Повідомлення до закладів епідеміологічної служби та пов’язані з ними документи обліку, журнали санітарної обробки речей хворих та ін



Сторінка34/35
Дата конвертації23.10.2016
Розмір4.36 Mb.
ТипПовідомлення
1   ...   27   28   29   30   31   32   33   34   35

Еталони відповідей на задачі


1 Набутий первинно-хронічний токсоплазмоз. Астено-невротичний синдром, хоріретиніт.

2 РНІФ, РЗК, ІФА у динаміці. Алергічна внутрішньошкірна проба з токсоплазміном.

3 Препарати піреметамінового ряду (дараприм, тиндурин) курсами або делагіл з примахіном.
Література по темі заняття:

Основна:


  • Возіанова Ж.І. Інфекційні і паразитарні хвороби – Київ: Здоров”я, 2001. – Т.3 –с. 266-294.

  • Інфекційні хвороби/За ред. Тітова М.Б. – Київ: Вища школа,1995. – с.210-217.

  • Руководство по инфекционным болезням/Под ред. Лобзина Ю.В. –Санкт-Петербург: Фолиант,2003.- с.

Допоміжна:

  • Казанцев А.В. Токсоплазмоз. – Л.: Медицина, 1990, - 170с.

  • Клініка, діагностика та лікування перинатальних захворювань з групи Torch: Метод. Рекомендації / Л.М.Трубіна, В.А.Тишечкіна, М.В.малікова та ін. – Одеса, 1997. – 27с.

  • Токсоплазмоз. Клініка, діагностика та лікування: Методичні рекомендації /Дубинська Г.М., Ізюмська О.М., Козюк П.М. та ін. – Полтава, 2002. – 24с.

Тема: Ускладнення при застосуванні ліків в практиці інфекціоніста


Актуальність теми:

Впродовж останніх десятиліть побічні впливи лікарських препаратів продовжують залишатися актуальною проблемою як клінічної медицини взагалі, так і практики лікаря-інфекціоніста окремо. З багатьох тисяч лікарських препаратів, які використовуються зараз, неможливо назвати жодного, який разом з терапевтичним ефектом не мав би побічних впливів. Тому клініцисти різних спеціальностей практично завжди зустрічаються з хворими, у яких ускладнення фармакотерапії були або в анамнезі, або розвинулися в процесі лікування. Лавиноподібному зростанню побічних ефектів фармакотерапии сприяє широке використання лікарських препаратів, і не завжди за призначенням лікаря. Значний внесок до проблеми алергізації населення вносять різноманітні харчові добавки, антибіотики і гормони, які знаходяться в продуктах харчування.



За період з 2001 по 2006 рік відділом фармакологічного нагляду державного центру МЗ України отримано 8220 спонтанних повідомлень побічної дії лікарських препаратів, що найчастіше виникають при використанні серцево-судинних (26%) і протимікробних препаратів (21%). Але ці відомості офіційної статистики неповні, оскільки дійсна частота ускладнень при використанні ліків невідома.
Студент повинен знати:

  • причини розвитку медикаментозної хвороби, клінічні форми.

  • причини розвитку анафілактичного шоку

  • стадії патогенезу анафілактичного шоку

  • ступені тяжкості анафілактичного шоку та їх клінічні прояви

  • основні критерії діагностики анафілактичного шоку, диференціальний діагноз.

  • невідкладна допомога при розвитку АШ

  • загальні принципи лікування анафілактичного шоку, лікування в залежності від ступеня тяжкості анафілактичного шоку;

  • можливі ускладнення при лікуванні анафілактичного шоку;

  • правила виписки хворих із стаціонару, у яких захворювання ускладнилося анафілактичним шоком.

  • поняття про сироваткову хворобу та її форми, патогенез та причини виникнення;

  • клінічний перебіг сироваткової хвороби та принципи діагностики, диференціальний діагноз з іншими немедикаментозними алергіями.

  • принципи лікування та профілактики сироваткової хвороби.

  • токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєла) причини виникнення, патогенез,

  • клінічні прояви синдрому Лайєла диференціальний діагноз з синдромом Стівенса-Джонсона, принципи лікування та профілактики;

  • патогенез синдрому Стівенса-Джонсона та клінічні прояви, диференціальний діагноз, принципи лікування та профілактики;

  • представники нормальної мікрофлори кишечника та їх функції;

  • мікробіоциноз шлунково-кишкового тракту;

  • поняття про дисбіоз кишківника, фактори розвитку.

  • класифікація дисбіозу, клінічні прояви, диференціальний діагноз, лабораторна діагностика,

  • принципи корекції порушень мікробного пейзажу кишківника, основні групи препаратів;


Студент повинен вміти:

  • дотримуватися основних правил роботи біля ліжка хворого з медикаментозною алергією;

  • зібрати анамнез хвороби з оцінкою епідеміологічних даних та зібрати алергологічний анамнез;

  • оглянувши хворого виявити симптоми, які виникають при ускладненнях унаслідок дії лікарських препаратів;

  • дати оцінку динаміки основних клінічних проявів при різних формах медикаментозної алергії;

  • проводити диференціальну діагностику з іншими захворюваннями;

  • оформляти медичну документацію при виникненні побічних дій лікарських препаратів;

  • скласти план лабораторного і додаткового обстеження хворого;

  • інтерпретувати результати лабораторного обстеження у хворих з медикаментозною алергією та дисбіозі кишківника;

  • аналізувати результати специфічних методів діагностики різних типів медикаментозної алергії та дисбіозу кишківника

  • давати рекомендації що стосуються режиму, дієти, обстеження, догляду за хворими

  • надати невідкладну допомогу на догоспітальному етапі;

  • проводити профілактичні заходи щодо розвитку паталогічних станів після використання лікарських засобів;


Міждисциплінарна інтеграція

Дисципліни

Знати

Уміти

Дерматологія

Висип характерний для алергічних реакцій

Відрізняти висип, який виникає при алергічних реакціях

Реаніматологія і анестезиология

Невідкладна допомога при станах, які виникають унаслідок дії лікарських препаратів (анафілактичний шок, бронхіальна астма, ларингоспазм)

Навчитися надавати невідкладну допомогу при станах, які виникають унаслідок дії лікарських препаратів

Патофізіологія

Патогенез хвороби, механізми розвитку анафілактичного шоку, набряку головного мозку




Пропедевтика внутрішніх хвороб

Об'єктивне клінічне обстеження хворого

Провести клінічне обстеження хворого і дати оцінку отриманих результатів

Неврологія

Симптоми токсичної поразки ЦНС лікарськими препаратами

Знати симптоми токсичної поразки НС лікарськими препаратами

Клінічна фармакологія

Властивості десенсибілізуючих препаратів

Написати призначення при виникненні алергічних реакцій на лікарські препарати

Клінічна імунологія і алергологія

Особливості імунної системи, імунологічні зміни при ПВЛП

Провести диференціальну діагностику. Оцінити дані імунного статусу.


План та організаційна структура заняття:

Основні етапи заняття, їх функції та зміст.

Учбові цілі в рівнях засвоєння

Методи контроля і навчання

Матеріали методичного забезпечення ( контроля, інструкції

Час

(хв)

1. Підготовчий етап:

Організація заняття

Постановка учбових цілей та мотивація

Контроль вихідного рівня знань

Зміст - Див. п.2.1; п.2.2 ”Навчальні цілі”


II

Співбесіда. Індивідуальне опитування. Тестовий контроль.

Див. п.1 ”Актуальність теми”;

Див. п.2 ”Навчальні цілі”

Питання для індивідуального опитування.

Тести 2-го рівня.


15 хв.



2. Основний етап

Формування системи професійних вмінь та навичок.

Зміст - Див. п.2.2; п.2.3 ”Навчальні цілі”

III


Практичний

професійний тренінг у вирішенні різноманітних (типових і нетипових) клінічних завдань .



Курація тематичних хворих.

Історії хвороби. Виписки з історій хвороби.

Архівні історії хвороби

Сиатуаційні задачі 2,3-го рівня.


60 хв.


3.Заключний етап

Контроль і корекція рівня професійних навичок та вмінь

Підведення підсумків заняття

Домашнє завдання з переліком тематичної учбової літератури (основної, додаткової)


III


Індивідуальний контроль практичних навичок і професійних дій студентів. Аналіз типових помилок.

Тестовий контроль.



Тести 3-го рівня

Ситуаційні задачі 3-го рівня.


15 хв.



Контрольні питання для індивідуального опитування:

  • Які можливі ускладнення після використання медичних препаратів в практиці інфекціоніста.

  • Етіологія ускладнень при використанні медичних препаратів в практиці інфекціоніста.

  • Патогенез виникнення побічних дій лікарських препаратів.

  • Клініка і класифікація ускладнень застосування фармакотерапии в практиці лікаря-інфекціоніста.

  • Системні прояви побічних дій лікарських препаратів.

  • Побічна дія ліків з боку: шкіри, ЖКТ, НС, ССС, ендокринної, сечостатевої систем.

  • Психічні порушення при ускладненнях фармакотерапии.

  • Анафілактичний шок. Патогенез. Клініка. Принципи лікування.

  • С-м Стівенса-Джонсона. Патогенез. Клініка. Принципи лікування.

  • С-м Лайєла. Патогенез. Клініка. Принципи лікування.

  • Сироваткова хвороба. Патогенез. Клініка. Принципи лікування.

  • Поняття про дисбіоз кишківника, фактори розвитку.

  • Класифікація дисбіозу, клінічні прояви, диференціальний діагноз, лабораторна діагностика,

  • Принципи корекціїї порушень мікробного пейзажу кишківника, основні групи препаратів.


Тести для визначення початкового рівня знань.

1 Розвиток синдрому Лайєла зумовлений:

а - анафілактичним типом алергічної реакції;

б - гіперчутливістю сповільненого типу;

в - цитотоксичним типом алергічної реакції;

г - імунокомплексним типом алергічної реакції.

2 Алергічна реакція гіперчутливості сповільненого типу розвивається протягом:

а - 1-2 год;

б - 5-10 год;

в - 24-48 год;

г - 48-96 год.

3 Симптом Нікольського найбільш характерний для:

а - синдрому Лайєла;

б - синдрому Стівенса-Джонсона;

в - сироваткової хвороби;

г - токсико-алергічного дерматиту.

4 Чи можливе підвищення температури тіла при алергічних реакціях, що виникають внаслідок побічної дії ліків:

а - можливе;

б - не можливе;

в - спостерігається рідко.



5 Виберіть препарат, при призначенні якого існує найбільший ризик виникнення дисбактеріозу:

а - доксициклін;

б - мексидол;

в - пірацетам;

г - анаприлін.

6 Найчастіше ураження внутрішніх органів виникає при :

а - синдромі Стівенса-Джонсона;

б - сироватковій хворобі;

в - синдромі Лайєла;

г - токсико-алергічному дерматиті.

7 Свербіж шкірних покривів є постійною ознакою:

а - синдрому Лайєла;

б - сироваткової хвороби;

в - синдрому Стівенса-Джонсона;

г - вузлової екземи.

8 Поліморфний, плямисто-папульозний висип характерний для:

а - синдрому Лайєла;

б - сироваткової хвороби;

в - синдрому Стівенса-Джонсона;

г – екземи?

9 Який препарат необхідно призначити хворому при виникненні алергічної реакції:

а - лоратадин;

б - пірацетам;

в - гіпотіазид;

г – сульбактам?

10 Який препарат у першу чергу необхідно призначити хворому при виникнення анафілактичного шоку:

а - контрикал;

б - лоратадин;

в - адреналін;

г – сульбактам?
Еталони правильних відповідей: 1–б, 2–в, 3–a, 4–a, 5–a, 6–в, 7–б, 8–б, 9–a, 10–в.
Ситуаційні задачі для визначення кінцевого рівня знань

Хвора М., віком 71 рік, перебувала на стаціонарному лікуванні з діагнозом «пневмонія». Отримувала комбіновану терапію, яка складалася з гентаміцину в разовій дозі 80 мг 3 рази на добу з приводу пневмонії, еуфілін по 200 мг тричі на добу, фуросемід по 40 мг на день для корекції артеріального тиску (у пацієнтки гіпертонічна хвороба). Через 10 днів після початку терапії розвинулася гостра ниркова недостатність і хвора померла. В анамнезі хронічний пієлонефрит, гіпертонічна хвороба.

1 Поясніть причину виникнення ГНН.

2 Які помилки в лікуванні? Запропонуйте оптимальний план лікування.


Рекомендована література

Основна

  • Возіанова Ж.І. Інфекційні і паразитарні хвороби: в 3 т. – К.: Здоров’я, 2001. Т 3 - С. 530 – 581.

  • Класифікація інфекційних і паразитарних хвороб / За ред. М.А. Андрейчина. - Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – С. 71;

  • Інфекційні хвороби в загальній практиці та сімейній медицині / За. ред. М.А. Андрейчина. – Тернопіль: ТДМУ, 2007. – С. 374-380; 386-391.

Допоміжна

  • Інфекційні хвороби: Підручник / М.Б. Тітов, Б.А. Герасун, Л.Ю. Шевченко та ін.; за ред. М.Б. Тітова.– К.: Вища школа, 1995.–567 с.

  • Клиническая аллергология: руководство для практических врачей под ред. Р.М. Хаитова. – М.: Медпресс-информ, 2002. – 624 с.



Тема: Інфекційні захворювання, що увійшли до переліку подій, які можуть уявляти надзвичайну ситуацію в галузі охорони здоров’я у міжнародному масштабі. Поняття про біобезпеку.
Актуальність.

За останні десятиліття відбулися значні зміни у структурі інфекційної захворюваності, значно більшими стали можливості їхньої профілактики та лікування. Водночас, глобалізація цивілізаційного розвитку, значно збільшили можливість швидкого поширення тих чи інших інфекційних хвороб, міждержавного та міжнародного значення почали набувати природні та техногенні катастрофи. Останні за своїми наслідками можуть спричинювати не менш серйозні проблеми, ніж спалахи важких інфекційних хвороб. Тому постала необхідність у створенні нових міжнародних санітарних правил, які б враховували реалії, що виникли. У 2005 році Всесвітня асамблея охорони здоровۥя прийняла новий варіант міжнародних санітарних правил. Відтепер регулюванню відповідно до цих правил підлягають «…випадки, які можуть стати надзвичайною ситуацією у галузі суспільної охорони здоровۥя, та мають міжнародне значення». Захворювання, що можуть створювати надзвичайну ситуацію у галузі суспільної охорони здоровۥя та мають міжнародне значення, є надзвичайно утворюють важливу групу інфекційної патології. Раніше вона називалася карантинними та особливо небезпечними інфекційними хворобами.

Водночас, швидкий цивілізаційний розвиток торкнувся й країн, що розвиваються, розвиток та поширеність біотехнологій створили умови для створення мікроорганізмів із визначеними властивостями, швидкого накопичення мікроорганізмів, в тому числі й таких, що спричинюють важку, часто смертельну інфекційну патологію та здатна швидко поширюватися по планеті. В умовах глобалізації розвитку людської цивілізації, відповідних транспортних можливостях, надзвичайно актуальними є питання біологічної безпеки та біологічної етики, дотримання яких під час експериментів із живими мікроорганізмами дозволить уникнути їхнього витікання і поширення. Із цією проблемою тісно пов’язується і питання біологічного тероризму, яке стало актуальним в останні десятиліття внаслідок політичних протистоянь і швидкого технологічного розвитку країн, що розвиваються.

Чума є типовим представником цієї групи захворювань. Якщо раніше до неї відносилися усі клінічні форми, то тепер – лише легенева з огляду на високу ефективність антибактерійної терапії при локальних формах захворювання та відносну епідемічну безпечність таких пацієнтів. Водночас, сприйнятливість людей до чуми висока, індекс контагіозності наближається од одиниці, летальність при деяких формах без своєчасно розпочатого лікування досягає 100%. Ураження людини відбувається кількома шляхами(трансмісивним, контактним, аліментарним, аерогенним), що становить особливу небезпеку для тих, хто контактував із хворими людьми та тваринами, проживає у природних вогнищах.

Розрізняють первинні(природні) та вторинні(синантропні) вогнища чуми. У природних вогнищах головну роль відіграють близько 300 видів та підвидів гризунів. Активні вогнища чуми зберігаються на території країн Південно – Східної Азії, Африки та Південної Америки(Індія, Іран, Пакистан, Перу, Парагвай, Камерун та ін.), де постійно виявляються випадки захворювання серед людей та іноді поширюються до розмірів епідемії(наприклад, епідемія чуми в Індії у 1994 р.). Антропоургічні вогнища виявлені у місцевостях між 35º півн. шир. До 35º півд. шир. У них джерелом збудника є пацюки та миші. Під час чумних епізоотій у населених пунктах встановлено заразність кішок, верблюдів та інших домашніх тварин. В обох типах вогнищ чуми специфічним переносником є блохи(більше 120 видів). Найбільш активними переносниками є щурина, людська та сурчина блохи.

На теперішній час захворюваність людей на чуму відносно невелика, але у країнах, що мають природні вогнища чуми, особливо у малорозвинених, за низького рівня санітарних умов проживання населення загроза виникнення спалахів чуми існує завжди. Це підтверджують періодичні спалахи хвороби на території країн Центральної Африки та Південно – Східної Азії. В Україні природні вогнища чуми існують у південних та південно – східних регіонах(лісостепова, степова зона) і хоча захворюваність серед людей не визначалась з початку ХХ ст., їх наявність потребує інтенсивного контролю і нагляду з боку медичної служби. Крім того, у зв’язку з посиленням міграції населення не виключається можливість завезення хвороби з інших регіонів як нашими співгромадянами, так і нелегальними емігрантами з країн „третього світу”.

Сибірка є зоонозним захворюванням, найчастіше виникає її шкірна форма. Вона, поряд з туляремією відноситься до групи захворювань, які є особливою національною або регіональною проблемою. Досить розповсюджена в країнах Азії, Африки, Південної Америки. Залежно від механізму реалізації зараження виникає відповідна клінічна форма. Зараження аерогенним шляхом призводить до виникнення легеневої або генералізованої форми сибірки, аліментарним – до кишкової. Можливість зараження аерогенним шляхом та виникнення тяжкої легеневої форми робить сибірку небезпечною хворобою та є підставою для використання її як біологічної зброї. Вважається, що сибірка від людини до людини не передається.

Туляремія також є природно-вогнищевою хворобою, яка зустрічається в усіх рівнинних ландшафтних зонах, місцями у горах. У цих осередках встановлено понад 60 видів диких тварин (гризуни, хижаки), що є джерелом збудника. У зв’язку з великою розповсюдженістю природних вогнищ, значною кількістю шляхів передачі захворювання є потенційно небезпечним для великої кількості населення. Реєструється хвороба в багатьох країнах Європи, Америки та Азії переважно у вигляді спорадичних та групових випадків, але можливе набування нею епідемічного характеру. Природними вогнищами туляремії в Україні є степові зони півдня та південного сходу, а також Крим, де визначаються щорічно спорадичні випадки хвороби. Не виключена можливість завезення туляремії з інших регіонів у зв’язку з посиленням в останні десятиріччя торгових зв’язків та міграції населення.



Поширеності розглянутих захворювань в Україні також сприяють невисокий соціальний та санітарно-гігієнічний рівень населення, стихійні негаразди ( повені у Закарпатті тощо), вади комунальної служби, розвиток міжнародних контактів, відсутність належної настороженості, а часто - і відповідних знань - серед лікарів.
Студент повинен знати:

  • етіологічні чинники, які викликають хвороби групи ОНКІ, розповсюдженість цих захворювань в різних регіонах світу

  • епідеміологію ОНКІ

  • патогенез сибірки, чуми, туляремії

  • клінічні прояви за типового перебігу сибірки, чуми, туляремії

  • лабораторну діагностику ОНКІ та правила забору біологічного матеріалу від хворих на захворювання групи ОНКІ

  • принципи лікування сибірки, чуми, туляремії

  • правила виписки хворих на сибірку, чуму, туляремію

  • принципи особистої профілактики ОНКІ

  • прогноз чуми, туляремії, сибірки в залежності від клінічної форми захворювання

  • тактику поведінки лікаря при підозрі на наявність карантинної інфекції


Студент повинен вміти:

  • Дотримуватися основних правил роботи біля ліжка хворого.

  • Зібрати анамнез захворювання з оцінкою епідеміологічних даних

  • Обстежити хворого і виявити основні симптоми і синдроми сибірки, чуми, туляремії, обґрунтувати клінічний діагноз.

  • На основі клінічного обстеження своєчасно розпізнати можливі ускладнення сибірки, чуми, туляремії, невідкладні стани.

  • Скласти план лабораторного та інструментального обстеження хворого.

  • Інтерпретувати результати лабораторного обстеження

  • Правильно оцінити результати специфічних методів діагностики.

  • Скласти індивідуальний план лікування з урахуванням епідеміологічних даних, стадії хвороби, наявності ускладнень, тяжкості стану, алергологічного анамнезу, супутньої патології ; надати невідкладну допомогу

  • Дати рекомендації стосовно режиму, дієти, обстеження, нагляду в періоді реконвалесценції.

  • Оформити медичну документацію за фактом встановлення попереднього діагнозу сибірки, чуми, туляремії (екстрене повідомлення у районне епідеміологічне відділення).


Міждисциплінарна інтеграція

Дисципліна

Знати

Вміти

Мікробіологія

Властивості збудників хвороб, що регулюються міжнародними санітарними правилами, особливості серологічної відповіді в залежності від термінів хвороби, правила і термін забору матеріалу для специфічної діагностики.

інтерпретувати результати отриманих даних

Пропедевтика внутрішніх хвороб

Основні етапи та методи клінічного обстеження хворого.

Зібрати анамнез, провести клінічне обстеження хворого по органам і системам, виявити клінічні ознаки патології. Аналізувати отримані дані.

Епідеміологія

Епідемічний процес (джерело, механізм зараження, шляхи передачі) хвороб, що регулюються міжнародними санітарними правилами, поширеність патології в Україні і в світі. Стратегію ВООЗ профілактики та лікування цих інфекцій.

Зібрати епідеміологічний анамнез, провести аналіз відповідності епідеміологічних та клінічних даних


Імунологія та алергологія

Основні поняття предмету, роль системи імунітету в інфекційному процесі, вплив на термін елімінації збудника з організму людини. Імунологічні аспекти ускладнень.

Оцінити дані імунологічних досліджень.

Фізіологія

Параметри фізіологічної норми органів і систем людини; показники лабораторного обстеження в нормі( загальні аналізи крові, сечі, спино-мозкової рідини, біохімічне дослідження крові, параметри КОС, електролітів, тощо).

Оцінити дані лабораторного обстеження.

Неврологія

Клінічні та лабораторно-інструментальні ознаки менінгіту, енцефаліту, токсичної енцефалопатії.

Провести клінічне обстеження хворого з ураженням ЦНС. Здійснювати люмбальну пункцію.

Клінічна фармакологія.

Фамакокінетику і фармакодинаміку , побічні ефекти лікарських засобів, засобів патогенетичної терапії.

Призначити лікування в залежності від віку, індивідуальних особливостей хворого, вибрати оптимальний режим прийому та дозу препарату, виписати рецепти.

Реанімація та інтенсивна терапія

Невідкладні стани:

  • Гостра дихальна недостатність

  • Гостра ниркова недостатність

  • ІТШ

Своєчасно діагностувати та надати невідкладну допомогу при невідкладних станах:

  • Гостра дихальна недостатність

  • Гостра ниркова недостатність

  • ІТШ

Хірургія

Клініко-лабораторні ознаки гнійно – запальних ускладнень. Правила надання невідкладної допомоги.

Своєчасно поставити діагноз цих ускладнень, призначити відповідне обстеження, надати невідкладну допомогу.


План та організаційна структура заняття:

Основні етапи заняття, їх функції та зміст.

Учбові цілі в рівнях засвоєння

Методи контролю і навчання

Матеріали методичного забезпечення ( контролю, інструкції

Час

(хв.)

1. Підготовчий етап:

Організація заняття

Постановка учбових цілей та мотивація

Контроль вихідного рівня знань


Зміст - Див. п.2.1; п.2.2 ”Учбові цілі”

Контроль 2-й рівень



Теоретична співбесіда. Індивідуальне опитування. Програмований контроль.



Див. п.1 ”Актуальність теми”;

Див. п.2”Учбові цілі”

Питання для індивідуального опитування.

Тести 2-го рівня.


15 хв.



2. Основний етап

Формування професійних вмінь та навичок.

Зміст - Див. п.2.2; п.2.3 ”Учбові цілі”

III


Практичний

професійний тренінг у вирішенні різноманітних (типових і нетипових) клінічних ситуацій .



Курація тематичних хворих.

Історії хвороби. Виписки з історій хвороби.

Архівні історії хвороби

Ситуаційні задачі 2,3-го рівня.


60 хв.


3.Заключний етап

Контроль і корекція рівня професійних знань та навичок

Підведення підсумків заняття

Домашнє завдання:



  • Учбова література (основна, допоміжна)

III


Індивідуальний контроль практичних навичок і професійних дій студентів. Аналіз типових помилок.

Програмований контроль.



Тести 3-го рівня

15 хв.



Контрольні питання для індивідуального опитування:

  • До якої групи інфекційних хвороб належать сибірка, чума, туляремія?

  • Джерело інфекції при сибірці, чумі, туляремії.

  • Шляхи передачі сибірки, чуми, туляремії.

  • Фактори патогенності збудників сибірки, чуми, туляремії.

  • Антигенна будова збудника чуми.

  • Переносники чуми.

  • Стадії патогенезу чуми.

  • Місцеві зміни при бубонній формі чуми.

  • Клінічні форми чуми і їх особливості.

  • Особливості патогенезу чуми залежно від місця проникнення збудника.

  • Особливості патогенезу сибірки залежно від місця проникнення збудника.

  • Особливості патогенезу туляремії залежно від місця проникнення збудника.

  • Місцеві зміни при шкірній формі сибірки.

  • Характеристика, термін виникнення та особливості динаміки висипки при чумі.

  • Патогенез гарячки при туляремії.

  • Клінічні прояви порушень з боку нервової системи при чумі.

  • Клінічні прояви порушень з боку нервової системи при туляремії.

  • Клінічні прояви порушень з боку нервової системи при сибірці.

  • Клінічні прояви ураження органів дихання при легеневій формі чуми.

  • Клінічні прояви шкірної форми чуми.

  • Зміни з боку серцево-судинної системи при сибірці.

  • Ускладнення сибірки.

  • Причини смерті при чумі.

  • Гемограма при чумі.

  • Методи специфічної діагностики чуми.

  • Умови призначення гемокультури при чумі.

  • Етіотропна терапія чуми. Препарати, їх дози, шляхи введення.

  • Етіотропна терапія сибірки. Препарати та дози.

  • Патогенетична терапія чуми. Препарати, шляхи введення.

  • Специфічна профілактика чуми.

  • Клініко-епідеміологічні особливості туляремії, диференційна діагностика чуми та туляремії.

  • Екстрена профілактика чуми та сибірки.

  • Правила виписки із стаціонару хворого на чуму.

  • Організаційна тактика лікаря при підозрі на чуму або сибірку.

  • Поняття про хвороби, що регулюються міжнародними санітарними правилами.


Тести для визначення початкового рівня знань.

1 Збудником чуми є:

а – Yersinia pestis;

б – Francisella tularensis;

в – Bacillus anthracis;

г – Brucella melitensis;

д – Coxiella burneti.



2 Шляхи передавання чуми такі, крім:

а – трансмісивного;

б – контактного;

в – вертикального;

г – повітряно-краплинного;

д – аліментарного.



3 Клінічні форми чуми такі:

а – шкірна;

б – бубонна;

в – первинно-легенева;

г – первинно-септична;

д – усі відповіді правильні.



4 Інкубаційний період при чумі становить:

а – 10-15 днів;

б – 3-7 днів;

в – 1 місяць;

г – 20 днів;

д – 20-30 днів.



5 Диференціальну діагностику чуми проводять з такими захворюваннями, крім:

а – системного вовчака;

б – первинного сифіліса;

в – туляремії;

г – гострого гнійного лімфаденіта;

д – паротита.



6 Який препарат найчаствше використовується для антибіотикотерапії чуми:

а – стрептоміцин;

б – тетрациклін;

в – левоміцетин;

г – ампіокс;

д – бісептол?



7 Збудником туляремії є:

а – Yersinia pestis;

б – Francisella tularensis;

в – Bacillus anthracis;

г – Brucella melitensis;

д – Coxiella burneti.



8 Шляхи передавання туляремії такі, крім:

а – трансмісивного;

б – контактного;

в – вертикального;

г – повітряно-краплинного;

д – аліментарного.



9 Клінічні форми туляремії такі:

а – шкірно-бубонна;

б – око-бубонна;

в – ангінозно-бубонна;

г – легенева;

д – усі відповіді правильні.



10 Інкубаційний період при туляремії становить:

а – 10-15 днів;

б – 2-5 днів;

в – 1 місяць;

г – 20 днів;

д – 20-30 днів.



11 Початок клініки туляремії характеризується:

а – підвищенням температури тіла;

б – головним і м’язовим болем;

в – ломотою в тілі;

г – зниженням апетиту;

д – усі відповіді правильні.



12 Висипки при туляремії зникає через:

а – 1-2 тижні;

б – 1 місяць;

в – 6 днів;

г – 3 тижні;

д – правильної відповіді немає.



13 Основним резервуаром інфекції при туляремії є:

а – гризуни і зайцеподібні;

б - хвора людина;

в – вода;

г – птахи;

д – риби.



14 Лікування туляремії проводять:

а – стрептоміцином;

б – тетрацикліном;

в – левоміцетином;

г – ампіоксом;

д – бісептолом.



15 Збудником сибірки є:

а – Yersinia pestis;

б – Francisella tularensis;

в – Bacillus anthracis;

г – Brucella melitensis;

д – Coxiella burneti.



16 Клінічні форми сибірки:

а – шкірна;

б – правильної відповіді немає;

в – кишкова;

г – легенева;

д – усі відповіді правильні.



17 Інкубаційний період при сибірці становить:

а – 10-15 днів;

б – 3-4 дні;

в – 1 місяць;

г – 20 днів;

д – 20-30 днів.



18 Диференційну діагностику легеневої форми сибірки проводять з такими захворюваннями:

а – легеневою формою чуми;

б – легеневою формою туляремії;

в – тяжкою пневмонією;

г – усі відповіді правильні;

д – правильної відповіді немає.



19 Диференційну діагностику шкірної форми сибірки проводять з такими захворюваннями:

а – шкірно-бубонною формою чуми;

б – шкірно-бубонною формою туляремії;

в – фурункулом;

г- усі відповіді правильні;

д – стафілококовим карбункулом.



20 Лікування сибірки проводять:

а – пеніциліном;

б – тетрацикліном;

в – левоміцетином;

г – ампіоксом;

д – бісептолом.


Еталони правильних відповідей: 1 – а; 2 – в; 3 – д; 4 – б; 5 – д; 6 – а; 7 – б; 8 – в; 9 – д; 10 – б; 11 – д; 12 – а; 13 – а; 14 – а; 15 – в; 16 – д; 17 – б; 18 – г; 19 – г; 20 – а.
Ситуаційні задачі для визначення кінцевого рівня знань

Каталог: images -> Portal -> Kafedra infekcijnyh hvorob z kursom epidemiologii -> Medychnyj fakultet -> Specialnist pediatriya -> 5 kurs -> Infekcijni hvoroby
Portal -> Державний вищий навчальний заклад
Infekcijni hvoroby -> Робоча програма інфекційні хвороби (назва навчальної дисципліни) 12010001 лікувальна справа
Medychnyj fakultet -> Робоча програма епідеміологія (назва навчальної дисципліни) 1 2 0101 01
Medychnyj fakultet -> Внутрішня медицина
5 kurs -> Робоча програма епідеміологія (назва навчальної дисципліни) 12010001. «Л ікувальна справа»
Medychnyj fakultet -> Тема вчення про епідемічний процес. Протиепідемічні заходи в осередках інфекційних хвороб. Актуальність теми


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   27   28   29   30   31   32   33   34   35


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка