Реферат циклу наукових праць «клініко-рентгенологічні та імуногенетичні особливості виникнення рецидиву туберкульозу легень»




Скачати 265,01 Kb.
Сторінка3/3
Дата конвертації09.09.2018
Розмір265,01 Kb.
1   2   3

ВИСНОВКИ

У роботі обґрунтовано нове вирішення актуальної проблеми сучасної фтизіатрії, а саме: підвищення оптимізації діагностики та профілактики виникнення РТБЛ, шляхом оцінки моделюючого впливу поліморфізму гена цитокінів та CRP, клініко-рентгенологічних та імунологічних особливостей специфічного процесу.

1. Реактивація туберкульозу легень в 1,77 рази частіше відзначається у хворих, які мають незадовільні матеріально-побутові умови (RR=1,77, [1,38;2,28], р<0,05); в 1,67 рази частіше в пацієнтів, які були раніше в умовах пенітенціарної системи (RR=1,67, [1,30;2,14], р<0,05); в 1,95 рази частіше в пацієнтів, що мали родичів з раніше перенесеним туберкульозом (RR=1,95, [1,54;2,47], р<0,05); у 2,07 рази частіше у хворих, що зловживають алкоголем (RR=2,07, [1,46;2,94], р<0,05) та палять у 2,46 разів частіше (RR=2,46, [1,65;3,66], р<0,05), що є причиною розвитку рецидиву специфічного процесу.

2. РТБЛ характеризується більш важкими клініко-рентгенологічними проявами захворювання порівняно з вперше діагностованим специфічним процесом у легенях, відображенням чого служать більш виражені симптоми інтоксикації (у 65,87±4,22% і 43,40±3,93% в основній та контрольній групах відповідно, р<0,05), респіраторні симптоми (у 82,54±3,38% та 59,12±3,90%, р<0,001), частіше спостерігаються токсичні побічні дії до протитуберкульозних препаратів (36,51±4,29% та 11,95±2,57%, р<0,001), ускладнення у вигляді ексудативного плевриту (у 22,22±3,70% та 6,92±2,01%, р<0,001) та легенево-серцевої недостатності (у 18,25±3,44% та 8,81±2,25%, р<0,01), характерні множинні, сформовані, великі та середні порожнини розпаду при однаковій розповсюдженості процесу.

3. Хворі з рецидивами туберкульозу легень становлять більшу епідемічну небезпеку внаслідок більшого мікобактеріовиділення – у (92,06±2,41%) та МРТБ у (72,00±5,18%) ніж хворі на ВДТБЛ, відповідно показники становили (77,36±3,32%) та (38,71±5,05%), р <0,001.

4. Наявність виникнення первинного мультирезистентного туберкульозу легень підвищує ризик виникнення рецидиву в майбутньому в 1,86 рази, причому в ранні терміни.

5. Виражені залишкові зміни в легенях при завершенні лікування є потенційно більш активними й підвищують ризик розвитку повторного захворювання на туберкульоз легень в 1,78 рази (р<0,05).

6. У хворих на рецидив та мультирезистентний туберкульоз легень вірогідно частіше зустрічається гетерозиготний генотип TG поліморфізму T330G гена IL-2, CT поліморфізму C589T гена IL-4, GA поліморфізму G1082A гена IL-10 та CT поліморфізму C3872T гена CRP, ніж у пацієнтів з вперше діагностованим та чутливого до протитуберкульозних препаратів туберкульозу легень, відповідно.

7. Такі фактори як: ВДТБЛ, паління, уживання значної кількості алкоголю, гостро-респіраторні захворювання, спадковість, незадовільні матеріально-побутові умови та перебування в умовах пенітенціарної системи в анамнезі можуть впливати на гомозиготний GG та гетерозиготний TG генотип поліморфізму T330G гена IL -2, гомозиготний TT та гетерозиготний CT генотип поліморфізму C589T гена IL-4, гомозиготний AA та гетерозиготний GA генотип поліморфізму G1082A гена IL-10 та гомозиготний TT та гетерозиготний CT генотип поліморфізму C3872T гена CRP, що у свою чергу призводить до зміни в імунологічній системі, показників прооксидантно-антиоксидантної системи, продуктів утворення та розпаду оксиду азоту організму та може призвести як до самого туберкульозу легень, так і до повторного захворювання й на хіміорезистентний ТБ.

8. У результаті дослідження у хворих на МРТБ легень наявність гена стійкості rpoB Mycobacterium tuberculosis було встановлено тісний взаємозв’язок з гетерозиготним генотипом TG поліморфізму T330G гена IL-2, CT поліморфізму C589T гена IL-4, GA поліморфізму G1082A гена IL-10 та CT поліморфізму C3872T гена CRP.

9. Відзначається досить суттєва вірогідна різниця показників фагоцитозу, прооксидантно-антиоксидантної системи, продуктів утворення та розпаду оксиду азоту крові у хворих на ТБ легень та практично здоровими донорами між пацієнтами з наявністю деструкцій та без порожнин розпаду, рецидиву та вперше діагностованого, чутливого до протитуберкульозних препаратів та мультирезистентного туберкульозу легень як до проведення стандартної хіміотерапії, так і через 2 міс. після її застосування.

10. Дефіцит CD3, CD4, CD16 та зниження фагоцитарної активності в крові у хворих на рецидив та мультирезистентний туберкульоз легень поєднується з гіпосекрецією IL-4, IL-10 і збільшенням продукції IL-2, CRP у зв'язку з наявністю «патологічного» гетерозиготного генотипу TG поліморфізму T330G гена IL-2 (асоційованих з високою продукцією IL-2), CT поліморфізму C589T гена IL-4 (асоційованих з низькою продукцією IL-4), GA поліморфізму G1082A гена IL-10 (асоційованих з низькою продукцією IL-10) та CT поліморфізму C3872T гена CRP (асоційованих з високою продукцією CRP).



ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Для організації виявлення рецидиву туберкульозу легень рекомендується, після закінчення лікування, спостерігати хворих у протитуберкульозних закладах не менше 3-х років, особливо за наявності первинної та/або вторинної лікарської стійкості, а також великих залишкових змін у соціально дезадаптованих осіб.

2. У випадках виникнення рецидиву туберкульозу легень та до отримання результатів чутливості до протитуберкульозних препаратів рекомендується враховувати останні результати лікарської чутливості на першому етапі лікування пацієнта – спектр лікарської стійкості не буде меншим, ніж на першому етапі лікування.

3. Для усунення реактивації туберкульозу легень доцільно використовувати повноцінне лікування первинного захворювання на туберкульоз легенів, а саме:



  • рекомендовано визначення лікарської стійкості на всіх етапах хіміотерапії з наступною корекцією схем лікування залежно від чутливості збудника незалежно від клініко-рентгенологічної динаміки, досягнутої на тлі вихідної терапії, що сприятиме оптимізації лікування.

  • рекомендовано створити на базі протитуберкульозного диспансеру відділення для лікування хворих на туберкульоз легень, що страждають на алкогольну залежність з організацією їм відповідної наркологічної допомоги.

  • рекомендовано в протитуберкульозних закладах дотримуватися заходів інфекційного контролю й розподіляти потоки хворих з активним бацилярним туберкульозом легень і хворих, які завершили курс лікування й перебувають на диспансерному спостереженні.

4. Для оцінки прогнозування інволюції перебігу туберкульозу легень доцільно використовувати визначення концентрації цитокінів: IL-2, IL-8, ІНФ-γ, IL-4 та IL-10 і при цьому при рівні IL-2 – 29,4 пг/мл, IL-8 – 17 пг/мл, ІНФ-γ – 102,03 пг/мл та нижче і/або IL-4 – 12,87 пг/мл, IL-10 – 39,74 пг/мл та вище перебіг туберкульозу легень прогнозується зі швидким темпом інволюції, а при концентрації IL-2 – 29,4 пг/мл, IL-8 – 17 пг/мл, ІНФ-γ – 102,03 пг/мл та вище і/або IL-4 – 12,87 пг/мл, IL-10 – 39,74 та нижче – перебіг туберкульозу легень прогнозують із звичайними та сповільненими темпами інволюції.

5. З метою оцінки ефективності лікування хворих на рецидив туберкульозу легень рекомендується дослідження крові на наявність моноклональних лімфоцитів (CD3, CD4, CD8, CD16 та CD21), якщо відзначається збільшення кількості CD8, CD16 та CD21 більше ніж 2% (включно), CD3 та CD4 більше ніж 4% (включно) від початкових показників, після проведеного двох місячного лікування визначається позитивний ефект лікування, а при незміненому та при зниженому CD8, CD16 та CD21 до 2%, CD3 та CD4 до 4% від початкових показників, констатують недостатню ефективність лікування.

6. Для діагностики туберкульозу легень доцільно визначати поліморфізм T330G гена IL-2, C589T – IL-4, G1082A – IL-10 та C3872T – CRP й при цьому наявність мутаційної гомозиготи та/або гетерозиготного генотипу у двох та більше перерахованих поліморфізмах генів може визначатися ризик сприятливості розвитку туберкульозу органів дихання або наявність специфічного запалення легень при відповідних клініко-рентгенологічних змінах.

7. З метою діагностики рецидиву або мультирезистентного туберкульозу легень рекомендоване визначення поліморфізму T330G гена IL-2, C589T – IL-4, G1082A – IL-10 та C3872T – CRP й при цьому наявність гетерозиготного генотипу у трьох та більше перерахованих поліморфізмах генів може визначатися наявність рецидиву або мультирезистентного туберкульозу легень при відповідних клініко-рентгенологічних змінах.

8. Рекомендована тактика діагностування та лікування хворих на вперше діагностований туберкульоз легень вказана в розробленому алгоритмі.



Публікації. За темою роботи опубліковано 87 наукових праць, серед яких 29 статей у наукових фахових виданнях (15 статей написано самостійно), рекомендованих ДАК МОН України (з них 8 статей опубліковано в зарубіжних виданнях (2 – Російська Федерація, 1 – Республіка Білорусь та 5 – США), 3 статті в збірниках науково-практичних конференцій); 52 публікації у вигляді тез доповідей на науково-практичних конференціях; отримано 4 патенти України та 2 інформаційних листа. Загальна кількість публікацій автора ­­- 152.

Роботи автора процитовано у 34 наукових журналах, загальна кількість посилань на публікації автора складає 46 (згідно з базою даних Scopus (ID:55328278500, ID:35483375100, ID:56193956700)), h-індекс = 6.

Доцент кафедри фтизіатрії

та пульмонології Харківського

національного медичного університету,



к.мед.н. Бутов Д.О.
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка