Порядок укладання договору про матеріальну відповідальність




Дата конвертації23.04.2017
Розмір54,7 Kb.
Порядок укладання договору

про матеріальну відповідальність”

Типовим договором про матеріальну відповідальність є укладення між працівником і власником письмового договору про повну матеріальну відповідальність (п. 1 cт. 134).

За таким договором працівник приймає на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або інших цілей. Письмовий договір про повну матеріальну відповідальність у доповнення до трудового договору кон­кретизує обов'язки власника або уповноваженого ним орга­ну і працівника щодо забезпечення збереження матеріаль­них цінностей.

Договори про повну матеріальну відпові­дальність укладаються при умові, що працівник досяг 18 років, тобто є повнолітнім і займає посаду (або виконує ро­боту), передбачену спеціальним переліком, затвердженим постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 28 грудня 1977 p. №447/24 "Про затвердження переліку посад і робіт, що заміщуються або що виконуються праців­никами, з якими підприємством, установою, організацією мо­жуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження цінностей, пе­реданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва", а та­кож Типовим договором про повну індивідуальну матері­альну відповідальність (із змін. та доп.) (див. Кодекс за­конів про працю України з постатейними матеріалами // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — 1997. — №11—12. — С. 535—538). У переліку за основу при­тягнення працівників до матеріальної відповідальності по­кладений зміст їх трудових обов'язків, виконання функцій, пов'язаних з обслуговуванням матеріальних цінностей. Цей перелік не підлягає розширювальному тлумаченню. У зв'яз­ку з цим треба відмітити, що на практиці керівники підпри­ємств відчувають потребу укладати договори про повну мате­ріальну відповідальність з працівниками, чиї посади (вико­нувана робота) в зазначеному переліку не вказані. Так, на­приклад, такі договори укладаються з лаборантами кафедр вищих навчальних закладів, з майстрами дільниць у буді­вельних організаціях тощо, хоча правових наслідків такий договір не має.

Працівник не може бути притягнений до повної матеріальної відповідальності на підставі укладеного договору про повну матеріальну відповідальність, якщо його посада не міститься у переліку. Такий договір має не більш ніж моральне значення. Таким чином, назріла необхідність у розробці та прийнятті нового переліку посад (виконуваних робіт), зайняття (виконування) яких передбачає укладання договору про повну матеріальну відповідальність.

Недійсними є договори про повну матеріальну відпові­дальність, укладені з особами, котрі не досягли 18-літнього віку.

Укладення договору про повну матеріальну відпові­дальність є обов'язковим, якщо працівник виконує обов'яз­ки щодо обслуговування матеріальних цінностей і це скла­дає його основну трудову функцію. Відмова від укладення такого договору є перешкодою до прийому громадянина на роботу, що передбачає обов'язкове укладення письмового договору про повну матеріальну відповідальність. Така відмо­ва без поважної причини вже прийнятого на роботу праців­ника є порушенням трудової дисципліни з усіма витікаючи­ми звідси наслідками. При відмові від укладення договору про повну матеріальну відповідальність внаслідок поваж­них причин, власник зобов'язаний надати працівнику іншу роботу, а при її відсутності або відмові працівника від пере­ведення останній може бути звільнений за п. 1 ст. 40 КЗпП.

Також матеріальна відповідальність може наставати внаслідок одержання майна та інших цінностей працівником під звіт за разовим дорученням або за іншими разовими документами (п. 2 cm. 134). Майно та інші цінності за разо­вими документами можуть отримувати працівники, для яких обслуговування матеріальних цінностей не складає основної трудової функції і їх посади не містяться в названому вище переліку. У таких випадках власник повинен ознайомити працівника, якому видана разова довіреність, з порядком приймання, транспортування, збереження цінностей. Разове доручення на отримання майна та інших цінностей не може видаватися головному бухгалтеру підприємства; особам, яким за вироком суду заборонено займати матеріально-відпові­дальні посади протягом певного часу; особам, що мають су­димість за розкрадання, хабарництво та інші корисливі зло­чини, якщо судимість не знята і не погашена.

Поряд з договорами про повну індивідуальну матері­альну відповідальність працівників чинне трудове законо­давство передбачає можливість укладення письмового дого­вору про колективну (бригадну) матеріальну відповідаль­ність. При спільному виконанні працівниками окремих видів робіт, пов'язаних зі зберіганням, обробкою, продажем (відпус­ком), перевезенням або застосуванням у процесі виробницт­ва переданих їм цінностей, коли неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника, уклада­ються договори про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність. Вводиться колективна (бригадна) матеріаль­на відповідальність власником або уповноваженим ним орга­ном за узгодженням з профспілковим комітетом. Письмовий договір про колективну матеріальну відповідальність укла­дається між підприємством, установою, організацією і всіма членами колективу (бригади) (ст. 135-2 КЗпП). Оскільки колективна (бригадна) матеріальна відповідальність встанов­люється за згодою всіх членів колективу (бригади), при вклю­ченні до складу бригади нових членів, а також при призна­ченні її керівника враховується думка колективу бригади. Відповідно до Типового договору в договорі про колектив­ну (бригадну) матеріальну відповідальність визначаються взаємні права й обов'язки власника (уповноваженого ним органу) і бригади. Так, кожний член бригади має право бра­ти участь у прийманні матеріальних цінностей, здійснювати взаємний контроль за роботою по зберіганню, обробці (відпус­ку), перевезенню або застосуванню в процесі виробництва цін­ностей, брати участь в інвентаризації цінностей, що переда­ються колективу, в необхідних випадках вимагати проведення інвентаризації, заявляти про відведення окремих членів бри­гади, якщо вони, на його думку, не можуть забезпечити збе­реження ввірених бригаді цінностей тощо.

Перелік робіт, при виконанні яких може вводитися ко­лективна (бригадна) матеріальна відповідальність, умови її застосування, а також Типовий договір про колективну (бри­гадну) матеріальну відповідальність затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 12 травня 1996 p. №43 (із змінами, внесеними наказом Мінпраці України від 15 листопада 1996 p. №87) (Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами // Бюлетень законодавства і юридичної практики Україні. — 1997. — №11—12. — С. 540—545). У Перелік включені такі роботи як виконання касових операцій, прийом від населення пла­тежів, прийом і відпуск матеріальних цінностей на складах, базах, автозаправних станціях, продаж товарів тощо.

Укладення договору про колективну (бригадну) матері­альну відповідальність на посадах і роботах, не передбаче­них Переліком, позбавляє його юридичної сили.

Шкода, що підлягає відшкодуванню, розподіляється між членами колективу (бригади) пропорційно місячній тарифній ставці (посадовому окладу) і фактично відпрацьованому часу за період з останньої інвентаризації до дня виявлення шко­ди. При встановленні безпосереднього винуватця — члена бригади, що заподіяв шкоду, обов'язок його відшкодування покладається на цього конкретного працівника, тобто у тако­му випадку відшкодування провадиться за правилами інди­відуальної матеріальної відповідальності.



Пленум Верховного Суду України в п. 14 постанови від 29 грудня 1992 p. №14 (в редакції постанови Пленуму від 28 березні 1997 p. №3) указав, що якщо в незабезпеченні збереження матеріальних цінностей, крім членів колективу (бригади), з якими укладено договір, винні посадові особи, суд обговорює питання про залучення їх до участі в справі як співвідповідачів і визначає розмір збитку, який відпові­дає ступеню вини кожного з них, і розмір збитку, належного відшкодуванню з урахуванням виду і меж матеріальної відпо­відальності, яка на них покладається. Інша шкода розподі­ляється між членами бригади відповідно до Типового догово­ру про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність.


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка