Практикум «Розвиток соціально-комунікативної компетентності дитини»



Скачати 43.65 Kb.
Дата конвертації10.05.2018
Розмір43.65 Kb.
ТипПрактикум
  • Управління освіти Мелітопольської міської ради Запорізької області Дошкільний навчальний заклад № 8 «Зірочка» комбінованого типу Мелітопольської міської ради Запорізької області Семінар - практикум
  • «Розвиток соціально-комунікативної компетентності дитини»
  • Заняття № 1 – 17 листопада
  • Теоретична частина
  • 1.Формування соціальної компетентності дитини дошкільного віку. Вихователь-методист – Єгорова І.О.
  • 2. Вікові прояви соціальної компетентності дошкільнят. Практичний психолог – Захарова Ю.В.
  • Практична частина
  • Бліц - опитування: «Що таке мораль? Який ідеал моральної людини?».
  • Всі педагоги.
  • Підсумково-рефлексивний блок: «Валіза, м’ясорубка, кошик». Вправа. Вихователь-методист – Єгорова І.О.
  • Соціальна компетентність - здатність особистості продуктивно співпрацювати з різними партнерами у групі та команді, виконувати різні ролі та функції у колективі.
  • Соціальна компетентність складається з кількох компонентів:
  • мотиваційного, що охоплює ставлення до іншої людини як вищої цінності;
  • вияву доброти, уваги, турботи, допомоги, милосердя;
  • когнітивного, що пов'язаний із пізнанням іншої людини (дорослого, однолітка), здатністю зрозуміти її особливості, інтереси, потреби, побачити труднощі, помічати зміни настрою, емоційного стану;
  • поведінкового, що пов'язаний із вибором адекватних до ситуації способів.
  • 1. Формування соціальної компетентності дитини дошкільного віку розпочинається в родині та продовжується в дошкільному закладі. Тому соціальний розвиток дитини залежить від спільних зусиль батьків та педагогів.
  • Виховання громадянина завжди було в епіцентрі уваги педагогічної науки і практики. Останнім часом воно набуває нового звучання у звязку із пріоритетністю проблеми виховання незалежної особистості, здатної до самореалізації в змінному соціумі. Виховання суспільно значущих якостей – неодмінна складова формування особистості!
  • І Базовий компонент дошкільної освіти трактує виховання як залучення дитини до системи вироблених людством цінностей, формування ціннісного ставлення до дійсності.
  • Соціалізація — складний і багатогранний процес, який триває все життя людини, а його основи закладаються в дошкільному дитинстві.
  • Соціалізація дитини, тобто її входження у світ людей, починається від самого народження. Першою людиною у цьому процесі стає мати. Саме вона віддає дитині більшу частину свого життя, дає перші приклади любові, ніжності, турботи, вчить малюка спілкуватися з іншими людьми.
  • 2. Вікові прояви соціальної компетентності дітей дошкільного віку
  • Дошкільний вікперіод, коли в дитини формуються уявлення про навколишній світ, явища суспільного життя, взаємин між дітьми. Малюки мають засвоїти багато правил, що склалися в суспільстві.
  • Соціалізаціяпроцес залучення індивіда до системи суспільних відносин, формування його соціального досвіду, становлення й розвитку як цілісної особистості (Український педагогічний словник).
  •  
  • Процес соціалізації передбачає пристосування дитини до навколишнього світу, суспільного середовища, засвоєння, набуття нею знань, норм певного угрупування. І відбувається він у трьох основних сферах: ігровій діяльності, спілкуванні, свідомості.
  • .
  • Соціалізувати дошкільника означає збагатити його індивідуальний досвід позитивними враженнями від спільної з іншими життєдіяльності; розвинути в нього соціальні потреби; сформувати соціальні вміння та навички; сформувати готовність допомагати іншому та здатність брати думки іншого до уваги; учити працювати в команді, домовлятися узгоджувати свою позицію, діставати насолоду від допомоги та підтримки іншої людини у складній ситуації, тобто жити з відкритим серцем.
  • Для того, щоб розвиток соціальної компетентності в дошкільному закладі змінився на краще, дуже важливо:
  • Розуміти, що соціалізація дошкільника – не менш важлива і складна проблема, ніж його розумовий розвиток;
  • Уточнити зміст поняття «соціалізація», показники, з допомогою яких можна визначити міру її реалізованості кожною дитиною;
  • Визначити причини недостатньої соціалізованості тих чи інших вихованців;
  • Зафіксувати у плані навчально-виховної роботи конкретні заходи з оптимізації процесу соціалізації дітей;
  • Розробити зміст, форми і методи роботи з батьками щодо гармонізації процесу соціалізації дошкільника в умовах дитячого садка.
  • Основними ознаками соціальної компетентності дитини є:
  • Уміння орієнтуватися у світі людей (рідні, близькі, знайомі, незнайомі люди, люди різної статі, віку, роду занять та ін..);
  • Здатність розуміти іншу людину (її настрій, потреби, особливості поведінки);
  • Уміння поважати інших людей, допомагати, дбати про них;
  • Обирати відповідні ситуації спілкування та спільної діяльності.
  • Практична частина
  • Бліц – опитування: «Що таке мораль? Який ідеал моральної людини?».
  • На всіх етапах розвитку суспільства мораль є важливим регулятором людської поведінки, людських відносин, а моральність (моральна практика) — одним із критеріїв оцінки чеснот людини.
  •    Мораль (лат. moralis — моральний, від mos (moris) — звичай, воля, закон, властивість) — система поглядів, уявлень, норм, оцінок, які регулюють поведінку людей; форма суспільної свідомості.
  • Моральний ідеал (франц ideal, від грец idea — ідея) — найдосконаліший, безумовний, універсальний зразок високоморальної особистості, яка володіє всіма відомими доброчесностями, кожна з яких максимально досконала.
  • Одні етики виводять це поняття з уявлення про природу і сутність добра, а інші вважають, що уявлення про добро і належне орієнтовані на моральний ідеал, тобто є похідними стосовно нього.
  • Моральний ідеал ґрунтується на всьому кращому, що акумульовано в моралі на конкретному етапі її розвитку і поєднано в образі ідеальної особистості, на який потрібно рівнятися.
  • Моральний ідеал є орієнтиром для самовдосконалення особистості, завдяки йому людина оцінює поведінку інших людей. Прагнучи самовдосконалюватись, особистість не може обійтися без морального ідеалу, який допомагає їй орієнтуватись у світі моральних цінностей, обирати оптимальну лінію поведінки, життєву позицію. Ідеал підносить людину, сприяє зміцненню її духовно-емоційних сил, необхідних для самореалізації.
  • Виховувати дитину – це свята справа педагога. Так як лікар досліджує органи хворого, вихователь повинен вдумливо, уважно, терпляче досліджувати, вивчати розумовий, емоційний, моральний розвиток дитини.
  • Заняття № 2 – 18 лютого
  • Теоретична частина
  • 1.Соціальна поведінка дитини дошкільного віку. Вихователь-методист – Єгорова І.О.
  • 2. Гра як ефективний засіб соціалізації дитини. Практичний психолог – Захарова Ю.В.
  • 3. Дидактичні ігри та ігрові вправи з метою підвищення комп’ютерної грамотності дітей. Вихователь-методист – Єгорова І.О.
  • Практична частина
  • Показ заняття з використанням інтерактивних ігор «Пограймося разом». Вихователь - Матвєєва Н.В.
  • Соціальна поведінка дитини дошкільного віку
  • Новонароджена дитина ще не є особистістю, але вона має можливість нею стати, якщо для цього створюються сприятливі умови, насамперед, потрібно сформувати у дитини ставлення до себе, до інших та до навколишнього світу.
  • Спочатку формується ставлення до найближчих дорослих, зокрема матері, згодом коло людей, до яких дитина ставиться певним чином, зростає. Хтось їй подобається, хтось не дуже, із кимось вона хоче перебувати поруч, когось ігнорує. У дошкільному віці основним об'єктом усвідомлення своїх ставлень стають однолітки.
  • Дитина починає розуміти свої суто психологічні особливості, свою несхожість на інших, формує позитивне ставлення до своєї зовнішності, статі, імені, віку, свого вміння, навичок. Одним із показників виникнення особливості є поява у дитини перших стійких симпатій до однолітків, перші закоханості, стійких симпатій і до іграшок, і до дорослих.
  • Якщо взяти до уваги дорослу людину, то вона має високий статус, користується повагою в колективі передусім тому, що вона є носієм групових цінностей, групових норм. Вона знає, що групі подобається, а що - ні, що припустимо, а що забороняється. Вона органічна у цьому колективі, вона - своя. Зі статусною людиною всі хочуть спілкуватись, на її думку всі зважають, вона авторитетна.
  • Той, у кого статус, на жаль, не дуже високий, частіше соромиться, виявляє невпевненість, відчуває дискомфорт у спілкуванні. Йому здається, що його не зрозуміють, тому краще й не виявляти свої бажання, не розповідати про себе відверто. Людину з невисоким статусом найчастіше практично не помічають, що дуже важко пере живається й може стати поштовхом до несподіваних агресивних дій або подальшої усамітненості.
  • Статус - це передусім місце людини у групі, у системі взаємин з іншими людьми. Статус відтворює загальне ставлення, реальні очікування оточуючих. У статусі віддзеркалюється ступінь впливу людини на інших членів групи.
  • І саме від дорослих, які перебувають поруч із дитиною, залежить формування особистості та її місце в групі, її статус. Кожна людина прагне до успіху, самоствердження, але не завжди має можливість швидко і легко досягти своєї мети, адже на заваді - почуття власної недосконалості. Тому без перебільшення вагомою та важливою є підтримка та допомога рідних та близьких людей.

2. Гра як ефективний засіб соціалізації дитини.

  • Кожен період життя і розвитку дитини характеризується певним провідним видом діяльності. У вітчизняній психології під провідною діяльністю розуміється та, в процесі якої відбуваються якісні зміни у психіці дітей, формуються і розвиваються основні психічні процеси і властивості особистості, з'являються психічні новоутворення, характерні саме для даного конкретного віку. Так, для дітей дошкільного віку провідним видом діяльності є гра.

Саме гра є засобом підготовки дитини до «дорослого» життя, її соціалізації, морально-етичного виховання.

  • В грі дитина активно пізнає навколишній світ, стосунки між людьми, правила і норми поведінки, усвідомлює свої можливості, взаємозв'язки з іншими тощо.
  • За допомогою гри дитина оволодіває:
  • усією системою людських взаємин – спочатку на емоційному, а потім на інтелектуальному рівні;
  • способами практичної і розумової діяльності; великим діапазоном людських почуттів;
  • поняттями «добро» і «зло», вчиться їх розрізняти;
  • морально-етичними нормами, виробленими людством.

Недарма Василь Сухомлинський порівнював гру з великим світлим вікном, через яке в духовний світ дитини вливається живильний потік уявлень, понять про навколишній світ.

  • Якщо у реальному житті дошкільники здебільшого орієнтовані на спілкування з дорослими, то у грі вони взаємодіють насамперед одне з одним. На поведінку дошкільників впливає як партнер по грі його ставлення до ігрового завдання, інших учасників, так і сама ігрова діяльність яка потребує від дітей спрямованості одне на одного й актуалізує у них морально-етичні норми взаємодії.
  • Така взаємодія не лише сповнює життя дітей новими враженнями, але й є джерелом їхнього власного соціального досвіду. Вона впливає на розвиток подальших стосунків малюків з людьми, які їх оточують. 

Сутність гри як провідного виду діяльності полягає в тому, що діти відображають у ній різні сторони життя, особливості взаємин дорослих, уточнюють свої знання про навколишню дійсність. Гра - є, свого роду, засобом пізнання дитиною дійсності.

Ігрова діяльність неіснує як така, не винаходиться дитиною: вона задається дорослими, які навчають його грати, передають йому суспільно сформовані способи ігрових дій (як використовувати іграшку, предмети-замінники, інші засоби зображення образу; виконувати умовні дії, будувати сюжет, підпорядковуватися правилам). Засвоюючи техніку різних ігор у спілкуванні з дорослими, дитина потім узагальнює ігрові кошти та переносить їх у інші ситуації. Тим самим гра набуває саморух, стає формою власної творчості дитини, але це зумовлює її розвиваючий ефект

  • Ігрова діяльність неіснує як така, не винаходиться дитиною: вона задається дорослими, які навчають його грати, передають йому суспільно сформовані способи ігрових дій (як використовувати іграшку, предмети-замінники, інші засоби зображення образу; виконувати умовні дії, будувати сюжет, підпорядковуватися правилам). Засвоюючи техніку різних ігор у спілкуванні з дорослими, дитина потім узагальнює ігрові кошти та переносить їх у інші ситуації. Тим самим гра набуває саморух, стає формою власної творчості дитини, але це зумовлює її розвиваючий ефект

3. Дидактичні ігри та ігрові вправи з метою підвищення комп’ютерної грамотності дітей.

  • Комп’ютерні ігри створені так, що дитина може собі уявити окреме поняття або конкретну ситуацію, а одержати узагальнене поняття про всі схожі предмети або ситуації. У такий спосіб у дитини розвиваються такі важливі операції мислення як узагальнення і класифікація. Під час гри на комп’ютері, дитина рано починає розуміти, що предмети на екрані - це не реальні речі, а тільки знаки цих реальних речей. Таким чином, у дітей починає розвиватися так звана знакова функція свідомості, тобто розуміння того, що є кілька рівнів навколишнього середовища - це й реальні речі, і картинки, схеми, слова або числа і т.ін.

Комп’ютерні ігри вчать дітей переборювати труднощі, контролювати виконання дій, оцінювати результати. Завдяки комп’ютеру стає ефективним навчання цілеспрямованості, плануванню, контролю і оцінки результатів самостійної діяльності дитини, через сполучення ігрових і не ігрових моментів. Дитина входить у сюжет ігор, засвоює правила, відповідно діє і прагне досягнення результатів. Крім того, практично у всіх іграх є свої герої, яким потрібно допомогти виконати завдання. Таким чином, комп’ютер допомагає розвити не тільки інтелектуальні здібності дитини, але й виховати вольові якості, такі як самостійність, зібраність, зосередженість, посидючість, спонукає дитину до співпереживання, допомоги героям ігор тощо, збагачуючи тим самим його ставлення до навколишнього світу.

  • Комп’ютерні ігри вчать дітей переборювати труднощі, контролювати виконання дій, оцінювати результати. Завдяки комп’ютеру стає ефективним навчання цілеспрямованості, плануванню, контролю і оцінки результатів самостійної діяльності дитини, через сполучення ігрових і не ігрових моментів. Дитина входить у сюжет ігор, засвоює правила, відповідно діє і прагне досягнення результатів. Крім того, практично у всіх іграх є свої герої, яким потрібно допомогти виконати завдання. Таким чином, комп’ютер допомагає розвити не тільки інтелектуальні здібності дитини, але й виховати вольові якості, такі як самостійність, зібраність, зосередженість, посидючість, спонукає дитину до співпереживання, допомоги героям ігор тощо, збагачуючи тим самим його ставлення до навколишнього світу.

Комп’ютерні ігри:

  • Комп’ютерні ігри:
  • - допомагають дітям краще засвоювати матеріал, виявляють прогалини у знаннях та усувають їх, забезпечують досягнення дітьми певного рівня інтелектуального розвитку;
  • - під час комп’ютерних ігор у дітей розвиваються позитивні емоційні реакції, що сприяє корекції і розвитку психічних процесів;
  • - заняття з використанням комп’ютерних програм, розвивальних ігор стимулюють у дітей цікавість і прагнення досягати поставленої мети.
  • Заняття № 3 – 18 березня
  • Теоретична частина
  • Своєчасне моральне виховання дошкільника – основа духовного здоров’я суспільства.
  • Вихователь-методист – Єгорова І.О.
  • 2. Батьки як еталон у моральному вихованні дітей.
  • Практичний психолог – Захарова Ю.В.
  • Практична частина
  • Міні-тренінг: Як ви розумієте поняття «моральність?».
  • Вихователь-методист – Єгорова І.О.
  • Своєчасне моральне виховання дошкільника – основа духовного здоров’я суспільства.
  • Загальнолюд
  • ські цінності:
  • доброта,
  • правда,
  • любов,
  • чесність,
  • гідність,
  • краса,
  • мудрість,
  • справедливість
  • та ін.
  • Національні цінності:
  • патріотизм,
  • почуття національної гідності,
  • історична пам’ять тощо.
  •  
  • Громадянсь
  • кі цінності:
  • права і свободи
  • людини,
  • обов'язки перед іншими людьми,
  • ідеї соціальної гармонії,
  • поваги до закону.
  • Сімейні цінності:
  • моральні основи життя сім’ї,
  • стосунки поколінь,
  • закони подружньої вірності,
  • піклування про дітей,
  • пам’ять про предків.

Формувати у малят здатність бачити позитивні риси характеру, зовнішності поведінки інших малят

  • Формувати у малят здатність бачити позитивні риси характеру, зовнішності поведінки інших малят
  • Збагачувати емоційний досвід дошкільнят, формувати вміння, розуміти почуття власні та інших людей.
  • Вчити аналізувати ситуації з власного життя та життя казкових персонажів.
  • Вправляти у виконанні дидактичних та творчих завдань з використанням прийомів ТВРЗ.
  • Виховувати доброзичливість, оптимізм, креативність, самостійність та впевненість у собі.
  • Завдання, які ми повинні поставити перед собою:

Для аналізу вчинків та розпізнавання емоційних проявів інших використовуємо сюжетні картинки

Результативність нашої роботи розкриває життєві ситуації:

2. Батьки як еталон у моральному вихованні дітей.

  • В.А. Сухомлинський писав: «Батько і мати - найбільші авторитети для дитини. Існує глибокий зв'язок поколінь. Дитина - одна з ланок і обрив її - тяжка трагедія, яка неминуче призводить до розпаду моральних начал».
  • Дитячий садок відіграє провідну роль у вихованні підростаючого покоління.
  • Проте сім'я дає дитині перший життєвий досвід, саме в родині закладаються основи характеру і морального обличчя дитини.

Батьківська мудрість є духовним надбанням дітей, сімейні стосунки побудовані на громадянському обов’язку, відповідальністі, мудрій любові й вимогливій мудрості батька й матері, самі стають величезною виховальною силою. У сім’ї однаково важлива роль належить як батькові так і матері. Про силу виховного впливу батьків красномовно говорять такі українські народні прислів’я і приказки: “який кущ, така й хворостина, який батько, така й дитина”. “Які мамо й тато, таке й дитятко” слова батька та матері для дитини має авторитетне значення. Добре виховати своїх дітей – не тільки найголовніший моральний, а й конституційний обов’язок кожного батька і кожної матері. За виховання своїх синів і дочок вони відповідають перед суспільством.

  • Батьківська мудрість є духовним надбанням дітей, сімейні стосунки побудовані на громадянському обов’язку, відповідальністі, мудрій любові й вимогливій мудрості батька й матері, самі стають величезною виховальною силою. У сім’ї однаково важлива роль належить як батькові так і матері. Про силу виховного впливу батьків красномовно говорять такі українські народні прислів’я і приказки: “який кущ, така й хворостина, який батько, така й дитина”. “Які мамо й тато, таке й дитятко” слова батька та матері для дитини має авторитетне значення. Добре виховати своїх дітей – не тільки найголовніший моральний, а й конституційний обов’язок кожного батька і кожної матері. За виховання своїх синів і дочок вони відповідають перед суспільством.

Схильність до наслідування — невід'ємна риса людської природи, яка особливо сильною є у дітей дошкільного віку. Малюки бездоказово, вбачаючи в батьках захист, опору, поважаючи їх досвід, знання, уміння, щиро прагнуть у всьому бути схожими на старших, наслідують їх поведінку, розмови, звички, не вникаючи в суть явищ. Тому дуже важливо, щоб батьки усвідомлювали яка це відповідальність.

  • Схильність до наслідування — невід'ємна риса людської природи, яка особливо сильною є у дітей дошкільного віку. Малюки бездоказово, вбачаючи в батьках захист, опору, поважаючи їх досвід, знання, уміння, щиро прагнуть у всьому бути схожими на старших, наслідують їх поведінку, розмови, звички, не вникаючи в суть явищ. Тому дуже важливо, щоб батьки усвідомлювали яка це відповідальність.

Доброзичливі стосунки між батьками та їхнє гуманне ставлення до дітей та найстарших у родині - дідуся і бабусі - є найпершою запорукою становлення батьківського авторитету. Лише такий сімейний устрій породжує почуття довіри дітей до старших, усвідомлення того, що батьки воліють передати дітям у спадок все найцінніше з того, що мають самі: знання, досвід, мудрість життя. Лише в благодатній атмосфері злагоди й любові зростають такі високоморальні якості, як порядність, щирість, доброзичливість, працелюбність, шана до старших тощо. І навпаки, відсутність любові, духовної єдності, довіри і взаємоповаги між батьком і матір'ю ведуть до чвар, конфліктів, подружньої невірності. Все це травмує дитячі душі, породжує неспокій, страждання у юних серцях.

  • Доброзичливі стосунки між батьками та їхнє гуманне ставлення до дітей та найстарших у родині - дідуся і бабусі - є найпершою запорукою становлення батьківського авторитету. Лише такий сімейний устрій породжує почуття довіри дітей до старших, усвідомлення того, що батьки воліють передати дітям у спадок все найцінніше з того, що мають самі: знання, досвід, мудрість життя. Лише в благодатній атмосфері злагоди й любові зростають такі високоморальні якості, як порядність, щирість, доброзичливість, працелюбність, шана до старших тощо. І навпаки, відсутність любові, духовної єдності, довіри і взаємоповаги між батьком і матір'ю ведуть до чвар, конфліктів, подружньої невірності. Все це травмує дитячі душі, породжує неспокій, страждання у юних серцях.
  • Практична частина Міні-тренінг: Як ви розумієте поняття «моральність?».
  • ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!

Каталог: Files -> downloads
downloads -> Урок 2 Тема. Архітектура кам'яний літопис століть
downloads -> Уроках «Художньої культури»
downloads -> Науковий керівник : учитель стасюк о. С. Консультанти: батьки, бібліотекар, вчитель географії
downloads -> Реферат з основ корекційної педагогіки та спеціальної психології на тему: Психолого-педагогічна допомога сім'ям, які мають дітей з порушенням у розвитку
downloads -> Образотворче мистецтво
downloads -> Чернігівська міська централізована бібліотечна система
downloads -> Особливості розвитку культури Галицько – Волинської держави
downloads -> Визначні місця України краю незвіданих красот
downloads -> Розрахунок сил І засобів по ліквідації нс


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка