Програма розвитку дітей дошкільного віку зі спектром аутистичних порушень




Сторінка4/23
Дата конвертації23.10.2016
Розмір3,55 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   23

Пізнавальний розвиток

Дизонтогенез пізнавального розвитку.

Сенсорний розвиток

Зорове сприймання. Особливості зорового сприймання виявляються у дітей-аутистів у ранньому віці. Етіологічно значимі стимули, такі як людська особа, очі, не викликають тієї реакції, яка є типовою для здорових дітей. Численні експерименти і спостереження виявили, що очі – найбільш значима частина обличчя для дитини. Очі є своєрідним пусковим механізмом для посмішки у ранньому дитячому періоді. Серед стимулів зображень обличчя і фігури, маленькі діти воліють дивитися на зображення обличчя. Це важливий крок для розвитку пізньої соціальної чутливості.

Слухове сприймання. Здорові немовлята здатні на значну локалізацію звуку. Відомо також, що для маленьких дітей характерна вибірковість до мовних стимулів. Вважається, що ця вибірковість підготовлена еволюційно. Аутистичні діти найчастіше ніяк не реагують навіть на голосні звуки, справляючи враження глухих. Водночас щодо деяких звуків вони демонструють гіперчутливість, наприклад, затискають вуха, почувши гавкіт собаки. Дуже часто простежується відсутність вибіркової уваги до звуків мови.

Тактильна чутливість. Айєрс (1972) спостерігала прояви специфічної тактильної чутливості, досліджуючи дітей, які мали труднощі у навчанні. Однією з характерних особливостей тактильної чутливості в аутистів є так званий тактильний захист. Типовими виявами тактильного захисту (за Маас, 1998) є небажання мити та розчісувати волосся; труднощі зі смоктанням, гризінням і жуванням; негативна реакція на мокрі пелюшки, купання, обстригання нігтів; уникання липких, зернистих, м’яких, пухнастих матеріалів; уникання несподіваних дотиків; задоволення від відчуття розривання тканин, паперу, пересипання круп; обстеження навколишніх переважно за допомогою обмацування тощо. Порушення тактильної чутливості, типове для цих дітей, призводить до порушення формування схеми тіла і фізичного образу „Я”. Тактильний захист може бути перешкодою для розвитку нових видів діяльності, впливає на якість навчання, спричинює обмеження пізнавального та соціального досвіду.

Завдання розвитку

Розвивальні завдання: Слід привертати увагу дитини до предметів, речей, тварин, рослин; схвалювати намагання зосередитися, сконцентрувати увагу, утримати погляд на комусь або чомусь, заохочувати самостійні дії, розвивати пасивне та активне мовлення; схвалювати найпростіші прояви дослідницьких дій, супроводжувати їх коментарем.

Корекційні завдання: Стимулювати бажання дитини обстежувати доступні предмети, безпечні об’єкти природи зором і на дотик; вправляти в орієнтуванні на власному тілі – показувати очі, ніс, вуха, волосся, ноги, руки тощо.

Організація життєдіяльності

У процесі спілкування з природою слід спонукати малюка до сенсомоторного реагування за напрямками: "вгору (небо, сонечко, хмарка); "вбік" (деревце, квітка, куі "вниз" (киця, собачка). Дорослий супроводжує мімікою, жестами, відтворює голосом явища природи: "гур-гур" (грім) "льоп-льоп" (дощик), голоси тварин: "няв-няв" (кішка), гав- гав (собака). Розвитку пізнавальної активності дітей сприятиме пантомімічне імітування дорослим природних явищ "сонечко усміхається", "дощик танцює".

Ознайомлюючи немовля з предметним світом, дорослий навчає його відстежувати зором ("орієнтовні дії") місцезнаходження предметів: "Де лежить наша книжечка?", "Де висить картина?", "Де грає магнітофон?" Вправляє малюка в розгляданні та обмацуванні предметів з привабливим кольором, формою, фактурою, текстурою; дає змогу маніпулювати ними: рвати, жмакати папір, постукувати предмет об предмет, переміщувати їх з одного місця в інше, брати й стискати предмети в руці. Розвиваючи пізнавальну активність дитини, спрямовану на ознайомлення з її власним "Я", дорослий час від часу пропонує розглядати власні руки, ноги, одяг, відображення у дзеркалі свого обличчя, зачіски; з різними інтонаціями називає її ім'я; вживає пестливі слова. Він схвалює вправні дії дитини, спонукає повторювати та вдосконалювати їх.
Мовленнєвий розвиток

Дизонтогенез мовлення

Мовленнєво-комунікативний розвиток: виражена недостатність або повна відсутність потреби в контакті з оточуючими людьми; порушення формування усіх форм довербального і вербального спілкування; слабкість артикуляцій; можлива відсутність ускладнення лепету за умови його наявності; вимова лише окремих складів або ж виражена схильність до вербалізації; запізнення або випередження появи перших слів, їх незвичність і маловживаність; після появи перших слів можливий розвиток мутизму (відмова від мовлення), що зберігається на місяці і навіть роки; вимова перших слів нікому не адресована і не виступає засобом спілкування; слова вимовляються спонтанно, без урахування ситуації, використовуються без співвідношення з конкретними предметами чи людьми; обмеженість можливості розуміння мовлення; відсутність реакції на звернене мовлення, в тому числі і на власне ім’я.

Домовленнєві засоби спілкування у дитини не формуються, оскільки вона з рідними не спілкується, на контакт не йде. Предметно-маніпулятивна діяльність досить своєрідна – маніпулює постійно лише тією іграшкою або річчю з навколишнього оточення. Яку сама обирає. Якщо її віднімати й давати іншу – кричить, плаче.

Вікові можливості

Перший рік життя є дофонемним періодом, коли закладаються основи мовлення. Крик — закономірне явище, що засвідчує нормальний процес розвитку дитини й відіграє важливу роль у підготовці мовленнєвого апарату до.звуковимови й встановленні мовленнєвого дихання.

У перші місяці життя з'являється мовленнєва стадія агукання та гуління. Затихання малюка під чає розмови батьків свідчить про концентрування зорової та слухової уваги, що є перед­мовою розвитку його фонематичного слуху. З'являються белькотання (або белькотіння чи белькіт) - створення складних звукових конструкцій та лепет — не менш складна стадія ви­будовування звуків у рівномірні інтонаційно забарвлені ряди (ма-ма-ма-ма, ба-ба-ба). Означені стадії становлення звуковимови спостерігаються в усіх дітей, навіть тих, хто має глибокі порушення слуху.
Завдання розвитку

Розвивальні завдання: індивідуально-корекційна робота передбачає, що батьки (мати, батько), гувернер-дефектолог намагаються тілесно контактувати з дитиною, щоб викликати в неї гуління й гукання – перші передмовленнєві реакції. Дитину беруть на руки, за ручки, якщо вона лежить, щоб створити контакт “рука в руку”, “тіло до тіла” й промовляють до неї: ау-ау-ау; г-г-г; агу- агу-агу. Після гуління дитину спонукають до голосу: ба-ба-ба, да-да-да, та-та-та. Це відбувається також у контакті “рука в руці”. Дорослий бере дитину за ручки й легенько відбиває ними, плескаючи в долоньки, склади. Дана звуковимова вроджена, тому доступна й дитині з аутизмом.

Навчальні завдання: привчити дитину розуміти мовлення, навчати її прислухатися до звуків і слів навколишнього оточення, розрізняти інтонацію голосу. Обов’язково підтримується позитивне емоційне збудження дитини, яка перебуває на руках у дорослого. Інший дорослий торкається руками голівки дитини, наче ховається за того, хто її тримає і промовляє: “ку-ку, ку-ку, де ти?” Також закриває дитині на кілька секунд легенько очки своїми руками й промовляє: “ку-ку, де ти”. Потім віднімає руки від очей дитини і знову говорить: “є!”, уподібнюючи белькіт дитини до чіткого звуконаслідування звуків і слів.

Щоб однорічна дитина краще і швидше запам’ятала назви частин власного тіла, орієнтувалася у схемі власного тіла, дорослий бере її ручку в свою руку і торкається частин свого обличчя. Промовляючи: “Де в мене вушко? Покажи, Є вушко!” Закриває вухо рукою і говорить: “Де вушко? Немає вушка”. Потім забирає руку і радісно вигукує: “Є вушко! А в тебе де вушко?” – торкається вушка дитини і знову радісно вигукує: “Є в тебе вушко!”. А де в мене ротик? Покажи. А в тебе де ротик? Є ротик в тебе – покажи пальчиком”. – Бере ручку дитини і її пальчиком торкається ротика дитини, радісно вигукуючи: “Є ротик у ..” – постійно називає ім’я дитини, щоб вона привчалася, що в неї є ім’я. Такі вправи орієнтують дитину відгукуватися на власне ім’я.

Корекційні завдання: Методом “рука в руку” дитині дають різні звукові іграшки чи предмети (іграшкові тваринки, птахи, лялька, машинка, ложечка, блюдце, чашка, одяг, взуття), називаючи їх та коментуючи назви предметів і їхні дії, стимулюючи в дитини агукання, гуління, лепіт. Звукові іграшки дозволяють супроводжувати їхній звук та дії голосом дитини. Пасивний словник збагачується різноманітними звуковими образами слів, які підкріплені дотиковими відчуттями дитини.

Ознайомлення дитини з навколишньою природою починають з обстеження нею різноманітних ягід та фруктів. Методом “рука в руку” дитина опановує колір, форму, розмір, смак предметів; її пасивний словник поповнюється відповідною лексикою. У пам’яті поступово фіксуються мисленнєві образи даних предметів та слова, що означають їхні назви, збагачуючи пасивний словник словами-еталонами.
Організація життєдіяльності

Оскільки дитина реагує лише на контакт з дорослим, вся організація її життєдіяльності базується на прямому контакті з нею. Дорослий розмовляє з дитиною лагідно, спокійно, посміхаючись, вживаючи пестливі слова, якими називає частини її тіла та предмети оточуючого світу. Дитячий погляд завдяки інструкції постійно фіксують на дорослих (тих, про кого вона вже знає, про кого чула, але ще байдужа до спілкування та контакту з ними, інертна до них). Радісною, схвильованою інтонацією дитину запитують: “Дивись, хто це йде? Мама йде (тато, брат, бабуся). Де мама, тато, покажи пальчиком (дії виконуються методом “рука в руку”. Побачене постійно не лише коментує, а разом з дитиною виконує відповідні дії з предметами. Знайомлячи з природними об’єктами (квітка, листочок, гілочка тощо), однорічній дитині дають їх в руку, щоб методом “рука в руку” вона могла з допомогою дорослого обстежити їх, торкнутися. Увага постійно фіксується й концентрується завдяки чіткій інструкції: “На квіточку, на листочок”. Потім до дитини звертаються з елементарними запитаннями: “Де квіточка? Яка квіточка? Дивись - вона синя, жовта, червона”, відповідаючи: “Яка гарна квіточка! Як пахне квіточка! Понюхай” – дають дитині понюхати квітку, імітуючи пчихання від її запаху. Щоб тренувати до майбутньої мовленнєвої діяльності артикуляційний апарат дитини, їй показують, як плямками, агукають до неї, звертаючись: “Давай будемо їсти. Відкрий ротик – гам! Де язичок, де губки. Ой, губками будемо дмухати”, – вчать дмухати на листок паперу чи фольгу, щоб вони зашелестіли. Усі жести, вокалізації дитини активно підтримуються, її постійно хвалять, заохочують до контакту й спілкування.



Розвиток комунікативної функції мовлення

Для дітей від 0 до 1-го року

Здебільшого в цьому віці проблеми розвитку дитини із розладами спектру аутизму лише усвідомлюються оточуючими, діагноз ще не встановлено. На цьому етапі важливо провести ретельні спостереження та діагностування, узагальнити результати, визначити особливі потреби дитини та спланувати корекційно-розвивальну роботу.

У цей час важливо винагороджувати будь які спроби дитини до контакту, стимулювати гуління, белькотіння дитини. Нав’язувати спільні ігрові дії. Привертати увагу до різноманітних звуків, мовлення, міміки, інтонації, жестів оточуючих. Вчити дитину пережовувати тверду їжу, облизувати ложку, пити з чашки.

Художньо-естетичний розвиток
Дизонтогенез

У перших місяцях життя дитина не проявляє специфічних реакцій на колір, форму, проте спостерігає рух предметів, але не фіксує своєї уваги на них. Дитина може демонструвати слабкий інтерес до іграшок та інших об’єктів або не використовувати їх за призначенням. Дитина може гратися частиною іграшки, бути завороженою відбиттям світла від об’єкта або гратися виключно однією іграшкою.

Вікові можливості

Па першому році життя дитина ще не використовує за призначенням олівець, пензлик, кольорову крейду, однак вона сприйнятлива до яскравих кольорів, форм, фактури й текстури матеріалів, предметів, іграшок, тягнеться до них рукою, хапає, маніпулює. Все це закладає підґрунтя майбутньої здатності передавати свої життєві враження лінією, кольором, формою, величиною, композицією.

Завдання розвитку

Розвивальні завдання: привертати увагу дитини до предметів яскравих кольорів (червоного, синього, зеленого, жовтого), до образотворчих
матеріалів та інструментів; розвивати емоційну чутливість
до кольорів, кольорової плями, бажання розглядати картинки, ілюстрації, активно реагувати на їхній зміст;


Навчальні завдання: створювати сприятливі умови для обстеження та сприйняття доступних предметів і речей за їхньою величиною, формою, фактурою; Враховувати фізичний та психологічний стан дитини;; створювати під час виконання вправ образотворчого циклу радісну, піднесену атмосферу; надавати дитині свободу вибо­ру, можливість жити природним життям, підвищувати стій­кість її зорової уваги; вправляти в умінні відчувати, сприй­мати різноманітні ознаки довкілля.

Організація життєдіяльності

Емоційно насичене середовище — важлива передумова закладання основ художньо-естетичного розвитку на першому році життя дитини. Оскільки в першому півріччі зір немовляти є одним із провідних органів чуттів, а у другому органом самостійної цілеспрямованої дії стає його рука. Батьки і педагоги мають організовувати буття дитини з урахуванням цих особливостей. Отже, спочатку слід "забезпечувати враження" для очей — малюк дуже сприйнятливий до різноманітних яскравих кольорів і форм. У спілкуванні з дитиною дорослий може використати ігрові вправи: "Знайди колір", "Розклади лісові ягідки за кольорами кошиків". Основними інструментами та матеріалами, які доцільно пропонувати малюкам першого року життя, є гуашеві фарби, кольорові олівці, білий папір формату А4, пензлі, картки, ілюстрації.

Образотворча діяльність

Дизонтогенез

У дітей із спектром аутизму спостерігається недостатній розвиток сенсомоторної сфери, дрібної моторики, сприйняття, уяви про оточуючий світ. Такі діти відзначаються нездатність до символізації в грі і кмітливістю у вирішенні сенсомоторних завдань. У них практично не розвинуте символічне мислення і уява. Для них характерна буквальність і конкретність у сприйнятті оточуючого світу. Аутична дитина, часто виявляє особливу сенсорну вразливість по відношенню до звуку, світла, запаху, дотику. Низький поріг афективного дискомфорту обумовлює тривалу фіксацію неприємних вражень, швидке перенасичення навіть приємними переживаннями, що призводить до страхів, заборон, обмежень у контактах зі світом.

Вікові можливості

Дитина ранніх років життя проявляє інтерес до кольорів, малюнків у книжечках. Через перегляд малюнків розширюється уявлення про навколишній світ, людей, тварин, рослини, явища природи, предмети, збагачуються враження дитини, які вона виражає у образотворчій діяльності через кольорову гаму.

Завдання розвитку

Розвивальні завдання: Привертати увагу немовляти до кольрів, пропонувати перегляд доступних вікові малюнків, картинок у книгах; підтримувати радісний, бадьорий настрій дитини під час перегляду малюнків, супроводжувати перегляд виразними мімікою та жестами, підвищувати стійкість зорової уваги.

Виховні завдання: Розвивати у дитини інтерес до образотворчої діяльності (ліпки, малювання, аплікації), вправляти в умінні відчувати, сприймати різноманітні ознаки довкілля, виховувати здатність прислухатися, вдивлятися, радіти новим враженням, спонукати до самостійного зосередження.
Організація життєдіяльності

Під час роботи з аутичними дітьми педагог повинен на кожному році навчання враховувати особливість слухового сприйняття при аутизмі. Всі завдання та пояснення педагог повинен супроводжувати демонстративним матеріалом та зразком. Спираючись на більш розвинутий зоровий канал сприйняття інформації дитиною з аутизмом, ми розвиваємо наочно-дієве мислення та полегшуємо процес навчання. Враховуючи вищезгадані фактори, ми ставимо перед собою наступні завдання: формування позитивного емоційного відношення до образотворчої діяльності; формування навичок образотворчої діяльності як засобу самовираження дитини; розвиток зацікавленості до діяльності та її результатів; розвиток творчої, пізнавальної та продуктивної діяльності; формування потреби у відображенні дійсності доступними засобами (малюнок, аплікація); навчання прийомам та засобам малювання, аплікації, ліпки; формування вміння співвідносити отримані зображення з реальними об’єктами, явищами, подіями; збагачення, деталізація ти фіксація уявлень про предмети та явища оточуючого світу; удосконалення дрібної моторики, координації рухів обох рук; виховання адекватного відношення до результатів власної діяльності та діяльності інших осіб, формування основ самооцінки; сприяння соціальному та емоційному розвитку під час спільної творчої діяльності. Навчання за програмою образотворчої діяльності допоможе аутичній дитині розвивати емоційну сферу, уяву та формувати позитивне відношення до себе та оточуючого світу.

При навчанні дитини з аутизмом на всіх роках навчання потрібно враховувати важливість контакту з педагогом, самопочуття дитини та ]] емоційний стан. Починаючи роботу з аутичною дитиною ми маємо встановити контакт з дитиною, спираючись на її інтереси та суперцінності. В момент прояву підвищеної цікавості дитина активна та внутрішньо цілісна. Навчаючи аутичних дітей ми маємо дотримуватись тематичного навчання. Під час занять мають бути матеріали, що відповідають темі тижня. Теми повинні розглядатися щонайменше протягом тижня.

Поведінка: хвороблива прихильність до рутинного, постійного (звичного) порядку, страх будь-яких змін у розпорядку і навколишньому середовищі; переважання маніпуляцій над предметними предметних діями; стереотипність поведінки; негативізм; прояви агресії та самоагресії.

Ігрова діяльність: стереотипні маніпуляції переважно неігровими предметами; ігнорування іграшок.
Музична діяльність

Дизонтогенез

У дитини із спектром аутизму не розвинене відчуття ритму. Дитина не завжди повторює звуки за дорослим і це потребує наполегливості та допомоги з боку дорослого. Часто повторює із затримкою. Реакція на звуки дитини змінюється; часто вона ігнорує вперше почуті звуки, може боятися або закривати вуха, іноді демонструє підвищену або знижену чуттєвість до звуків у дуже помітному ступені залежно від типу звуку.

Музичний розвиток (показники дизонтогенезу): краще «спілкуються» з предметами, ніж з людьми; ідентифікують себе з інструментом через його форму або звук; маніпуляції з музичними предметами; перцептивний контакт з інструментами.

Музичні заняття спрямовані на встановлення позитивного контакту між дитиною та середовищем.

Вікові можливості

Немовля радо сприймає різноманітні звуки, прислухається, емоційно реагує на них, намагається відшукати джерело звучання. Першими музичними творами немовляти є колискові пісні, що співає мати, потішки, пісні-забавлянки. Музика розвиває емоційну чутливість, елементарні музичні здібності дитини.

Завдання розвитку

Розвивальні завдання: створювати радісну атмосферу музичними засобами; викликати бажання слухати музику, виконувати нескладні рухи («веселі ручки», «ладусі»).

Навчальні завдання: розвивати пам'ять, слухову увагу; вчити наслідувати рухи і звуки разом із дорослими та самостійно. У процесі музичного розвитку дитини з порушенням аутистичного спектру виділяють такі основні етапи: розвиток сенсорики; формування відчуття ритму; усвідомлення наявності педагога та співпраця з ним; включення в групову роботу.

Виховні завдання: викликати в немовляти різні реакції на музику: зосередженість, усмішку, голосові реакції, розвивати сприйнятливість і чутливість до веселого, спокійного, сумного в музиці.

Організація життєдіяльності

У віці дитини від одного до двох років надається свобода у використанні музичного інструменту і власного голосу так, як хочеться дитині; вибирається безпечний простір (власна територія дитини); дитина починає усвідомлювати звуки голосу та інструментів через окремий звук, коли тактильні, слухові і рухові процеси здійснюються одночасно; здійснюється взаємозв’язок між різними звуками за рахунок певної музичної фрази; малювання геометричних форм круговими рухами пальцем дитини по музичних інструментах.
Художня література

Дизонтогенез

Дитина з аутизмом із затримкою повторює окремі слова, не відповідає на прості запитання, не бажає самостійно роздивлятися книжки-розкладинки, коментувати побачене, стежити за розвитком подій у художньому творі, не проявляє зацікавлення персонажами із певної казки та не впізнає їх.
Вікові можливості

Художня література та усна народна творчість входять у життя немовляти вже з перших місяців життя через римовані народніпотішки, дитячі віршики, коротенькі казочки. Вони розширюють його уявлення про навколишній світ: людей, тварин, рослини, явища природи, предмети, іграшки; збагачують враження, розвивають пізнавальну та емоційну сфери; закладають інтерес до читання книжок дорослим; виробляють позитивне сприймання: художнього слова, його мелодійності та виразності.

Завдання розвитку

Розвивальні завдання: формувати емоційну сприйнятливість літературних тво­рів, стимулювати інтерес до них, розвивати здатність актив­но слухати художній текст та реагувати на нього; навчати ігрових дій, що відповідають тексту віршиків, пестушок, ка­зок; допомагати впізнавати літературні твори та їхніх персо­нажів; заохочувати, якщо у дитини розвинене мовлення повторювати окремі слова,

Навчальні завдання: виробляти звичку уважно розглядати ілюст­рації, впізнавати літературних персонажів, відповідати на прості запитання; привчати стежити за розвитком подій у художньому творі під час використання дорослим наочності, спонукати самостійно роздивлятися книжки-розкладинки.

Організація життєдіяльності

Дитина раннього віку сприйнятлива до слухання худож­ніх творів, особливо поезії малих форм, передусім фольк­лорної, та художніх творів, дійовими особами яких є діти й тварини. Дитина уважно слухає доступні вікові художні тексти, розглядає ілюстрації у книжках, альбомах та відтворює побачене окремими словами, фразами. Дорослий створює для дитини умови, які сприяють отри-манню інформації про доступні малі поетичні жанри фольклору (потішки, забавлянки, примовлянки, пісеньки) запам’ятовуванню їхнього змісту; розкриттю типових фольклорних образів (лисички-сестрички, півника-гребінця, котика-муркотика, вовчика-братика); розумінню змісту народних казок, взнаванню знайомих персонажів казки у книжні, на ілюстраціях, усвідомленню призначення колисанок, застосовуванню їх у своїй ігровій діяльності. Оптимальним для розвитку дитини цього віку є поєднання різних форм організації її життєдіяльності — ігор, розваг, коротеньких занять.
Театралізована діяльність

Дизонтогенез

У дитини із спектром аутизму не розвинене вміння концентрувати увагу та виражати власні емоції, вона не встановлює зорового контакту, не вміє співпереживати, виражати власний емоційний стан через міміку та жести, і не розуміє емоційний стан інших.
Вікові можливості

Дитина оволодіває вміннями та навичками сприймання театралізованих ігор з іграшками – іноді впізнає знайомі твори, реагує на них пожвавленням, певними емоціями. Набуває вміння наслідувати звуки, окремі слова коротеньких віршиків. Виконує дії «дай ручку»за показом і словом дорослого.
Завдання розвитку

Розвивальні завдання: Розвивати у дитини із аутизмом уяву, символічне мислення, концентрацію уваги, вміння виражати емоції, використовувати міміку та жести. Вправляти дитину в зосередженні на театралізованих діях з іграшками. Наслідувати звуки та окремі слова віршиків та забавлянок, розігрувати пальчикові сюжетні ігри.

Виховні завдання: формувати встановлення зорового контакту, взаємодію поглядом, мімікою, інтонацією. Навчати вмінню співпереживати, виявляти свій емоційний стан та розуміти невербальні звернення.

Організація життєдіяльності

Дуже часто у дітей з аутизмом добре розвинута механічна пам’ять, вони здатні до запам’ятовування і відтворення віршованих текстів, що є сприятливим для театралізованої діяльності. Однак слід пам’ятати, що засвоєну навичку дитина не завжди відтворить у іншій ситуації, з іншими людьми.

Аутична дитина, часто виявляє особливу сенсорну вразливість по відношенню до звуку, світла, запаху, дотику. Низький поріг афективного дискомфорту обумовлює тривалу фіксацію неприємних вражень, швидке перенасичення навіть приємними переживаннями, що призводить до страхів, заборон, обмежень у контактах зі світом.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   23


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка