Положення про денний стаціонар» Додаток 4 до наказу моз україни від 23 лютого 2001 р. N 72 «Примірне положення про денний стаціонар»



Скачати 46,05 Kb.
Дата конвертації23.10.2016
Розмір46,05 Kb.
ТипПоложення

Організація роботи денних стаціонарів. Профілактика гіпотрофії, анемії. Профілактика рахіту у доношених і недоношених дітей

Додаток 4 до наказу МОЗ України від 23 лютого 2001 р. N 72 «Примірне положення про денний стаціонар»

  • Додаток 4 до наказу МОЗ України від 23 лютого 2001 р. N 72 «Примірне положення про денний стаціонар»

1. Денний стаціонар організується для надання кваліфікованої медичної допомоги хворим шляхом їх госпіталізації на денний час за відсутності показів до постійного лікарського нагляду.

  • 1. Денний стаціонар організується для надання кваліфікованої медичної допомоги хворим шляхом їх госпіталізації на денний час за відсутності показів до постійного лікарського нагляду.

2. Основні завдання денного стаціонару:

  • 2.1 Проведення заходів щодо діагностики та лікування хворих при гострих захворюваннях або загостренні хронічних хвороб, за умови відсутності показів до цілодобового лікарського нагляду.
  • 2.2 Надання кваліфікованої медичної допомоги хворим при невідкладних станах в умовах амбулаторно-поліклінічного закладу та за наявності показань - забезпечення їх госпіталізації до лікарняного закладу.
  • 2.3 Доліковування хворих та проведення їх реабілітації в стадії затухаючого загострення захворювання, неповної ремісії, в післяопераційному періоді тощо після виписки з лікувально-профілактичного закладу.
  • 2.4 Забезпечення наступності з іншими лікувальними відділеннями амбулаторно-поліклінічного закладу та стаціонарними відділеннями лікарняних закладів щодо надання медичної допомоги хворим.
  • 2.5 Проведення профілактичних та лікувально-оздоровчих заходів хворим, які перебувають на диспансерному обліку.

3. Денний стаціонар організується в самостійних амбулаторно-поліклінічних закладах та при поліклінічних відділеннях лікувально-профілактичних закладів.

  • 3. Денний стаціонар організується в самостійних амбулаторно-поліклінічних закладах та при поліклінічних відділеннях лікувально-профілактичних закладів.
  • 4. Керівництво денним стаціонаром здійснює завідувач відділенням денного стаціонару або завідувач лікувальним відділенням, в складі якого організовано денний стаціонар, в дільничній лікарні або амбулаторії - головний лікар лікувально-профілактичного закладу.
  • 5. Потужність денного стаціонару визначається керівником лікувально-профілактичного закладу за узгодженням з територіальним органом управління охороною здоров'я.

6. Чисельність штатних посад медичного персоналу денного стаціонару встановлюється з розрахунку:

  • 1 посада лікаря - на 30 ліжок соматичного профілю,
  • 1 посада лікаря - на 20 ліжок хірургічного профілю,
  • 1 посада лікаря - на 15 ліжок для неврологічних хворих,
  • 1 посада лікаря - на 20 ліжок для кардіологічних хворих. Посади медичних сестер (палатних) установлюються з розрахунку 1 посада на 30 ліжок усіх профілів.
  • У відділеннях хірургічного профілю вводяться посади операційних медичних сестер.
  • Посади операційних, процедурних або маніпуляційних медичних сестер (сумарно) встановлюються з розрахунку 1 посада на 20 ліжок.

У відділеннях кардіологічного і неврологічного профілю вводиться посада медичної сестри з лікувальної фізкультури з розрахунку 1 посада на 60 ліжок відповідного профілю.

  • У відділеннях кардіологічного і неврологічного профілю вводиться посада медичної сестри з лікувальної фізкультури з розрахунку 1 посада на 60 ліжок відповідного профілю.
  • Посади молодших медичних сестер-прибиральниць (палатних) установлюються з розрахунку 1 посада на 30 ліжок. Посади молодших медичних сестер операційних і перев'язувальних установлюються відповідно до посад операційних медичних сестер. Посади молодших медичних сестер-буфетниць установлюються з розрахунку 1 посада на 30 ліжок у випадку організації харчування хворих.

При роботі стаціонарів у дві зміни штати медичного персоналу подвоюються, крім посади завідувача відділенням та старшої медичної сестри.

  • При роботі стаціонарів у дві зміни штати медичного персоналу подвоюються, крім посади завідувача відділенням та старшої медичної сестри.
  • При проведенні оперативних втручань в умовах денних стаціонарів може вводитись 0,5 посади лікаря-анестезіолога та 0,5 посади медичної сестри-анестезистки.
  • Посади вихователів у дитячих відділеннях установлюються з розрахунку 1 посада на 30 ліжок.

У денних стаціонарах психоневрологічних і психіатричних лікувально-профілактичних установ штатні посади медичного персоналу визначаються з розрахунку:

  • У денних стаціонарах психоневрологічних і психіатричних лікувально-профілактичних установ штатні посади медичного персоналу визначаються з розрахунку:
  • 1 посада лікаря на 50 ліжок для психіатричних хворих дорослих, але не менше 0,25 посади на денний стаціонар,
  • 1 посада на 30 ліжок для психіатричних хворих дітей;
  • штатні посади медичних сестер - з розрахунку 1 посада на 30 ліжок, у дитячих відділеннях - на 20 ліжок;
  • штатні посади медичних сестер маніпуляційного кабінету - на зміну 0,5 посади,
  • посади сестер-господинь - 1 посада на денний стаціонар за наявності не менше 50 ліжок,
  • посади молодших медичних сестер - з розрахунку 1 посада на 50 ліжок,
  • посади молодших медичних сестер-буфетниць: 1 посада - на стаціонар за наявності не менше 30 ліжок (вводиться у випадку організації харчування в денному стаціонарі),
  • посади інструктора з праці - з розрахунку 1 посада на кожні 25 хворих,
  • посади лікарів-психотерапевтів - з розрахунку 0,5 посади на 50 ліжок,
  • посади психологів - з розрахунку 0,5 посади на 50 ліжок, вихователів - 0,5 посади у дитячих відділеннях.

Посада завідувача денним стаціонаром встановлюється в кожному денному стаціонарі на 50 ліжок та більше. У денних стаціонарах до 100 ліжок завідувач денним стаціонаром виконує обов'язки лікаря-психіатра з безпосереднього обслуговування хворих. У складі центральних районних (міських) лікарень можуть створюватись денні стаціонари для психоневрологічних та психосоматичних хворих меншої потужності, штати яких установлюються, виходячи з наведених нормативів та обсягу робіт без уведення посади завідуючого при кількості ліжок менше 15.

  • Посада завідувача денним стаціонаром встановлюється в кожному денному стаціонарі на 50 ліжок та більше. У денних стаціонарах до 100 ліжок завідувач денним стаціонаром виконує обов'язки лікаря-психіатра з безпосереднього обслуговування хворих. У складі центральних районних (міських) лікарень можуть створюватись денні стаціонари для психоневрологічних та психосоматичних хворих меншої потужності, штати яких установлюються, виходячи з наведених нормативів та обсягу робіт без уведення посади завідуючого при кількості ліжок менше 15.

7. При штатній чисельності посад лікарів денного стаціонару 2 посади і більше організується відділення денного стаціонару. Посада завідувача відділенням вводиться замість 0,5 посади лікаря денного стаціонару, посада старшої медичної сестри вводиться замість 0,5 посади медичної сестри денного стаціонару. Посада сестри-господині вводиться замість 0,75 посади молодшої медичної сестри.

  • 7. При штатній чисельності посад лікарів денного стаціонару 2 посади і більше організується відділення денного стаціонару. Посада завідувача відділенням вводиться замість 0,5 посади лікаря денного стаціонару, посада старшої медичної сестри вводиться замість 0,5 посади медичної сестри денного стаціонару. Посада сестри-господині вводиться замість 0,75 посади молодшої медичної сестри.

8. До складу денного стаціонару входять:

  • - палати для денного перебування хворих;
  • - операційно-перев'язувальний блок;
  • - палата інтенсивної терапії;
  • - маніпуляційна, процедурна;
  • - кабінет психологічного розвантаження та відпочинку хворих;
  • - буфет;
  • - кімнати медичного персоналу;
  • - допоміжні приміщення.

9. Медикаментозне забезпечення та харчування хворих здійснюється за рахунок асигнувань лікувально-профілактичного закладу, в якому функціонує денний стаціонар, а також за рахунок установ, підприємств, організацій та інших надходжень.

  • 9. Медикаментозне забезпечення та харчування хворих здійснюється за рахунок асигнувань лікувально-профілактичного закладу, в якому функціонує денний стаціонар, а також за рахунок установ, підприємств, організацій та інших надходжень.

10. Режим роботи денного стаціонару затверджується керівником лікувально-профілактичного закладу відповідно до режиму роботи закладу.

  • 10. Режим роботи денного стаціонару затверджується керівником лікувально-профілактичного закладу відповідно до режиму роботи закладу.
  • 11. Відбір хворих для госпіталізації в денний стаціонар здійснюють завідувачі лікувальними відділеннями амбулаторно-поліклінічних закладів за поданням дільничних терапевтів, дільничних педіатрів, лікарів загальної практики сімейних лікарів, інших фахівців лікувально-профілактичного закладу, на базі якого він функціонує.

12. Показання та протипоказання для лікування хворих в денному стаціонарі затверджуються головним лікарем лікувально-профілактичного закладу за погодженням з територіальним органом управління охороною здоров'я.

  • 12. Показання та протипоказання для лікування хворих в денному стаціонарі затверджуються головним лікарем лікувально-профілактичного закладу за погодженням з територіальним органом управління охороною здоров'я.
  • 13. У випадку неблагоприємного перебігу захворювання під час перебування хворого у денному стаціонарі він госпіталізується у профільне відділення лікарняного закладу.
  • 14. На хворого, який знаходиться в денному стаціонарі, заповнюється "Карта хворого денного стаціонару поліклініки, стаціонару вдома" (ф. 003-2/о).

15. При виписці хворого з денного стаціонару заповнюється виписка, яка передається лікарю, який направив хворого до денного стаціонару.

  • 15. При виписці хворого з денного стаціонару заповнюється виписка, яка передається лікарю, який направив хворого до денного стаціонару.
  • 16. При потребі лікарі денного стаціонару залучають до обстеження і лікування хворого лікувально-діагностичні відділення закладу, в складі якого він функціонує, або за домовленістю інших лікувально-профілактичних закладів.
  • 17. На час перебування хворих в денному стаціонарі документи, які засвідчують тимчасову непрацездатність, видаються в установленому порядку.
  • 18. Звіт про роботу денного стаціонару подається у встановлені терміни і у встановленому порядку.

Організація роботи домашніх стаціонарів

Додаток 5

  • Додаток 5
  • до наказу МОЗ України
  • від 23 лютого 2001 р. N 72
  • «Примірне положення про стаціонар вдома»

1. Стаціонар вдома організується для надання кваліфікованої медичної допомоги в домашніх умовах хворим, яким показано стаціонарне лікування, при відсутності необхідності госпіталізації.

  • 1. Стаціонар вдома організується для надання кваліфікованої медичної допомоги в домашніх умовах хворим, яким показано стаціонарне лікування, при відсутності необхідності госпіталізації.

2. Основні завдання стаціонару вдома включають:

  • проведення заходів щодо діагностики та лікування хворих при гострих захворюваннях або загостренні хронічних хвороб,
  • доліковування та реабілітація хворих після виписки із лікарняного закладу,
  • проведення профілактичних та лікувально-оздоровчих заходів хворим, які перебувають на диспансерному обліку.

3. Стаціонар вдома організується при самостійних амбулаторно-поліклінічних закладах та при поліклінічних відділеннях лікувально-профілактичних закладів.

  • 3. Стаціонар вдома організується при самостійних амбулаторно-поліклінічних закладах та при поліклінічних відділеннях лікувально-профілактичних закладів.
  • 4. Керівництво стаціонаром вдома здійснює завідувач лікувальним відділенням амбулаторно-поліклінічного закладу або поліклініки в складі лікувально-профілактичного закладу, в дільничній лікарні, амбулаторії - головний лікар. За поданням дільничних терапевтів, педіатрів, лікарів загальної практики, сімейних лікарів, інших фахівців він проводить відбір хворих для лікування в стаціонарі вдома.

5. Показання та протипоказання для лікування хворих в стаціонарі вдома встановлюються для кожного лікувально-профілактичного закладу індивідуально і затверджуються його керівником за погодженням територіального органу управління охороною здоров'я.

  • 5. Показання та протипоказання для лікування хворих в стаціонарі вдома встановлюються для кожного лікувально-профілактичного закладу індивідуально і затверджуються його керівником за погодженням територіального органу управління охороною здоров'я.
  • 6. Чисельність посад медичного персоналу стаціонару вдома встановлюється з розрахунку 1 посада лікаря та 1 посада медичної сестри на 12 - 14 відвідувань протягом робочого дня.
  • 7. Режим роботи стаціонару вдома встановлюється керівником лікувально-профілактичного закладу, виходячи з потреб хворих та з урахуванням можливостей лікувально-профілактичного закладу.

8. Забезпечення медикаментами хворих для лікування у стаціонарі вдома здійснюється за рахунок лікувально-профілактичного закладу, при якому він створений або за рахунок фондів медичного страхування, установ, підприємств, організацій та інших надходжень. Предметами догляду хворого забезпечує лікувально-профілактичний заклад.

  • 8. Забезпечення медикаментами хворих для лікування у стаціонарі вдома здійснюється за рахунок лікувально-профілактичного закладу, при якому він створений або за рахунок фондів медичного страхування, установ, підприємств, організацій та інших надходжень. Предметами догляду хворого забезпечує лікувально-профілактичний заклад.
  • 9. У випадку неблагоприємного перебігу захворювання хворого необхідно госпіталізувати у профільне відділення лікувального закладу.
  • 10. На хворого, який перебуває в стаціонарі вдома, заповнюється "Карта хворого денного стаціонару поліклініки, стаціонару вдома" (ф. 003-2/о).

11. Звіт про роботу стаціонару вдома подається у встановлені терміни у встановленому порядку.

  • 11. Звіт про роботу стаціонару вдома подається у встановлені терміни у встановленому порядку.
  • 12. При потребі лікарі стаціонару вдома залучають до обстеження і лікування хворого лікувально-діагностичні відділення закладу, в складі якого він функціонує, або за домовленістю інших лікувально-профілактичних закладів.
  • 13. На час перебування хворих в стаціонарі вдома документи, які засвідчують тимчасову непрацездатність, видаються в установленому порядку.
  • 14. При потребі засідання лікарської консультативної комісії проводиться вдома у хворого у встановленому порядку.

Профілактика рахіту

  • Антенатальна (направлена на вагітну жінку):
  • специфічна
  • неспецифічна
  • 2. Постнатальна (направлена на дитину після пологів)

Неспецифічна антенатальна профілактика рахіту:

  • - дотримання оптимального режиму для вагітної із чергуванням праці і відпочинку,
  • - достатнє перебування вагітної на свіжому повітрі (прогулянки не менше 2-4 годин щодня, при любій погоді);
  • - збалансоване раціональне харчування (щоденне вживання не менше 180 г м’яса, 100 г риби – тричі в тиждень, 100-150 г домашнього сиру, 30-50 г твердого сиру, 300 г хліба, 500 г овочів, 0,5 л молока або кисломолочних продуктів), прийом полівітамінів;
  • - попередження і лікування захворювань до вагітності і під час неї.

Специфічна антенатальна профілактика рахіту:

  • В зимовий і весняний періоди, особливо в північних районах, можна використовувати курс УФО (починаючи з ¼ біодози, поступово збільшуючи її до 2 біодоз; мінімальна відстань 1 метр; курс 20-30 сеансів щодня або через день);
  • Вагітним групи ризику (нефропатії, цукровий діабет, гіпертонічна хвороба, ревматизм), починаючи з 28032 тижнів вагітності необхідно приймати вітамін Д в дозі 500-1000 МО протягом 8 тижнів незалежно від пори року.

Постнатальна профілактика рахіту

  • Неспецифічна:
  • - збереження природного вигодовування;
  • - раціональне харчування при змішаному і штучному вигодовуванні; необхідно підбирати суміші, максимально наближені до жіночого молока, що містять 100%-ну лактозу, яка підсилює всмоктування кальцію, холекальциферол, із співвідношенням кальцію і фосфору, що дорівнює 2;
  • - максимальне перебування на свіжому повітрі;
  • - щоденний масаж і гімнастика;
  • - дотримання правил догляду, гігієни і виховання дитини.

Специфічна постнатальна профілактика (з місячного віку):

  • Специфічна постнатальна профілактика (з місячного віку):
  • загальне УФО 15-20 сеансів (восени, зимою, навесні) - 2-3 курси протягом року;
  • вітамін Д (не можна призначати одночасно з УФО), мінімальна профілактична доза якого складає для здорової доношеної дитини раннього віку 400-500 ОД на добу. Ця доза призначається в осінньо-зимово-весняний період, починаючи з 4-тижня життя із врахуванням умов проживання дитини і факторів ризику розвитку захворювання.

Специфічна постнатальна профілактика рахіту:

  • Доношені здорові діти
  • на 2-му місяці життя
  • 500 МО
  • Щоденно протягом 3-х років за виключенням 3-х літніх місяців (курсова доза на рік – 180000 МО )
  • або
  • на 2-му, 6-му, 10-му місяцях життя
  • 2000 МО
  • Щоденно протягом 30 днів
  • У подальшому до 3-х річного віку по 2-3 курси на рік з інтервалами між ними у 3 місяці (курсова доза на рік – 180 000 МО)
  • Доношені діти з груп ризику по рахіту: діти, які народились у жінок з акушерською та хронічною екстрагенітальною патологією; діти, що страждають синдромом мальабсорбації природженою патологією гепатобіліарної системи, з двійні та від повторних пологів з малими проміжками часу між ними, а також діти на ранньому штучному вигодовуванні
  • на 2-3 тижнях життя
  • або
  • на 2-3 тижнях життя
  • і на 6-му, 10-му місяцях життя
  • Залежно від стану дитини та умов життя
  • 500-1000 МО
  • або
  • 1000-
  • 2000 МО
  • 2000 МО
  • Щоденно до досягнення 3-х річного віку за виключенням літніх місяців
  • Щоденно протягом 30 днів.
  • У подальшому до 3-х річного віку по 2-3 курси на рік з інтервалами між ними не менш ніж 3 місяці .
  • Діти раннього віку, що часто хворіють
  • 4000 МО
  • Щоденно протягом 30 днів. У подальшому 2-3 курси на рік по 2000 МО протягом 30 днів
  • Діти, які тривалий час отримують протисудомну терапію (фенобарбітал, седуксен, дифенін) або кортикостероїди, гепарин
  • 4000 МО
  • Щоденно протягом 30-45 днів. У подальшому по 2-3 курси на рік з інтервалами між ними не менш ніж 3 місяці
  • Доношені діти з груп ризику по рахіту, які народились з клінічними симптомами природженого рахіту та недостатньою мінералізацією кісткової тканини
  • З 10-го дня життя
  • 1000 МО
  • Щоденно в осінньо-зимово-весняний період протягом перших двох років життя
  • Недоношені діти І ступеня
  • З 10-14-го дня життя
  • 500-1000 МО
  • Щоденно протягом 2-х років, з виключенням літніх місяців
  • Недоношені діти ІІ та ІІІ ступеня
  • З 10-20-го дня життя (після установлення ентерального харчування)
  • 1000-2000 МО
  • Щодня протягом року, з виключенням літнього періоду, на другому році життя доза знижується до 400-1000 МО

Еквіваленти

  • 1 МО = 0,025 мкг холекальциферолу;
  • 1 мкг холекальциферолу = 40 МО вітаміну Д3.

Протипокази до призначення профілактичної дози вітаміну Д:

  • Ідіопатична кальциурія (хвороба Вільямса-Бурне);
  • Гіпофосфатазія;
  • Органічне ураження ЦНС з симптомами мікроцефалії і краніостеноза

Препарати вітаміну Д:

  • Вітамін Д3 (водний розчин) -1 крапля – 500 МО;
  • Відеїн-3 – таблетки 2000 і 5000 МО;
  • 0,125 % олійний розчин холекальциферолу – 1 крапля-1000 МО;
  • 0,0625 % олійний розчин вітаміну Д2 – 1 крапля – 500 МО;
  • 0,5 % спиртовий розчин вітаміну Д2 – 1 крапля -4000 МО;
  • Ергокальциферол (вітаміну Д2) – 1 драже 500 і 1000 МО.

Профілактика гіпотрофії

  • Антенатальна профілактика: спостереження педіатра та акушера-гінеколога.
  • Природнє або раціональне штучне вигодовування із своєчасним введенням фізіологічних добавок та прикорму, своєчасна корекція харчування.
  • Правильний догляд, дотримання режиму, виховання,
  • Профілактика і лікування супутніх захворювань.
  • Санітарно-просвітницька робота серед батьків

Профілактику гіпотрофій слід починати в антенатальному періоді, забезпечуючи:

  • Профілактику гіпотрофій слід починати в антенатальному періоді, забезпечуючи:
  • - фізіологічний перебіг вагітності,
  • - санацію хронічних вогнищ інфекції,
  • - раціональне харчування,
  • - гігієнічний режим майбутньої матері.
  • Вагітну жінку потрібно готувати до годування дитини груддю, в післяродовому періоді проводити боротьбу з гіпогалактією.
  • Дитина повинна одержувати збалансоване харчування з оптимальним вмістом основних харчових інгредієнтів, вітамінів, мінеральних солей.

Організація правильного догляду, режиму, загартовування дитини, оберігання від інфекційних захворювань, своєчасне лікування хвороб запобігають розвитку гіпотрофії.

  • Організація правильного догляду, режиму, загартовування дитини, оберігання від інфекційних захворювань, своєчасне лікування хвороб запобігають розвитку гіпотрофії.
  • Особливої уваги потребують недоношені, діти з двійнят, діти, що перебувають на штучному вигодовуванні, хворіють на рахіт, анемію. Важливу роль відіграє підтримання доброго емоційного тонусу дитини. Для цього потрібно постійно ласкаво спілкуватися з нею, давати дитині яскраві кольорові іграшки.

Профілактика анемії

  • Антенатальна (до народження дитини)
  • Постанатальна (після народження дитини)

Антенатальна профілактика анемії включає в себе:

  • Поліпшення якості здоров’я вагітних (санація вогнищ хронічної інфекції, відмова від шкідливих звичок), профілактика і лікування ЗДА в цей період;
  • Збалансоване харчування вагітної шляхом додаткового використання спеціалізованих продуктів;
  • Призначення вагітним феропрепаратів (актиферин, феро-градумент, фероплекс, сорбіфер) або полівітамінів (прегнавіт), збагачених залізом; в 2-й половині вагітності (з 24-26-го по 34-36-й тиждень гестації);
  • При повторній чи багатоплідній вагітності обов’язкове застосування препаратів заліза протягом ІІ та ІІІ триместра вагітності.

Постнатальна профілактика анемії включає в себе:

  • Вигодовування грудним молоком з своєчасним введенням продуктів прикорму, збагачених залізом або профілактичне призначення препаратів, що містять залізо (краплі);
  • Під час штучного вигодовування з 2-3 міс вводять суміші, збагачені залізом (8-12 мг/л);
  • Обмеження необгрунтованого взяття крові для лабораторних досліджень;
  • Адекватний догляд, профілактика і лікування рахіту, постнатальної гіпотрофії, ГРВІ;
  • Своєчасне профілактичне призначення препаратів заліза (0,5-2 мг/кг на добу або ½ добової терапевтичної дози залежно від віку) дітям з групи ризику виникнення ЗДА (недоношені, народжені у багатоплідній вагітності, з великою масою тіла, ті, яким призначали еритропоетин).

Дози елементарного заліза, які використовують під час профілактики ЗДА у дітей (Самсигіна Г.А., 2001)

  • Мета призначення
  • Маса тіла при народженні, г
  • Добова доза заліза, мг/кг
  • Профілактика ЗДА
  • Менше 1000
  • 1000-1500
  • 1500-3000
  • 4
  • 3
  • 2

Каталог: data -> kafedra -> internal -> u nurse -> presentations
presentations -> Тема: Особливості перебігу захворювань органів дихання в людей похилого та старечого віку Бpoнхiт
presentations -> Біоорганічна хімія як наука. Класифікація, номенклатура і реакційна здатність біоорганічних сполук
presentations -> Хронічні захворювання шлунка та 12 – палої кишки. Хронічний гастрит, дуоденіт. Виразкова хвороба. Лектор: к м. н. Шульгай О. М
presentations -> Товарознавчий аналіз перев’язувальних матеріалів і готових перев’язувальних засобів Перев'язувальні матеріали
presentations -> Закономірності успадкування ознак на організмовому рівні встановив Г. Мендель (1865)


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка