Реферат циклу наукових праць «клініко-рентгенологічні та імуногенетичні особливості виникнення рецидиву туберкульозу легень»




Скачати 265,01 Kb.
Сторінка2/3
Дата конвертації09.09.2018
Розмір265,01 Kb.
1   2   3

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ


Для досягнення мети та реалізації завдань цього дослідження було обстежено 285 хворих на інфільтративний ТБ легень та 30 практично здорових донорів (ІV група), європеоїдного походження, які мешкають на території Харкова та Харківської області. Хворі розподілені на першу та другу клінічні групи (рис. 1).

До І (основної) групи було залучено 126 (44,21±2,94%) хворих на РТБЛ. Ця група була розподілена на такі підгрупи:

ІА – хворі на РТБЛ без наявності деструктивних процесів у легенях (35 (27,78±3,99%) хворих);

ІБ – хворі на РТБЛ з наявністю деструктивних процесів у легенях (91 (72,22±3,99%) хворий).

До II (контрольної) групи було залучено 159 (55,79±2,94%) хворих на вперше діагностований ТБ легень (ВДТБЛ). Ця група була розподілена на такі підгрупи:

ІІА – хворі на ВДТБЛ без наявності деструктивних процесів у легенях (54 (33,96±3,76%) хворих);

ІІБ – хворі на ВДТБЛ з наявністю деструктивних процесів у легенях (105 (66,04±3,76%) хворих).

Розподіл вищеперерахованих груп та підгруп зображений на рис. 1.













Рис. 1. Розподіл груп та підгруп відповідно до діагнозу.

При РТБЛ часто зустрічаються хіміорезистентні форми туберкульозу (ТБ) і це впливає на подальший несприятливий перебіг специфічного процесу та одужання цієї когорти пацієнтів. У зв’язку із зазначеною вище великою актуальністю питання хіміорезистентності у хворих на рецидив туберкульозу ми виділили окрему групу хворих з МРТБ.

Таким чином, об'єктом цього дослідження були хворі на рецидив, мультирезистентний вперше діагностований та не мультирезистентний туберкульоз легень, які були розділені на три клінічні групи.

Окрім досліджень, які регламентовані наказами МОЗ України як діагностичні критерії при легеневому туберкульозі, було додатково проведено дослідження в сироватці та цільній венозній крові вмісту цитокінів (IL-2, IL-8, IL-4, IL-10 та ІНФ-γ), фагоцитарної активності крові нейтрофілів (фагоцитарне число, фагоцитарний індекс та індекс перетравлення) і CD-субпопуляційного складу лімфоцитів (CD3, CD4, CD8, CD16, CD21), CRP, сіалових кислот, стану системи NO (iNOS, нітрити, нітрати), стану прооксидантно-антиоксидантної системи (загальна антиоксидантна активність, супероксиддисмутаза, SH-групи, глутатіонпероксидаза, глутатіонредуктаза, ліпофусцинові пігменти, триєнові кон`югати), генетичні дослідження (поліморфізм T330G гена IL -2, C589T – IL-4, G1082A – IL-10 та C3872T – CRP).

Були виявлені основні фактори, що впливають на реактивацію ТБ процесу - це ВДТБЛ, паління, уживання великої кількості алкоголю, гострі респіраторні захворювання, спадковість, незадовільні матеріально-побутові умови та перебування в пенітенціарних установах, що впливає на активацію мутаційної гомозиготи та гетерозиготного генотипу поліморфізму T330G гена IL-2, C589T – IL-4, G1082A – IL-10 і C3872T – CRP у геномі людини, що у свою чергу призводить до зміни в імунологічній системі організму й може призвести як до самого ТБ, так і до РТБЛ та хіміорезистентності.

У хворих з РТБЛ спостерігалися більш важкі клінічні симптоми, ніж у пацієнтів з ВДТБЛ. Це виражалося в тому, що у хворих з РТБЛ були в основному більш інтенсивні інтоксикаційні та респіраторні симптоми, що у свою чергу відбивалося в імунологічних показниках, ніж у пацієнтів з ВДТБЛ. Рентгенологічними змінами, що характерні для РТБЛ, інфільтритативної вторинної форми і з однаковою поширеністю специфічного процесу, були множинні, сформовані, великі й середні порожнини розпаду, а для ВДТБЛ характерні поодинокі, дрібні й початкові деструктивні зміни. Ефективність стандартного лікування хворих на ВДТБЛ зазвичай виявлялася в більш швидкому поліпшенні й стабілізації загального стану, менш вираженою частотою токсичних побічних реакцій на антимікобактеріальні препарати; раніше виникає припинення бактеріовиділення, збільшується частота загоєння порожнин розпаду й досягнення певного клініко-рентгенологічного вилікування хворих, з меншою кількістю великих залишкових змін після лікування порівняно з РТБЛ.

При аналізі залежності рівня секреції IL-2 і CRP від аллельного варіанта поліморфізму T330G гена IL-2 і C3872T гена CRP було виявлено, що у хворих з ТБ спостерігалося достовірне підвищення IL-2 і CRP у крові порівняно з IV групою (р<0,05). Після проведеної двомісячної терапії концентрація IL-2 і CRP достовірно знизилася у хворих на ТБ при зіставленні до лікування.

Крім того, було виявлено, що у хворих на ТБ достовірно частіше зустрічається гомозиготний (Гом) GG і гетерозиготний (Гет) TG генотип поліморфізму T330G гена IL-2 і Гом ТТ і Гет СТ генотип поліморфізму C3872T гена CRP (р<0,01). Найбільш рідкісним у хворих на ТБ виявився Гом генотип ТТ гена IL-2 і СС гена CRP.

При зіставленні показників між I і II групою ми спостерігали достовірну перевагу Гет генотипу TG гена IL-2 і CT гена CRP у хворих з РТБЛ. У хворих з ВДТБЛ достовірно переважав Гом генотип GG гена IL-2 і TT гена CRP (р<0,05). При порівнянні критерію оцінки значущості залежно від впливу фактора ризику під впливом поліморфізму T330G гена IL-2 і C3872T гена CRP виявлено, що Гет генотип TG гена IL-2 і CT гена CRP є фактором ризику розвитку РТБЛ (IL-2 - χ2 = 48,75 і CRP - χ2=55,03, р<0,01).

При дослідженні IL-4 і IL-10 у хворих на ТБ спостерігався достовірно найнижчий показник їх у сироватці крові при зіставленні з IV групою до лікування (р<0,05). У ході проведеної 2-х місячної терапії у хворих на ТБ уміст IL-4 і IL-10 достовірно підвищувався при зіставленні з вихідними показниками до проведення хіміотерапії. При зіставленні I і II групи, IL-4 і IL-10 були достовірно вище у хворих II групи, ніж при РТБЛ як до лікування, так і через два місяці антимікобактеріальної терапії (р<0,05).

Дослідження даних поліморфізмі, яке ми проводили, дозволило виявити, що у хворих на ТБ спостерігалося достовірне переважання мутаційного Гом і Гет генотипів поліморфізмів генів IL-4 і IL-10 (р<0,01). Таким чином, Гом генотип CС гена IL-4 і GG гена IL-10 має протективний ефект щодо інфільтративного ТБ.

Статистичний аналіз виявив також значну різницю між I і II групами за частотою окремих генотипів: Гет генотипу CT гена IL-4 і GA гена IL-10 частіше виявлявся у хворих з рецидивом, ніж при ВДТБЛ (IL-4 - χ2 = 34, 03 і IL-10 - χ2 = 20,08, р <0,01).

Крім того, наведені показники цитокінів та поліморфізмів генів як на початку проведення хіміотерапії, так і в динаміці можуть свідчити про антагоністичні взаємодії, що здатні впливати один на одного під впливом лікування. Про це свідчать достовірні зміни цитокінової реакції в сироватці крові хворих на ТБ як під час госпіталізації, так і через два місяці проведеної терапії.


1   2   3


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка