Пояснювальна записка Початкова освіта



Сторінка2/11
Дата конвертації11.03.2019
Розмір2,28 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Аудіативні уміння є складовою комунікативних. Розвиток умінь слухати-розуміти мовлення пов’язано не лише з формуванням усного й писемного мовлення, а й із загальнонавчальними уміннями, зокрема умінням зосереджуватись, вникати у смисл повідомлюваного, стежити за розвитком сюжету, розуміти зміст завдань учителя тощо.

В умовах навчання близькоспоріднених мов розуміння української мови, хоч і неповне, забезпечується спільним у фонетичних і граматичних системах та слов­никовому складі обох мов. Однак часто нові або частко­во схожі слова призводять до неповного чи неправильно­го розуміння усних висловлювань. Тому формування умінь, що стосуються аудіювання, особливо в 1-2 класах, тісно пов'язане зі словниковою роботою, розрізненням вимови звуків, місця наголосу у схожих в обох мовах словах, значенням таких слів. Повнота розуміння може перевірятися шляхом бесід, виконання спеціальних тестових завдань, що потребують не розгорнутої відповіді, а лише "так" чи "ні" або використанням малюнків тощо.

Ураховуючи те, що засвоєння української мови супроводжується інтерференцією (негативним впливом умінь і навичок, сформованих в процесі оволодіння російською мовою), важливим є завдання навчити учнів розрізняти слова, норми вимови та граматичні форми слів української і російської мов, звертати увагу на відмінності у вимові звуків, наголошуванні, тренувати у вимовлянні слів українською мовою. Не допускається, щоб учитель розпочинав урок російською мовою, а потім переходив на українську і навпаки, оскільки це веде до суржику. Використання російської мови необхідне лише для пояснення окремих слів і висловів шляхом перекладу.

Говоріння може відбуватися на репродуктивному рівні, коли учні відтворюють зразок, який дає вчитель, переказують, розповідають напам'ять тощо, і на продуктив­ному, коли учні вчаться самостійно побудувати фразу, запитати, розповісти про когось, щось (монологічне мовлення), вести діалог (діалогічне мовлення).

Продуктивне мовлення є кінцевим результатом навчання. Воно пов'язано з комунікацією, тобто спілкуванням, і передбачає мотив (бажання щось повідомити, про щось довідатись), орієнтацію у ситуації мовлення, співбесідника (за діалогічного мовлення) або слухачів (за монологічного) і результат, якого мовець хотів досягнути. Формування комунікативного мов­лення потребує засвоєння етикетної лексики, сталих мовленнєвих висловів (формул) належної мовленнєвої поведінки тощо.

Зміст роботи з розвитку усного мовлення обумовлюється такими сферами спілкування: особистісна, навчальна, соціально-побутова, публічна, професійна та сферою природа. Кожна з цих сфер охоплює відповідну тематику й ситуації спілкування, які мають забезпечуватися відповідним словником. Розвиток умінь розмовляти українською мовою відбувається як на готових зразках мовлення – діалогічних і монологічних текстах, так і за допомогою дидактичних матеріалів у вигляді ситуативних і нескладних за змістом сюжетних малюнків, опорних слів, запитань, уявних ситуацій, ство­рених учителем на уроці тощо. Важливою умовою розвитку комунікатив­ного мовлення є забезпечення мотиву й потреби у спілкуванні українською мовою. Із цією метою рекомендується організовувати позакласну роботу, під час якої проводяться рольові ігри, інсценізація казок, пальчиковий театр; розігрування дитячих ігор. Добре, якщо учні беруть участь у підготовці й проведенні народних свят, розучують колядки й щедрівки, веснянки й гаївки та демонструють свої уміння глядачам.



ІІ. Початкове навчання читання й письма

Навчання читання українською мовою у закладах освіти з російською мовою навчання розпочинається з 2 класу, коли діти мають певну мовленнєву базу: словниковий запас, уміння правильно вимовляти слова українською мовою, вступати і підтримувати діалог, будувати невеликі зв’язні розповіді.

На цей час учні володіють такими поняттями як «звук», «буква», вміють чути і виділяти звуки зі слів, артикулювати й поєднувати їх у склади й слова, у них сформувалися елементарні читацькі уміння й навички російською мовою. Водночас, подібність і певні відмінності графічних систем української й російської мов, у випадках збігу буквеного позначення однакових звуків має позитивний вплив і сприяє переносу засвоєних знань, а у випадках розбіжності – негативний вплив. Тому, запропонований програмою порядок вивчення букв, обумовлено ефективністю оволодіння зазначеною навичкою та необхідністю запобігання інтерференції під час читання.

Так спочатку пропонується вивчення букв, однакових за написанням, але різних за звуковим значенням: о, ч, щ, г, и, е. Спеціального засвоєння потребують літери, які відсутні в російській азбуці: і, є, ґ, ї та буквосполучення ьо, йо, дж, дз . В усіх інших випадках відбувається транспозиція (позитивний перенос) знань і вмінь, засвоєних на уроках російської мови.

Після вивчення літер стоїть завдання удосконалювати й розвивати навички читання вголос правильно, виразно і в міру швидко. Формувати здатність вирішувати проблеми пошуку значення невідомого слова, певної необхідної інформації у словниках, за допомогою електронних засобів та пристроїв.

Удосконалювати вміння емоційно сприймати текст, чутливо реагувати на красу українського слова; визначати головних героїв твору, їх характер, висловлювати оцінні судження, співвідносити ілюстрацію зі змістом прочитаного. Розвивати вміння визначати головну думку та підтверджувати своє розуміння словами з тексту; співвідносити зміст твору з реальними життєвими ситуаціями. Розвивати літературно-творчі здібності другокласників: читати твір за ролями, інсценізувати, вигадувати нові обставини сюжету, складати власні твори за аналогією, складати загадки, казки тощо. Виховувати зацікавленість до української дитячої літератури, української книги, усвідомлення розуміння, що читання - не лише спосіб здобуття певної інформації, а й можливість отримання естетичної насолоди.



Коло читання складають твори усної народно творчості (українські народні казки, загадки, скоромовки, дитячі пісеньки та ігри), твори українських письменників, різні за жанрами та тематикою. Тематика текстів цікава й близька дітям молодшого шкільного віку: про дітей, пригоди, природу, рослинний і тваринний світ, минуле й сучасне України, звичаї і традиції, свята українського народу. У текстах подано відомості про найбільш відомих письменників-класиків і сучасників, які пишуть для дітей.
ІІІ. Відомості з мови і правопису

Відомості з мови. У 1-2 класах учні спостерігають над мовними явищами української мови, роблять висновки про її спорідненість із російською. Урахування спільного в обох мовах дає змогу здійснювати міжпредметні зв’язки й уникати зайвого дублювання. Спільні в обох мовах знання й уміння з мови активізуються у навчальному процесі, а не вивчаються як нові. Засвоєнню підлягають лише терміни й опорні слова, які використовуються під час відповідей на запитання, що дає можливість вільно оперувати знаннями.

Оскільки розходжень у мовному матеріалі обох мов не так уже й багато (однаковими є майже усі граматичні поняття), врахування цього факту в обох мовах вивільняє багато часу, який за інших умов витрачався б на пояснення нових знань та формування відповідних умінь. Це дає можливість надати урокам української мови практичного спрямування. Відпрацьовуються навички правильного користування словом з точки зору орфоепії та граматики, проводиться робота над збагаченням словникового запасу як окремими словами, так і граматичними конструкціями, усталеними виразами, прислів'ями, приказками та їх доречним вживанням у мовленні. Особлива увага має надаватися лексичній та граматичній сполучуваності слів, зокрема, у випадках розбіжностей у російській та українській мовах (открыть дверь – відчинити двері, благодарю тебя – дякую тобі), вживанню прийменників, займенників, якісних прикметників вищого і найвищого ступенів, прислівників (без уживання термінів, практично). Відпрацьовуються уміння будувати речення різних типів, поширювати їх, уживати в мовленні, спостерігати за логікою викладу в тексті, відновлювати деформований текст. Будувати текст за опорними словами, малюнком, серією малюнків, добирати загаловки до малюнків і пропонованих тектів. Будувати невеликі розповіді про себе, свою родину, свого друга чи подругу, улюлену тваринку.

Факти мовних розбіжностей потребують особливої уваги, оскільки засвоєння такого матеріалу супроводжується інтерференційним впливом умінь і навичок, які вже сформувалися на уроках російської, що призводить до помилок. Такі знання й уміння та навички потребують корекції (поправки) відповідно до закономірностей української мови. Зазначений підхід до організації навчального процесу на уроках української мови зобов’язує вчителя домагатися міцності знань з російської і забезпечення певної відстані в часі (2-3 уроки) між опрацюванням ідентичних тем на уроках російської й української мов.

Практична спрямованість початкового навчання української мови зумовлює те, що контролю підлягають не так знання з мови, як уміння практично застосовувати ці знання у процесі усного й писемного мовлення.

1 клас

___ годин ( ___годин на тиждень);

Очікувані результати

Зміст навчання

Взаємодіємо усно (протягом року)

Аудіювання

Учень (учениця):

Правильно вимовляє звуки й слова української мови (на кінець року знає 1000-1200 слів опрацьованих), уміє доречно їх вживати у мовленні; вміє звернутися із запитанням і дати відповідь.


сприймає на слух звернену до нього мову, виявляє інтерес до сказаного; ставить запитання з метою уточнення свого розуміння;

Організація слухової уваги до українського мовлення.

Сприймання на слух і розрізнення:



рядів слів, спільних для російської та української мов, які відрізняються певними фонетичними ознаками: звуками ([рΛса] – [роса], [ч'ай] – [чай]); місцем наголосу (доска - дошка, игрушка - іграшка);


розрізняє за фонетичними відмінностями та місцем наголосу слова російської й української мов;
розпізнає у текстах незнайомі слова, з’ясовує їх значення з орієнтацією на зміст речення;

розпізнавання знайомих і нових слів у реченні й невеликому тексті та встановлення їх значення з орієнтацією на зміст речень.

розрізняє тексти різних жанрів (вірші, скоромовки, загадки, оповідання, казки);

розуміє, про кого розповідається в тексті, що розповідається;







Сприймання на слух і розуміння:

завдань учителя;



запам’ятовує слова, невеликі вірші, скоромовки, загадки, сприйняті на слух, розрізняє їх;

визначає початок і кінець тексту, послідовність розвитку подій у ньому (що було спочатку і що – потім)



розпізнавання скоромовок і загадок, віршів; оповідань і казок;




Розвиток оперативної пам’яті: запам’ятовування рядка слів (5-6), 2-4-рядкових віршів, загадок, скоромовок, початку і кінця тексту

Говоріння (Діалогічне мовлення)

Учень (учениця):

знає правила мовленнєвої поведінки, слова ввічливості;


Слухання, обговорення діалогу твору (оповідання, казки), відтворення діалогу у процесі рольової гри (за змістом казки).

уживає слова-звертання й етикетну лексику під час діалогу;

відповідає на запитання;

звертається із запитанням з метою отримання потрібної інформації;
висловлює згоду–незгоду, відмову, вживаючи слова ввічливості


Вживання формул мовленнєвого етикету в ситуаціях навчального спілкування (вітання, прощання, вибачення, подяка, звернення з проханням, дотримання культури спілкування під час висловлення згоди–незгоди, відмови).

будує діалог (3-4 репліки на кожного) з ровесниками й дорослими, уживаючи етикетну лексику, слова звертання та мовленнєві формули у зв’язку з ситуаціями, які передбачають знайомство, одержання певної інформації, запрошення, привітання зі святом, побажання тощо;

використовує невербальні засоби спілкування. Використовує google-малюнків для висловлення почуттів і ставлень



Формулювання запитань учнями за змістом малюнка, використання питальних слів (хто? що? де? коли? звідки? який (-а, -е)? що робить (-в, -ла)?).




Формулювання запитань з метою отримання інформації (про імена дітей, хто з ким дружить, хто в яку гру грається; де хто живе (на якій вулиці, у якому місті, селі); як пройти, де знаходиться тощо;




Створення діалогу з ровесником (щоб познайомитись), з однокласником (щоб попросити ручку для роботи на уроці), з бібліотекарем (щоб вибрати потрібну книгу); вживання слів-звертань;

розігрування ситуацій запрошення ровесників і дорослих до (прогулянки, додому в гості).



вміє запросити, привітати, вживаючи етикетні слова та мовленнєві формули;


розігрування діалогу «На дні народження» (друга (подруги), мами (бабусі, тата, сестрички, братика). Розігрування ситуацій «Вітаю і бажаю».

Монологічне мовлення

Учень (учениця):

читає напам’ять вірші, скоромовки, загадує загадки;

переказує сприйнятий на слух невеликий текст чи уривок;
вміє переказати правила гри і бере участь у ній;
складає розповідь (3-4 речення) за змістом малюнка, спостереженнями;
розповідає про себе, свою родину, друга (подругу), іграшку, домашню тварину тощо

переказування текстів сприйнятих на слух (невеликих оповідань, казок чи їх уривків);

розказування правил-інструкції до ігор участь у них;

побудова зв’язних висловлювань (2–3 речення) на матеріалі малюнків до текстів та тем, які вивчалися; побудова розповідей за допомогою вчителя про себе і свою родину, улюблену іграшку, подругу, друга чи друзів тощо



Досліджуємо мовні явища (протягом року)

Учень (учениця):

Визначає спільне і відмінне у вимові подібних слів української і російської мов (молоко, дошка, щастя)

порівнює, робить висновки про мовні явища російської й української мов, визначає спільне й відмінне; правильно вживає слова зазначеної тематики та міжтемні слова у процесі мовлення;


спостереження за мовним матеріалом та темами мовленнєвої діяльності (засвоює до 8 слів на кожному уроці).

спостереження за роллю вказівних слів, прийменників зі словами-назвами предметів і займенниками (особових, присвійних питальних);

слів на позначення дії та місця дії; кількості;

часових відношень

ознак предметів за кольором величиною, формою, смаком;

стверджувальних та заперечних слів

форм звертання до дітей і дорослих.






Засвоєння етикетної лексики (слів вітання й прощання, подяки і вибачення), словесних формул на вираження побажання, поздоровлення, запрошення, згоди/незгоди.




Розрізнення міжмовних омонімів (гóрод – горóд, место – місце – місто і под.);. засвоєння найбільш уживаних слів близьких і протилежних за значенням (синонімів і антонімів).




. Орфоепічні вміння

Ознайомлення з термінами: наголос, склад, голосні і приголосні звуки;

• спостереження за чіткою вимовою звуків [о], [а] у словах незалежно від місця наголосу; твердої вимови шиплячих; м’якої вимови звука [ц']; правил орфоепії під час вимови дзвінких приголосних звуків у кінці та середині слів; нескладового [ў]; звука [ґ] у найуживаніших словах української мови; африкатів [дж], [дз],[дз']






3. Граматичні вміння

(практично)

спостереження за вживанням кличного відмінка під час звертання.

спостереження за уживанням закінчень іменників жіночого роду -ою, -ею (-єю), та прийменника з: з мамою, з бабусею;

закінченням іменників (на місці рос. -е): на вікні, на столі, на стіні.





Спостереження за змінюванням голосних [о, е – і] та приголосних [г, к, х – з′, ц′, с′] в окремих найчастіше уживаних іменниках під час їх змінювання (стіл – на столі, рука – у руці,




спостереження за вживанням закінчень іменників у множині: -ах, -ях (Місцевий відмінок з прийменни­ком по): по дорогах, по стежках, по морях;




порівняння назв маленьких істот в українській та російській мовах: ведмежа, собача, теля, порося;




вправляння у вживанні форм особових займенників з прий­менниками;




вправляння у творенні вищого і найвищого ступенів деяких прикметників: гарний – кращий – найкращий,




практичне засвоєння дієслівних форм ІІІ особи однини -е, -є (пише, читає), -ить, -їть (ходить, біжить, стоїть);

дієслівних форм І особи множини -емо, -ємо, -їмо (пишемо, читаємо, стоїмо);

дієслівних форм ІІІ особи множини -уть, -ють (пишуть, читають), -ать, -ять (біжать, стоять);

суфікса у дієсловах чоловічого роду минулого часу



Вивчаємо культуру Батьківщини

Учень (учениця):

Знає етикетну лексику і доречно вживає її у процесі діалогічного мовлення;

знає, як називається столиця України, знає українські обереги (рушник, калина, віночок, стрічки, вишивка) назву свого міста, села, вулиці, може розповісти про герб і прапор України;

уміє побудувати зв’язне монологічне висловлювання про відомих культурних діячів України (3-4 речення).

уміє розповісти 2-3 казки українською мовою, розігрувати казки за ролями, знає 2-3 дитячі пісні-примовки, 2-3лічилки та уміє провести 2-3 дитячі гри українською мовою.

уміє прочитати напам’ять 2-3 дитячі невеликі вірші

Участь у діалозі;

складання висловлювань (3-4 речення) з використанням допоміжних засобів (малюнків, ілюстрацій);

розігрування казок за ролям, участь у дитячих іграх;
виразне читання дитячих віршів, пісень-примовок, лічилок.


Каталог: wp-content -> uploads -> 2018
2018 -> Міністерство освіти І науки україни миколаївський національний університет
2018 -> Тема дослідження традиційної культури та народної творчості українців етнологами київської
2018 -> Робоча програма навчальної дисципліни теорія міжнародних відносин та геополітика частина І окр
2018 -> Програма навчальної дисципліни Політична історія україни Ступінь бакалавра
2018 -> Музеєзнавство академічна характеристика дисципліни


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка