ХХІ столітті.

4. Українська політична думка нового і новітнього часу: ідеї та особистості.
Основні поняття: теократія, держава, деспотія, тимократія, демократія, аристократія, олігархія, охлократія, поліс, політея, легізм, конфуціанство, данізм, моїзм, брахманізм, „суспільний договір”, природне право”, утопічний соціалізм; політичні ідеології, політичні доктрини, лібералізм, неолібералізм, консерватизм і неоконсерватизм; комунізм, соціалізм, соціал-демократизм, фашизм і неофашизм, націоналізм, сіонізм, анархізм, радикалізм, екстремізм, тероризм.
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
Готуючись до першого питання семінару студенту слід усвідомити, що процес виникнення світової політичної думки тісно пов’язаний з розвитком стародавніх держав як первісної форми організації влади. При розгляді сутності вчення Конфуція необхідно підкреслити, що він розуміє державу як велику патріархальну сім’ю, де імператор – суворий, але справедливий батько, а його піддані – слухняні діти.

Вивчаючи зміст політичного вчення Платона зверніть увагу на його тезу про те, що основною ідеєю будь-якої держави є ідея справедливості, створення ідеального політичного ладу на чолі з вибраними мудрецями. При аналізі політичної концепції Аристотеля студенту слід усвідомити сутність його положення про природне походження держави, про людину як істоту політичну. Розглядаючи питання про римське право і політику, студент має звернути увагу на зміст політичної доктрини Полібія, який вбачав успіх Риму у поєднанні трьох державних форм правління (царської, аристократичної, демократичної) та Цицерона, який виступав противником повновладдя окремих осіб у республіці, зокрема проти монополізації влади.

Студенту необхідно усвідомити, що ідеї Відродження, які набули широкого розповсюдження в країнах Західної Європи у ХІV – XVI ст., сприяли руйнуванню феодально-релігійних уявлень і об’єктивно відповідали потребам буржуазного суспільства, що зароджувалося. Студент повинен пам’ятати, що Н. Макіавеллі запроваджує світський погляд на політику, державу, розуміючи їх як творіння рук людини, результат боротьби соціальних сил.

Студент має звернутим увагу на положення, аргументоване Г. Гроцієм про сутність права як регулятора соціальних норм та ідею Б. Спінози про суспільний договір як категорію, якою користуються для аналізу характеру зв’язків між природним правом і державою. Необхідно пам’ятати, що Дж. Локк розвинув і доповнив і об’єднав у єдине політичне вчення – доктрину ранньобуржуазного лібералізму. Рекомендуємо звернути увагу на суть теорії „географічного детермінізму” Ш. Монтеск’є, на його розуміння свободи як упевненості громадянина у недоторканості свого життя, житла, майна. Студент має усвідомити сутність поглядів Гольбаха про людину як продукт соціального середовища та К. Гельвеція про ідеальний суспільний лад – приватновласницький.


Вивчаючи друге питання студент має проаналізувати природу лібералізму, потрібно розрізняти політичні доктрини аристократичного та демократичного лібералізму, а також

такі неоліберальні концепції, як технологічної та плюралістичної демократії, теорії еліт (В. Парето, Г. Моска).

Студент має пам’ятати, що в основу політичних концепцій консерватизму покладена ідея збереження традиційних правил, норм поведінки, ієрархії влади, соціальних і політичних структур та інститутів.

Студент має знайти детальну характеристику соціалістичних концепцій політики, а також політичних доктрин анархізму.


ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ЗНАНЬ:


  1. Назвіть основні етапи розвитку світової політичної думки.

  2. У чому полягає особливість політичної думки в країнах Стародавнього Сходу?

  3. Визначте основні засади античної політології.

  4. Визначте загальне і особливе у поглядах Платона і Арістотеля на політику, державу, владу.

  5. У чому полягав перехідний етап політичної думки Середньовіччя?

  6. Розкрийте сутність теологічних концепцій мислителів раннього середньовіччя.

  7. У чому полягає значення вчення Н.Макіявеллі?

  8. Назвіть найбільш характерні суспільно-політичні ознаки епохи Просвітництва.

  9. Розкрийте основний зміст світової політичної думки у пер. пол. ХХ ст.

  10. Визначте взаємозв’язок процесу глобалізації і політології у др. пол. ХХ ст.

  11. Коли політологія отримала статус самостійної науки?

  12. Охарактеризуйте етапи становлення української політичної думки.

  13. Назвіть представників української політичної думки, які у своїх працях розробляли питання утворення української самостійної держави. Охарактеризуйте їх концепції.

  14. Дайте характеристику української політичної думки про національну свідомість і національний менталітет.

  15. Охарактеризуйте основні ідейно-політичні течії.


ТЕСТИ
1. Хто є автором вислову: „людина – тварина політична”?

а) Платон; б) Цицерон; в) Арістотель; г) Ф. Ніцше; д) Н. Макіавеллі.


2. Назвіть авторів концепції „суспільного договору”:

а) Ж.-Ж. Руссо; б) Т. Гоббс; в) Дж. Локк; г) Н. Макіавеллі; д) Ш.-Л. Монтеск’є.


3. Які об’єкти дослідження є для біхевіористського напрямку в політології вихідними?

а) політичні інститути; б) політична поведінка; в) політичні цінності;

г) процес прийняття рішень; д) політичні технології.
4. Якому мислителеві належить наступна фраза:

„Дії людей, а особливо государів, з яких у сід не запитаєш, оцінюють по результату, тому незай государі намагаються зберегти владу й здобути перемогу. Які би способи для цього не вживалися, їх завжди визнають гідними й схвалять, адеж чернь захоплюється видимістю та успіхом...”?

а) Платону; б) Т. Гоббсу; в) Н. Макіавеллі; г) Ф.Ніцше.
5. Хто є автором даного вислову: „Для того, щоб не було можливості зловживати владою, необхідний такий порядок, за яким різні гілки влади могли б стримувати одна одну”?

а) Ш.-Л. Монтеск’є; б) Т. Гоббс; в) Т. Джефферсон; г) Ж.-Ж. Руссо.


6. Першими в історії політичної думки ідею розподілу влади висловив:

а) І.Кант; б) Ш.-Л. Монтеск'є; в) Аристотель; г) Платон; д) А.Августин; є) М.Вебер.


7. Вкажіть представників світової політичної думки зазначених періодів:

а) античність; б) середньовіччя; в) Новий час; г) сер. ХІХ – поч. ХХ ст.


1) М. Вебер; 2) Дж. Локк; 3) Арістотель; 4) Ф. Аквінський;

5) Т. Гоббс; 6) Г. Моска; 7) К. Маркс; 8) Платон;

9) О. Конт; 10) Ж.-Ж. Руссо; 11) В. Парето; 12) Аврелій Августин;
8. Що таке політична ідеологія?

а) система політичних ідей і переконань, що відбивають інтереси,

світогляд та ідеали індивідів і соціальних груп;

б) стійкі, некритичні, емоційно забарвлені образи, уявлення про політичні події,

явища і процеси;

в) вплив індивідів і соціальних груп на політичну систему, її елементи,

а також процес прийняття політичних рішень;
9. Згрупуйте запропоновані принципи за ідеологічними течіями:

1) лібералізм; 2) консерватизм; 3) соціал-демократія;


а) свобода підприємництва; б) соціальний захист; в) природна нерівність індивідів;

г) правова держава; д) пріоритет релігійних норм і традицій; е) соціальна рівність.


10. Яка з ідеологій особливо наголошує на тому, що людина може змінитися

під впливом суспільного середовища?

а) фашизм; б) марксистсько-ленінський соціалізм;

в) консерватизм; г) класичний лібералізм.




Тема 3. Політична влада. Політичні режими.
1. Політична влада: основні види, джерела та функції.

2. Політичні режими: сутність і типологія.


Реферати: 1. Вчення про владу Н.Макіавеллі.

2. Тоталітаризм як політичний феномен.

3. Політичний режим сучасної України.

4. Проблеми демократизації влади в Україні на сучасному етапі.


Основні поняття: влада, владні відносини, політична влада, державна влада, виконавча влада, законодавча влада, судова влада, ресурси влади, апарат влади, інститути влади, легітимність; політичний режим.
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
При розгляді першого питання студентам необхідно засвоїти, що влада є однією з базисних категорій політології. Проблема влади в політології є центральною. Вла­да є підґрунтям і метою, засобом політики, системоутворюючим компонентом політичної системи. Галузь науки – кратологія (від грецьк. kratos - влада і logos - слово, вчення) - сукупність філософських, соціологічних, політологічних, правових та інших знань про владу. На сьогодні в науковій літературі існує понад 300 визначень влади. Необхідно проаналізувати основні підходи до визначення влади:

1) біхевіористський — розглядає владу як пев­ний тип поведінки, здатний впливати на поведінку інших; 2) телеологічний — як засіб досягнення су­спільних цілей;

3) інструменталістський — як набір певних ін­струментів впливу на суспільство (сила, багатство, знання); 4) структуралістський — як структуру поведінки між керівниками і підлеглими з точки зору пока­рань і винагород.

Політична влада – це історично зумовлений засіб організації та управління суспільством, фактор організованості та порядку. Включає державну, владу партій та груп тиску, владу політ. лідерів і ЗМІ. Державна влада - вища форма політ. влади, що спирається на спец. управлінсько-владний аппарат і володіє монопольним правом на видання законів, ін. розпоряджень і актів, обовязкових для всього населення. Поняття «політична влада» ширше від поняття «державна влада». По-перше, політ. влада виникла раніше від державної, ще в додержавну добу. По-друге, не кожна політична влада є владою державною (влада партій, рухів), хоча будь-яка державна влада - завжди політична. По-третє, державна влада специфічна: на відміну від політичної влади тільки вона володіє монопо­лією на примус, правом видавати закони тощо.

Основними рисами політичної влади є легальність, легітимність, вер­ховенство, вплив, ефективність і результативність.

Система влади включає у себе: 1) органи влади та громадян, які здійснюють владні функції (суб'єкти влади); 2) тих, на кого спрямована влада - люди, їх групи, організації, спільно­ти тощо (об'єкти влади); 3) механізм влади, тобто зв'язки, взаємодії, відносини між елементами влади, інститутами, цінностями, нормами, соц. і політ. контроль.

Структура влади складається з суб'єкта, об'єкта влади та ресурсів.

Суб'єкти влади (держава та її інститути, політичні еліти і лідери, політичні партії)

Об'єкти влади (індивід, соціальна група, клас, маса, суспільство тощо)

Ресурси — реальні засоби, що використо­вуються чи можуть бути використані для зміцнення влади та її реалізації. Поділяються на утилітарні, примусові та нормативні, а відповідно до найважливіших сфер життєдіяльності економічні, соціальні, культурно-інформаційні, примусові і демографічні.

Необхідно з’ясувати закони і шляхи досягнення влади, фактори ерозії, кризи влади.

Типологізацію влади можна проводити за такими кри­теріями: 1) характером примусу; 2) типом легітимності; 3) сту­пенем публічності; 4) типом владного суб'єкта; 5) джерелами формування; 6) ступенем поділу влади та механізмом стри­мувань і противаг.

Найвідомішою є класифікація типів влади, запропонована М. Вебером:

— традиційний, який спирається на віру в святість традицій і право володарювати тих, хто одержав владу за цією традицією;

— харизматичний (грец. — милість, благо­дать, Божий дар, винятковий талант), оснований на вірі в надприродну святість, героїзм чи інші виняткові чесно­ти володаря і створеної або отриманої ним влади;

— раціональний (легальний), що ґрунтується на вірі в законність існуючого порядку, професіоналізм владних структур.

Влада за її застосуванням у суспільних сфе­рах, а також засобами впливу поділяється на економічну (владу менеджерів, власників), духовну (владу релігійних ієрархів, містиків, магів), інфор­маційну (владу науковців, експертів, засобів масової інформації), політичну, адміністративну, військову. По­літична влада включає державну, владу партій та груп тис­ку, владу політичних лідерів і засобів масової інформації.

За ступенем публічності влада може бути: 1) видима, прозора; 2) напівприхована; 3) прихована, криптологічна.

За типом владного суб'єкта влада є інституціалізована, групова, особиста.

За інституціональними ознаками влада може бути абсолютною, конституційно обмеженою, централі­зованою, децентралізованою, концентрованою, деконцентро-ваною.

За груповими ознаками — національною, партійною, корпоративно-клановою, мафіозною.

За особистими ознака­ми — деспотичною, тиранічною, монархічною, диктаторською, харазматично-традиційною.

За джерелами формування влада може бути: монар­хічною, аристократичною, олігархічною, демократичною, а також династичною, узурпаторською, виборною, призначуваною, делегованою.

Влада може бути єдиною і розподіленою на законо­давчу, виконавчу й судову з різноманітними механізмами стримувань і противаг.

Джерела влади (авторитет, сила, престиж, за­кон, багатство, знання, хариз­ма, таємниця, інтерес тощо).

Функції влади: політичного цілевизначення; інтеграційна, регулятивна, правотворча, управління, мотиваційна, стабілізуюча, оптимизации, об’єднувальна.

При розгляді другого питання слід з’ясувати, що поняття «політичний режим» вживається у декількох значеннях:

1) як елемент форми дер­жави поряд з такими елементами, як форма дер­жавного правління і форма державного устрою; 2) як поняття, тотожне поняттю «політична систе­ма»;

3) як поняття, що означає функціональний стан політичної системи, конкретизує зміст її елементів з точки зору юридичних, політичних, економічних і духовно-культурних факторів і механізмів формування влади та її розподілу, а також характеристики відносин між владними і невладними інститутами.

Політичний режим розкриває характер від­носин між: а) державою і громадянським суспільством; б) гілками центральної влади (главою держави, урядом, парламентом, вищими судовими інстанціями; в) державою і органами регіонального і місцевого самоврядування; г) державою і пар­тіями; д) державою і групами тиску; є) партією і групами тиску; є) виборчою системою і формами державного правління; ж) ідеологічними і неідео-логічними формами політичного примусу.

До типологізації політичного режиму можна застосувати декілька підходів: 1) класичний, що розкриває системні ознаки політичного режиму; 2) фрагментарний, що виділяє проміжні режими, а також класифікує політичний режим за окремими атрибутами

За класичним підходом виділяють три типи полі­тичних режимів: тоталітарний — передбачає тотальний контроль держави над суспільством, примат партії та ідеології над державою, тотальну ідеологічну мобілізацію мас; авторитарний — передбачає велику концентрацію вла­ди в руках однієї особи або окремих груп, обмеження прав і свобод громадян, військово-поліцейський контроль; демо­кратичний — передбачає народний суверенітет, політичний плюралізм, правові гарантії політичних, громадянських і культурних прав і свобод. До тоталітарних відносять кому­ністичний і фашистський режими, які відзначаються висо­ким ступенем одержавлення суспільства і тотальною ідеоло­гізацією духовного життя. До авторитарних режимів від­носять усі попередні абсолютні, а також сучасні монархії слаборозвинутих країн, військові диктатури, патримоніальні тиранії з диктатурою особистої влади і владою кланових клік, теократичні режими і режими опікунської демократії. До демократичних режимів можна віднести сучасні роз­винуті країни, а також країни, які в історії були піонерами демократії.

Згідно з другим підходом можна вирізнити проміжні режими: авторитарно-демократичний, що передбачає силь­ну виконавчу владу і слабкі законодавчу, і судову влади, анархо-демократичний — примат представницької влади, прямої демократії над виконавчою і охлократичний — недосконалі правові механізми правового регулювання, па­нування некомпетентної політичної еліти (псевдоеліти), за­гравання з масами. Е. Шілз намагається типологізувати політичні режими за ступенем розвитку і характером відносин демократичних і олігархічних джерел формування влади: 1) режим політичної демократії; 2) режим опікун­ської демократії; 3) режим модернізованої олігархії; 4) режим тоталітарної олігархії; 5) режим традиційної олі­гархії. Заслуговує на увагу типологізація А. Лейпхарта, яка на основі поєднання типу виборчої системи і форми дер­жавного правління виділяє такі режими: 1) президентсько-мажоритарний, 2) парламентсько-мажоритарний, 3) пар­ламентсько-пропорційний, 4) президентсько-пропорційний.

Необхідно також визначити тип політичного режиму України.


Каталог: downloads -> philosophy
philosophy -> Тема Політологія як система знань про політику. Сутність та функції політики
philosophy -> Історія України
philosophy -> План занять з політології (потік К, 2 курс, медичний факультет)
philosophy -> Міністерство охорони здоров’я України Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова Кафедра філософії та суспільних наук
philosophy -> Дипломатичні відносини перших князів. Демографічні та етнокультурні процеси ХІV-ХVІ ст в Україні
philosophy -> Теми рефератів з філософії для студентів заочної форми навчання


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка