«Реалізація теоретичних та практичних засад випереджаючої освіти для сталого розвитку в умовах сільської школи»



Сторінка1/3
Дата конвертації23.03.2017
Розмір4.71 Mb.
  1   2   3
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Головне управління освіти і науки

Дніпропетровської облдержадміністрації

Відділ освіти Криворізької райдержадміністрації



«Реалізація теоретичних та практичних засад випереджаючої освіти для сталого розвитку в умовах сільської школи»

Матеріали районної

науково-практичної конференції
9 січня 2013 року

с. Лозуватка

Упорядник:

Т.А. Ланчковська – завідуюча районним методичним кабінетом відділу освіти Криворізької районної державної адміністрації.

Збірка містить матеріали доповідей учасників районної науково-практичної конференції «Реалізація теоретичних та практичних засад випереджаючої освіти для сталого розвитку в умовах сільської школи» з визначенням основних аспектів реалізації стратегії сталого розвитку, як основи модернізації сучасної системи освіти, аналізом шляхів впровадження конкретних інновацій у навчально-виховний процес навчальних закладів Криворізького району.

Розраховано на керівників районних методичних служб, директорів, заступників директорів з навчально-виховної роботи, педагогічних працівників навчальних закладів освіти.





Шановні колеги!

Новому періоду розвитку людства, а саме, постіндустріальної ери цивілізації, епохи організаційних, діяльнісних та інформаційних технологій, технологічної культури, дбайливого ставлення до довкілля та здоров'я людини, має відповідати нова філософія освіти, нові освітні системи, нові моделі навчання.
Передумови їх створення виникли протягом другої половини XX століття, коли відбулося оформлення концепції сталого розвитку суспільства. Постановою Кабінету Міністрів України за № 634 затверджено Комплексну програму реалізації на національному рівні рішень, прийнятих на Всесвітньому саміті зі сталого розвитку, на 2003-2015 роки, складовими якої є системна перебудова вітчизняної освіти на засадах сталого розвитку. Цей процес є важливим напрямом інтеграції вітчизняної освіти до європейського освітнього простору.

Основною ціллю освіти для сталого розвитку у контексті системних завдань реформування вітчизняної освітньої системи доцільно визначити як сприяння становленню всебічно освіченої, соціально активної особистості, яка розуміє нові явища та процеси суспільного життя, володіє системою поглядів, ідейно – моральних принципів, норм поведінки, які забезпечують готовність до соціально відповідальної діяльності та неперервної освіти протягом всього життя в швидко змінному світі.

Освіта для сталого розвитку – процес навчання тому, як приймати рішення, необхідні для забезпечення довгострокового майбутнього економіки, екології, соціальної справедливості. Розвиток мислення, орієнтованого на стале майбутнє та відповідних смисложиттєвих цінностей і пріоритетів – ключова задача освіти в ХХІ столітті.

На вирішення саме цих задач була розроблена Муніципальна програма розвитку освіти Криворізького району «Освіта для сталого розвитку» на період 2009 – 2015 рр., затверджена колегією відділу освіти 24 вересня 2009 року.

Програма «Освіта для сталого розвитку» розроблена відділом освіти на виконання комплексної програми «Освіта для сталого розвитку», погодженої головним управлінням освіти і науки Дніпропетровської облдержадміністрації 03 червня 2009 року та затвердженої рішенням Вченої ради ДОІППО 02 червня 2009 року.

На сьогодні теорія сталого розвитку є безальтернативною методологічною основою розробки проблем розвитку суспільства як на загальноцивілізаційному, так і на національному та місцевому рівнях.



Сьогодні ми маємо напрацювання, які містять не лише теоретичне обгрунтування проблеми, а й конкретні практично спрямовані програми та проекти. Саме ці напрацювання і покладені у зміст доповідей та виступів педагогічних працівників – учасників науково-практичної конференції «Реалізація теоретичних та практичних засад випереджаючої освіти для сталого розвитку в умовах сільської школи».

Кравчик Людмила Володимирівна,

начальник відділу освіти

Криворізької райжержадміністрації

ПРОГРАМА

районної науково – практичної конференції


«Реалізація теоретичних та практичних засад випереджаючої освіти для сталого розвитку в умовах сільської школи»
09 січня 2013 року

Лозуватська СЗШ №1




9.00 – 9.30

Збір учасників конференції, реєстрація

9.30 – 11.00

Пленарне засідання конференції (актова зала)

Головуюча Кравчик Людмила Володимирівна, начальник відділу освіти






Виступаючі:

  1. Трофименко Світлана Олександрівна, директор Широківської СЗШ

Випереджаюча освіта для сталого розвитку: від теорії до практики

2. Дмитренко Галина Олександрівна, вчитель Гейківської СЗШ

Екологічне виховання та моральна культура особистості: шляхи формування

3. Фуголь Надія Русланівна, директор Лозуватської СЗШ №1



Створення моделі школи життєтворчості особистості в умовах реалізації основних засад випереджаючої освіти для сталого розвитку

  1. Леонтьєва Ольга Миколаївна, методист РМК

Формування освітнього медіа середовища та робота педагогів району в інформаційно-освітньому просторі Дніпропетровщини як основа впровадження сталого розвитку

  1. Ланчковська Тамара Анатоліївна, завідуюча РМК

Нові підходи до розвитку компетентностей педагогічних працівників в умовах впровадження основних засад сталого розвитку

  1. Тлустенко Світлана Сергіївна, психолог Радушанської СЗШ

Система психолого-педагогічного проектування для сталого розвитку в умовах сільської школи

  1. Гродікова Олена Володимирівна, вчитель художньої культури та етики Зеленопільської НСЗШ

Культурологічні підходи в системі креативного навчання та виховання в інтересах сталого розвитку

  1. Прилипко Раїса Михайлівна, заступник директора з виховної роботи Надеждівського НВК

Школа здоров’я – дорога в майбутнє – девіз освіти сталого розвитку

11.00 – 11.15

Технічна перерва: перехід до аудиторій для секційної роботи

11.15 – 12.45

Робота у секціях

Секція №1

«Роль природничих дисциплін у становленні екологічно освіченої особистості школяра за умов впровадження засад випереджаючої освіти для сталого розвитку.»




Керівник секції: Трофименко Олена Дмитрівна, методист РМК

Секретар: Соколовська Т.В., вчитель Лозуватської СЗШ №1, керівник РМО вчителів географії.






Виступаючі:

1. Трофименко Олена Дмитрівна, методист РМК



Діяльність вчителів природничого циклу у становленні екологічної освіченої особистості за умов впровадження засад випереджаючої освіти для сталого розвитку

2. Соколовська Тетяна Вікторівна, вчитель географії Лозуватської СЗШ №1



Екологічна культура – складова свідомої креативної особистості

3. Шевченко Світлана Вікторівна, вчитель біології Лозуватської СЗШ №1



«Ніщо на землі не проходить безслідно»

4. Дрозд Тетяна Миколаївна, вчитель хімії та біології Златоустівської СЗШ



Діяльність вчителя природничого циклу у становленні екологічно освіченої особистості школяра

5. Бондаренко Тетяна Василівна, вчитель географії та біології Радушанської СЗШ



Екологічне виховання в урочний та позаурочний час

6. Яровий Василь Володимирович, вчитель хімії та біології Недайводської СЗШ-сад



Етапи природоохоронної роботи вчителів природничих дисциплін

7. Пініч Лариса Григорівна, вчитель біології Лозуватської СЗШ №1



Три складові екологічної культури

8. Соколовська Тетяна Вікторівна, вчитель географії Лозуватської СЗШ №1



Підбиття підсумків роботи секції

Секція №2

«Випереджаюча освіта для сталого розвитку як основа модернізації сучасної системи суспільно-гуманітарної освіти: методологія, методика, технології»




Керівник секції: Кривошея Марина Михайлівна, методист РМК

Секретар: Печенівська С.І., вчитель Недайводської СЗШ, керівник РМО вчителів української мови та літератури.






Виступаючі:

1. Печенівська Світлана Іванівна, вчитель Недайводської СЗШ, керівник РМО вчителів української мови та літератури



Моніторинг випереджаючої освіти для сталого розвитку як основи сучасної системи суспільно-гуманітарної освіти

2. Рябченко Наталія Григорівна, вчитель англійської мови Златоустівської СЗШ



Особистісно-зорієнтоване навчання як один із розвитків сталої освіти

3. Філоненко Тетяна Олександрівна, вчитель української мови Златоустівської СЗШ



Методика викладання гуманітарних наук в системі випереджаючої освіти для сталого розвитку

4. Вімба Наталія Володимирівна, вчитель англійської мови Надеждівського НВК



Методика викладання англійської мови в системі випереджаючої освіти для сталого розвитку

5. Напханенко Олена Миколаївна, вчитель української мови Широківської СЗШ



Формування компетентностей випереджаючої освіти для сталого розвитку засобами рідної мови

6. Дериглазова Юлія Миколаївна, вчитель англійської мови Гейківської СЗШ



Активні форми і методи випереджаючої освіти для сталого розвитку на уроках англійської мови

7. Вічканова Любов Кіндратівна, вчитель української мови Лозуватської СЗШ №1



Зростаємо на народній педагогіці

8. Карпенко Тетяна Віталіївна, вчитель російської мови та світової літератури Лозуватської СЗШ №1



Формування духовних якостей особистості у процесі вивчення світової літератури

9. Лузганова Наталія Григорівна, вчитель історії Веселівської СЗШ



Методи і технології випереджаючої освіти для сталого розвитку на уроках історії та суспільствознавства

10. Збарах Світлана Миколаївна, вчитель історії Лозуватської СЗШ №2



Майбутнє школи за випереджаючим навчанням

Секція №3

«Фізико-математична освіта, як компонент інформаційної та медіа освіченості школярів в інтересах сталого розвитку»




Керівник секції: Бібік Тамара Леонідівна, методист РМК

Секретар: Чабаненко Л.В., вчитель Червоношахтарської СЗШ, керівник РМО вчителів фізики.






Виступаючі:

1. Глотенко Олеся Іванівна, вчитель математики Недайводської СЗШ-саду



Сучасний урок - грамотне відображення педагогічної системи вчителя

2. Чабаненко Людмила Віталіївна, вчитель фізики Червоношахтарської СЗШ



Використання міжпредметних зв’язків у системі формування інформаційної культури школярів в умовах впровадження креативної освіти

3. Ертман Ігор Сергійович, вчитель математики та інформатики Лозуватської СЗШ №1



Організація і контроль самоосвіти учнів засобами інформаційних технологій

4. Остренко Олександр Анатолійович, вчитель інформатики Червоношахтарської СЗШ



Реалізація теоретичних та практичних засад випереджаючої освіти для сталого розвитку в умовах сільської школи при впровадженні профільних курсів за вибором на уроках інформатики

5. Тищенко Валентина Вікторівна, вчитель математики Зеленогайської НСШ



Особливості освітньої діяльності вчителя в світлі розвитку інформаційних технологій

6. Орел Альона Анатоліївна, вчитель математики Лозуватської СЗШ №1



Формування математичних компетентностей особистості засобами інноваційних технологій на уроках математики

Секція №4

«Системний підхід до впровадження основних засад сталого розвитку через забезпечення наступності між дошкільною та початковою освітою




Керівники секції: Леонтьєва Алла Олексіївна, методист РМК

Тебеньова Ірина Арнольдівна, методист РМК

Секретар: Каращук Л.А., вчитель Лозуватської СЗШ №1, керівник РМО вчителів 4-х класів.





Виступаючі:

1. Леонтьєва Алла Олексіївна, методист РМК



Сучасні підходи до реалізації наступності між дошкільною та початковою ланками освіти

2. Ертман Катерина Григорівна, учитель початкових класів Лозуватської ПШ-саду



Інтерактивна вправа «Акваріум»

3. Черепанова Таміла Григорівна, учитель початкових класів Христофорівської СЗШ, Туз Людмила Михайлівна, вихователь Христофорівського ДНЗ «Буратіно»



Забезпечення наступності між ДНЗ та початковою школою щодо підготовки дітей до навчання в школі

4. Пікуля Галина Василівна, учитель початкових класів Глеюватської НСШ, Колеснікова Людмила Віталіївна, вихователь Глеюватського ДНЗ «Віночок»



Адаптаційно-розвивальні заняття з корекції тривожності та сором’язливості як складових неуспішності в навчанні

5. Онищенко Олена Вікторівна, учитель початкових класів Грузької НСШ-саду, Лаврова Людмила Миколаївна, вихователь Грузького НВК



Проблема наступності у формуванні ціннісного ставлення до навчання у дошкільнят та молодших школярів

6. Тебеньова Ірина Арнольдівна, методист РМК



Презентація районного проекту «Партнерська взаємодія дошкільної та початкової ланок освіти»

Секція №5

«Формування професійної майстерності педагога мистецьких дисциплін в умовах випереджаючої освіти для сталого розвитку»




Керівник секції: Трухачова Вікторія Вікторівна, методист РМК

Секретар: Остренко Ю.В., вчитель Червоношахтарської СЗШ, керівник РМО вчителів образотворчого мистецтва.






Виступаючі:

1. Іванова Вікторія Віталіївна, заступник директора з НВП, вчитель музики Гейківської СЗШ



Інноваційна діяльність вчителя в процесі викладання предметів мистецького циклу в умовах випереджаючої освіти сталого розвитку

2. Мельниченко Андрій Вікторович, вчитель образотворчого мистецтва Радушанської СЗШ



Виховання художньо-естетичних здібностей учнів через освіту сталого розвитку

3. Шляхова Людмила Анатоліївна, вчитель музики Глеюватської НСШ



Розвиток креативної особистості засобами інтеграції навчальних предметів мистецького циклу

4. Рябчій Галина Сергіївна, вчитель музики Надеждівського НВК



Позакласна та позашкільна діяльність учнів як один з напрямків розвитку естетичної культури

РЕКОМЕНДАЦІЇ

учасників районної науково-практичної конференції

«Реалізація теоретичних та практичних засад випереджаючої освіти для сталого розвитку в умовах сільської школи»

(09 січня 2013 року, Лозуватська СЗШ №1)



Новому періоду розвитку людства, а саме, постіндустріальної ери цивілізації, епохи організаційних, діяльнісних та інформаційних технологій, технологічної культури, дбайливого ставлення до довкілля та здоров'я людини, має відповідати нова філософія освіти, нові освітні системи, нові моделі навчання.

Основною ціллю освіти для сталого розвитку у контексті системних завдань реформування вітчизняної освітньої системи доцільно визначити як сприяння становленню всебічно освіченої, соціально активної особистості, яка розуміє нові явища та процеси суспільного життя, володіє системою поглядів, ідейно – моральних принципів, норм поведінки, які забезпечують готовність до соціально відповідальної діяльності та неперервної освіти протягом всього життя в швидко змінному світі.

Освіта для сталого розвитку – процес навчання тому, як приймати рішення, необхідні для забезпечення довгострокового майбутнього економіки, екології, соціальної справедливості. Розвиток мислення, орієнтованого на стале майбутнє та відповідних смисложиттєвих цінностей і пріоритетів – ключова задача освіти в ХХІ столітті.

Сьогодні освіта вже не підготовка до життя, а спосіб життя, тому теорія сталого розвитку є безальтернативною методологічною основою розробки проблем розвитку суспільства як на загальноцивілізаційному, так і на національному та місцевому рівнях.



Безперечно маючи напрацювання, які містять не лише теоретичне обгрунтування проблеми, а й конкретні практично спрямовані програми та проекти, виходячи з обговорення основних пріоритетних напрямків модернізації сучасної освіти на засадах моделі випереджаючої освіти для сталого розвитку та з метою забезпечення її широкої підтримки, учасники конференції

РЕКОМЕНДУЮТЬ

1. Активно впроваджувати основні засади комплексної програми «Освіта для сталого розвитку», як інноваційні технології європейського зразка та механізму переходу системи освіти на міжнародні та європейські стандарти освіти.

2. Втілювати комплексний, системний підхід у впровадженні принципів сталого розвитку в навчально-виховний процес та позакласну діяльність з метою формування ключових компетентностей.

3. Здійснювати аналітичну діагностику розвитку творчих та інтелектуальних здібностей, ціннісних орієнтацій, рівня соціальної активності, екологічної культури, духовного розвитку, ставлення до свого здоров’я.

4. Відпрацьовувати методику інтеграції принципів сталого розвитку у шкільні предмети, активізуючи експериментальну діяльність педагогічних працівників.

5. Звернути особливу увагу на розвиток Єдиного освітньо – інформаційного простору області, впровадження інформаційно-комунікаційних, мультимедійних технологій у навчально-виховний процес.

6. Використовувати проектні технології та технології продуктивного навчання з метою стимулювання креативності особистості школяра.

7. Враховувати сучасні вимоги до організації навчального процесу на основі нових Державних стандартів початкової, базової та повної середньої освіти, профільного навчання

8. Творчо переосмислювати засади випереджаючої освіти для сталого розвитку, формування креативної компетентності, ІКТ та медіа освіченості школярів для активного впровадження.

9. Взяти до уваги та поширювати досвід навчальних закладів, які працюють у режимі експериментальну, є опорними закладами з різних напрямків діяльності.

10. У виховній практиці культивувати дитиноцентричну парадигму освіти, гуманістичні цінності, здоров’язберігаючий спосіб життя в екологічно безпечному середовищі.



ПЛЕНАРНА ЧАСТИНА
Трофименко Світлана Олександрівна,

директор Широківської СЗШ



ВИПЕРЕДЖАЮЧА ОСВІТА ДЛЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ:

ВІД ТЕОРІЇ ДО ПРАКТИКИ
Проблема виживання й подальшого існування людства гостро постала вже у другій половині XX ст. Вона обумовлена багатьма чинниками. Зокрема, швидким вичерпанням природних ресурсів; екологічною кризою; несприятливою демографічною ситуацією; злиднями і голодом у багатьох регіонах світу; постійними конфліктами в суспільстві. На перехресті проблем виникла концепція сталого розвитку суспільства як такого, що надійно забезпечує збереження довкілля і задоволення потреб не лише сучасності, а й наступних поколінь людства.

На Міжнародній конференції «Навколишнє середовище для Європи», яка відбулася в м.Києві, було визнано, що освіта є одним із головних інструментів, які забезпечують охорону навколишнього середовища та сталий розвиток.

Стратегія сталого розвитку стала результатом екологізації наукових знань, а також їхнього пристосування до соціально-економічних потреб людства, що розпочалися вже у 70-тих роках ХХ століття, коли були створені неурядові наукові організації з вивчення глобальних процесів на Землі.

В 1972 р. відбулася Стокгольмська конференція – Конференція ООН із довкілля людини. Вона мала на меті осмислити не лише сутність екологічної кризи, що насувалася на людство, а й шляхи її подолання і надавала пріоритетного значення екологічній проблематиці.

В 1980 р. – в доповіді «Стратегія збереження світу», що була підготовлена американськими вченими, вперше було вжито термін «сталий розвиток». У доповіді йшлося про те, що шкода, яку людина завдає природі внаслідок розвитку своєї неконтрольованої діяльності, може бути невідворотною катастрофою для всього людства. Дедалі відчутнішою стає обмеженість природних ресурсів планети, а отже й об’єктивна необхідність коригувати масштаби їх використання, темпи світового економічного прогресу, неминуче пов’язаного з антропогенним тиском на природу.

У 1987 р. у доповіді «Наше спільне майбутнє» прем’єр-міністр Норвегії Гро Харлем Брундтланд (очолював спеціальну комісію ООН із довкілля та розвитку) вперше розкрила зміст нового поняття: «сталим» почали називати такий розвиток суспільства, що «задовольняє» потреби сучасності, але не ставить під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольняти свої життєві потреби.

Було поставлено завдання «примирити» навколишнє середовище і розвиток суспільства. Сталий розвиток характеризується багатьма аспектами. Він припускає:


  1. Екологічно сталий розвиток. Його передумовами є: біологічна розмаїтість локальних, регіональних і глобальних екологічних систем; досить обмежена економічна діяльність у природному середовищі, що здійснюється з урахуванням обмеженості ресурсів і можливостей самовідновлення.

  2. Соціально справедливий розвиток. Сталий розвиток надає людям рівні можливості й права на досягнення відповідних життєвих умов, зберігаючи рівну міру відповідальності за рішення, що приймаються в їх країнах і глобальному співтоваристві.

  3. Інтелектуально й етично вільний розвиток. Сталий розвиток надає людям необмежені можливості для їхньої інтелектуальної активності, етичної зрілості, підтримки й процвітання культурної розмаїтості, збереження етичної наступності поколінь.

В 1992 р. на Всесвітньому Саметі у Ріо-де-Жанейро – на конференції ООН із проблем навколишнього середовища та розвитку, був прийнятий програмний документ «Порядок денний на XXI століття», який поставив для всіх країн світу головну мету на майбутнє – просування шляхом сталого розвитку суспільства.

Освіта, як вже зазначалося, є фундаментом сталого розвитку. У главі 36 «Порядку денного на ХХІ століття» зазначено, що необхідною умовою реалізації концепції сталого розвитку є підвищення рівня розвитку освіти. З’являється окреме поняття – «освіта для сталого розвитку».

Освіта для сталого розвитку – це сучасний підхід до організації

навчального процесу, який включає інформування членів суспільства про основні проблеми сталого розвитку, формування світогляду, що базується на засадах сталості, переорієнтацію навчання з передачі знань на встановлення діалогу, орієнтацію на порушення та практичне розв’язання місцевих проблем.

У «Порядку денному на XXI століття» визначені найважливіші завдання освіти для сталого розвитку:


  • удосконалення базової шкільної освіти – утворене суспільство повинне бути відповідним чином інформовано в області стану й перспектив сталого розвитку. Нації з високим рівнем неграмотності й некваліфікованих трудових ресурсів мають занадто мало шансів і можливостей для майбутнього сталого розвитку;

  • переорієнтація змісту й методів існуючої освіти на завдання сталого розвитку – йдеться про конструювання нової педагогічної системи, що інтегрує в деяку органічну цілісність проблеми навколишнього середовища, економіки й суспільства. Особливу увагу в змісті освіти треба приділяти практичним вмінням раціонально й екологічно правильно господарювати, підтримувати здоровий спосіб життя, брати активну участь у демократичному суспільстві й жити повноцінним сталим життям;

  • розвиток суспільної думки й місцевих ініціатив – початковою умовою сталого навчання є забезпечення повної грамотності й прийнятного рівня екологічної свідомості широких верств населення;

23 березня 2005 р. ЄЕК ООН видала документ «Стратегія освіти для сталого розвитку». Суть прийнятої Стратегії полягає в декількох позиціях. Насамперед, це перехід освіти від простої передачі знань і навичок, необхідних для існування в сучасному суспільстві, до формування готовності діяти й жити в мало передбачуваному майбутньому світі, у швидко мінливих екологічних і соціально-економічних умовах.

І з 2005 по 2015 рр. розпочалася Декада ООН освіти в інтересах сталого розвитку – Україна, як член Європейської економічної комісії ООН, взяла на себе зобов’язання щодо виконання європейської Стратегії освіти для сталого розвитку у встановлені строки.

І етап – до 2007 року, ІІ етап – до 2010 року, ІІІ етап – до 2015 року.

І зрозуміло, що перегляд пріоритетних завдань освітньої політики країни неминучий, освіта задля сталого розвитку – невідворотний шлях розвитку освіти будь-якої країни, незалежно від її матеріального благополуччя, економічного напрямку й політичного ладу. Отже, впровадження освіти для сталого розвитку впрактику навчальних закладів є досить актуальним. Але це питання не є абсолютно новим у педагогічній практиці. З огляду на змістовну складову, основні підходи, принципи освіти для сталого розвитку можна константувати її тісний зв'язок з екологічною освітою.

Колектив Широківської СЗШ з січня 2012 року в рамках обласного проекту «Випереджаюча освіта для сталого розвитку» працює над проблемою «Розвиток комплексу життєвих компетенцій особистості в умовах системи школи випереджаючої освіти для сталого розвитку». Основною метою є створення системи розвитку інноваційної особистості життєво компетентної, здатної жити і діяти в демократичному суспільстві. Головними завданнями є обґрунтування нової концепції розвитку школи, експериментально перевірити її життєздатність; визначення основних складових системи розвитку інноваційної особистості і запровадження в педагогічний процес інноваційної технології саморозвитку особистості. З цією метою впроваджено факультативні курси «Щаслива планета» (3-4 класи), «Уроки стійкого розвитку» (8-9 класи), особливість яких полягає в тому, що вони не тільки дають нові знання, а й формують у дітей нові моделі поведінки та дії, які відповідають потребам стійкого розвитку нашої країни і планети в цілому.

Застосування екологічної тематики в навчальні предмети дозволило зацікавить учнів проблемами екології. Діти залучаються до волонтерської діяльності, проводять екологічні піаракції для жителів Широківської територіальної громади, випускають екологічні вісники, створюють нові екологічні проекти.

В рамках проекту «Місцевий розвиток орієнтований на громаду» (спільний проект Європейської комісії та Програми Розвитку ООН) колектив школи, батьківський комітет долучились до акції з енергозбереження, а саме: заміна вікон будівлі школи, що дозволить ощадливіше використовувати природні ресурси.

Ефективною є спільна дослідницька діяльність вчителів та учнів. Робота гуртка «Юний орнітолог» спрямована на збереження птахів рідного краю. Реалізація завдань, які ставлять перед собою члени гуртка, передбачає співпрацю з іншими організаціями.

В школі діє дитяча організація «ЕКОС», яка є ініціатором різноманітних заходів, спрямованих на вирішення екологічних проблем сучасності.

Таким чином, якщо дотепер зміст освіти складався зі знань минулого й сьогодення, то сьогодні стоїть завдання додання освіті випереджального характеру. Перед випереджальною освітою в інтересах сталого розвитку постають завдання забезпечити формування в молодого покоління нових форм мислення й поводження в навколишнім середовищі, які припускають уміння прогнозувати й планувати, мислити творчо, критично й самокритично.

Дмитренко Галина Олександрівна,

учитель Гейківської СЗШ


ЕКОЛОГІЯ ВИХОВАННЯ ТА МОРАЛЬНА КУЛЬТУРА ОСОБИСТОСТІ: ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ
Охорона довкілля — найважливіша проблема сьогодення. Саме через формування екологічного мислення в процесі екологічного всеобучу можна сформувати гармонійно розвинену особистість із екологічною культурою.

Населенню планети треба змінити своє ставлення до природи, свій стиль життя і діяльності. Саме через це в роботі вчителів нашого району питання екологічного виховання посідає одне із важливих місць.

Основними завданнями екологічної освіти є:


  • розширення та поглиблення наукових знань з біології та екології для забезпечення відповідального ставлення учнів до довкілля;

  • розширення знань про взаємозв’язки між організмами і довкіллям;

  • пропаганда екологічного та природоохоронного виховання;

  • формування гармонійної особистості з екологічним мисленням.

Екологічне виховання в закладах освіти починаються з дитячого садка. Дошкільнята працюють на дослідних ділянках, вчаться доглядати за рослинами. Під час екскурсій знайомляться із корисними і небезпечними рослинами, різноманітністю рослин і тварин.

Основною формою екологічного виховання в школі є все ж урок. Вже в початковій школі в курсі «Я і Україна. Навколишній світ» учні дістають перші знання про навколишнє середовище, людину, поведінку людей у довкіллі, дивосвіт життя.

Наприклад, знайомлячись з царством рослин вони вивчають особливості зовнішньої будови рослин, вчаться розрізняти дикі та культурні рослини, дерева, кущі і трави. Знайомляться з різноманітністю рослинного світу навколо школи та ближнього довкілля.

Вчителі початкових класів у співдружності із вчителями біології працювали над проблемами по вивченню рідного довкілля і результатом їх роботи стало створення районного альманаху для 3-4 класів «Мальовниче Криворіжжя». Причому своїми досягненнями вони поділились між собою на районному конкурсі-зльоті, що дало можливість і про природні красоти сусідів дізнатись і про свої розповісти. Курс «Природознавство. Довкілля» 5‑6 кл. дає можливість учням під час уроків серед природи проводити самостійні спостереження за поведінкою тварин, ростом і розвитком рослин на основі цих спостережень учні розробляють свої програми щодо охорони і збереження тих чарівних територій, рекреаційних зон, які є в їхніх населених пунктах. І тоді це виливається у весняні і осінні толоки, які стали вже доброю традицією в школах нашого району.

Учні 7 класу більш глибоко і детально займаються вивченням рослинного світу на уроках біології вони вчаться розпізнавати лікарські та отруйні рослини, доглядати на основі отриманих знань за культурними рослинами і саме тоді формується в учнів розуміння необхідності охорони окремих видів рослин, знання про види рослин, які використовуються для озеленення населених пунктів, житлових та службових приміщень. Переважно ця категорія учнів разом з вчителями приймає участь в обласних акціях «Плекаємо сад», «Ліси для нащадків», «Парки — легені міст і сіл».

«Галерея кімнатних рослин», «Вчимося заповідувати», «Первоцвіти Дніпропетровщини», «Мій рідний дім — моя земля», «На кращу навчально-виховну екологічну стежину», «Живи, земле», «Парад квітів біля школи». Кращі роботи учнів та вчителів району направляються в обласний еколого-натуралістичний центр, де вони успішно конкурують із роботами дітей і вчителів з інших міст і районів. Так за роботу «Вчимося заповідувати» Лозуватська СЗШ №1 в 2011р. отримала подяку від міністерства екології а учні Надеждівської СЗШ отримали подяку Всеукраїнського екологічного центру за участь в акції «Ліси для нащадків». У 2012р. в конкурсі «Яблука з дідусевого саду» учні Веселівської СЗШ зайняли І місце, а в конкурсі «Живи, земле» учні Гейківської СЗШ зайняли ІІ місце в області. Подяку за участь в обласному етапі конкурсу на зразкову навчально-виховну екологічну стежину отримала вчитель Валівської СЗШ Прокопець О. І. За кращий відеофільм «Перлини Криворіжжя. Інгулецький степ» зайняв ІІ місце в V обласному фестивалі відеофільмів «Дніпровська Перлина» учень Широківської СЗШ Сальник Артем.

Щорічно учні шкіл району приймають участь в обласному зльоті юнатів здебільше в секціях «Квітникарство та озеленення», «Сільське господарство», «Екологія» де неодноразово займали призові місця.

В нашому районі в кожній школі створено екологічні центри, завдання якого формувати в учнів поняття екологічної культури, виховувати бережне ставлення до природи, навколишнього середовища, пропаганда екологічних знань. Питанням екологічного виховання були присвячені семінари-практикуми вчителів біології на базі Новопільської СЗШ «Вдосконалення екологічної освіти та природоохоронної роботи в закладах району» у 2010‑2011 н. р., а у 2011‑2012 н. р. на базі Широківської СЗШ (яка доречі є опорною школою з екологічного виховання) було проведено семінар-практикум «Естетичне виховання учнів під час екскурсій та уроків милування природою». Вчитель біології Гейківської СЗШ Дмитренко Г. О. провела майстер-клас з екологічної освіти і виховання «Екскурсія на навчально-пізнавальну екологічну стежину: форми роботи» для заступників директорів району. Доречі ця екологічна стежина створена в 2008р. і в обласному конкурсі зайняла тоді ІІІ місце.

У 8 класі учні починають вивчати тваринний світ і мабуть я не помилюся, якщо скажу, що в кожній школі для цієї категорії учнів найбільшою подією є День птахів, що зимують та День зустрічі птахів. Обом цим святам передує ґрунтовна тривала підготовка — виготовлення годівничок, шпаківень і розвішування їх на деревах, проведення вікторини про птахів, що зимують та перелітних птахів нашої місцевості, конкурси на кращі малюнки птахів та цікавинки із життя птахів і т. д. Ось так невимушено і ненав’язливо відбувається поступове формування екологічного мислення, здійснюється елементарне виховання. Бо дійсно «все починається з малого…».

У старших класах приступають до вивчення курсів «Біологія людини» та загальна біологія і поступово формується у них розуміння того, що людина — частина природи, яка має тісні взаємозв’язки з окремими її складовими і її здоров’я та життя цілком і повністю залежить від стану довкілля. Досить результативним в цьому є метод проектів, та ТРВЗ — педагогіка (теорія розв’язування винахідницьких задач). І в 9 класі в розділі «Екологія людини», в курсі 11 класу можна запропонувати учням вирішити проблему і спрогнозувати наслідки розв’язків. «Взимку великі міста потерпають від снігу що випав. В Японії у місіті Тояма використовується оригінальний спосіб очищення вулиць від снігу. Спроектуйте свої способи розв’язання цієї проблеми та проаналізуйте їх екологічні наслідки».

В Японії проблема вирішується просто: під тротуарами прокладено труби з гарячою водою, яка підігрівається мікроорганізмами, що переробляють побутові відходи. В учнів, звичайно, є багато своїх пропозицій. Але простота вирішення проблеми в японському місті їх завжди дивує. Особливо їх тішить те, що можна в такий спосіб вирішити питання утилізації відходів. Бо ця проблема стоїть надзвичайно гостро сьогодні в кожному населеному пункті України — неважливо місто це чи село.

Ми її вирішуємо частково — «День довкілля», «День Землі» і просто «День допомоги рідній природі». Причому ініціатива йде від учнів, підтримується на засіданні парламенту школи і втілюється в життя.

Окрім того учні-старшокласники пишуть науково-пошукові роботи присвячені проблемі утилізації відходів, виступають з ними на захистах в районному конкурсі «Ерудит» та обласному конкурсі «Колія» в Криворізькому обласному ліцеї-інтернаті.

Все що роблять вчителі нашого району в царині екологічного виховання — здебільшого чистої води ентузіазм. Бо в районі працює в 23 школах 4 гуртки екологічного спрямування і 2 гуртки від ЦДЮТ. Керівник орнітологічного гуртка Сальник А. А. вже тривалий час займається моніторинговим дослідженням стану популяції хижих птахів у західній частині Дніпропетровської області. Має публікації в часописі, на базі його гуртка створено Дніпропетровський обласний осередок українського товариства охорони птахів. Відділ освіти Криворізької райдержадміністрації нагороджений грамотою головного управління освіти і науки за високий рівень еколого-натуралістичної роботи з учнями навчальних закладів (наказ від 24.08.2011р. №549/0/212-11).

Ось такими шляхами ми формуємо екологічну свідомість майбутніх дорослих українців. Бо наш девіз: «Ми не обираємо Батьківщини, але можемо вибрати, як прожити в ній».

Фуголь Надія Русланівна,

директор Лозуватської СЗШ №1

ФОРМУВАННЯ КЛЮЧОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ОСОБИСТОСТІ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ В КЛАСАХ ГУМАНІТАРНОГО ПРОФІЛЮ

Анотація. Стаття акцентує та коротко презентує окремі форми роботи педагогічного колективу в класах філологічного профілю. Розглядається зв’язок між розвитком творчих здібностей школяра та конкурентоспроможного сучасного випускника школи.

Нова філософія освіти, нові освітні стандарти, що постійно розробляються в суспільстві ведуть як педагога, так і учня не на стежку здобуття знань, а на шлях нової якості знання, інноваційної культури. І перш за все культури мовної. Розвиток основних ключових компетентностей у сучасного школяра дає можливість зростити нового громадянина України, який спроможний до самореалізації, самопізнання, інтеграції в соціокультурний простір. У руслі нової психолого-педагогічної думки випускник школи має бути високодуховною особистістю, розвиненою, здатною мобілізувати знання в реальній життєвій ситуації. Нова філософія освіти, яка веде до розкриття життєвого потенціалу людини, допомагає долати бар’єри між тими знаннями, які дитина набуває за шкільною партою і життєвими реаліями, життєва компетентність забезпечує життєстійкість, життєздатність та життєтворчість особистості.

У зв’язку з цим важливе місце має належати Концепції мовної та літературної освіти. Бо саме мова та література вербалізує життєву картину світу і цим самим є основою світогляду кожної особистості.

Учні старшої школи, яка є профільною, у процесі навчання мають цілісний світогляд і перспективи на майбутнє.

Випускник має відповідати на духовні, соціальні, культурні, господарські запити суспільства, нації, держави.

Навчання у профільному класі з філологічним напрямом може стати найближчим шляхом до даної мети, бо особистість інтелектуально розвинена, морально досконала, національно свідома, духовно багата, яка вільно володіє виражальними засобами сучасної української літературної мови, її стилями, різновидами, жанрами в усіх видах мовленнєвої діяльності. На заняттях у класах такої профілізації частіше запроваджується проблемний виклад матеріалу, пошуково-дослідницькі методи, захисти проектів, практикуються уроки літературної творчості.

Практично кожен урок літератури спонукає учнів на лише замислитися над діями того чи іншого літературного персонажу, а зробити висновки щодо мотивації вчинків персонажа, наслідування чи вироблення рекомендацій, щоб не бути на шляху ганьби та зневаги, щоб уже зараз створювати свій власний життєвий проект.

Пошуково – дослідницькі методи долучають старшокласників до перших спроб у написанні науково – дослідницьких робіт, що допомагає приділяти належну увагу дітям академічно обдарованим. Уже більше 10 років учні школи мають можливість бути членами науково – дослідницького товариства «Інтелект», що діє згідно Статуту. Спочатку його членами були тільки старшокласники, згодом приєднались і учні 7-9 класів. Товариство працює за напрямами: точних наук (математика, фізика), природничих наук (хімія, географія, біологія, екологія), гуманітарних наук (історія, українська мова та література, світова література, англійська мова)

Зокрема у мовно - літературній секції виконувались роботи за темами:



  1. Боротьба жінки за власну особистість в романі П.Загребельного «Роксолана». Мета роботи: дослідити реалізацію особистості, що перебуває у певному соціумі та якими художніми засобами розкрито образ головної героїні.

  2. Людяність та милосердя у творчості криворізького письменника Анатолія Петровича Греса. Мета роботи: опрацювати Концепцію реформування літературної освіти, сюжетно-концептуальний аналіз твору та ознайомитися із життєвим і творчим шляхом криворізького письменника А.П.Греса, увійти у світ героїв його творів: повісті «Оксана», оповідань «Буян» і «Ніка».

  3. Образ Богородиці в традиційних віруваннях, літературі, мистецькій творчості народу. Мета роботи: комплексно дослідити образ Богородиці в народних віруваннях, літературі, мистецькій творчості народу.

  4. Особливості мелодики, образів та проблематика народної любовної лірики. Мета дослідження: на матеріалах любовної народної лірики простежити мелодику, образну систему та проблематику пісень даного жанру.

  5. Трансформація іншомовної лексики ХХ ст.. в українську літературну мову». Метою роботи було дослідження особливостей лексичних запозичень із західноєвропейських мов, які в окреслений період стали визнаним джерелом інтернаціональної лексики на позначення важливих понять політики, культури, науки та їх вивчення у процесі розділу лексикології.

  6. Історична лексика як засіб формування соціокультурної компетентності старшокласників. Ця робота може використовуватись для розвитку зв’язного мовлення з лексикології, на спецкурсах, на факультативних заняттях.

Особливе місце в даній діяльності має формування навичок самореалізації діяльності, опрацювання великої кількості літератури з даного питання, підготовка роботи із врахуванням всіх правил й вимог до її оформлення, представлення й захист на засіданні своєї секції, потім шкільного товариства «Інтелект», районного науково – дослідницького товариства «Ерудит», що працює близько 5 років, потім в «КОЛІЇ» (обласний конкурс науково-дослідницьких робіт на базі Криворізького обласного ліцею-інтернату для сільської молоді) і вже потім сміливо брати участь в обласній програмі за підтримки губернатора О.О. Вілкула в Малій академії наук.

Систематичні зустрічі з творчими людьми: художниками, композиторами, письменниками, відвідування театрів, виставок, музеї, екскурсії, що обов’язково повинні мати продовження на уроках зв’язного мовлення, літератури.

Профільна підготовка реалізується також через факультативи, предметні гуртки, предметні олімпіади та конкурси, де обов’язковим компонентом є зв’язок з сучасним життям. В школі є народознавча кімната «Берегиня», де традиційно проводяться уроки літератури, мови, історії. Експонати шкільної народознавчої світлиці поповнюються рушниками, картинами, оселею з лелеками, що з року в рік виготовляється випускниками школи. Український дух у такій кімнаті живий, мова у дітей - екскурсоводів жива й барвиста, відчуття причетності й гордості за «українське» - живе.

Реалізація Концепції профільної освіти має багато суб’єктивних та об’єктивних причин та саме філологічний профіль дає найбагатші можливості найкраще реалізувати Концепцію мовної та літературної освіти, що є першочерговим для успішної життєдіяльності в «дорослому житті» і здатності розвиватись впродовж всього життя.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:


  1. Компетентнісний підхід до освітнього процесу як вимога сучасності // Управління школою. – 2007. - № 19 – 21. –с. 50 – 52

  2. Життєві компетентності учнів // Завуч. – 2006.- № 26. - с. 16 – 17

  3. Вибір стратегій формування життєвих компетентностей // Директор школи. – 2007. - № 29 – 30. – с. 58 – 62.

  4. Хорошковська О. Розвиток умінь спілкуватися українською мовою у процесі вивчення мовного матеріалу. – К., 2001.

Леонтьєва Ольга Миколаївна,

методист РМК

ФОРМУВАННЯ ОСВІТНЬОГО МЕДІА СЕРЕДОВИЩА ТА РОБОТА ПЕДАГОГІВ РАЙОНУ В ІНФОРМАЦІЙНО-ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ ДНІПРОПЕТРОВЩИНИ ЯК ОСНОВА ВПРОВАДЖЕННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ
Сучасна освіта немислима без використання засобів масової комунікації й інформаційних технологій. Засоби масової комунікації виконують безліч функцій: інформаційну, виховну, просвітительську, розважальну та ін. Власне кажучи, сучасні ЗМК стали системою неформальної освіти й просвіти різних шарів населення.

Згідно з державною національною програмою «Освіта» навчально-виховний процес у школі має бути направлений на формування та розвиток пізнавальної активності школярів, удосконалення форм і змісту навчального процесу, впровадження інформаційно-комунікаційних технологій для навчання. З одного боку, стандартизація освітніх систем різних країн, у тому числі й України підкріплена впровадженням нових інформаційних технологій, усе більше підкоряється вимогам глобалізації. У сфері освіти це сприяє одержанню нових знань, умінь, а також допомагає орієнтуватися в інформаційному просторі. З іншого боку, ряд дослідників пов'язують глобалізаційні і кризові тенденції в освіті з негативним впливом масової аудіовізуальної культури на підростаюче покоління.

У зв'язку з цим значно актуалізується проблема розвитку медіа-освіти підростаючого покоління. Медіа-освіту можна розглядати як навчання, спрямоване на розвиток медіа-компетентності, критичного і вдумливого ставлення до медіа з метою виховання гармонічно розвинених громадян, здатних формувати власну думку на основі доступної їм інформації.

Незважаючи на те що більшість учителів позитивно ставляться до медіа-освіти, насправді є ряд проблем, що стають на заваді активному застосовуванню нових технологій в навчальному процесі. Серед них відсутність належного оснащення навчальних закладів технологічними засобами, непідготовленість педагогів і т. ін. З іншого боку, відзначається досить великий відсоток учителів, що працюють по традиційній системі, яка не враховує потребу сучасного суспільства у формуванні самостійного критичного мислення учнів. Багато вчителів не відчувають необхідності використання нових технологій на уроках. Включення нових технологій в освітній процес є соціальною необхідністю. Медіа-освіта відкриває великі можливості для розвитку дитини, її інтелектуального і творчого потенціалу, здібностей, самостійного мислення. Кінцевою метою медіа-освіти є розвиток медіа-грамотності учнів, що сприяє спілкуванню з медіа під критичним кутом зору, розумінню значимості медіа в житті кожної людини.

На Дніпропетровщині створений та інтенсивно розвивається єдиний освітньо-інформаційний простір. Мета обласної влади – інтегрувати його в загальнонаціональний і міжнародний освітній простір. Для цього в 2011 році був відкритий Єдиний освітній центр регіону, створений його портал, що об’єднав в єдину систему веб-ресурси усіх навчальних закладів області. Всього більше 2 тисяч сайтів. Це найпотужніший Інтернет-ресурс в освітній сфері серед регіонів України. Таке об'єднання в єдину освітньо-інформаційну систему дозволило впровадити на всій території області низку інноваційних Інтернет-проектів. Для їх успішної реалізації та подальшого впровадження IT-технологій з вересня 2012 року введені посади IT-спеціалістів. У регіоні протягом 2011-2012 років впроваджено 9 загальнорегіональних інноваційних електронних проектів. Зокрема, у 2011 році Створено Портал єдиного освітнього центру. Він об'єднав в єдиний інформаційно-освітній простір мережу навчальних закладів області: інтернати, школи, дитсадки, обласне та міські управління, а також районні відділи освіти. Це дало можливість автоматизувати процес управління системою освіти, а також зробити його прозорим і доступним для учнів, батьків і громадянського суспільства.

У 2011 році впроваджено проекти «Електронний щоденник», «Електронний журнал» та «Електронна бібліотека». З роектами «Електронний щоденник», «Електронний журнал» працюємо на порталі «Мої знання» та «Класна оцінка». Ці проекти дозволили батькам в он-лайн режимі отримувати інформацію про успішність своїх дітей, В розділі «Електронна бібліотека» існує рівний доступ до обласного науково-інформаційного центру, Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського та Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки.

З 1 вересня 2012 року за проектом «Електронний дитячий садок»  розпочали роботу веб-сайти всіх 927 дошкільних установ регіону. На них розміщена необхідна інформація про навчальні програми, вихователів тощо. У тому числі створена 3D-презентація кожного садка. Завдяки цьому, не виходячи з дому, батьки можуть здійснити віртуальну екскурсію конкретним дитсадком та обрати для своєї дитини той дошкільний заклад, який найбільше підходить за місцем проживання, місцем роботи, навчально-виховною програмою тощо.

Також цьогоріч почав працювати перший в Україні унікальний інтерактивний проект «Обласна електронна школа», до складу якої входять:

· Інтернет-школа для обдарованих дітей – http://eschool.dnepredu.com/,

· Інтернет-школа для дітей з особливими потребами – http://om.moodle.dp.ua/,

· Віртуальна аерокосмічна школа – http://aerospace.klasna.com/.

У формуванні ресурсу «Обласної електронної школи для дітей з особливими потребами» приймали участь педагоги нашого району

Це забезпечило рівний доступ до програмного та додаткового матеріалу для учнів і викладачів не залежно від їх місця проживання – у великому місті чи сільській місцевості.
До створення контенту «Електронної школи для обдарованої молоді» залучено науково-педагогічні кадри вищих навчальних закладів регіону, Малої академічні наук та загальноосвітніх закладів області. У тому числі це дозволяє залучати найкращих викладачів з інших країн. Зокрема, наступного року провідні вчені зі Швейцарії, Франції та Британії проведуть в онлайн-режимі лекції учням Інтернет-школи для обдарованих дітей.

Віртуальна аерокосмічна школа створена сумісними зусиллями Державної адміністрації Дніпропетровської області та Національного аерокосмічного університету ім. М.Є.Жуковського «Харківський авіаційний інститут» для популяризації інженерної освіти, а якщо бути точнішим – авіаційно-космічної освіти.

На порталі «Класна оцінка» можна приймати участь та самим створювати онлайн-конкурси. В 2012 році був проведений обласний відео-конкурс, присвячений літнім канікулам. У номінації «За творчий потенціал» перемогли 6 учасників, один з яких ученицяГрузької неповнї школи – сад Пишна Ярослава. З грудня по квітень 2013 року можна стати учасником обласного дитячого конкурсу соціальної реклами «Ми небайдужі». Також діє до квітня 2013 року районний фото он-лайн - конкурс для учнів 3-4 класів «Село моє – мій рідний край». На сьогоднішній день зареєстровано 12 учасників.

Чим відрізняються он-лайн – конкурси – вони не є обов’язковими і участь в них не вимагає великих затрат часу та ресурсів. Можливе створення конкурсу як одним учнем, вчителем так і навчальним закладом на різноманітні теми, адже он – лайн конкурси на порталі «Класна оцінка» мають два типи: літературний конкурс (конкурс статей) та фотоконкурс.

Використання комп’ютера на навчальних заняттях досягло свого апогею й практично зупинилося у розвитку на рівні застосування слайдових презентацій. Вчителі охоче використовують слайдові презентації як один із різновидів візуально-акустичного ряду на всіх етапах уроку. Також продовжує розвиватися споживацьке використання Інтернет-ресурсів учнями, коли школярі бездумно копіюють готові реферати. Небезпека подібного пасивного сприйняття інформації в кінцевому результаті приводить до хижацького ставлення до медіа, плагіату текстів, робіт, ідей та формування стереотипного мислення й спотвореного світогляду.

В цих умовах стає нагальною необхідністю застосування медіа-освітніх педагогічних технологій і стратегій, формування в школярів медіа-компетентності. А сформована в учнів медіа-компетентність дає можливість використовувати необхідну інформацію, аналізувати її, ідентифікувати економічні, політичні, соціальні чи культурні інтереси, пов’язані з нею.

Перспективним напрямком реалізації принципів медіа-освіти у навчальному процесі є застосування систем спільної навчальної роботи, заснованих на використанні інформаційно-комунікаційних технологіях. При застосуванні подібних систем навчання знання не передаються від вчителя до учнів, а виникають в процесі спільної навчальної діяльності. Одним із сучасних соціальних сервісів Інтернету, який дозволяє використати принципи навчання у співробітництві, є створення та введення блогу. Створюється блог автоматично, за допомогою чисельних Інтернет-сервісів, що пропонують таку послугу. Наприклад, за допомогою безкоштовного ресурсу Blogger (http://www.blogger.com) веб-сторінку можна створити за 5 хвилин. Вчителі можуть використовувати блоги як спосіб розміщення важливої інформації, такої, як домашня робота, важливі дати, пропущені уроки, проекти, дошки обговорень і іншу корисну інформацію класу, доступну для всіх.

Вчителі та батьки можуть також використовувати блоги для того, щоб спілкуватися один з одним. Інформація може бути розміщена для батьків про події, що відбуваються в класі, екскурсії, свята і презентації. У першу чергу завдання вчителів полягає у навчанні своїх учнів, але навчання і спілкування, відкрите з батьками через блоги, є корисним інструментом, щоб тримати відкритими канали зв’язку між вчителями та сім’ями учнів.

Отже освітні блоги, які сьогодні існують в мережі Інтернет, можна поділити на наступні види:

1. Блог вчителя-предметника. Подібний блог може містити навчальні плани, конспекти, корисні посилання, додаткову інформацію, навчальне відео тощо.

2. Блог класу. Співавторами такого блогу можуть виступати учні та їхні батьки. На такому блозі, як правило, розміщують інформацію про класні заходи, інформацію для батьків та самих учнів, фотографії класу тощо.

3. Блог методоб’єднання вчителів. Зміст такого блогу може складати інформація для вчителів-предметників, новини у навчанні, інформація про різні конкурси тощо.  

4.  Блог – електронний зошит учня. Учні можуть виконувати домашні завдання прямо в блозі (твір, есе), а вчитель отримує можливість оцінити та прокоментувати виконану роботу.

5. Блог – шкільна газета. Така форма газети є дуже зручною для сучасних школярів, оскільки дозволяє не тільки публікувати статті, проводити різноманітні опитування, але й розміщувати чисельні фото та відео. Крім того, кожну публікацію можна прокоментувати, а автору відповісти на отримані коментарі.

6. Блог навчального проекту.

Створення і ведення блогів – один із прикладів розміщення інформації, матеріалів свого педагогічного досвіду в середовищі мережі Інтернет. Активні вчителі нашого району пішли ще далі – вони створюють власні сайти. Приклад – сайт вчителя початкових класів Черепанової Таміли Миколаївни (Христофорівська СЗШ). Сайт містить велику кількість розділів з насиченою інформацією для вчителів, батьків, класних керівників. Таміла Миколаївна не тільки створила і наповнює чудовий, змістовний сайт, а й залучає до співпраці та розміщення своєї інформації, матеріалів вчителів як нашого району, так і всієї України.

Формування інформаційного простору вчителя є необхідною складовою формування інформаційно-комунікаційного середовища навчального закладу. Однією з моделей побудови такого простору є створення і функціонування веб-сайту вчителя як відкритої навчальної системи.

В сучасному світі зміна ідей, зміна технологій, зміна техніки відбувається скоріше, ніж зміна життя одного покоління. Саме тому кожен вчитель повинен бути успішним, конкурентоспроможним, самодостатнім. Він повинен бути сучасним! Вчитель має створювати такі умови навчання, щоб кожен учень міг самореалізуватися і досягти успіхів не тільки в навчанні, а й в житті.

Ланчковська Тамара Анатоліївна,

завідуюча РМК



НОВІ ПІДХОДИ ДО РОЗВИТКУ

КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

В УМОВАХ ВПРОВАДЖЕННЯ ОСНОВНИХ ЗАСАД СТАЛОГО РОЗВИТКУ
Освіта впродовж всього життя, як основна ідея сталого розвитку, набула ключового значення сьогодні. Вона є відповіддю на виклик, який кидає нам світ, де зміни відбуваються дуже швидко. Нагромадження інформаційних ресурсів та засобів навчання, які стають доступними для більшості людей планети, мобільність населення зумовлюють переосмислення функцій і результатів загальної, вищої та післядипломної освіти.

У сучасній науковій термінології дедалі частіше почали застосовувати поняття професійної компетентності. У новому тлумачному словнику української мови компетентна людина визначається як така, що має достатні знання з будь-якої галузі, яка є добре обізнана з певним предметом, тямуща, кваліфікована і має певні повноваження, права й владу.

У педагогічній науці поняття «професійна компетентність» розглядається як сукупність знань і вмінь, що визначають: результативність праці; обсяг навичок виконання завдання; комбінацію особистісних якостей; комплекс знань і професійно значущих особистісних якостей; певний вектор професіоналізації; єдність теоретичної та практичної готовності до праці; здатність виконувати складні культуровідповідні види дій тощо.

Які нові якості повинен мати педагог ХХІ століття?

По-перше, він повинен бути підготовлений до нової професійної ролі. Мова про те, що він не може вже бути абсолютним носієм знань. Він не може бути наглядачем за учнем. Він повинен бути людиною, що супроводжує процес самопізнання і саморозвитку дитини.

Основна роль вчителя сьогодні – не лише дати певну суму знань учневі, а й навчити його вчитися, самостійно здобувати знання, застосовувати їх на практиці, тобто формувати компетентності як загальну здатність, що базується на знаннях, досвіді та цінностях особистості.

По-друге, вчитель повинен бути готовим до сучасної соціальної ролі, тобто формувати самодостатню, конкурентноспроможну людину. Перехід до профільної школи ставить цілу низку нових вимог до педагога. Тут він повинен бути готовим варіювати зміст, вимоги, підходи до викладання предмета.

А головне, вчитель повинен бути готовим до професійного сприйняття нових технологій навчальної діяльності.

Професор Університету штата Канзас Майк Уеш формулюючи деякі базові ідеї нового підходу до освіти, звернув увагу на доступність знань в сучасному світі та отримання їх у будь-якому місці. «Знання буквально «в повітрі». І все, що потрібно людині для отримання доступу до всього корпусу знань, це пристрій та вміння їм користуватися».

Цитую «Чим більше ми розуміємо, що цифрова інформація всюди, що всі ми постійно зв'язані, тим очевидніше стає те, що ніхто з нас більше не годиться на роль мудреця за кафедрою. Ніхто не може бути «розумніший за всіх». Ми всі одночасно вчителі та учні. Ми велика спільнота вчителів та учнів, де кожен вчиться у іншого і вчить іншого. І сучасні діти, активно беруть участь у цьому масовому співробітництві, вимагають і заслуговують того, щоб ми принесли це розуміння в аудиторії і класи»

З розвитком і поширенням новітніх технологій однією зі складових професійної компетентності вчителя є компетентність у сфері інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ).

Виділення ІКТ-компетентності як окремої складової професійної компетентності педагога обумовлено активним використання ІКТ у всіх сферах людської діяльності, в тому числі і в освіті. Вчителі повинні вміти орієнтуватися в інформаційному просторі, отримувати інформацію та оперувати нею відповідно до власних потреб і вимог сучасного високотехнологічного інформаційного суспільства.

Сьогодні складно уявити наше життя без телебачення, мобільного зв’язку, Інтернету. Інформаційні технології стрімко увійшли у нашу професійну діяльність, побут, дозвілля. Вони змінили і наше уявлення про навчальний процес, його методи, організацію, форми взаємодії з учнями. І якщо на першому етапі запровадження комп’ютерних технологій головним завданням вчителя було навчитися використовувати нові можливості, то сьогодні виникає потреба визначити найбільш ефективні шляхи запровадження таких методів з метою розвитку особистості кожного учня.

Зазначу, що розвиток ІКТ компетентності педагогів є пріоритетним як для ГУОН так і для відділу освіти. Про це свідчать обласні та районні проекти, робота у єдиному обласному просторі області, про які вже було зазначено.

Хочу звернути вашу увагу на те, що сьогодні ІКТ компетентності є обов’язковою умовою при визначені кваліфікаційного рівня педагогічних працівників, що чітко зазначено у Типовому положенні про атестацію педагогічних працівників.

До речі, зверну увагу на лист МОНМС від 25.10.2012 року №1/9-779 «Щодо атестації педагогічних працівників», у якому зазначено що Типовим положенням не передбачено написання педагогічними працівниками, які атестуються, звітів про роботу у міжатестаційний період, оформлення папок з документами про результати своєї роботи, планами уроків, методичними розробками, сценаріями виховних заходів та надання відеозаписів уроків й інших відомостей про роботу.

Водночас слід зауважити, що педагогічні працівники, які претендують на присвоєння педагогічних звань «учитель-методист», «вихователь-методист», «практичний психолог-методист», «педагог-організатор-методист», «керівник гуртка-методист» повинні мати власні методичні розробки, які пройшли апробацію та схвалені науково-методичними установами.

Нажаль маючи велику кількість педагогів, що мають педагогічні звання, не можна похвалитися що маємо велику кількість методичних розробок які пройшли апробацію та схвалені ДОІППО.

Сподіваюся, що після зміни статусу методичного кабінету на статус науково-методичної установи ці питання будуть вирішуватися простіше, але справа не в цьому.

Широке впровадження інформаційно-комунікативних технологій може сприяти швидкому розповсюдженню передового педагогічного досвіду, а відкриття, зроблені в області інтернет-технології, створюють вагомі передумови для того, щоб методичні розробки були доступним електронним контентом, направленим на покращення навчально-виховного процесу. Поєднання ІКТ технологій і сучасних методів освіти непросто веде до істотного посилення самих методів навчання, але і відкриває шлях для створення особливого освітнього середовища, заснованого на співпраці.

Завершу свій виступ висловом Рея Кліффорда «Технології не замінять вчителя, його замінять інші вчителі, які використовують інформаційні технології».
Тлустенко Світлана Сергіївна,

практичний психолог Радушанської СЗШ



СИСТЕМА ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОГО ПРОЕКТУВАННЯ ДЛЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ В УМОВАХ СІЛЬСЬКОЇ ШКОЛИ
Із 2009р. наша школа працює за новою моделлю виховної роботи, в якій утверджується особистісно-розвивальна педагогіка.

Традиційна система виховної роботи, на жаль, не сприяє оптимізації існування дитини в навчальному закладі. Характерними рисами випускників є невпевненість, підвищена тривожність, слабка соціальна активність. 

Наявність цих та інших тривожних фактів спонукала педагогічний колектив до пошуку нових форм роботи. 

Звичайно, успіх будь-якої справи залежить від злагоджених дій команди. Ініціатором впровадження експеримету у нашій школі та її лідером є директор Січкаренко Людмила Миколаївна, яка створила всі умови для впровадження експерименту. У школі обладнано кабінет психолога та соціального педагога, ігрову кімнату, на належному рівні комп'ютерне забезпечення. Людмила Миколаївна зуміла правильно підібрала кадри та мудро розподілити обов'язки між ними, захопила ідеєю і об'єднала всіх навколо неї, створила позитивний мікроклімат в колективі та комфортні умови для роботи - це і кабінети, і спеціальні приміщення для проведення корекційних занять. 

Науково-методичне керівництво експериментом, планування та контроль за корекційно-виховним процесом здійснює психолог Тлустенко Світлана Сергіївна, яка спільно з заступниками директора Буджанюк Л.Д., Заверюхіна О.Б. та з соціальним педагогом вони допомагають класним керівникам визначити шляхи і методи психолого-педагогічного впливу.

Психолог Тлустенко С.С. проводить семінари-практикуми для педагогів, надає консультації класним керівникам по методиці проведення годин спілкування, конструюванню та моделюванню. Соціально-психологічна служба створює базу даних, формує блок методик, та сценаріїв; у тісній співпраці з класними керівниками аналізує, творить, конструює, моделює та виробляє рекомендації.

Двічі на рік здійснюється моніторинг. Чи не найвідповідальнішу ділянку роботи виконують класні керівники: вони безпосередньо втілюють у життя поставлені виховні задачі. Класні керівники проводять години спілкування, які проходять в атмосфері довіри та творчого пошуку. В безпечному середовищі школяр вільно моделює свою поведінку в сконструйованих життям ситуаціях, шукає вихід із проблем, пробує виразити внутрішній світ різноманітними засобами, вчиться аналізувати себе й інших, формує та висловлює власну думку. В результаті таких занять дитина отримує безцінний духовно-емоційний матеріал, з якого потім будує свою особистість. 

Стало вже доброю традицією проводити семінари-практикуми, відкриті виховні години із подальшим обговоренням в колі педагогів методичних нюансів заняття. У 2011-2012 н. р. вісім із дев'яти класних керівників дали відкриті виховні години. В. У жовтні 2010 року на базі школи відбувся районний семінар для директорів шкіл, на якому учителі нашої школи поділились досвідом зі своїми колегами. На високому рівні провели години спілкування практичний психолог та класні керівники 8-А та 7-Бкласів.

Зараз школа знаходиться на корекційному етапі впровадження інновації. Проаналізувавши результати моніторингу в динаміці, ми побачили, що покращуються показники особистісного розвитку учнів, підвищується коефіцієнт згуртованості класних колективів, зменшується кількість дітей, які неприйняті групою, втратили зв'язок з оточуючими або схильні до девіантної поведінки.

Використання в практиці роботи школи даної Технології значно поліпшило динаміку психолого-соціального розвитку більшості учнів як у класних колективах, так і в НЗ в цілому, дало можливість усувати конфліктні ситуації, допомагає учням пізнати себе, реалізувати свої можливості. Педагоги зовсім по-іншому стали дивитись на своїх вихованців, став зрозумілішим і ближчим внутрішній світ дитини. У дітей змінилось відношення до школи, підвищилась самооцінка, вирівнюється статус.

В експериментальному дослідженні брали участь 336учнів 1-11-х класів, які навчались у 16 класах . Експеримент проводився у два етапи: попередній та основний. На першому етапі було проведено спеціальні заходи, а саме:


  • методична освіта класних керівників;

  • методичні семінари;

  • практикуми для класних керівників;

  • психолого-педагогічні тренінги з проведення виховних заходів з елементами корекції для учасників експерименту;

  • інформаційно-комп'ютерна освіта психологів, класних керівників з метою оволодіння програмами «Універсал» і «Персонал», які забезпечують обробку інформації.

Програма методичної освіти мала на меті активізацію та стимулювання професійної спрямованості класних керівників на психолого-педагогічне проектування соціального розвитку особистості учня. На цьому етапі реалізувалась така педагогічна умова, як актуалізація мотивації учасників експерименту на проектну діяльність, завдяки якій формується мотиваційна спрямованість на експериментальну роботу. Програма розрахована на 14 годин, її зміст включає такі напрями: психолого-педагогічна діагностика, системний комплексний аналіз, прогнозування особистісного розвитку, конструювання навчально-виховних завдань і задач, створення ефективних навчально-виховних програм, моделювання сюжетної лінії навчально-виховних проектів, проектно-модульне та системно-комплексне планування, творення сценаріїв, реалізація особистісно-розвивального змісту в системі навчально-виховного процесу.

З метою засвоєння теорії психолого-педагогічного проектування соціального розвитку особистості були організовані постійно діючі семінари для класних керівників за такими тематиками: «Організація та проведення виховної роботи у класному колективі» (семінар), «Шляхи оптимізації експериментальної діяльності в школі» (круглий стіл»)», «Засоби психолого-педагогічного впливу на особистісний розвиток учнів» (практикум), «Програмування та планування виховної роботи з учнями за допомогою комп'ютерної програми Універсал» (лабораторні роботи), комплексне анкетування класних керівників «Мотивація й готовність до експериментальної діяльності».

Другий (основний) етап всеукраїнського експерименту «Психолого-педагогічне проектування особистісного розвитку учнів загальноосвітніх навчальних закладів» складався із п'яти підетапів: діагностично-аналітичного, прогностично-конструюючого, програмно-моделюючого, проектно-планувального, корекційно-розвивального.

Мета другого етапу - ознайомлення учасників експерименту з комп'ютерним забезпеченням програми, основами проектування й упровадження у шкільну практику проекту «Особистісний розвиток учня». На першому підетапі, діагностично-аналітичному, було організовано та проведено комплексну діагностику в системі моніторингу розвитку у в системі моніторингу розвитку особистості всіх учасників НВП . Класні керівники оволоділи психолого-педагогічним комплексом діагностичних методик (методика «ДВОР», соціально-психологічний метод Д. Моренко, методика діагностики сімейних стосунків А. Варга та В. Століна, методика Тищенко «Ціннісні пріоритети»).

За допомогою комп'ютерного комплексу «Універсал», який містить діагностично-аналітичний комплекс «Соціал», було проведено системно-комплексний аналіз психосоціального розвитку особистості вихованців, визначено конкретні проблеми та потенційні можливості розвитку учнів, класних колективів, навчальних закладів за сімома параметрами, які складаються із 53-х критеріїв:


  • фізичний (стан, рівень, вплив);

  • вади особистісного розвитку (занепокоєність, імпульсивність, агресивність, нечесність, асоціальність, замкнутість, невпевненість, екстернальність, естетична нечутливість);

  • активність у видах діяльності (дозвільно-ігрова, фізично-оздоровча, художньо-образотворча, предметно-перетворююча, навчально-пізнавальна, соціально-комунікативна, громадсько-корисна, національно-громадська, духовно-катарсична);

  • соціально-комунікативний розвиток (лідери, актив, ізольовані, відторгнуті, зона ризику, група ризику);

  • ціннісні орієнтації у спілкуванні (фізичний, психічний, соціальний та духовний розвиток);

  • ставлення батьків (прийняття - відчуження, соціальна бажаність, симбіоз, авторитарна персоналізація, «маленький невдаха»);

  • ціннісні пріоритети (я і рідна домівка, я і здоров'я, я і мистецтво, я і праця, я і навчання, я і друзі, я і громадські обов'язки, я й Україна, я і моральні цінності).

Слід зазначити, що всі дані вносяться в комп'ютер. Відомості про фізичний розвиток учнів вносяться у програму класним керівником за інформацією медичної служби навчального закладу. Критерії «вади особистісного розвитку», «активність у видах діяльності», «соціально-комунікативний розвиток», «ціннісні пріоритети» заповнюються учнями, а критерій «ставлення батьків» визначається батьками. Після обробки комп'ютерною програмою внесеної інформації можна отримати такі показники: «потенційні можливості», «індивідуальні, групові та класні проблеми». Сама комп'ютерна програма визначає завдання класного колективу, навчального закладу для організації виховної роботи з кожним учнем.

Такий аналіз дозволив:



  • побачити в комплексі проблеми та потенційні можливості навчального закладу, виділити серед них невідкладні (головні та першочергові) й другорядні;

  • з'ясувати причини виникнення проблем психічного, соціального та духовного розвитку учнів (особливо це стосується вад особистісного розвитку, які часто є причинами таких соціальних проблем, як ізоляція та відторгнення в колективі);

  • прогнозувати подальший розвиток учнів при збереженні традиційної системи виховання особистості з урахуванням психолого-педагогічного впливу під час проведення «одноразових» виховних заходів без конкретного об'єкта виховання.

Упровадження другого підетапу, прогностично-конструюючого, вимагало від педагогічних керівників не тільки творчої підготовки, а й конкретних умінь і навичок. Проводились курси для учасників експерименту під назвою «Інформаційна освіта класних керівників». Мета курсів - навчити використовувати програму «Універсал» для обробки інформації комплексної діагностики соціально-комунікативного розвитку учнів. Учителі опанували технологію психолого-педагогічного прогнозування розвитку особистості, технологію конструювання тактичних виховних задач особистісного розвитку учнів. Така робота дозволила класним керівникам чітко усвідомити мету, цілі, завдання навчально-виховного процесу.

На третьому підетапі, програмно-моделюючому, через цикл практичних семінарів педагоги оволодівали технологіями програмування та моделювання сюжетної лінії навчально-виховних проектів. Цикл семінарів-тренінгів «Дидактико-методичні аспекти включення проектної діяльності вчителя в освітній процес» проводився з використанням нетрадиційних форм і методів за такими темами: «Сутність поняття«проект» у педагогіці» (метод «Криголам»), «Побудова навчального проекту» (метод «Асоціативний кущ»), «Колективно-творча робота над проектом» (метод «Мозаїка»); «Етапи роботи над проектом» (прес-метод), «Паспорт проекту» (метод «Синтез думок»), «Аукціон проектів» (метод «Коло ідей»), «Обмін досвідом» (метод «Круглий стіл»); «Побудова проекту», «Соціальний розвиток учня школи» (метод «Мозкова атака»). При створенні навчально-виховних програм і проектів для реалізації у виховному процесі навчального закладу класні керівники вчились максимально відтворювати корекційно-виховні завдання навчального закладу, класного колективу на навчальний рік.

Четвертий підетап, проектно-планувальний, дозволив педагогам планувати

виховну роботу на основі проектів навчальних закладів, створювати цілісний творчий проект класного керівника. Такі творчі проекти базуються на діагностиці проблем та являють собою розраховану систему дій, що передбачає певний порядок, розподіл у часі та термінах реалізації. Створення проекту починалося з діагностики проблем учня, класного колективу школи, шкіл району. За результатами комплексної діагностики було отримано узагальнену інформацію особистісного розвитку учнів та створено проектно-модульний план.

Для проведення оцінки ефективності та результативності виховної роботи педагогічним колективом в межах всеукраїнського експерименту СПС школи проводить моніторинг соціального розвитку особистості учнів. Результати моніторингу 2012 року свідчать про позитивну тенденцію ефективності даної виховної системи. Так, рівень соціальної активності учнів підвищився на 76 % у порівнянні з 2011 роком. Якщо на початку експерименту результати зрізів свідчили про низький рівень соціальної активності, то у 2012 році спостерігається стійкий прояв активності з боку учнів. Більшість учнів переходять від таких факторів, як вимога, оцінка, страх покарання, до спонукання смисловими твердженнями: необхідно, буду, зобов'язаний.

На 22 % збільшився показник соціально-комунікативного розвитку учнівських колективів. Якщо у 2011 році активних учнів у класних колективах було 42,5 %, то у 2012 році їх стало 64 %, відповідно зменшується кількість пасивних учнів на 8 %, ізольованих - на 10 %, учнів групи ризику - на 2 %, на 46 % зросла згуртованість класних колективів.

Ставлення батьків у порівнянні з результатами початку експерименту має позитивну динаміку. Відбулися зміни в симбіотичних та авторитарних взаємовідносинах.

Продовжується корекція вад особистісного розвитку учнів за спеціальними програмами.

Слід зазначити, що участь у психолого-педагогічному експерименті сприяє підвищенню професійної компетентності педагогів школи та змінює стереотипи мислення вчителів щодо організації виховної роботи з учнями. За період роботи педагоги навчального закладу оволоділи сучасними методиками аналізу результатів психолого-педагогічного обстеження своїх учнів, технологіями конструювання задач особистісного розвитку учнів, моделювання корекційно-розвивальних проектів, системно-комплексного планування роботи, творення сценаріїв з особистісно-розвивальним змістом. Як показали результати соціологічних досліджень, 91% учителів підтримують упровадження експерименту з виховної роботи, а 85,5 % класних керівників, які беруть участь в експерименті, визнають позитивні зміни у класних колективах.

Експериментальне дослідження дозволило зробити такі висновки:

1. Цілі й завдання виховної роботи, які визначаються на підставі комплексної психолого-педагогічної діагностики, дозволяють максимально виявити проблеми та потенційні можливості кожного учня, зробити прогноз його подальшого розвитку та вибрати ефективні шляхи, форми та методи впливу на особистісний розвиток учнів.

2. Регулярне дослідження рівня розвитку учнів дозволяє не тільки об'єктивно визначити проблеми та можливості дитини, а й простежити зміни, що відбуваються в особистісній сфері учнів і колективів, оцінити актуальність, своєчасність, ефективність і результативність виховного впливу.

3. Педагогічний вплив у межах такої виховної роботи стимулює соціально-комунікативну активність школярів, розкриває індивідуальний потенціал кожної дитини.

4. Циклічність роботи за цією системою дозволяє постійно аналізувати ефективність ужитих педагогічних заходів і коригувати діяльність у всіх напрямах виховної роботи.

Гродікова Олена Володимирівна,

учитель художньої культури

та етики Зеленопільської НСЗШ

КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ В СИСТЕМІ КРЕАТИВНОГО НАВЧАННЯ ТА ВИХОВАННЯ УЧНІВ В ІНТЕРЕСАХ СТАЛОГО РОЗВИТКУ
Ми живемо у динамічному світі, в якому все швидко змінюється. Сьогодні дитині потрібні не тільки знання, але і достатній рівень життєвої компетентності, сформованість таких особистісних якостей, які допоможуть знайти своє місце у житті, визначитися з колом своїх інтересів та уподобань, стати активним членом суспільства і щасливою, упевненою у власних силах людиною. Таким чином, зміни у суспільному житті і свідомості вимагають від нас, педагогів, визначити нову мету навчання та виховання – розвиток інноваційної креативної особистості, здатної до життєтворчості та самореалізації у нових соціальних умовах незалежної України, що є одним з основних пріоритетів освіти в інтересах сталого розвитку.

Освіта для сталого розвитку передбачає, що загальна культура молоді і педагогів у питаннях регуляції відносин у суспільстві значно покращиться, якщо система навчання та виховання в інтересах сталого розвитку зможе забезпечити культурологічний підхід до формування змісту випереджаючої освіти як цілісного педагогічного процесу [Див.:2].

Культурологічний підхід в широкому розумінні має на меті осягнення вміннями різнобічно сприймати та усвідомлювати факти та явища культури, формувати цілісний погляд на сучасність, синтезувати отримані знання та вміти орієнтувати їх на соціально-культурні процеси. «Розкриття змісту навчального курсу «Художня культура» в культурологічному аспекті є необхідним насамперед тому, що теоретична культурологія допомагає демонструвати сутнісний прояв окремих процесів у межах складного системного взаємозв’язку феноменів культури. До того ж культурологія здатна створити методи та схеми, за допомогою яких аналізуються культурні процеси, окреслити те коло питань, що в сукупності визначають сам предмет, вказуючи шлях міждисциплінарної інтеграції та взаємодіїйого складових» [3].

При вивченні предметів культурологічного змісту слід усвідомлювати, що види мистецтва по-різному втілюють художні образи, з’являються та розвиваються неодночасно, до того ж на кожному історико-культурному етапі їх співвідношення має різний характер. Отже, не можна отримати об’єктивного уявлення про той чи інший тип культури, не виявивши співвідношення різних видів мистецтв.

Тому, одною з головних цілей вчителя художньої культури є навчити «читати» і розуміти мову різних видів мистецтв, мати навички їх стилістичного аналізу, який є першою сходинкою для проведення культурологічного осмислення різних творів мистецтв. Його основна мета - зв'язати художній твір з часом його виникнення і пояснити характер і спосіб відображення в ньому всій складності культурної ситуації певної епохи. Тому на уроках художньої культури будь-який художній твір має розглядатися в контексті особливостей наукової, політичної, економічної, соціальної, і релігійної ситуацій часу.

У процесі здійснення художньо-творчої діяльності відбувається усвідомлення ставлення учнів до дійсності, своєї соціальної значущості, закріплюється впевненість у собі. Знання, навички, які отримані в процесі художньої творчості, школярі зможуть перенести в трудову, навчальну, соціальну сфери, побут і спілкування, надати їм естетичного характеру. Залучення учнів до мистецтва стимулює розвиток усіх здібностей, тому що воно з одного боку є засобом активізації універсальних здібностей, а з іншого – це специфічна форма пізнання дійсності, невід’ємна частина художньої культури. За допомогою мистецтва учні можуть побачити світ у минулому, теперішньому і майбутньому, виходячи за рамки особистісного досвіду. Сила мистецтва ще і в тому, що воно безпосередньо впливає на почуття і свідомість, оперуючи не абстрактними висновками, а живою силою прикладу . Мистецтво – своєрідна модель людської культури, концентрований ідеал епохи, тому залучення до мистецьких цінностей впливає на розвиток потреби в активній діяльності за законами краси. Цю потребу найбільш повно можна реалізувати в художньо-творчій діяльності, яка припускає розвиток активності, самостійності мислення, уяви, виховання емоційної і вольової сфер у процесі спілкування з мистецтвом. Отримання знань, умінь і навичок у сфері художньої діяльності здійснюється з урахуванням у дітей потреби і прояву здібностей самостійно вирішувати творчі завдання, що активізує розвиток креативності.

У сучасній культурної ситуації проблема фактів, подій, біографій не є актуальною. Величезна кількість довідкової літератури, друкованої продукції і тим більше наявність мережі Інтернет робить абсолютно непотрібним переказування цієї інформації на уроці. При насиченому інформаційному потоці учень сьогодні потребує уміння цією інформацією оперувати, вибирати головне, зосереджуватися на істотному; учень чекає від уроку аналізу інформації, а не її переказ.

Тому, важливо на уроках художньої культури підвищувати рівень інформаційної культури особистості, вмінь критичного мислення та медіа-грамотності, що є складовою системи креативного навчання та виховання учнів в інтересах сталого розвитку. Особисто такі навички стають основою для становлення інноваційної особистості в системі креативної освіти.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:


  1. Креативна інноваційна особистість – мета освіти ХХI століття [Електроний ресурс]. Режим доступу: http://argo1.com.ua/9.htm

  2. Висоцька О.Є. Освіта для сталого розвитку[Електроний ресурс]. Режим доступу:. http://arli.klasna.com/uk/site/osvita-dlya-stalogo-rozvi.html

  3. П’ятницька-Позднякова І.С., Миколаївський державний університет ім. В.О. Сухомлинського Культурологічний аспект викладання дисципліни

“Художня культура” у вищій школі [Електроний ресурс]. Режим доступу:/www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Npchdu/Pedagogics/2003_15/15-17.pdf

  1. Горобець І.В. Культурологічний підхід у викладанні курсу «Українська художня культура» 10 клас [Електроний ресурс]. Режим доступу:ttps://docs.google.com›document/edit?id=19Zynaw…

Прилипко Раїса Михайлівна,

заступник директора

з виховної роботи Надеждівського НВК

ШКОЛА СПРИЯННЯ ЗДОРОВ‘Ю – ДОРОГА В МАЙБУТНЄ-

ДЕВІЗ ОСВІТИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ
Час не стоїть на місці. Людство завжди перебуває у пошуках нових ідей і цей процес починається саме зі шкільної парти. Час змінює стандарти, стереотипи,  потреби і сьогодні школа  теж потребує реформування. А це довгий, клопітливий   процес. Людина тим і відрізняється, що будує не за існуючими, природними інстинктами, а за народженими творчістю проектами у баченні прекрасного та гармонійного.

Основна мета сучасної школи полягає у формуванні здорової особистості. Здорової, як  фізично, так і духовно. Тому кожна школа сьогодні шукає свій шлях змін у просторі покращення якості освіти та виховання.

Колись метою школи було навчити якомога більше людей читати та писати. Зараз це рівень початкової школи. А загальні цілі – зовсім інші. У школі викладається безліч предметів, але інформаційний простір сьогодні майже безмежний (телебачення, радіо, Інтернет), тому вчитель перестає бути єдиним джерелом знань.  А метою сучасної школи є підготовка дітей до життя. Кожен учень має отримати під час навчання знання, що знадобляться йому в майбутньому житті. Здійснення означеної мети можливе за умови запровадження технологій здоров’язберігаючої педагогіки.

Чому ми звертаємось сьогодні до теми здоров‘язбереження у школі?

Тому що здоров’я дітей - одне з основних джерел щастя, радості і повноцінного життя батьків, вчителів, суспільства в цілому. Для України головною проблемою, яка пов’язана з майбутнім держави, є збереження і зміцнення здоров’я дітей та учнівської молоді.

Турботу викликає різке погіршення стану фізичного та розумового розвитку підростаючого покоління, зниження рівня народжуваності й тривалості життя, зростання смертності, особливо дитячої, а також відсутність мотивації до збереження та зміцнення здоров‘я.

Вступаючи до школи, 85% дітей мають ті чи інші порушення соматичного та психічного характеру, зростає кількість дітей, які мають психоневрологічні захворювання.

За даними медичної статистики, вже наприкінці дошкільного віку в 17 – 21% дітей реєструються хронічні захворювання. Патологічні відхилення в роботі опорно–рухового апарату мають 30 – 32% дітей, носоглотки – 21 – 25%, нервової системи – 27 – 30%, органів травлення – 27 – 30%,алергічні прояви реєструють у 25% дітей.

На кінець навчання в середньому по Україні не більше 6-10% випускників загальноосвітніх шкіл можуть вважатися здоровими, тоді як 52% - мають морфофункціональні відхилення різного характеру, а 40% мають хронічні захворювання, а в школах нового типу відсоток практично здорових учнів є ще нижчим і сягає лише 2 – 3 %. Гігієнічна оцінка навантаження учнів у школах нового типу показала, що навчальне навантаження перевищує допустимі рівні на 1 – 3 години, зростає кількість обов’язкових предметів, робочий день збільшується та негативно впливає на школярів зниження рухової активності.

За даними експертів 75% хвороб у дорослих людей є наслідком умов життя в дитячі та молоді роки.

За даними статистики у 10–річному віці вдаються до паління близько 5% опитаних, у 14 років - 30%, у 17 – 48% опитаних. У 17 років паління є найпоширенішим чинником ризику серед групи молоді. В Україні офіційно зареєстровано 800 тисяч юних наркоманів та алкоголіків.

З кожним роком по Україні спостерігається погіршення стану здоров’я дітей: хворобливість, відхилення в роботі внутрішніх органів, 90% випускників - нездорові, мають ті чи інші відхилення в стані здоров’я.

Сучасний стан здоров’я та суспільної свідомості населення України свідчить, що існує реальна загроза вимирання нації. При цьому найбільше страждають незахищені верстви населення, які нині позбавлені можливості життєвого самовизначення та самореалізації, що призводить до їх соціальної дезадаптації.

У Законі України «Про загальну середню освіту», Національній доктрині розвитку середньої освіти України в XXI столітті передбачається вирішення таких проблем: виховання морально та фізично здорової людини; формування в учнів наукового світогляду, уявлення і розуміння наукової картини світу живої природи на основі усвідомлення понять і закономірностей взаємозв'язку безпечної поведінки людини, здорового способу життя, цінування свого життя та інших. Пріоритетним завдання системи освіти: виховання людини в дусі відповідального ставлення до власного здоров’я і здоров’я оточення як до найвищої індивідуальної і суспільної цінності.

Відомо, що основна мета життя – щастя. Але до нього веде одна дорога: міцне здоров’я. Здорова людина любить життя. Здорова людина рідко буває нещасливою.

Важко уявити собі у числі активних і повноцінних учасників навчально-виховного процесу дитину або вчителя, у яких постійно болить голова, що знаходяться у постійній нервовій напрузі, всього бояться...

Здоров’я – єдність соматичного, психічного, духовного, соціального, інтелектуального та творчого аспектів здоров‘я, а не лише відсутність хвороб або фізичних вад.

Від чого ж залежить здоров’я людини?

У результаті численних досліджень вчені встановили, що серед чинників, від яких залежить здоров’я людини, яка проживає у цивілізованій країні в умовах миру, за відсутності природних катаклізмів, приблизно 20-22% припадає на екологічні та соціальні чинники, 20-22% - на спадковість і генетичні порушення, 8-10% - на розвиток медицини і якість медичного обслуговування та охорони здоров’я, а близько 50% припадає на спосіб життя людини, на її ставлення до власного здоров’я.

Ось чому тема створення у школі здоров‘язберігаючого середовища є такою актуальною.

Що ж розуміють під поняттям «здоров‘язберігаюча технологія»?

Під здоров’язберігаючими технологіями вчені пропонують розуміти:

- сприятливі умови навчання дитини у школі (відсутність стресових ситуацій, адекватність вимог, методик навчання та виховання);

- оптимальну організацію навчального процесу (відповідно до вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм);

- повноцінний та раціонально організований руховий режим.

Здоров‘язберігаюча технологія навчання заснована на:

- вікових особливостях дітей;

- варіативності форм і методів навчання;

- оптимальному поєднанні рухових і статичних навантажень;

- навчанні в малих групах;

- створенні емоційно сприятливої ​​атмосфери;

- формуванні позитивної мотивації до навчання;

- культивуванні знань в учнів з питань здоров'я.

Педагогічними технологіями здоров‘язбереження є:

- Організаційно-педагогічні: визначають структуру навчального процесу, що сприяє запобіганню перевтоми, гіподинамії та інших дезаптаційнних станів.

- Психолого-педагогічні технології: пов'язані з роботою  вчителя на уроці і впливом на дітей протягом уроку.

- Навчально-виховні технології: включають програми, спрямовані на навчання грамотної турботи учнів про своє здоров'я, мотивацію їх до здорового способу життя, на попередження шкідливих звичок, освіту батьків та ін.

Різні навчальні заклади використовують різні підходи до здоров‘язбереження.

Це:

- Дидактичний, коли на перший план виступають навчальні програми та уроки здоров'я.



- Подієвий, коли основна увага приділяється конкурсам на тему здоров'я і агітації.

- Проблемний, коли всі зусилля школи спрямовані на вирішення якоїсь конкретної задачі: харчування, рухової активності, профілактики перевтоми і т.д.

- Індивідуальний підхід. Це - концентрація зусиль на врахуванні особливостей кожного учня.

- Фізкультурний, коли турбота про здоров'я школярів дорівнює турботі про їх фізичний розвиток.

Тоді виникає питання: Як повинно бути? Яким підходом скористатися? Відповідь є очевидною. Потрібно використовувати всі підходи системно і в комплексі.

Якщо будь-яка школа поставить задачу створення моделі «Школи сприяння здоров’ю», де дитині будуть забезпечені можливості оволодіти:

- психологічною культурою: навчитися керувати своїми почуттями, прагненнями, розуміти свій внутрішній стан та стан інших людей;

- фізичною культурою: керувати своїм тілом, руховою активністю, розуміти шкідливість гіподинамії;

- інтелектуальною культурою: удосконалювати навички розумової праці, розвивати свій інтелект;

- духовною культурою: засвоїти норми моралі, духовності – усе те, що відображає соціальну сутність людини;

- творчою культурою;

- соціальною культурою;

Розроблення моделі школи культури здоров’я в умовах кожної школи, забезпечення формування культури здоров’я у школярів, навчання зберігати і зміцнювати здоров’я школярів, батьків, членів педагогічного колективу та їх сімей.

Програма Школи сприяння здоров‘ю складається з трьох напрямків:

- наукового, який розробляє методологічні проблеми, дає методичні аспекти експериментальної роботи.

- практичного, що включає моніторинг психічного та фізичного стану учасників навчально-виховного процесу (учнів, вчителів, батьків), а також корекцію виявлених при цьому відхилень.

- освітнього, що забезпечує просвітницьку роботу серед учнів, батьків та вчителів у формуванні у них орієнтації на здоровий спосіб життя та використання вчителями здоров‘язберігаючих технологій у навчально-виховному процесі.

Хорошим прикладом щодо збереження та зміцнення здоров’я учнів є такі країни як Німеччина та Бельгія. Так, діти в усіх школах Німеччини на перервах зможуть насолоджуватися безкоштовними яблуками й морквою.

Є прислів’я: “Одне яблуко в день – лікарі без роботи”.

Для ефективного впровадження в педагогічну практику ідей здоров‘язбереження необхідне рішення трьох проблем:

- Зміна ставлення вчителя до учнів. Педагог повинен повністю приймати учня таким, яким він є, і на цій основі намагатися зрозуміти, які його особливості, схильності, вміння та здібності, який можливий шлях розвитку.

- Зміна світогляду вчителя, його ставлення до себе, свого життєвого досвіду в бік усвідомлення власних почуттів, переживань з позиції проблем здоров'язбереження.

- Зміна ставлення вчителя до завдань навчального процесу педагогіки оздоровлення, яка передбачає не тільки досягнення дидактичних цілей, а й розвиток учнів з максимально збереженим здоров'ям.

Виявляється, що гумор є і педагогічним засобом також, в основі якого лежить усвідомлення учасниками комунікацій різного виду невідповідностей (між очікуваним і тим, що трапилося, між видимим і реальним і т. д.), пов'язаних з комічним ефектом, знімає психологічну напругу і сприяє створенню доброзичливих взаємин. Для вчителя розвивати в собі і в своїх вихованцях почуття гумору - це означає сприяти зростанню творчого потенціалу своєї особистості і особистості підлітків.

Посмішка - велика сила. Хороший жарт у вдалий момент здатний згуртувати людей на війні і в мирному житті, розкрити сенс подій і будь-яких явищ. Особливо необхідний гумор у роботі з дітьми. Бажаємо всіх педколективам йти з посмішкою по життю та створювати в своїх школах здоров‘язберігаючі середовища.

СЕКЦІЯ №1

Трофименко Олена Дмитрівна,



методист РМК
ДІЯЛЬНІСТЬ ВЧИТЕЛІВ ПРИРОДНИЧОГО ЦИКЛУ У СТАНОВЛЕННІ ЕКОЛОГІЧНОЇ ОСВІЧЕНОЇ ОСОБИСТОСТІ ЗА УМОВ ІПРОВАДЖЕННЯ ЗАСАД ВИПЕРЕДЖАЮЧОЇ ОСВІТИ ДЛЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ
У процесі освіти ми вчимося у минулого, намагаючись відтворити й відновити його: настав час учитись у майбутнього, випереджаючи його… Зміни в освіті мають бути сфокусовані на якісні трансформації змісту і форми.

  • Серед багатьох проблем освіти в галузі навколишнього середовища найбільш гострою є проблема запізнювання системи освіти взагалі по відношенню до змін соціального замовлення.

Отже, йдеться про термінову перспективу створення моделі випереджуючої освіти, яка й повинна стати двигуном всього механізму цивілізаційного виживання й деяким ідеалом, що дозволить зміщувати акценти розвитку людства від минулого до сучасного в напрямку майбутнього

  • Освіта в галузі навколишнього середовища повинна бути трансформована в освіту для стійкого розвитку, для цього вона повинна мати:

  • випереджаючий характер, що дозволить на основі передових наукових розробок і прогнозів в усіх областях наук, показати можливий стан соціогеосистеми у майбутньому, переконати у необхідності зміни ментальних настанов кожної людини, незалежно від суспільного положення, економічних і політичних відмінностей, релігійних поглядів тощо, і врешті-решт забезпечити духовно-моральну основу переходу суспільства до стратегії стійкого розвитку;

  • історичну спадкоємність поколінь, збереження, розвиток і розповсюдження національної культури, в основі якої - любов до рідної землі, преклоніння перед приро-дою, любов до природи, рідного краю на основі менталітету нації;

  • безперервність і охоплення всіх прошарків населення незалежно від віку;

рівень та структуру, методичне та матеріальне забезпечення, що відповідає світовим та європейським стандартам

  • Таким чином, екологічна парадигма освіти повинна бути першочерговою ланкою освіти в галузі навколишнього середовища і в подальшому поступитися місцем енвайронментальній.

  • М.М. Мойсєєв, відзначав, що екологія „...велика наукова дисципліна, але її викладання, з моєї точки зору, повинне бути дозованим і не перетворюватися на систематичний багатолітній курс. Початкові дані повинні бути отримані вдома або у дошкільних закладах і закріплені серією спеціальних уроків і цілеспрямованих екскурсій у перших класах. Вони повинні бути „природознавчо орієнтовані”, подібно тому, як викладались початкові знання у підручниках з природознавства у дореволюційній земській школі...”

  • У ХIХ ст. виник більш осучаснений варіант течії “назад до природи” – енвайронменталізм.

  • Енвайронменталізм поступово почав враховувати реалії сучасного життя і від гасла “назад до природи” поступово перейшов до руху, спрямованого на перехід до екологічного господарювання.

  • Узагальнення основних енвайронментальних ідей відбулось під час проведення в 1992 році міжнародної конференції в Ріо-де-Жанейро (Бразилія), на якій була прийнята програма дії для всіх держав планети – Порядок денний на ХХI століття.

  • Енвайронментологія (англ. environment — навколишнє середовище, довкілля) — наука про оточуюче людину середовище та їхній взаємний вплив одне на одного.

  • В більш широкому трактуванні під енвайронментологією розуміють науковий напрямок, що вивчає весь комплекс проблем використання, охорони і відтворення умов довкілля.

Школа випереджаючої освіти для сталого розвитку спрямована на досягнення нової якості освіти на основі засвоєння особистістю стрижневих компетенцій, що дозволяють їй бути мобільною та конкурентоспроможною, здатною до самоорганізації навчання протягом життя, самореалізації, розкриття творчого потенціалу, визначення свідомого життєвого вибору та прийняття відповідальних рішень

  • Що таке освіта для сталого розвитку ? Освіта для сталого розвитку базується на фундаментальному припущенні, що людство має радикально змінити сучасний хід економічного, екологічного і соціального розвитку для забезпечення здорового та якісного життя нинішніх та майбутніх поколінь

  • Якім є зміст освіти для сталого розвитку Складовими змісту освіти для сталого розвитку є:

  • якість життя, соціальна справедливість та рівноправність;

  • збереження різноманіття: культурного, соціального та біологічного;

  • взаємозв'язок: у суспільстві, економіці та довкіллі;

  • усвідомлення відповідальності перед майбутніми поколіннями;

  • громадянська позиція, права та обов'язки громадян;

  • потреби та права майбутніх поколінь на якісне життя.

Програма єкогологалізації включає наступні напрямки

- Збагачення програм усіх предметів еколого-моральним змістом;

- Розробка та впровадження в навчальний процес нових предметів і спецкурсу з екології

- Посилення екологічної моральності у позаурочній роботі по і заходах морально-естетичного характеру:

- Дослідницька робота учнів в рамках дитячого екологічного об'єднання задля одержання теоретичних знань та формування практичних навичок з охорони навколишнього середовища та дослідницької роботи в природі.

Дослідницька діяльність допоможе підліткам виявити місцеві екологічні проблеми.

Спілкування з природою приносить їм радість, збагачує їх душу і розум!

Завдання програми



  • засвоєння школярами знань про причини виникнення, форми прояву та шляхи вирішення екологічних проблем;

  • формування у дітей деяких інтелектуальних умінь (аналіз і оцінка фактів екологічного характеру, встановлення причинно-наслідкових залежностей, формулювання висновків);

  • виховати інтерес до екологічних проблем, ставлення до природи рідного краю як до універсальної цінності, залучення дітей та підлітків до народних природоохороних традицій.

Напрямки роботи

  • Визначення антропогенного ступеня мінливості лісів.

  • Господарська діяльність району.

  • Складання екологічного паспорта школи

  • Біоіндикація водойм

  • Екологічна грамотність

  • Здоров'я людини та навколишнє середовище району.

  • Складання карти екологічних проблем України. Криворізького району та Дніпропетровської області.

  • Забруднення атмосфери проблеми та шляхи їх вирішення

  • Екологічні проблеми Криворізького району та Дніпропетровської області

  • Екологічні проблеми у творах художньої літератури

  • „Проблема опалого листя: надумана чи реальна?”

  • „Вплив токсичності стічних вод на природний статичний стан”

  • „Поверни назву річці”

  • Фізико-хімічні особливості вод

  • Вивчення питань економії питної води

  • Питання продовження роду

  • Ерозії грунтів та їх наслідки

участь у семінарах та тренінгах

  • «Будьмо у злагоді з природою»

  • «Дитина і природа»

  • «Мій безпечний спосіб життя»

  • «Школа лідера-еколога»

  • Навчально-практична конференція "Я - Земля! "

  • Екологічні шоу “Доля планети в наших руках”, “Урожай”, “Барвисті квіти”

  • Екологічна агітбригада

  • Екологічні турніри кмітливих

  • Подорож екологічними стежками

Механізм реалізації

  • Складання екологічних задач;

  • Проведення досліджень екологічного змісту;

  • Бесіди, лекції, семінари, конференції;

  • Лабораторні роботи;

  • Практичні роботи;

  • Наукові дослідження;

  • Екскурсії;

  • Трудові справи;

Очікувані результати

  • знання екологічних переваг і недоліків рідного району;

  • знання міської та лісової рослинності, яка використовується для озеленення району;

  • знання антропогенних чинників забруднення нашого району;

  • розуміння необхідності вивчення екологічних проблем рідного краю та їх вирішення;

  • розуміння необхідності вести здоровий спосіб життя;

  • вміння вести опитування, обробляти результати і формулювати висновки;

  • вміння вести наукові дослідження з водним, лісовим, міським екосистемам;

  • вміння робити аналізи проб забруднення повітря, грунту, води, житла людини;

  • вміння бачити екологічні небезпеки навколо себе, вміння їх ліквідувати;

  • вміння працювати з сільгоспінвентар, виробляти навички посадки, догляду за квітково-декоративними рослинами;

  • вміння вести діалог з громадськими особами.

  • сформованість екологічної культури;

  • сформованість початкових навичок екологічної дослідницької діяльності;

  • глибокі екологічні знання;

  • поліпшення екологічної обстановки в мікрорайоні школи в цілому, формування здорового способу життя в цілому.

Cоколовська Тетяна Вікторівна,

учитель географії Лозуватської СЗШ №1

ЕКОЛОГІЧНА КУЛЬТУРА – СКЛАДОВА СВІДОМОЇ КРЕАТИВНОЇ ОСОБИСТОСТІ
Анотація: стаття присвячена вихованню екологічної культури як складової свідомої креативної особистості засобами географії, позакласної та туристсько-краєзнавчої роботи.

Ключові слова: екологія, екологічне виховання, екологічна культура, подорожі, екскурсії, туристсько-краєзнавча робота.

«Не нарікайте на природу,

Вона зробила свою справу;

Черга за людиною»

Ф.Бекон


У ХХІ столітті у зв’язку з посиленим впливом людини на природу екологічна культура набула особливого значення як наукова основа раціонального природокористування та охорони живих організмів.

Екологічна культура – це знання,уміння, навички, рівень інтелекту,морального і естетичного розвитку, світогляд, способи і форми спілкування людей.

Одним з перших, хто серйозно поставився до проблеми екологічної культури був знаменитий учений В.І.Вернадський. Цією проблемою опікувалися Мальтус, Ле Шатель-Браун, Б.Коммонер та інші.[3,с.21]

Сьогодні зростає значимість і необхідність формування екологічної культури кожного учня школи через екологічну освіту: навчання; виховання,всебічне формування особистості. У кожного з нас повинно бути розвинене почуття любові до природи, усвідомлення необхідності поваги до всього живого, турботи про нього, а найголовніше – здатність передбачати наслідки своєї поведінки в природному середовищі, домагатися гармонійного спілкування з природою.

Знання з екології учні отримують на уроках географії, біології, правознавства, природознавства. Але головне, що учні набувають власний досвід вирішення екологічних проблем на рівні своєї родини, своєї школи, своєї місцевості. Це дає їм впевненість у своїх силах, підвищує їх соціальну активність.

Виховання екологічної культури школярів має здійснюватись із першого по випускний клас. Від того, на скільки повноцінно усвідомлюють учні необхідність дбайливого, бережливого ставлення до природи як національного суспільного багатства , вмітимуть передбачати наслідки своєї поведінки, а також дій інших людей у природі, спиратися на глибоко наукові знання під час вибору рішень стосовно природи у процесі своєї трудової діяльності, істотною мірою залежатиме майбутнє людства. По суті ставлення школяра до природи свідчить про рівень його культури, його позицію як громадянина своєї країни, оскільки природоохоронне, екологічне виховання є одним із елементів морально-правового виховання учнів.

Географія – одна з шкільних дисциплін покликаних виховати екологічну культуру свідомої креативної особистості. На уроках географії вчитель розкриває взаємозв’язки між людиною (суспільством) і природою, виховує в дитини кращі моральні якості: гуманність, прагнення бути корисним суспільству, зробити і свій внесок у справу збереження і поліпшення природного оточення.

Основними методами формування екологічної культури учнів є: розповідь, евристична бесіда, диспут, екологічні семінари дослідницького напрямку, ігри екологічного змісту, естафети ерудитів, екологічні аукціони тощо. Виховання екологічної культури відбувається у декількох напрямках: дослідницький напрям, інформаційний напрям, туристично-краєзнавчий напрям, організаційний напрям.

Перед учителем завжди постають питання: як вчити, як виховати самодостатню, екологічно грамотну,креативну особистість? Як знайти «домкрати», які допоможуть учневі зрозуміти всю глибину відповідальності за збереження природного середовища? Хто ж, як не вчитель, розкриє дітям красу рідної землі. На кожному уроці учитель повинен пояснювати так, щоб діти відчули широкі простори нашої України, чарівність стародавньої полянської землі – Київщини, Чорного та Азовського моря, відгук золотого колосся Херсонських степів, шум лісів Полісся, гомін Карпат. Досить ефективним, на мій погляд , можуть стати звернення до поезії, адже вміло підібрані вірші емоційно висловлюють ті ж екологічні ідеї, котрі пояснювалися на раціональному рівні.

Важливу роль у вихованні екологічної культури відіграє позакласна, туристично-краєзнавча робота, яка є однією з форм екологічної освіти і виховання шкільної молоді.

Щоб по справжньому любити рідний край, його слід добре знати.

Краєзнавча робота, яка проводиться на уроках географії, під час екскурсій та туристичних походів є найбільш ефективною формою виховання свідомого громадянина, патріота, небайдужого до проблем сьогодення.

Початкова школа

Формується почуття любові до «малої» Батьківщини. Проводяться пішохідні екскурсії вихідного дня на тему : « Моє село з легенди випливає…», учні знайомляться з найбільш привабливими пам’ятками природи, історичної минулої спадщини, переказами і легендами про рідне село.

5-6 класи

Знайомство з сільським Криворіжжям, пізнання історичних, культурних, природничих надбань своїх земляків, цікаві постаті на карті району.

7-8 класи

Організовуються дальні екскурсії вихідного дня по Дніпропетровщині: Петриківка, Новомосковськ, Дніпропетровськ, Нікополь – ось неповний перелік місць, які можуть зацікавити учнів.

9-11 класи

Організовуючи дальні екскурсії, слід враховувати навчально-виховну мету шкільної програми з історії, географії, літератури, біології. Це віддалені, цікаві маршрути до Запоріжжя, Чигирина, Умані, Криму тощо.

Отже, туристично-краєзнавча діяльність дає можливість учнівській молоді відчути, а потім зрозуміти, що стоїть за словом «Батьківщина», «Вітчизна», «Україна» і, можливо, вперше замислитися над цінностями життя, в тому числі і над своїм місцем у відродженні України, як самостійної незалежної держави.

Членами гуртка «Ріднокрай», який працює на базі нашої школи, розроблений екскурсійний маршрут – вихідного дня по рідному селу та орієнтовний план екологічної стежини за маршрутом якої можна проводити навчальні екскурсії з географії, біології, історії тощо.

Під час екскурсій в учнів розвивається спостережливість, формується вміння виявляти зв’язки між життєвими явищами і природними процесами, пробуджується інтерес до навколишнього середовища і бажання глибше пізнати його закономірності.

Для ефективного екологічного виховання школярів педагогу сьогодні необхідно володіти великою ерудицією, широкою освіченістю, інформацією в суміжних галузях знань, бути добре обізнаним із питаннями політичного і екологічного життя, мистецтва, моралі та інше. Особливо важливо володіти здатністю до творчості, вмінням долати штампи і вносити нове, сучасне в життя школяра. Важливо також пам’ятати , що дитина – не тільки об’єкт виховання, суб’єкт - особистість зі своїми нахилами, здібностями, інтересами, захопленнями. Нині жоден педагог не може стояти осторонь від питань виховання екологічної культури учнів, яке має стати невід’ємною складовою навчально-виховного процесу.

Екологічна культура – це, більшою мірою, рахунок, самозахист людини від непродуманих впливів на навколишнє середовище. Це - наш спосіб життя. Якщо ми не будемо розвивати екологічну культура то природа не пробачить нам цього.

У одного болгарського поета є чудовий вірш. Ось рядки з нього:

Я сорвал цветок – и он увял,

Я поймал бабочку – и она умерла у меня на ладони.

И тогда я понял: прикоснуться к природе можно лишь сердцем!

І дійсно - серцем! Сердечне, душевне ставлення до природи, практична допомога їй – це те, що зараз, як ніколи, вимагається від усіх жителів планети. Ми повинні знайти шлях від прірви, єдиний вірний шлях, щоб Земля жила і радувала нас своєю красою.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

  1. Конституція України від 28 червня 1996 року.

  2. Касаткін С. Людина в ХХІ столітті, проблеми екології.- К.Знання,1997

  3. Волкова А.С. Екологічне виховання школярів.- К.Україна, 1999

  4. Любчик О.О. Виховання захисників природи.- К.Школа, 2000

Шевченко Світлана Вікторівна,

учитель біології Лозуватської СЗШ №1

ЕКОЛОГІЧНЕ ВИХОВАННЯ УЧНІВ ЯК ОДИН ІЗ НАПРЯМІВ СТАЛОГО РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА
Анотація. У статті розкриті шляхи формування екологічної компетентності особистості, показано, що виховання природою - це створення творчого простору для самореалізації внутрішнього творчого потенціалу учня, розвиток його естетичних, пізнавальних, фізичних потреб, виховання в кожного учня сучасного екологічного світогляду, екологічної культури, бережливого ставлення до природи.

Ключові слова: екологія, екологічна освіта, екологічна культура, екологічна етика, екологічне виховання.

Світ вступає в століття Людини. Більш ніж будь-коли ми зобов’язані думати зараз про те, що ми вкладаємо в душу дитини.

В.О.Сухомлинський

Здається, що в цьому житті немає нічого вічного. Все тече, все змінюється. На зміну зимі приходить весна. Ніч, якою б довгою вона не була, скінчиться і настане ранок. Доки існують люди, вони будуть прагнути щастя і кращої долі. Душа людини визначає динаміку навколишнього середовища і без Краси зовнішнього життя пізнати природу просто неможливо. Пращури чудово розуміли цю своєрідну «психоекологічну аксіому», описуючи її словами: « Якщо миру немає у твоїй душі, його немає ніде». Якщо запитати в дітей чи задумувалися вони, «що таке дім?». Відповіді були різні: дім - це там де ми живемо, де наші батьки, це місце, куди хочеться прийти, і на кінець сама головна думка: « Дім – це там, де нам добре і затишно». Так я починаю бесіду з дітьми про саму «домашню», саму життєву, саму близьку кожному науку, науку про дім – екологію. Поступово слово екологія «розширюється» і учні розуміють, що для нас усіх нашим домом є блакитна планета – Земля, що ми діти природи і зберегти її дивосвіт - обов’язок кожного із нас. Що ж відбувається з нашою природою і усі ми прекрасно розуміємо, що пожинаємо плоди екологічного безкультур’я, екологічної безграмотності своїх предків. Тому екологізація навчально-виховного процесу набула широкого застосування в сучасній освіті.

Видатний педагог В.О. Сухомлинський наголошував: «Природа є джерелом добра, її краса впливає на духовний світ людини тільки тоді коли юне серце облагороджується вищою людською красою – добром, правдою, людяністю, співчутливістю, непри­миренністю до зла... Краса природи виховує витонченість почуттів, допомагає відчути красу людини».

Теоретичною базою мого досвіду були роботи таких вчених академіків:

М.А.Голубця, К.М.Ситника, Ю.Р.Шелях-Сосонка, В.І.Вернадський – вчення про біосферу на ноосферу; В.В.Сташинський – вивчав біогеоценози, О.А.Бельгардт та А.П. Травлєв – досліджували ліси.

В нашій школі проводиться екологізація всього навчально-виховного процесу. Так на уроках біології рослин учні вивчають не тільки будову рослин, але й значення їх у природі, для людини; вчаться доглядати за рослинами, вивчають рідкісні і зникаючі види рослин України. При вивченні біології тварин вивчають взаємозв'язок тварин з середовищем життя, засоби охорони тварин, тварини Червоної книги України. А на уроках анатомії, фізіології, гігієни людини доводимо до свідомості дітей, що забруднення навколишнього середовища приводить до зростання кількості серцево-судинних захворювань, злоякісних новоутворень, захворювань органів дихання та ендокринної системи. І якщо ще недавно вчених турбувало питання про зникнення окремих видів рослин і тварин, то нині людина сама потребує охорони.

У нашій школі вже не перший рік діє клуб "Еколог". Члени цього клубу проводять операції "Джерело", "Лелека", "Годівниця". Кілька років тому члени клубу "Еколог" визначили екологічну стежину для того, щоб краще вивчити рослинність нашої місцевості, лікарські рослини. На стежині п’ять зупинок. Назва кожної відповідає назві рослин, які тут ростуть, простяглась наша екологічна стежина на 5 км.

З метою збереження сон-трави, горицвіту, підсніжників, крокусів на пришкільній ділянці ми організували екологічну ділянку, куди пересадили ці рослини. Є в нас також ділянка лікарських рослин, де ростуть звіробій, валеріана, чистотіл, м’ята, меліса, деревій, чистотіл, подорожник, пижмо, нагідки.

З радістю діти проводять свято врожаю, свято квітів, а цього року ми проводили виставку не тільки живих квітів, а й ікебан, букетів з лікарських рослин. Яскраві враження залишились у дітей від проведених свят зустрічі весни, які ми проводимо разом з учителями мови та літератури. Тут ми і співаємо пісень-веснянок, випікаємо символічних птахів-жайворонків, розвішуємо шпаківні. Традиційним стало проведення екологічного тижня, де підводимо підсумки екологічної роботи: вікторини, диспути, конкурси віршів те газет про природу, виступ агітаційних бригад, огляд-конкурс кращих ділянок, квітників.

За результатами роботи учні нашої школи були запрошені на обласний зліт юннатів присвячений 85-й річниці юннатівського руху, де були відзначені за свою роботу.

«Для людини найголовніше це навчитися читати велику книгу Природи, і співпрацювати з нею » - пишуть у своїх творах вихованці. Через всю території Лозуватки протікає річка Інгулець, яка має велике господарське значення. Вивчивши рослинний та тваринний світ річки Ревуцька Наталка написала дослідницьку роботу «Гідробіологічні дослідження річки Інгулець» і на обласному конкурсі «Мій рідний дім - моя земля» зайняла друге місце.

З давніх-давен люди шукали джерельну воду, копали криниці. Лозуватці через довгі роки пронесли любов до чистої криничної води, а ми їх нащадки продовжуємо цю справу. Дослідницька робота «До чистих джерел» дала нам можливість описати, досліди хімічний склад води 11 джерел та криниць. І в душі кожного члена нашого клубу живуть ті приємні відчуття, коли кожне джерело ми «пестимо як дитину»: розчищаємо, вигрібаємо листя, насаджуємо декоративні культури.

«Квітка - неземна краса» під такою назвою захищала свою проектну роботу на обласному конкурсі Остапенко Марина. В ній вона висловила всю красу квітів і останні рядки роботи : «Я б хотіла стати віткою» говорять про відношення людини до природи.

Дійсно можна сказати «по справжньому щасливий той, хто любить все живе, таке рідне і близьке».

Не дивлячись на те, що ми намагаємось робити все можливе, щоб виховати в учнів свідоме ставлення до навколишнього середовища, залишається ще багато проблем. Чому ми можемо зрозуміти батьків, друзів, а природу ні, вона теж потребує розуміння. І щоб допомогти природі ми плануємо провести таку роботу:



  • розробити екологічні проекти та написати дослідницькі роботи;

  • виступи екологічних бригад;

  • упорядкувати написані учнями школи вірші про красу природи рідної Лозуватки;

  • відновити розорену частину екологічної стежини;

  • продовжувати дослідження джерел та криниць Лозуватки;

  • розчистити від сміття береги річки Інгулець;

  • провести акції та операції: «Сосна», «Посади дерево», «Зелена весна»

Відомий вчений Франсу Рамад писав: «Лише божевільний може заперечувати незамінну цінність спілкування з природою для інтелектуального розвитку людини, бо людина це частина природи, її існування можливе за умови гармонійних стосунків з навколишнім середовищем».

І хотілося б, щоб екологічні проблеми стали проблемами не тільки членів клубу, а й проблемами жителів всього села, щоб люди зрозуміли, що вони також часточка природи і жити з нею необхідно в гармонії.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Волкова А.С. Екологічне виховання школярів : К: Україна, 1999

2. Злобін Ю. А. Основи екології. – К.: Вид. “Лібра”. – ТОВ. – 1998. – С. 7-239.

3. Любчик О.О. Виховання захисників природи - К:Школа, 2000

4. Макевнин С.Г. Охорона природы – М.Колос, 1983.

5. Новиков Ю. В. Экология, окружающая среда и человек: Учебное пособие для вузов. – М.: Агентство “ФАИР”, 1998, С. 3 – 30, 45 – 66, 150 – 160, 211 – 233, 272 – 295.

6. Сухомлинський В.О. Вибрані твори в п’яти томах, К. Радянська школа, 1977, Журнал біологія № 4, 2010, ст.2-3.

Дрозд Тетяна Миколаївна,

учитель хімії та біології

Златоустівської СЗШ




РОЛЬ ПРИРОДНИЧИХ ДИСЦИПЛІН У СТАНОВЛЕННІ ЕКОЛОГІЧНО ОСВІЧЕНОЇ ОСОБИСТОСТІ ШКОЛЯРА ЗА УМОВ ВПРОВАДЖЕННЯ ЗАСАД ВИПЕРЕДЖАЮЧОЇ ОСВІТИ ДЛЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ
Випереджаюча освіта для сталого розвитку… Як їй бути? Чому саме сьогодні надзвичайно гостро стоїть це питання? За яких умов може бути реалізований сталий розвиток?

Щоб зрозуміти суть проблеми, треба ретроспективно оглянути, коли і як, з яких причин вона виникла. Передвісником сучасних підходів і ідей сталого розвитку слід важчати нашого співвітчизника академіка В.І. Вернадського, який майже століття тому створив вчення про ноосферу, єдність людини і природи, їхній тісний взаємозв’язок і взаємний вплив. В.І. Вернадський з його геніальною прозорливістю значною мірою випередив свій час. Людство підійшло до розуміння його ідей значно пізніше, у другій половині ХХ століття, коли реальна дійсність розвитку небезпечного і складного становища: насильницьке, завойовницьке ставлення до природи, ілюзія невичерпності дешевих природних ресурсів, поглиблення нерівності (і несправедливості) в світі людей, розширюються масштаби споживання, загострюються протиріччя між людиною і технікою. Виникає нова категорія погроз і небезпек, пов’язаних із формуванням інформаційного суспільства. Головне питання сучасності полягає в тому, наскільки людство в змозі змінити «напрямок» цивілізаційного розвитку і забезпечити для себе стабільне безпечне майбутнє. [6,с.133] Адже поняття сталий розвиток – це такий розвиток, який задовольняє потреби сьогодення, але не ставить під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольняти свої власні потреби.

В контексті муніципальної програми розвитку освіти Криворізького району «Освіта для сталого розвитку» - характеризується як освіта, що ґрунтується на моральних принципах ноосферного суспільства і орієнтована на духовність як інтегрований результат функціонування освітньої системи. Одним з основних принципів й змісту освіти сталого розвитку є збереження людства і біосфери Землі та розбудови на цій основі освіти високої духовності.

Багаторічний досвід роботи в школі, а також будучи закоханою у науку біологію, часто нагадую дітям слова давньогрецького філософа Гіпократа: «Немає науки найважливішою для людини, ніж наука про саму людину».[5,] Своїм основним завданням як педагога, вчителя вважаю: підготувати біологічно й екологічно грамотну людину, яка знає цінність життя і місце у світі живої природи.



Саме природничі науки надають можливість розкрити світ у його цілісності, завершеності виявляючи відповідність та пропорційність, а в кінцевому підсумку – гармонію та красу Всесвіту. На мою думку потенціал природничих дисциплін є сукупністю можливостей для формування екологічної освіченості учнів. Важливо, щоб школярі усвідомили особливе значення природничих дисциплін, на основі яких ґрунтується їх світогляд, тому формуючи світоглядні орієнтири сучасних учнів, слід використовувати екологічний потенціал природничих дисциплін таким чином, щоб у центрі світогляду була ідея гармонії людини і природи, надзвичайно важливо, з яким екологічним багажем вчорашній школяр увійде в доросле життя, як його діяльність впливатиме на природне середовище. Для цього необхідно зосередити увагу на:

  • формуванні системи знань, умінь і навичок, які забезпечують громадянську відповідальність за стан навколишнього середовища, готовність поліпшувати шляхи прийняття необхідних екологічно грамотних рішень на основі нового стилю мислення й життя згідно з природою;

  • поглибленні пізнавальних інтересів, розвитку інтелектуальних здібностей, творчого підходу до вирішення екологічних завдань, набуття нових екологічних знань власними зусиллями;

  • спрямувати на використання компетентностей у суспільному житті, здійснювати професійну орієнтацію, розвиток здатності до самооцінки особистої участі у розв’язанні життєвих проблем.

Викладаючи природничі дисципліни, зрозуміла неможливість навчання та виховання особистості без формування його екологічної освіти, культури. Як же виховувати екологічно грамотну і культурну людину? Я використовую принципи природовідповідності: від знань до діяльності, від діяльності до виховання. Переконана, що знання, отриманні на уроці, повинні бути реалізовані на практиці, щоб учні усвідомлювали своє місце і свою значимість у біосфері, бути готові свої знання нести у життя. Тому екологічним аспектом, незважаючи на недосконалість підручників із цього питання. У своїй роботі впроваджую активні новацій ні форми навчання:

  • проблеми навчання шляхом створення ситуацій та знаходження шляхів виходу із них;

  • використання групових форм роботи з елементами гри;

  • нестандартні уроки;

  • використання інформаційно – комунікативних технологій.

Отриманні знання на уроках застосовую у практичній діяльності, зокрема при школі працює природничий гурток «Екологічна варта», в якому юні екологи повсякчас, роблячи для себе постійні відкриття, пізнають закони природи, захоплюються багатством і досконалістю рослинного і тваринного світу не можуть залишатись байдужими до оточуючої природи. Вони готують та проводять ряд акцій: «Посади своє дерево!», «Чисте подвір'я», «Парад квітів», «Живи, Земле!», «Мій рідний край – моя Земля!» проводять виховні заходи серед учнів школи: «Первоцвіти Дніпропетровщини», «Доля планети в наших руках», Уроки серед природи – на екологічній стежині, дають дитині «живу їжу» для розвитку її мислення і мовлення. З великим задоволенням учні передають свої враження від спілкування з довкіллям у своїх малюнках, створили навчальний проект «Мій рідний край – моя Земля!», складають вірші, прислів’я, загадки.

Другий аспект стосується самої людини, рівня її підготовленості до усвідомленого використання досягнень природничих наук у виробничій і побутовій сферах. Особливо важливою є елементарна «хімічна» грамотність людей, оскільки з речовинами, здатними завдати певної шкоди, сьогодні контактує практично кожний із нас. У повсякденному житті людина використовує ліки, косметичні і парфумерні засоби, барвники, різні види палива, пластики, добрива та ін.. Однак небагато споживачів мають уявлення про небезпеку, пов'язанні з їх використанням. Це протиріччя обумовлює багато лих, неприємностей, хвороб, які обрушуються на людей.

Тому при викладанні хімії з метою формування в учнів певної системи поглядів і навичок раціональної поведінки, а в багатьох випадках дотримання елементарної безпеки я включаю основи екології.

Так з метою переконання учнів, що хімія як наука стосується їх особисто й хімічні знання мають значення для охорони навколишнього середовища і здоров'я проводжу практичні уроки «Хімія в побуті. Вимоги до використання хімікатів у побуті», «Значення хімії в народному господарстві. Роль хімії в житті людини».

Проблема кислотних опадів – одна з глобальних і найактуальніших екологічних проблем. Без залучення хімічних знань неможливо розкрити суть цього питання. Вивчення цієї проблеми можна організувати в рамках теми «Електролітична дисоціація» на уроках в 9 класі, згрупувавши матеріали так:

1. Поняття про кислотність розчинів атмосферних опадів і вод природних водойм.

2. Джерело кислотних опадів.

3. Хімічні процеси утворення кислотних опадів.

4.Вплив кислотних сполук на людину і навколишнє середовище.

5. Заходи боротьби з кислотними опадами.

Під час вивчення теми «Вуглеводні», зокрема «Галогенопохідні вуглеводнів», обов’язково обговорюємо проблеми озонового шару.

В екологічній освіті пріоритетними методами вважаю методи ігрового активного навчання, наприклад: гра «екологічна експертиза» (навчання аналізу текстів), гра «Історія загиблого озера»(або будь – якого іншого природного об'єкта), впровадження розв’язання задач з екологічним змістом.

Таким чином, ознайомлення з екологічними характеристиками хімічних сполук – це невеликий, але необхідний компонент майбутньої та вже справжньої освіти, який може сприяти зміні споживчих орієнтирів суспільства.

Отже, я переконана, що девізом кожного вчителя, зокрема природничих наук, повинні стати слова: «Жити щасливо і жити в злагоді з природою – одне і те ж, і я прагну, щоб кожен вихованець мислив саме так!»


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Муніципальна програма розвитку освіти Криворізького району «Освіта для сталого розвитку» на період 2009 – 2015 н.р.. Затверджена рішенням колегії відділу освіти Криворізької райдержадміністрації від 24.09.2009 року.

2. Кириленко С.В., Романенко М.І. – Концепція випереджальної освіти для сталого розвитку в трансформації регіональної системи освіти (за підсумками І етапу науково – дослідної та експериментальної роботи Дніпропетровського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти): наукова доповідь – Дніпропетровськ, 2009.

3. Садовенко А.П. Сталий розвиток суспільства / А.П. Садовенко, В.І. Середа, Л.Ц. Масловська - К., 2009 – 237с.

4. Поручник Л.В./ хімія і екологія. – Х.: Вид. група «Основа», 2012. -118с. – (Б-ка журн. «Хімія»; Вип.11(119)).

5. Інноваційний пошук в освітньому просторі Дніпропетровщини. – Методичний альманах. Випуск 2 – Д.: Вид. «Інновація», 2008 – 212с.

6. Теорія і практика розроблення прогностичних моделей інноваційного розвитку різних типів загальноосвітніх навчальних закладів. Матеріали обласної науково – практичної конференції – Дніпропетровськ: Вид. «Інновація», 2009. – 211с.

Бондаренко Тетяна Василівна, 

учитель біології Радушанської  СЗШ
РОЛЬ ПРИРОДНИЧИХ  ДИСЦИПЛІН У СТАНОВЛЕННІ  ЕКОЛОГІЧНО ОСВІЧЕНОЇ  ОСОБИСТОСТІ ШКОЛЯРА  ЗА УМОВ ВПРОВАДЖЕННЯ  ЗАСАД ВИПЕРЕДЖАЮЧОЇ  ОСВІТИ ДЛЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ
На початку XXI століття головним стратегічним завданням всієї світової спільноти є забезпечення стабільного та ефективного існування сучасної цивілізації на засадах цілісності природного оточення. При цьому освіті належить роль випереджаючого чинника побудови світоглядних засад суспільства. Саме освіта спрямована формувати цінності, ставлення людини до себе та довкілля, стиль життя, активну життєву позицію - усе, що необхідне для забезпечення сталого майбутнього. Сталий розвиток - це розвиток, що забезпечує потреби нинішнього покоління без втрат для майбутнього покоління забезпечувати свої власні потреби. В основі  поняття  сталості  ідея контролю науково-технічних  досягнень  людської  цивілізації,  приведення  їх  у  відповідність  екологічним  вимогам. 

Суть  концепції  випереджаючої  освіти  для  сталого  розвитку  у  тому,  щоб  вона  стала  здатною  до  вчасної   підготовки  людей до  нових  умов  існування,  дати  їм  такі  знання  й  уміння,  які  дозволили  б  не  тільки  успішно   адаптуватися  у  новому  соціальному  і  інформаційному  середовищі,  але  й  активно  впливати на  нього  в  інтересах  збереження  й  подальшого  розвитку  людського  суспільства  та  навколишньої  природи. 

На  рівні  освітньої  політики  впровадження  норм  та   принципів  сталого  розвитку  передбачає  такі  заходи  як;

-  використання  принципів  ресурсо- та  енергозберігаючих  технологій  життєзабезпечення  людини,  що  включає  розумне  споживання  енергії  та  води,  зменшення  марних  витрат  сировини;

-  впровадження  принципів,  норм  та  цінностей  екологічної  етики,  етики  відповідальності,  переведення  їх  у  площину  практичної  діяльності,  повсякденного  життя,  що  сприятиме  формуванню  стійких,  екологічно  врівноважених  звичок  та  традицій;

-  формування  культури  здоров’я  на  засадах  розуміння  єдності  природи  та  людини,  залежності  здоров’я   людини  від  стану  довкілля.

-  збереження  цілісності   природних   екосистем,  способів  виходу  з  екологічної  кризи;

-  виховання  патріотичних  почуттів,  любові  до  рідного  краю  як  складових  екологічної  освіти  для  сталого  розвитку.

Екологічна  освіта  -  це  набуття  людиною  екологічних  знань.  Більш  вагомішим  є  екологічне  виховання  -  засвоєння  людиною  екологічної  моралі,  етики  відношень  природи  та  людини.  Екологічна  культура  є  показником  свідомості  учня,  дорослої  людини

Першими  екологічними  знаннями  людина  оволоділа  дуже  давно.  Збираючи  рослини, вона  пізнавала  їх  особливості  й  властивості;  полюючи  на  тварин,  вивчала  їх  поведінку;  обробляючи  грунт,  досліджувала  його  властивості.  Людина  навчилась  захищатись  від  холоду,  спеки,  яскравого  світла,  сильних  опадів.  Уся  історія  нашої  цивілізації  -  це  накопичення  екологічних  знань.  Можна  сказати  що  екологія  наука  давня,  як  світ.  Однак  офіційно  термін  «екологія», було  введено  тільки у 1866 році  німецьким  зоологом  Ернстом  Геккелем.

Нині  у  зв’язку  з  розвитком   науково – технічного  прогресу  постала проблема  охорони  природи.  До числа  екологічних  проблем  III  тисячоліття,  які  нам  необхідно  знати  й  розв’язувати,  належать  такі;

- стрімке  зменшення  площ, зайнятих  лісами;

- наступ  пустель;

- руйнування  грунтів;

- кожного року  з  лиця  Землі  зникають  тисячі  видів  рослин  і  тварин;  тоншає  розміщений  у  верхніх  шарах  атмосфери  озоновий  екран,  що  захищає  нас  від  ультрафіолетового  випромінювання;

-  температура  на  Землі  підвищується,  що  загрожує  невідомими  наслідками,  від  яких  залежить  існування  людини;

-  збільшується  кількість  ракових,  серцево – судинних,  алергійних  та  інших  хвороб;

- ріст  населення  в  країнах,  що  розвиваються,  лягає  важким  тягарем  на  природні  системи  життєзабезпечення. Питання  екології  належать  до  числа  найболючіших  проблем  сьогодення.  Екосистема,  яка  дала  життя  людині,  цією людиною  доведена до  кризового  стану. Учені  прогнозують  якщо  нині  не  змінити  свого  ставлення  до  природи,  ми  не  матимемо  майбутнього.  Ми  втратимо  частину  самих  себе  як  люди,  якщо  дозволимо  знищити  живу  природу.

Велике  значення  в  екологічному  вихованні  мають  екскурсії  в  природу, де  учні ознайомлюються  з  рослинами  в  їх  природному  середовищі.   Спілкування  з  природою  викликає  в  учнів  почуття  прекрасного,  розвиває  естетичне  світосприйняття.  Велике  значення  в  екологічному  вихованні мають  різні  позакласні  заходи,  створення  екологічних  стежок.  Подорожуючи  екологічною  стежкою,  учні  спілкуються  зі  світом  природи, 

відчувають  пахощі  рослин,  свіжоскошеної  трави, дотик  сухого  піску,  холодної  води,  втішаються  співом  птахів,  чують  шурхіт  тварин,  звучання  каменю,  дерева.  Крокуючи   екостежками,  діти також  зустрічаються зі  злодіяннями,  які  відбуваються  в  сучасному  суспільстві;  вирубування  дерев,  засмічення,  створення  стихійних  звалищ,  забруднення  грунтів,  бездумне  використання  отрутохімікатів,  захаращення  природи  пластиковими  пляшками  та  поліетиленовими  пакетами.  Наочність  цих  результатів  укріплює  піклування  про  довкілля.  Вчитель  тут   виконує  роль  майстра,  який  демонструє  приклад  поведінки  й  розвиває  в  учнів  навички  критичного  мислення.  Маючи  знання,  вони  більш  готові  до  нових  і  чергових  екологічних  дій.



Хоча  значну  частину  свого  дня  учень  проводить  у  школі,  однак  найбільший  вплив  на  дбайливе  використання  ресурсів  і  формування  екологічного  способу  життя  він  має  вдома,  в  сім’ї.  Отже,  спосіб  життя  полягає  у  повторенні  зранку  до  вечора  щоденних  дій,  котрі  мають  вплив  на  ресурси  та  стан  середовища;  ранковий  туалет  і  використання  води,  набір  і  походження  продуктів,  що  споживаються  на  сніданок,  дорога  до  школи,  а  після  повернення – використання  електроенергії  й  тепла  вдома. Протягом  дня  учень  викидатиме  сміття,  що  він  робитиме  з   ним...  Досвід  екологічних  дій  у  домашньому  господарстві  інколи  переноситься  до  школи,  на  пришкільну  територію.  Це  дозволяє  планувати  і  проводити  екологічні  акції,  що  охоплюють  школу,  пришкільну  територію  та  місцеву  громаду.  Щорічно  в  школі  проводяться  акції  «День  Землі»,  «День  довкілля»,  «Довкілля  і  ми».  Стали  традиційними  дні  прибирання  шкільного  подвір’я  та  територій  селища.  В  екологічні тижні  проводяться  конкурси  малюнків,  плакатів,  стіннівок,  поробок  з  природного  матеріалу,  екологічні  свята,  ігри.  Щорічно  з  початку  грудня  до  початку  березня  учні  школи  беруть  участь  в  обласній  акції  «Допоможемо  зимуючим  птахам».   Учні  середньої  школи  виготовляють  і  розвішують  годівнички,  учні  молодших  класів  проводять конкурси  казок  про  зимуючих  птахів,  виставки  малюнків  та  розгадуванняя  кросвордів, вікторин. Важливу роль  у формуванні екологічної  свідомості  відіграє залучення  учнів  до  природоохоронної,  просвітницької  діяльності. Учні  старших  класів є  членами  агітбригади  «Еколог».  Метою  виступів  агітбригади  є  осмислення  учнями  масштабів  жахливих  подій  у природі,  розбудити  в  учнів  і  мешканців  селища  почуття  відповідальності   перед  наступними  поколіннями,  виховувати  глибоку  повагу  до  людства,   розвивати  почуття  гордості  за  свій народ,  прищеплювати  любов  до  рідного  краю.  З  закликами  про  збереження  природи  рідного  краю   члени  агітбригади  звертаються  до  мешканців  села  у  виготовлених  листівках. В  екологічному  вихованні   особливого  значення  набувають  предмети   природничо – географічного циклу. Біологія  і  географія  розкривають  дітям  світ   рослин,  тварин,  середовище,  що  їх  оточує.  На  уроках  географії  та  біології  діти  дізнаються  про  техногенне  навантаження  на  навколишнє  середовище  та  наслідки  його  для  живої  природи.  Фізика  і  хімія  дають  комплекс  політехнічних  знань,  наукові  засади  і  принципи  сучасного  виробництва.  Предмети  гуманітарного  циклу  показують   неприпустимість  варварського  ставлення  до  природи.  Предмети  естетичного  циклу   розкривають  естетичну  сутність  природи,  її  неповторну  красу,  вплив  на  людину.    Ці  дисципліни  передбачають  наявність  у  їхньому  змісті  різноманітних  завдань  екологічної  спрямованості. У  процесі  їх  вирішення  школярі  вчаться    прогнозувати   можливі  наслідки  антропогенної  діяльності,  аналізувати  екологічні  ситуації.  Ефективними  формами,  які  сприяють  засвоєнню  екологічної  інформації  є  використання  відеофільмів  екологічного  змісту,  підготовка  школярами  доповідей.  Такі  форми  роботи  можуть  передбачати  використання  матеріалу  краєзнавчого  характеру.  Особливе  значення  для  формування  екологічного  світогляду   учнів 5-х  класів   має  тема  «Умови  життя  на  планеті  Земля»,  у   якій   передбачено  такі  питання  у  процесі  розгляду  яких  формується  екологічне  мислення.  Ось  деякі  з  них  - поняття  про  природу,  місце  людини  в  природі,  значення  знань  про  природу  в  житті й  діяльності  людини  як  частини  природи, взаємозв’язок  людини  та  природи,  охорона  природи.  У 6–му  класі  під час  вивчення  теми  «Природні  та  штучні  екосистеми»  школярі  знайомляться  з  екосистемами,  у  тому  числі  й  своєї  місцевості,  використання  людиною  екосистем  та  їх  охороною. Мета  екологічної  освіти  -  відкрити  людині  можливості  взаємодії  зі  світом  природи,  адже  лише  тоді  ця  освіта  стає  чинником  загального  розвитку  й  формування  особистості,  зокрема  тлумачення  про  те,  що   людина  - не  власник  природи,  а  один  із  членів  її  спільноти.
Яровий Василь Володимирович,

вчитель хімії та біології Недайводської СЗШ-сад



ЕТАПИ ПРИРОДООХОРОННОЇ РОБОТИ ВЧИТЕЛІВ ПРИРОДНИЧИХ ДИСЦИПЛІН
Діяльність методичних об'єднань спрямована на вирішення таких завдань:

  • забезпечити засвоєння й використання найбільш раціональних методів і прийомів навчання та виховання школярів;

  • постійно підвищувати рівень загальнодидактичної й методичної підготовки педагогів для організації та здійснення навчально-виховного процесу;

  • проводити обмін досвідом успішної педагогічної діяльності;

  • виявляти, пропагувати та здійснювати нові підходи до організації навчання й виховання; забезпечувати постійне засвоєння сучасної педагогічної теорії та практики;

  • створювати умови для самоосвіти вчителів і здійснювати керівництво творчою діяльністю педагогів.

Реалізацію нових підходів до навчально-виховного процесу та визначення в ньому місця особистості як учителя, так і учня, треба починати з моніторингу професійної готовності вчителя до праці та наповнення її інноваційним змістом. Однією з основних складових особистісно орієнтованого освітнього середовища вважаємо відстеження професійного та особистісного зростання учасників навчально-виховного процесу, стабільність та комфорт у всіх видах діяльності, моніторинг результативності роботи кожного учасника освітнього процесу. Тому треба створити у школі оптимальну для розвитку особистості й творчості вчителя модель методичної роботи.

Індивідуальні, групові, колективні форми її треба організувати і спланувати таким чином, щоб поглиблювати знання з теорії та проблем навчання й виховання:

- опановувати методологічними та теоретичними основами відповідної галузі науки;

- досконало оволодівати методикою викладання предмета, його технологічних основ;

- підвищувати рівень загальної культури;

- вивчати й використовувати в практиці сучасні досягнення психолого-педагогічної науки та перспективного педагогічного досвіду, стимулювати новаторські пошуки педагогів.

Щороку вивчати й аналізувати стан навчально-пізнавального та виховного процесів у школі; піддавати моніторингу результати участі кадрів у всіх формах методичної роботи. Вести методичні циклограми, облікові картки, проводити різноваріантні тестування й на основі цього моніторингу видавати наказ "Про організацію методичної роботи", щось залишаючи, але змінюючи форми роботи, спрямування чи проблему, а щось створюючи нове, підказане сьогоденням і моніторингом.

Незмінними залишаються такі форми методичної роботи як методична рада, школа вдосконалення педагогічної майстерності, педагогічний університет, школа творчого вчителя. Але стержнем методичної роботи я вважаю методичні об'єднання й творчі групи з найважливіших проблем сьогодення. Саме вони плекають особистість кожного. Метою їхньої роботи є:

- постійне моделювання умов на основі створення ситуацій успіху, завдяки яким спостерігається зростання особистості, з'являються мотиви до самовизначення, самоактуалізації, самореалізації та забезпечення їх реалізацій;

- створення умов, які передбачають відповідальність за результати та наслідки своєї діяльності;

- вирішення проблеми створення нового комунікативного простору, який буде зразком якісно нових стосунків "учитель-учень".

Головні різновиди інтерактивного навчання:

- інтерактивні технології кооперативного навчання—до даного виду інтерактивної технології відносять роботу в парах і роботу в малих групах;

- інтерактивні технології колективно-групового навчання, передбачають спільну фронтальну роботу всіх учнів-методи обговорення проблеми, мозковий штурм, "відкритий мікрофон",

- дерево рішень, методика "навчаючи - учусь" тощо;

- технології ситуативного моделювання—це рольові та діалогові ігри, організаційно - діяльнісні ігри, ігрове моделювання явищ, розігрування ситуацій;

- технології опрацювання дискусійних питань - широке і публічне обговорення якогось суперечливого питання з використанням мето дебати, дискусії, круглі столи, форуми, симпозіуми тощо.

Проектне навчання. Цінність методу проектів полягає в тому, що він орієнтує учня на створення певного продукту, а не просто на кочення навчальної теми або участі в якомусь виховному заході. Дії, безпосередньо пов'язані з реалізацією проекту, потребують певного обсягу спеціальних знань, умінь і навичок. Зокрема, це вміння виконувати певні соціальні ролі, ставити відкриті запитання й давати на них відповіді, прислуховуватися до ідей інших та відстоювати свою власну точку зору, відповідати за результати своєї діяльності, бути гнучкими у стосунках— співпрацювати і бути партнерами.

Залучення учнів до проектної діяльності сприяє розвитку творчості, ініціативи, самостійності, організаторських здібностей, стимулює процес їхнього саморозвитку.
СЕКЦІЯ №2
Печенівська Світлана Іванівна,

вчитель Недайводської СЗШ,

керівник РМО вчителів української мови та літератури

МОНІТОРИНГ ВИПЕРЕДЖАЮЧОЇ ОСВІТИ ДЛЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ЯК ОСНОВИ СУЧАСНОЇ СИСТЕМИ СУСПІЛЬНО-ГІМАНІТАРНОЇ ОСВІТИ
Моніторинг (рос. мониторинг, англ. monitoring, нім. Monitoring n) — комплекс наукових, технічних, технологічних, організаційних та інших засобів, які забезпечують систематичний контроль (стеження) за станом та тенденціями розвитку природних, техногенних та суспільних процесів.

Методологічно моніторинг — це проведення низки однотипних замірів досліджуваного об'єкта і подальший аналіз, оцінка, порівняння отриманих результатів для виявлення певних закономірностей, тенденцій, змінних і їх динаміки.

На початку ХХІ століття науковцями та громадськістю визначається необхідність пріоритетного розвитку освіти як соціального інституту, головного чинника цивілізаційного, технологічного, культурного розвитку суспільства. Сьогодні освіта – вже не підготовка до життя, а спосіб життя: одержання освіти протягом життя зумовлене невідворотністю трансформаційних змін суспільного середовища, постійне навчання стає формою розвитку та адаптації особистості. Сучасна освіта повинна мати випереджальний характер, бути націленою на стале майбутнє, на ефективне розв’язання проблем нового століття, розвиток ключових компетентностей особистості, формування в неї нової культури, самостійного та креативного мислення, здатності приймати дієві та відповідальні рішення.

Формування системи освіти для забезпечення сталого розвитку передбачає перехід до моделі освіти, заснованої на цілісному підході до людини, суспільства і природи, єдності сучасного наукового знання та соціальної практики, пріоритеті гуманістичних ціннісно-світоглядних настанов.

Філософія освіти має коригувати розвиток освіти для проектування моделей «людини сталого майбутнього» та формування внутрішнього світу наступних поколінь, відповідних ціннісних настанов та життєвих принципів.

Сучасна шкільна освіта в Україні характеризується інтенсивною динамікою змін як у змісті освіти, так і в управлінні загальноосвітніми навчальними закладами. Мова йдеться про нові технології шкільного менеджменту, нове змістове наповнення управлінських функцій, нові моделі управління освітніми закладами. Тому й організаційні засади сучасної школи мають базуватися на основних принципах випереджаючої освіти для сталого розвитку як нової концептуальної моделі розвитку шкільної освіти.

Найбільш суттєвими умовами для розвитку професійної компетентності вчителів на засадах випереджаючої освіти для сталого розвитку у системі післядипломної освіти є:

- застосовування принципу міждисциплінарності та посилення інтеграції теоретичних знань вчителів у їх професійній підготовці шляхом насичення змісту дисциплін суспільно-гуманітарної, природничо-наукової і професійної (методичної) підготовки екологічною складовою;

- залучення вчителів до розробки дієвих екологічних, соціальних, пошукових проектів, громадського руху, участі у дослідно-експериментальній та науковій діяльності;

- упровадження активних методів навчання, таких як ділові ігри, тренінги, що дають досвід і навички комунікативності, висунення та обговорення гіпотез, здатності розв’язувати різні проблемні ситуації;

- залучення вчителів до використання сучасних інформаційних технологій (уміння здійснювати відбір необхідної інформації з великого масиву фактичного матеріалу, структуризація інформації, виокремлення основного);

- на основі отримання суттєво нових знань, умінь, навичок – активізація особистісної позиції учителя.

В межах випереджаючої освіти для сталого розвитку необхідно розвивати інтегративно-діальнісні форми педагогічної практики, які поєднують такі напрямки як екологічна та економічна освіта в інтересах сталого розвитку, гендерна освіта, медіаосвіта, соціальне партнерство, здоров’язбережувальні та здоров’ярозвивальні технології. Особливу цінність набуває здатність орієнтуватися в єдиному освітньому просторі та особистому інформаційному полі. Інформатизація освіти передбачає перегляд традиційно сформованих систем, змісту і методів навчання в контексті використання різних медіазасобів.

У нинішній складний період розвитку та вдосконалення освіти сучасна школа вимагає реорганізації управлінської діяльності, вироблення нових підходів до технологічного забезпечення навчального процесу. Розв’язання цих проблем потребує створення умов, за яких кожний керівник школи, учитель міг найбільш повно розкрити свої здібності, талант, набути навичок дослідницької роботи, розвивати ініціативу та здійснювати творчий пошук, використовувати досвід, наукові дослідження колег.

Тому найважливішою метою сучасної загальноосвітньої школи є всебічний розвиток кожної дитини як особистості на основі розкриття і повної реалізації її потенціальних можливостей, розумових і фізичних здібностей, виховання громадянина, що керується у своїй діяльності загальнолюдськими принципами і здатного до свідомого суспільного вибору.

Якщо мова йде про школу, то, звичайно, йдеться і про вчителя, який є вирішальною фігурою у здійснені всіх завдань школи. Проблема вчительської праці, його професійні майстерності має глибокі історичні й соціальні корені.

Світовий досвід вчить і стверджує, що ХХІ ст. - епоха інформації змагання за інтелектом. І тому сьогодні професійна компетентність вчителя, відпрацювання власної системи роботи передбачає якісні зміни в його викладацькій діяльності і рівні професійної майстерності.

Безперечно, ствердженню педагога, розвиткові його творчості сприяє система післядипломної освіти, її орієнтація на особистість і вчителя; запити школи, інтелектуалізація процесу навчання і виховання.

Освіта для сталого розвитку бачиться як процес навчання тому, як приймати рішення, необхідні для забезпечення довгострокового майбутнього економіки, екології, соціальної справедливості. Розвиток мислення, орієнтованого на стале майбутнє та відповідні смисложиттєві цінності і пріоритети - ключове завдання освіти XXI столітті.

Отже, концепція освіти для сталого розвитку передбачає створення умов для виконання освітою функцій випереджаючого чинника соціальних змін, інтеграцію принципів, цінностей та практик сталого розвитку у всі аспекти навчання та виховання.

Суть концепції освіти для сталого розвитку у тому, щоб перебудувати навчальний процес у всіх ланках системи освіти таким чином щоб вона стала здатною до вчасної підготовки людей до нових умов існування, дати їм такі знання й уміння, які дозволили б не тільки успішно адаптуватися у новому соціальному та інформаційному середовищі, але й активно впливати на нього в інтересах збереження й подальшого гармонійного розвитку людського суспільства.

Серед основних шляхів реалізації концепції випереджаючої освіти сталого розвитку:



  • Розвиток і вдосконалення базової системи освіти. Сучасна освіта почне виконувати роль випереджаючого чинника соціального розвитку лише за умови залучення в її зміст сучасних педагогічних технологій, розвитку педагогічного менеджменту, щільного зв'язку між освітою та суспільством.

  • Переорієнтація наявної освіти на всіх рівнях для вирішення питань сталого розвитку. Це передбачає врахування сучасних потреб в освіті для сталого розвитку, формування необхідної змістовної складової навчальної та виховної діяльності, інтеграції принципів сталого розвитку у всі ланки освіти. Це передбачає як створення інтегративних курсів для сталого розвитку, так і зміну акцентів у навчальній та виховній діяльності з врахуванням аспектів стратегії сталого розвитку.

  • Формування досвіду і цінностей, необхідних для сталого розвитку. Головна особливість концепції випереджаючої освіти для сталого розвитку полягає у тому, щоб змінити, у першу чергу, характер мислення особистості, її ціннісні пріоритети та форми поведінки, в основі яких - виважене та відповідальне ставлення до своїх дій, активна громадська позиція, вміння пристосовуватися до соціальних змін і, одночасно, пристосовувати їх до власних потреб.

Поглиблення розуміння й усвідомлення важливості сталого розвитку громадськістю. Тобто створення мотиваційного блоку щодо необхідності переходу до принципів сталого розвитку, практична зорієнтованість освіти, яка передбачає формування активної громадянської позиції, певних ціннісних пріоритетів, стилю життя, що відповідає потребам сталого розвитку.

Навчання населення з метою сприяння переходу до сталих моделей виробництва і споживання. Зміна стилів поведінки дитини розпочинається зі зміни характеру її дій в родині, тому важливу роль має освіта батьків відповідно нормам та принципам сталого розвитку, особливо актуальним є формування культури раціонального та заощадливого споживання енергії та ресурсів, вимогливого ставлення до якості товарів, формування високої споживчої культури. Також важливою є підготовка кадрів в інтересах переходу до сталого розвитку (у межах післядипломної освіти, а також на рівні управлінської діяльності, вищої школи).

У цілому, випереджаюча освіта передбачає:


  • Оновлення змісту шкільної освіти на засадах прогнозування розвитку сучасного суспільства. Усе суспільство має стати навчальним довкіллям (пріоритет завдань дослідницького характеру).

  • Орієнтація на виховання ключових компетентностей, які дадуть змогу учням успішно самореалізуватися у життєвому просторі.

  • Перехід на технології ІКТ, запровадження "електронного навчання" і "електронного оцінювання"

  • Підтримка індивідуалізованого та самостійного навчання.

  • Партнерство та співробітництво у характері навчальної діяльності.

Орієнтація змісту освіти на інтегративність подання матеріалу.

Поділяючи думку педагогічної науки, вважаю, що шляхи якісних змін змісту, форм і методів післядипломної освіти варто відпрацьовувати в індивідуальному вимірі навчального процесу, передусім за стратегією вчитель - особистість - школа. Це дає змогу реалізувати особистісно гуманістичну позицію, системне бажання педагогічної реальності, орієнтацію в предметній галузі, знання сучасних педагогічних технологій, інноваційного підходу. Важлива роль, звичайно відводиться формуванню високої загальної і професійної культури педагога, його готовності до педагогічної творчості, вміння співпрацювати з учнями.

Процес організації добре продуманої, творчої, дієвої і результативної методичної роботи є одним із важливіших аспектів управління педагогічним процесом, в основі якого - вдосконалення навчально-виховного процесу, поліпшення його методичного забезпечення, впровадження концепції навчання та виховання у національній системі освіти, проведення експериментальної роботи з актуальних проблем шкільної освіти, реалізація комплексних програм тощо.

На сучасному етапі суттєво змінюються функції методичної служби – від директивних до орієнтуючих. На черзі розробка змісту, форм навчально-методичної роботи за умов демократизації її спрямованості з урахуванням інтересів працівників різних рівнів підготовки.

Один із провідних механізмів управлінського впливу в демократичному освітньому закладі – створення колективу однодумців, де виникає взаємодія, взаємовплив, взаємовідповідальність, де колектив стає суб’єктом педагогічного процесу.

Саме в процесі методичної роботи, коли формується і вдосконалюється професійна компетентність і педагогічна майстерність, створюється такий колектив, що орієнтує свої професійні потреби на результативну діяльність. Важливою для випереджаючої освіти є педагогіка співробітництва-новаторський напрям у педагогіці, що розглядає дитину як активного суб'єкта спільної з педагогом діяльності, заснованої за реальному співробітництві, демократичних і творчих засадах. Він сформувався у середині 80-х років XX століття. Найбільш відомі автори цього напряму - Ш. Амонашвілі, І. Волков, Є. Ільїн, С. Лисенкова, В. Шаталов.

Ключовими аспектами педагогіки співробітництва є налаштованість вчителя та учнів на конструктивний та відкритий діалог, взаєморозуміння, знаходження спільних цінностей та цілей: творче осмислення навчальної чи світоглядної проблеми, винайдення причин та можливостей її подолання, заохочення учнів до самостійної діяльності, креативного та пошукового підходу до власного життя.

Педагогіка співробітництва спрямована на те, щоб дати впевненості дитині у тому, що вона досягне успіху - як життєвого, так і навчального. Навчання при цьому виступає формою творчої взаємодії вчителя та учня. Співробітництво також передбачає навчання без примусу, використання природних можливостей дитини, а також заточення її творчих здібностей та прагнення успіху.

Основною настановою випереджаючої освіти виступає формування життєвої компетентності, що передбачає ставлення особистості до життя як сутнісної потреби у самопізнанні та саморозумінні, здатність до осмисленного розв'язання внутрішніх та міжособистісних суперечностей, відповідального та критичного розуміння своїх дій, налаштованості на конструктивне спілкування з іншими особистостями.

Серед найбільш ефективних методів випереджаючої освіти:

1. Проблемні методи навчання - методи засвоєння нових знань, у кожний учасник навчального процесу бере участь у виробленні нового змісту (розв'язанні проблеми). Використання проблемних методів навчання обумовлено високою мотивацією всіх учасників освітнього процесу, можливостями реалізації атмосфери діалогу співробітництва.

2.Розвивальне навчання (розвивальна освіта) - група ідей ті концепцій навчання (освіти) і практики освіти, центральною в якій особистість людини, що розвивається. 2. Особистісний розвиток розуміють як розвиток мислення і пам'яті, розвиток адаптивних здібностей і якостей розвиток науково-теоретичного мислення, творчих здібностей тощо.

3. Інтерактивне навчання - діалогова форма навчання, результаті якої відбувається взаємодія учасників педагогічного процессу метою взаємопорозуміння, розвитку особистісних якостей та спільного вирішення поставлених завдань. При інтерактивному навчанні суттєво змінюється роль педагога, його функції. Вчитель в інтерактивною навчанні та вихованні є не тільки носієм інформації та певної суми знань, завдання якого передати ці знання, він також постійно й активно стимулює учня до самостійної творчої роботи, виконуючи роль фасилітатора, проектувальника і консультанта.

Суттєвими характеристиками інтерактивної освіти є:

- максимальне залучення учнів до організації навчально-виховного процесу;

- спільна діяльність у режимі рівноправного спілкування;

- суб'єктивне переживання успіху кожним учасником педагогічні взаємодії;

- обов'язковий аналіз та самоаналіз результатів процесу навчання і виховання;

- поглиблена робота з особистим суб'єктивним досвідом учасників навчально-виховного процесу.

Головні різновиди інтерактивного навчання:

- інтерактивні технології кооперативного навчання—до даного виду інтерактивної технології відносять роботу в парах і роботу в малих групах;

- інтерактивні технології колективно-групового навчання, передбачають спільну фронтальну роботу всіх учнів-методи обговорення проблеми, мозковий штурм, "відкритий мікрофон", дерево рішень, методика "навчаючи - учусь" тощо; технології ситуативного моделювання—це рольові та діалогові ігри, організаційно - діяльнісні ігри, ігрове моделювання явищ, розігрування ситуацій; технології опрацювання дискусійних питань - широке і публічне обговорення якогось суперечливого питання з використанням мето дебати, дискусії, круглі столи, форуми, симпозіуми тощо.

4. Проектне навчання. Цінність методу проектів полягає в тому, що він орієнтує учня на створення певного продукту, а не просто на кочення навчальної теми або участі в якомусь виховному заході. Дії, безпосередньо пов'язані з реалізацією проекту, потребують певного обсягу спеціальних знань, умінь і навичок. Зокрема, це вміння виконувати певні соціальні ролі, ставити відкриті запитання й давати на них відповіді, прислуховуватися до ідей інших та відстоювати свою власну точку зору, відповідати за результати своєї діяльності, бути гнучкими у стосунках— співпрацювати і бути партнерами.

Залучення учнів до проектної діяльності сприяє розвитку творчості, ініціативи, самостійності, організаторських здібностей, стимулює процес їхнього саморозвитку.

Особливе значення сьогодні набуває безперервна освіта як настанова до освіти протягом усього життя, самоосвітньої діяльності, незупинного процесу набуття людиною необхідних компетенцій (знань, умінь, навичок) та якостей (установок, цінностей) відповідно до суспільних потреб, що виступає основою її активної соціалізації та самореалізації в умовах постійних змін соціального середовища.

Треба вчитися у ВНЗ, але набагато більше треба вчитися після виходу з ВНЗ, і це друге вміння за своїми результатами, за своїм впливом на людину і на суспільство незрівнянно важливіше. Щоб почати творити самому, треба побачити, зрозуміти досягнення іншого.

Творчість не виникає на голому місці. Щоб закріпити прорив до нової гуманістичної, національної школи, державі й суспільству треба плекати особистість учителя. Це має бути не тільки фахівець, а й людина культури, яка має великий особистісний вплив. Найважливіші цінності освіти — це не лише дитина, а й педагог, здатний до розвитку задатків, таланту дитини, збереження її індивідуальності. Тому особистісно орієнтована підготовка в шкільній і методичній освіті взаємопов'язані.

Треба створити умови (наскільки це можливо в наш час) для саморозвитку вчителів. А для створення особистісно орієнтованої системи професійного зростання необхідна діагностична основа, моніторинг педагогічної, психологічної, методичної підготовленості вчителя.

Головними ознаками особистісно орієнтованої підготовки професійного зростання є як сильний мотиваційний компонент (авансування успіху), так і спонукання до самооцінки, до самоаналізу, самопізнання. Протягом ряду років треба проводити педагогічний моніторинг як форму організації, збирання, зберігання, обробки, використання інформації про кожного з педагогів, що забезпечує безперервне відстеження їхнього рівня, а також дає можливість прогнозувати розвиток і стан професійного рівня.

П'ять років вели діагностичні карти, які вчителі заповнювали за всіма параметрами (наукова, методична, культурологічна, педагогічна, громадська підготовленість). Протягом всього атестаційного періоду вести самодіагностику професійного рівня вчителів, які атестуються. На жаль, самооцінка не завжди адекватна.

Особливого значення моніторингу надавати в атестаційний період, коли прагнеш вивчити досконало професійні якості педагога, його сильні й слабкі сторони, рівень загальної культури, створити оптимальні умови для вивчення та впровадження досвіду кращих педагогів школи. З цими даними ознайомити вчителів під час декад творчого вчителя, творчих звітів, готуючи моніторинг педагогічних досягнень учителя за класами і предметами. Саме таке відстеження змушує педагога шукати слабкі місця в своїй роботі, шукати шляхи їх усунення.

Накопичений під час моніторингу матеріал підлягає детальному аналізу. Прагнути в цей період добитися вміння здійснювати самоаналіз уроку, критично оцінювати свою діяльність. Це одна з найболючіших наших проблем. Для визначення рівня професійної майстерності використовувати технологічну карту, яку заповнюємо впродовж 5 років (від атестації до атестації). Вона дає можливість упорядкувати інформацію про педагога і на її основі зробити об'єктивні висновки про рівень його підготовки. На основі тестування проводити моніторинг науково-теоретичної й професійної підготовленості вчителів, які атестуються. Моніторингу піддаються такі аспекти:



  • Науково-теоретична підготовка (знання теоретичних основ науки в контексті предмета, знання наукових методів, знання історії розвитку науки та її сучасних досягнень, знання змісту освіти).

  • Методична підготовка (знання методики викладання предмета, володіння методами і прийомами навчання, вміння обґрунтовано вибирати педагогічну технологію й оцінювати її ефективність).

  • Психолого-педагогічна підготовка (знання психологічних і вікових особливостей дітей, знання розвитку школярів, знання нових педагогічних психологій теоретичних основ педагогіки і психології).

  • Навчально-виховний аспект (оптимальність змісту інформації, яку подає вчитель на уроці (глибина, логічність, вичленення головного); реалізація триєдиного завдання уроку; використання прийомів навчання, заохочення до розумової діяльності, самостійності, творчі використання новацій, співпраця і співтворчість, робота над культурою мовлення, ведення шкільної документації; поведінка вчителя.

  • Організація позакласної виховної роботи, планування позакласної роботи, позакласних заходів, результативність позакласної роботи.

  • Громадсько-педагогічний аспект (виконання громадських доручень, особисті якості).

На основі цього моніторингу виводити рейтингову оцінку науково-теоретичної й професійної підготовленості кожного, хто атестувався. Технологічна карта за декілька років дає систему параметрів, які характеризують роботу вчителя та її результативність, допомагає впорядкувати інформацію про педагога за весь доатестаційний період і на цій основі зробити об'єктивні висновки про професійний рівень підготовки вчителя. Регулярна та об'єктивна діагностика дозволяє контролювати, виховувати відповідальність, розвивати індивідуальний особистісний потенціал учителя.

Також треба проводити тестування з проблеми "Психологічні типи вчителів та їхній вплив на педагогічну діяльність". Цей моніторинг дасть можливість виявити наявність у колективі різних психологічних типів учителів (демонстративний тип, неврівноважений тип, збуджуваний тип, тривожно-боягузливий, емотивний тип і т. д.). У роботі з кадрами ми змушені враховувати ці особливості психологічного стану кожного.

Також необхідно вивчати бар'єри педагогічної діяльності, тобто проводити моніторинг факторів, які стимулюють чи перешкоджають професійному ставленню педагогів. Цей моніторинг дає можливість визначити реальні труднощі в діяльності кожного педагога, побачити, що стимулює творчість, а що перешкоджає розвитку особистості. Цей моніторинг дає можливість побачити групи вчителів: тих, хто досяг високих показників у роботі, і тих, хто прагне досягнути більшого, але стикається з багатьма труднощами.

Формування духовної культури особистості є одним з головних напрямків освіти для сталого розвитку. Загалом, моральне виховання виступає основою культурного розвитку людини, тим початком, за допомогою якого відбувається її соціалізація, а також закладаються внутрішні якості, ціннісні орієнтації та моделі поведінки. Цей процес передбачає актуалізацію освітньої діяльності у питаннях морально-ціннісного виховання, в якому найбільш важливими виявляються такі духовні якості як віротерпимість, відповідальність, толерантність, доброзичливість, справедливість тощо.


Рябченко Наталія Григорівна,

учитель англійської мови

Златоустівської СЗШ



ОСОБИСТІСНО – ОРІЄНТОВАНЕ НАВЧАННЯ ЯК ОСНОВА ДЛЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ОСВІТИ
Одним з принципів навчальної діяльності, який супроводжує людину від дошкільного закладу до після вузівського, а точніше від народження і протягом всього життя є освіта, адже людина навчається протягом всього життя, здобуваючи все нову інформацію, можливо це і є сталий розвиток освіти, який передбачає реформування вітчизняної освітньої системи, доцільно визначає як сприяти становленню всебічно освіченої, соціально активної особистості, яка розуміє нові явища та процеси суспільного життя, володіє системою поглядів, ідейно - моральних принципів, норм поведінки, які забезпечують готовність до соціально відповідальної діяльності.

Тепер наукові знання повинні стати тільки одним із компонентів змісту освіти поряд з іншими форматами людської свідомості. Науковий тип освіти повинен змінюватись на інший, новий тип. Небажання вчитись, яке останнім часом набуло розмаху і характеру епідемії, на мою думку, можна пояснити декількома причинами. Перша – недосконалість шкільних програм, за якими не лише не цікаво, а й неможливо вчитись. Адже той величезний обсяг інформації, який отримує учень щоденно з кожного предмета, не в змозі втримати в пам’яті навіть найздібніший учень. Та й чи варто? А його потрібно запам’ятати, опрацювати, осмислити і, головне, вміти застосувати в повсякденному житті. Адже не секрет, що значна кількість знань, отриманих ціною великих зусиль і важкої щоденної праці так і залишається лежати на поличках міцної дитячої пам’яті. Друга причина, те що діти, які вчились на «відмінно» не завжди займають гідне місце в житті. Бо чи завжди можуть переважати просто знання однієї людини над комунікативністю й компетентністю іншої?

Ситуація має змінитись, і обов’язково на краще. Людина, яка бачить перед собою чітко визначену мету, можливість реального застосування своїх знань, умінь, здібностей і гідної їх винагороди, не може бути незацікавленою отримати ці знання, розвивати свої здібності. І це не мрії про прекрасне далеке, це реалії сьогодення. Настає час професіоналів, поширюється мода на здоровий спосіб життя, на інтелект. На думку вчених, інтелект має та людина, яка правильно оцінює, розуміє й думає, яка завдяки своєму «здоровому глузду» та «ініціативності» може «пристосуватися до умов життя» [3, с. 10]. По суті інтелект – це те, що додає особливої значущості людині, дозволяє їй динамічно змінювати навколишній світ, перебудовувати середовище під себе, а не пристосовуватись до умов мінливої діяльності.

Школа і освіта мусить налаштовувати молодь на успіх, на навчання впродовж всього життя. Саме освіта для сталого розвитку – процес навчання тому, як приймати рішення, необхідні для забезпечення довгострокового майбутнього економіки, екології, соціальної справедливості. Розвиток мислення, орієнтованого на стале майбутнє на відповідних змістожиттєвих цінностях і пріоритетах - ключова задача освіти в ХХІ столітті.

Школа життєвої компетентності має бути спрямована не на ретрансляцію минулого, а передусім, на конструювання майбутнього. Згідно досліджень психологів, людина включається в будь-яку діяльність тільки тоді, коли це їй потрібно, коли в неї є певні мотиви. Мотиви відображають ті потреби, які стали актуальними для учня в певний момент.

Саме особистісно - зорієнтоване навчання – це навчання, центром якого є особистість дитини, її самобутність, самоцінність, суб’єктивний досвід кожного спочатку розкривається, а потім узгоджується зі змістом освіти [7,c.14]. Особистісно - орієнтований підхід поєднує навчання й виховання в єдиний процес допомоги, підтримки, соціально-педагогічного захисту розвитку дитини, підготовку її до життєтворчості.

Мова, тісно пов’язана з мисленням відображає інтелектуальний розвиток людини, добрерозвинені мовленнєві навички точна, грамотна і виразна мова в різних ситуаціях, грамотне письмо, адекватне розуміння чужої мови, володіння різними видами читання, сприймаються як ознака вихованості і освіченості особистості, і в більшій мірі , означають суспільну і професійну активність людини. Вивчення іноземної мови - велика справа.

Урок за технологією особистісно – зорієнтованого навчання створення умов для:



  • Особистісного розвитку школяра;

  • Формування життєвих компетентностей.

Адже структура особистісного - орієнтованого уроку включає етапи:

  • Мотивація навчання, яка забезпечує емоційну готовність до уроку; актуалізація суб’єктного досвіду та опорних знань. Наприклад працюючи в початковій школі використовую ігрові моменти для активізації мовлення. (знайомства, вітання, прощання, презентація слів, гра на запам’ятовування слів)

  • Цілевизначення та планування, де разом з учнями визначаємо особистісно значущої мети та очікуваних результатів діяльності для застосування в майбутньому на практиці;

  • Опрацювання навчального матеріалу так, щоб на уроці відбувалась двобічна активність, залучення до продуктивної діяльності учнів. Для активізації процесу навчання застосовую такі методи:

  • метод вживання в образ. Вживаючись в певний образ «Я – річка», «Я – ромашка» та ін., спробувати відповісти на питання «Яким я бачу світ?», «Що я хочу сказати людям?»

  • метод смислового бачення. В чому причина явищ. Яке його походження?

  • метод евристичних запитань. Цей метод дає змогу визначити суть окремих аспектів навчальної проблеми. Найчастіше запитання починаються словами: де, коли, як, навіщо.

  • метод символічного бачення. Визначається зв’язок між явищем та його символом (весна – відродження, світло – символ добра).

  • метод порівняння дає змогу аналізувати, структурувати матеріал, визначати спільні риси та відмінності.

  • метод конструювання понять, правил та гіпотез знайомить з технологією дослідницької діяльності.

Розв’язання різноманітних проблем може відбуватись у формі гри, дискусії, дебатів тощо. Особливе місце в сучасному навчанні має робота в парах або малих групах. У такій діяльності засвоюється досвід співробітництва, спілкування, відповідальності. До речі, дуже важливо, щоб склад груп був динамічний, увесь час змінювався, що позитивно впливає на взаємини та мікроклімат. Групова робота може бути побудована за принципами парного навчання, взаємного консультування, роботи над проблемним питанням, розподілу ролей тощо. Зазначу, що застосування сучасних методів роботи робить процес навчання активним, а мислення учнів – творчим і самостійним.

  • Рефлексація та оцінювання. Серед багатьох чинників, які впливають на мотивацію учнів до навчання одним із найважливіших є оцінка (саме не бал, а оцінка). Для цього в своїй практиці я поширено використовую диференційований підхід при оцінюванні учнів, добираючи індивідуальні завдання. Під час цього забезпечую належний мікроклімат, у якому учень позбувся б почуття невпевненості та страху. Адже схвальні оцінювання викликають в учнів позитивні емоції, налаштовує на успіх, який дає задоволення від навчання й приведе в подальшому ще до кращих успіхів. З метою формування у учнів здатності реально оцінювати свою діяльність поширено використовую самооцінювання та взаємооцінювання.

Таким чином, призначення особистісно - орієнтованих технологій полягає в тому, щоб підтримувати та розвивати природні якості дитини її здоров’я та індивідуальні здібності, допомагати в становленні її суб’єктивності, соціальності, творчої самореалізації особистості.

Змінюється час, змінюються і вимоги до людини, її освіченості. Даючи базові знання учням в школі, треба навчити дітей вчитися упродовж життя, використовувати здобуті знання у практичному житті.

Мова - духовне багатство народу. «Скільки мов я знаю, стільки разів я людина», - говорить народна мудрість.[2, c. 54]

Головне для вчителя іноземної мови - не зупинятись на досягнутому, постійно бути в творчому пошуці, бо все це заради дітей – нашого майбутнього.[6, c.55]


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Лазарев В.С., Поташник М. М. Как разработать программу развития школы . - М: Новая школа,1993

2. Івашньова С. Формування методики навчання іноземної мови в початковій школі // Рідна школа. -2006. -№ 9. - С. 53-55

3.Єрмоленко Л.П. Комунікативний підхід до навчання англійської мови в середній школі // Іноземні мови. -2002. -№3. - С. 10-11

4.Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах: Підручник для студ. вищих закл. освіти. -К.: Ленвіт, 2002. -327 с.

5.Ніколаєва С.Ю. Сучасні підходи до викладання іноземних мов // Іноземні мови. -2001. -№3. - С. 49-55

6.Омельченко Л. Особистісно орієнтована система навчання і виховання через диференціацію та індивідуалізацію навчального процесу // Рідна школа. - 2007. - № 11-12. - С. 54-55

7.Чернега Н. Особистісно-зорієнтоване навчання: сучасні підходи // Рідна школа. - 2001. - № 9. - С. 13-15

Філоненко Тетяна Олександрівна,

учитель української мови

Златоустівської СЗШ

ВИПЕРЕДЖАЮЧА ОСВІТА ДЛЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ЯК ОСНОВА МОДЕРНІЗАЦІЇ СУЧАСНОЇ СИСТЕМИ СУСПІЛЬНО – ГУМАНІТАРНОЇ ОСВІТИ: МЕТОДОЛОГІЯ, МЕТОДИКА, ТЕХНОЛОГІЇ
На початку ХХІ століття головним стратегічним завданням всієї світової спільноти є забезпечення стабільного та ефективного існування сучасної цивілізації на засадах соціальної справедливості для нинішніх і майбутніх поколінь.

Вирішення цього питання стало можливим із впровадженням у зміст соціальної та освітньої політики концепції сталого розвитку, яка вперше була проголошена у 1992 році на Конференції ООН з проблем навколишнього середовища і розвитку в Ріо-де-Жанейро (Бразилія ).

На сьогодні концепція сталого розвитку є провідною стратегією подальшого існування постіндустріального суспільства. Вирішальне значення для становлення стабільного розвитку має освіта, яка є рушійною силою для реалізації необхідних суспільних змін. Розумної альтернативи сталому розвитку немає і все світове співтовариство робить певні кроки для переходу на нову стратегію свого розвитку у ХХІ столітті. Україна в цьому процесі дещо відстає від інших країн. Прискорити цей процес може формування та функціонування нової системи освіти – освіти для сталого розвитку.

Актуальність створення мереж шкіл випереджаючої освіти для сталого розвитку також обумовлена необхідністю адекватної відповіді на існуючу ресурсну та економічну кризу, погіршення стану довкілля та здоров’я населення України, особливо, дітей та молоді. Така мережа також є дієвим механізмом до реалізації планів інтеграції України до європейського освітнього простору, становлення регіональної системи європейської освіти, підготовки освітніх закладів та педагогічних працівників до розширення форм та інтенсивності контактів з європейськими країнами та європейською культурою.

Освіта для сталого розвитку виступає одним із найпотужніших стабілізуючих чинників соціально-економічного та екологічного розвитку України.

Основною метою суспільно-гуманітарної освіти для сталого розвитку у контексті системних завдань реформування вітчизняної освітньої системи доцільно визначити сприяння становленню всесторонньо освіченої, соціально активної особистості, яка розуміє нові явища та процеси суспільного життя, володіє системою поглядів, ідейно-моральних принципів, норм поведінки, які забезпечують готовність до соціально відповідальної діяльності та неперервної освіти у швидко змінюваному світі. Зокрема, освіта для сталого розвитку має сприяти формуванню загальнолюдських цінностей, ставлення людини до себе та довкілля, активну життєву позицію – те, що необхідне для забезпечення сталого майбутнього.

Сучасна освіта – це не відтворення , не запам’ятовування певного матеріалу, а вміння використати свої знання в будь-яких життєвих ситуаціях. Сьогодення вимагає від школи життєво компетентної креативної особистості, здатної реалізувати себе в умовах динамічного розвитку світу, тому, на мою думку, головне завдання вчителя – не дати учнівській душі перетворитися на «сіру мишку», змаліти, він має навчити учня прагнути висоти.

Саме на це спрямована стратегічна мета Національної доктрини розвитку освіти в Україні – створення умов для розвитку й самореалізації кожної особистості. А це можливе лише під час формування механізмів самоорганізації, саморозвитку, творчого пошуку, дослідницької діяльності, що сприяють формуванню творчого мислення учнів.

Використовуючи синтез технологій розвитку творчої особистості, навчання як дослідження, проблемне навчання, методику розвитку креативного мислення, асоціативно-образного мислення, я даю учням відчуття простору, вільного часу для роздуму, переживання, вибору позиції. Важливо, щоб вони думали й аналізували самі, а не переказували книгу чи слова вчителя. Діти мають відчути себе відкривачами – це джерело інтересу, адже кожен по-своєму бачить навколишній світ, по-своєму сприймає предмети й явища , по-своєму думає. Для мене важливо навчити учнів відходити від шаблонів і шукати власний шлях.

Освіта для сталого розвитку бачиться як процес навчання тому, як приймати рішення, необхідні для забезпечення довгострокового майбутнього соціальної справедливості. Розвиток мислення, орієнтованого на стале майбутнє та відповідні життєво смислові цінності і пріоритети – ключова задача освіти в ХХІ столітті. У цьому відношенні освіту для сталого розвитку можна охарактеризувати як освіту, що орієнтована на духовність як інтегрований результат функціонування освітньої системи.

Україна потребує для майбутнього відповідального та стратегічно мислячого молодого покоління. Цю потребу необхідно забезпечити у першу чергу через освіту шляхом створення шкіл випереджуючої освіти для сталого розвитку, розвитку у дітей ціннісних орієнтирів, що відповідають потребам сталого розвитку як особистісно важливих і доцільних.

Традиційна освіта неспроможна вчасно реагувати на гострі проблеми та повною мірою задовольняти потреби сьогодення, бо здебільшого лише перелічує проблеми і не націлена на їх розв’язання.

Освіта для сталого розвитку передбачає певні зміни як для викладачів – це перехід від передачі знань до створення умов для їх активного засвоєння та отримання практичного досвіду; так і для учнів – це перехід від пасивного засвоєння знань до активного їх пошуку, практичного осмислення.

Суть концепції випереджаючої освіти для сталого розвитку у тому, щоб перебудувати навчальний процес у всіх ланках системи освіти таким чином, щоб вона стала здатною до вчасної підготовки людей до нових умов існування, дати їм такі знання й уміння, які дозволили б не тільки успішно адаптуватися у новому соціальному та інформаційному середовищі, але й активно впливати на нього в інтересах збереження й подальшого гармонійного розвитку людського суспільства.

Пріоритетним напрямом освіти для сталого розвитку є розвиток духовного потенціалу особистості на засадах особистісно-орієнтованої педагогіки, розвиток інформаційної культури особистості, основ критичного мислення.

Стандарт, шаблон, загальна думка руйнує неповторний дитячий світ. Тоді з’являється страх сказати щось неправильно. Так більшість починає мовчати. Подолати це явище не так і складно : визнати думку кожного правильною, важливою. Сприяє цьому прийом « Думка – речення ». Його можна використати як початковий етап формування творчого мислення учнів, бо він дає змогу з’ясувати рівень сприйняття художнього тексту.

Учні мають відчувати, що проміжних, неважливих уроків немає. Провести місток між заняттями допомагає прийом « Пароль » - відтворення ключового слова з попереднього уроку. Так з’являється перша спроба використати свої знання творчо. Це крок до усвідомлення, що кожен урок – це пошук розуміння нового.

На уроках намагаюсь регулярно ставити перед учнями проблемні запитання, для відповіді на які потрібно активізувати не лише здобуті знання, але й залучити власний життєвий досвід.

Наш педколектив вважає, що в основі теоретичних принципів та підходів випереджаючої освіти для сталого розвитку є діяльнісний підхід, який передбачає створення такої системи неперервної світи для сталого розвитку, яка активізує пошук духовних зв’язків особистості та їх впливу на творчу діяльність, та принципи пріоритету проблемно-розвиваючої, інноваційно - спрямованої освіти, проективної педагогіки, а також творчої свідомої діяльності по самовдосконаленню і саморозвитку особистості на засадах гармонізації відносин у системі Природа – Суспільство – Людина.

Подібний методологічний інструментарій орієнтований на здобуття особистістю додаткових знань, вмінь, навичок, які створюють передумови для індивідуального самовизначення у дотриманні правил збалансованого та відповідального способу життя, а також застосуванні засобів практичної реалізації пріоритетів стратегії сталого розвитку на засадах педагогіки співробітництва, взаєморозуміння та толерантності.

Тож стратегія сталого розвитку системи суспільно-гуманітарної освіти є провідною парадигмою сучасної освітньої діяльності, яка покликана стати випереджуючим чинником соціальної перебудови суспільства ХХІ століття.

Найважливішим показником результатів роботи, на мою думку, є використання учнями власного потенціалу в житті, бо «покликання допомагає визволити в собі людину – але треба ще, аби людина могла доти волю своєму покликанню» (А. де Сент - Екзюпері).


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Програма дослідно – експериментальної роботи «Формування механізмів трансформації регіональної системи освіти на основі принципів випереджаючої освіти для сталого розвитку. Затверджено наказом МОН України від 19.06.2009 р. № 537.

2. Муніципальна програма розвитку освіти Криворізького району «Освіта для сталого розвитку» на період 2009 – 2015 р.р. Затверджена рішенням колегії відділу освіти Криворізької райдержадміністрації від 24.09.2009 року.

3. Джерело. Дніпропетровська обласна педагогічна газета. -№21-24 (525-528) червень – серпень 2010р. – Дніпропетровськ, ТОВ «Книга»,2010. – с.4

4.Інноваційний пошук в освітньому просторі Дніпропетровщини. – Методичний альманах. Випуск 2 – Д.: Вид. «Інновація», 2008 – 212с.

Вімба Наталія Володимирівна,

учитель англійської мови

Надеждівського НВК



МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ

АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ В СИСТЕМІ ВИПЕРЕДЖАЮЧОЇ ОСВІТИ ДЛЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ
Процес модернізації змісту освіти є еволюційним, ґрунтується на врахуванні позитивного досвіду школи й водночас передбачає істотні зміни, зумовлені сучасними тенденціями суспільного розвитку. Нові підходи передбачають якісне оновлення змісту освіти відповідно до пріоритетних цілей освіти, сформульованих світовим освітнім співтовариством (Міжнародним бюро освіти). Вони охоплюють цілісний розвиток особистості через забезпечення зростання її розумового, етичного, естетичного, емоційного, фізичного та соціального потенціалу; підготовку учнів до праці, активної ролі в економічному та громадському житті суспільства, успішної діяльності в умовах швидких змін технологій та мультикультурного суспільства; розвиток навичок наукового мислення, критичного осмислення дійсності та навичок вирішення проблемних ситуацій.

У контексті пріоритетних цілей освіти визначено головні засоби підвищення ефективності діяльності системи освіти:

— забезпечення випереджаючого розвитку всієї системи освіти, її спрямованості на проблеми майбутньої постіндустріальної цивілізації; формування безперервної системи освіти;

— активізація гуманного та творчого начала в освіті, створення передумов для всебічного розвитку й саморозвитку особистості, індивідуалізації та диференціації навчання, переходу на особистісно-орієнтовані педагогічні технології;

— формування у процесі навчання цінностей мирного співіснування держав та міжнародного співробітництва;

— формування комунікативних навичок, уміння співпрацювати у колективі, відповідальності за індивідуальні та колективні рішення;

— запровадження гуманістично орієнтованих методів інноваційного та розвиваючого навчання на основі використання перспективних інформаційних технологій;

— забезпечення більшої доступності освіти для населення планети через використання можливостей дистанційної освіти та самоосвіти із застосуванням інформаційних і телекомунікаційних технологій.

Одним з головних напрямів методики викладання англійської мови в загальноосвітніх закладах в системі випереджаючої освіти для сталого розвитку є перехід від концепції підтримуючого до концепції випереджаючого навчання, орієнтованого на майбутнє - такі умови життя і професійної діяльності, в яких випускник опиниться після закінчення навчання. Такий підхід є актуальним, оскільки значна частина знань старіє протягом 3-5 років. Тому головну увагу в навчальному процесі слід звертати на розвиток творчих можливостей спеціаліста, його здібностей до самостійних дій в умовах невизначеності, на набуття нових знань та навичок, освоєння сучасних методів отримання, накопичення, класифікації та передачі знань. Важлива умова реалізації системи випереджаючої освіти - тісний її зв'язок з наукою, “вмонтованість” освіти в систему наукових досліджень.

Що стосується методики викладання англійської мови в загальноосвітніх закладах в системі випереджаючої освіти для сталого розвитку, то реорганізація її змісту відбувається у руслі таких сучасних освітніх реформ

1. Осучасненість змісту освіти. Така особливість змісту освіти сприятиме адаптації молоді в самостійному житті, цілеспрямованому використанню її потенціалу як для самореалізації в професійному й особистому плані, так і в інтересах суспільства, держави;

2. Спрямованість на самостійне отримання, аналіз та застосування інформації. Це знизить питому вагу готової інформації, змінить співвідношення між структурними елементами змісту освіти на користь засвоєння учнями способів пізнання, набуття особистого досвіду творчої діяльності;

3. Поглиблене вивчення іноземних мов. Вивчення іноземної мови вважається засобом підвищення конкурентоздатності особистості на ринку праці, засобом активізації міжкультурного спілкування та співробітництва;

4. Підвищення уваги до екологічної освіти. Передбачає формування в учнів навичок осмислення фактів та наукових ідей, предметом яких є навколишнє середовище як у локальному, так і в глобальному вимірах, застосування їх у повсякденному житті;

5. Включення у зміст освіти міждисциплінарних предметів і тем. Сприяє формуванню наукового світогляду, мислення, розкриттю ролі людини в пізнанні природи;

6. Поглиблене вивчення інформаційних технологій. Передбачає залучення до освітнього процесу знань та використання комп'ютерно-орієнтованих засобів і методів навчання.

Методологічною основою визначення методики викладання англійської мови в загальноосвітніх закладах в системі випереджаючої освіти для сталого розвитку є загальнолюдські, духовні і національні цінності, сконцентрованість на актуальних і перспективних інтересах дитини. Головне у викладанні англійської мови в середньому загльноосвітньому закладі - фундаменталізація, науковість і системність знань, їх цінність для соціального становлення людини, гуманізація і демократизація шкільної освіти, ідеї полікультурності, взаємоповаги між націями і народами, світський характер. Важливими є доступність, науковість, наступність і перспективність змісту освіти, практичне значення, потенційні можливості його для загальнокультурного, наукового, технологічного розвитку особистості, а також індивідуалізація, диференціація навчання.

Методика викладання англійської мови в системі випереджаючої освіти для сталого розвитку спрямована на досягнення нової якості освіти на основі засвоєння особистістю стрижневих компетенцій, що дозволяють їй бути мобільною та конкурентоспроможною, здатною до самоорганізації навчання протягом життя, самореалізації, розкриття творчого потенціалу, визначення свідомого життєвого вибору та прийняття відповідальних рішень та зумовлюється системою принципів:

- Принцип особистісного спілкування. Особистість функціонує і формується в процесі постійних взаємовідносин з іншими людьми, включаючи спілкування. В основі принципу лежить положення про злиття процесів навчання та спілкування (навчати, спілкуючись) та нерозривність навчально-пізнавальної діяльності та діяльності спілкування. Весь навчально-виховний процес організований як процес неформального спілкування вчителя з учнями та учнів між собою.

- Особистісно-рольовий принцип. У спілкування ми виконуємо певні ролі. У соціальній психології роль – це поведінка, яка очікується від людини іншими людьми у зв’язку з виконанням нею її соціальних (службових, сімейних, житейських) функцій. Розрізняють соціальні ролі (начальник-підлеглий , лікар, пацієнт, мати, син, господар, гість тощо) та міжособистісні ролі (один учитель може виступати в ролі контролера, наглядача, інший – в ролі старшого товариша). Основним навчальним текстом в інтенсивному навчанні є текст-полілог, дійовими особами якого є самі учні. Кожен з учнів має свою постійну роль на період навчання. Крім постійних використовуються епізодичні ролі в залежності від комунікативної ситуації навчання. Рольове спілкування має психотерапевтичний ефект, звільняючи учнів від “комплексів”, боязні зробити помилку, відкриваються та активізуються творчі можливості учнів.

- Принцип концентрованої організації навчального матеріалу і навчального процесу передбачає досягнення навчально-виховних цілей за мінімальний термін при максимально можливому обсязі навчального матеріалу. Навчальний матеріал спочатку сприймається учнями в цілому, глобально й стає зрозумілим завдяки пофразовому перекладу. Перші спроби вживання нових мовленнєвих зразків здійснюються цілими блоками, репродуктивно, але в різноманітних ситуаціях спілкування. Через певний час матеріал осмислюється, вживається продуктивно, тобто на рівні мовленнєвих умінь.

- Принцип колективної взаємодії визначається як такий спосіб організації навчального процесу, де учні активно й інтенсивно спілкуються один з одним, обмінюючись навчальною інформацією, що сприяє розширенню знань, вдосконаленню навичок та умінь кожного учня. Перевага віддається колективним формам навчальної діяльності (хорове промовляння, одночасна робота в парах, трійках).Хорове повторення набуває рис спілкування – учні по черзі звертаються до першого, другого і т.д. з запитаннями, порадою. У такий спосіб через “імітативне спілкування” пропускаються майже всі навчальні одиниці при збереженні таких рис спілкування як зверненість та наявність адресата мовлення. Використовуються такі прийоми, як “шеренги”, “карусель”, “натовп”.

- Принцип поліфункціональності вправ означає, що кожна вправа спрямована одночасно на засвоєння певного навчального матеріалу та на спілкування.

Отже, основні напрямки викладання англійської мови в загальноосвітній школі в системі випереджаючої освіти:

Пріоритет завдань дослідницького характеру у навчальній діяльності, “пронизуючого” навчання.

Орієнтація на виховання ключових компетентностей, які дадуть змогу учням успішно самореалізуватися у життєвому просторі.

Перехід на технології ІКТ, запровадження “електронного навчання” та “електронного оцінювання”

Підтримка індивідуалізованого та самостійного навчання.

Партнерство та співробітництво у характері навчальної діяльності.

Орієнтація змісту освіти на інтегративність подання матеріалу.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Методика викладання іноземних мов: Підручник під ред. Ніколаєвої С.Ю. –К.: Ленвіт, 2002. –С.246-249.

2. Бориско Н.Ф. Сам себе методист или советы изучающему инстранные языки. –К.: «Фирма «Инкос», 2201. –226 с.

3. Китайгородская Г.А. Методические основы интенсивного обучения инстранным языкам. – М.:Изд-во МГУ, 1986. –176с.

4. Книга вчителя іноземної мови . Нормативні документи міністерства освіти і науки України. –Харків: Торсінг, 2005. –236с.
Напханенко Oлена Миколаївна,

учитель Широківської СЗШ



ФОРМУВАННЯ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ЗАСОБАМИ РІДНОЇ МОВИ У СИСТЕМІ ВИПЕРЕДЖАЮЧОЇ ОСВІТИ ДЛЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ
Концепція сталого розвитку стала основою універсального світорозуміння і світовлаштування, базовою для всієї системи освіти. Вона передусім орієнтує на розвиток і оптимальне використання людського потенціалу в гармонії з природою.

На межі ХХ-ХХІ ст. в суспільному житті виникли суттєві зміни,пов’язані з формуванням нового типу суспільного устрою-інформаційного суспільства. З процесом розвитку інформаційного суспільства пов’язані й інтенсивні процеси нової освітньої парадигми. Необхідність в новій освітній моделі викликана реалізацією екогуманістичного способу конструювання інформаційного суспільства, яке засновується на стійкому і безпечному розвитку. Бурхливий розвиток таких засобів комунікацій, як телебачення, комп’ютер, Інтернет та інші, породжує у школярів пасивно-споживацьке ставлення до життя. Успішне виконання відповідальних і складних завдань, поставлених при вивченні рідної мови, можливе лише тоді, коли вчитель зважає на емоційно-естетичну природу мистецтва слова, широко використовує у своїй практиці виразне читання, методи та прийоми, що сприяють розвитку відтворюючої і творчої уяви, емоційної сфери і самостійної розумової діяльності учнів.

Уроки рідної мови та літератури збагачують емоційний світ учнів, розвивають образну пам’ять, уяву, естетичний смак, розумові здібності, художнє мислення, збільшують потребу творчої праці, підвищують культуру усного і писемного мовлення. Тому тема «Формування компетентностей засобами української мови в системі випереджаючої освіти для сталого розвитку» є актуальною.

Компетентність розуміється як певна характеристика нової якості підготовленості - того, що дитині дозволяє використовувати отримані знання та вміння в нестандартній ситуації на міждисциплінарному рівні, і найголовніше, домагатися на підставі отриманих знань подальших змін і успіхів.

Компетентність – якість, яка виступає в якості критерію розвитку індивідуального інтелекту, особливий тип організації предметно-специфічних знань, що дозволяє приймати ефективні рішення у відповідній галузі діяльності. Компетентність передбачає високий рівень розуміння проблеми в деякій предметній області, досвідченість при виконанні складних дій, ефективність суджень і оцінок.

Компетентність – сукупності знань, умінь і навичок, що дозволяють суб'єкту пристосуватися до умов, що змінюються по суті, це його здатності діяти виживати в даних умовах, всі вони пов'язані з досвідом і діяльністю людини.

Діяльність може базуватися на життєвому досвіді, але потрібно формувати досвід навчальної діяльності учня.

Виходячи з усіх вищевикладених визначень, пропонується таке визначення поняття «екологічна компетентність»: екологічна компетентність – це системне інтегративна якість індивідуальності, що характеризує здатність вирішувати різного рівня проблеми і завдання, що виникають у життєвих ситуаціях і професійної діяльності, на основі сформованих цінностей і мотивів, знань, навчального й життєвого досвіду, індивідуальних особливостей, нахилів, потреб.

Головні з них:


  1. Вивчати: вміти отримати користь з досвіду, вміти вирішувати проблеми, займатися самоосвітою;

  2. Думати: знаходити взаємозв'язок минулого і сьогодення, критично осмислювати проблему, висловлювати свою позицію;

  3. Шукати: запитувати різні бази даних, опитувати оточуючих, консультуватися у експертів;

  4. Прийматися за справу: включатися в проект, нести відповідальність, вміти організовувати свою роботу;

  5. Співпрацювати;

  6. Адаптуватися: вміти використовуватися новітніми технологіями; інформаційні канали та телекомунікації та ін.

МЕТА:

  • індивідуалізувати навчальний процес для забезпечення досягнення кожним учнем відповідного рівня творчого розвитку;

  • опанування дітьми наукових знань;

  • виховання учнів як носіїв екологічної культури, як учасників суспільних відносин;

  • забезпечити вироблення в них бережливого ставлення до навколишнього середовища, морально-етичного ставлення до дійсності.

ЗАВДАННЯ :

  • формування в учнів розуміння необхідної гармонії людини з природою;

  • оволодіння знаннями про природу (зокрема свого краю);

  • виховання почуття відповідальності за природу як національне багатство, основу життя на Землі;

  • формування готовності до активної екологічної діяльності .

Екологічна культура включає коло питань, пов’язаних з використанням людиною природи, перетворенням її у власних інтересах, а також з наслідками такої діяльності.

Проблема формування екологічної культури не втрачає своєї актуальності в будь – який період, так як від рівня ставлення людини до природи, від її практичних дій, які погоджуються з вимогами турботливого ставлення до природи, залежить саме існування життя на Землі. Специфіка сучасності – збільшення уваги до екологічної складової в освіті, яка потребує перш за все розвиток екологічної свідомості, вихованця нової особистості з екологічним світоглядом. Екологічна культура особистості пропонує наявність у людини певних знань та переконань, готовності до діяльності, погодженої з вимогами турботливого ставлення до природи.

Таким чином, екологічна компетентність є основоположним елементом в успіху екологічної діяльності. І уроки мови та літератури можуть якісно впливати

на формування екологічної компетентності учнів.

Треба пам’ятати, що саме в дитинстві закладається почуття ставлення до природи. І чим частіше вони будуть проявлятися на практиці і відкладатися в свідомості дитини, тим гармонійніше до природи покоління нам слід чекати в майбутньому.

Засобами української мови та літератури на уроках здійснюється екологічне виховання учнів. Учні виконують вправи, які містять речення природничого змісту, відповідають на численні запитання за картинами, пишуть твори за власними спостереженнями, описують ту чи іншу пору року, тварин, рослини. Часто на уроках використовую екологічні диктанти, перекази. Екологічна освіта і виховання відбуваються через впровадження інтегрованих уроків, розгадування загадок про природу,написання творів на екологічну тематику, написання словникових диктантів, розв’язування кросвордів, написання диктантів, виконання вправ екологічного характеру. На уроках мови використовується матеріал рідного краю:на території нашого села знаходиться шкільний мікрозаповідник «Підсобне»,де ростуть ранньоквітучі рослини,занесені в Червону книгу рослин – це фотоілюстрації адонісу весняного, шафрану сітчастого, фіалки запашної. На території школи знаходиться парк, де ростуть різноманітні дерева та кущі, що також є джерелом для мовної творчості та екологічної освіти учнів. Уроки розвитку зв’язного мовлення інколи проходять на відкритому повітрі, на території шкільного парку, де спостерігаючи за деревами, рослинами, птахами, яких безліч довкола, діти вчаться спостерігати за природою, помічати її красу в усьому розмаїтті, і, звичайно, описувати красу навколишнього світу засобами рідної мови.

Отже,на уроках української мови в учнів формується екологічна компетентність через виконання наступних завдань:


  • проводяться інтегровані уроки (українська мова та природознавство, українська мова та біологія);

  • написання диктантів екологічного змісту;

  • написання переказів на природничу тематику;

  • уроки зв’язного мовлення з використанням матеріалів про природу рідного краю;

  • розгадування загадок про природу;

  • написання творчих робіт на екологічну тематику;

  • читання мовчки та аудіювання текстів наукового стилю на основі матеріалів про природу рідного краю.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:



  1. О.Є.Висоцька. Випереджаюча освіта для сталого розвитку: методологія,методика, технології.

  2. В.П.Демкін, Г.В. Можаєва. Гуманітарна освіта в інформаційному просторі.

  3. Формування екологічної компетентності школярів: науково-методичний посібник/Н.А.Пустовіт, О.Л.Пруцакова, Л.Д.Руденко, О.О.Колонькова.-К.: «Педагогічна думка», 2008.-64с.

Дериглазова Юлія Миколаївна,

вчитель англійської мови

Гейківської СЗШ


«АКТИВНІ ФОРМИ І МЕТОДИ РОБОТИ ВИПЕРЕДЖАЮЧОЇ ОСВІТИ

ДЛЯ ШКОЛИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ НА УРОКАХ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ»
«Якщо ми будемо навчати дітей так, як ми навчали вчора, то ми ризикуємо

відібрати у наших дітей завтра».

Джон Дьюі (американський філософ)
Саме тому ключовим поняттям сьогоднішньої освіти є поняття «школа сталого розвитку», яке ввійшло в наше життя протягом останніх років і зайняло важливе місце.

Освіта є невід’ємною частиною суспільства і в центрі уваги завжди була, є і буде особистість, формування її світогляду, умінь, навичок, взагалі, її розвиток. Змінюється суспільство – змінюється освіта, її завдання, змінюється особистість. В наш час потрібна особистість, здатна повноцінно й активно діяти у новому світі, самоудосконалюватися, реагувати на зміни в умовах інформаційно-технічної революції. Перед освітою постає завдання мати випереджальний характер, бути націленою на майбутнє, на розв’язання проблем нового століття, на формування покоління, яке є не просто носієм знань, а творчою особистістю, здатною ефективно використовувати набутий досвід у життєвих ситуаціях.

Згідно із Загальноєвропейськими Рекомендаціями з мовної освіти, сучасні мови, незалежно від їх статусу (міжнародного, державного чи регіонального), повинні виконувати такі суспільні функції:

- готувати особистість до потреб міжнародної мобільності;

- полегшити спілкування та взаємодію (співпрацю) між народами, що розмовляють різними мовами;

- сприяти взаємному пізнанню, збагаченню та розумінню;

- забезпечити доступ до світового відкритого інформаційного простору.

Як часто ми зустрічаємо в методичній літературі слово, яке є ключовим у процесі викладання іноземних мов. Це слово – «комунікативний». Так, воно є вирішальним, бо сучасні погляди на викладання мови вимагають перетворити процес навчання у процес спілкування засобами комунікативного підходу. Тільки в цьому випадку учень зможе застосувати знання в реальній ситуації.

Звичайно поруч зі словом «комунікативний», практично завжди зустрічаємо – «інтерактивний», бо це поняття є визначальним для реалізації комунікативного підходу.

Поза всяким сумнівом, кожен вчитель орієнтується в безмежжі прийомів та вправ, які відповідають критеріям комунікативного підходу. Завдяки використанню на уроках індивідуалізації, мовленнєвої спрямованості, ситуативності, функціональності педагог може легко перетворити урок, що сприймається учнями, як штучний і непотрібний, в урок, наближений до реального життя, з якого діти вичерпають все необхідне, що потім буде застосоване на практиці.

Та часто трапляється і так , що діти не усвідомлюють, для чого вивчають іноземну мову, чи може вона згодитися їм у житті. Мова здається їм неприродною і непотрібною для спілкування. Перед вчителем стоїть завдання зацікавити учнів , стимулювати їхню активність, розкриваючи найближчі можливі перспективи використання іноземної мови. І може допомогти в цьому використання автентичних (цілком вірогідних) матеріалів та проектних технологій. Наприклад.

Тема «Подорож».

Уявна подорож за кордон, діти заповнюють анкету , яку необхідно заповнювати при в’їзді в будь-яку країну, перед тим ,як пройти паспортний контроль. Звичайно , що в якихось дрібницях ці анкети в різних країнах відрізняються , але перелік питань залишається сталим. Дана анкета – із Ірландії.


BLOCK LETTERS

SURNAME:

FORENAMES:

OCCUPATION:

DATE OF BIRTH:

NATIONALITY :

NUMBER OF PASSPORT :

FULL ADDRESS IN IRELAND:

SIGNATURE

«Подорож Лондоном».

Учням пропонується план окремих районів Лондону. Діти знайомляться зі схемою , обговорюють розміщення визначних місць та відомих вулиць столиці , походження назв деяких вулиць, тощо. Далі вчитель може варіювати завдання :

- Опишіть свій шлях від Oxford Street до зоопарку;

- Для того, щоб смачно поїсти ви можете завітати до кварталу Soho . Знайдіть, де він розміщений;

- Назвіть лондонські набережні і т.п.



Не секрет, що сучасні діти дуже полюбляють ігри на комп’ютері, тому використання комп’ютерних технологій у навчальному процесі вважаю доцільним.

Коли б мене запитали, чи можна ефективно навчати без комп’ютерних технологій, я б відповіла, що так. Але б у відповідь запитала, чи можна сповна насолоджуватись життям без телевізора чи мобільного телефону, без комп’ютера чи сучасної побутової техніки ?

Думаю, колеги зі мною погодяться, що комп’ютерні технології не повинні бути самоціллю. Але всебічне їх використання стимулює дитячу активність, відкриває шляхи до творчості, виступає засобом мотивації навчального процесу, розвиває вміння самостійно знаходити та аналізувати інформацію.

Взагалі, проектні методики набувають популярності у сучасній вчительській практиці. Бо проект корисний тим, що учні самостійно вибирають зміст матеріалу, самі вирішують ,як цей матеріал презентувати; важливим є також набуття досвіду самоосвіти , навичок самореалізації.

А створення проекту надає можливість побачити галузі використання мови на практиці. Важливим та відповідальним етапом у проектній роботі є формулю-вання проблеми або питання проекту. Проект за методикою Intel повинен містити ключове , тематичні та змістовні питання.

Ключове питання є абстрактним, воно поєднує в собі різні теми.

Тематичні питання звужують межі ключового, конкретизують, поглиблюють його.

Змістовні питання мають точні , конкретні відповіді.

Плануючи роботу, слід враховувати ключове, тематичне та змістовне запитання , щоб ефективно спрямувати діяльність учнів. Також рекомен-дується встановлювати достатні строки для виконання учнями того чи іншого завдання.

Велике значення має оцінювання проектної роботи. Вчитель повинен врахувати всі складові роботи і оцінити їх, звичайно, звернути увагу на грамотність, різноманітність лексичних та граматичних структур.

Я вважаю, що внаслідок виконання таких видів робіт на уроці (автентичних чи проектних), учні отримують практичні знання, які можуть застосувати в реальному житті, які можуть допомогти знайти вірне рішення тієї чи іншої проблеми.

Як підсумок, хочу згадати слова В.Сухомлинського: «Вчительська праця – це щоденна творчість і мистецтво» та запропонувати своєрідний рецепт успіху:

Вчиться, поки інші сплять,

Працюйте, поки інші бовтаються без діла,

Готуйтеся, поки інші грають,

Мрійте, поки інші бажають!
Вічканова Любов Кіндратівна,

учитель української мови

Лозуватської СЗШ №1
ЗРОСТАЄМО НА НАРОДНІЙ ПЕДАГОГІЦІ
Анотація. У статті автор прослідковує формування в учнів кращих рис громадянина України, акцентуючи увагу на надбаннях народної педагогіки, дослідженнях даного питання провідними педагогами та науковцями. Ідея справжнього патріотизму, національна самобутність, практична народознавча робота – основні мотиви діяльності педагога.

Ключові слова: патріотизм, народознавча робота, національна самобутність, народна педагогіка.

В усі періоди існування людства актуальною була і залишається нині проблема пізнання духовної спадщини – народної мудрості, що, певною мірою, визначає духовний вимір суспільного буття.

Протягом історичного проміжку кожен народ, кожна нація створювали і продовжують створювати неоціненні скарби, які стають духовним надбанням цілих епох. Як розпорядитися цим скарбом, як зробити так, щоб і надалі він слугував кожному народу в такій важливій справі, як виховання підростаючого покоління на кращих зразках минувщини. Саме ця проблема і є невід’ємною складовою виховної роботи взагалі і національного виховання зокрема.

В сучасних умовах в Україні проблема національного виховання є особливо актуальною. Незважаючи на ряд негативних змін, на кризову ситуацію в Україні, система освіти продовжує створювати належні умови для духовного розвитку кожного громадянина. Національна система виховання – це створена упродовж віків самим народом система поглядів, переконань, ідеалів; традицій, звичаїв, покликаних формувати світоглядну свідомість та ціннісні орієнтації молоді.

Тож головною метою національного виховання на сучасному етапі є «набуття молодим поколінням соціального досвіду, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування у молоді незалежно від національної належності особистісних рис громадян Української держави розвиненої духовності, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури»» [1, с.68].

Про забезпечення формування патріота України, який чітко орієнтується в сучасних реаліях, йдеться у Національній Доктрині розвитку освіти у ХХІ столітті. «Освіта виховує громадянина і патріота України, прищеплює любов до української мови і культури, повагу до народних традицій. Вона підпорядкована формуванню системи національних інтересів як головних пріоритетів світоглядної культури особистості і разом з тим сприяє оволодінню багатствами світової культури, вихованню поваги до народів світу» [1, с.4].

Однак освіта в Україні ще далеко не розв’язала цих проблем. Вимагає глибокого вивчення такий аспект даного питання, як взаємовплив і єдність народного, національного та загальнолюдського виявлення співвідношень і втілення у здобутках світової педагогічної думки. Назріла потреба піднесення ролі української національної школи в житті суспільства, що сприятиме формуванню в молоді національної свідомості і самосвідомості, світогляду, патріотизму, глибокої поваги до споконвічних традицій свого народу. Все це певною мірою, змушує сучасних педагогів звертатися до витоків народної педагогіки та етнопедагогіки, де можна знайти вичерпні відповіді на важливі питання виховання істинно справжніх патріотів України.

Народна педагогіка, за словами К.Д.Ушинського, не тільки багатогранна наука, а й мистецтво. А мистецтво, як правило, має своє національне вираження. Основні засади народної педагогіки через виховання та навчання молоді відтворюють, продовжують і розвивають у кожному наступному поколінні народ, націю [1, с.123]. К.Д.Ушинський залишив нам у спадок багату методику індивідуального підходу до навчання та виховання дітей, яка базується на принципі народності. Комплексний підхід до виховання особистості на кращих зразках народної педагогіки забезпечити нашій державі подальший розквіт, переконливо доведе світовій спільноті велич неповторності нашої нації.

В.О. Сухомлинський, всесвітньовідомий вчений-педагог, у своїх працях значну увагу приділяв виховному впливу фольклору, народного мистецтва на духовний світ особистості дитини, адже саме в цьому виражена народна мудрість, знання, великий гуманізм. Тож основна мета народної педагогіки - виховати здорову та щасливу людину. [3, с.207].

Педагог-вчений І.С.Якиманська вважає, що методологія виховного впливу народної педагогіки на формування духовно багатої особистості полягає, насамперед, в умінні педагога знайти індивідуальний підхід до кожної дитини, допомогти їй в усвідомленні і розкритті власних можливостей, становленні самосвідомості, самореалізації та самоутвердження. Особистісний підхід у народній педагогіці створює умови для комплексного впливу на молодь, глибокого знання педагогом душі кожної дитини, рівня сформованості якостей характеру, компонентів світогляду. Виховання сильної, самобутньої і яскравої с особистості можливе лише на високих народних ідеалах, на творчих традиціях рідного та інших народів [1, с.40].

Народна педагогіка також стверджує, що змалку треба формувати у дітей правильні уявлення про явища навколишнього світу. Розвивати кмітливість, допитливість, розвивати пізнавальні інтереси та розумові здібності. «Зміст народної дидактики, - пише дослідник народної педагогіки М.Стельмахович, в основному охоплюють елементарні знання, для звичайного спілкування з дітьми, ігор, спостережень, творчого підходу» раннього віку у дітей починає формуватися відчуття приналежності до свого роду, формується любов до рідної землі, визріває готовність до праці в ім’я України.

«Ми народжуємося, одержуючи разом з життям, як безцінний дар, Україну, рідну мову, казку матері, дідусів заповіт. Крізь роки ми проносимо любов до того куточка землі, де побачили світ, де все таке знайоме й рідне. Але чим далі йдемо своєю життєвою дорогою, тим найсміливіше озивається в душі потреба осмислити своє існування. Хто я? Звідки? Для чого живу на світі?»

(Решотка Руслан, учень 10 класу)

Відповідь на ці запитання повинна дати нова школа – школа, яка передбачає розвиток і саморозвиток особистості учня як суб’єкта пізнання, предметної діяльності, суб’єкта життєтворчості.

Молоді люди, що вступають сьогодні в життя, відчувають на собі всі складності формування чітких життєвих орієнтирів, які спираються на внутрішньо-узгоджену і структуровану систему цінностей. Вони відчувають себе особистостями і прагнуть максимальної самореалізації. Проте їхні взаємовідносини з суспільством далеко не безхмарні. Можливо, найгостріша проблема сьогодення в тому, що молодь далеко не завжди пов’язує своє майбутнє з життям в Україні. Лише 40% усіх опитаних старшокласників вважає, що зможе успішно реалізувати себе в Україні, 20% налаштовані на самореалізацію за межами України і 40% поки що вагаються.

Що ж повинно зробити суспільство, школа зокрема, аби виправити ситуацію щодо самовизначення особистості школяра з метою його самореалізації? Одним із аспектів формування активної позиції старшокласників, життєтворчих засад майбутнього громадянина повинен стати комплексний підхід до проблеми національного самоусвідомлення кожної молодої людини причетності до великої духовної скарбниці народу. Тож для цього треба визначити мету і шляхи духовного відродження,а саме: філософсько-світоглядна підготовка, формування народного світогляду, осмислення ролі наукових знань і народної педагогіки в інтелектуальному розвитку особистості; розвиток національної свідомості, пізнавальних інтересів щодо ідейно-моральної спадщини, культурно-історичних традицій, міфології, фольклору, вірувань українського народу; формування загальнолюдської моралі, громадянської і соціальної відповідальності; ознайомлення з глобальними проблемами, від вирішення яких залежить доля цивілізації; збереження природи, охорона довкілля, атомне роззброєння; формування національної, правової свідомості та самосвідомості; виховання поваги до законів і норм співжиття; вироблення умінь і навичок організаторської діяльності з відродження національної духовності та історичних коренів; розвиток естетичної культури, художніх здібностей і смаків; виховання і розвиток потреби у здоровому способі життя, прагнення стати хорошим сім’янином.

Ознайомлення учнів з історією та культурою українського народу проводиться системно з урахуванням їх вікових особливостей, пізнавальних потреб і можливостей та з орієнтацією на принципи народознавства.

Національні принципи мають об’єктивний характер і ґрунтуються на національній ідеї, національних цінностях та ідеалах, відображають закономірності засвоєння знань, що, насамперед, спрямовуються на формування громадянських якостей.

Серцевиною змісту українонародознавчої роботи має бути духовність українського народу, засвоєння якої повинно стати внутрішнім надбанням дитини, її потреб, переконань. Саме таке засвоєння має реалізуватись через основні напрями роботи:



  • навчальна робота відповідно до програми з українського народознавства, змістом якої передбачено уроки, екскурсії, практичні заняття;

  • використання елементів на уроках інших дисциплін;

  • шкільні форми роботи: фестивалі, конкурси, огляди;

  • народознавчо-етнографічний гурток «Берегиня», Шевченківська світлиця.

Одним із ефективних засобів народознавства є усна народна творчість, фольклорно-календарні традиції. Засвоєння народної творчості сприяє прилученню дітей до народних традицій, пізнанню ними джерел мудрості й благородства наших предків, вихованню любові до рідної землі і людей, які живуть на ній.

Дивним витвором народного генія є українська народна пісня. З її чистих джерел черпали наснагу всі, хто її слухав, проймаючись повагою до свого народу, який міг створити таку безмірну красу.

Одним із напрямків роботи у школі стала пошукова діяльність гуртківців «Берегині». Тож добре, що сьогодні ми ще можемо зустріти у селі тих «самородків» - творців і виконавців цього дивного народного генію. Особливо виховну силу фольклор має тоді, коли учні самостійно відшукують і записують старовинні, часто відомі лише бабусям і дідусям пісні.

Гуртківці Журавко Юлія, Бережний Сергій провели світлини у Сахно Євдокії Іванівни, Галетки Одарки Олексіївни, незмінних учасниць фольклорного ансамблю «Марічка» Стеблянко Марії Іванівни, Говді Надії Савеліївни, Каюн Любов Костянтинівни, цікавою була зустріч із учасниками фольклорного ансамблю «Черемшина».

Висновок: Отже, увесь навчально-виховний процес із учнями здійснюється включенням їх в активно-творчу діяльність народознавчого характеру, виробленням у них потреб у цій діяльності. Успіх процесу залежить від правильно вибраного зв’язку змісту народознавчої діяльності і методів виховання за характером пізнавальної діяльності. Я маю глибоке переконання: тільки той може запалити іскорку в дитячому серці, хто постійно підтримує її горіння у серці своєму.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:


  1. Національна Доктрина розвитку освіти України // Освіта. – 2002. - №26 (24 квітня – 1 травня). – С.2-4.

  2. Основи національного виховання. За ред. В.Г.Кузя; Ю.Д.Руденка та ін., Київ, 1993 р.

  3. Стельмахович М.Г. Українська народна педагогіка. – К., 1997. с.40.

  4. Сухомлинський В.О. Твори в 5-ти томах, т.3 с.207.

Карпенко Тетяна Віталіївна,

учитель російської мови

та світової літератури Лозуватської СЗШ №1



ФОРМУВАННЯ ДУХОВНИХ ЯКОСТЕЙ ОСОБИСТОСТІ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ЛІТЕРАТУРИ
Анотація. Стаття розкриває питання важливості формування духовних цінностей людини засобами художнього слова. Літературний твір має виховний вплив лише тоді, коли орієнтири письменника допоможуть учню усвідомити себе як духовну особистість. Важливими чинниками формування духовних орієнтирів є моделювання уроку та використання інтерактивних методик в процесі його проведення.

Ключові слова: література, духовність, духовний світ, інтерактивні технології.

Віки та епохи люди ламали голови над таємницями становлення особистості, дивом зростання паростків «я» під нестерпною спекою впливів, моделей, чітко визначених шляхів виховання та способів становлення. У свій час Гельвецій, маючи на увазі величезну роль виховання в процесі становлення особистості, відзначав, що люди не народжуються, а стають тими, ким вони є.

Сьогодні головною метою школи є формування і розвиток високоінтелектуальної, свідомої особистості з громадянською позицією, готової до конкурентного вибору свого місця в житті.

Пріоритетними у вихованні є всебічний та гармонійний розвиток особистості, яка здатна до саморозвитку, самовиховання і самореалізації, у своїй діяльності керується загальнолюдськими цінностями.

Література – це важливий засіб формування духовності у школярів. Саме література є одним з найдоступніших для учнів видів мистецтва, а тому вчителі літератури мають чи не найбільшу можливість вплинути на формування духовного світу кожної дитини, на її емоційну сферу, а, отже, і на формування системи цінностей підростаючого покоління.

Як зазначає Є.А.Пасічник «… література як навчальний предмет є багатофункціональним, інтегральним за своїм призначенням, одним з найважливіших завдань якого є забезпечення ідейно-естетичного впливу художніх творів на учнів, використання їх високого потенціалу з метою формування всебічно розвиненої особистості, громадянина України, якому притаманна висока культура, широкий кругозір, творчі здібності, загальнолюдські цінності, високі моральні ідеали» [5, с.53].

Вже не один рік працюючи над науково-методичним проектом «Формування духовного світу особистості на уроках світової літератури», переконалася у важливості саме цього аспекту роботи. Адже суспільство хоче бачити дітей чуйними, добрими, вихованими.

Саме на прикладах літературних героїв діти вчаться оцінювати свої дії та інших. Твори повчають, утверджують певну моральну істину, бо їх сюжети побудовані на протиставленні та боротьбі добра і зла, неодмінного утвердження добрих начал, містять яскраві приклади гуманної та антигуманної поведінки. Вчитель літератури розкриває красу людських стосунків. Вчить людяності, гуманізму. Американський філософ Сантаяна сказав: «Ночами людина має вростати в землю своєї батьківщини, але очі її нехай оглядають весь світ»[4, с.8]. Саме на таке виховання особистості і спрямовані уроки світової літератури. Вони збагачують внутрішній світ учнів духовним досвідом інших народів, прилучають через художнє слово до загальнолюдських моральних цінностей.

Осягнення духовних надбань літератури, проникнення у внутрішній світ автора та його героїв відбувається на уроці. Тому створюю всі умови для активної взаємодії з учнями. Найпродуктивнішими письмовими завданнями вважаю наступні: нагородити епітетами героїв літературного твору, дати свої назви розділам книжки, придумати інший початок або кінцівку твору, дотримуючись авторського стилю, скласти запитання для інтерв’ю з літературним героєм. Вважаю доцільним будувати урок за законами художнього твору, щоб були в ньому і кульмінаційні піки емоційних потрясінь і спади спокійніших переживань і раціонального осмислення. Не менш важливу роль відіграють і інноваційні технології навчання. Так, на уроках світової літератури учні багато разів зустрічаються з захоплюючим видом епічної літератури – казкою. Маленькі за обсягом, але надзвичайно місткі за змістом, казки дають багатий виховний матеріал. Вивчаючи казку «Снігова королева», використовую інтерактивну вправу «Сенкан». Пропоную обрати поняття «добро» і «зло». Аналізуючи написане, приходимо разом з учнями до висновку, що людина повинна цінувати понад усе добрі слова, добрі справи та уникати злих вчинків.

Краще зрозуміти зміст «Різдвяної пісні в прозі» Чарльза Діккенса допомагає уявна подорож разом із Скруджем у часі і просторі. Учні, об’єднавшись у групи, намагаються розібратись, чому спокійний, самостійний хлопчина перетворився на злого, скупого «жмикрута».

Звідки береться зло? Чому добра від народження людина стає злою? Саме ці проблемні питання намагаюсь розв’язати з учнями. Допомагає у цьому технологія «Мозковий штурм». Зібравши якомога більше ідей щодо даної проблеми, приходимо до висновку, що герой зрозумів свої помилки. Моральне переродження Скруджа сприймається дітьми як перемога сил добра і людяності.

Працюючи над повістю О.де Бальзака «Гобсек», учні діляться думками щодо твору за допомогою технологій «Щоденник подвійних нотаток» та «Мікрофон». Загострюючи увагу на фразі про те, що гроші – головний закон світу, приходимо до висновку, що надзвичайна жадібність руйнує людську сутність Гобсека, призводить його до повної самотності. Він залишається один, замкнутий в своєму егоїзмі.

Під час компаративного аналізу балад Р.Л.Стівенсона «Вересовий трунок» та А.Міцкевича «Альпухара», пропоную учням скласти порівняльну характеристику героїв за допомогою діаграми Вена. Наприкінці роботи учні приходять до висновку, що патріотичні почуття, душевні якості не залежать від того, де народилася людина, ці якості – загальнолюдські.

Однією з ефективних форм роботи на уроці світової літератури вважаю рольову гру. Учні із задоволеням виконують ролі Тома Сойєра та Гекка Фінна за твором М.Твена, Маленького принца і Лиса, льотчика і Змії за твором А. де Сента-Екзюпері, осмислюючи при цьому сутність стосунків між людьми. Адже дружба, доброта, повага до особистості – найважливіші цінності людського життя.

Намагаюся спрямовувати викладання світової літератури на усвідомлений вибір учнями свого розуміння постаті, письменника, твору. Адже школярі повинні винести зі школи життєву компетентність, уміння адекватно реагувати не тільки на явища життя, а й активно на них впливати.

За основу розуміння необхідності формування духовності особистості візьмемо тезу В.Сухомлинського: «Найстрашніше, що трапляється в середовищі юнаків і дівчат, - це порожнеча душі, відсутність тієї духовної сутності, без якої немає людської особистості, немає почуття честі й гідності. Не будемо боятися цих слів – святе і непорушне»[6, с.5].

Отже, література – глобальний педагог людства – мудріша за будь-якого вчителя і за будь-яку систему. Вона не нав’язує, а пропонує взяти до роздуму і серця всі духовні надбання, явища і сили, що формують особистість.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Відкритий урок. Артемова Ю. Рівний доступ до якісної освіти.- К.: Плеяда.- 2006.-С.21-27

2. Відкритий урок. Якиманська І., Якуніна О. Планування та технологія особистісно зорієнтованого уроку. – К.: Плеяда.-2006.-С.17-22

3. Лук’янова Т.В., Шарова В.І. Середовище вивчення світової літератури// Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2006. - № 1.-С.7-9

4. Мельник Ганна. Тенденції розвитку системи освіти в Україні // Директор школи. -2006. - № 6. –С.7-10

5. Мещерякова Світлана. Типологічний словник уроку // Директор школи. – К.: Плеяда. – 2006.-С.52-53

6. Пашкурна О.Б. Сучасний урок зарубіжної літератури. //Зарубіжна література, – 2005.- №2.-С.5-7

7. Сафарян Світлана. Творчість на уроках літератури // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України.–2008.-№ 2.-С.12-15

Лузганова Наталія Григорівна,

учитель історії Веселівської СЗШ


ВИПЕРЕДЖАЮЧА ОСВІТА ДЛЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ: ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЖИТТЄТВОРЧИХ ТА СОЦІАЛЬНИХ ПРОЕКТІВ
Випереджаюча освіта для сталого розвитку стала пріоритетним напрямком для наших шкіл, які реформуються на засадах гуманізму, демократичних ідеалах. Адже особистість не народжується із досконалою життєвою компетентністю. Вона розвивається в процесі пізнання, спілкування, взаємодії з людьми, світом, тобто в процесі життєдіяльності. Отже, шлях до освіти сталого розвитку – життєтворча діяльність.

Метою випереджаючої освіти для сталого розвитку є створення умов для виконання освітою функцій випереджаючого чинника соціальних змін, інтеграція принципів, цінностей та практик сталого розвитку у всі аспекти навчання та виховання.

В основі теоретичних методів випереджаючої освіти для сталого розвитку є:


  • діяльнісний підхід до навчання як орієнтація на практичну реалізацію отриманих знань і вмінь, вироблення активної життєвої позиції особистості;

  • гуманоцентричний, особистісно-орієнтований підхід;

  • принципи та цінності педагогіки співробітництва, ненасильства та толерантності.

На початку ХХІ століття відбувається складний пошук нового світорозуміння, здатного зазирнути в майбутнє. Педагогіка має наповнити навчання і виховання новим життєтворчим, духовним змістом; головне для неї – дитина. Більшість науковців поділяють думку, що життєтворчість – це «свідоме творіння особистістю свого життя», «особлива, вища форма виявлення творчої природи людини, яка сприяє самостійному творчому вибору особистістю стратегії її життя, розробці життєвих планів і програм, вибору та використанню засобів, необхідних для реалізації її індивідуального життєвого проекту». Процес життєтворчості як процес творчої перебудови особистістю свого життя передбачає:

  • Осмислення людиною свого призначення;

  • Вироблення життєвої концепції і життєвого кредо;

  • Свідомий вибір життєвих цілей;

  • Наявність необхідних умов для самореалізації;

  • Рівень соціальної і психологічної зрілості;

  • Відповідальне ставлення до свого життя й до самого себе;

  • Формування образу світу у якому живе людина, як складового елементу усього світу;

  • Корекцію планів людини з урахуванням реальних обставин життя, особистих можливостей.

Педагогіка життєтворчості передбачає створення життєтворчих проектів у рамках вивчення історії та правознавства.

З метою розвитку життєвої компетентності учнів та впровадження основних цінностей і принципів, на яких ґрунтується Концепція випереджаючої освіти, на уроках я використовую проектне дослідження з таких тем: «Захист прав людини в Україні», «Школа моєї мрії», «Екологічні проблеми нашого села», «Національні меншини в нашій сільській громаді», «Робочі місця для молоді», «Захист прав споживачів», «Попередження правопорушень серед неповнолітніх».

Під час роботи над проектом учні отримують інструктивну картку, яка вказує шлях розв’язання проблеми, окреслює орієнтири, вчить алгоритму дій і передбачає результат. На першому етапі формується задум проекту, створюється робоча група, визначаються проблеми, основні напрямки роботи. Проблема обирається близькою до інтересів дітей. Наступний крок – проектування. Під час оформлення проекту розкриваються різні аспекти інтелекту учнів, створюється ситуація успіху, застосовуються різноманітні здібності – комунікативні, вміння малювати, креслити, складати вірші, створювати комп’ютерні презентації. Це підвищує інтерес до предмета, посилює внутрішню мотивацію.

Особливо цікавим є презентація проекту, його захист. Форму презентації обирають учні. Це можуть бути слайд-шоу, газети, журнали, колажі, пам’ятки, буклети, плакати-звернення або інше. Етап реалізації включає безпосереднє розв’язання проблеми. Більше можливостей є у позаурочного соціального проекту тому, що час уроку обмежений. Цікаво такі проекти створювати на заняттях спецкурсів «Ми – громадяни України», «Права дитини», «Основи гендерної політики» та інші.

Важливим є корекційний етап, який проводить учитель. Цей етап забезпечує рефлексію діяльності, аналізує результати, визначає проблемні позиції. Учитель пропонує учням само оцінити свою роботу, участь товаришів у проектуванні або заповнити оціночну картку. Без цього учителеві буде важко об’єктивно оцінити діяльність кожного учня, оскільки вона відбувається в групі. Найбільш значущим результатом участі в соціальному проектуванні є не конкретні предметні знання та уміння, а розвиток життєвої компетентності, формування правової культури, правосвідомості, набуття соціального досвіду.

Учитель надає вихованцям самостійно висувати гіпотези, визначати напрямки пошуку інформації, об’єднуватись у малі групи, обирати лідерів груп, розподіляти ролі для захисту проекту.

Сучасний учень живе у складному світі, що швидко змінюється, стикається з представниками різних культур, носіями різних світоглядів та життєвих стратегій. Тому школа через кожен навчальний предмет має підготувати учня до цього: він має зрозуміти власне призначення, виробити концепцію свого життя і життєвого кредо; використати наявні можливості або створити необхідні умови для самореалізації сутнісних сил, відповідально ставитися до свого життя й до самого себе. Історія є одним з небагатьох навчальних предметів, який через ознайомлення з минулим людства виходить на формування образу світу, у якому живе людина, і її складової – соціально активного елементу світу. Як зробити навчання історії більше зорієнтованим на розвиток життєвих компетентностей учнів? Саме це питання можна реалізувати через створення проектів життєтворчості на уроках історії України, особливо у старших класах. Спробую показати деякі елементи моєї роботи над проектними технологіями, які є одним із варіантів продуктивного навчання для сталого розвитку особистості.

Навчання історії у старших класах має істотні особливості, учні вивчають матеріал який тісно пов'язаний з сьогоденням. Пізнавальна діяльність учнів стає свідомішою, зростає інтелектуальний рівень, школярі вміють обґрунтовувати свою думку, брати участь в дискусії. Тому у цьому віці в учні значно активізується проблема життєтворчості. Вони часто змальовують у власній уяві майбутнє життя, намагаються творчо осмислити власні ресурси. Старшокласники уважніше ставляться до історичного досвіду та життєвої мудрості, шукаючи у практиці попередніх поколінь шляхи розв’язання власних актуальних проблем.

Для прикладу можна взяти декілька життєтворчих проектів, пов’язаних з історією України: «Особливості ментальності українського народу», «Військові фотографії в сімейному альбомі», «Моя родина в період існування СРСР», «Дослідження масштабів геноциду українського населення нашого краю у період голодомору 1932-1933 року», «Часопис школи», «Історія моєї вулиці».

Пропоновані проекти потребують чіткої корекції з боку учителя, але й дає можливість проявити свою індивідуальність учням. Цінність методу проектів полягає в тому, що він є знаряддям, яке підпорядковує всі педагогічні теорії основному фактору виховання – дії. Робота учнів відповідає конкретним потребам доби, вони звертаються до дійсних фактів сучасності. Разом з тим в учнів формується уміння планувати роботу, цінувати час, свою працю і зусилля інших, розраховувати сили, розвивається спостережливість, визначаються напрямки потенційної професії, а особливо розвивається ініціатива та активна діяльність. Саме тут створюються умови для творчої самореалізації учнів, підвищується мотивація учнів для отримання знань. Працюючи творчо старшокласники формують самоосвітню компетенцію розвивають самосвідомість, істотно підвищують адаптивність до сучасного життя.

Життєтворчі проекти можуть виступати моделлю краєзнавчої роботи в системі історичної науки. Вони допомагають учням забезпечити збагачення змісту краєзнавчого історичного досвіду, формують тверді переконання і міцні знання. При цьому така робота носить науковий характер, адже можуть використовуватись архівні джерела, наукові праці, а від так необхідним стає оволодіння учнями основ джерелознавства. Такі життєтворчі проекти можна використовувати для участі в конкурсах, виховній роботі, позакласній, навчальній. Учні нашої школи брали участь у конкурсі дитячих творчих робіт «Ерудит», конкурсі дослідницьких робіт «Історія сіл і міст України», «Народна пам'ять ХХ століття» та ін.

Сучасна освіта покликана осмислити свої здобутки, уроки, освоїти нові цінності. Початок третього тисячоліття має свій сенс, свою філософію. Це час визначення стратегічних орієнтирів, народження нової якості життя, інноваційної культури. Критерієм успішності підлітка стає не стільки результативність у вивченні шкільних предметів, скільки ставлення людини до можливостей власного пізнання і перетворення природи, історії само себе.

Отож, основні цінності та принципи, на яких ґрунтується Концепція випереджаючої освіти, повинні відобразитись в повсякденній праці педагога. «Освіта має відповідати суспільним потребам та змінам соціального розвитку. Основною цінністю освіти є особистість, її індивідуальні потреби, її дії будуються на принципах відповідальності, демократичності, громадянської активності».

Соціальні і життєтворчі проекти покликані забезпечити це.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:


  1. О.В. Барнінець “Використання ігор на уроках історії”.

  2. К.О. Баханов “Організація особистісно орієнтованого навчання”.

  3. О. Висоцька “Концептуальні засади випереджаючої освіти для сталого розвитку”.

  4. О.Войтенко “Виховуємо людину і громадянина”.

  5. О.П. Мокрогуз “Інноваційні технології на уроках історії”.

  6. Н.П. Наволокова “Практична педагогіка для вчителя”.

  7. І.П. Нікітіна “Науково-дослідницька діяльність учнів”.

Збарах Світлана Миколаївна,

учитель історії Лозуватської СЗШ №2

МАЙБУТНЄ ОСВІТИ – ЗА ВИПЕРЕДЖАЮЧИМ НАВЧАННЯМ
На початку XXI століття головним стратегічним завданням всієї світової спільноти є забезпечення стабільного та ефективного існування сучасної цивілізації на засадах цілісності природного оточення, економічної життєздатності та соціальної справедливості для нинішніх і майбутніх поколінь. Вирішення цих питань стало можливим із впровадженням у зміст соціальної та освітньої політики концепції сталого розвитку, яка була підтримана більшістю країн світу, у тому числі, й Україною.

На сьогодні концепція сталого розвитку є провідною стратегією подальшого існування постіндустріального суспільства. Вирішальне значення для становлення безпечного (тобто, стабільного, сталого) розвитку має освіта, яка є рушійною силою для реалізації необхідних суспільних змін.

Україна потребує для майбутнього відповідального та стратегічно мислячого молодого покоління. Цю потребу необхідно забезпечити у першу чергу через освіту шляхом створення шкіл випереджаючої освіти для сталого розвитку, розвитку у дітей ціннісних орієнтацій.

В основі ідеї сталого розвитку – визнання людини основною цінністю. Тому важливим є  дотримання прав людини, виховання в дитині культури громадськості, що передбачає знання своїх прав та обов’язків, активну громадську позицію, вміння аргументовано відстоювати свою думку, свідоме та відповідальне залучення у громадські справи, у тому числі орієнтовані на вирішення соціально-економічних проблем.

Сьогодні, незважаючи на відносну стабільність в суспільстві, відсутність війн і катаклізмів, незважаючи на всі досягнення державного будівництва, ми все ще в аутсайдерах за якістю життя, за тривалістю життя та за якістю освіти. Випереджаюча освіта – це освіта, в якій учень відкритий навчанню, вчиться без підганянь і перевантажень! Освіта - це, перш за все, сфера розвитку свідомості - мислення і діяльності людей. Змістом освіти є форми мислення, а не таблиця множення.

Людина та її свідомість - в центрі освітнього процесу. Людина, що опану-вала своєю свідомістю (свідомий Учень) - граючись опановує предметними Знаннями. А не уміючих вчитися дітей доводиться ... «день у день змушувати годинами сидіти в нерухомому стані і постійно щось зубрити».

Найважливіша вимога сьогодення - це вимога випереджаючого розвитку. Людина перебуває в процесах підготовки «ясла-садок-школа-вуз» так довго, що за цей час суспільство тричі встигає змінитися. Дуже висока соціальна частота, люди змінюють не тільки професії, а й світогляд, життєві уклади. Виходить - готували до одного, а життя вже абсолютно інше. Випереджаючу освіту влаш-товано зовсім інакше. Тут не готують до життя, а живуть і творять своє життя, тому завжди знають - до чого треба бути готовим.

Що робить школу такою мертвою? Відірваність від життя, від реального мислення, від передової науки. Які знання отримують школярі? Можна мати «12» з біології і абсолютно не представляти як розвести полуницю, як працює твій організм, звідки беруться хвороби і чому ми так мало живемо. Можна «встигати» з математики та затруднятися у вирішенні нестандартних завдань. А ви думаєте, за життя вам доведеться стикатися виключно зі стандартними завданнями?

Величезний інтерес у суспільстві сьогодні проявляється до нових знань. Випереджаюча освіта – це процес розвитку геніїв. Виховати цілісну особистість можна лише в просторі рідної культури. Ми сьогодні відновлюємо зв'язок з Предками, освоюємо-згадуємо народні свята, і приносимо цей зміст в освітній процес. Повага до своїх Предків - перша ознака освіченої людини, людини Культури.

Випереджаюча освіта не відгороджує учнів від реального життя, а включає це життя у свої уроки, позаурочну діяльність, створюючи єдине поле громадського виховання не тільки учнів, а й усіх учасників освітнього процесу. У результаті йде комплексне, системне виховання громадянина не тільки в школі, а й поза її межами.

Як зазначав провідний спеціаліст ЮНЕСКО Раджа Рой Сингх, "…у процесі освіти ми вчимося у минулого, намагаючись відтворити й від-новити його: настав час учитись у майбутнього, випереджаючи його… Змі-ни в освіті мають бути сфокусовані на якісні трансформації змісту і форми".

Пропоную розглянути «Модель школи випереджаючої освіти», яка має такий вигляд:

- ВИПЕРЕДЖАЮЧА ОСВІТА ДЛЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ – ШКОЛА МАЙБУТНЬОГО.

- ШКОЛА – ЦЕНТР ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГО-ЗБАЛАНСОВАНОЇ ПОВЕДІНКИ

- ШКОЛА – ЦЕНТР СОЦІАЛЬНОГО ПАРТНЕРСТВА

- ШКОЛА – ЦЕНТР ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ВІДПОВІДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ

- ШКОЛА – ЦЕНТР ФОРМУВАННЯ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЦІННОСТЕЙ ТА СТАНДАРТІВ

- ШКОЛА – ЦЕНТР ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРІГАЮЧОГО СЕРЕДОВИЩА

- ШКОЛА - ЦЕНТР ФОРМУВАННЯ КРЕАТИВНОЇ ОСОБИСТОСТІ

Однією із складових моделі є «школа – центр формування креативної особистості».

Ця модель передбачає:


  • використання технологій життєтворчості;

  • роботу із обдарованими дітьми;

  • актуалізацію пошуковості та творчої активності засобами інноваційної діяльності.

Я б хотіла зупинитися більш кокретно на науково – дослідницькій роботі.

Організація дослідницької діяльності дає можливість озброїти учнів необхідним інструментарієм (знаннями, вміннями, навичками) для засвоєння стрімко зростаючого потоку інформації, орієнтації у ньому та систематизації як програмового, так і позапрограмового матеріалу. Пошукова, дослідницька активність є своєрідним внутрішнім генератором, який робить людину творчою.

Актуальність організації пошуково-дослідницької діяльності, стимулювання навчально - пізнавальної активності і самостійності учнів у навчально - виховному процесі при вивченні історії зумовлена вимогами, що викликані темпом сучасного життя, його динамічністю і насиченістю інформацією, необхідністю формування і розвитку особистості, здатної використовувати знання в життєвих реаліях, бути соціально адаптованою, здатною до самореалізації тощо.

Сучасна освіта неможлива без дослідницької роботи учнів. Є три «кити»,на яких тримається дана технологія: самостійність, діяльність, результатиність.

З чого починати дослідницьку діяльність ? На мій погляд, із здивування, зацікавленості під час навчання. Тому саме оптимізація уроку, посилення його пізнавального і виховного потенціалу, стимулювання навчально-пізнавальної активності і самостійності учнів у навчально-виховному процесі є основним у моїй діяльності.

Творчу діяльність учнів реалізую через індивідуальні форми науково - дослідницької діяльності (індивідуальні дослідження, конкурси науково –дослідницьких робіт «Ерудит» та «КОЛІЯ»).

У процесі цієї роботи в учнів формуються базові науково-дослідницькі уміння і навички:

- інтелектуальні: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення та систематизація, постановка проблем і висунення гіпотези, пошук і використання аналогій;

- практичні: робота з додатковою літературою;

- самоорганізації та самоконтролю: планування роботи, раціональне використання часу і перевірка результатів.

Значення дослідницьких робіт учнів важливе у різних напрямках:

- педагогічному (становлення особистості учня – дослідника);

- науковому (цікаві й важливі наукові результати);

- практичному (створення презентацій, електронних бібліотек, посібників, відео роликів);

- просвітницькому (лекторії, усні журнали для молодших школярів).

Діти бачать перспективу особистісного розвитку, у них формуються своєрідні ідеали, виникає необхідність у науковому пізнанні і дослідництві.

Пошукові, науково –дослідницькі роботи, у яких беруть участь учні – надійний шлях пізнання кожною дитиною своїх творчих можливостей, запорука розвитку інтелектуальних здібностей та пізнавальної активності особистості, шлях до самоствердження та самореалізації, а досить часто і професійного самовизначення. Але ефективною дослідницька діяльність буде тільки тоді, коли вона буде використовуватись систематично, у різних її варіантах.

Дослідницька діяльність доцільна в навчально – виховному процесі. Проте досягти високого рівня дослідницьких компетентностей учні можуть лише за умов об’єднання урочної та позакласної роботи з предмета.

Починаючи з 2008 року, я проводжу заняття , що націлені на формування навичок науково – дослідницької роботи . Ці дослідження з історії виконують переважно учні 8 - 11 класів.

Для досліджень учнями обираються такі теми, які є актуальними, можливо їх аналізувати на місцевому матеріалі, доступні для систематичних і регулярних спостережень, можуть бути використані в навчально-виховному процесі для формування й розвитку в школярів історичних знань і пізнавальних інтересів. Завдання учителя полягає ще й у психологічній підготовці юних дослідників. Необхідно навчити їх боротися із труднощами, знаходити успіх у самому процесі дослідження, у власних відкриттях.

Широко використовую краєзнавчу роботу в школі, яка передбачає цілий арсенал ефективних методів і форм успішної навчально-виховної роботи. Завдяки вивченню, використанню місцевого історичного матеріалу учні мають змогу відчути історичні події, осмислити історичні процеси, "доторкнутися" до історії рідного краю.

Теми для краєзнавчої роботи - різноманітні. Це і теми, присвячені вивченню історії села, і вивчення пам’ятників і пам’ятних місць, і біографій визначних людей, і вивчення краю в певний період, вивчення топоніміки (біографії вулиць), ономастики, нумізматики краю тощо.

Учнями за цей час підготовлено та захищено ряд науково-дослідницьких робіт:


  • «Фашистський «новий порядок» на Україні»

  • «Історія храму (Свято - Миколаївської церкви с.Лозуватки)»

  • «Історія села Лозуватки в контексті вивчення історії рідного краю»

  • «Мій край – моя історія жива. Вулиці с. Лозуватки»

  • «Геральдика: єднання минулого і сьогодення»

Формування творчої особистості неможливо без інтенсивного розвитку її здібностей, дослідницьких вмінь і навичок.

Тому науково-дослідницька діяльність в школі дає учням великі можливості для успішної реалізації в майбутньому .


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Баханов К. О. Навчання історії в школі: інноваційні аспекти /К. О. Баханов. – Х. : Вид. група «Основа», 2005. – 128 с.


2. Белих С.Л.. Управление исследовательской активностью учащихся.- М. 2007. – 169 с.

3.Воробйов Г.Г. Школа будущего начинается сегодня: Книга для чтения.– М.; Просвещение, 1991.

4. Гаврилюк В.Ю. Розвиток інтелектуальних здібностей учнівської молоді в контексті педагогіки життєтворчості. Навчально-методичний посібник. – Біла Церква: КОІПОПК, 2004. – 178 с.

5. Галатюк Ю.М., Тищук В.І. Дослідницька робота учнів . -Х. Вид. група «Основа», 2007. - 192 с.

6. Голобородько В.В. Наукова робота учнів.- Х. Вид. група «Основа», 2005.-206

7. Глагольєва С.М. Школа випереджаючої освіти для сталого розвитку.

8. Гнєдашев В.М. Програма організації науково-дослідницької діяльності учнів.-Х. Вид. група «Основа», 2005.-206 с.

9. Ковбасенко Л.І. Мала академія наук України як пріоритетна форма позашкільної освіти // Обдарована дитина. – 2001. – №3. – С.30-34..

10.Концептуальні засади випереджаючої освіти для сталого розвитку. - Джерело. Дніпропетровська обласна педагогічна газета. - № 21 (30) червень-серпень 2009 р. – Дніпропетровськ, ТОВ "Книга", 2009. - С. 6.

11. Леонтович. А.В. Учебно-исследовательская деятельность школьников как модель педагогической технологии. М . 1999.- 165 с.

12. Мокрогуз О.П. Інноваційні технології на уроках історії. -Х. Вид. група «Основа», 2007. -192 с.

13. Наволокова Н.П., Андрєєва В.М. Практична педагогіка. 99 схем і таблиць. -Х. Вид. група «Основа», 2008.-117 с.

14.Нікітіна І.П. Науково-дослідна діяльність учнів / І.П. Нікітіна, Ю.О. Нікітін, В.В. Шеліхова, О.Л. Кожем’яка. – Харків: Вид. група “Основа”, 2006. – 144 с.

15. Освітні технології . Піхота О.М., Київ : А.С.К., 2001.-130с.

16. Пометун О. І. Методика навчання історії в школі / О. І. Пометун,

Г. О. Фрейман. – К. : Генеза, 2005. – 328 с.

17. Пометун О. І. та ін. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: наук.-метод. посібн. / за ред. О. І. Пометун. – К. : А.С.К., 2004 – 192 с.
СЕКЦІЯ №3
Глотенко Олеся Романівна,

вчитель Недайводської СЗШ-сад


СУЧАСНИЙ УРОК - ВІДОБРАЖЕННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ СИСТЕМИ ВЧИТЕЛЯ

«Школу робить школою учитель. Учителі різні — адже вони виростають з учнів. Художник навчається змішувати фарби і наносити мазки на полотно. Музикант навчається етюдам. Журналіст та письменник засвоюють прийоми письмової мови. Справжній учитель теж змішує фарби, розучує етюди, засвоює прийоми — тільки це педагогічні фарби, етюди, прийоми… Ось учитель-майстер, віртуоз. Як по нотах грає він свій урок. І тільки інший учитель знає, скільки праці пішло на опанування гамм та етюдів, доки ноти, ритми та мелодії на злилися в музиці уроку. Майстерність — це фах з печаткою досконалості. Майстрів не так багато. Але існує багато сильних фахівців. Звичайно вони мають свої професійні хитрощі, прийоми. Сильних педагогічних прийомів не так вже й багато — найчастіше гарний фахівець активно користується лише двома-трьома «секретами»- пише в своїй книзі «Прийоми педагогічної техніки…» А.Гін.

На сьогоднішній день залишається відкритими питання про нові принципи, системи, програми та методики формування знань учнів. В наш час використання інтерактивних технологій в навчальному процесі відкриває перспективи його якісного вдосконалення. Пошуки нових форм навчально-виховного процесу сьогодні не тільки виправдані, але як ніколи актуальні. Існує один аспект у системі освіти, якого сучасні зміни торкнулись несуттєво. Це провідна організаційна форма навчальної діяльності - урок. Урок є основоположним елементом. освітньої системи. З яких би позицій не розглядалась загальна освіта, будь-який її аспект так чи інакше націлений на організацію і проведення ефективного уроку.

На жаль, в сучасних умовах у переважній більшості учні, продовжують одержувати готові знання, урок ведеться у формі монологу викладача. Якщо такий підхід здійснювати регулярно і протягом довгот часу, то ми отримуємо низку негативних наслідків: нездатність, учнів до аналізу, до самостійного осмислення інформації, до прийняття незалежних рішень та ін.

На таких уроках наростає стомлюваність учнів. Вони стомлюються не стільки від великих об'ємів матеріалу, яким оволодівають ( так звані перевантаження, про які говорять), скільки від недосконалості технології уроку, від методичної одноманітності й власної пасивності.

Одноманітність і пасивність у навчальній діяльності формують в учнів безсилля при розв'язуванні проблем, які виникають у житті, безініціативність, утриманство. Дійсно, з часом вони звикають до того, що їм усе дається в готовому вигляді, думати не треба. Вони і не вчаться думати самі. З цим вони й виходять у життя.

Нові методи навчання, нестандартні форми уроку допомагають розбудити інтерес учня до досліджуваної проблеми, сприяють більш глибокому вивченню теми уроку. Взагалі, подальшого вивчення потребують питання застосування методів навчання, які забезпечують формування у учнів творчих умінь, розвитку їх пізнавальної діяльності, самостійності, індивідуальних творчих здібностей. Важливим аспектом застосування інтерактивних технологій є оновлення структури уроків. Як упевнено почуває себе на уроці добре підготов­лений учитель! Він не чекає жодних несподіванок, спокійно і безпомилково діє навіть у найнапру­женіших ситуаціях. У чому ж секрети професіо­налізму такого педагога? Я думаю,що на 90% у підготовці до уроку. То якою ж вона повинна бути? Як підготувати ефек­тивний урок?

Загострення інтересу до цих питань не випадкове. Інноваційна перебудова школи спрямова­на на максимальне використання її внутрішніх ре­зервів. А вони є. Якісна підготовка уроку — серед найбільш очевидних і невідкладних. Без досконалого, науково обґрунтованого проектування навчальних за­нять марно сподіватися на піднесення учнівської й учительської праці на якісно новий рівень.

Шкільні будні переконують, що перевагу на уроці завжди має той учитель, який ретельно розрахував урок, передбачив запобіжні варіанти, намітив гнуч­ку стратегію керування. А той, хто не зміг або не зумів цього зробити, опиняється у складних ситу­аціях, розплачується низькою якістю заняття. Навіть майстерність не врятує погано підготовлено­го уроку. Які б чудеса винахідливості не демонстру­вав на ньому вчитель, він не в змозі спрямувати в бажане річище розвиток ситуації, що вийшла з-під його контролю внаслідок непродуманих дій.

На запитання «Який урок ви вважаєте кращим?» учитель відповідає: це коли діти добре відповідали, на уроці було опрацьовано багато матеріалу. Але учні на це питання мають іншу відповідь. Для учнів урок цікавий, якщо він не нудний і не помітно як він закінчився. Тож завдання вчителя при підготовці до уроку врахувати все це і використати педагогічні технології, що допомагають ефективно його провести.

Поняття «урок» має характерні риси (основні характеристики); мета (навчальна); зміст, засоби і методи навчання, організація навчальної діяльності. Безумовно, саме учень є головною дійовою особою у навчанні, але тільки на рівні реалізації своєї мети, а не у виборі технології навчання. Для дитини не існує традиційної чи інноваційної технології. Є звичні або нові способи діяльності на уроці, запропоновані вчителем.

Не дивлячись на різноманіття технологій навчання, центральною ланкою реалізації освітньої технології, найвищим ступенем її розвитку і втілення, системним виявом ефективності і результативності, має бути урок як основна форма організації шкільного навчання. Тільки на уроці набувають цілеспрямованого вияву всі способи і форми взаємодії вчителя й учнів, що прогнозуються процесуальною частиною технології.

Найбільш повне зібрання окремих інноваційних процедур не забезпечують необхідної результативності, доки вони не будуть вписані у чітку системну дидактичну структуру – урок – уже на рівні створення технології.

Підготовка до уроку включає три органічно нерозривні стадії:



  • а) діагностику об‘єктивних умов навчально-виховного процесу;

  • б)прогнозування ефективності уроку та досягнень учнів;

  • в)складання програми керування навчально-виховною діяльністю учнів на уроці.

Я хочу більш детально зупинитись на останньому пункті – де вчитель виступає керівником навчально-виховного процесу. Якщо розглядати функцію вчителя — то цей вид діяльності відповідає організаторській функції, яка передбачає організацію різних форм і прийомів навчальної роботи і виражається у педагогічній техниці вчителя.

Педагогічна техніка — це складова педагогічної майстерності, яка передбачає володіння комплексом прийомів, які дають вчителю можливість глибше, яскравіше, талановитіше виявити свою позицію і досягти успіхів. Поняття педагогічна техніка містить дві групи складників. Перша група-пов‘язана з вмінням педагога керувати своєю поведінкою:техніка володіння своїм організмом (мімікою,пантомімікою); керування емоціями, настроєм для зняття психічного напруження, збудження творчого самопочуття,опанування умінням соціальної перцепції (техніка керування увагою,уявою), техніка мовлення (керування диханням,дикцією, темпом мовлення). Друга група пов‘язана з умінням вплинути на особистість і колектив:техніка організації контакту, управління педагогічним спілкуванням,техніка навіювання. Прийоми організації діяльності (педагогічної техніки) визначається як опис системи дій учнів та учителя, який виконується в певному порядку та спрямований на розв‘язок навчальних задач. Істотні ознаки прийомів організації діяльності такі ж самі як і прийомів діяльності: прийом найбільш раціональний спосіб роботи, який складається з окремих дій; склад прийому може бути виражено у вигляді правила, інструкції, припису і та ін. прийом володіє властивістю перенесення на іншу задачу (інший клас задач); прийом можна перебудувати і створити на його основі новий прийом. У склад прийому може входити не тільки певна система дій, але і словесно сформульоване судження про те, які дії і як варіювати. Відмінність прийому від алгоритму полягає в тому, що алгоритм передбачає жорстке виконування кроків, а прийом дає загальний напрям діяльності на розв‘язок навчальних задач, без зайвого регламенту. Будь-який урок має свій склад і етапи. У склад уроку входять структурні елементи: компоненти, етапи уроку .

Знання особливостей кожного з етапів, володіння методиками їх організації, дозволяють вчителеві цілеспрямовано конструювати різноманітні за своєю структурою та призначенням уроки, які відрізняються поєднанням їх компонентів, значущістю кожного із них, тривалістю та взаємодією,структурою.

Сучасний якісний урок — це урок добре підготовлений, ретельно розрахований відповідно до постав­леної мети й наявних можливостей. Кожен вчитель знає, що такі уроки краще запам’ятовуються учнями, викликають зацікавленість і бажання взяти участь в уроці. Але з чого потрібно почати кожному вчителю?

Мені здається треба розпочинати з розкладання педагогічних думок, прийомів і матеріалів по «поличках», а щоб створити зручність і комфорт в роботі- провести систематизацію. Дуже добре, коли усе потрібне завжди під рукою. Хороша картотека в цій справі - річ незамінна.

Учбові методичні матеріали педагоги вже вміють добре систематизувати. А як бути з дидактичними прийомами, ідеями і думками? Наприклад, винайшов або десь знайшов цікавий педагогічний прийом, вигадав завдання, гру або, раптом, серед уроку прийшла гарна думка – як можна застосувати це ще ефективніше!Щоб не втратити знахідки добре було б десь їх зберігати , а потім, в потрібний момент, їх звідти дістати. Так хочеться, щоб кожного разу до тебе на урок учні приходили із задоволенням, за уміннями, а йшли з уроку з цікавістю до подальшого вивчення і застосування їх у своєму житті. Для цього уроки потрібні цікаві, різноманітні, діяльнісні. Як такі уроки конструювати? Причому ефективно: швидко, зручно, відповідно до поставлених цілей. Як досягти усього цього? Відповідь на це запитання я знайшла у книзі Анатолія Олександровича Гіна «Прийоми педагогічної техніки».

2. Алгоритм діяльності по застосуванню техніки «Конструктор уроку»

1. Обов'язкове позначення основних розділів уроку і позначення їх буквами.

2. Вивчення різних прийомів і їх комбінацій.

3. Структуризація усіх прийомів в "Конструкторі".

4. Тематичне планування з введенням розділу "Конструктор".

5. Створення власного "Конструктора" уроків.

Будь-який з розділів уроку може бути реалізований різними прийомами або їх комбінаціями, тобто прийоми, по суті, і є елементи конструктора уроку. Конструктор уроку представлений таблицею 1(додаток).Користуючись цією таблицею, як універсальною підказкою, учитель відповідно до своїх цілей визначає формулу конкретного уроку. Прийоми педагогічної техніки, описані в конструкторі уроку, - ця сукупна творчість учителя, оскільки систематизовані прийоми, взаємозв'язані між собою.

Усі прийоми легко застосовні в умовах сучасної школи.

При використанні "Конструктора" значно зростає різноманіття уроків, уроки можна готувати значно швидше, творчість учителя переходить на новий, більш високий рівень.

Конструктор уроку можна постійно змінювати . Якісь прийоми виявляться не потрібні - і ви виключите їх з таблиці. А можливо, впишете свої фірмові. У кожного учителя може бути свій конструктор. Конструктор, розроблений А.Гином узятий за основу при проектуванні уроків природознавства і був розроблений власний конструктор уроків (таблица1), в який додані методичні прийоми, використовувані в практиці проведення уроків математики.

Нижче приведені деякі методичні прийоми, які використовуються у конструкторі.

Висновки і рекомендації по застосуванню педагогічної технік «Конструктор уроку»



  • Висновки:

Застосування сучасної педагогічної техніки "Конструктор" дає наступні переваги:

- Значно зростає різноманіття уроків.

- Відбувається систематизація відомих і використовуваних в роботі методичних прийомів, які без конструктора важко утримати в голові.

- При використанні конструктора значно знижується час на підготовку уроків.

- Забезпечується достатня по об‘єму і різноманітна по якості робота учнів.

- При підготовці до уроків приділяється більша увага на організацію початку і кінця уроку, на подачу домашнього завдання.

- Різноманітні уроки підвищують інтерес учнів до предмета, що, поза сумнівом, позначається на якості навчання.

- Зростає творчий потенціал учителя.



  • Рекомендації :

- Скласти власну таблицю - конструктор уроку, відбивши в ній етапи уроку або узяти за основу таблицю, запропоновану А. Гіном.

- Скласти опис методичних прийомів, використовуваних в педагогічній діяльності.

- При складанні календарно-тематичного планування виділити окрему графу, в яку записати формули уроків.

- При підготовці до конкретного уроку керуватися цими матеріалами.

- Будь-який етап уроку може бути реалізований різними прийомами або їх комбінацією, тобто прийоми і є елементи конструктора уроку.

- Користуючись таблицею "Конструктор уроку" як універсальною шпаргалкою, учитель відповідно до своїх цілей складає схему свого конкретного уроку.

Звичайно, тільки за допомогою технології «Конструктор уроку» не можна до кінця розв’язати всі поставлені перед школою проблеми. Але дана технологія є підґрунтям для раціонального моделювання та прогнозування діяльності вчителя і учнів на уроці. Її використання є засобом для досягнення мотиваційної спрямованості уроку на підвищення творчих здібностей учнів та зростання професійного рівня вчителя.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1.Підласий І.П. Як підготувати ефективний урок: Кн. для вчителя. К.:Рад.шк.,1989. 204 с.

2.Педагогiчна майстернiсть: Пiдручник/I.А.Зязун, Л.В.Крамущенко, I.Ф.Кривонос та iн.; За ред. I.А.Зязуна. 2-ге вид., допов. i переробл.К.:Вища школа,2004.-422с.

3.Гин А.А. Приемы педагогической техники: Свобода выбора. Открытость. Деятельность. Обратная связь. Идеальность: Пособиедля учителя. М.: Вита-Пресс, 1999. 88 с.

4.Онищук В.А. Урок в современной школе:Пособие для учителя. 2-е изд., перераб. М.: Просвещение, 1986. 160с.

5.Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук.-метод. посіб./ О.І.Помету, Л.В.Пироженко. За ред. О.І.Помету. К.:Видавництво А.С.К., 2004. 192с.


Чабаненко Людмила Віталіївна,

учитель фізики Червоношахтарської СЗШ
ВИКОРИСТАННЯ МІЖПРЕДМЕТНИХ ЗВЯЗКІВ У СИСТЕМІ ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ ШКОЛЯРІВ В УМОВАХ ВПРОВАДЖЕННЯ КРЕАТИВНОЇ ОСВІТИ НА УРОКАХ ФІЗИКИ
Проблема міжпредметних зв'язків є дуже важливою. Від успішного її розв’язання багато в чому залежить ефективність навчання і виховання учнів. В школі учень має засвоїти систему знань не лише одного предмету, а й зрозуміти зв'язки даного предмета з іншими. При цьому міжпредметні зв'язки повинні відбивати об’єктивно існуючі зв’язки між науками про природу і суспільство. Всі галузі сучасної науки тісно поєднанні між собою, тому і шкільні предмети не можуть бути ізольовані один від одного. Актуальність міжпредметних зв'язків у шкільному навчанні  обумовлена сучасним рівнем розвитку науки, на якому яскраво виражена інтеграція природничих, математичних, технічних, інформаційніх знань. Та, нажаль, навчаючи учнів, часто зустрічаємось з таким явищем, що матеріал одного предмету сприймається ними відокремлено від інших наук. Наприклад, вивчаючи тему «Будова речовини» на уроках фізики, учні не пам’ятають, що цей матеріал їм вже знайомий. То ж вчитель повинен відмітити, що питання цієї теми вже розглядались в курсі природознавства п’ятого класу, будуть вивчатись в курсі хімії та на протязі всього вивчення природничих наук. Під час навчального процесу доцільним буде використання мультимедійних засобів навчання, щоб учні наглядно могли уявити собі молекули, атоми, з’ясували відмінності агрегатних станів речовини, показати особливості і відмінності вивчення теми різними науками. Кожна шкільна дисципліна має свою специфіку реалізації міжпредметних зв’язків, яка повинна здійснюватись систематично та усіма вчителями. Міжпредметні зв’язки є дидактичною умовою та засобом глибокого засвоєння знань, формуванню наукових понять та законів, удосконаленню навчально – виховного процесу, формуванню наукового світогляду, розуміння єдності матеріального світу, взаємозв’язку явищ в природі і суспільстві. Крім того це впливає на підвищення наукового рівня знань учнів, розвиток логічного мислення та творчих здібностей учнів.

Я використовую міжпредметні зв’язки на уроках фізики в різних випадках: під час повідомлення домашнього завдання, коли пропоную матеріал, що буде вивчатися на уроці фізики, повторити по суміжним предметам, або відшукати інформацію в інтернеті. Завдання при цьому повинно бути конкретним, з поясненням де знайти та що повторити. Перевірка домашнього завдання може проводитися інноваційними методами: «мозковим штурмом», «ажурної пилки» (навчаючи вчуся), методом евристичних та ключових питань. Знання, які мають учні з інших предметів, використовую для пояснення нового матеріалу. Наприклад, при вивченні теми «Електричний струм в електролітах» використовую знання учнів про електричну дисоціацію та електроліз, отримані на уроках хімії.

Велику роль у формуванні цілісної картини світу відіграють розв’язування задач міжпредметного характеру. Так під час вивчення теми «Плавання тіл в рідині» пропоную пояснити роль повітряного міхура у риб з точки зору фізики. Вивчаючи тему «Прості механізми», використати обладнання кабінету трудового навчання: кусачки, гаєчний ключ, ножиці та інші, показати виграш в силі під час використання цих засобів праці, логічно підвести до вивчення понять «робота» та «потужність». На сучасному етапі освітнього процесу крім міжпредметних зв’язків визначальною тенденцією ще є інтеграція фізики в інші предмети, в першу чергу природничо – математичні. Наприклад, фізична задача географічного змісту з теми «Механічний рух»: відстань між крайніми східною і західною точками України становить 1270 км, а між крайніми північною і південною точками – 900 км. За який час подолають цю відстань літак, ластівк та світло швидкості яких 900 км/год, 15 м/с,300 000км/с відповідно. Фізична задача валеологічного змісту з теми «Кінематика»: великий спортсмен

В. Борзов пробігав 100 м за 10 с. Вважаючи його рух протягом перших двох секунд рівноприскореним, а потім рівномірним, визначити середні швидкості руху на всьому шляху й під час розгону, а також швидкість рівномірного руху та прискорення. Побудуйте графік швидкості. Фізична задача хімічного змісту з теми «Основи МКТ»: сухе атмосферне повітря містить 23,1% кисню від загальної маси, азоту 75,6 %, аргону 1,3%. Визначте середню молярну масу цього повітря.

Інтегрований освітній процес будується на принципах доступності, наступності та системності. Цікавою формою роботи в цьому випадку є проведення інтегрованих семінарів. Наприклад: «Екологічні проблеми використання теплових двигунів», «Альтернативні джерела електричної енергії», «Парниковий ефект та стан земної атмосфери», на яких учні систематизують свої знання з цілого ряду природничих дисциплін. Крізь призму міжпредметних зв’язків та інтеграції фізики з іншими науками важливе значення мають позакласні заходи, які допомагають учням сприймати фізику з емоційним наповненням. Наприклад: вечори «Фізики і лірики», «Фізика і мистецтво», конкурси «Юні ерудити», «Найрозумніший», де одним із основних завдань є розвиток творчих здібностей учнів. Широке застосування міжпредметних зв'язків під час викладання фізики робить її більш доступною, цікавою та зрозумілою для учнів.

Хотілося звернути особливу увагу на єдності природничо – математичних наук та інформатики. Тоді як математика озброює учнів кількісними методами і прийомами опису явищ, що вивчаються в фізиці, хімії, біології тощо, то інформатика дає учням можливості самопізнання наукового світу.

Третє тисячоліття — це тисячоліття нових інформаційних технологій. Збільшення потоку інформації в останні роки вимагає від вчителя формувати в учнів такі вміння як:  знаходити, обробляти, запам'ятовувати та використовувати інформацію. Щоб досягти зрілості, високої духовної культури, розвитку творчих здібностей, людині потрібні не лише знання, а й уміння самостійного пошуку інформації, вироблення вмінь та навичок самоосвіти. Інформаційні вміння є основою для успішного засвоєння всіх навчальних предметів, і дають можливість людині вільно орієнтуватися у потоці інформації. Сьогодні важливо навчити учня самостійно набувати нові знання, використовувати всю різноманітність інформаційних ресурсів, зокрема друковане слово,  аудіо- та відеоматеріали, електронні мережі.

Мені, як учителеві, зрозуміло, що школа для дітей це не підготовка до життя, це саме життя. Тому дуже важливо допомогти дітям відчути ритм життя, відчути радість діяльності, навчання, відкриття, знайти і пройти шлях до успіху самостійно — в цьому я бачу призначення педагога. Незмінною є проблема взаємозв’язку  навчання, виховання та практичного досвіду роботи з джерелами інформації. Стосовно викладання навчальних предметів в сучасній школі вона передбачає набуття знань, умінь і навичок через формування інформаційної культури, формування пізнавальних здібностей та інтересів дітей, сприйняття цілісної наукової картини світу.

Сутність мого досвіду з цього питання полягає в організації систематичного цілеспрямованого розвитку загальнонавчальних умінь і навичок знань учнів та їх практичного застосування засобами формування інформаційної культури. Досягнення мети формування інформаційної культури здійснюється в процесі вирішення наступних завдань: вивчення різноманітних джерел інформації; опанування способів аналітико-синтетичної переробки навчальної інформації; опанування прийомів і засобів самостійного ведення пошуку інформації відповідно до завдань, що виникають під час навчання;  вивчення і застосування можливостей новітніх інформаційних технологій.

Слід зазначити, що найбільший обсяг знань, пов’язаних зі сферою інформаційної культури, припадає на ґрунтовне вивчення шкільних дисциплін, а найбільший обсяг умінь — на опанування способів аналітико-синтетичної переробки інформації. Формування знань і вмінь учнів щодо використання новітніх освітніх технологій, як невід’ємної частини інформаційної культури,  реалізується шляхом формування уявлень про можливості персональних комп’ютерів, використання глобальної мережі Інтернет для пошуку потрібної інформації.

Тому я, як вчитель фізики, тісно співпрацюю з учителем інформатики.

В процесі формування інформаційної культури школярів засобами міжпредметних зв’язків на уроках фізики, в учнів розвиваються інформаційно-операційні сфери особистості; психомоторні процеси;  логічне, аналітичне, критичне і творче мислення; відбувається розвиток мови, уваги, пам'яті, уяви через здійснення творчої діяльності і використання проблемного, частково-пошукового, дослідницького методів навчання. Формується вміння відповідати на нестандартні питання.

Моя діяльність ґрунтується на принципах особисто орієнтованого навчання, що реалізовується в засобах індивідуалізації змісту, форм, методів і педагогічних засобів досягнення цілей навчання, переведення процесу розвитку учнів в режим самоорганізації і саморозвитку.

На уроках фізики я користуюся наступною формулою засвоєння матеріалу:  сприйняти — осмислити — запам'ятати — застосувати — перевірити результат. З неї нічого не можна виключити і недоцільно розривати етапи засвоєння в часі, тому що вони взаємозв'язані: сприйняття супроводжується осмисленням, осмислення — запам'ятовуванням, осмислення і запам'ятовування розширюються, поглиблюються і закріплюються в процесі самостійного застосування і перевірки на практиці. Міжпредметні зв’язки є одним з факторів підвищення педагогічної ефективності уроку, що забезпечують систематичний взаємозв’язок у викладанні шкільних дисциплін.

Міжпредметна компетентність як інтегрований результат індивідуальної діяльності учнів формується на основі опанування змістовими, процесуальними і мотиваційними компонентами з різних галузей знань і опирається на такі основні напрямки міжнаукової взаємодії: комплексне вивчення різними науками одного й того ж об’єкта; застосування різними науками одних і тих же теорій і законів для вивчення різних об’єктів; використання методів однієї науки для вивчення різних об’єктів в інших науках. Вміло використані зв’язки фізики, алгебри, геометрії, інформатики сприяють реалізації методологічної, навчальної, розвиваючої, виховної,  конструктивної функцій уроку.

Засоби реалізації міжпредметних зв’язків у процесі вивчення шкільного курсу фізики можуть бути різноманітні: постановка проблемних запитань, для рішення яких необхідне використання знань з різних предметів (запитання “де?”,”чому?”, ”як пояснити?” та інші) піднімають пізнавальну активність учнів на пошуковий рівень встановлення міжпредметних зв’язків; створення міжпредметної проблемної ситуації за допомогою серій проблемних запитань; домашнє завдання міжпредметного характеру, зокрема підготовка повідомлень на уроці, написання рефератів, розв’язання міжпредметних задач, виготовлення оригінальних наочних посібників (схем, діаграм, презентацій, узагальнюючих таблиць, плакатів, карт та інше), які потребують від учнів знання матеріалу інших предметів.

Формуванню природничих, соціальних, інформаційно-культурних,  міжпредметних компетентностей сприяє проведення інтегрованих уроків. Форми проведення уроків можуть бути різними: урок – диспут, урок – семінар, урок – конференція, урок – екскурсія тощо. Досвід викладання мною фізики доводить, що підвищенню ефективності уроку, сприяє саме використання стандартного і мультимедійного підручника (використання комп'ютерних презентацій), оскільки це: робить процес пояснення нового матеріалу наочним; показує явища, що вивчаються, в розвитку; сприяє формуванню аналітичних здібностей; здійснює зв'язки між навчальними предметами.

Актуальною є і проектна діяльність учнів. У рамках роботи над проектами розробляються: реферати, доповіді, комп'ютерні презентації, програми-тестори. Я вважаю, що це дозволяє реалізувати багато завдань сучасної освіти. У процесі навчально-дослідницької діяльності учні розвивають пізнавальну активність, творче мислення, залучаються до вирішення проблемних питань, використовуючи різні джерела, знаходять зв'язок між предметами, між минулими і сучасними подіями, тобто вміло розвивають логічне мислення, творчість, інформаційну культуру, предметні та соціальні компетенції.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

Рубан А.І.; Наук. консультант Я. О. Чепуренко; Наук. ред.: П.І. Рогова, В.І. Лутовинова; Рецензент Є.А. Медведєва; Літ. ред. Л.І. Стельмах; Відп. за випуск І.І. Хемчян. Формування інформаційної культури учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Наук.-метод. рек. АПН України. ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського.– К., 2005.


Ертман Ігор Сергійович,

вчитель інформатики та математики

Лозуватської СЗШ №1


ОРГАНІЗАЦІЯ І КОНТРОЛЬ САМООСВІТИ УЧНІВ ЗАСОБАМИ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
Анотація. В статті представлено досвід роботи вчителя із використання ІКТ в навчально-виховному процесі. Запропоновано ряд посилань на цікаві навчальні сайти, які допоможуть учителю організувати роботу в напрямку самоосвіти школярів.

Ключові слова: сайт, технології, Інтернет.

В наш час кількість інформації збільшується по геометричній прогресії, а тому опрацювати її на уроці стає неможливим. На допомогу може прийти самоосвіта учнів. Якщо врахувати, що самоосвіта учня – добровільна пізнавальна діяльність, то, на жаль, незначна кількість дітей бажає розширити чи удосконалити свої знання, уміння та навички. З самого початку вчителю слід чітко і правильно організувати та спланувати цей процес для дитини, а саме:


  1. Обрати тему, над якою працюватиме учень.

  2. Визначити мету та завдання.

  3. Встановити терміни виконання роботи.

  4. Обрати види діяльності.

  5. Підібрати інформаційні джерела.

Сучасне життя, його ритм обмежують нас в часі, тому іноді не вистачає часу на відвідування бібліотек, поїздки на консультації та зустрічі. Тоді нам на допомогу приходять сучасні інформаційні технології. Світ Інтернету вже в собі має все, що нам може стати необхідним.

До основних джерел інформації, в першу чергу, можна віднести спеціалізовані сайти. За допомогою них можуть вивчати математику діти дошкільного та молодшого шкільного віку. На сайті samouchka.com.ua/matematika вправи подані в вигляді міні - ігр, сайт подається російською і українською мовами, що дає змогу учням вибрати ту мову, якою комфортніше користуватися. Учні старшого віку можуть скористатися сайтом ua.onlinemschool.com. Особливістю його є вбудований сервіс підрахунку виконаних вправ та показ кількості правильних та неправильних відповідей. Також тут можна знайти онлайн - розв´язники, довідники, таблиці та формули. Можна використати і наступні сайти: ijos.ru/izuchenie-matematiki, i-akademie.com/ru/online_coursers/2240, mathematics-repetition.com, testmath.com.ua/default.aspx?AspxAutoDetectCookieSupport=1 .

Для учнів, що вивчають інформатику, помічниками можуть стати сайти fominyh.ucoz.ru/index/izuchi_informatiku_samostojatelno_9_klass/0-62 і informatic-10.at.ua, де поданий весь теоретичний та практичний матеріал, що опрацьовується програмою вивчення даного предмета.

Ще одним джерелом самоосвіти є відеоуроки. Їх можна знайти на сайті interneturok.ru/ru/school/geometry, а також на найбільшому в світі відео сховищі youtube.com, при тому, що не завжди треба шукати відеоматеріал з окремої задачі. В ньому існують відео-канали по відповідних розділах предмету, наприклад youtube.com/user/RepetutorsWkolaByki містить в собі матеріали для підготовки до ЗНО та ДПА.

Заміною очних зустрічей з спеціалістами можуть виступати відео конференції. Помічником може стати програма ooVoo. ЇЇ переваги в тому, що можна організувати безкоштовну конференцію 12 особам одночасно, та можливість використання аккаунта з більш поширенішого Sype.

Не слід оминати і соціальні мережі, що динамічно розвиваються. В них існують групи людей за потрібним напрямом.

Повен спектр знань можливо отримати і за допомогою он-лайн систем дистанційного навчання, де складена чітка схема підготовки та отримання результатів. Одним з представників є disted.edu.vn.ua.

Якщо ж у вчителя є група дітей, що працює по одній темі, то слід запропонувати їм об’єднатися в групу на сервісі groups.google.com, та обмінюватися один з одним матеріалами через Диск Google.

Проводити жорсткий контроль за діяльністю учнів не потрібно, бо в нього може виникнути думка про те, що йому насаджують освіту і від цього якість роботи лише погіршиться. Проте здобутки демонструвати необхідно.

Можна запропонувати такі форми подачі результатів:



  1. Доповідь

  2. Захист пошукової роботи

  3. Видавництво брошури, буклета, статті

  4. Проведення відкритого заняття

  5. Навчання товаришів, однокласників.

Отже, використання Інтернет-ресурсів, інформаційних засобів навчання є важливим під час організації роботи в напрямі самоосвіти школярів.

Остренко Олександр Анатолійович,

учитель інформатики Червоношахтарської СЗШ

РЕАЛІЗАЦІЯ ТЕОРЕТИЧНИХ ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАСАД ВИПЕРЕДЖАЮЧОЇ ОСВІТИ ДЛЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ В УМОВАХ СІЛЬСЬКОЇ ШКОЛИ ПРИ ВПРОВАДЖЕННІ ПРОФІЛЬНИХ КУРСІВ ЗА ВИБОРОМ НА УРОКАХ ІНФОРМАТИКИ
«В економіці сьогодення найважливішим ресурсом є не фізична праця, ні капітал, ні природні ресурси, а знання» (Пітер Друкер).

Знання, вміння та навички 21 століття:



  • Технологічна і медіа-грамотність

  • Ефективне спілкування та взаємодія

  • Аналітичне, критичне і системне мислення

  • Вирішення проблем

  • Самоосвіта протягом життя

  • Розуміння глобальних процесів

  • Цінності громадянського суспільства

Знання заради знання – шлях в нікуди. „Знання заради життя” – ця теза повинна стати домінуючою в ХХІ столітті.

Формування ІКТ-комптентності учнів – один із пріоритетних напрямів розвитку сучасної загальної освіти.

Основною настановою випереджаючої освіти виступає формування життєвої компетентності, що передбачає ставлення особистості до життя як сутнісної потреби у самопізнанні та саморозумінні, здатність до осмисленного розв'язання внутрішніх та міжособистісних суперечностей, відповідального та критичного розуміння своїх дій, налаштованості на конструктивне спілкування з іншими особистостями

Найбільш ефективними методами випереджаючої освіти є:



  • Розвивальне навчання

  • Проблемні методи навчання

  • Інтерактивне навчання

  • Проектненавчання

Застосування цих методів при викладенні курсів за вибором на уроках інформатики дає гарний результат.

Курс «Сходинки до інформатики» є підготовчим курсом, що передує більш широкому і глибокому вивченню базового курсу інформатики в середній школі та носить світоглядний характер.

Цей курс розглядається як необхідний інструмент, що в сучасному суспільстві сприятиме більш успішному навчанню учнів у молодшій школі і в наступних класах, формуванню як предметних так і ключових компетентностей, всебічному розвитку дитини молодшого шкільного віку. Інформаційно-комунікаційні технології розглядаються в курсів як об’єкт, так і як засіб навчання.

В середній та старшій школі повною мірою специфіка вивчення інформатики в профільних навчальних закладах може бути розкрита завдяки варіативній складовій навчання шляхом викладання курсів за вибором, а також завдяки підбору навчальних завдань, що моделюють інформаційні процеси, характерні для професійної діяльності певного напряму.

Вчитель може змінювати порядок вивчення і обсяг тем курсу залежно від рівня підготовки учнів і технічного оснащення школи, вибудовуючи в такий спосіб найбільш доречну для конкретного навчального закладу або класу траєкторію навчання. Водночас, змінюючи порядок тем курсу, вчитель не може порушувати порядок викладання тем, між якими є суттєві змістові залежності.

До базового курсу інформатики входить два курси за вибором: “Основи Інтернету” та “Основи візуального програмування”.

Курс “Основи візуального програмування”: Курс допоможе вирішити дві серйозні проблеми шкільного курсу програмування: нерозуміння учнями предмета та їхню низьку мотивацію. Це досягається завдяки використанню можливостей візуальних засобів сучасних середовищ програмування, які роблять розробку Windows-застосувань простою й цікавою. Розроблені учнями програми мають привабливий інтерфейс, принципи їхньої роботи повністю узгоджуються з принципами функціонування всього сучасного програмного забезпечення.

Курс “Основи Інтернету”: Мета курсу досягається насамперед через практичне оволодіння учнями навичками роботи в світовому інформаційному просторі, використання сучасних програмних засобів роботи в Інтернеті, виконання завдань, що вимагають активного спілкування за допомогою електронних засобів обміну інформацією.

Курс “Основи Веб-дизайну”: Учні, які повністю опанують курс, познайомляться з трьома підходами до створення веб-сайтів: автоматизоване створення веб-сайту на безкоштовному сервері, створення сайту в середовищі графічного редактора сайтів та програмування сайту на мові HTML.

Курс “Основи створення комп’ютерних презентацій”: Курс розрахований на викладання в середніх навчальних закладах будь-якого профілю і може як доповнювати тему «Комп’ютерні презентації» з базового курсу інформатики, так і замінювати її. Має практичну спрямованість і закінчується виконанням курсового проекту.

Курс “Основи комп’ютерної графіки”: Мета курсу досягається через опанування учнями необхідного обсягу теоретичного матеріалу та практичне оволодіння сучасних графічно-інформаційних технологій та комп’ютерних засобів і середовищ створення, обробки й візуалізації растрових і векторних зображень.

Курс “Інформаційний працівник”: Метою курсу є розвиток вміння інтегрувати програмні засоби у роботі над реальними життєвими проектами та створення підсумкового проекту.

Результатом впровадження курсів за вибором є участь учнів у конкурсах, створення ними мультимедійних посібників для використання в навчальному процесі школи, створення та адміністрування сайтів.


Тищенко Валентина Вікторівна,

учитель математики Зеленогайської НСШ



ОСОБЛИВОСТІ ОСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧИТЕЛЯ В СВІТЛІ РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
«Три шляхи ведуть до знань: 
шлях роздумів – це шлях найбільш благородний, 
шлях наслідування – це шлях найбільш легкий і
шлях досвіду – це шлях найбільш гіркий.»


Конфуцій

Вчені називають сучасний стан розвитку цивілізації «інформаційним суспільством» В ньому самим цінним товаром стає інформація. Вона стає головним фактором розвитку суспільства. Цінність інтелектуального потенціалу в тому, що це невичерпний ресурс. Щоб зайняти в цьому суспільстві достойне місце, необхідно готовити себе до життя в інформаційному світі.

Тому головна ціль сучасної системи освіти – навчання учнів, що відповідає сучасним вимогам світової економіки.

Проблема інформатизації навчально-виховного процесу стає більш актуальною в умовах ринкової економіки, що обумовлює нестабільність зовнішнього та внутрішнього середовища. Це, у свою чергу, значно скорочує час для отримання та оброблення інформації традиційними методами й потребує опанування інформаційно-комунікативними технологіями   кожною людиною.

Тому завданнями педагогів – оптимізація використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчально-виховному процесі.

Перехід до широкого використання інформаційно-комп’ютерних технологій відбувся швидко і охопив абсолютно всі сторони життя світової громади взагалі та кожної людини зокрема. Цей процес почався з оснащення навчальних закладів сучасною комп’ютерною технікою, а згодом перетворився на більш широкий і складний із впровадженням ІКТ в усі складові навчально-виховного процесу: від організації адміністрування до використання навчальних і наочних посібників на уроках та в позаурочний час.

Вітчизняні освітяни після появи такого потужного інструмента зрозуміли його очевидну користь у навчальному процесі.

Інформатизація сьогодні розглядається як один з основним шляхів модернізації системи освіти.

Основна вимога досягнення цієї мети – забезпечення доступності інформаційних і комунікаційних технологій для вчителів і учнів, впровадження мультимедійної технології в сферу освіти. Сьогодні на зміну технології «дошка-крейда-зошит» приходять інформаційні технології. Комп’ютер і мережа Інтернет займають важливе місце у навчально-виховному процесі.

Традиційна освіта неспроможна вчасно реагувати на гострі проблеми та повною мірою задовольняти потреби сьогодення, оскільки:

• лише перелічує проблеми і не націлена на їх розв'язання;

• не дає змоги осягнути системну картину світу, оскільки більшість дисциплін викладається відокремлено;

• не спрямована на вивчення та практичне розв'язання місцевих проблем;

• суспільство розвивається швидкими темпами, тому знання часто застарівають ще до закінчення терміну навчання.

В цей час іде розвиток нової системи освіти, орієнтованої на входження і вчителя і учня в світовий інформаційно-освітній простір. Це широкомасштабний процес трансформації змісту, методів і організаційних форм навчальної роботи, що забезпечує необхідний рівень підготовки і ефективну соціалізацію школярів до життя в умовах інформаційного суспільства.

Всі ми пам’ятаємо як на початку ХХІ століття в наших школах почали з’являтися найсучасніші на той час комп’ютери. Вони викликали хвилю ентузіазму і позитивних очікувань в учнів, батьків, вчителів. Для вчителів були проведені курси по ІКТ(інформаційно-комунікативним технологіям), де вони навчилися елементарним діям на комп’ютері. І хоч це були найпростіші дії, в учнів вони викликали велику зацікавленість. В уроки входять презентації, публікації як результат роботи над темою-проектом. Учні вчилися співпрацювати в групах, використовували комп’ютер як джерело інформації. Дітям дуже подобалось створювати презентації по узагальненню вивченої теми, що сприяло розвитку мислення і уміння вибирати головне у вивченому матеріалі. Тоді стали впроваджуватися і перші проекти, виконані учнями під керівництвом учителя. Учні вчилися працювати з комп’ютером і Інтернетом. Під керівництвом вчителя готовили повідомлення і реферати, використовуючи можливості Інтернету.

Але ІТ технології не стояли на місці. З розвитком їх з’явилися нові можливості і для застосування їх у середній освіті. Отримала подальший розвиток і проектна технологія. Корпорація Інтел запустила проект "Інтел @ Навчання для майбутнього для навчання вчителів більш широко використовувати комп’ютер у навчальній діяльності. Це створення тестів для перевірки знань, різних видів мультимедійної та медіапродукції для кращого засвоєння учнями матеріалу уроків. До створення таких матеріалів залучались і учні. Наприклад для створення тестів для молодших класів, кросвордів по темі та ін. Але педагог так і залишався основним джерелом інформації для учня.

«Найпрекраснішим на світі є вигляд дитини,

що впевнено йде по життєвій дорозі після того,

як ви показали їй шлях...»
Конфуцій

На жаль, далеко не кожен учень має бажання вчитися, ставить перед собою мету самовдосконалюватися й інтелектуально та морально розвиватися. Найчастіше використання комп’ютера учнем перетворилося на залежність від ігор або недоцільного використання Інтернету. Задача вчителя знайти необхідні методи, підібрати сучасні засоби для заохочення таких учнів, показати їм шлях до світлого майбутнього.

У листопаді 2006 року Національна академія наук України розробила проект Концепції переходу України до сталого розвитку. Які зміни передбачає освіта для сталого розвитку в навчальному процесі? В основному це перехід від «Освіти на все життя» до «освіти протягом життя».

Змінюються цілі і завдання, що постали перед сучасною освітою в інформаційному суспільстві, поступово на зміну традиційній системі навчання приходить особистісно-орієнтоване, традиційні методи замінюються інноваційними, що передбачають зміщення акцентів у навчальній діяльності, її спрямуванні на інтелектуальний розвиток учнів за рахунок зменшення репродуктивної діяльності, використання завдань для перевірки різних видів діяльності учнів, збільшення кількості завдань для пояснення навколишнього світу, тощо.

Навчальний процес, який орієнтований на особистість учня і враховує його індивідуальні особливості та здібності передбачає:


  • У центрі навчального процесу знаходиться учень, його пізнавальна і творча діяльність;

  • Відповідальність за успіх навчальної діяльності учні переважно беруть на себе;

  • Головна мета такого навчання – розвиток інтелектуальних і творчих здібностей учнів, усвідомлення ними моральних цінностей, що згодом дозволять їм стати здатними до самореалізації, самостійного мислення , прийняття важливих рішень, вміння працювати над розв’язанням важливих проблем як самостійно так і в групі.

  • Навчальна діяльність учнів має сприяти розвитку критичного та творчого мислення. Всього знати неможливо. Але можна знати де взяти потрібні знання.

Подальший розвиток отримали і ІТ технології. Це мабуть одна з найшвидше розвиваючих галузей. Кардинальні зміни відбуваються і в мережі Інтернет. Змінюються принципи побудови сервісів Інтернету. З’являються нові інтерактивні сервіси. Що це означає? Раніше при користуванні мережею Інтернет ми могли знаходити і скачувати потрібну інформацію, але ми як користувачі ніяк не впливали на зміст веб-сайту, його наповнюваність та інше.

Соціальні сервіси Веб 2.0 (нові інтерактивні сервіси Інтернету) змінюють традиційні шляхи співробітництва, спілкування та взаємодії. Веб-сайти Веб 2.0 дозволяють користувачам здійснювати дещо більше ніж просто отримувати (знаходити) інформацію. Користувачі можуть легко створювати свої сайти та ресурси, що знаходяться у веб 2.0 та контролювати (редагувати, запрошувати до співробітництва інших користувачів, спільно редагувати та обговорювати матеріали) Ці сайти заохочують користувачів додавати інформацію та мають на меті сприяння творчості, співпраці та розповсюдженню інформації Ці ресурси протиставляються традиційним Веб-сайтам тобто таким що обмежують користувачів, дозволяючи тільки переглядати сайти; а зміст таких сайтів може видозмінюватись тільки його власником. Веб-сайти Веб 2.0 завжди надають багато цікавих можливостей для користувачів.

Виходячи з вищесказаного корпорація Інтел в 2012 році впроваджує вже іншу версію курсів для вчителів Інтел @ навчання для майбутнього, яка використовує технології Веб 2.0. До слова сказати вже в Інтернеті є багато пропозицій створення веб-сайтів для користувачів на основі технології Веб 2.0.

В чому ж її суть?

На відміну від попередньої версії нова відрізняється тим, що планується не вивчення окремого проекту а теми взагалі і тільки частина цієї теми розробляється учнем чи групою учнів як проект. Така проектна діяльність учнів займає не весь час вивчення теми, а тільки її частину.

Кардинально змінюється і взаємоспілкування учителя і учня чи групи учнів, а також учнів у групі. Якщо раніше учні приходили в школу з готовою знайденою інформацією, яка іноді не становила ніякої цінності, то тепер учитель має можливість контролювати і вчасно надавати допомогу учневі під час роботи вдома. Це відбувається слідуючим чином. Під кожне проектне завдання у вікі-просторі створюється блог-щоденник роботи над проектом. До цього щоденника встановлюється доступ учителя і членів групи, яка працює над проектом. В ньому учні, під керівництвом учителя, планують свою діяльність над проектом, діляться інформацією, поглядами та міркуваннями, записують які виникли труднощі, яка потрібна допомога вчителя чи товаришів і тут же вчитель може надати коментарі чи допомогу. Блоги можуть містити анотовані тематичні списки джерел для досліджень, хронологічні записи спостережень, обговорення та відгуки щодо роботи над проектом, тощо.

В процесі роботи над проектом пишеться вікі-стаття, до якої теж мають доступ вчитель і члени групи, що працюють над проектом.

Складається план статті і кожен учасник групи вносить в неї відомості, які він здобув під час роботи над проектом відповідно до плану. Вчитель має можливість перевіряти і контролювати, надаючи необхідні підказки і рекомендації всім членам групи.

Така робота над проектом цікава ще й тим, що вчитель і самі учні мають можливість оцінити свою діяльність протягом роботи над проектом, а не тільки по завершенні його. Вчитель може в будь-який час перевірити діяльність учня, надати йому допомогу, вказати на недоліки чи відставання від графіку виконання роботи, похвалити за цікаві знахідки чи висновки, Це є новий вид оцінювання, який можна застосовувати при роботі у вікі-просторі який називається формуюче оцінювання. Це не обов’язково оцінка. Це може бути похвала, застереження, підбадьорювальний вислів, та інше. Формуюче оцінювання супроводжує учня весь процес навчання і виконання роботи (від виявлення навчальних потреб, початкових умінь, навичок, уявлень) і до підсумкового оцінювання результату роботи над проектом. Воно надає учню впевненості що його роботою цікавляться, що він завжди може розраховувати на оцінку своєї діяльності.

Перед тим як учні в класі отримають завдання, вчитель має показати їм, як приблизно повинне виглядати та робота, що від них очікують. Тому учні матимуть можливість визначити які вхідні знання , уміння і уявлення вони повинні повторити щоб справитись з проектною роботою.



У процесі вивчення навчального блоку можна використати наступні способи роботи вчителя та учнів:

  • різноманітні практики, під час яких відбу­вається поповнення (корекція) та розвиток до­свіду кожного підлітка;

  • спільна пробно-пошукова діяльність класу або груп учнів (під керівництвом учителя), спря­мована на відкриття загальних способів дії та по­нять — здійснюється в межах предметних ліній. Моделі (зокрема комп'ютерні) дають учням змогу під орудою вчителя ставити й вирішувати дослід­ницькі завдання, спираючись на модельні засо­би. Однією з найперспективніших форм спільно­го понятійного просування може бути письмова дискусія;

  • усвідомлення відкритих принципів стосов­но існуючого розмаїття практик, конкретизація спільних ознак. Відбувається в груповій та індиві­дуальній роботі учнів, спрямованій на з'ясування можливостей відкритих способів дії;

  • відпрацювання необхідних умінь і навичок відбувається у формі «результуючих», зокрема тренінгових, практик. Особливу роль під час ор­ганізації різноманітних тренінгів грає комп'ютер;

  • презентація отриманого колективного або індивідуального результату дослідження як про­дукту, пред'явленого собі та іншим учасникам співтовариства (наприклад, під час «свят»).

Блоги у вікі-просторі можна використовувати і для роботи з учнями, які за якихось причин ( чи то хвороба, чи інше) недостатньо вивчили певну тему навчального матеріалу. У тематичному блозі можна надавати рекомендації учню по виправленню недоліків, допомогти у ров’язанні задачі чи прикладу, пояснити незрозумілу частину навчального теоретичного матеріалу в режимі он-лайн.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1.Комплексна програма «ОСВІТА ДЛЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ» на період 2009-2015 рр.



2.Еліас В. На зустріч Десятиріччю освіти для сталого розвитку // www.eco-forum.org.

3.Сталий розвиток: основні міжнародні документи // http://who-i s-who.com .ua. 

4.Трегобчук В. Концепція сталого розвитку для України / В. Трегобчук // Вісник НАН України. - 2002. - №2. - С. 16-26.

5.www.iteach.com.ua

6.www.intel.com/education/teach

Орел Альона Анатоліївна,

учитель математики Лозуватської СЗШ №1

ФОРМУВАННЯ МАТЕМАТИЧНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ОСОБИСТОСТІ ЗАСОБАМИ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ
Анотація. В статті автор розкриває шляхи формування математичної компетентності особистості на уроках математики засобами інформаційно-комунікаційних технологій навчання та наводить приклади застосування електронних засобів навчання.

Ключові слова: інформаційні технології, компетентність.

Математика є найбільш трудомістким навчальним предметом, що вимагає від учнів постійної і значної за обсягом самостійної роботи. Тому одним з головних завдань вчителя математики є формування і розвиток навичок вивчення математики, елементів культури навчання і мислення.

Збільшення розумового навантаження на уроках математики змушує замислитися над тим, як підтримати інтерес учнів до предмету, їх активність протягом всього уроку. Використання на уроках інформаційних технологій допоможе зберегти інтерес до предмета і зробити якісним навчально-виховний процес. Активна робота з комп’ютером передбачає:



  • розвиток міжпредметних зв’язків математики та інформатики;

  • формування комп’ютерної грамотності;

  • розвиток самостійної роботи учнів на уроці;

  • реалізація індивідуального, особистісно-орієнтованого підходу. [2, c.43]

Застосування інформаційних технологій на уроках математики дає можливість вчителю скоротити час на вивчення матеріалу, перевірити знання учнів в інтерактивному режимі, що підвищує ефективність навчання, допомагає реалізувати весь потенціал особистості – пізнавальний, морально-етичний, творчий, комунікативний і естетичний, сприяє розвитку інтелекту, інформаційної культури учнів.

Нині помітно зросла кількість досліджень, предметом яких стало використання інформаційно технологій у навчальному процесі. Цій темі в Україні присвячені дослідження таких науковців, як В.Ю.Биков, Я.В. Булахова, О.М.Бондаренко, В.Ф.Заболотний, Г.О.Козлакова, О.А.Міщенко, О.П.Пінчук, О.В.Шестопал та інші.

Процес організації навчання школярів з використанням інформаційних технологій дозволяє:


  • зробити цей процес цікавим, за рахунок новизни такої форми роботи для учнів;

  • зробити його захоплюючим і яскравим за рахунок використання мультимедійних можливостей сучасних комп’ютерів;

  • вирішувати проблему наочності навчання, розширити можливості візуалізації навчального матеріалу, роблячи його більш зрозумілим і доступним для учнів;

  • індивідуалізувати процес навчання за рахунок наявності різнорівневих завдань;

  • здійснювати самостійну навчально-дослідну діяльність (моделювання, метод проектів, розробка презентацій, публікацій тощо), розвиваючи тим самим у школярів творчу активність.

З метою інтенсифікації навчання, все частіше використовуються програмне забезпечення навчальних дисциплін: програми-підручники, програми-тренажери, словники, довідники, енциклопедії, відеоуроки, бібліотеки електронних наочних посібників, тематичні комп’ютерні ігри.

Інформаційні технології можуть бути використані на різних етапах уроку математики:



  • Самостійне навчання з відсутністю або запереченням діяльності вчителя;

  • Самостійне навчання за допомогою вчителя-консультанта;

  • Часткова заміна (фрагментарне, вибіркове використання додаткового матеріалу);

  • Використання тренувальних програм;

  • Використання діагностичних та контролюючих матеріалів;

  • Виконання домашніх самостійних і творчих завдань;

  • Використання комп’ютера для обчислень, побудови графіків;

  • Використання ігрових і цікавих програм;

  • Використання інформаційно-довідкових програм.[3, c.26]

Оскільки наочно-образні компоненти мислення відіграють виключно важливу роль в житті людини, то використання їх у вивченні матеріалу з використанням ІКТ підвищують ефективність навчання:

- Графіка та мультиплікація допомагають учням розуміти складні логічні математичні побудови. Наприклад, при вивченні теми «Побудова перерізів многогранника» в 11 класі використовую комп’ютерну програму «MathCad», яка дає можливість побачити переріз в трьохвимірному зображенні.

- Можливості, що надаються учням, маніпулювати (досліджувати) різними об'єктами на екрані дисплея, змінювати швидкість їх руху, розмір, колір і т. д. дозволяють дітям засвоювати навчальний матеріал з найбільш повним використанням органом почуттів і комунікативних зв'язків головного мозку. Наприклад, при вивченні теми «Функція» в 7 класі, для перевірки правильності побудови графіка функції використовую програму GRAN.

Комп’ютер може використовуватися на всіх етапах процесу навчання: при поясненні нового матеріалу, закріплення, повторення, контролі, при цьому для учня він виконує різні функції: учителя, робочого інструменту, об'єкта навчання, що співпрацює колективу. На уроці вивчення нового матеріалу використовую власноруч створенні презентації, в яких систематизовано необхідний теоретичний матеріал для засвоєння теми.[4, c.31]

Отже, комп’ютер дозволяє посилити мотивацію навчання шляхом активного діалогу учня з комп’ютером, різноманітністю і барвистістю інформації , шляхом орієнтації навчання на успіх (дозволяє довести рішення будь-якої задачі, спираючись на необхідну допомогу), використовуючи ігровий фон спілкування людини з машиною і, що важливо, витримкою, спокоєм і «дружністю» машини по відношенню до учня.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:


  1. Селевко Г.К. Сучасні педагогічні технології: Навчальний посібник. М.: Народна освіта, 1998, 256с.

  2. Інформаційні технології на уроках математики. Старцева Надія Олексіївна, с.н.с. Інституту електронних програмно-методичних засобів навчання РАВ.

  3. Братищенко О.Г., Використання комп’ютерних технологій на уроках математики. - Комп’ютер у школі та сім’ї, 1998, №2.

  4. Никитюк Н.В. Мультимедійні засоби на уроках геометрії. – Київ,  2007.


СЕКЦІЯ №4
Леонтьєва Алла Олексіївна,

методист РМК



СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО РЕАЛІЗАЦІЇ НАСТУПНОСТІ МІЖ ДОШКІЛЬНОЮ ТА ПОЧАТКОВОЮ ЛАНКАМИ ОСВІТИ
До вашої уваги деякі нотатки про сучасні підходи до реалізації одного з найактуальніших питань сучасної освіти – питання наступності між дошкільною та початковою ланками освіти.

Епіграфом до свого виступу я взяла слова Сухомлинського: «Школа не повинна вносити різкого перелому в життя дитини. Нехай нове з'являється в її житті поступово і не збентежує лавиною переживань.» Отже, говоритимемо ми про наступність, яка визначена у словнику таким чином: це – зв’язок між явищами в процесі розвитку в природі, суспільстві й пізнанні, коли нове, замінюючи старе, зберігає в собі деякі його елементи.

Ми неодноразово на засіданнях методичних об’єднань як учителів початкових класів, так і вихователів ДНЗ говорили на цю тему. Та все ж завжди є над чим працювати, є куди рости. Не всі ще форми роботи використані, не всі інструкції виконані, не всі бар’єри в свідомості педагогів обох ланок зламані, аби оцей самий перехід дітей до навчання відбувався плавно і безболісно.

Так, важко ще інколи переломити свідомість вчителя щодо того, що в 1 класі завдань додому не має бути! Вчитель розуміє, що його задача – Навчити. А те, що діти нині - п’ятирічки, і хоча психологічно абсолютно готові до навчання, та фізіологічно це їм ще важко робити… Ми ніяк не перебудуємось! Звичайно вищесказане стосується не всіх! Але 30% учителів 1 класу розуміють зараз, що я говорю про них…

А серед вихователів можливо хтось узнає себе за таким монологом: «Ну ми ж не можемо навчити дитину, якщо вона не хоче. Ми ж не можемо її примушувати!» Та хто ж, шановні, говорить про примус? Адже всім відома стара психологічна істина про те, що основним видом діяльності дитини в 5 років є ігрова. І лише через гру ми впливаємо на розвиток дитини.

Отже, поговоримо ще раз про взаємодію між двома освітніми ланками в плані забезпечення наступності розвитку дитини. І розпочнемо, звичайно, з нормативної бази, на яку, згідно Закону про освіту, ми повинні спиратись.

Це Базовий компонент дошкільної освіти і Державний стандарт початкової загальної освіти, згідно яких перед нами стоять єдині завдання, а саме: розвиток, навчання, виховання та освіта особистості, в результаті чого формуємо певні компетентності дитини – здоров’язберігаючу, загальнокультурну, пізнавальну, соціальні та багато інших.

Базовий компонент дошкільної освіти є Державним стандартом дошкільної освіти України, який реалізується програмами та навчально-методичним забезпеченням, що затверджуються Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України. У ньому зведено норми і положення, що визначають державні вимоги до рівня освіченості, розвиненості та вихованості дитини 6 (7) років; сумарний кінцевий показник набутих дитиною компетенцій перед її вступом до школи.

А набуття цих компетенцій відбувається в різних видах діяльності: ігровій, руховій, природничій, предметній, образотворчій, музичній, театральній, літературній, сенсорно-пізнавальній, математичній, мовленнєвій, соціокультурній, та інших .

В структурі Базового компоненту дошкільної освіти (увага, вчителі!) інваріантна та варіативна складові змісту дошкільної освіти.

Інваріантна,як основна складова, формує ось такі компетенції:

Впроваджується Базовий компонент дошкільної освіти через освітні лінії:



  • Особистість дитини

  • Дитина в соціумі

  • Дитина у природному довкіллі

  • Дитина у світі культури

  • Гра дитини.

Тепер розглянемо Державний стандарт початкової загальної освіти, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №462 від 20 квітня 2011 року та впроваджується з 1 вересня 2012 року.

Він ґрунтується на засадах особистісно зорієнтованого і компетентнісного підходів, що зумовлює чітке визначення результативної складової засвоєння змісту початкової загальної освіти.

А в структурі його - базовий навчальний план початкової загальної освіти, загальна характеристика інваріантної та варіативної складових змісту початкової загальної освіти, державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів.

Базовий навчальний план визначає зміст і структуру початкової загальної освіти за допомогою (увага вихователів!) інваріантної і варіативної складових .

Впроваджується Державний стандарт початкової загальної освіти через освітні галузі:


  • “Мови і літератури”;

  • “Математика”;

  • “Природознавство”;

  • “Суспільствознавство”;

  • “Здоров`я і фізична культура”;

  • “Технології”

  • “Мистецтво”.

Позитивними змінами нової редакції зазначеного документа є:

  • забезпечення наступності змісту дошкільної та початкової освіти;

  • особистісно-орієнтований підхід в навчально-виховному процесі початкових класів загальноосвітніх навчальних закладів;

  • формування ключових компетентностей учнів початкових класів, зокрема, загальнокультурної, громадянської, здоров`язбережувальної, інформаційно-комунікаційної;

  • розроблення єдиного змісту стандарту для усіх мов навчання;

  • використання здоров`язбережувальних технологій;

  • екологічна спрямованість освіти;

  • передбачено вивчення іноземної мови з 1 класу в усіх загальноосвітніх навчальних закладах;

  • посилено природничу складову стандарту, зокрема введено нову освітню галузь “Природознавство”

  • передбачено впровадження інформаційно-комунікаційних технологій в освітньому процесі початкових класів, а саме: в освітній галузі “Технології” виокремлено змістову лінію “Ознайомлення з інформаційно-комунікаційними технологіями” на що передбачено по 2 тижневі години у 2-4 класах;

  • нова редакція Державного стандарту зорієнтована на соціалізацію особистості молодшого школяра.

Як бачите, шановні учасники, декларована вищезазначеними документами наступність між нашими ланками законодавчо та нормативно забезпечена.

Вважаю за необхідне ознайомити також усіх присутніх із інструктивно-методичними рекомендаціями Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 19.08.2011 № 1/9-634 «Про забезпечення взаємодії в освітній роботі з дітьми старшого дошкільного і молодшого шкільного віку»

Даний лист вказує, що всебічний розвиток особистості дитини можливий лише на основі зв'язку програм, методів, форм навчання.

В інструктивному листі рекомендовано основні напрямки методичної роботи . Це



  • Взаємовідвідування відкритих занять

  • Анкетування педагогів дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів з питань розвитку дитини

  • Участь у спільних педагогічних радах, семінарах, “круглих столах”, консультаціях тощо

  • Проведення спільних методичних об'єднань, творчих груп

  • Взаємообмін накопиченим досвідом між вихователями та вчителями

  • Взаємодія за трьома напрямами: інформаційно-просвітницьким, методичним, практичним

  • Розроблення індивідуальних, колективних, нетрадиційних форм методичної роботи.

Цінним є те, що надаються форми роботи:

А) з дітьми старшого дошкільного віку та учнями початкових класів. Такі як:



  • Проведення екскурсій у загальноосвітній навчальний заклад

  • Організація спільних виставок дитячих робіт

  • Відвідування вистав, музеїв

  • Відвідування дітьми старшого дошкільного віку святкової лінійки 1 вересня, свята прощання з букварем тощо

  • Спільна участь у проектній діяльності

Б) з батьками

  • Організація зустрічей учителів з батьками вихованців старших дошкільних груп

  • Проведення інтернет-зборів

  • Анкетування

  • Організація роботи “педагогічної вітальні”

  • Організація Днів відкритих дверей

  • Організація роботи батьківських клубів

В) робота саме психологічної служби

  • Здійснення єдиного медико-психолого-педагогічного контролю за динамікою розвитку дітей

  • Дослідження рівня готовності дітей до навчання в школі

  • Застосування корекційно-розвивальних методів

  • Здійснення єдиного медико-психолого-педагогічного контролю за динамікою розвитку дітей

  • Дослідження рівня готовності дітей до навчання в школі

  • Застосування корекційно-розвивальних методів

А що із запропонованого ми уже зараз використовуємо в своїй роботі, пізніше розповідатимуть вчителі спільно з вихователями, що планували поділитись сьогодні своїми наробками.

Декілька слів про те, що зроблено в масштабах району при підготовці до впровадження Державного стандарту початкової освіти, для забезпечення поступового переходу дітей до навчання.

У початковий період навчання дитини у першому класі важливе значення має успішність адаптаційного періоду. Тому нині особливе значення приділене створенню сприятливого середовища для адаптації дитини до систематичного шкільного навчання.

Практично в усіх школах району за деяким винятком класні кімнати для учнів 1-4 класів розміщені в окремому блоці, ізольовані від приміщень для учнів інших вікових груп. В кожній класній кімнаті є зелений куточок. У більшості класних кімнат створено ігрові куточки.

З метою поліпшення матеріально-технічної бази для навчання учнів початкових класів у школах району в 2012р. здійснені наступні заходи:


  • Проведено ремонти у класних кімнатах із залученням спонсорських коштів(усі школи)

  • Побудовані класні кімнати для п’ятирічних дітей (Зеленогайська та Зеленопільська НСШ)

  • Створено Надеждівський і Новопільський НВК,

  • Придбані розвиваючі та дидактичні ігри (Радушанська СЗШ)

  • В усіх школах є комп’ютерні класи, де при необхідності та за графіком проводять заняття і початкові класи. Всього – 29 комп’ютерних класів. А в деяких школах є свій комп’ютер у 1 класі (наприклад, Христофорівська СЗШ – вчитель Черепанова Т.М.)

  • Придбані килими для ігрових куточків (Христофорівська, Радушанська та Надеждівська школи)

  • Придбана постільна білизна для учнів 1 класу (Недайводська СЗШ-с) та багато іншого.

Для учнів 1-го класу особлива увага приділяється організації гарячого харчування, облаштуванню кімнат для сну - на жаль таких у нас ще мало, облаштуванню приміщень для організації рухливих ігор, тощо. Уроки в першому класі продовжуються 35хвилин. Через кожні 15хвилин проводиться фізкультхвилинка. Восени велика кількість уроків у нетрадиційній театралізованій, екскурсійній та ігровій формах проводилась на свіжому повітрі.

Можливо я мало обізнана і тому не назвала заходів щодо підготовки дітей до школи у дошкільних закладах. Насправді тут багато про що можна говорити, є чим поділитись! Присутні поправлять цей недолік моєї доповіді у своїх виступах.

І на завершення хочу сказати:

тільки зацікавленість обох сторін і батьківської громадськості забезпечить розв'язання проблеми наступності дошкільної і початкової освіти, зробить перехід з дошкільного навчального закладу до початкової школи безболісним і успішним для дитини.


Черепанова Таміла Григорівна,

учитель початкових класів Христофорівської СЗШ,

Туз Людмила Михайлівна,

вихователь Христофорівського ДНЗ «Буратіно»



ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСТУПНОСТІ

МІЖ ДОШКІЛЬНИМ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ

ТА ПОЧАТКОВОЮ ШКОЛОЮ
Вступ до школи – переломний період у житті дитини. Він пов'язаний з новим типом стосунків з однолітками, новими формами діяльності. Однак і дитячий садок, і школа є ланками однієї системи освіти і виховання. Тому все те , що чекає дитину в школі, має бути продовженням того, чим вона займалася, що опанувала раніше. Все це можливо лише за дотримання принципу наступності між дошкільною та початковою освітою.

На жаль, вчителі коли приймають від вихователів дітей більше звертають увагу на те, який рівень знань і вмінь, але аж ніяк не рівень психологічної готовності. А тим часом саме вона є основою шкільної зрілості, бо коли дитина готова вчитися – вона набуде і знань, і вмінь, а якщо ні, то які б не мала здібності, вона не дотягне до того рівня, що його сягнула б, якби дорослі не зробили помилки, віддавши її до школи занадто рано. Це все одно, що вчити семимісячне дитя ходити.

Так, психологічна готовність до школи передбачає досить високий рівень мотиваційної, інтелектуальної сфер та сфери довільності. Зазвичай виділяють два аспекти психологічної готовності: особистісну (мотиваційну) та інтелектуальну. Особистісна готовність передбачає сформованість у дитини внутрішньої позиції школяра: позитивне ставлення до вчителя та однолітків; усвідомлене прийняття нової для себе ролі – учня; довільність поведінки. Особистісна готовність – дуже індивідуалізована риса. Її сформованість багато в чому залежить від педагогів дошкільного закладу і батьків. І лише вони на основі спостережень за діяльністю і поведінкою дитини і різних життєвих ситуаціях можуть визначити, готова вона до школи чи ні.

Конче потрібно подбати про мотиваційну готовність,ще з тих причин, що дитині прийдеться зіткнутися з різними випадками в житті і треба,щоб малюк розумів, що шкільне життя не тільки має рожеві відтінки. Дитина має знати: що школа – це потрібно,школа – це важко, школа – це цікаво.

Інтелектуальну готовність пов’язують із розвитком мислительних процесів – здатністю узагальнювати, порівнювати та класифікувати об’єкти, виділяти істотні ознаки, визначати причинно-наслідкові зв’язки, робити висновки.

Не всі діти, як в школі так і в дитячому садку навчаються на відмінно та добре. Хтось засвоює матеріал нальоту, комусь треба не один день запам’ятовувати, а комусь наука взагалі не йде. Але не можна таких дітей скидати з важелів. Цього року в моїй групі саме таких дітей була більшість, яким наука не давалась легко. Але кожного з них я готова була відстоювати. Денис проявив себе в спорті, Сашко виконував трудові доручення так,що не кожен і дорослий виконає, а які поради цінні щодо огородніх робіт давав, Микита – це був взірцем справедливості, чесності,він виступам майже як миротворець в групі.

Спільні заходи початкової школи та дитячого садка

Аби створити умови, що дають змогу запобігти стресовим та шкільній дезадаптації дитини, школа та дитячий садок мають поступово формувати єдине навчально-виховне середовище.

Для цього можна здійснювати такі спільні заходи:


  • Організовувати зустрічі вчителів початкових класів з групами у дитячому садку;

  • Проводити спільні наради, засідання педагогічних рад;

  • Проводити спільні засідання методичних об’єднань вчителів початкових класів та вихователів дитячого садка;

  • Проводити загальні батьківські збори;

  • Консультувати батьків щодо готовності дітей до навчання у школі;

  • Організовувати взаємовідвідування занять і уроків учителями початкових класів та вихователями дитячого садка;

  • Проводити спільні виховні заходи;

  • Підготувати рекомендації для батьків майбутніх першокласників.

Запобігання дезадаптації майбутніх першокласників

В останні роки постала проблема соціальної дезадаптації та збереження психологічного здоров’я особистості.

Дезадаптація – порушення пристосування організму та психіки людини до змін навколишнього середовища, що виявляються неадекватних психічних фізіологічних реакціях; шкільна дезадаптація – відхилення від пристосування дитини до школи, які спричиняють порушення навчальної діяльності, поведінки, конфліктні відносини з однокласниками і дорослими, підвищений рівень тривожності, порушення особистісного розвитку тощо.

Значною мірою запобігти дезадаптації майбутніх першокласників дає змогу наступність між дошкільним навчальним закладом та початковою школою.

Зокрема, у своїй роботі для запобігання дезадаптації ми практикуємо ознайомлення вчителів початкових класів з роботою старшої групи.

Це дає змогу:



  • Дітям старшої групи – заздалегідь познайомитися зі своїм майбутнім вчителем;

  • Учителю початкових класів – вивчати індивідуальні особливості дітей, брати участь у їхніх справах.

Дуже важливу роль в підготовці дитини до школи я відводжу саме батькам. Коли діти приходять до мене в групу разом з ними я приймаю на навчання та виховання їхніх батьків. І якщо дитина охоче йде на взаємодію з вихователем, то батьків майже змушую співпрацювати. Так хочеться ще і ще раз сказати батькам: будьте уважні до своєї дитини, довіряйте їй. І не тисніть на першокласника!

Віра майбутнього першокласника у свої сили, впевненість у підтримці сім`ї – обов’язкові умови його успішного навчання.

Пікуля Галина Василівна,

учитель 1 класу Глеюватської НСШ

Колісник Людмила Віталіївна,

вихователь Глеюватського ДНЗ «Віночок»



«АДАПТАЦІЙНО-РОЗВИВАЛЬНІ ЗАНЯТТЯ

З КОРЕКЦІЇ ТРИВОЖНОСТІ ТА СОРОМ’ЯЗЛИВОСТІ – ЯК СКЛАДОВИХ НЕУСПІШНОСТІ В НАВЧАННІ»
Вже не один рік виникає питання з якого віку краще починати дитині навчання в школі. Проте не педагоги, не науковці, а тим паче батьки так і не дійшли певної позиції. Життя нас переконало що не всі діти шести років готові до навчання в школі. І в деяких дітей на початку навчання виникають труднощі, і щоб розібратися в цьому питанні почнемо з психічного розвитку шестирічної дитини

Існує такий вислів криза шестирічних дітей в чому вона виявляється. По перше в цьому віці утворюється складні умовні рефлекси ,де провідну роль відіграє слово, дитина все частіше хоче бути почутою, і у ній виникає нестримне бажання висловитись.

У шестирічному віці вдосконалюється пізнавальні процеси, при яких діти все частіше спираються на власний досвіт а не на отриману інформацію. Помітно зростають можливості пам'ять частіше виявляються не механічна, а смислова пам'ять, що дає дитині змогу значно більше запам’ятовувати ніж раніше. Але увага залишається, ще не дуже стійкою. Головним досягненням шести річок це оволодіння вмінням регулювати свою поведінку, це ставить перед вихователем складні завдання формування у дошкільників організованості, зібраності, дисциплінованості.

Центральним новоутворенням психічного розвитку дошкільника є уява. Уявні образи у дітей, яскраві емоційно насичені, завдяки цього у дітей багатшає емоційне життя яке сприяє виникненню нових почуттів, в тому числі і моральних.

Враховуючи вище сказане перш за все потрібно виявити рівень дошкільної психологічної зрілості, цілком зрозуміло що лише зрілий дошкільник здатний до соціальної адаптації і адекватного входження у навчальну діяльність школяра.

Яку ж дитину вважати зрілою



  • сформовані соціальні емоції, здатність до емоційної децентрації – вміння стати на позицію іншого, відчути його настрій, здатність відгукнутись на переживання співчуттям, співучастю

  • розвинута уява

  • достатній рівень наочно-образного мислення

  • довільність психічних процесів та саморегуляції

  • сформовані мотивації комунікативної соціальної активності

  • адекватна самооцінка

Враховуючи всі «сформовані аргументи ми розуміємо яким є важливим закон про обов’язкову дошкільну освіту . Деякі сім’ї вважають що найкраще дитину виховувати вдома, а домашнє виховання сконцентроване на самообслузі та як найшвидше навчити дитину писати, рахувати, читати .В реальному житті дитина позбавлена ігрової діяльності, начинаючи з маніпуляційних ігор і закінчуючи іграми за правилами у таких дітей відсутня мотивація навчання, так як гра після шести років, вичерпав свої розвивальні можливості, істотно виділяється роль правила, а основою розвитку, стає учіння.

Вимоги до рівня розвиненості ,вихованості ,навченості дітей дошкільного віку визначаються базовим компонентом дошкільної освіти України і реалізується . Державною базовою програмою «Я у світі» та додатком до неї. В питанні наступності дошкільного закладу та школи спрямована програма розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт «.

Перехід дитини з дитячого садка до школи пов'язаний не лише зі зміною середовища, а й із зіткненням з новими проблемами відкриттям у собі нових можливостей. Одній дитині це додає піднесеного настрою, відчуття виходу на новий життєвий щабель, інший - вселяє ностальгію за звичним життям в дитячому садку. Саме тому готуючи дитину до школи слід використовувати спільні, планомірні, заходи початкової школи та дитячого садка.

Для цього можливо здійснювати, наприклад, такі спільні заходи:

- організовувати зустрічі вчителів початкових класів з групами у дитячому садку;

- проводити спільні наради, засідання педагогічних рад;

- проводити спільні засідання методичних об’єднань вчителів початкових класів та вихователів дитячого садка;

- проводити загальні батьківські збори;

- консультувати батьків щодо готовності дітей до навчання у школі

- організовувати взаємовідвідування занять і уроків учителями початкових класів та вихователями дитячого садка;

- проводити спільні виховні заходи;

- підготувати рекомендації для батьків майбутніх першокласників.

В минулому році ми пішли трохи далі від стандартних заходів та віддали одну годину на тиждень вчителю , для спілкування з дітьми, це нам допомогло запобігти дезаптації першокласників. Діти добре знали свого вчителя ,відверто спілкувалися з ним, не боялися висловити свої думки, переживання, страхи. Вчителю без усяких спеціальних тестувань була можливість познайомитись з кожною дитиною індивідуально та знати її вимоги, потреби, стан , характер.

Ще б дуже хотілося б додати до списку заходів створення в перших класах міні розвиваючи зони, що допоможе дитині не так різко перейти з одного середовища в інше, та допоможе завдяки цікавим іграшкам, іграм, дидактичному матеріалу сприймати клас як свій давно звичний об’єкт перебування.

Підготовка дитини до школи –важливий етап у становленні майбутнього учня, що є передумовою успішного навчання. Саме від підготовчого періоду залежить психічне, духовне і фізичне здоров`я майбутнього школяра.

Останнім часом психологи та вчителі початкових класів відзначають зростання кількості дітей із труднощами в навчанні. У процесі первинного збору інформації важливо зрозуміти, що саме заважає дитині співпрацювати і навчатись. Адже зовнішні прояви різноманітних проблем такі як сором`язливість і тривожність впливають на розумову діяльність дитини. Діти, які мають такі проблеми, дуже болісно реагують на будь-які зміни в їхньому житті.

Сором`язливих дітей не видно в класі, вони слухняні, виконують прохання знайомих дорослих. Такі учні часто попадають під вплив активніших однолітків. Проте внутрішньо дитина скута й відчуває дискомфорт у спілкуванні. Ця особливість є серйозною перешкодою адаптації до школи, знижує рівень комфортності і розумову діяльність учня у навчальному спілкуванні, обмежує можливості для збагачення комунікативного досвіду.

Такими ж ознаками характеризуються і тривожні діти. Механізм тривожності полягає в тому, що дитина живе в постійному передчутті неприємностей, проблем і конфліктів. Проте сором`язливі та тривожні діти відчувають таку ж бурю емоцій як і всі інші, але не можуть їх проявити. Це призводить до того, що діти в середині «киплять» й часто спрямовують негативну енергію на самих себе, що породжує розвиток невротичних проявів. Такі учні не відповідають на уроках, навіть якщо знають відповідь на запитання, намагаються знайти якийсь куточок, щоб усамітнитись. Проблема в тому, що страх нового, страх звернути на себе увагу не дає розвиватися емоційній та інтелектуальній сфері особистості.

Метою підготовчого курсу є розвиток дітей старшого віку, що дає їм можливість надалі успішно засвоювати програму початкової школи.

Головне призначення підготовчих занять полягає в тому, щоб навчити дітей чітко і зрозуміло висловлювати свої думки, не боятися помилятися, розкривати їхні творчі здібності, розвивати в учнів інтерес і увагу до слова, до його емоційного забарвлення, прищеплювати бережливе ставлення до природи.

Розроблено різні програми адаптаційно-розвивальних занять із майбутніми першокласниками з різними напрямками, але я надала перевагу програмі «Психологічна готовність дитини до школи», виявленню мотиваційної готовності дитини до школи:


  • Потреби дитини у новому соціальному статусі, що задовольняється вступом до школи;

  • Її готовність прийняти і виконувати вимоги дорослих, мати певні обов’язки, бути відповідальною – отже, мати сформовану «внутрішню позицію школяра»;

  • Бажання змінити ігрову діяльність на навчальну, яка стає найбільш вираженою у цьому віці та відрізняє дошкільника від школяра.

Таким чином, мотиваційна готовність розуміється дослідницею як поєднання двох мотивів – мотиву навчання і соціального.

Щоб виявити психологічну і мотиваційну готовність дитини до школи я проводила адаптаційно-розвивальні заняття на теми:



  • Знайомство;

  • Моя сім`я. Родина;

  • Іграшка та ігри;

  • Шкільна родина;

  • Слова ввічливості;

  • Безпечна дорога до школи;

  • Батьківщина;

  • Природа навколо нас;

  • Увійди у світ природи;

  • Математичні заняття.

Найбільше їм подобалися вправи, які зламали тривожність, сором`язливість, які піднімали настрій, спонукали до взаємодопомоги, підтримки.

Ось деякі з них.

Вправа «Посмішка по колу»

Мета: розвиток навичок взаємодії, вміння розуміти свої емоції та емоції друга.

Всі беруться за руки і «передають» посмішку по колу: кожна дитина повертається до свого сусіда праворуч та ліворуч і, побажавши щось хороше та приємне, посміхається йому. При цьому можна образно «взяти посмішку» в долоні і обережно передати її по колу, з рук у руки.

Цією вправою можна вітатися або прощатися. Вчитель цікавиться враженням дітей від заняття.

Вправа «Долонька»

Мета: розвивати уміння розповідати про себе, підвищувати свою самооцінку.

Вчитель пропонує дітям прикласти руку до аркушу паперу, обвести її ручкою або олівцем та написати в центрі своє ім`я (вчитель допомагає) в кожному пальчику написати по одній хорошій якості, які дитина може найти в собі. Намальована долоня розфарбовується, дитина виходить на середину класу і розповідає про себе. На завершення влаштовуються виставка малюнків. Якщо хтось із дітей не знаходить в собі достатню кількість позитивних якостей, вчитель залучає до цього інших дітей.

Вправа «малюнок найкращому другу»

Мета: розвивати почуття дружби, вміння ділитися з другом.

Спочатку показувати мімікою подарунок, який хоче подарувати. Дитина повинна пофантазувати, яким буде друг, коли виросте. Продовжуючи цю тему, вчитель пропонує намалювати одну із своїх любимих іграшок, яку не жалко було б подарувати другу на день народження.

Такі вправи не тільки зближують дітей між собою, але сприймають вчителя, як друга, який готовий прийти на допомогу, дають вільне спілкування з вчителем. Діти не бояться звертатися до нього, гратися з ним. Тому я наступні рекомендації вважаю досить позитивними, які налаштовують вчителя в правильному порядку.

Вчителям початкової школи рекомендується:



  • Бути обізнаними із поняттями «мотиваційна готовність дитини до школи», «внутрішня позиція школяра» та підтримувати дітей, що мають низькі показники мотиваційної готовності;

  • Знати методи та прийоми формування пізнавального мотиву навчання і використавши їх у педагогічній практиці;

  • Активно співпрацювати із психологом та батьками під час адаптаційного періоду.

  • Підтримувати емоційний інтерес до школи та навчання майбутніх першокласників.

Онищенко Олена Вікторівна,

вчитель початкових класів

НВО «Грузька неповна сш-дз»

ПРОБЛЕМА НАСТУПНОСТІ

ФОРМУВАННЯ ЦІННІСНОГО СТАВЛЕННЯ ДО НАВЧАННЯ У ДОШКІЛЬНЯТ ТА МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Проблема наступності в освіті не є новою. У законодавчих документах про виховання і навчання підростаючого покоління, у наукових дослідженнях, методичних розробках наступність між усіма ланками освіти розглядається як основний засіб його безперервності.

Однак, можна констатувати, що взаємозв’язок між різними ланками освіти на сьогодні залишається лише декларацією ,яка «закриває» реальний стан у безперевності педагогічного процесу

Перш за все, спостерігається розірваність між дошкільною та початковою ланкою освіти .І саме це питання ми активно обговорювали на педагогічних радах ,на засіданнях шкільного методичного об’єднання початкових класів, до складу якого входять у нашій школі і вихователі. На цих засіданнях ми разом вивчали нову програму « Я у світі»,знайомилися зі змістом нового державного стандарту ,нових програм початкової освіти, розглядали проблеми наступності дитячого садка і початкової школи та шукали шляхи вирішення даної проблеми. Так як наш заклад об’єднує в собі школу та дошкільний заклад та розміщені вони в одному приміщенні – ми вчителі початкових класів та вихователі дошкільного закладу маємо можливість взаємовідвідувати заняття та уроки, проводити спільні свята, виставки, батьківські збори та вирішувати знайдені проблеми .

І хотілось би зазначити ,що однією із проблем наступності є те, що в 1 клас приходять діти з різних сімей, з різною мотиваційною готовністю до школи, з різними темпами розвитку, невпевнені в своїх силах, у них дуже легко виникає почуття страху ,невпевненості, що відповідно блокує пізнавальну діяльність дитини, тому саме для вирішення цих проблем необхідно спрямувати зусилля вихователів, вчителів , батьків, щоб навчальна діяльність для дітей приносила лише насолоду від пізнання навколишнього світу.

Спочатку, ми звісно опрацювали методичну літературу і ось ,що з цього приводу говорять психологи ,вчені ,педагоги-практики:

«Початкова школа виростає з довкілля»,-зазначає вчений О.Савченко. Цей період психологи і педагоги вважають унікальним у психічному становленні людини, оскільки саме тут закладається фундаментальні основи розвитку особистості.

О.Савченко підкреслює ,що про шестирічну дитину напередодні школи можна говорити як про особистість ,адже вона може усвідомлювати свою поведінку, порівнювати себе з іншими.

Ш. Амонашвілі стверджує, що школа приваблює 6-річну дитину серйозними справами». «Хочу вчитися»,- по суті означає намагання дитини змінити дошкільне життя. Однак, прохання дитини швидше віддати її до школи, навіть інколи сльози, не можна оцінювати як зрілий мотив до навчання, адже дошкільника приваблює зміна життя, результат (навчитися читати , писати, рахувати) , а не праця, завдяки якій цього можна досягти.

Психологи вважають, що 6-річна дитина має достатньо розвинене мовлення, переважно наочне мислення, уяву, увагу ,пам'ять. Лише потрібні спеціальні умови для цілеспрямованого розвитку.

Роботу з розвитку мотивації навчання молодших школярів в умовах нашої ми здійснюємо у два етапи.

Перший - це виявлення у дітей дошкільного віку бажання виконувати роль учня, йти до школи.

Другий – формування ціннісного ставлення до навчання.

Бажання вчитися виникає наприкінці дошкільного віку майже у всіх дітей. Гра вже не задовольняє потреби бути дорослим ,становлення учня наближує до еталону дорослості.

Тому на цьому етапі важливо у дошкільників формувати правильні уявлення про школу ,що в свою чергу ,формує у дітей ціннісне ставлення до навчання. А позитивна мотивація до навчання залежить, перш за все, від почуттів майбутнього учня, настанов батьків , від того , як його зустріне вчитель і школа взагалі.

Отже, своєчасна педагогічна допомога дошкільнятам є необхідною умовою ціннісного ставлення до навчання та їх успішного подальшого навчання.

Реалізація зазначеної проблеми ґрунтується на таких принципах:


  • Єдність мети та завдань формування ціннісного ставлення до навчання у дітей.

  • Систематичність і послідовність формування ціннісного ставлення дітей до навчання.

  • Індивідуальний підхід до кожної дитини на засадах її інтересів та здібностей.

  • Взаємна довіра та взаємодопомога вихователів, вчителя та батьків.

Зміст цієї роботи складають такі організаційно –методичні заходи:

    • Підготовка дошкільників до позитивного сприймання школи, вчителя.

    • Формування ціннісного ставлення до навчання.

    • Знайомство вчителя, вихователя, батьків із проблемою формування ціннісного ставлення.

    • Оцінка стану сформованості ціннісного ставлення до навчання у вихованців дошкільного закладу.

    • Участь батьків у створенні індивідуальних програм із формування мотивації до навчання

    • Цілеспрямована просвітницька робота

    • Навчання вчителя і батьків конкретних прийомів та методів ,які формують у дітей ціннісне ставлення до навчання.

Для реалізації цих завдань використовую такі форми роботи :

    • Педагогічні консультації для батьків з проблем підготовки дітей до школи та формування в них ціннісного ставлення до навчання.

    • Інформація у батьківських куточках , у папках пересувках.

    • Усні дискусії, виступи (вчителя ,муз керівника ,вихователя),а також батьків, які мають досвід із зазначеної проблеми на засіданнях методичного об’єднання, творчої групи, батьківських зборах.

    • Ділові ігри, тренінги.

    • Дні відкритих дверей для батьків та вихователів дошкільного закладу.

    • Спільне(вчителі .вихователі . діти , батьки) проведення свят, конкурсів, екскурсій ,концертів, виставок…

    • Складання педагогічної діагностики готовності дитини та їх батьків до навчання та співпраці. На основі моїх спостережень, досвіду роботи я вже започаткувала таку роботу та успішно реалізувала з моїми четверокласниками та цей досвід роботи узагальнила в посібнику по методиках вивчення навчально – пізнавальної діяльності учнів, який тепер використовую в роботі з дошкільнятами.

    • На даний час в нашій школі діє проект « Школа майбутнього першокласника»-це система роботи з дітьми в рамках наступності на етапі «дитячий садок-початкова школа». Виникнення і функціонування такої школи є необхідністю для забезпечення школи такими учнями, які зможуть успішно, легко подолати адаптаційний період під час переходу до нових умов навчання .

    • Моя спільна навчальна діяльність з підготовчою групою дошкільного закладу в «Школі майбутнього першокласника» дає мені змогу:

- ближче познайомитись з дітьми;

- вивчити індивідуальні можливості кожної дитини;

- провести різноманітні психологічні тести з дітьми щодо вивчення їх рівня готовності до школи та бажання вчитись, пізнавати нове;

- проводити роботу з батьками майбутніх першокласників щодо формування готовності їхніх дітей до навчання як до праці, а не до дозвілля;

- виявити прогалини у розвитку та вихованні дітей та скласти індивідуальні програми роботи з такими дітьми та їх батьками.

Сім’я відіграє важливу роль у вихованні дитини від народження до школи, в адаптації до самостійного життя. Однак у багатьох сім’ях стан формування ціннісного ставлення до навчання ще не відповідає сучасним вимогам, а особливо у сім’ях сільської місцевості. Тому перед нами вчителями, стоїть завдання надати змістовну педагогічну допомогу батькам щодо формування у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку ціннісного ставлення до навчання.

Для цього я підготувала та роздрукувала для батьків посібник «Довідничок для турботливих батьків», в якому надала батькам поради щодо виховання дітей та вміння з ними спілкуватися, порозумітися з ними. Знайти правильний підхід до дитини та правильний спосіб вирішення проблем, конфліктів з дітьми, якщо такі виникають. А також поради щодо підготовки руки до письма, як учити читати без примусу та багато інших рекомендацій.

Основними завданнями у роботі з батьками своїх майбутніх першокласників в мене такі:



  • Навчання їх правильно організовувати в сім'ї роботу з дітьми щодо формування ціннісного ставлення до навчання(режим дня, виконання улюблених справ дітьми ,спільне проведення вільного часу)

  • Особиста зацікавленість батьків у формуванні ціннісного ставлення дошкільнят до навчання у дошкільному закладі, створення умов у родині для самостійної пізнавальної діяльності малят.

  • Підвищення відповідальності батьків перед суспільством (закладами освіти) за виховання та навчання (у тому числі і за формування ціннісного ставлення до навчання) дитини.

Отже спільна робота педагогів початкової ланки, вихователів дошкільного закладу разом з батьками та дітьми дає змогу зробити такі узагальнення:

  • Формування у дітей дошкільного віку елементів ціннісного ставлення до навчання можливе за умов спільних зусиль вихователів дошкільного закладу, вчителів школи, батьків.

  • Забезпечення системного підходу в реалізації мети, завдань та змісту роботи з сім’єю сприяє формуванню у батьків системних знань щодо формування ціннісного ставлення до навчання у дітей, практичних умінь, які необхідні їм для розв’язання зазначеної проблеми в умовах родини.

  • Встановлення наступності сприяє тому, що батьки навчаються бути уважними до дитини, до шкільного життя ще з дошкільного віку, у них формуються уявлення про школу, вчителя, навчання: вони пізнають труднощі та проблеми, які виникають у першокласників, та допомагають подолати їх.


СЕКЦІЯ №5


Каталог: uploads -> editor -> 1480 -> 91464 -> sitepage 132 -> files
files -> Форум молодих педагогів Криворізького району
91464 -> Відділ освіти Криворізької райдержадміністрації кнз «Лозуватська загальноосвітня школа №2 І-ІІІ ступенів» формування мотивації в учнів на уроках української мови та літератури з використанням інтерактивних технологій в умовах сучасної освіти
91464 -> Педагогічна рада «удосконалення самоосвіти вчителя» Форма проведення – ділова гра
91464 -> Криворізької районної ради дніпропетровської області формування природничої компетентності дошкільників через проведення екологічних акцій
91464 -> Укладач: методист
91464 -> Реалізація сучасних інноваційних технологій навчання на засадах компетентнісного підходу у контексті випереджаючої освіти для сталого розвитку
files -> Положення щодо організації роботи з молодими спеціалістами; систематизує основні види діяльності та основні етапи організації роботи малодосвідчених вчителів. Належна увага приділена, визначенню головних завдань, напрямків роботи
files -> Інноваційні підходи та педагогічні стратегії в освітньому середовищі як важливий фактор формування ключових компетентностей особистості та інструмент забезпечення успіху нової української школи


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка