Положення про поняття гри Класифікація ігор Концептуальні положення гри Цілі й завдання гри Засоби навчання Спосіб організації навчально-пізнавальної діяльності учнів Організаційні форми Розробки уроків




Сторінка1/6
Дата конвертації09.11.2017
Розмір0,72 Mb.
  1   2   3   4   5   6
ІГРОВІ ФОРМИ НАВЧАННЯ ЯК ЗАСІБ АКТИВІЗАЦІЇ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ


вчитель математики

Стрітівської ЗОШ І-ІІІ ступенів

Садовська Л.Б.
2012-2013

Зміст


  1. Актуальність теми

  2. Загальні положення про поняття гри

  3. Класифікація ігор

  4. Концептуальні положення гри

  5. Цілі й завдання гри

  6. Засоби навчання

  7. Спосіб організації навчально-пізнавальної діяльності учнів

  8. Організаційні форми

  9. Розробки уроків

Актуальність теми

Праця вчителя – постійний творчий пошук. Адже кожен із нас постійно шукає відповіді на питання «Як навчити математики всіх учнів незалежно від їхніх уподобань?», «Як підтримувати інтерес до математики, пізнавальну активність учнів?», «Як зробити свої уроки цікавими?». У результаті цього пошуку виникають нові форми уроків, що отримали назву нетрадиційних. Нестандартні уроки мають різну класифікацію. Найчастіше такими уроками називаються ті, де порушується традиційна структура проведення та форма проведення уроку (це уроки – подорожі, казки, ігри, вікторини тощо). Такі уроки здебільшого проводяться на завершальному етапі вивчення якоїсь теми. Вони вдало доповнюють традиційні форми навчання учнів, бо є ефективним засобом активізації навчальної діяльності школярів, позитивно впливаютьна якість знань, умінь і навичок, стимулюють творчу активність учнів, розвиток розумової діяльності, сприяють виникненню внутрішньої мотивації до навчання та підвищенню уваги та змісту матеріалу, що вивчається. Під час ігрових уроків в учнів виховується почуття рідповідальності за успіхи команди та своєї особистості, вдосконалюються навички співпаці, вміння спілкуватися, приймати продумані рішення, бути демократичними. Учні із задоволенням виконують несподіані завдання. Вони мають більше свободи, ніж на звичайному уроці, що обмежена лише правилами гри. Вчитель на таких уроках здебільшого ведучий, інструктор, суддя.


Пошук нових форм і прийомів вивчення математики в наш час – явище не тільки закономірне, але й необхідне. І це зрозуміло: у вільній школі, до якої ми йдемо, кожний не тільки може, а й повинен працювати так, щоб використовувати всі можливості особистості. В умовах гуманізації освіти реальна теорія і технологія масового навчання напрямлена на формування сильної особистості, здатної жити й працювати у світі, що безперервно зазнає змін, здатної сміливо розробляти власну стратегію поведінки, здійснювати моральний вибір і нести за нього відповідальість, - тобто такої особистості, яка спроможна саморозвиватися і самореалізуватися.

У школі особливе місце відводиться таким формам занять, що забезпечують участь кожного учня у проведені уроку, підвищують авторитет знань та індивідуальну відповідалність школярів за результати навчальної діяльності. Ці завдання школярів можа успішно ров'язувати завдяки технології ігрових форм навчання. В.П.Безпалько у книзі «Складові педагогічної техноогії» подає визначеня педагогічної технології як систематичного втілення на практиці завчасно спроектованого навчально-виховного процесу. Гра має в житті дитини таке значення, як у житті дорослої людини має діяльність, робота, служба. Гра тільки зовні здається безтурботною і легкою. Насправді ж вона вимагає, щоб гравець віддавав їй максимум своєї енергі, розмуму, витримки, самостійності.

Ігрові форми навчання дозволяють використовувати всі рівні засвоєння знань: від відтворювальної діяльності через перетворювальну до головної мети – творчо-пошукову діяльність. Творча-пошукова діяльність, виявляється більш ефективно, якщо їй передує відтворювальна й перетворювальна, в результаті чого учні опановують прийоми навчання.

Формула, сформульована К.Е.Ціолковським, відкриває завісу над таємницею народження творчого розуму: «Спочатку я пізнавав істину, ще нікому не відому». Можливо, це і є шлях становлення творчого інтелекту, дослідницького таланту. Виходячи з цього, можна стверджувати, що технологія ігрових форм начання націлена на те, щб навчити учнів усвідомлювати мотив навчання, поведінку у грі та в житті, тобто формувати цілі й програми власної самостійної діяльності, передбачати її найближчі результати.

Психологічна теорія діяльності в рамках теоретичних поглядів Л.С.Виготського, А.М.Леонтьєва виділяє три основні види діяльності людини – трудову, ігрову й навчальну, що тісно пов'язані між собою.

Аналіз псхолого-педагогічної літератури з теорії виникнення гри в цілому дозволяє уявити спектр її призначення для розвитку й самореалізації дітей. Німецький психолог Г.Гросс, який у ХІХ ст. Захопився сстематичним дослідженням гри, називав її початковою школою поведіни. На його думку, сенс гри, незважаючи ні на зовнішні, ні на внутрішні фактори, саме в тому, щоб стат для дітей школю життя. Об'єктивно гра – початкова стихійна школа, що дає можливість дитині познайомитися з традиціями поведінки людей, які її оточують.

Діти повторюють в іграх те, до чого ставляться з увагою, що здатні спостерігати й розуміти. Уже через це гра, на думку багатьох учених, є видом розвивальної, соціальної діяльності, формою засвоєння соціального досвіду, однією зі складних здібностей людини.

Відомий дослідник гри Д.Б.Ельконін вважжає, що є соціальною за своєю природою і безпосередньою насиченістю і спроектована на відтворення світу дорослих. Називаючи гру «арифметикою соціальних відносин», Ельконін трактує її як діяльність, що виникає певному етапі, як одну з провідних форм розвитку психічних функцій і способів пізнання дитиною світу дорослих.

О.М.Леонтьєв довів, що дитина опановує більш широке, безпосередньо їй не доступне коло дійсності тільки в грі.Забавляючись та граючись, дитини знаходить себе, усвідомлює себе як особистість. Для дітей гра – сфера їх соціальної творчості, полігон суспільного й творчого самовдосконалення. Гра надзвичайно інформативна й багато «розповідає» самій дитині про неї. Гра – шлях пошуку дитиною себе в колективі товаришів, у цілому в суспільстві, люстві, у Всесвіті, вихід на соціальний досвід, культуру минулого, сучасного й майбутнього, повторення соціальної практии, доступної розумінню. Гра – феномен загальнолюдської культури, її витоки й вершина. У жодних видах своєї діяльності людина не демонструє такого самозабуття, оголення психофізіологічних, інтелектуальних здібностей, як у грі. Гра – регулятор усіх життєвих позицій дитини. Школа гри є такою, що в ній дитина – й учень, й учитель одночасно.

Теорія виховного навчання, що виникла в радянскій системі освіти, активізувала застосування гри вдидактиці дошкільних систем, але практично не вивелагру на учнів, пдлітківта юнацтво. Приємно, що що в суспільній практиці останніх років у науці поняття гри осмислюється по-новому, гра поширюється на різні сфери життя, сприймається як загально-наукова, серйозна категорія. Можливо, через це гра починає входити в дидактику більш активно. Дидактичне значення гри доводив К.Д.Ушинський. Педагогічний феномен гри розкрили у своїх працях А.С.Макаренко та В.О.Сухомлинський.



Загальні положення про поняття гри

Із досліджень поняття гри педагогами, психологами різних наукових шкіл можна виділити загальні положення:



  1. Гра є самостійним видом розвивальної діяльності дітей різного віку.

  2. Гра дітей – найбільш вільна форма їхньої діяльності, в якій усвідомлюється, вивчається навколишній світ, відкривається простір для особистої творчості, активності самопізнання і самовираження.

  3. Гра – перший ступінь діяльності дошкільника, початкова школа його поведінки, нормативна й рівноправна діяльність молодших школярів, підлітків, юнаків, які змінюють свої цілі, залежно від віку.

  4. Гра – практика розвитку. Діти грають, оскільки розвиваються, і розвиваються, тому що грають.

  5. Гра – вільне саморозкриття, саморозвиток з опорою на підсвідомість, розум і творчість.

  6. Гра – головна сфера спілкування дітей, у ній вирішуються проблеми міжособистісних стосунків, набувається досвід спілкування між людьми.

Багато хто з дослідників вважає, що закономірність формування розумових дій на матеріалі шкільного навчання виявляється в ігровій діяльності дітей. У ній своєрідним шляхом відбувається формування психічних процесів: сенсорних процесів, абстракцій й узагальнення мимовільного запам'ятовуваня тощо. Ігрове навчання не може бути єдиним в освітній роботі з дітьмі. Воно не формує здібності до навчання, але, без сумніву, розвиває пізнавальну активність школярів.

Гра багатофункціональна. Зупинимося тільки на ролі дидактичних, пізнавальних, навчальних, розвивальних функціях гри.

Усі ігри пізнавальні. «Дидактичні ігри» - цей термін правомірний щодо гри, яку цілеспрямовано включено в розділ дидактики.
Класифікація ігор
Розрізняють декілька груп ігор, що розвивають інтелект, пізнавальну активність дитини.

1-ша група – предметні ігри: маніпуляції з іграшками, предметами. Через іграшки-предмети діти пізнають форму, колір, об'єм, матеріал, світ тварин, світ людей тощо.

2-га група – ігри творчі, сюжетно-рольові, в яких сюжет – форма інтелектуальної діяльності.

Інтелектуальні ігри: «Щасливий випадок», «Що? Де? Коли?» тощо.

Вони є важливою складовою частиною, але, найперше, позанавчальної роботи пізнавального характеру.

Творчі сюжетно-рольові ігри в навчанні – не просто розважальний прийом чи спосіб організації пізнавальної діяльності. Гра володіє неабияким еврестичним і переконуючим потенціалом.

Ігри-мандрівки мають характер географічних, історичних, краєзнавчих, дослідницьких «експедицій», які проводяться за книгами, картами, документами. Вони здійснюються школярами в умовах, де всі дії іпереживання визначаються ролями гравців – геолога, зоолога, економіста, топографа і т.д. Учні ведуть щоденники, пишуть листи «з місць», збирають різноманітний матеріал пізнавального характеру. У таких письмових документах ділове відтворення матеріалу супроводжується домислом. Визначальна риса ігор – активність уявлень, що надає особливої своєрідності цій формі діяльності уявлення, оскільки в них воно відбуваєтьс в зовнішній дії і безпосередньо включається в дію. Таким чином, у результаті гри в дітей зароджується теоретична діяльність творчого уявлення, що створює проект чогось і реалізує цей проект через зовнішні дії. Відбувається поєднання ігрової, навчальної і трудовоїї діяльності. Учні багато й наполегливо працюють, вивчаючи за темою книги, довідники тощо.

3-тя група – ігри, що використовуються як засіб розвитку пізнавальної активності дітей, з готовими правилами, - дидактичні ігри.

Зазвичай, вони вимають від учнів уміння розшифровувати, розплутувати, розгадувати, а головне – знати предмет. Чим майстерніше складена дидактична гра, тим уміліше прихована дидактична мета. Оперувати вкладеними в гру знаннями учень вчиться невимушено, ненавмисне, граючи.

4-та грапа – будівельні, трудові, технічні, конструкторські. Ці ігри відтворюють професійну діяльність дорослих.

Через них учні засвоюють процес творення, вчаться планувати свою роботу, підбирати необхідний матеріал, критично оцінювати результати своєї й чужої іяльності, проявляти винахіливість у розв'язуванні творчих завдань.

Трудова активність сприяє пізнавальній активності.

5-та група – інтелектуальні ігри: ігри-вправи, ігри-тренінги, що впливають на психічну сферу. Засновані на змааннях, они шляхомпорівняння показують школярам, які грають, рівень їхньої підготовленості, тренованості, підкзують шлях самовдосконалення, а отже, спонукають до пізвальної активності.

Учитель, використовуючи у своїй роботі всі п'ять видів ігрової діяльності, володіє численним арсеналом способів організації навчально-пізнавальної активності.

Гра допомагає збільшити набуття такого досвіду, навчає учнів самостіно тренувати вміння. До таких ігор слід віднести розвивальні, ігри психологічного характеру: кросворди, вікторини, головоломки, ребуси, шаради, криптограми тощо. Дидактичні ігри пробуджують а учнів живий інтерес до предмета, розвивають індивідуальні здібності кожного учня, пізнавальну актиність. Цінність дидактичної гри визначається не тим, яку реакцію вона викликає в учнів, а як ефективно розв'язуються задачі кожним її учасником.

Результативність дидактичних ігор залежить, по-перше, від систематичного використання; по-друге, від цілеспрямованості програми ігор у поєднанні зі звичайними дидактичними вправами. Наприклад, у розв'язанні проблеми розвитку пізнавальної активності головним слід вважати розвиток самостійного мисленняя учнів.

Отже, необхідно створювати групи ігор та вправ, що формуюють умінн виділяти основні, характерні ознаки предметів, порівнювати, об'єднувати їх; групи ігор на вироблення вмінь узагальнювати предмети за певними ознаками, відрізняти реальні явища від нереальних, порівнювати їх тощо.

Складання програми таких ігор – турбота кожного вчителя.

Ігрові колізії викликають в учнів прагнення аналізувати, зіставляти, досліджуати сховані причини явищ. Це – творчість! Це те, з чого складається явище пізнавальної активності. Власне гра спричиняє найважливішу властивість учіння – потребу вчити, знати.
Концептуальні положення гри


  1. Цільовим орієнтиром у навчанні є розвиток і формування творчої індивідуальності людини. Початковою ланкою є усвідомлення унікальності свого інтелекту, самого себе.

  2. Переорієнтація свідомості учня від знеособленого суспільства до виняткового особистого соціально важливого розвитку.

  3. Свобода вибору, свобода участі, створення рівних можливостей у рзвитку й саморозвитку.

  4. Пріорітетна організація навчального процесу та його змісту на загальний розвиток учнів, виявлення і «виховання» відкритих талантів, формування підприємницької діловистості.

Цілі й завдання гри
Згідно з концептуальними положеннями, визначаємо мету застосування технології ігрових форм навчання – розвиток стійкого пізнавального інтересу в учнів через різноманітні ігрові форми навчання.

Цілі:

Освітні:

  • Сприяти міцному засвоєнню учнями навчального матеріалу;

  • Здатність розширювати кругозір учнів через використання додаткових джерел.

Розвивальні:

  • Розвивати в учнів творче мислення;

  • Сприяти практичному застосуванню вмінь і навичок, набутих на уроці.

Виховні:

  • Виховувати моральні погляи й переконання;

  • Сприяти вихованню особистості, здатної саморозвиватися і самореалізовуваться.

Засоби навчання
Працюючи над технологією ігрових форм навчання, можна використовувати різноманітні засоби навчання:

  • Робота з підручником;

  • Використання апарату підручника;

  • Схеми;

  • Навчальні фільми, діафільми, діапозитиви;

Творча робота самих учнів – програми, презентації, реферати, моделі.

Пізнання неможливе без активності думки, тому найбільш значним для інтересу пізнання є процеси мислення, але такі, що створюють емоційні переживання, не залишають місця для холодної розсудливості. Будь-яка навчальна діяльність учня вмотивована



Способи організації навчально-пізнавальної діяльності учнів

Керування багатьма іграми необхідне для активізації процесу самовиховання дитини. Серед педагогічних підходів організації дитячих ігор необхідно виділити такі моменти:



Вибір гри

У першу він залежить від того, якою є дитина, що їй необхідно, які виховні завдання вимагають вирішення. Якщо гра колективна, необхідно добре знати склад гравців, їхній інтелектуальний розвиток, фізичну підготовленість, вікові особливості, інтереси, рівень спілкування і сумісності тощо. Вибір гри залежить від часу її проведення, тривалості світового дня і місця її проведення, наявності ігрових аксесуарів, залеить від конкретної ситуації, що склалася вдитячому колективі. Мета гри знаходиться за межами ігрової ситуації, результат гри може виражатися у вигляді зовнішніх предметів та усіляких виробів (моделі, макети, іграшки, конструктори, ляльки тощо), «продуктів» художньої творчості, нових знань і т.д.



Пропонування гри дітям

Головне завання пропозиції гри заключається в пробудженні інтересу до неї, у такій постановці питання, коли співпадають цілі вихователя і бажання дитини. Ірові прийоми пропозиції можуть мати усний або письмовий характер. До пропозиції гри належить пояснення її правил, техніки дій. Оголошення гри є досить відповідальний момент. Гру необхідно пояснювати коротко й безпосередньо перед її початком.У пояснення входить назва гри, розповідь про її зміст, знайомство з головними й другорядними правилами, розпізнавання гравців, розкриття значення ігрових аксесуарів тощо.



Основні принципи організації гри

  1. Відсутність примусовості в будь-якій формі під ча залучення дітей до гри.

  2. Розвиток ігрової динаміки

  3. Підтримання ігрової атмосфери (підтримання реальних почуттів дітей).

  4. Важливим є перенесення основного сенсу ігрових дій у реальній життєвий досвід дітей).

  5. Перехід від найпростішої гри до складних ігрових форм.

Безумовно, виховна, освітня, цінність інтелектуальних ігор залежить від участі в ній педагогів, вихователів.

Правила проведення уроку в ігровій формі

  1. Попередня підготовка. Необхідно обговорити коло питань і форму проведення, завчасно розподілити ролі Це стимулює пізнавальну діяльність.

  2. Обов'язкові атрибути гри: оформлення, відповідна перестановка меблів, що створює новизну, ефект несподіванки – сприятимуть підвищенню емоційного фону уроку.

  3. Обов'язкова констатація результатів гри.

  4. Компетентне журі.

  5. Обов'язкові ігрові моменти не навчального характеру з метою переключення уваги й знаття напруженості. Головне – повага до особистості учня, не згасити інтересу до роботи, а навпаки, прагнути розвивати його, не залишати місця почуття тривоги й невпевненості у своїх силах.

Організаційні форми
Конфуцій зазначав: «Учитель і учень ростуть разом». Ігрові форми уроку дозволяють рости як учням, так і вчителю. Технологія ігрових форм навчання легко сприймається, її можна застосовувати будь–якому вчителю-предметнику. Наприклад, досить популярні народжені на телебачені інтелектуальні ігри, на зразок «Поле чудес», «Колесо історії», «Брейн-ринг», КВК»

У кожної науки, навчального предмета є цікавий бік – велика кількість ігор та ігрових форм. Розрізняють ігри літературні, лінгвістичні, математичні, ігри з історії, зоології, фізики, хімії, ботаніки, географії; ігри з пізнавальними елементами декількох навчальних предметів (міжпредметні зв'язки). Зазвичай, вони вимагають від школярів уміння розшифровувати, розплутувати, розігрувати, а головне – знати сам предмет.



Урок з алгебри у 7 класі
Тема. Степінь з натуральним показником та властивості степеня з натуральним показником.

Мета: повторити, системтизувати та узагальнити знання учнів про означення та властивості степені числа з натуральним показником; вміти застосовувати набуті знання під час розв''язування завдань; у ході уроку-гри виховувати інтерес та любов до математики, почуття солідарності, чесності, поваги до однокласників.

Девіз уроку: Гра – шлях дітей до пізнанння світу, в якому вони живуть і який вони повинні зрозуміти.

Обладнання уроку: програвач, секундомір, пісочний годинник, дидактичний матеріал,картки, мікрокалькулятори.
ХІД УРОКУ

Звучить пісня «Дважды два – четыре».

Учитель починає вступною бесдою: про порядок гри, оцінювання учнівських відповіде, бажає успіхів учням.



Конкурс «Розминка».

(Кожен учень одержує картку із завданням, вписує прізвище на картці).



На завдання відводиться ____ хвилин

Картка №1

1. Знайдіть значення виразу:

1) ;

2) .

2. Подайте у вигляді степеня з основою 3:

  1. 27;

  2. (93)2.

Бажаю успіхів!!!
Картка №1

1. Знайдіть значення виразу:

1) ;

2) .

2. Подайте у вигляді степеня з основою 3:

  1. 27;

  2. (93)2.

Бажаю успіхів!!!

Конкурс «Бліцтурнір». (Усне обчислення)

Картка

У цих вправах можливі допущені помилки. Якщо це так, то в яких завданнях і яких правил або яких властивостей не знає учень, що виконав ці вправи?

1) 5*5*5*5=45;

2) 23*27=410;

3) 00 =1;

4) 230/210=23;

5) (2х)3 = 2х3



Бажаю успіхів!!!

На завдання відводиться ____ хвилин

Конкурс «Домашнє завдання». Учитель відзначає тих учнів, які правильно виконали завдання, і тих, у чиїх роботах допущені помилки.

Конкурс «Дуель»

КАРТКА

  1. Обчисліть: ;

  2. Порівняйте: 2525 і 250*350


РЕФЛЕКСІЯ

  • Які завдання були незрозумілими?

  • Які завдання викликають сумнів?

ПІДСУМОК УРОКУ. Підбиття пісумків уроку

Домашнє завдання.
Урок з алгебри і початків аналізу в 11 класі

  1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка