Реферат циклу наукових праць «клініко-рентгенологічні та імуногенетичні особливості виникнення рецидиву туберкульозу легень»




Скачати 265,01 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації09.09.2018
Розмір265,01 Kb.
  1   2   3



МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ


РЕФЕРАТ ЦИКЛУ НАУКОВИХ ПРАЦЬ

«КЛІНІКО-РЕНТГЕНОЛОГІЧНІ ТА ІМУНОГЕНЕТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИНИКНЕННЯ РЕЦИДИВУ ТУБЕРКУЛЬОЗУ ЛЕГЕНЬ»


1. Бутов Дмитро Олександрович – кандидат медичних наук, доцент кафедри фтизіатрії та пульмонології Харківського національного медичного університету
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Незважаючи на те, що останніми роками спостерігається тенденція до покращення ситуації з туберкульозу (ТБ), вона ще залишається складною, оскільки продовжується зберігатися велика кількість хворих, що є джерелом інфікування мікобактеріями туберкульозу (МБТ) (Фещенко Ю. І. та співавт., 2013). Однією з найнебезпечніших щодо епідеміологічного плану є хворі на рецидив туберкульозу легень (РТБ). Саме ця когорта хворих багато в чому підтримує епідемію ТБ (Shilova M.V. et al., 2005). Так, при контакті з хворим на відкриту форму рецидиву туберкульозу, людина захворює у 8 разів частіше, ніж ті, хто контактував з вперше діагностованим пацієнтом (Кужко М.М. та співавт.,2012).

На жаль, останнім часом часто продовжують реєструватися РТБ. Так, кількість хворих на РТБ в Україні збільшилася з 5,9 до 11,7 на 100 000 населення за 2003-2014 роки («Аналітично-статистичний довідник за 2013 – 2014 роки», 2015). Така ж сама тенденція до зростання показників РТБ спостерігається в інших країнах світу (Петренко В. М. та співавт., 2008; Lange C. et al., 2014; Jo K.W. et al., 2014; «Global tuberculosis report 2014: WHO report 2014», 2015).



Причини розвитку РТБ залишаються недостатньо вивченими. Деякі автори віддають пріоритетне значення в реактивації ТБ із супутнім захворюванням (Кужко М.М. та співавт.,2012), інші відзначають, що великі залишкові зміни в легенях відіграють провідну роль у формуванні рецидиву специфічного процесу (Crofton J., 1987). Крім того, деякі автори відзначають недостатність ефективності основного курсу хіміотерапії (Ильина Т.И., 2005).

В умовах широкого розповсюдження ТБ, особливо хіміорезистентних штамів МБТ, що частіше виділяють хворі на РТБ, необхідність термінового пошуку нових та сучасних методів прогнозування, перебігу та виявлення РТБ на основі імуногенетичних показників набуває особливого значення. При цьому основний напрямок у подальшій розробці моделі інфекційного процесу полягає у вивченні різноманітності реакцій між макроорганізмом і збудником хвороби в різних умовах їх співжиття (Чернушенко К.Ф. та співавт., 2010). Успіх на цьому шляху повністю залежить від ступеня наукових знань про імуногенетичні показники, що мають велике значення при ТБ. Серед систем, які впливають на формування реактивності організму, важливу роль має імунологічна система та генетична конституція (Петренко В.І. та співавт., 2010; Ulger M. et al., 2013; Sivangala R. et al., 2014). Також до кінця не з’ясовано вплив мутації генів на імунозалежний туберкульозний процес. Одними з таких є деякі гени цитокінів. Саме цитокінова реакція організму має вплив на імунологічний розвиток специфічного запалення. У свою чергу алельний варіант поліморфізму генів цитокінів відіграє функцію генетичної гіпер- або нормо- або гіпосекреції цитокінів в якості імунологічної відповіді на той чи інший розвиток запалення (Yu YF et al., 2015; Senhaji N et al. 2015).

Функціонально змінені особливості білкових продуктів поліморфних генів цитокінів обумовлюють диференціацію імунної відповіді людини на збудника інфекційного процесу, визначають перебіг та наслідки захворювання (Hu Y. et al., 2015; Bulat-Kardum L.J. et al., 2015). Гени цитокінів мають різні варіації, що характеризують збільшену або зменшену активацію різних білкових структур (Lindenau J.D. et al., 2014; Azad A.K. et al., 2012).

На основі вищезазначеного уявлення вельми актуальним є вивчення цитокінового статусу в асоціації з аналізом поліморфізму їх генів при рецидиві туберкульозу легень (РТБЛ), що у свою чергу може бути підґрунтям розробки різних підходів до прогнозування, перебігу, діагностики та нових патогенетичних схем лікування хворих на ТБ.

Таким чином, не вирішене на цей час завдання полягає у виявленні причини розвитку, удосконаленні діагностики, прогнозуванні виникнення, перебігу, адекватній оцінці ефективності лікування РТБЛ на підставі вивчення клініко-рентгенологічних та імуногенетичних змін у цієї когорти хворих.



Мета дослідження. Підвищення ефективності прогнозування, оптимізація діагностики та профілактики виникнення рецидиву туберкульозу легень шляхом оцінки моделюючого впливу поліморфізму гена цитокінів та С-реактивного білка (CRP), клініко-рентгенологічних та імунологічних особливостей специфічного процесу.

Завдання дослідження:

  1. Охарактеризувати причини розвитку РТБЛ в умовах епідемії.

  2. Оцінити особливості клініко-рентгенологічного перебігу туберкульозу легень у хворих на РТБЛ.

  3. Вивчити частоту й характер ускладнень хворих на РТБЛ.

  4. Оцінити ефективність лікування та наявність побічних дій до протитуберкульозних препаратів, у хворих на РТБЛ.

  5. Дослідити частоту і поліморфізм T330G гена інтерлейкіну (IL)-2, C589T – IL-4, G1082A – IL-10 та C3872T – CRP та їх вплив на характер клініко-рентгенологічних змін, важкість перебігу специфічного процесу та розвиток ускладнень у хворих на рецидив туберкульозу легень.

  6. З’ясувати наявність взаємозв’язку гена стійкості до рифампіцину rpoB Mycobacterium tuberculosis complex та поліморфізму T330G гена IL-2, C589T – IL-4, G1082A – IL-10 та C3872T – CRP у хворих на РТБЛ.

  7. Визначити динаміку змін прооксидантно-антиоксидантної системи, продуктів утворення та розпаду оксиду азоту крові у хворих на РТБЛ з паралельною оцінкою модуляції впливу імуногенетичних показників.

  8. Оцінити особливості та динаміку відсоткової кількості CD3, CD4, CD8, CD16, CD21 з рівнем IL-2, IL-8, інтерферону-γ (ІНФ-γ), IL-4, IL-10 сироватки крові в асоціації поліморфізму T330G гена IL-2, C589T – IL-4, G1082A – IL-10 та C3872T – CRP у хворих на РТБЛ.

  9. Розробити алгоритми профілактики РТБЛ на основі проведеної діагностики та лікування хворих на ВДТБЛ за отриманими результатами клініко-рентгенологічних, біохімічних та імуногенетичних показників.

Наукова новизна отриманих результатів. На основі застосування сучасних молекулярно-генетичних та імунологічних методів дослідження вперше було охарактеризована різниця вмісту цитокінів, С-реактивного білка в сироватці крові та поліморфізму T330G гена IL-2, C589T – IL-4, G1082A – IL-10 та C3872T CRP між хворими на мультирезистентний, рецидив, вперше діагностований та не мультирезистентний ТБ легень. Уперше були виділені ключові фактори, які сприяють зміні секреції цитокінів та CRP сироватки крові на проникнення МБТ і зв’язок їх з різними субпопуляціями лімфоцитів, показників прооксидантно-антиоксидантної системи, продуктів утворення та метаболізму оксиду азоту при різних типах туберкульозного процесу. Уперше були виділені фактори ризику (ВДТБЛ, паління, уживання значної кількості алкоголю, гостро-респіраторні захворювання, спадковість, незадовільні матеріально-побутові умови та перебування в умовах пенітенціарної системи в анамнезі) у хворих на ТБ легень, що впливають на активацію поліморфізму T330G гена IL-2, C589T – IL-4, G1082A – IL-10 та C3872T CRP, що у свою чергу призводять до появи специфічного захворювання, зокрема виникнення рецидиву та мультирезистентний ТБ (МРТБ) легень. Уперше було встановлено взаємозв’язок між геном стійкості до рифампіцину rpoB Mycobacterium tuberculosis complex та наявністю того чи іншого генотипу поліморфізму T330G гена IL-2, C589T – IL-4, G1082A – IL-10 та C3872TCRP у хворих на РТБЛ.

Уперше в Україні проаналізований вплив поліморфізмів генів цитокінів та С-реактивного білка на характер клініко-рентгенологічних змін при лікуванні ТБ, важкість перебігу специфічного процесу, розвиток ускладнень, імунологічних та біохімічних показників у хворих на МРТБ, рецидив, вперше діагностований та не мультирезистентний ТБ легень віком від 20 до 70 років.

Встановлено, що при визначенні ступеня ризику РТБЛ необхідно орієнтуватися на значимість взаємодії та сукупності факторів ризику розвитку специфічного процесу. Одним з вирішальних та основних факторів ризику (наявність у людини мутаційного гомозиготного або гетерозиготного генотипу) розвитку РТБЛ грає поліморфізм T330G гена IL-2, C589T – IL-4, G1082A – IL-10 та C3872T CRP, що у свою чергу дало змогу визначити фактори ризику (ВДТБЛ, паління, уживання значної кількості алкоголю, гостро-респіраторні захворювання, спадковість, незадовільні матеріально-побутові умови та перебування в умовах пенітенціарної системи в анамнезі) виникнення рецидиву специфічного процесу у хворих.

У результаті проведеного дослідження нами було доповнено уявлення про клініко-рентгенологічну різницю між мультирезистентним, рецидивом, вперше діагностованим та не МРТБ легень, які полягали в тому, що для рецидиву та мультирезистентного туберкульозу більш характерні важкі клініко-рентгенологічні прояви захворювання порівняно з вперше діагностованим та не мультирезистентним специфічним процесом у легенях, відображенням яких є більш виражені симптоми інтоксикації, респіраторні симптоми, частіше спостерігаються токсичні побічні дії до протитуберкульозних препаратів, ускладнення специфічного процесу, характерне масивне бактеріовиділення, характерні множинні, сформовані, великі та середні порожнини розпаду при однаковій розповсюдженості процесу та виражені залишкові зміни.

Крім того, у проведеній нами роботі була уточнена роль МРТБ у виникненні рецидивів специфічного захворювання. Встановлені клінічні та соціальні фактори ризику (паління, уживання значної кількості алкоголю, гостро-респіраторні захворювання, спадковість, незадовільні матеріально-побутові умови та перебування в умовах пенітенціарної системи в анамнезі) виникнення РТБЛ.

Практичне значення отриманих результатів. Дані, що отримані при вивченні клініко-рентгенологічних особливостей рецидиву та вперше діагностованого ТБ легень, можуть бути основою для формування груп ризику повторного захворювання на специфічний процес, що має значення при спостереженні за хворим після закінчення хіміотерапії. Розроблений алгоритм прогнозування виникнення РТБЛ на основі отриманих клініко-рентгенологічних, біохімічних та імуногенетичних даних. Визначені прогностичні критерії розвитку РТБЛ, що у свою чергу має значення у виборі лікувальної тактики.

Проведення профілактичних заходів (паління, уживання алкоголю, гостро-респіраторні захворювання, незадовільні матеріально-побутові умови та перебування в умовах пенітенціарної системи в анамнезі) з урахуванням виявлених генетичних факторів (наявність у людини мутаційного гомозиготного або гетерозиготного генотипу поліморфізму T-330G гена IL-2, C-589T – IL-4, G-1082A – IL-10 та C3872T – CRP) ризику відкриває можливості до зниження виникнення рецидиву та МРТБ легень.

Визначення показників клітинного імунітету (CD3, CD4, CD8, CD16, CD21, IL-2, IL-4, IL-8, IL-10, ІНФ-γ, фагоцитарне число, фагоцитарний індекс й індекс перетравлення), цитокінів, С-реактивного білка та поліморфізму T330G гена IL-2, C589T – IL-4, G1082A – IL-10 та C3872T CRP при рецидиві, мультирезистентному, вперше діагностованому та не мультирезистентному ТБ легень дозволяє підвищити ефективність оцінки лікування, діагностики та прогнозування інволюції перебігу специфічного процесу в цієї когорти хворих.

За результатами імунологічних досліджень цієї науково-практичної роботи вдалося розробити способи для визначення прогнозування інволюції перебігу специфічного процесу, оцінити ефективність лікування хворих на РТБЛ, визначити прогнозування ефективності лікування хворих на РТБЛ, діагностувати мультирезистентне та генетичне прогнозування туберкульозу легень.

  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка