Програма з поглибленим вивченням української мови для загальноосвітніх навчальних закладів (класів)




Дата конвертації15.11.2017
Розмір0,89 Mb.
Т.Гнаткович, А.Лукач

УКРАЇНСЬКА МОВА
8-9 КЛАСИ
Програма з поглибленим вивченням української мови для загальноосвітніх навчальних закладів (класів)

з угорською мовою навчання




Пояснювальна записка

Сучасний підхід до мовної освіти потребує формування життєво й соціально компетентної особистості, здатної здійснювати усвідомлений вибір і приймати адекватні рішення в різноманітних життєвих ситуаціях, а також вироблення вмінь практичного і творчого застосування набутих знань. На це орієнтують сучасну освітню систему Національна доктрина розвитку освіти в Україні, Державний стандарт базової і повної загальної освіти.

Мова – найважливіший засіб мислення, спілкування, самовираження особистості. Досконале знання державної мови дозволяє гнучко мислити, повніше реалізувати свій інтелектуальний потенціал, швидше налагоджувати стосунки з іншими людьми, бо мова існує й розвивається разом із життям суспільства, відображаючи рівень його інтелектуального та духовного зростання.

Володіння українською мовою сприяє консолідації громадян у розбудові та зміцненні держави, забезпечує доступ до джерел української духовності, дає змогу у повному обсязі реалізувати в різних галузях чи сферах життєдіяльності можливості, життєві потреби, плани, пов’язані з подальшим здобуттям освіти, опануванням спеціальністю.

Основна мета вивчення української мови в школі – сформувати у школярів уміння й навички комунікативно виправдано використовувати мовні засоби в різних стилях, типах мовлення та ситуаціях спілкування; виховати національно свідому, духовно багату мовну особистість, яка вільно, на належному рівні, володіє усіма засобами державної мови у процесі комунікації.

Навчальними завданнями української мови у 8–9 класах є:



  • дати ґрунтовні, систематичні знання про функції й значення синтаксичних одиниць простого і простого ускладненого та складного речень у мовленні;

  • поглибити знання учнів про особливості будови, семантики, інтонації простих і складних речень різних видів;

  • удосконалювати мовлення учнів із погляду граматичної правильності побудови синтаксичних одиниць;

  • навчати пунктуаційно правильно оформлювати речення вивчених різновидів;

  • складати схеми речень різних типів, робити їх синтаксичний аналіз;

  • формувати вміння свідомо, комунікативно виправдано, стилістично грамотно використовувати синтаксичні одиниці в різних умовах мовленнєвого спілкування;

  • збагачувати запас синтаксичних моделей синонімічними відповідниками – паралельними способами вираження граматичного значення у словосполученні й реченні – з метою активного вживання їх учнями в усному та писемному мовленні;

  • забезпечити дотримання вимог культури мовлення;

  • будувати складні синтаксичні конструкції відповідно до комунікативного завдання, стилю, типу й жанру мовлення;

  • виховувати потребу оволодіти стилістично-синтаксичними нормами української мови.

Для досягнення основної освітньої мети у загальноосвітніх навчальних закладах з угорською мовою навчання з поглибленим вивченням української мови найбільш відповідними підходами є комунікативно-функційний, особистісно зорієнтований, компетентнісний, що передбачають розвиток умінь і навичок мовленнєвої діяльності, засвоєння лінгвістичної теорії.

Відповідно до визначених мети та завдань, з урахуванням засад особистісно зорієнтованого та компетентнісного навчання у Програмі враховані чотири змістові лінії – мовленнєва, мовна, соціокультурна та діяльнісна (стратегічна). Мовленнєва лінія спрямована на формування й удосконалення умінь і навичок в усіх видах мовленнєвої діяльності на основі базових мовленнєвих понять (текст, типи, стилі, жанри мовлення), а також на розвиток готовності розв’язувати проблеми особистісного та суспільного характеру. Мовна змістова лінія забезпечує засвоєння учнями знань про мову та її систему як засобу вираження думок і почуттів. Соціокультурна лінія допомагає у засвоєнні культурних і духовних цінностей українського та угорського народів, сприяє естетичному і морально-етичному вихованню учнів, розвитку й удосконаленню їх мовлення. Діяльнісна лінія передбачає формування навчальних умінь і навичок учнів (аналізувати, порівнювати, зіставляти факти, наводити аргументи, робити висновки, узагальнення тощо), опанування стратегій, які визначають мовленнєву діяльність, соціально-комунікативну поведінку учнів.

Навчальний матеріал у Програмі розподілено відповідно до курсів української мови для 8 і 9 класів із зазначенням вимог до рівнів мовленнєвої, мовної, соціокультурної й діяльнісної компетентностей учнів зазначених класів, які подаються у формі таблиць. Дві змістові лінії (мовна й мовленнєва) є основними, які визначають безпосередній предмет навчання, його структуру, супроводжуються вимогами до навчальних досягнень учнів, кількістю годин, що виділяються на їх засвоєння, а дві інші (соціокультурна і діяльнісна) є засобом досягнення основної освітньої мети.

Вивчення синтаксису посідає особливе місце в шкільному курсі української мови. Адже тільки на синтаксичному рівні мовної системи виявляється функціональна значущість одиниць усіх інших рівнів, їх участь у досягненні комунікативної мети. Серед синтаксичних одиниць реченню належить центральне місце, оскільки воно безпосередньо формує повідомлення. Саме в реченні реалізуються найважливіші функції мови – комунікативна й пізнавальна. Нові проблеми вивчення синтаксису простого речення (8 клас) постають перед учителем у зв’язку із сучасним розумінням загальної мети вивчення української мови в школі – сформувати у школярів уміння й навички комунікативно виправдано користуватися мовними засобами в різних стилях, типах мовлення та в різних ситуаціях спілкування. Тому практичне значення вивчення синтаксису простого речення полягає передусім у підвищенні культури мовлення та формуванні мовленнєво-комунікативних умінь і навичок учнів. Окрім того, вивчення цього розділу граматики розкриває перед ними багатство засобів мови, її здатність виражати найтонші смислові відтінки не тільки за допомогою лексичного та фразеологічного складу, а й передусім через використання значного пласту синтаксичних конструкцій.

Посутніми завданнями вивчення української мови у восьмому класі є дати ґрунтовні й систематичні знання про функції й значення синтаксичних одиниць простого та простого ускладненого речень у мовленні; удосконалювати мовлення учнів із погляду граматичної правильності побудови синтаксичних одиниць; навчати пунктуаційно правильно оформлювати речення вивчених різновидів; робити синтаксичний розбір простого ускладненого речення; формувати вміння свідомо, комунікативно виправдано, стилістично грамотно користуватися синтаксичними одиницями в різних умовах мовленнєвого спілкування; збагачувати запас синтаксичних моделей синонімічними відповідниками – паралельними способами вираження граматичного значення у словосполученні й реченні – з метою активного вживання їх учнями в усному та писемному мовленні; забезпечити дотримання вимог культури мовлення; виховувати потребу у вивченні української мови, в удосконаленні власного мовлення.

У дев’ятому класі передбачено поглиблене вивчення складного речення, що забезпечує засвоєння учнями знань про складне речення і його ознаки, змістову та інтонаційну єдність частин складного речення. Окремо розглядаються двокомпонентні й багатокомпонентні складні речення та синтаксичні зв’язки і змістові відношення у складному реченні.

Особлива увага приділяється вивченню будови складнопідрядного речення та засобам зв’язку між головною і підрядною частиною (підрядні сполучники, сполучні слова; вказівні слова). З метою правильного вживання складнопідрядних речень вивчається стилістична роль складнопідрядних речень. Програма включає питання побудови й мовного оформлення безсполучникового складного речення. Особлива увага звертається на смислові відношення в безсполучникових реченнях з однотипними та різнотипними частинами; інтонацію як засіб зв’язку предикативних частин у безсполучниковому реченні; групи безсполучникових складних речень за характером синтаксичних і смислових зв’язків. Помітно зріс обсяг навчального матеріалу при вивченні складного речення з різними типами зв’язку. При цьому робиться акцент на інтонування складного речення з різними типами зв’язку.

Програму складено з урахуванням здобутків сучасної лінгводидактики, зокрема у плані переорієнтування на комунікативну основу вивчення мови та реалізацію компетентнісного підходу в навчанні.

Вивчення програмового матеріалу організовується також з використанням міжтемних і міжпредметних зв’язків. Це сприятиме поглибленому розумінню мовних явищ, розширенню пізнавального кругозору учнів, формуванню в них умінь застосовувати знання з інших предметів на уроках української мови. Курс вивчення української мови покликаний формувати мовну особистість і майбутній інтелект держави, виховувати національно свідомих патріотів країни на лінгвокраєзнавчих засадах.

Відповідно до цього призначення соціокультурної змістової лінії полягає в опануванні школярами національних і загальнолюдських культурних і духовних цінностей, що сприятимуть естетичному, морально-етичному, патріотичному, правовому формуванню особистості.

Соціокультурна змістова лінія має перелік текстів, що знайомлять учнів з історією і культурою, звичаями і традиціями, духовними скарбами й видатними постатями, загальнолюдськими моральними нормами й святинями українського народу.

Реалізується ця змістова лінія через низку текстів відповідної тематики, що використовуються як дидактичний матеріал мовної (щоурочно) і мовленнєвої змістових ліній, а також за допомогою системи інтелектуально й емоційно орієнтованих завдань, що передбачають опрацювання цих текстів і, зокрема, вивчення окремих із них напам’ять. Тому перелік висловлювань учнів на соціокультурну тематику в кожному класі значно розширений, доповнений. Окремо години на реалізацію цієї змістової лінії не виділяються.

Роль діяльнісної (стратегічної) змістової лінії виявляється у вдосконаленні загальнопізнавальних, організаційних, контрольно-оцінювальних, творчих умінь, ціннісних орієнтацій, в опануванні стратегій, що визначають оптимальність мовленнєвої діяльності, спрямованої на розв’язання навчальних завдань і життєвих проблем. З урахуванням цього у кожному класі передбачено обов’язкові мислительні операції, що їх повинен самостійно чи за допомогою вчителя здійснювати учень: аналіз, синтез, порівняння, систематизація, узагальнення, виділення головного, моделювання, прогнозування, спростовування, формулювання висновків тощо.

Реалізується діяльнісна змістова лінія через систему вправ комплексного характеру, що забезпечує цілеспрямоване набуття учнями досвіду творчої діяльності. Окремо години на реалізацію цієї змістової лінії не виділяються.

У Програмі подано орієнтовний розподіл годин. Учитель у разі потреби може вносити в нього деякі корективи, не зменшуючи кількість проведення контрольних робіт та уроків з розвитку мовлення.

Отже, поглиблене вивчення мови сприятиме розвитку логічного мислення учнів; у процесі навчання вони набуватимуть умінь аналізувати, зіставляти, порівнювати та узагальнювати мовні явища; вчитимуться чітко, аргументовано доводити думку, ілюструючи її прикладами, та робити висновки; будувати усні й письмові монологічні й діалогічні висловлювання на задану соціокультурну тему; редагувати й аналізувати речення, тексти відповідно до поставленої мети. Зазначені зміни сприятимуть успішному опануванню української мови, формуванню комунікативної компетентності учнів, яка базується на знаннях, уміннях пізнавального і творчого типу, соціальних навичках, світоглядних переконаннях тощо.


Українська мова, 8-й клас

105 годин, 3 години на тиждень
24 години для засвоєння учнями завдань мовленнєвої змістової лінії

63 години для засвоєння учнями завдань мовної змістової лінії

18 годин для виконання контрольних робіт з чотирьох видів мовленнєвої діяльності (Таблиця 2.)

Таблиця 2.

Форми

контролю

8 клас

І семестр

ІІ семестр

Мова*

4

4

Аудіювання

-

1

Говоріння: діалог**

1

-

переказ**

1

-

твір**

-

1

Читання: мовчки

1

-

вголос**

-

1

Письмо: переказ

1

-

твір

-

1

Правопис: диктант

1

1

____________

* Загальна кількість контрольних робіт з тематичного оцінювання розподіляються порівну протягом року: у формі тестування і у формі диктанту.

** Види діяльності, перевірка яких здійснюється індивідуально протягом семестру: для них можна відводити й окремі уроки.



Мовленнєва змістова лінія

Дата

Проведення

уроку

Пор. №

Кількість

годин


Зміст навчального матеріалу





Державні вимоги

до рівня загальноосвітньої

підготовки учнів





1

24

Відомості про мовлення

Найважливіші відомості про спілкування та мовлення

Загальне уявлення про мову й мовлення; види мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо); усне й писемне мовлення; діалогічне й монологічне мовлення; культура мовлення; мовленнєва ситуація; основні правила спілкування; фактори, що впливають на характер висловлювання.

Найважливіші вимоги до мовлення (змістовність, логічна послідовність, доречність, точність, правильність, виразність, образність).

Мовленнєвий етикет.

Типи мовлення (розповідь,опис, роздум).

Текст, його основні ознаки. Типи текстів. Стилі мови (публіцистичний, науковий, офіційно-діловий, художній, розмовний, конфесійний). Поглиблення знань про вивчені стилі.

Жанри мовлення: оповідання, повідомлення, тематичні виписки, конспект прочитаного, інтерв’ю. Ділові папери: звіт про виконану роботу, протокол, витяг з протоколу, особливості їх побудови



Учень (учениця):

розрізняє поняття мова й мовлення, види мовленнєвої діяльності, монологічне й діалогічне мовлення;

знає стилі мови й типи мовлення; основні вимоги до мовлення;

дотримується основних правил спілкування;

здійснює всі види мовленнєвої діяльності;

складає висловлювання відповідно до запропонованої ситуації спілкування, ураховуючи вимоги до типу й стилю мови;

перекладає тексти з рідної мови, дотримуючись типу й стилю мови;

відтворює готові тексти різних стилів за планом (докладно, стисло й вибірково);

уміє писати оповідання, повідомлення, тематичні виписки, конспект прочитаного, інтерв’ю;

самостійно створює усне та письмове висловлювання з дотриманням вказаного стилю мови та типу мовлення;



складає звіт про виконану роботу, протокол, витяг з протоколу, дотримуючись вимог офіційно-ділового стилю.











Міжпредметні зв’язки

Художній твір та його частини. Тема й головна думка твору. Опис, розповідь, роздум (художня література). Опис місцевості, пам’яток історії, культури, архітектури (образотворче мистецтво, історія, географія). Знання з рідної мови (угорська мова).







2




Види робіт

Сприймання чужого мовлення

Аудіювання (слухання-розуміння)

Слухання-розуміння текстів, що належать до стилів: розмовного, художнього, офіційно-ділового, публіцистичного, наукового; типів: розповідь, опис (зокрема опис місцевості, пам’яток історії й культури), роздум; жанрів мовлення (оповідання, стаття, повість, п’єса, нарис, замітка, вірш, байка), різноманітні жанри фольклору.

Сприймання на слух текстів, які містять аргументацію для підтвердження двох чи більше поглядів, думок; також прямо виражену спонукальну інформацію.

Різновиди аудіювання – ознайомлювальне, вивчальне, критичне (практично).


Читання мовчки і вголос

Розвиток техніки читання вголос та мовчки на основі програмового матеріалу, розуміння самостійно прочитаних творів, що належать до відомих учням жанрів літератури, стилів мови та видів мовлення.


Читання мовчки текстів, що належать до стилів: розмовного, художнього, офіційно-ділового, наукового, публіцистичного; типів: розповідь, опис (між тим опис місцевості, пам’яток історії і культури), роздум; жанрів мовлення (оповідання, стаття, повість, п’єса, вірш, байка. співомовка), різноманітних жанрів фольклору. Вивчальне читання.

Виразне читання вголос художніх, наукових, публіцистичних, ділових текстів, що належать до таких жанрів мовлення: стаття, оповідання, повість, нарис, п’єса, замітка, легенда, байка, вірш, пісня, прислів’я і приказки (вивчення деяких напам’ять або близько до тексту).

Відтворення готового тексту
Говоріння

Стислий переказ розповідного тексту з елементами опису місцевості в художньому стилі.

Вибірковий переказ розповідного тексту з елементами опису пам’яток історії й культури в науковому стилі.

Стислий переказ тексту публіцистичного стилю.

Переказування змісту прочитаного, побаченого, почутого.

Створення письмового висловлювання на запропоновану тему відповідного обсягу.

Вибірковий переказ розповідного тексту з елементами опису пам’яток історії та культури в науковому стилі.
Письмо

Стислий переказ розповідного тексту з елементами опису місцевості в художньому стилі.

Вибірковий переказ розповідного тексту з елементами опису пам’яток історії й культури в публіцистичному стилі.

Докладний переказ тексту художнього стилю із творчим завданням .


Перекази (навчальні й контрольні) за складним планом.
Ділові папери: звіт про виконану роботу, автобіографія, заява, протокол.

Створення власних висловлювань

Діалогічне мовлення

Діалог, складений на основі телепередач, дібраних запитань за текстом, як обмін думками, повідомлення, відповідно до створеної в класі ситуації спілкування, пов’язаної із життєвим досвідом учнів, дискусійного характеру, його розігрування в різних стилях мовлення.

Монологічне мовлення
Твори за складним планом.
Говоріння

Твір-опис місцево­сті (вулиці, села, міста) на основі особистих спостережень і вражень у художньому стилі.

Твір-опис пам’яток історії й культури за картиною в публіцистичному стилі.

Повідомлення на тему про мову, що вима­гає зіставлення й узагальнення матеріалу в науково­му стилі.



Письмо
Твори-описи місцево­сті (вулиці, села, міста), пам’яток історії й культури на основі особистих спостережень і вражень у художньому стилі.


Учень (учениця):

сприймає на слух та запам’ятовує усне завершене висловлювання, побудоване на вивченому мовному матеріалі;

членує почуте на смислові частини;

виділяє головну й другорядну інформацію;

визначає тему й основну думку усного висловлювання;

оцінює почуте висловлювання з погляду змісту, форми, задуму й мовного оформлення;

розрізняє стилі, типи, жанри прослуханого висловлювання;

після прослуховування виконує завдання, запропоновані вчителем;



розуміє фактичний зміст, тему та основну думку висловлень інших людей з одного прослуховування (розповіді, лекції, повідомлення, теле­передачі та ін.), стежачи за особливостями змісту й мовного оформлення їх (тривалість звучання художніх текстів 600-700 слів – 6–7 хв., інших стилів обсягом 500–600 слів – 5–6 хв);

Учень (учениця):

читає мовчки незнайомий текст, складніший і довший, ніж у попередніх класах (швидкість читання – 120–240 слів за хв);

користується різними видами читання;

визначає і запам’ятовує у прочитаному головне, тему й основну думку тексту, виділяє деталі;

виконує завдання за текстом;

висловлює власну думку про прочитане; користується словниками та іншою довідковою літературою;

дотримується вимог до читання;

виразно читає вголос знайомі (складніші за сприйняттям, ніж у попередніх класах) і незнайомі тексти різних стилів, типів, жанрів мовлення, з достатньою швидкістю (80–120 слів за хв), відповідно до орфоепічних та інтонаційних норм, виражаючи за допомогою темпу, тембру, гучності читання особливості змісту, стилю тексту, авторський задум;

володіє навичками вивчального читання; глибоко проникаючи в зміст тексту, визначає головне і другорядне в прочитаному;

робить записи (план, тематичні виписки, короткий конспект) у процесі читання.

розуміє прочитані на уроці або позаурочно тексти, що належать до вивчених жанрів літератури, стилів і типів мовлення;

ставить запитання до прочитаного, відповідає на них.
Учень (учениця):

пере­казує докладно, вибірково й стисло (усно чи письмово) прослуханий або прочитаний текст художнього й публіцистичного стилів мовлення обсягом (для докладного переказу 250–300 слів, стислого й вибіркового – в 1,5–2 рази більше), підпорядковуючи висловлення темі та основній думці, дотримуючись композиції, мовних, стильових особливостей та авторського задуму, уникає стилістичних помилок;

самостійно створює письмові тексти, висловлює в них власну думку про певну подію, ситуацію, прочитаний твір;



знаходить і виправляє недоліки в змісті, побудові і мовному оформленні висловлювання;

складає за поданим зразком певні види ділових паперів, а саме: звіт про виконану роботу, автобіографію, заяву протокол.

будує усне чи письмове висловлювання стосовно навчальної ситуації;

переказує (докладно, стисло, вибірково) зміст прочитаного, побаченого, прослуханого за планом;

висловлюється на теми, запропоновані вчителем;

складає твори (опис, розповідь, роздум) на основі власного досвіду за планом;

дотримується формул мовленнєвого етикету;

формулює висновки щодо сприйнятого;

оцінює прослухане з погляду його змісту, форми, мовного оформлення; співвідносить його із авторським задумом, власним життєвим досвідом.
Учень (учениця):

складає діалог (орієнтовно 8–9 реплік для двох учнів) як обмін думками, повідомлення на основі самостійно дібраних запитань за текстом, прослуханих телепередач, що містять розповідь чи роздум дискусійного характеру;

додає чи змінює окремі репліки діалогу відповідно до зміненої ситуації спілкування;

підтримує діалог, використовуючи репліки для стимулювання, формули мовленнєвого етикету, демонструючи певний рівень вправності в процесі діалогу (стислість, виразність, доречність тощо), дотримуючись норм української літературної мови;

обирає самостійно аспект запропонованої теми, висловлюючи особисту думку щодо її обговорення, використовуючи цікаві, переконливі аргументи на захист своєї позиції, із власного життєвого досвіду, змінюючи свою думку в разі незаперечних аргументів іншого;

оцінює текст (його зміст, форму, задум і мовне оформлення).
Учень /учениця:

складає усні й письмові твори (за складним планом, обираючи відповідний ситуації спілкування й комунікативному завданню стиль мовлення (розмовний, художній, науковий, публіцистичний, офіційно-діловий), використовуючи різні типи мовлення (зокрема твір-опис місцевості, твір-опис пам'яток історії й культури) і жанр мовлення;

використовує засоби образності в тексті, передає причиново-наслідкові зв’язки;

додержується основних вимог до мовлення й правил спілкування;

знаходить і виправляє недоліки в змісті, будові, мовному оформленні власного й чужого висловлення;

оцінює текст (його зміст, форму, задум і мовне оформлення).











Міжпредметні зв’язки

Роздуми з елементами аналізу художнього твору, письмова порівняльна і групова характеристики літературних героїв (література); роздуми на суспільну тему (історія).




МОВНА ЗМІСТОВА ЛІНІЯ

Дата

проведення уроку

Пор. №

Кількість годин

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги

до рівня загальноосвітньої

підготовки учнів




1

63

1


Вступ

Українська мова серед інших мов світу.

Учень (учениця):

знає місце української мови серед інших мов світу; розуміє її значення у країні та у світі.




2

8

ПОВТОРЕННЯ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО

Самостійні частини мови. Службові частини мови. Вигук як особлива частина мови. Орфограми в самостійних та службових частинах мови, правопис вигуків.



Внутрішньопредметні зв’язки

Лексикологія

Засвоєння нових слів.



Морфологія

Самостійні та службові частини мови.



Культура мовлення

Складні випадки слововживання.



Учень (учениця):

знає, що вивчає морфологія; розпізнає вивчені частини мови;

визначає граматичні ознаки частин мови;

використовує різні частини мови при побудові словосполучень, речень, правильно вживає їх у мовленні;

знаходить вивчені орфограми і пояснює їх, спираючись на засвоєні правила.





3

52

4

СИНТАКСИС. ПУНКТУАЦІЯ

Загальне поняття про словосполучення.

Головне і залежне слово у словосполученні. Види словосполучень за будовою (прості, складні). Види словосполучень за засобами вираження головного слова (іменникові, прикметникові, займенникові, числівникові, дієслівні, прислівникові). Типи підрядного зв’язку у словосполученні: узгодження, керування, прилягання.

Синтаксичний розбір словосполучень.

Внутрішньопредметні зв’язки

Лексикологія і фразеологія. Засвоєння нових слів, фразеологізмів (словосполучення, що виражають одне поняття, перифрази, ідіоми).

Культура мовлення

Складні випадки слововживання. Логічний наголос.



Міжпредметні зв’язки

Лексичні словосполучення (географічні та біологічні терміни), фразеологічні словосполучення в наукових текстах і художніх творах (географія, біологія, угорська література).



Учень (учениця):

знає, особливості словосполучення як синтаксичної одиниці;

пояснює відмінність словосполучення від речення;

розуміє роль головного та залежного слова у словосполученні; типи підрядного зв’язку у словосполученні (узгодження, керування, прилягання);

виділяє словосполучення із речень;

уміє будувати сполучення слів на основі підрядного зв’язку;

виділяє головне і залежне слово, правильно ставить запитання;

знає види словосполучень за будовою та засобами вираження головного слова;

уміє робити синтаксичний розбір словосполучень;

визначає тип підрядного зв’язку слів у запропонованих словосполученнях за допомогою схем і таблиць;

добирає в усному та писемному мовленні доцільні словосполучення та будує з ними речення.






4

3


Загальне поняття про речення Відмінність речення від слова та словосполучення.

Просте речення. Види простих речень за метою висловлювання: а) розповідні (стверджувальні, заперечні);

б) питальні (власне питальні, риторично-питальні); в) спонукальні, що містять наказ, вимогу, заклик, побажання, пораду, прохання тощо. Окличні речення. Порядок слів у реченні. Логічний наголос. Речення двоскладні й односкладні, поширені й непоширені.

Внутрішньопредметні зв’язки

Морфологія

Частка не в заперечних розповідних реченнях; питальні займенники та частки; прислівники в питальних реченнях; спонукальні частки в спонукальних реченнях; вигуки в окличних реченнях.



Пунктуація

Розділові знаки в кінці речень, різних за метою висловлювання та емоційним забарвленням.



Культура мовлення

Інтонація при читанні розповідних, питальних, спонукальних, окличних речень, риторичних запитань.



Міжпредметні зв’язки

Риторично-питальні та риторично-окличні речення в художньому, публіцистичному та розмовному стилях мови.



Учень (учениця):

знає, що таке речення; усвідомлює відмінність речення від слова і словосполучення; загальні відомості про види й будову простих речень;

характеризує основні ознаки речення;

розрізняє прямий і зворотний порядок слів у реченні, розуміє його синтаксичну та стилістичну функцію;

уміє визначати в тексті прості та складні речення, обґрунтовувати вибір;

будує прості розповідні, питальні і спонукальні речення;

дотримується інтонації при читанні розповідних, питальних, спонукальних, окличних речень, риторичних запитань;

виділяє логічний наголос у реченнях;

граматично, пунктуаційно й інтонаційно правильно оформлює речення різних видів.








5

8

Двоскладні речення. Головні члени речення.

Підмет як головний член речення, його ознаки. Способи вираження підмета. Простий та складений підмет.

Присудок як головний член речення, його ознаки. Типи присудків. Простий дієслівний присудок. Дієслівний складений присудок, його структура (допоміжне дієслово та інфінітив (неозначена форма дієслова)). Іменний складений присудок, його структура (дієслово-зв'язка та іменна частина). Способи вираження іменної частини складеного присудка. Тире між підметом і присудком.

Внутрішньопредметні зв’язки

Морфологія

Самостійні та службові частини мови як засоби творення граматичної основи речення.



Пунктуація

Тире між підметом і присудком (при складеному іменному присудку).



Культура мовлення Інтонаційне оформлення двоскладного речення. Узгодження підмета з присудком.

Міжпредметні зв’язки

Речення зі складеним іменним присудком у художній літературі.



Учень (учениця):

знає і визначає головні члени речення;

відрізняє двоскладні речення від односкладних;

визначає способи вираження головних членів речення; розрізняє простий та складений підмет;

уміє узгоджувати присудок зі складеним підметом;

знає та розрізняє види присудків, уміє будувати речення із присудками різних типів;

знає правила вживання тире між підметом і присудком та використовує їх на практиці;

складає прості речення певної структури;

дотримується у мовленні правил узгодження підмета і присудка.




6

8

Другорядні члени речення

Загальне поняття про другорядні члени речення. Додаток. Прямі й непрямі додатки. Означення, його ознаки та способи вираження. Узгоджені й неузгоджені означення, способи їх вираження. Прикладка як різновид означення. Написання прикладок окремо, через дефіс, у лапках.

Обставина. Ознаки та способи вираження обставин. Види обставин: часу, місця, причини, мети, умови, допусту, способу дії, міри і ступеня. Порівняльний зворот.

Синтаксичний розбір простого двоскладного речення.



Внутрішньопредметні зв’язки

Морфологія

Самостійні та службові частини мови як засоби вираження другорядних членів речення.



Пунктуація

Виділення порівняльних зворотів комами.



Елементи риторики

Побудова висловлювань різних типів (описи, розповіді, роздуми), збагачених другорядними членами речення.



Міжпредметні зв’язки

Означення, обставини, порівняльні звороти в художньому мовленні.



Учень (учениця):

знає другорядні члени речення та засоби їх вираження;

уміє розпізнавати другорядні члени речення та визначати їх види;

поширює речення другорядними членами;

розмежовує узгоджені та неузгоджені означення;

уміє ставити лапки й дефіс при прикладках, доцільно вживає їх у мовленні;

з’ясовує стилістичну роль означень і порівняльних зворотів у художньому мовленні;

використовує різні засоби вираження другорядних членів речення;

уміє виконувати синтаксичний розбір простого двоскладного речення;

створює власні висловлювання в художньому та публіцистичному стилях мови з використанням другорядних членів речення, які є художніми засобами мовлення (епітетами, порівняннями).




7

9

Односкладні речення

Типи односкладних речень. Означено-особові речення. Неозначено-особові речення. Узагальнено-особові речення. Безособові речення. Способи вираження присудка в безособових реченнях..

Називні речення.

Повні та неповні речення. Тире в неповних реченнях. Синтаксичний розбір односкладного речення.



Пунктуація

Розділові знаки в неповних реченнях.



Культура мовлення

Уживання неповних речень у діалогах та складних реченнях для уникнення невиправданих повторень. Синтаксичний розбір неповних речень.


Міжпредметні зв’язки

Односкладні речення, неповні речення як виражальний засіб у художніх творах. Узагальнено-особові речення у фольклорі.



Учень (учениця):

знає типи односкладних речень; особливості вираження головного члена в односкладних реченнях ;

має поняття про повні та неповні речення, слова-речення, сферу їх вживання;

уміє знаходити неповні речення в текстах, доцільно вживати їх в усному та писемному мовленні;

відрізняє повні односкладні речення від неповних двоскладних з пропущеним головним членом;

уміє розпізнавати типи односкладних речень із використанням опорних схем і таблиць;

будує односкладні речення різних типів;

доцільно використовує односкладні речення в мовленні;

правильно розставляє розділові знаки у неповних реченнях;

уміє виконувати синтаксичний розбір односкладних та неповних речень.





8

3

Ускладнені прості речення

Речення з однорідними членами. Типи зв’язку між однорідними членами (сполучниковий, безсполучниковий, змішаний). Інтонація речень з однорідними членами. Розділові знаки при однорідних членах речення. Кома між однорідними членами речення. Однорідні й неоднорідні означення.

Узагальнювальні слова. Розділові знаки при узагальнювальних словах.

Поширені й непоширені однорідні члени речення.

Синтаксичний розбір речень з однорідними членами.

Внутрішньопредметні зв’язки

Морфологія

Самостійні та службові частини мови.



Пунктуація

Розділові знаки при однорідних членах речення (кома, тире, двокрапка).



Культура мовлення

Правильна побудова речень з однорідними членами. Інтонація речень з однорідними членами (також з узагальнювальними словами).



Міжпредметні зв’язки

Використання речень з однорідними членами в різних стилях мови.

Епітет як художній засіб у літературних творах.


Учень (учениця):

розрізняє просте неускладнене та просте ускладнене речення;

знає причини ускладнення простих речень;

розуміє поняття “однорідні члени речення”;

знає основні пунктограми при однорідних членах речення;

розуміє роль узагальнювальних слів у реченні;

уміє розпізнати однорідні та неоднорідні означення;

використовує узагальнювальні слова при однорідних членах речення;

будує речення з однорідними членами, доцільно вживає в мовленні;

обґрунтовує мету використання однорідних членів речення;

поширює речення однорідними членами;

правильно ставить розділові знаки в реченнях з однорідними членами;



уміє виконувати синтаксичний розбір речень з однорідними членами.





9

3


Речення зі звертаннями. Звертання непоширені й поширені. Способи вираження звертань.

Розділові знаки при звертаннях.

Синтаксичний розбір речень, ускладнених звертаннями.

Внутрішньопредметні зв'язки

Стилістика

Використання звертань у розмовному та художньому стилях мовлення з метою надання мові виразності, емоційності в офіційно-діловому стилі мови як засобу дотримання норм етикету при особистому та офіційному листуванні.



Пунктуація

Розділові знаки (кома, знак оклику) при звертаннях. Розділові знаки при звертаннях із вигуками о, ой та особовими займенниками ти, ви.



Культура мовлення

Інтонація речень зі звертаннями.



Учень (учениця):

знає, що таке звертання, правила вживання розділових знаків при звертанні;

уміє знаходити звертання в тексті;

уміє будувати речення з поширеними та непоширеними звертаннями;

правильно обирає форму звертання (кличний відмінок);

правильно ставить розділові знаки при звертанні;

доцільно використовує звертання в мовленні;

правильно інтонує речення із звертаннями;



уміє виконувати синтаксичний розбір речень, ускладнених звертаннями.





10

4

Вставні слова, сполучення слів, речення. Розділові знаки при вставних компонентах.

Синтаксичний розбір речень, ускладнених вставними словами, словосполученнями, реченнями.



Внутрішньопредметні зв’язки

Стилістика

Використання вставних і вставлених конструкцій у науковому мовленні для підтримання логічного зв’язку між реченнями та в розмовному й художньому стилях мови для вираження різних смислових відтінків.



Пунктуація

Розділові знаки при вставних словах, словосполученнях, реченнях (кома, подвійна кома, дужки, подвійне тире).



Культура мовлення

Синоніміка вставних слів і речень у тексті. Інтонація речень зі вставними словами, словосполученнями, реченнями.



Міжпредметні зв’язки

Використання вставних слів для зв’язку частин наукового тексту (математика, фізика, історія тощо).



Учень (учениця):

знає, що таке вставні слова, словосполучення та речення;

розрізняє групи вставних слів за значенням;

знає, які розділові знаки вживаються при вставних компонентах, та вміє правильно вживати їх на письмі;

уміє будувати речення зі вставними компонентами;

правильно інтонує речення зі вставними словами, словосполученнями і реченнями;



розпізнає вставні слова та означувані слова, що виступають членами речення;

уміє виконувати синтаксичний розбір речень, ускладнених вставними словами, словосполученнями, реченнями.





11

5

Загальне поняття про відокремлення. Відокремлення другорядних членів речення. Відокремлені означення. Відокремлені прикладки. Відокремлення додатків, виражених іменниками зі словами крім, окрім, опріч, усупереч, зокрема, за винятком, особливо, на відміну від.

Відокремлені обставини.

Відокремлені уточнювальні члени речення. Розділові знаки при відокремлених конструкціях. Синтаксичний розбір речень, ускладнених відокремленими членами.

Внутрішньопредметні зв’язки.

Стилістика

Використання відокремлених та відокремлених уточнювальних членів речення в текстах різних стилів для надання конкретизації, уточнення змісту речень; образності та емоційно-експресивного забарвлення.



Пунктуація

Розділові знаки при відокремлених та відокремлених уточнювальних членах речення.




Учень (учениця):

знає і розуміє відокремлення як явище; основні правила вживання розділових знаків при відокремленні;

уміє розпізнати відокремлені члени речення за допомогою схем і таблиць;

використовує у мовленні речення з відокремленими членами;

правильно розставляє розділові знаки при відокремлених членах речення;



розрізняє відокремлені та відокремлені уточнювальні члени речення;

уміє виконувати синтаксичний розбір речень, ускладнених відокремленими конструкціями.






12

5

Пряма та непряма мова. Діалог

Пряма мова. Розділові знаки при прямій мові. Непряма мова. Способи заміни прямої мови непрямою.

Діалог (монолог, полілог). Розділові знаки при діалозі.

Цитата як спосіб передачі чужої мови. Способи введення цитати у текст (як пряма мова за допомогою слів автора, як частина речення, наводиться неповністю, як епіграф). Розділові знаки при цитатах.

Синтаксичний розбір речень із прямою мовою.

Внутрішньопредметні зв’язки

Стилістика

Використання діалогу в розмовному та художньому стилях мовлення як виражального засобу.



Пунктуація

Розділові знаки при прямій мові, діалозі та цитатах.



Культура мовлення

Інтонація при передачі прямої мови та діалогу.



Міжпредметні зв’язки

Цитати видатних людей (історія, література, біологія, хімія, фізика, математика, географія).

Мова персонажа в діалозі та словах автора (література).

Культура мовлення

Синоніміка різних способів передачі прямої мови. Інтонація речень із прямою мовою, діалогом.



Учень (учениця):

знає, що таке пряма мова, діалог, цитата;

знає правила вживання розділових знаків при прямій мові, діалозі, цитаті;

знає і розуміє правила заміни прямої мови непрямою;

уміє будувати речення з прямою мовою;

будує діалог за певною ситуацією мовлення або на запропоновану тему;

правильно ставить розділові знаки при прямій мові, діалозі, цитаті за допомогою схем та без них;



використовує цитати в усному та писемному мовленні;

правильно інтонує речення з прямою мовою;



проводить аналогії з правилами вживання розділових знаків при прямій мові у рідній мові.

уміє виконувати синтаксичний розбір речень із прямою мовою.





13

2

ПОВТОРЕННЯ ВИВЧЕНОГО У 8 КЛАСІ

Мовні аспекти вивчення простого речення (також ускладненого).

Учень (учениця):

уміє узагальнювати вивчений матеріал;

правильно використовує вивчені пунктограми;



визначає структуру простого двоскладного та односкладного речень.

виконує розбір простого речення (також ускладненого).











Міжпредметні зв’язки

Звертання, пряма мова, цитата, діалог, односкладні речення (художня література). Знання з рідної мови (угорська мова).




Соціокультурна змістова лінія

Орієнтовний зміст навчального матеріалу

Орієнтовні вимоги до вмінь

Сфери відношень

Тематика текстів

Теми висловлювань учнів

Слово як засіб вираження думки.

Національна історія та культура (звичаї, традиції, свята).

Рідна земля, люди, Батьківщина.

Людина, її життєве кредо.


Я як особистість.

Мова – найважливіший засіб пізнання, спілкування і впливу, єднання громадян.

Роль народних традицій, вірувань, релігії, християнської моралі, свят, міфології, фольклорної творчості, художньої літератури у формуванні світогляду українців та угорців. Внесок українців та угорців у світову культуру. Збагачення української культури духовними скарбами інших народів. Риси традиційної моралі в народній культурі України та Угорщини.


Український народ: походження, формування, етнографічні групи. Інші національні спільноти України. Визначні люди України. Визначні люди Угорщини. Краса душі, що виражається в рукотворній красі.

Загальнолюдські моральні цінності.

Покликання людини.
„У словах закодовані знання про світ”, „У дзеркалі слова”, „Скільки ти знаєш мов, стільки разів ти людина”, “Розум без книги - що птах без крил”.
„Людина створила культуру, а культура – людину”, „Традиційні ремесла та промисли українців”, „Традиційні ремесла та промисли угорців”.

„Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами” (І. Багряний), „Любов до Батьківщини – обов’язок кожного чи умова саморозвитку?

”, „Моє бачення рідної землі”, “Багатоголоса моя Україна…”, “Що залишу нащадкам у ріднім краю?”


„Хто є для мене взірцем?”, „Що робить людину великою?” „Сміливі завжди мають щастя”, “Зовнішня і внутрішня краса людини”.


„Екологія природи й екологія душі”, „Земля не вибачає байдужості”, „Моє місце серед людей

”, „Мистецтво як засіб творення особистості”, „Прекрасне і потворне у нашому житті”, „У щастя людського два рівних є крила: троянди й виноград, красиве і корисне” (М. Рильський), „Бери вершину – матимеш середину” (Г.Сковорода), “Шляхи до життєвої гармонії”.



Учень (учениця):
сприймає,

аналізує,

оцінює прочитані, вивчені чи почуті соціокультурні відомості про Україну й світ і добирає й використовує ті з них, які необхідні для досягнення певної пізнавальної експресивної, комунікативної чи іншої мети.


Діяльнісна змістова лінія

Види умінь



Вимоги до загальнонавчальних досягнень учнів

Організаційно-

контрольні



Учень (учениця) самостійно чи з допомогою вчителя:

усвідомлює та визначає мотив і мету власної пізнавальної та життєтворчої діяльності;

планує діяльність для досягнення мети, розподіляючи її на етапи;

здійснює намічений план;

оцінює проміжні й кінцеві результати пізнавальної діяльності;


робить необхідні корективи.

Загальнопізна-

вальні

Учень (учениця) самостійно чи з необхідною допомогою вчителя:

аналізує мовні та позамовні поняття, явища, закономірності;

порівнює, систематизує, узагальнює, конкретизує їх;

робить висновки на основі спостережень;

виділяє головне з-поміж другорядного;

здобуває інформацію з різноманітних джерел (довідкової, художньої літератури,ресурсів Інтернету тощо) та здійснює бібліографічний пошук потрібної літератури;

моделює мовні та позамовні поняття, явища, закономірності.


Творчі

Учень (учениця) самостійно:

уявляє словесно описані предмети та явища, фантазує на основі сприйнятого;


прогнозує подальший розвиток певних явищ;

переносить раніше засвоєні знання і вміння в нову ситуацію;


помічає і формулює проблеми в процесі навчання і життєтворчості;

усвідомлює будову предмета вивчення;

робить припущення щодо способу розв’язання певної проблеми;

добирає аргументи для його доведення;


спростовує хибні припущення і твердження.

Естетико-етичні

Учень (учениця)



помічає й цінує красу в мовних явищах, явищах природи, у творах мистецтва, у вчинках людей і результатах їхньої діяльності;

спроможний критично оцінювати відповідність своїх вчинків загальнолюдським моральним нормам, усувати помічені невідповідності;

виявляє здатність поставити себе на місце іншої людини;

готовий великодушно прощати образи з боку знайомих і незнайомих;



намагається творити добро словом і ділом.


9 клас

105 годин, 3 години на тиждень

24 години для засвоєння учнями завдань мовленнєвої змістової лінії

61 година для засвоєння учнями завдань мовної змістової лінії

20 годин для виконання контрольних робіт з чотирьох видів мовленнєвої діяльності (Таблиця 2.)

Таблиця 2.

Форми

контролю

9 клас

І семестр

ІІ семестр

Мова*

4

4

Аудіювання

-

1

Говоріння: діалог**

1

-

переказ**

1

-

твір**

-

1

Читання: мовчки

1

-

вголос**

-

1

Письмо: переказ

1

1

твір

1

1

Правопис: диктант

1

1

____________

* Загальна кількість контрольних робіт з тематичного оцінювання розподіляються порівну протягом року: у формі тестування і в формі диктанту.

** Види діяльності, перевірка яких здійснюється індивідуально протягом семестру: для них можна відводити й окремі уроки.



Мовленнєва змістова ЛІНІЯ


Дата

проведення

уроку

Пор. №

Кількість

годин


Зміст навчального матеріалу




Державні вимоги

до рівня загальноосвітньої підготовки учнів




1

24


Відомості про спілкування та мовлення

Загальні поняття про мовлення як засіб спілкування, пізнання і впливу. Усне й писемне мовлення. Види мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо). Адресат мовлення. Монологічне й діалогічне мовлення. Вимоги до культури мовлення (змістовність, логічна послідовність, багатство мовних засобів, виразність, правильність). Поняття про розмовний, науковий, художній, публіцистичний, офіційно-діловий стилі мови, сфери вживання кожного з них.

Жанри мовлення: доповідь, тези прочитаного, конспект почутого.

Ділові папери: заява, автобіографія.


Учень (учениця):

Систематизує вивчене про мовлення і спілкування, види мовленнєвої діяльності;

уміє сприймати усне та писемне мовлення, користуватися різними способами засвоєння почутого й прочитаного;

розрізняє стилі мови, типи, жанри мовлення, знає сфери вживання різних стилів мови;

добирає відповідно до ситуації спілкування стиль мови;

складає діалог певного обсягу відповідно до запропонованої ситуації спілкування на самостійно визначену тему; використовує репліки для стимулювання мовлення;

застосовує формули мовленнєвого етикету, дотримується норм літературної мови, правил спілкування.

Створює усно й письмово монологічні висловлювання різних типів, стилів, жанрів з урахуванням ситуації спілкування (доповідь, тези прочитаного, конспект почутого, заява, автобіографія), знає особливості їх побудови.




2




Види робіт

Сприймання чужого мовлення

Аудіювання

(слухання-розуміння)

текстів, що належать до стилів: розмовного, художнього, офіційно-ділового, публіцистичного, наукового; типів: розповідь, опис (опис місцевості, пам’яток історії та культури), роздум; жанрів мовлення (оповідання, стаття, повість, п’єса, нарис, замітка, вірш, байка).

Різновиди аудіювання – ознайомлювальне, вивчальне, критичне (практично).
.

Читання мовчки і вголос
Читання

Читання мовчки текстів різних стилів мови, типів і жанрів мовлення (вивчальне, ознайомлювальне, вибіркове).

Виразне читання текстів різних стилів мови, типів, жанрів мовлення (уголос).

Виразне читання вголос текстів різних типів, стилів, жанрів мовлення (також різноманітних жанрів фольклору, вивчення деяких напам’ять або близько до тексту для збагачення власного мовлення).

Відтворення готового тексту
Перекази за складним планом.

Говоріння

Стислі перекази текстів наукового й публіцистичного стилів.

Вибірковий переказ тексту художнього стилю .

Стислий переказ тексту публіцистичного стилю.

Вибіркові перекази текстів наукового й художнього стилів (на основі декількох джерел).

Докладний переказ тексту публіцистичного стилю з творчим завданням.



Створення власних висловлювань
Діалогічне мовлення

Створення діалогічних висловлювань різних типів, сти­лів і жанрів мовлення з врахуванням адресата мовлення й мовленнєвої ситуації (приватна розмова, обговорення певної теми, дискусія). Розігрування діалогу.



Монологічне мовлення

Твори (навчальні та контрольні) за планом.

Говоріння. Твір у публіцистичному стилі на морально-етичну тему.

Письмо. Твори в публіцистичному стилі на морально-етичну та суспільну теми.

Ділові папери. Заява (проста і вмотивована). Автобіографія.



Учень (учениця):

розуміє зміст, тему й основну думку висловлень інших людей з одного прослуховування (тривалість звучання художніх текстів обсягом 700–800 слів –7–8 хв, інших стилів обсягом 600–700 слів – 6–7 хв);

осмислює й запамятовує почуте й прочитане, робить висновки, висловлює власну думку щодо сприйнятого;

визначає тему та основну думку почутого висловлювання (тривалість звучання художнього тексту 10 хв, інших стилів – 15 хв);

визначає мовні засоби, що забезпечують зв’язність тексту;

розуміє загальний зміст почутого, усвідомлює його елементи, розрізняє основну та другорядну інформацію, з’ясовує незрозумілі слова й вирази формулює власну думку; визначає причиново-наслідкові зв’язки, виражально-зображувальні засоби в складніших за сприйняттям порівняно з попередніми класами прослуханих текстах;

Учень (учениця):

читає мовчки незнайомий, складніший і довший текст, ніж у попередніх класах(швидкість читання – 130–260 слів за хв);

розуміє й осмислює зміст прочитаного;

користується залежно від мовленнєвої ситуації відомими різновидами читання;

виділяє й узагальнює факти у процесі читання;

прогнозує зміст ще не прочитаної частини; переглядає тексти, більші за обсягом, ніж у попередніх класах, швидко знаходячи в них указані вчителем елементи тексту (розділові знаки, слова, частини тексту, виділені спеціальними шрифтами, цифри, виноски, кількість абзаців, довгих речень, певний розділ чи підрозділ тощо);

складає план, тези прочитаного;

оцінює прочитане (зміст, форму, задум і мовне оформлення).

виразно читає вголос знайомі, складніші за сприйняттям порівняно з попередніми класами, і незнайомі тексти різних стилів, типів, жанрів мовлення, з достатньою швидкістю (80–120 слів за хв.), відповідно до орфоепічних та інтонаційних норм, виражаючи за допомогою темпу, тембру, гучності читання особливості змісту, стилю тексту, мовного оформлення, авторський задум;



оцінює прочитаний вголос текст (його зміст, форму, задум і мовне оформлення); користується з певною метою залежно від мовленнєвої ситуації вивчальним різновидом читання (розуміє зміст тексту, взаємозв’язок та послідовність елементів композиції, з’ясовує незрозумілі фрази, визначає основне та другорядне, причиново-наслідкові зв’язки між явищами).
Учень (учениця):

переказує тексти різних стилів за самостійно складеним планом детально, вибірково й стисло прослуханий або прочитаний текст художнього, наукового й публіцистичного стилів мовлення обсягом (для докладного переказу 300-350 слів, стислого й вибіркового – в 1,5–2 рази більше), підпорядковуючи висловлювання темі та основній думці, уникає стилістичних помилок; знаходить і виправляє недоліки в змісті, побудові та мовному оформленні висловлювання;

оцінює текст з погляду на його зміст, форму, авторський задум і мовне оформлення;

складає усний і письмовий діалог (орієнтовно 9–10 реплік для двох учнів) як обмін думками, повідомлення на основі самостійно дібраних запитань за текстом, прослуханих телепередач, що містять розповідь чи роздум дискусійного характеру;
Учень (учениця):

складає, розігрує діалог (орієнтовно 9–10 реплік для двох учнів) відповідно до запропонованої ситуації, демонструючи певний рівень вправності в процесі діалогу (стислість, логічність, виразність, доречність, винахідливість тощо), додаючи або замінюючи окремі репліки діалогу відповідно до зміненої ситуації спілкування;

обирає самостійно аспект запропонованої теми, висловлюючи особисту позицію щодо її обговорення, знаходячи цікаві, переконливі аргументи на захист своєї позиції, також і з власного життєвого досвіду, змінюючи свою думку в разі незаперечних аргументів іншого;

використовує репліки для стимулювання й підтримання діалогу, формули мовленнєвого етикету; дотримуючись норм української літературної мови.

Учень (учениця):

складає усні й письмові твори, осмислює тему, розкриває її, підпорядковує висловлювання темі та основній думці, робить необхідні узагальнення й висновки відповідно до структури твору-роздуму;

уміє писати заяву, автобіографію, добираючи мовні засоби відповідно до задуму висловлювання і стилю мови;

осмислює й запам’ятовує прочитане, робить короткі записи в процесі читання, висловлює власну думку щодо сприйнятого;

добирає й система­тизує з різних джерел (довідкової й художньої літератури, ресурсів Інтернету тощо) матеріал для творів; робить необхідні узагальнення й виснов­ки; додержується вимог до мовлення й основних правил спілкування; знаходить і виправляє недоліки в змісті, побудові й мовному оформленні власного й чужого висловлювання.










Міжпредметні зв’язки

Оповідання, пейзаж, портрет у художньому творі, перекази описів краєвидів, зовнішності літературних героїв (література), аналіз змісту й художніх особливостей творів живопису, на яких зображена місцевість, опис історичної та архітектурної пам’яток на основі особистих спостережень і вражень (образотворче мистецтво, історія), використання мовних знань з угорської мови.




МОВНА ЗМІСТОВА ЛІНІЯ


Дата

проведення уроку



Пор. №

Кількість годин



Зміст навчального матеріалу


Державні вимоги

до рівня загальноосвітньої

підготовки учнів




1

61

1


Вступ

Мова – найважливіший засіб пізнання, спілкування та впливу.


Учень (учениця):

розуміє роль мови в суспільстві як найважливішого засобу пізнання, спілкування та впливу;

визначає функції мови в житті суспільства (комунікативна, номінативна, мислетворча, пізнавальна, культуроносна, об’єднуюча, етична, естетична);

розрізняє мову й мовлення як поняття нетотожні




2


10


Систематизація та узагальнення вивченого у восьмому класі про просте неускладнене та ускладнене речення, поглиблення вміння правильного синтаксичного розбору вивчених видів речень.

Розділові знаки в кінці речень (повторення).



Внутрішньопредметні зв’язки

Лексикологія

Засвоєння нових слів, фразеологізмів, прислів’їв, приказок, крилатих висловів.



Морфологія

Використання вивчених частин мови в ролі головного й залежного слова.



Культура мовлення

Інтонування різних за метою висловлювання, а також окличних речень.

Використання розповідних, питальних, спонукальних, а також окличних речень у вивчених стилях мови.

Міжпредметні зв’язки

Риторичні речення в художньому тексті. Прислів’я, приказки як словосполучення і речення (література).



Учень (учениця):

знає, особливості словосполучення як синтаксичної одиниці;

добирає в усному та писемному мовленні доцільні словосполучення та будує з ними речення; знає відмінності синтаксичних словосполучень від лексичних та фразеологічних; розрізняє типи синтаксичних словосполучень за вираженням головного слова; знає будову простих неускладнених та ускладнених речень; визначає головні та другорядні члени речення, засоби їх вираження; відрізняє двоскладні речення від односкладних; правильно розставляє розділові знаки при однорідних членах речення, звертаннях, вставних конструкціях, відокремлених членах речення; конструює речення з прямою мовою, здійснює заміну прямої мови непрямою; створює діалог відповідно до запропонованої теми; правильно ставить розділові знаки при прямій мові, цитаті, діалозі й обґрунтовує їх




3

46
2


Синтаксис. Пунктуація

Складне речення

Основні відомості про складне речення і його ознаки. Складні речення без сполучників, із сурядним і підрядним зв’язком. Синтаксичні зв’язки і змістові відношення у складному реченні.

Внутрішньопредметні зв’язки

Морфологія

Самостійні та службові частини мови.



Культура мовлення

Правильна складних речень. Інтонація складних речень без сполучників, із сурядним і підрядним зв’язком.



Міжпредметні зв’язки

Використання речень без сполучників, із сурядним і підрядним зв’язком у художньому мовленні




Учень (учениця):

усвідомлює й засвоює основні відомості про складне речення;

уміє визначати граматичні основи складного речення;

розрізняє структурні відмінності простих і складних безсполучникових речень, складних речень із сурядним і підрядним зв’язком;

розпізнає сполучникові (складносурядні та складнопідрядні) і безсполучникові складні речення в готовому тексті;

розрізняє складні речення за метою висловлювання), основні види складних речень;

осмислює змістову та інтонаційну єдність частин складного речення.

знаходить і пояснює засоби зв’язку частин складного речення;

правильно будує складні речення;






4



12


Складносурядне речення, його будова й засоби зв’язку в ньому. Змістові відношення між частинами складносурядного речення: одночасність, послідовність, чергування, несумісність дій, протиставлення. Розділові знаки в складносурядному реченні (кома, крапка з комою, тире).

Синтаксичний розбір складносурядного речення.



Внутрішньопредметні зв’язки Морфологія

Самостійні та службові частини мови як засоби для побудови речень.



Пунктуація

Розділові знаки в складносурядному реченні (кома, крапка з комою, тире).



Стилістика

Використання складносурядних речень для конструювання текстів художнього стилю.



Міжпредметні зв’язки: використання складносурядних речень у художньому стилі мови (література).


Учень (учениця):

усвідомлює й засвоює основні теоретичні відомості про складносурядне речення (структурно-граматичні ознаки, інтонаційні, пунктуаційні та стилістичні особливості);

розуміє смислові зв’язки між частинами складносурядного речення;

виділяє, аналізує й конструює складносурядні речення, використовує їх в усному й писемному мовленні;

розмежовує складносурядні речення та прості речення, ускладнені однорідними членами речення;

інтонаційно й пунктуаційно оформляє складносурядні речення з єднальними, протиставними, розділовими сполучниками;

правильно виконує синтаксичний розбір складносурядного речення;



знаходить та обґрунтовує пунктограми, правильно ставить розділові знаки між частинами складносурядних речень; використовує складносурядні речення для конструювання текстів художнього стилю з метою зображувально-експресивної функції; розрізняє однозвучні слова, правильно будує з ними речення: проте – про те, зате – за те.




5


15


Складнопідрядне речення. Будова складнопідрядного речення: головна й підрядна частини; місце підрядної частини. Засоби зв’язку між головною і підрядною частиною (підрядні сполучники, сполучні слова; вказівні слова). Основні види складнопідрядних речень за значенням та будовою: з означальними підрядними, з підрядними з’ясувальними, з обставинними підрядними частинами (ступеня і способу дії, місця, часу, наслідку, мети, порівняльними, причини, умови, допусту).

Складнопідрядне речення з кількома підрядними частинами (послідовна підрядність, неоднорідна підрядність, однорідна підрядність).

Сполучники та сполучні слова в складнопідрядному реченні.

Розділові знаки в складнопідрядному реченні та реченні з кількома підрядними частинами.

Синтаксичний розбір складнопідрядного речення.

Непряма мова як різновид складнопідрядного речення. Способи заміни прямої мови непрямою і навпаки (повторення).


Внутрішньопредметні зв’язки Морфологія

Самостійні та службові частини мови як засоби для побудови речень.



Стилістика

Використання складнопідрядних речень різних видів у художньому, публіцистичному та офіційно-діловому стилях.



Пунктуація

Розділові знаки в складнопідрядному реченні.



Міжпредметні зв’язки: використання складнопідрядних речень у художньому стилі мови (література).

Учень (учениця):

усвідомлює й засвоює основні відомості про складнопідрядне речення;

знає будову складнопідрядного речення й засоби зв’язку в ньому;



розмежовує складнопідрядні речення й складні речення інших типів;

розрізняє омонімічні сполучники та сполучні слова як засоби зв’язку частин складнопідрядного речення;

визначає роль вказівних слів;

класифікує складнопідрядні речення за значенням і будовою, засобами зв’язку в них;

розпізнає, виділяє, аналізує й конструює складнопідрядне речення з одним і кількома підрядними для вираження складної думки;

використовує складнопідрядні речення у зв’язному мовленні відповідно до комунікативного завдання;

замінює означальні підрядні речення дієприкметниковим зворотом і навпаки; підрядні обставинні речення дієприслівниковим зворотом і навпаки;

трансформує пряму мову в складнопідрядне речення;

правильно ставить розділові знаки між частинами складнопідрядного речення й обґрунтовує їх, дотримується правил інтонування таких речень;

правильно виконує синтаксичний розбір складнопідрядного речення;



уміє визначати речення з непрямою мовою та трансформувати їх у речення з прямою мовою і навпаки;





6


10


Безсполучникове складне речення. Основні відомості про безсполучникове складне речення. Смислові відношення в безсполучникових реченнях з однотипними частинами: одночасність дій, явищ, послідовність дій, явищ; зіставлення чи протиставлення явищ. Розділові знаки в безсполучниковому складному реченні. Синтаксичний розбір безсполучникового складного речення.

Внутрішньопредметні зв’язки

Лексикологія і фразеологія

Засвоєння фразеологізмів, крилатих висловів, прислів’їв і приказок, які мають будову безсполучникового складного речення.



Культура мовлення

Синоніміка складних безсполучникових речень із сполучниковими та простими реченнями.



Пунктуація

Розділові знаки в безсполучниковому складному реченні.



Міжпредметні зв’язки

Використання безсполучникових складних речень у художніх текстах (література).



Учень (учениця):

засвоює основні відомості про безсполучникове складне речення;

визначає структуру безсполучникового складного речення;

розмежовує безсполучникові складні речення та сполучникові (складносурядні, складнопідрядні);

визначає смислові відношення між частинами безсполучникових речень;

розрізняє групи безсполучникових складних речень за характером синтаксичних і смислових зв’язків між простими реченнями;

розмежовує безсполучникові складні речення з однотипними та різнотипними частинами;

конструює безсполучникові складні речення з різними смисловими відношеннями, добирає до них синтаксичні синоніми серед сполучникових складних речень;

використовує безсполучникові складні речення у зв’язному мовленні залежно від комунікативного завдання та ситуації спілкування;

правильно інтонує безсполучникові складні речення з різними смисловими відношеннями між його частинами;

уміє ставити розділові знаки між частинами безсполучникового складного речення й обґрунтовує їх;

знаходить і виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила;

правильно виконує синтаксичний розбір безсполучникового складного речення.






7


7


Складне речення з різними типами зв’язку (сполучниковим і безсполучниковим, сурядним і підрядним).

Семантика і структура складних речень з різними типами зв’язку.

Розділові знаки в складному реченні з різними типами сполучникового й безсполучникового зв’язку.

Синтаксичний розбір складного речення з різними типами зв’язку.



Внутрішньопредметні зв’язки

Морфологія

Самостійні та службові частини мови.



Пунктуація

Розділові знаки в складному реченні з різними типами сполучникового й безсполучникового зв’язку.



Міжпредметні зв’язки

Використання складних речень з різними типами сполучникового й безсполучникового зв’язку у художньому мовленні.




Учень (учениця):

знаходить у тексті складне речення з різними типами зв’язку;

розуміє смислові відношення між їх складовими частинами;

визначає структуру складних речень з різними типами зв’язку;

уміє конструювати складні речення з різними типами зв’язку; трансформує прості речення у складні з різними типами зв’язку відповідно до комунікативного завдання; обґрунтовує вживання розділових знаків у цих реченнях; розрізняє складні речення з різними типами зв’язку з синонімічними простими реченнями; правильно виконує синтаксичний розбір складного речення з різними типами зв’язку; складає усні й письмові висловлювання публіцистичного й наукового стилів, доцільно використовуючи виражальні можливості складних речень з різними типами сполучникового та безсполучникового зв'язку.













8


4


Систематизація та узагальнення вивченого

Мовні аспекти вивчення речення (порядок слів у реченні; граматична основа речення, та другорядні члени речення; види речень; засоби передачі смислу та емоційних забарвлень). Пунктуація в простих ускладнених та складних реченнях.



Внутрішньопредметні зв’язки

Правопис

Орфографія. Пунктуація.


Учень (учениця):

аналізує і систематизує вивчені в шкільному курсі вивчені в шкільному курсі мовні поняття й правила, виділяє в них подібне й узагальнює;

розрізняє спільне й відмінне між словосполученням і реченням;

знає лексико-граматичні та структурно-семантичні особливості словосполучення;

характеризує головні та другорядні члени речення і способи їх вираження;

розрізняє прості неускладнені та ускладнені речення;

знає типи складних речень і дає їм повну характеристику;

застосовує пунктуаційні навички на практиці;










Міжпредметні зв’язки

Градація як стилістична фігура (література), передача причинно-наслідкових зв’язків складнопідрядними реченнями в науковому стилі (історія, правознавство, біологія, фізика), знання з рідної мови (угорська мова). Використання мовних знань з угорської мови.




Соціокультурна змістова лінія

Орієнтовний зміст навчального матеріалу

Орієнтовні вимоги до вмінь


Cфери відношень

Тематика текстів


Теми висловлювань учнів

Дивосвіт рідного слова.

Батьківщина й народ.

Національна культура (звичаї, традиції, свята).

Мистецтво.

Мати, родина, народ.

Якості людини, людина в суспільстві.

Я як особистість


Мова, її роль у житті людини. Мова й мовлення. Прекрасне у мові й мовленні.
Україна – від часів Київської Русі до сучасності. Український та угорський народи: походження, формування, етнічні групи, історія.

Основні галузі господарства: ремесла та народні художні промисли. Непоборний дух національної культури

Українське та угорське мистецтво – архітектура, скульптура, малярство, графіка, орнамент, музика й театр. Школа й освіта в Україні
Родинні зв’язки. Традиційна пошана до старших, рідних, матері. Стосунки між дорослими й дітьми.

Загальнолюдські норми моралі. Стосунки між членами суспільства.

Загальнолюдські моральні цінності. Життєвий і професійний вибір особистості.


„Спочатку було Слово…”, „Спішу у храм святого слова”, „Чари рідного слова”, „Прекрасне слово, але що в ньому, як не від серця йде воно?” (В.Мисик), “Народ – творець національної мови”, „Страшні слова, коли вони мовчать…” (Л.Костенко)

„На тернистих шляхах історії”, „Історична доля мого рідного народу”, „Душа болить за рідну Україну”, „Для того, щоб створити щось красиве, треба нести красу в душі”, „Я вірю в майбутнє твоє, Україно!”, „Тому роду нема переводу, де браття милують згоду” (Ю.Яновський). „Нове життя нового прагне сло­ва...". “Що вписав в український слов­ник наш час?”, “Передай у спадок рідну мову!”


„В океані рідного народу відкривай духовні острови!” (В.Симоненко), „Мій рідний край, моя земля…”, „Збережи природу свого краю”, „Бережи природу, і природа оберігатиме тебе”, „У чому я бачу красу природи?”, „Екологія природи й екологія душі”, “І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь…” (Т.Шевченко), “Спільне та відмінне між українськими та угорськими на­род­ними звичаями і традиціями?’

Чарівний дивосвіт мистецтва”, „Мистецтво творить особистість”, „Дерев’яні церкви Закарпаття”, „Народні промисли Закарпаття”.


„Матері залишаються з нами і тоді, коли їх нема” (М.Луків), „Коли в людини є народ, тоді вона уже людина” (Л.Костенко), „Яке дерево, такі його квіти; які батьки, такі й діти”.
„Найвища краса – краса вірності” (Олесь Гончар), „Береться мудрість не із заповітів”, „Нелегко жить на дві хати, а ще не легше – жить на дві душі!” (Л.Костенко), „Раз добром нагріте серце вік не прохолоне”, “Iдеал людини: традиційне і сучасне розуміння”.

„Пізнай самого себе”, „Найтрудніше – це творення самого (самої) себе”, „Мій професійний вибір”, „У світі професій”, „Ким і яким бути”, „Професія і характер”, „Моя громадянська позиція”, „Молодь і сучасність” “Я – громадянин України.



Учень (учениця):

сприймає,

аналізує,

оцінює прочитані, вивчені чи почуті соціокультурні відомості про Україну й світ і добирає й використовує ті з них, які необхідні для досягнення певної пізнавальної, експресивної, комунікативної чи іншої мети


Діяльнісна змістова лінія

Види умінь


Вимоги до загальнонавчальних досягнень учнів

Організаційно-контрольні

Учень (учениця) самостійно чи з допомогою вчителя:

усвідомлює й визначає мотив і мету власної пізнавальної та життєтворчої діяльності;

планує діяльність для досягнення мети, розподіляючи її на етапи;

здійснює намічений план;

оцінює проміжні й кінцеві результати пізнавальної діяльності, робить відповідні корективи.


Загально-пізнавальні

Учень (учениця) самостійно чи з необхідною допомогою вчителя:


аналізує мовні та позамовні поняття, явища, закономірності;

порівнює, систематизує, узагальнює, конкретизує їх;

робить висновки на основі спостережень;

виділяє головне з-поміж другорядного;

здобуває інформацію з різноманітних джерел (довідкової, художньої літератури, ресурсів Інтернету тощо) та здійснює бібліографічний пошук потрібної літератури;

моделює мовні та позамовні поняття, явища, закономірності.


Творчі

Учень (учениця) самостійно:


уявляє словесно описані предмети та явища, фантазує на основі сприйнятого;


прогнозує подальший розвиток певних явищ;

переносить раніше засвоєні знання і вміння в нову ситуацію;


помічає і формулює проблеми в процесі навчання й життєтворчості;

усвідомлює будову предмета вивчення;

робить припущення щодо способу розв’язання певної проблеми;

добирає аргументи для його доведення;


спростовує хибні припущення і твердження.

Естетико-етичні

Учень (учениця):



помічає й цінує красу в мовних явищах, явищах природи, у творах мистецтва, у вчинках людей і результатах їхньої діяльності;

спроможний критично оцінювати відповідність своїх вчинків загальнолюдським моральним нормам, усувати помічені невідповідності;

виявляє здатність поставити себе на місце іншої людини;

готовий великодушно прощати образи з боку знайомих і незнайомих;

намагається творити добро словом і ділом.


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка