Проект «Історія Бойового Гопака» Підготувала Ваник Віталіна Віталіївна, керівник гуртка козацько-лицарського виховання «Джура» Зміст




Сторінка2/5
Дата конвертації09.09.2018
Розмір1,28 Mb.
1   2   3   4   5

Підготувала Ваник Віталіна Віталіївна,

керівник гуртка козацько-лицарського

виховання «Джура»

Зміст

  1. Вступ.

  2. Засновник Бойового Гопака в Україні.

  3. Фестивалі та семінари гопаківців.

  4. Напрямки розвитку особистості у Бойовому Гопаку.

  5. Українське жіноче бойове мистецтво «Асгарда».

  6. Бойовий Гопак у Нетішині.

  7. Висновки.

  8. Список використаної літератури.

  9. Додатки.


Актуальність. Значне місце в системі освіти та виховання займають навчально-виховні заклади, які спрямовують свої зусилля на забезпечення потреб молоді в самореалізації, здобуття освіти, умінь, навичок за інтересами.

Об’єктом даного дослідження є спроба нового підходу до вивчення теми «Історія розвитку Бойового Гопака».

Предметом науково-дослідної роботи слугує дослідження виникнення історії Бойового Гопака.

Практичне значення роботи.

Робота може бути використана для розробки нових поглядів на дану проблематику, а також для розробки навчальних спецкурсів для школярів та студентів.



Новизна дослідження. У даній роботі ми спробували по-новому підійти до вивчення історії Бойового Гопака, залучаючи при цьому наявні джерела та літературу, а також безпосередніх засновників та керівників Школи Бойового Гопака.

Метою роботи є історичний аналіз особливостей та тенденцій зародження і розвитку Бойового Гопака в Україні. Мета конкретизується у таких дослідницьких завданнях:

  • дослідити особливості гопаківців;

  • з’ясувати причини появи та поширення Бойового Гопака.



Вступ

Український танець Гопак у кожній країні світу знають як візитку України. Немає і в Україні фольклорного танцювального ансамблю, в репертуарі якого б не було знаменитого Гопака чи людини, яка б його хоч раз не бачила.

Та далеко не всі, дивлячись на козацький запальний танець, здогадуються, що у традиційних рухах збереглася не тільки духовність і містика глибини тисячоліть, а й гармонійна система древнього військового мистецтва наших пращурів. Недаремно ж говориться, що все нове – це добре забуте старе, а в даному випадку, збережений для нас в танці комплекс бойових і спортивних вправ.

Історія тихо виношує для себе таких цікавих людей, яким потім довіряє розкривати свої таємниці. Коли б здавалося безповоротно втрачено якусь ланку, яка пов’язує нас із минулим, все-таки знаходиться людина, здатна перекинути до нього місток і продовжити давно започаткований процес. Саме такою людиною є Володимир Пилат – засновник і Верховний Учитель Бойового Гопака. Першим вчителем Володимира були його батько, який досконало володів боротьбою, і дід, який був особистим охоронцем австрійського цісаря Франца Йосифа II, вибраний один із сотні, а також вчителі Східних бойових мистецтв. Перш ніж почати роботу над відродженням Бойового Гопака В.С.Пилат впродовж сімнадцяти років вивчав кіокушин карате, з них вісім років був сенсеєм. Паралельно з кіокушиномп.Володимир вивчав такі стилі, як: годзю-до, соне, шотокан карате, кік-боксинг, джиу-джитсу, айкідо.



Засновник Бойового Гопака в Україні

В селiЗавидовичiбiля Городка, звiдки родом його родина, i де свого часу стояв табором Богдан Хмельницький, завжди була школа, в якiй вчили дiтей боротися. Такi школи були практично в кожному селi, i завжди в них був майстер, що вчив дiтей битися, боротися, розвивати в собi силу i захищати себе та своє село вiднападникiв. За це односельчани давали йому харчi. Майстер бойових мистецтв не мусив займатися городом, скотарством, а лише пiдготовкою молодих воїнiв. В нашому народiнiколи не згасала передача знань, якi усно i на практицi переходили вiдпоколiння до поколiння.

Елементи боротьби, котрi показували В. С. Пилату (дод.1)дiд чи батько, на перший погляд п. Володимиру здавалися нерацiональними, а iнодi i нереальними, лише згодом, набагато пiзнiше, коли за плечима був великий бойовий досвiд, до Учителя прийшло розумiння їхнього змiсту i значення, i вiн остаточно переконався, що це є досить потужна технiка, яка, при правильному використаннi, здатна творити чудеса i давати можливiсть з легкiстю перемагати будь-якого суперника.

Роботу по вiдродженню Бойового Гопака Учитель розпочав у 1985 р. У цьому ж році ним була започаткована експериментальна школа по дослiдженню Гопака, як бойового мистецтва. Вiд самого початку народження Бойового Гопака вже було видно, що є велике зацiкавленнямолодi до вiдродженого козацького лицарського мистецтва. Справді, чим українцiгiршi, скажiмо, вiдкорейцiв, якi завдяки своїй боротьбi – тейквондо, пiднятої урядом до рiвнянацiональної, стали вiдомiцiломуСвiтовi. З 1990 р. розвиток Бойового Гопака вiдбувавсяпiдегiдою фольклорно-спортивної асоцiацiї «Галицька Сiч», яку створив i очолив В. С. Пилат. ФСА «Галицька Сiч» стала першою органiзацiєю, яка офiцiйно розпочала поширення Бойового Гопака в Українi, тодi ще УРСР. Виходячи з того, що нацiональне бойове мистецтво має глибоке культурне корiння, «Галицька Сiч» також вперше в Українi об’єднала спорт i культуру нашого народу як в дослiдницькiй, так i навчально-просвiтницькiйроботi. Слiд врахувати, що Україна стала незалежною тiльки в 1991 р., тому вся праця Учителя щодо вiдродженнянацiонального бойового мистецтва була надзвичайно небезпечною та й ризикованою для його кар’єри i життя.

На прохання багатьох учнiв школи та прихильникiв Бойового Гопака у 1991 р. засновник стилю видав книжку «Традицiї Української Нацiональноїфiзичної культури», в якiй вперше було в науково-популярнiйформiвисвiтлено український народний танець Гопак - як бойове мистецтво. Спiвавтором даної книги був хороший товариш п. Володимира, викладач Львiвського Державного Інституту фізичної культури, кандидат педагогiчних наук Є. Н. Приступа. Поєднання бойового досвiду В. Пилата та педагогiчної практики Є. Н. Приступи дали можливiсть з самого початку поставити розвиток Бойового Гопака на наукову основу.

У 1992 р. вчителю почали допомагати його учнi, якi згодом почали вести свої групи, це Юра Кечур та Володимир Шмiло. Школа Бойового Гопака почала поступово розростатися i поширюватися по всiйУкраїнi. З 1985 по 1995 рр. учитель провiв близько п’ятидесятисемiнарiв, завдячуючи яким було підготовлено чимало учителiв, тренерiв та iнструкторiв козацького лицарського мистецтва.

Володимир Пилат вдало поєднував навчально-вишкiльну роботу iздослiдницьким процесом, i, як результат, у 1994 р. побачила свiт його друга книга «Бойовий Гопак». Дана книга в широких колах української громадськостi названа букварем Бойового Гопака. У 1995 р. фольклорно-спортивна асоцiацiя «Галицька Сiч» провела перший Чемпiонат України iз Бойового Гопака. Вiн був закритий i проводився з метою виховання учителiв, суддiв та учнiв, а також адаптацiї правил змагань, висвітлених у книжцi «Бойовий Гопак». У 1996 та 1997 рр. ФСА «Галицька Сiч» при сприяннi декількох громадських органiзацiй провела ще два Всеукраїнськiтурнiриiз Бойового Гопака. Загальна кiлькiстьучнiв, якi вивчали Бойовий Гопак складала 3.500–4.000 осiб. В 1997 р.рiшенням Установчих ЗборiвЦентральної Школи Бойового Гопака В. С. Пилату, як Засновнику стилю, присвоєно пожиттєве звання Верховного Учителя Бойового Гопака.

1997 р. є знаменний ще й тим, що Засновнику Бойового Гопака п. Володимиру гетьман Українського Козацтва вручив Орден Хреста з перехрещеними мечами за найбiльш вагомий вклад у вiдродження, становлення та утвердження бойової культури українського народу.

У груднi 1997 р. Володимир Пилат, разом iз своїми учнями, послiдовниками, учителями та прихильниками створив Центральну Школу Бойового Гопака, що є громадською неприбутковою, позапартiйною i позаконфесiйноюорганiзацiєю, яка має на метi розвиток нацiонального бойового мистецтва серед всiх прошарків населення. За нею юридично затверджено право розвитку та контролю над поширенням Бойового Гопака на територiї України та за її межами.

У 1998 р. Володимиром Степановичем була розроблена методика викладання Бойового Гопака на учнiвськiмрiвнiмайстерностi «Жовтяк» та «Сокiл», якi вийшли брошурами i блискавично розiйшлися по всiйУкраїнi. Кiлькiстьучнiв та учителiв Бойового Гопака щороку зростала, щоразу гострiше поставала проблема забезпечення навчальною лiтературою, тому у 1999 р. Верховний Учитель видав навчально-методичний пiдручник «Бойовий Гопак». 15 вересня 2000 р. в двадцятьох областях України урочисто святкували 15-рiччя вiдродження та утвердження Бойового Гопака. У цьому ж році В. С. Пилат розробив та видав навчальну програму викладання Бойового Гопака для фiзкультурнихколеджiв України. 2000 р. знаменний ще й тим, що у Днiпропетровськiйобластi на базiДнiпродзержинського коледжу країнців виховання країнці спеціалізацію «Бойовий Гопак». Нашi юнаки та дiвчата мають щастя вивчати рiдне бойове мистецтво на високому країнцівстрiвнi, а також отримати по закiнченнi коледжу диплом державного зразка. Це дає країнці випускникам коледжу зiкраїнцівсті Бойовий Гопак отримати роботу як в Українi, так i в країн компактного проживання країнців за кордоном. У 2001 р. було створено i зареєстровано МiжнароднуФедерацiю Бойового Гопака, яка займається поширенням Бойового Гопака за межами країни.


Фестивалі та семінари гопаківців
Учнi Бойового Гопака постiйно беруть участь у гопакiвських та мiжстильових змаганнях та фестивалях, де постiйно займають призовiмiсця. З 7 до 15 жовтня 2001 р. у мiстiЧарджоу в Пiвденнiй Кореї вiдбувся IV Всесвiтнiй фестиваль бойових мистецтв, на який була запрошена збiрна команда України з Бойового Гопака. Виступи гопакiвцiв на фонi 30-ти стилiвнацiональних бойових мистецтв рiзних країн свiту були визнанiжурi фестивалю одними з найкращих. Бойовий Гопак настiльки сподобався гостям i учасникам фестивалю, що навіть монахи з славнозвiсного монастиря Шаолiнь виявили бажання подiлитися деякими секретами свого бойового мистецтва, а натомість вивчити кiлькаелементiвтехнiки Бойового Гопака. В знак поваги мiж двома Школами вiдбувсяобмiн подарунками. БiблiотекаШаолiня поповнилася навчально-методичним пiдручником «Бойовий Гопак», а нам на згадку про приємну зустрiч залишилась лiкувальнапiрамiдашаолiнськихмонахiв.

Протягом року іі Бойового Гопака беруть участь у навчально-вишкiльнихсемiнарах, а також оздоровчих таборах, де вони мають змогу оздоровити своє тiло, укрiпити дух i удосконалити технiку чи пiдтвердитирівень своєї майстерності. З 1985 до 2001 р. фольклорно-спортивною асоціацією «Галицька Сiч» та Центральною Школою Бойового Гопака було проведено 64 вишкiльнi табори та близько 150 навчально-вишкiльнихсемінарів з Бойового Гопака. Табори i семiнари проводяться на території всієї України: в Карпатах, на Днiпрi, в Криму та ін. В програму таборiв i семінарів обов’язково входять заняття з Бойового Гопака, акробатики, туризму та вміння виживати в екстремальних умовах, кiннi та воднi види спорту, теоретичні заняття з історії і культури України, театрального мистецтва. Учнiнавчаються загартовувати своє тiло водою, повітрям, сонцем, правильно користуватися дарами природи, вивчають травознавство та народну медицину. Кожен, хто захоче ознайомитися з Бойовим Гопаком, може вiдвiдатицісемiнари та табори i спробувати козацького життя.


Напрямки розвитку особистості у Бойовому Гопаку.
Бойовий Гопак – це система гармонійного розвитку особистостi. Це бойове мистецтво, яке передбачає, окрiм спортивної пiдготовки, ще й володiннятрадицiйною зброєю, обов’язково спiв, гру на музичних iнструментах, ораторське мистецтво, написання вiршiв, вивчення кiлькох мов. Особлива увага приділяється розвитку розумових та духовних якостей особистостi. Усi зусилля скеровуються на вiдродження типу воїна, який був в Українi за Козацької доби. З лiтописних джерел вiдомо, що Іван Сiрко та Іван Мазепа знали по кiлька мов, Богдан Хмельницький знав їх бiльше десятка. Запорожцi писали вiршi та музичнi твори про Силу, Дух i Славу українського народу та його вiдважнихлицарiв – козакiв. Багато покалiчених, ослiплених в боях чи вiд знущань ворога козакiв ставали кобзарями i далi продовжували активне духовне життя. Вони йшли в народ i пiснями, думами i просто словом чи мелодiями продовжували боротися з агресорами за свою рiдну культуру.

В Школi утверджено чотири напрямки розвитку Бойового Гопака: оздоровчий, фольклорно-мистецький, спортивний i бойовий.

Оздоровчий – iдеальнопiдходить людям iз вадами здоров’я, якi шукають шляхи для гармонiйного розвитку тiла, розуму i духу. Оздоровчим Гопаком займаються люди похилого вiку, якi в силу своїх вiкових особливостей не можуть активно навантажувати своє тiло.

Фольклорно-мистецький – орiєнтований на творчiособистостi, що прагнуть максимально проявити свої здiбностi, беручи участь у фестивалях, презентацiях та iнших показових програмах в Українi та за її межами. Фольклорно-мистецький Гопак приваблює молодь, яка любить знiматися в кiно i мрiє стати актором. Прогресивна гопакiвська молодь мрiє створити театр-студiю «Гопак», поставити кільканадцять лицарських опер i виїхати на гастролi до високорозвинутих країн Свiту.

Спортивний напрямок розрахований на активних i наполегливих людей, якi через утвердження Бойового Гопака на українських та мiжнароднихмiжстильових змаганнях прагнуть утвердити славу українського лицарства, вiдродити козацьку завзятiсть, правдоборчий дух та лицарське благородство. Спортивний Гопак дає можливiстьпорiвняти i випробувати українське бойове мистецтво в між стильових змагах та унiверсальних боях у восьмикутнику.

Бойовий напрямок окреслює шлях українського лицаря, який визначився, крокує шляхом захисника Вiтчизни, жертовно служить Українi та сприяє утвердженню Правди i Добра. Вiнгармонiйно розвинув в собi три фактори сили: духу, розуму i тiла та скеровує свою дiяльнiсть на утвердження рiвностi, братерства, миру i любовi в iм’япроцвiтання нашої Держави. Цей напрямок передбачає володіння рiзними видами зброї, а також енергетичними практиками, вiдкриттям третього ока, трансцендентальною медитацiєю, пiдняттямкундалiнi та практикою саматхi.


Українське жіноче бойове мистецтво «Асгарда»
Цiкаво те, що Бойовим Гопаком дуже сильно цiкавлятьсяукраїнськiдiвчата. Це обумовлено iсторичною спадщиною. Не секрет, що в Українi в прадавнi часи на територiї Приазов’я проживало войовниче плем’я жiнок, яких в свiй час Геродот називав Амазонками. Багато iсторiй i легенд є про княгинь i козачок, жінок отаманiв, якiвiдзначалися своїми знаннями в вiйськовiйсправi, своiминеймовiрнимисмiливiстю i мудрiстю. Для продовження славних традицiй минулого i вiдродження жіночого бойового мистецтва Центральна Школа Бойового Гопака у 2002 роцiвирiшилавiдкрити експериментальну школу з українського жіночого бойового мистецтва «Асгарда». Це мистецтво базується на технiцi Бойового Гопака, але в ньому враховуються анатомо-фiзiологiчнiможливостiжiнки. Тут дiвчата вивчають боротьбу, технiку i тактику ведення бою, володiннярiзними видами зброї i систему самозахисту. Допомiжними засобами є знання народної медицини, рацiонального харчування i суто жiночихвмiнь ведення господарства.

У 2003 р.лiтературнаагенцiя «Пiрамiда» видала книгу про бойове мистецтво жiнок «Асгарда». Автори книги – Катерина Віталіївна Тарновська та Володимир Степанович Пилатдоволiуспiшновисвiтлилиiсторiю бойової культури жiнок України, особливостiсвiтоглядужiнки-воїна, напрямки розвитку Асгарди, технiкужiночого одноборства на учнівськім рiвнiмайстерностi, а також технiку боротьби палицею середньої довжини i самозахист жiнок в екстремальних ситуацiях. Дана книга стала пiдручником для дiвчат, що вивчають Асгарду. В цьому ж роцi Школа Асгарди набула статусу навчального закладу. Очолила Школу Катерина ВiталiївнаТарновська, яка визнана МiжнародноюФедерацiєю Бойового Гопака як Засновник Асгарди.

Впродовж 2003-2004 рр.збiрна України iз Бойового Гопака та Асгардидекiлькаразiв демонструвала українськiбойовi мистецтва в Республiцi Польща. Гастролiгопакiвцiв викликали величезне захоплення у полякiв. Асгарда шокувала своєю красою, екзотичнiстю та неординарнiстю. Поляки щиро заздрили українським лицарям i, вiдповiдаючисобiсамi, казали: «Тепер ми розумiємо, чому всi намагання Польщi завоювати Україну терпiлифiаско. Якщо ваш народ в давнину так активно гартував своє тiло i дух, а ви сьогоднi достойно продовжуєте стародавнiлицарськiтрадицiї, то вас нiхто i нiколи не здолає».

У 2004 р. В. С. Пилат видав книгу «Бойовий Гопак та Основи захисту Вітчизни». Вiйськовики i освiтяни були шокованi даною працею i пообiцяли допомогти у впровадженнi Бойового Гопака в закладах освiти та Збройних Силах України. Цей рiк знаменний ще й тим, що свiт побачив «Кодекс лицарської честiгопакiвцiв» та пiдручник для новачкiв «Жовтяк».


Бойовий Гопак у Нетішині

І в нашому мальовничому місті з 2011 р. теж діє Школа Бойового Гопака «Сварог» (дод.3), яку очолює Колінько Микола Юрійович (дод.2). Квітень місяць запам’ятається надовго юним гопаківцям – цього місяця вони складали свій перший іспит з техніки бойового гопака, а оцінював їх, зокрема, Володимир Пилат. Іспит з гопака – це не просто оцінка вмінь вихованців, кожен з них того дня «йшов на розряд». До речі, чоловічий вид бойового мистецтва в Нетішині опановують і дівчата. Його вихованці неодноразово брали участь у семінарах, змаганнях, тощо. Серед вихованців школи є Чемпіон України з Бойового Гопака НовзаРадіон (дод.4,5) – наймолодший учасник, який достойно представив місто Нетішин на змаганнях у Львові. А ще, навесні 2013р.,Радіона разом з братом було запрошено на виступ до Литви м.Йонава.


Висновки
Бойовий гопак – це бойове мистецтво, яке об’єднує ударну і кидкову техніку з пластикою танцю гопак. Для бойового гопака властиве використання захоплень і блоків, а також нанесення ударів руками і ногами.

Буде помилково думати, що бойовий гопак – це тільки вміння воювати. Це, насамперед, система формування гармонійної особистості. Варто лише зауважити, що удар рукою під час бою відбувається за 0,65 секунди. Для такого удару потрібно мати не тільки треноване тіло, але і швидкість реакції, а також здатність протягом короткого часу приймати рішення.

Досвідчені козаки, які вміють битися в техніці бойового гопака, мають залізний характер і досконало володіють своїм тілом. Величезна увага при цьому приділяється розвитку духовних і розумових якостей особистості, умінню перемагати і бути успішним у житті, роботі над собою і цілісністю свого характеру. Гармонійний розвиток особистості передбачає також заняття співом і віршуванням, гру на музичних інструментах і ораторську майстерність, а також вивчення кількох мов.

Зараз в Україні Бойовий Гопак вважається екзотичним видом бойових мистецтв. Наряд танцюючого гопак козака викликає цікавість і не підборний інтерес. Це особливо помітно під час театралізованих виступів, які проводять нечисленні школи бойового гопака. Найбільш великі центри Бойового Гопака знаходяться в Тернополі, Києві, Дніпропетровську, Чернівцях та Львові.



Наше покоління має бути вдячне предкам, які зберегли танець гопак, який вносить у наше життя козацький дух і лицарську культуру тих часів.
Список використаної літератури


  1. Артикула В.А. Бій під назвою «гопак». – «Україна», № 12, 1992. – с. 24-25.

  2. Боплан Г. Опис України. – Львів, 1990. – с. 26.

  3. Вірлич А. Ще як були ми козаками. – Херсон, 1996. – с. 57.

  4. Гуржій О.І. Історія козацтва. Держава-військо-битви. – Київ, 2011,-

с.417.

  1. Лєбєдєв І. Гопак і совість. – «Техніка молоді», №2 – 1998, с. 46-47.

  2. Каляндрук Т. Загадки козацьких характерників. – «Україна козацька». - № 13-14, 2006. - с. 11.

  3. Пилат В. Бойовий гопак. – Львів, 1999, - с. 36.


Додатки

Додаток 1

Володимир Пилат – засновник Школи Бойового Гопака в Україні



Додаток 2

Колінько Микола – тренер Бойового гопака в м. Нетішин


1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка