Психологічні особливості взаємин батьків і дітей




Сторінка2/2
Дата конвертації14.11.2016
Розмір0,51 Mb.
1   2

2.Профілактична робота та просвіта батьків

Основні засади гуманістичного підходу до виховання дитини: 1. Основну увагу слід приділяти не стільки корекційної поведінки дитини, скільки налагодженню з нею довірливих стосунків.

2.Дитину треба поважати і любити, незважаючи на її вади.

3.Вчинки дитини треба не засуджувати, а аналізувати й розуміти.

4. Важливо ставити перед дитиною конкретні вимоги й давати чіткі пояснення,чому в конкретній ситуації слід діяти так, а не інакше.

5.Не можна критикувати дитину за неуспішність, порівнюючи її з іншими од-нолітками.

6.Помилки дитини – це, насамперед, помилки того, хто виховує

7.Треба уважно слухати дитину, заохочуючи, її ділитися своїми турботами, співчувати їй під час розмови, схиляти до прийняття правильного рішення.

8. Психолог – гуманіст Росе Кемпел рекомендує:

“Коли дитина порушує правила поведінки, запитайте насамперед себе, що ди тині потрібно, чого їй не вистачає?

9. Доведено, що дитина сприймає поведінку педагога ( батька ) як зразок для нас-лідування. Дорослий повинен бути для дитини зразком у всьому.

Як успішно провести зустріч з батьками.

Щоб створити комфортну, невимушену атмосферу, використовуйте нетрадиційні методи представлення учасників. Наприклад, запропунуйте батькам відрекомендуватись, називаючи своє повне ім`я та пригадуючи як їх називали в дитинстві, розповідаючи про свої справи або про те, що сказала їм їхня дитина, коли виходили з дому. Виявляйте творчість у пошуках методів представлення і намагайтесь урізноманітнювати їх.
Основні правила.

Заохочуйте батьків до активного обговорення . Цого можна досягти, ставлячи запитання, які потребують розгорнутої відповіді, або ділячи учасників на пари чи невеличкі групи, в яких батьки почуватимуться вільніше і де їм легше буде висловити свою точку зору.

Проводьте зустріч з батьками у затишному, зручному приміщені.

Якщо є така можливість, поставте стільці колом, щоб усі бачили один одного й почувалися вільно під час обговорення.

Використовуйте наочність, відео, роздатковий матеріал для підкріплення свого виступу.

Якщо ви розповідаєте про життя дитячого колективу, використовуйте фотографії, магнітофонні записи тощо.

Надсилайте батькам запрошення і звертайтеся в них персонально до кожного.

Завжди давайте час для того, щоб родини могли порозмовляти між собою.

Доповідь робіть короткою. Дорослі недовго концентруються після робочого дня.

Враховуйте інтереси та потреби родин у виборі тематики зустрічі.

Обов`язково долучайте до свого виступу розважальні ігрові моменти.

Рекомендації батькам.

Як допомогти дитині успішно адаптуватися в дитячому садку

1.Шановні батьки! Усвідомте, що ваше хвилювання передається дитині. Щоб запобігти цьому, заздалегідь познайомтеся з вихователем групи та особливостями організації життя в групі.

2.Давайте дитині позитивну перспективу і розкажіть, що в дитячому садку багато діток, іграшок, там буде цікаво і добре.

3.Підпорядковуйте домашній режим роботи дитячого садка, особливо дотримуйтесь часу вкладання спати і періодів харчування.

4.Навчіть дитину елементарних навичок самообслуговування.

5.Повідомте вихователя про звички та вподобання вашого малюка.

6.Потурбуйтесь про нервову систему сина чи доньки не залишайте малюка на цілий день з перших днів відвідування дитячого садка.

7.Тримайте тісний зв`язок з персоналом групи і будьте впевнені, що працівники зуміють прийняти вашу дитину й по-материнськи дбатимуть про неї.

Діти вчаться з того, що бачать у своєму оточенні.

Якщо дитина зазнає постійної критики, вона вчиться звинувачувати.

Якщо дитина бачить ворожість, вона вчиться битись.

Якщо з дитини насміхаються, вона буде нерішучою.

Якщо дитину постійно присоромлюють, вона почуватиметься винною.

Якщо до дитини терпимі - вона вчиться бути терпимою.

Якщо дитину підтримують - вона вчиться бути впевненою.

Якщо дитину хвалять – вона вчиться цінувати інших.

Якщо з дитиною поводяться справедливо - вона вчиться справедливості.

Якщо дитина почувається в безпеці - вона вчиться довіряти.

Якщо дитину хвалять, вона вчиться поважати себе.

Якщо дитину приймають і поводяться з нею по-товариськи – вона вчиться бачити любов у цьому світі.

Правила покарання.

Покарання не має шкодити здоров`ю- ані фізичному, ані психічному. Воно має бути корисним.

Якщо є сумніви щодо покарання, не карайте. Навіть якщо ви зрозуміли, що надто м`які, довірливі та нерішучі. Ніякої „профілактики,” ніяких покарань „про всяк випадок”.

За один раз – одне покарання. Навіть якщо поганих вчинків скоєно декілька, покарання має бути тільки одне, за все одразу, а не по одному за кожний вчинок.

Краще не карати, ніж карати із запізненням.

Покарати- пробачили. Інцидент вичерпано. Сторінку перегорнуто. Про старі провини - ані слова. Не заважайте дитині почати життя спочатку.

Без приниження. Щоб не сталося, якою б не була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як ваша перемога над її слабкістю як приниження. Якщо дитина вважає, що ви несправедливі, покарання не подіє, а зашкодить.

Дитина не повинна боятися покарання, вона має боятися не вашого гніву, а вашого засмучення.

Спілкування впродовж дня.

1.Вранці піднімайте дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашніх прорахунків, особливо незначних, не вживайте образливих слів.

2.Не підганяйте, розраховуйте час – це ваш обов`язок, якщо ж ви цю проблему не вирішили – дитина в цьому не винна.

3.Відправляючи дитину до садочка,(школи) побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів, без застережень „Дивись, поводься гарно,” „Щоб не було зауважень” тощо.

4.Забудьте вираз „Чи був ти чемним” Зустрічайте дитину спокійно, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко після напруженого робочого дня.) Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитися, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, це не забере багато часу.

5.Якщо дитина замкнулась, її щось турбує, не наполягайте на поясненні її стану, заспокоїться, тоді вона все сама розкаже.

6.Зауваження вихователя вислуховуйте не в присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте влаштовувати сварку. Говоріть з дитиною спокійно.

7.У спілкуванні з дитиною не вживайте умовних речень „Якщо ти будеш добре поводитись, то...”

8.Впродовж дня знайдіть(постарайтесь знайти) півгодини для спілкування з дитиною. В цей час найважливішими, повинні бути, її біль її радощі.

9.У сім`ї має бути єдина тактика спілкування всіх дорослих із дитиною. Всі розбіжності щодо виховання дитини узгоджуйте без неї. Коли щось не вдається, порадьтеся з вихователем, психологом. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.

10.Завжди будьте уважними до стану здоров`я дитини, коли щось її турбує голов-ний біль, поганий стан. Найчастіше це об`єктивні показники втоми, перевантаження.

11.Навіть діти 7-8р люблять казки, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова.

Не лінуйтесь зробити це для них. Це їх заспокоїть, зніме напруженя, допоможе спокійно заснути й відпочити. Не нагадуйте перед сном, про неприємні речі, про роботу.Завтра новий день, і дитина повинна бути готова до нього. А допомогти в цьому їй повинні батьки своїм доброзичливим ставленням. Чекати якогось дива від дитини, радісних поривань душі, доброти треба терпляче, відшукувати ці риси в дитині, постійно заохочуючи її.
Поради батькам першокласників.

Хотілося сказати кілька слів не про дітей, а про нас, дорослих, про наше ставленя до їхніх успіхів, що важливіше, до їхніх невдач. Шкода, але ми, батьки часто нетерплячі та егоїстичні, хоча виправдовуємося”хорошими намірами”. Але якимиб не були виправдання наше роздратування, крики, з`ясування стосунків, покарання- все це додактові стресові ситуації постійний дитячий біль від непорозуміння та образи .Чим більші наші старання, чим більше уваги ми приділяємо дітям тим вищий батьківський рівень домагань, тим більша надія і бажаніша нагорода відмінні оцінки. Велике значення для психічного та фізичного здоров`я вашої дитини має правильний режим дня.


Поради для правильного режиму дня.

1.12годин сну з урахуванням обіднього(1-1,5год) для відновлення сил.

2.Після школи не спішіть садити дитину за уроки, їй необхідно, 2-3год відпочити (обідній сон.) Найпродуктивніший час для приготування уроків з 15-16год. Заняття ввечері безрезультатні, завтра доведеться все починати спочатку.

3.Не змушуйте дитину готувати уроки за один раз. Після 20хв занять необхідно 10-15хв”перерви”

4.Під час приготування уроків не сидіть над дитиною,давайте можливість їй працювати самостійно, але якщо потрібна ваша допомога наберіться терпіня.Необхідний спокійний тон та підтримка („ не хвилюйся”, „давай з`ясуємо разом”, „я тобі допоможу,”), похвала,навіть якщо щось не вдається. Не акцентуйте увагу на оцінках (не дарма з письма у тебе одні „2” та „3”).

Якщо ви дотримаєтесь цих порад у вихованні, ваша дитина, виросте врівноваженою та спокійною.

Сім основних правил батьківської поведінки в організації навчання.

1.Сприяйте дитячій автономності ( самостійності. )

Чим більше ви її (самостійності) вимагаєте в усіх сферах повсякденного життя, тим краще зможе ваша дитина працюватиме з почуттям відповідальності у шкільній сфері. Атономне навчання є тією метою, в напрямку якої ви маєте працювати, тому що самостійність є найважливішим елементом ефективного й тривалого процесу

Навчання . Хваліть свою дитину за самостійні дії, наприклад, за самостійне розпізнавання помилок.

2.Якщо ваша дитина потребує допомоги, спонукайте її до того, щоб вона сама знайшла шляхи її розв`язання. Допоможіть їй завдяки підказкам наприклад, вказівка на довідники,генерування правил, відгадування ребусів, що може сприяти розв`язанню проблеми. Не спонукайте свою дитину тільки до одного шляху розв`язання.

3.Дайте своїй дитині можливість мопрацювати над матеріалом удома.

4.Визначайте досягнення дитини. Хваліть ( заохочуйте), а не докоряйте. Це краще ніж ниття, нагадування та інші покарання. Звертайте увагу на те, щоб не обмежувати похвалу критикою (дев`ять) звичайно, чудово, але без двох помилок це могла б бути „дванадцятка”.

5.Не ставте перед своєю дитиною завищених вимог, щоб вони не були суворішими за вимоги вчителя.

6.Будьте як вихователь, зразком у поведінці. Вимагайте від своєї дитини не більше, ніж від себе самого. Дитина, яка, наприклад бачить своїх батьків за читанням, швидше сама почне читати, ніж дитина, батьки якої часто сидять перед телевізором.

7.Говоріть позитивно про школу, вчителів та предмети. Вашій дитині досить того, що вона долає свої особисті упередження щодо школи.

Сприяння ефективній самоорганізації під час виконання

домашнього завдання.

Аналіз завдання

Що насправді потрібно зробити?

Сформулюй це ще раз своїми словами.

Аналіз матеріалу

Що мені потрібно для виконання завдання?

Що я вже маю?

Аналіз мети

Чого я прагну?

Як я можу цього досягти?

Від чого я можу відмовитись?

Аналіз конфлікту(протиріччя)

Чому я не можу піти далі?

Що мені заважає ? Що я мушу змінити?

Формулювання часткових (проміжних завдань)

Який крок наступний?

До цього часу все правильно

Тепер я вже організований

Подолання фрустрації(кризи надій)

Помилки можна виправити

Я зроблю це, я маю час

Оцінювання часткових (проміжних результатів)

Мені це добре вдалося.

Де згода у сімействі,

Де мир і тишина,

Щасливії там люди,

Блажененна сторона

Перехід від етапу до етапу відбувається плавно. Але в цілому все дитинство включає в себе два цикли цикл навчання і цикл виховання. Дитина з перших днів життя відчуває і переживає все те , що роблять з нею дорослі. Родина - природний осередок найглибших людських почуттів, де дитина засвоює основи моралі серцем і душею, коли розвивається почут-тя доброти, чуйності, совісті, правдивості, любові до всього живого. Батьки- головні природні вихователі дитини. Основний чинник у формуванні особистості - виховний клімат сім`ї. Рідна домівка - не тільки місце притул-ку, дах над головою, а й родинне вогнище, місце захисту від життєвих не-гараздів. Батьки є першим суспільним середовищем дитини, а родина- про-відним інститутом соціалізації. Батьки першими розкривають маленькій людині предметний світ і надають йому емоційного забарвлення.

Через життя в сім`ї формується ставлення до людей, речей, самого себе, виробляються ідеали та цінності. Любов дитини до батьків забезпечує безпе-ку, виступає гарантом емоційного благополуччя. Дитині мало просто того, щоб її любили. Вона потребує підтримки на всіх періодах дитинства.

Глибокий, постійний контакт з дитиною- необхідна умова виховання у будь-якому віці. Але тісний контакт і взаєморозуміння не виникають самі по собі. Батьки їх будують і творять, починаючи з віку немовляти.

Проте на сьогоднішній день психологи констатують факт депривації ба-тьківської любові. Мати любить свою дитину за те, що вона є. Батько любить свою дитину такою, як вона є, тому він уміє критикувати вчинки, але особистість дитини залишає недоторканою. Любов до дитини - це не лише приємна емоція, це передусім розумність у стосунках із нею, це тур-бота і відповідальність за її майбутнє.

Поява Конвенції ООН „Про права дитини „ відіграла велику роль у процесі гуманізації освіти, тому що цей документ вплинув на сферу профе-сійної етики педагогів. Дослідження свідчать, що Конвенцію в школах та інших навчальних закладах України і педагоги, і батьки знають недостатньо. Але жоден державний документ не замінить дитині чуйного, дбайливого ставлення до її проблем з боку батьків. Якщо дитину вдома сприймають, а головне - люблять з усіма „ плюсами” і „мінусами” - вона соціально захище-на.

Результати психологічних досліджень у нашій області, проведені обласним науково- методичним центром практичної психології і соціальної роботи, допомогли виявити ряд виховних проблем, які потребують розв`язання і школою, і батьками, про існування яких дорослі часто навіть не здогадують-ся Застосування учнями лихослів`я - це фрустрація ( обман ) у досягненні вищого рівня сформованості особистості, цілісності та гармонії всіх її скла-дових. Необхідна допомога дітям в оволодінні навичками культурної поведін-ки, поліпшення мовного спілкування, формування моральних якостей.

Ще одна проблема, розв`язати яку необхідно спільними зусиллями- це вплив аудіо- відеопродукції на свідомість дітей та підлітків. Цей вплив часто буває набагато сильнішим, ніж тиск з боку однолітків, тому що діє на культурну атмосферу в цілому. Особливо негативно впливають сцени порнографії, насилля, жахів. Вони формують деструктивний рівень цінніс-них орієнтацій, девіантну особистість, спричинюють психічні розлади. Учні 5-11 класів вказують, що на них найбільший вплив мають фільми- бойови-ки, далі- фільми жахів, реклама. І саме відеопродукцію вони найбільше дивляться.

Важлива проблема - це час, який присвячують діти прослуховуванню музики та перегляду теле – і відеопродукції. Саме учні відзначають, що після перегляду або прослуховуванню аудіо- відеопродукції у них виникає страх, нервовість, дратівливість, стомленість, а іноді- і головний біль та порушення сну. Аудіо- та відеопродукція досить часто пропагує і спону-кає до куріння, вживання алкоголю, наркотичних речовин, провокує до ранніх сексуальних стосунків, проявів насильства.

Щороку в закладах освіти області у рамках профілактично-виховної роботи здійснюється моніторингове дослідженя вживання наркогенних ре-човин. Вивкикає занепокоєння той факт, що певна кількість молодих лю-дей уже спробували на собі дію наркогенних речовин, до яких відносять-ся тютюн, алкоголь, токсичні речовини, наркотики. Тенденція щодо розповсюдження наркогених речовин серед молодших вікових груп стає надто небезпечною. Підліток знаходить тимчасове розв`язання проблем у алкогольному чи наркотичному сп`янінні.

Досить часто серед учнівської молоді виникають і проблеми у міжс-татевих стосунках. Відсутність цілеспрямованого статеваго виховання меже призвести до небажаних наслідків у репродуктивному здоров`ї майбутнього нокоління. Дорослі часто думають, що їхні діти знають уже все, що сто-сується статі. Психологи стверджують, що саме психологічні особливості дівчат і хлопців, нормативна статева поведінка, наслідки ранніх статевих стосунків та засоби контрацепції цікавлять підлітків найбільше, починаючи вже з 6-7 класу. Частково школа вирішує це питання шляхом введення спецкурсу „ Статеве виховання” та „Етика і пихологія сімейного життя”. Як психологічний супровід спецкурсу „Статеве виховання” учням, педа-гогам і батькам обласним науково-методичним центром практичної і со-ціальної роботи розроблено та видано посібник „Основи психосексуальної культури”, де подається необхідна інформація і даються відповіді на основні питання статі у поєднанні з моральними нормами нашого суспільства.

У процесі фомування здорового, повноцінного життя молодих людей велику роль відіграє вміння дорослих зорієнтуватися у складнощах і особливостях молодіжної субкультури, знання про поведінкові реакції, які виникають у цьому віці. Саме ними пояснється пояснюється незалежність багать ох підлітків до різного роду неформальних угрупувань. Надзвичайно важливо дорослим знати вікових періодів, бути обізнаними в питаннях молодіжної суб-культури, обговорювати з дітьми їхні інтереси та уподобання, знаходити шляхи реалізації цих інтересів, залучаючи дитину до відповідних гуртків, секцій, клубів. Цьому сприятимуть такі активні форми роботи з батьками, як тренінги та ділові ігри, психологічна просвіта батьків через батьківські всеобучі, школи педагогічної майстер-ності тощо.

Якщо батьки цікавляться життям дитини, радіють за неї, підтримують її у різних життєвих ситуаціях, тоді й віддача буде відповідною, і посіяне зерно проросте багатим на вдячність врожаєм.

Виховання дитини починається від її народження. Якою вона виросте, значною мірою залежить від її батьків. Батьки в родині мають виконувати функції педагога освітню ( передача життєво значущої інформації), вихов-ну ( засвоєння норм життя в людському суспільстві ), розвиваючу ( підви-щення індивідуального потенціалу ).

Але здебільшого батьки немають спеціальної педагогічної або психологічної освіти. Які ж знання особливо потрібні їм ? Психологічні зняння. Саме вони дають можливість збагнути закономірності розвитку дитини у різні вікові періоди, зрозуміти індивідуальність дитини, з`ясувати психологічний зміст помилок і труднощів у вихованні. Педагогічні знання. Батьки повинні не просто впливати на дитину в конкретних ситуаціях, а вибудувати цілісну, логічно виправдану виховну систему.

Загальна ерудиція. Батьки для дитини спочатку є джерелом інформації про навколишній світ, а згодом - провідником у світі знань і людських взаємин. Нерідко широкий світогляд, здатність відповісти на дитячі запитання стають основою авторитету матері, батька.

У міжнародній теорії і практиці немає термін „виховання батьків”, який значно ширший за змістом. У нього закладена суть, яка виявляється в допомозі батькам у виконанні ними виховної функції і зачіпає всі сторони сімейного життя.

Хто і як може допомогти батькам у вихованні дітей Можливо, саме в школі, яка займається не тільки навчанням, але й вихованням дітей, необ-хідно створити стимулююче середовище для розгортання спеціальної роботи щодо виховання батьків. Для цього можливо використати наступні види та методи роботи: -відкриті уроки для батьків -дні відкритих дверей -батьківські збори -бесіди ( колективні, групові, індивідуальні) -оформлення куточків для батьків -підготовка тематичних папок і ін. Представлені матеріали допоможуть батькам та педагогам об`єднати свої зусилля щодо спільного завдання - виховання гармонічної, всебічно розвинутої особистості.

2.2. Методи визначення сімейної ситуації
Практичне вивчення взаємодії батьків і дітей неможливе без застосування конкретних методів психологічної діагностики. Методики психодіагностики групують за різними критеріями. Виходячи з структурних особливостей методик, виокремлюють чотири групи методів діагностики ставлення бать-ків до дітей - бесіда та інтерв`ю, проективні, опитувальники, цілеспрямо-ване або включене спостереження реальної поведінки і взаємовідносин.

Слід зауважити, що не всі методи підлягають такій класифікації, деякі поєд-

нують у собі елементи різних груп методів.Малюнок дитини може розгляда- тися як своєрідне інтерв’ю, отримане з допомогою художніх засобів, а від- мінністю цього інтерв’ю є його проективний характер, оскільки в малюнку не рідко проявляються такі емоційні переживання дітей, які ними повністю не усвідомлюються або про які діти не хочуть розповідати.

Стосовно предмета діагностики стандартні діагностичні методики О.Шме-льов(1993)поділяє на шість типів:

-Психофізіологічні властивості індивідуальності членів сім’ї.Вивчення цих властивостей пов’зане із завданнями діагностики і прогнозуванням сімей- ної стабільності на основі вимірювання ступеня сімейної сумісності типів ВНД, характеристик темпераменту.

-Характерологічні властивості індивідуальності членів сім’ї.Для діагностики цих властивостей застосовуються особистісні методики, тести-опитувальни- ки на зразок ММРІ, 16 PF, ПДО та ін.

-Характеристики когнітивної сфери членів сім’ї: когнітивний стиль, когнітив-на складність, інтегральні характеристики структури свідомості.

Характеристики ціннісно-мотиваційної сфери членів сім`ї: ціннісні орієнта-ції, сімейні цінності.

Характеристики внутрішньосімейного спілкування і взаємодії. Для їх виз-начення зазвичай застосовують апаратурні та ігрові методики.

У наведеній класифікації очевидним є вузьке розуміння взаємодії, її інтерактивне значення. Якщо ж під взаємодію розуміти більш широке явище, то необхідно, у першу чергу, враховувати важливість спільного вивчення і взаємодії, і відношень. Керуючись такими міркуваннями, вчені поділяють методики діагностики дитячо-батьківських стосунків на дві групи: одні досліджують міжособистісні відносини в системі „батьки-дитина” очима батьків, інші – очима дитини.

Серед методик вивчення міжособистісних відносин у системі „батьки-дитина” очима дитини найбілбш популярними є графічний тест „Соціогра-ма сім`ї ( Е. Ейдеміллер, В. Юстіцкіс), тест М.Люшера, „Малюнок сім`ї”, які широко використовуються у численних дослідженнях взаємодії завдяки простоті процедури проведення й точності показників, що одержуються в результаті роботи. Практика роботи з дітьми 3-5 років засвідчила ефективність використання малюнків на різні теми ( „Наш дім”, „Дім”, „Свято”). Широко відома також проективна методика Р.Жиля, що дослід-жує міжособистісні відносини дитини і її сприйняття внутрісімейних сто-сунків. Методики, тести, опитувальники , анкети, додаються.

Висновки

Підводячи підсумок, зазначимо, що пропонований перелік соціально- психологічних чинників не вичерпує себе, а лише підкреслює багатогранність та актуальність окресленої проблеми. Ефективне й успішне розв`язання багатьох питань становлення особистості у сім`ї безпосередньо пов`язано із соціальною зрілістю самих батьків, зокрема їх психоло- педа-гогічною компетентністю й особистісним зростом. Відтак не зменшується актуальність досліджень впливу сім`ї на соціалізацію особистості в сучас-них умовах економічного, політичного й духовного відродження населення України, віднаходженні шляхів допомоги батькам з питань становлення підростаючої особистості та збагачення власного соціального досвіду. Вивчаючи міжособистісні відносини в системі „ батьки- дитина” я в своїй курсовій роботі звертала увагу на особливості сімейного виховання, бать-ківські установки і реакції, ставлення батьків до дитини і життя у сім`ї, порушення виховного процесу в сім`ї, причини відхилень у сімейному вихованні, типи виховання, рівень батьківської компетентності, поінфор-мованості про дитину. Отже, якщо батьки з повагою відносяться до індивідуальності дитини (вра-хування бажань, інтересів, потреб), її самостійності, допомога у пошуку шляхів виходу зі складних ситуацій, формування систем цінностей та збе-реження в сім`ї емоційного комфорту, підвищується психологічна освіта батьків, набуття знань, урахування індивідуальних та вікових особливостей дитини, забезпечення тісного взаємозв`язку і взаємодії зі школою та інши-ми дитячими колективами. Лише дружні, відкриті стосунки дитини з батьками, взаємодопомога, турбота та увага забезпечать добрі відносини в сім`ї, бажаний результат виховання.



Список використаних джерел

1. Адлер А. Н аука жить.- К;1997. 2.Андреева Т. Семейная психология. - СПб:”Речь”,2004. 3.Берн Э. Игри, в которые играют люди ( психология человеческих взаи моотношений). Люди, которые играют в игри (психология человеческой судьбы).- СПб.- М.:Университетская книга „АСТ”,1998. 4.Дружинин В.Н. Интелектуальное развитие детей в семье / Психология семи.- Екатеринбург: „Деловая книга”, 2000. 5.Иьин Е.П. Мужчины и женщины в семье / Дифференциальна психози-ология мужчины и женщины.-Спб: „Питер”, 2003. 6.Кравець. Психологія сімейного життя : Навчальний посібник.- Тернопіль: „Богдан”, 1995. 7.Крайг Г. Психология развития.- СПб: „Питер”, 2002. 8.Литвин-Кіндратюк С.Д. Вплив сім`ї на розвиток стресостійкості дитини /Родинні взаємини і проблеми виховання дітей : Збірник статей //За ред. В. Костіва. -Івано-Франківськ, 1995. 9..Мацумото Д. Психология и культура.- СПб: пройм-ЕВРОЗНАК, 2002 10.Мойсеєнко Л.А. Психологія творчого математичного мислення.-Івано-Франківськ: „Факел”.2003. 11.Орбан-Лембрик Л.Е. Лембрик С.П. Шлюбно-сімейні взаємини і стабіль-ність родинного життя // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія .- Івано-Франківськ:ВДВ ЦІТ,2006. 12.Психология семейных отношений с основами семейного консультирова-ния / Под. Ред. Е.Г.Силяевой.- М.:Изд. Центр „Академия”,2002. 13.Ричарсон Р.Силы семейных уз: Руководство по психотерапии в помощь семье.- Спб,1994 14.Семиченко В.А., Заслуженюк В.С. Мистецтво взаєморозуміння. Психологія та педагогіка сімейного спілкування: Навч. Посібник.-К.:”Веселка”,1998. 15.Федоришин Г.М. Особливості емоційного компоненту взаємодії подруж-жя/ Збірник наукових праць: філософія, соціологія,психологія.-Івано-Франків-ськ: Видавництво”Плай”,2005. 16.ФроммЭ. Азбука для родите лей.-М.:”Прогрес”,1994. 17.Хьел Л., Зиглер Д. Теория личности.-СПб:”Питер”,2005. 18.Швейцар М. Воспитание ребенка / Роди тели и дети/ Под. Ред. Д.Я.Райгородського.- Самара:Изд.дом БАХРАХ-М, 2003. 19.Харан О. Стосунки батьків і дітей та їхній вплив на віктимність поведінки підлітків//Соціальна психологія.-2005. 20.Шнейдер Л..Б. Психология семейних отношений: Курс лекцій.-М.: Апрель-Пресс.2000. 21.Эйдемиллер Э.Г.,Юстицкис В.В. Психология и психотерапія семи.-СПб: „Питер”,2002.
1   2


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка