Правила безпеки під час роботи в хімічному кабінеті. Ознайомлення з обладнанням кабінету хімії та лабораторним посудом




Сторінка1/6
Дата конвертації18.11.2016
Розмір1,5 Mb.
  1   2   3   4   5   6
Заняття 1.

Тема. Правила безпеки під час роботи в хімічному кабінеті. Ознайомлення з обладнанням кабінету хімії та лабораторним посудом.

Цілі: ознайомити учнів із правила­ми поведінки в хімічному кабі­неті на занятті, під час виконання практичної та лабораторної ро­біт, виконання демонстраційного експерименту; з'ясувати шкоду, якої може завдати недотриман­ня правил поведінки; продемонструвати й по­яснити призначення основного лабораторного обладнання та по­суду; перевірити та застосувати знан­ня учнів правил поведінки в хі­мічному кабінеті під час виконан­ня практичної роботи; формувати навички і вміння практичної ро­боти з хімічними речовинами, ла­бораторним посудом та обладнан­ням; вивчити будову полум'я; виховувати акуратність, науковий світогляд.

Обладнання та реактиви: мірний посуд (колби, циліндри, склянки) піпетки, газовідвідні трубки, терези, прилади для добування і збирання газів.

Девіз: «Не бійся, що не знаєш, бійся, що не навчишся».

Давня мудрість

Хід заняття

І. Організаційний етап.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Для становлення хімії як науки, її роз­витку та досягнення сучасних успі­хів, які ефективно використовують­ся в практиці, ученим доводиться до­сліджувати різноманітні речовини, проводити з ними досліди. Такі до­слідження проводяться в хімічних лабораторіях. Робота з речовинами та лабораторним обладнанням вима­гає знань, особливих навичок та обе­режності, а отже, дотримання певних правил поведінки підчас виконання досліджень.



ІV. Оголошення теми і мети заняття.

V. Вивчення нового матеріалу. (Демонстрація, робота у парах)

Демонстрація лабораторного посуду та обладнання (кількість демонстра­цій відповідно до матеріального за­безпечення хімічного кабінету), а та­кож виконання найпростіших опера­цій з їх використання з дотриманням правил техніки безпеки:



  • Відмірювання певного об'єму рі­дини в мірному циліндрі.

  • Наливання рідини у пробірку.

  • Розміщення пробірки у штативі для пробірок.

  • Запалювання нагрівного прила­ду – спиртівки, сухого пального або газового пальника (виходячи із забезпеченості хімічного кабі­нету).

  • Закріплення пробірки у пробіркотримачі або тримачі лабора­торного штатива.

  • Нагрівання рідини у пробірці з до­помогою пробіркотримача (звер­таємо увагу на кут нахилу пробір­ки, обов'язкове прогрівання всієї пробірки, розміщення отвору пробірки в безпечний бік).

  • Розміщення гарячої пробірки після досліду.

  • Правила гасіння нагрівного при­ладу.

  • Перемішування рідини у склянці та пробірці.

  • Виявлення запаху речовини.

  • Набирання сипучих речовин з допомогою шпателя.

  • Набирання води піпеткою.

  • Правила роботи із терезами.

  • Збирання приладів для добування і збирання газів і т. д.


VІ. Узагальнення та систематизація знань. (Гра «Віриш – не віриш»)

Учитель роздає 10-15 карток із за­здалегідь підготовленими запитан­нями. Учні зачитують, дають корот­ку відповідь та коментар до неї. На­приклад:

1) Чи ти віриш, що склянки й банки з реактивами слід тримати закри­тими? (Так, тому що: із відкритої посудини випарову­ються реактиви, які можуть за­ дати шкоди нашому здоров'ю; зачепивши відкриту банку з ре­активом, можна її перевернути розлити чи розсипати речовини, що також небезпечно)

2) Чи віриш ти, що нагрівати про­бірку з рідиною слід, тримаючи її укою поблизу отвору? (Ні, пробірку слід попередньо закріпити у пробіркотримачі, щоб не отри­мати термічних опіків і не сталося нещасного випадку)

3) Чи віриш ти, що речовини мож­на пробувати на смак? (Ні, ка­тегорично заборонено пробува­ти речовини на смак, це може за­вдати непоправної шкоди нашому здоров'ю)

4) Чи віриш ти, що дослід можна ви­конувати лише з дозволу й за вка­зівкою вчителя? (Так, кожний до­слід виконувати з дозволу вчи­теля, чітко за інструкцією)



VІІ. Підведення підсумків.

VІІІ. Домашнє завдання.

Принести етикетки від товарів побутової хімії


Заняття 2

Тема. Практична робота №1. Основні операції з лабораторним посудом та приладами (робота з мірним посудом (колби, циліндри, склянки), піпетками, газовідвідною трубкою, терезами; збирання приладів для добування та збирання газів).

Цілі: формувати навички і вміння практичної ро­боти з хімічними речовинами, ла­бораторним посудом та обладнан­ням; розвивати вміння порівнювати та класифікувати, співпрацювати, формувати вміння працювати у групах; виховувати бережливе ставлення до власного організму та до оточуючих.

Обладнання: мірний посуд, терези, газовідвідна трубка .

Девіз: «Людина може стільки, скільки знає»

Хід заняття

І. Організаційний етап.

ІІ. Актуалізація опорних знань. Метод «Мікрофон».

  • З ким треба узгоджувати досліди, які виконуються під час практичної роботи?

  • Де зазначені кількості реактивів для дослідів?

  • Чим треба користуватись під час нагрівання розчинів у пробірці?

  • Що треба зробити з посудиною, з якої взяли реактив?

  • Чому пробірку прогрівають рівномірно, весь її вміст?

  • Чи можна куштувати хімічні речовини?

  • Як треба брати посудину з реактивом, щоб не зіпсувати етикетку?

  • Куди треба зливати відпрацьовані реактиви?

  • На що ставлять гарячі предмети?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Учитель. Техніка безпеки – це не жарти!

Правила поводження пам’ятати варто.

Під час практичної роботи

І в побуті, щоб не було турботи.



ІV. Виконання практичної роботи.

Практична робота 1. (Робота у парах)

Основні операції з лабораторним посудом та приладами (робота з мірним посудом (колби, циліндри, склянки) піпетками, газовідвідною трубкою, терезами; збирання приладів для добування і збирання газів.)

V. Узагальнення та систематизація знань.

Учитель. Виконавши практичну роботу ми повторили практичні та теоретичні знання з хімії. Навчилися працювати з лабораторним посудом . А зараз Забудько проведе практичну роботу, ваше завдання знайти десять помилок в епізоді.

Епізод. Забудько біжить до столу, хапає посудину з написом «Кислота НС «, відкриває пробку і кладе її боком на стіл, нахиляється над отвором посудини і вдихує на повні груди: бере пробірку і в неї наливає кислоту, обливаючи етикетку (наливає повну пробірку), розливає кислоту на стіл, витирає рукою, і виливає назад у посудину, витирає руки об одяг, тре рукою очі. До посудини з кислотою вливає воду. (Одинадцять помилок).

Гра. «Хімічний кошик».

Завдання: якомога більше назвати правил техніки безпеки під час роботи в хімічному кабінеті (за правильну відповідь учень отримує з кошика винагороду у вигляді силуетів хімічного посуду, обладнання, що дасть змогу додатково з ними ознайомитись).

VІ. Рефлексія.

VІІ. Домашнє завдання.

1. Вивчити відповідний параграф у підручнику.

2. Пригадати правила роботи із кислотами та лугами.

Заняття 3.

Тема. Зародження науки хімії. Реміснича хімія - перший етап розвитку хімічної науки: фарбування тканин, виготовлення кераміки та скла. Метали давнини. Розвиток металургії.

Мета: вивчити основні етапи становлення хімії як науки; сформувати уявлення про вплив хімії на розвиток людства; розглянути основні етапи розвитку хімії та її становлення як науки; розвивати уявлення про еволюцію знань; виховувати пізнавальний інтерес до предмета.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Форми роботи:  тестова робота, розповідь учителя, бесіда, робота в групах.
Хід заняття

І. Організаційний етап.

Привітання і налаштування учнів на урок



ІІ. Актуалізація опорних знань та вмінь.

Експрес-тести.

Варіант І



  1. Входити до кабінету хімії можна:

а) без дозволу вчителя; б) з дозволу вчителя;

в) з дозволу старости класу.



  1. Під час роботи на робочому столі можуть знаходитися:

а) портфель; б) верхній одяг;

в) бутерброд; г) підручник хімії;

д) письмове приладдя.


  1. Під час роботи слід використовувати тільки реактиви в склянках:

а) без етикеток;

б) з етикеткою, на якій написано формулу й назву речовини.



  1. Залишки реактивів:

а) необхідно виливати або висипати назад у склянку, з якої вони були взяті;

б) не можна виливати або висипати назад у банку, в якій вони містилися;

в) слід віддати лаборанту;

г) можна злити або зсипати разом в одну склянку.



  1. Нагріваючи пробірку, необхідно:

а) тримати її пробіркотримачем; б) тримати її руками; в) направляти отвором до себе; г) направляти отвором на товариша;

д) направляти вбік від усіх.



  1. На смак:

а) можна куштувати всі реактиви;

б) не можна куштувати жодні речовини;

в) можна куштувати деякі речовини.

Варіант II


  1. На робочому місці:

а) слід підтримувати порядок; б) може бути безладдя;

в) можна тримати зайві речі.



  1. Виконувати досліди потрібно:

а) спокійно; б) швидко;

в) стоячи; г) сидячи;

д) голосно розмовляючи.


  1. Виконувати необхідно тільки ті досліди, що:

а) хочеться виконати самому;

б) дозволені вчителем або погоджені з ним.



  1. Для дослідів необхідно:

а) різні речовини набирати однією і тією ж ложкою або піпеткою;

б) набирати кожну речовину окремою ложкою або піпеткою;

в) набирати речовини в кількостях, зазначених в інструкції;

г) набирати речовини так, щоб заповнити пробірку цілком.



  1. Посуд, з якого взяли реактиви, слід:

а) відразу закрити й поставити на місце;

б) поставити на місце, не закриваючи пробкою;

в) закрити й поставити на місце після виконання всіх дослідів.


  1. Щоб пробірка не перегрілася і не лопнула:

а) її нагрівають тільки внизу;

б) її нагрівають тільки вгорі;

в) спочатку прогрівають усю пробірку, а потім ту її частину, де знаходиться речовина.


  1. У разі потрапляння речовин в очі або на руки необхідно:

а) промити уражене місце великою кількістю води;

б) протерти ганчірочкою або долонею;

в) повідомити вчителя;

г) розповісти товаришеві.



ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Тільки-но людина навчилася обробляти камені, надаючи їм необ­хідної форми, вона зробила першу кам'яну сокиру. Але навіть обробле­ний камінь залишався каменем, а дерево — деревом. Однак блискавка могла запалити ліс, дерево горіло, і на місці пожежі людина знаходила  чорну золу. Солодкий сік міг прокисати й дивно бадьорив. Люди помі­тили, що іноді природа речовин змінюється.         

Тільки-но людина навчилася розпалювати та підтримувати вогонь, вона одержала можливість здійснювати хімічні перетворення деяких ре­човин. Ці перетворення могли бути результатом горіння або спричиня­тися теплом, що виділялося під час горіння. М'ясо можна було зварити, і воно змінювало колір, смак, ставало м'якшим.

Зараз ми знаємо, що це — результат хімічних перетворень речовини. Вони складають предмет науки, що одержала назву хімії.

Сьогодні ми з вами познайомимось з етапами становлення хімії як науки та розгадаємо загадки такої дивовижної науки як хімія.



ІV. Вивчення нового матеріалу.

Ви запитуєте: « Що вивчає хімія? Я вважаю, що ви також не один раз задавали собі питання: «Для чого, навіщо вивчати цей пред­мет?» і «Чи знадобиться він мені в житті?» Багатьох людей турбує питання — корисна чи шкідлива хімія? Спробуємо відповісти на ці питання.

Гадаю, ви вже щось знаєте про хімію.

— Скажіть, які асоціації у вас з’являються, коли ви чуєте слово «хімія»? Що уявляєте, про що згадуєте?

(Проводиться «мозковий штурм»: на дошці біля слова «Хімія» вчитель записує слова, що пропонують учні, надаючи їм певного по­рядку, який передбачає вчитель для організації бесіди та підбиття підсумків після «мозкового штурму».)

Нам з вами необхідна вода та їжа: білки, жири, вуглеводи. Ми мешкаємо в домах, які побудовані з цегли, бетону, робимо ремонт, використовуючи будівельні суміші, лаки та фарби. Носимо одяг із нейлону, шовку, ситцю, бавовни, приймаємо ліки та вітаміни, якщо застудилися. Доглядаючи за собою, використовуємо мило, зубну пас­ту, крем. Таких матеріалів та засобів дуже багато, і всі вони мають різні властивості.

У попередніх класах ви познайомилися з речовинами та де­якими їхніми властивостями, дізналися, як можна виділити ре­човини із суміші. Ви знаєте, що речовини в природі взаємодіють одна з одною. Унаслідок цього вони можуть змінюватися, пере­творюючись на нові речовини. Залізо іржавіє на вологому повітрі, вкриваючись рудим нальотом; молоко скисає в теплі, утворюючи кисле молоко.

Нам важливо знати властивості, притаманні різним речовинам, щоб застосовувати їх з користю для себе й не завдавати шкоди нав­колишній природі. Отже, дивлячись на запропоновану вами схему, висловіть припущення: що вивчає хімія?



Процес зародження і формування хімії як науки був тривалим у часі, складним і суперечливим за змістом. Витоки хімічних знань лежать у глибокій старовині. В їх основу покладено потребу людини отримувати необхідні речовини для своєї життєдіяльності. Для цього слід було навчитися створювати з одних речовин інші із заданими властивостями, тобто здійснювати їх якісні перетворення.

Реміснича хімія.

- Згадайте з історії приклади використання давніми людьми хімії.
Глину можна було обпалити, і вона ставала більш міцною. Якщо людина розпалювала багаття в піску, то могло знайти в золі скляні кульки.

  - Які перші метали навчилася використовувати людина?
Першими металами, на які людина звернула увагу, були самородні
мідь і золото. Червонувату мідь і жовтувате золото, що відливають гар­ним металевим блиском, не можна було не помітити серед тьмяної, сі­рувато-коричневої породи.



Спочатку метали, як і кольорові камінчики або перламутрові мор­ські мушлі, служили лише прикрасою. Обробляючи мідь, людина по­мітила, що виготовити з неї наконечник для стріли набагато легше, ніж із каменю, та й тупляться мідні наконечники повільніше, ніж кам'яні. Навіть більше, заточити мідний наконечник, що затупився, набагато простіше та швидше. Але міді було мало, знайти її було непросто, тому тривалий час вона служила в основному матеріалом для прикрас. Однак згодом з'ясувалося, що мідь можна одержати з каменів ви­значеного виду і щоб знайти такі камені значно простіше, ніж чисту са­мородну мідь.

Перші практичні відомості з хімії з'явилися в Давньому Єгипті. Єги­петські майстри займалися виробництвом металів, барвників, вони на­вчилися бальзамування, «варили» скло, виготовляли мило. Цікаво, що мило тоді використовували як крем, яке шляхетні єгиптянки наносили на обличчя.

Відповідно до однієї з теорій, слово «хімія» походить від давньої на­зви Єгипту — Хума (в англійському перекладі Біблії воно перетворилося на Хем) і, таким чином, воно має означати «єгипетське мистецтво». Од­нак сьогодні більш популярне інше пояснення. Припускається, що слово «хімія» походить від грецького «сік рослини», тож «хімія» — це «мисте­цтво виділення соків». Сік, про який ідеться, може бути і розплавленим металом, тож «хімія» може означати й «мистецтво металургії».

Робота в групах за технологією « Спільний проект». (Робота з текстом підручника та додатковою літературою.)

І група. Фарбування тканин.

ІІ група. Виготовлення кераміки.

ІІІ група. Виготовлення скла.

ІV група. Метали давнини.

V. Узагальнення та систематизація знань.

Представники кожної групи виступають з своїми доповідями. Інші учасники групи доповнюють. Учні заповнюють таблицю, або стисло записують основні поняття.

Рефлексія.

Доведіть, що хімія – наука стара й одночасно молода.

VІ. Домашнє завдання.

Опрацювати параграф підручника.

Підготувати міні – проект «Роль хімії в стародавньому та сучасному світі»

VІІ. Підбиття підсумків.

Заняття 4.

Тема. Антична хімія. Система елементів Емпедокла. Праці Левкіппа та Демокріта. Алхімчний період розвитку хімії.

Мета: навести гіпотези про походження слова «алхімія»; ознайомити учнів з основними етапами розвитку хімії; назвати хіміків античної хімії і охарактеризувати їх внесок у науку; розвивати творче мислення; виховувати бажання самостійно здобувати знання.

Форми і методи роботи: бесіда, захист проектів, групова робота, робота з підручником , з додатковим матеріалом, демонстраційні досліди.

Обладнання: амоній біхромат, індикатори (метилоранж, лакмус), кислота, луг, дистильована вода, портрети хіміків.

Девіз: Що значить знать? Оце, мій друг, питання,

На цей рахунок в нас не все гаразд,

Небагатьох, що суть речей пізнали

І розкривали всім душі скрижалі,

Палили на багаттях й розпинали,

Як всім відомо, з найдавніших днів.

Й. Гете
Хід заняття

І. Організаційний етап.

Сіли зручно за парти, приготувались до роботи. Посміхнулись.

Нехай на сьогоднішньому уроці у нас будуть бадьорий настрій, кмітливий розум, творче мислення і натхненна праця протягом всього уроку.

ІІ. Захист міні-проектів.

ІІІ. Актуалізація та мотивація навчальної діяльності.

Речовини та їх взаємоперетворення цікавлять не лише хіміків та вчених. Представникам багатьох професій важливо знати властивості речовин, які вони використовують, тому їм потрібні хімічні знання. Метали як провідники електричного струму цікавлять електротехніків, а як міцні конструкційні матеріали — архітекторів. Процеси горіння цікавлять енергетиків. Екологи вивчають сприятливий і негативний вплив речовин на організм людини та природу. Будівельникові важливі явища, які відбуваються в процесі твердіння бетону та лаків, а кухарю — процеси, що відбуваються під час варіння або заквашування овочів.

У побуті нам теж потрібні хімічні знання. Наприклад, на кухні під час приготування тіста використовується реакція питної соди зі столовим оцтом.

ІV. Вивчення нового матеріалу.

Розповідь учителя з елементами бесіди.

Антична хімія.

Зачатки хімії виникли ще з часів появи людини розумної. Оскільки людина завжди так чи інакше мала справу з хімічними речовинами, то її перші експерименти з вогнем, дубленням шкір, приготуванням їжі можна назвати зачатками практичної хімії. Поступово практичні знання накопичувалися, і на самому початку розвитку цивілізації люди вміли готувати деякі фарби, емалі, отрути і ліки. Спочатку людина використовувала біологічні процеси, такі, як бродіння, гниття, але з освоєнням вогню почала використовувати процеси горіння, спікання, сплаву. Використовувалися окислювально-відновні реакції, не протікають в живій природі - наприклад, відновлення металів з ​​їх сполук.



Демонстрація «Хімічний вулкан».

На керамічну плитку акуратно насипаємо конусом амоній біхромат. Для невеликого «вулкана» достатньо однієї десертної ложки речовини. На верхівку конуса наносимо дві-три краплі спирту трубкою або піпеткою.

Потім вологу верхівку підпалюємо. Спостерігаєм «виверження вулкана».

Такі ремесла, як металургія, гончарство, склоробство, фарбування, парфумерія, косметика, досягли значного розвитку ще до початку нашої ери. Наприклад, склад сучасного пляшкового скла практично не відрізняється від складу скла, що застосовувався в 4000 до н.е.. в Єгипті. Хоча хімічні знання ретельно приховувалися жерцями від непосвячених, вони все одно повільно проникали в інші країни. До європейцям хімічна наука потрапила головним чином від арабів після завоювання ними Іспанії в 711 році. Вони називали цю науку " алхімією ", від них ця назва поширилася й у Європі.

світ: вогонь-вода, тепло -холод, сухість- вологість і т. д.

В V столітті до н.е.. в Греції Левкіпп і Демокрит розвинули теорію про будову речовини з атомів. За аналогією з будовою листа вони уклали, що як мова ділиться на слова, а слова складаються з літер, так і всі речовини складаються з певних сполук ( молекул), які в свою чергу складаються з неподільних елементів ( атомів).



Система елементів Емпедокла.

Емпедокл (близько 490430 до н. е., походив з сицилійського міста Агрігента.) — давньогрецький філософ, поет, лікар, політичний діяч.



В V столітті до н.е.. Емпедокл запропонував вважати основними елементами ( стихіями) Воду, Вогонь, Повітря і Землю. В IV столітті до н.е.. Платон розвинув вчення Емпедокла: кожному з цих елементів відповідав свій колір і своя правильна просторова фігура атома, яка визначає його властивості: вогню - червоний колір і тетраедр, воді - синій і ікосаедр, землі - зелений і гексаедр, повітрю - жовтий і октаедр. На думку Платона, саме з комбінацій цих "цеглинок" і побудований весь матеріальний світ. Вчення про чотири перетворюються один в одного було успадковано Аристотелем.





Вправа «Поміркуй»

Як ви вважаєте, чому саме ці стихії вважали основними?



Учні висловлюють свої припущення.

Праці Левкіппа та Демокріта.

Левкіпп Демокріт


Робота з підручником.

Учні самостійно опрацьовують матеріал підручника. Потім обговорюють, та доповнюють один одного.
  1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка