Реферат циклу наукових праць механізми управління земельними



Скачати 184.27 Kb.
Дата конвертації23.12.2016
Розмір184.27 Kb.
ТипРеферат
РЕФЕРАТ

циклу наукових праць

«МЕХАНІЗМИ УПРАВЛІННЯ ЗЕМЕЛЬНИМИ ВІДНОСИНАМИ В КОНТЕКСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ»
к.е.н. Степенко Олексій Вікторович,

к.е.н. Сакаль Оксана Володимирівна,

Третяк Наталія Антонівна
Актуальність дослідження, представленого у циклі наукових праць. Загострення конфліктів суспільних і приватних інтересів з приводу використання земельних ресурсів має місце як в Україні, так і в світі. Суспільні відносини щодо землі як компоненти довкілля, основного засобу виробництва у сільському та лісовому господарстві, територіально-просторового базису розміщення продуктивних сил потребують гнучкого механізму забезпечення і стимулювання збалансованого використання потенціалу земельних ресурсів для досягнення паритету екологічних, економічних та соціальних аспектів сталого розвитку. Через обмеженість еколого-економічної ефективності регулювання природокористування ринковими методами, процеси прийняття управлінських рішень щодо земельних ресурсів потребують застосування ширшого підходу, ніж традиційний. Удосконалення існуючих підходів і механізмів регулювання землеволодіння і землекористування в Україні потребує наукового обґрунтування і впровадження інноваційних форм управління земельними відносинами.

Трансформаційні процеси в економіці України протягом останніх двох десятиліть значною мірою обумовили важливість і значення управління земельними ресурсами та землекористуванням: земля стала об’єктом правовідносин та нерухомості, доповнивши її традиційні характеристики. В Україні однією з головних проблем тривалого і не завершеного процесу реформування земельних відносин відповідно до концепції сталого розвитку вважаємо відсутність ефективного механізму стимулювання розроблення і впровадження інновацій у практику господарювання. Така ситуація знижує рівень ефективності господарювання та конкурентоспроможність не тільки окремих суб’єктів господарювання, а й національної економіки загалом. Відсутність належного механізму зумовлює ймовірність росту екологічної небезпеки у процесі господарської діяльності, погіршення стану земельних ресурсів та навколишнього середовища.



Ключова ідея дослідження представленого циклу працьсистематизація і вдосконалення теоретико-методологічних засад управління суспільними відносинами щодо регулювання використання та охорони земель та розроблення на цій підставі інноваційної моделі механізмів розвитку земельних відносин в Україні у контексті забезпечення сталого розвитку. Особливу увагу у дослідженні приділено інструментам регулювання використання земель сільськогосподарського і лісогосподарського призначення, що зумовлено їх роллю у забезпеченні суспільного добробуту і пояснюється значною часткою сільськогосподарських угідь (68,9 % території України1) та високим значенням показників екологічної стабільності землекористування і екологічного впливу лісів на прилеглі землі.

Значимість одержаних результатів у порівнянні з кращими вітчизняними та світовими аналогами. У представленому циклі наукових праць вперше у вітчизняній економічній науці на основі системного аналізу і концептуалізації механізмів, інструментів та методів управління природними ресурсами і процесами природокористування запропоновано нове бачення й вирішення актуальної та важливої наукової проблеми – забезпечення ефективного управління суспільними відносинами щодо земель шляхом обґрунтування інноваційної концептуальної моделі ринково орієнтованих механізмів розвитку земельних відносин в новітніх умовах господарювання в Україні. Доведено, що відповідно до процесного підходу в управлінні правомірно говорити про управління процесами і відносинами щодо земель, тоді як за об’єктним підходом доцільно розглядати управління земельними ресурсами. Зазначені методологічні підходи й обумовлюють цілі застосування запропонованих механізмів.

Мета і завдання дослідження полягають в удосконаленні теоретико-методологічних засад і розроблення практичних рекомендацій щодо формування системи механізмів управління земельними відносинами в Україні в контексті забезпечення сталого розвитку.

Для досягнення вказаної мети поставлено і виконано такі завдання:



  • визначити сутнісні ознаки і поняття управління земельними ресурсами та землекористуванням як економічної функції власності на землю – важливої складової системи економічно ефективного та екологічно орієнтованого розвитку землекористування;

  • дослідити теоретико-методологічні засади формування ринково орієнтованих механізмів управління земельними відносинами;

  • проаналізувати ефективність чинних механізмів використання і охорони земель в Україні у тісному взаємозв’язку з системою управління земельними ресурсами та інституціональними передумовами;

  • удосконалити методичні засади обґрунтування рішень щодо адміністрування землекористування;

  • удосконалити критерії та індикатори оцінювання ефективності управління землями;

  • обґрунтувати інструменти регулювання земельних відносин та впливу на землекористувачів щодо стимулювання сталого землекористування;

  • обґрунтувати структуру механізмів розвитку земельних відносин та основні напрями вдосконалення управління земельними ресурсами.

Об’єкт дослідження – процес регулювання суспільних відносин щодо використання та охорони земель в Україні. Предметом дослідження є механізми управління земельними відносинами в контексті забезпечення сталого розвитку в Україні.

Наукова новизна одержаних результатів роботи, представлених у циклі наукових праць. У циклі наукових праць здійснено постановку і системне вирішення актуальної проблеми забезпечення ефективного управління земельними відносинами шляхом формування інноваційної концептуальної моделі механізмів розвитку земельних відносин в новітніх ринкових умовах господарювання в Україні.

Найбільш вагомими результатами циклу наукових праць, які відзначаються науковою новизною, є такі:

вперше

  • розроблено інноваційну концептуальну модель ринково орієнтованих механізмів розвитку земельних відносин в новітніх умовах господарювання в Україні на основі системного аналізу і концептуалізації механізмів, інструментів та методів управління природними ресурсами і процесами природокористування відповідно до положень концепції сталого розвитку, що полягає у визначенні адміністративно-правового, організаційного, фінансово-економічного та соціально-психологічного механізмів із встановленим набором методів та інструментів для підвищення екологічного, економічного та соціального ефекту в усіх сферах суспільних відносин щодо земель;

удосконалено

  • теоретико-методологічні засади управління у сфері природокористування, зокрема, дано авторське визначення понять:

управління лісовими та іншими придатними для заліснення землями і запропоновано критерії та індикатори ефективності системи управління лісовими землями;

управління земельними ресурсами як вплив держави – власника через уповноважені центральні органи виконавчої влади на процес і систему розподілу земельних ресурсів у суспільстві та встановлення порядку використання корисних властивостей землі відповідно до визначених цілей (цільового призначення);

управління землекористуванням як вплив власників (юридичних осіб, громадян або їх груп, держави, територіальних громад) самостійно чи через своїх управляючих на процес, форми та методи організації використання земельних ресурсів із найбільшим ефектом залежно від цілей землекористування (виду та способу використання землі) через визначені у законодавчому або адміністративному порядку повноваження;

  • методологічні положення щодо управління земельними ресурсами і землекористуванням як економічної функції власності на землю на основі запровадження багатофункціональної системи управління та поєднання підсистем земельної політики, механізмів імплементації земельної політики і земельного адміністрування (регулювання земельних відносин та режиму використання й охорони земель);

  • методичні підходи до оцінки ефективності управління земельними ресурсами за критеріями визначення тенденцій розподілу земельних ресурсів з урахуванням соціальних, екологічних та економічних інтересів суб’єктів господарювання, а також фактору зміни вартості земельних ресурсів сільськогосподарського призначення;

  • інституціональну та функціональну складові системи управління земельними ресурсами, що, на відміну від існуючих, передбачають удосконалення концептуальних орієнтирів і пріоритетів розподілу функцій управління земельними ресурсами на різних територіальних рівнях;

дістали подальшого розвитку

  • сутнісні ознаки управління земельними ресурсами і землекористуванням як економічної функції власності на землю, що, на відміну від існуючих, полягають у різних формах прояву економічних відносин прав власності на землю щодо земельних ресурсів і земельних ділянок (землекористування) як об’єктів управління;

  • модель системи управління земельними ресурсами, яка, на відміну від існуючих, побудована на засадах гармонізації таких складових, як земельна політика у галузі земельних відносин, використання та охорони земель, механізми реалізації земельної політики, регулювання земельних відносин, адміністрування використання та охорони земель;

  • напрями вдосконалення управління земельними ресурсами через поєднання п’ятьох основних концептуальних складових управління, включаючи адміністративно-територіальну, соціальну, екологічну, економічну та інституціональну (правову) з визначенням серед них домінуючого фактора за часом і місцем;

  • методологічні підходи до використання земельної ренти як інституціональної основи підвищення ефективності управління земельними ресурсами та землекористуванням, зокрема, запропоновано удосконалити систему оцінки земель і земельних платежів на рентній основі;

  • теоретико-методологічні засади економічних відносин у сфері землекористування, зокрема: механізм забезпечення ефективного використання земель для функціонування лісових екосистем розглядається як сукупність чинників, що впливають на розв’язання конфлікту між потребою у збереженні послуг наземних екосистем і дефіцитом земель для них; дано авторське визначення організаційно-економічного механізму забезпечення ефективного використання лісових та інших придатних для заліснення земель, встановлено взаємозв’язок між його складовими елементами та їхнє значення; запропоновано класифікацію економічних важелів, спрямованих на досягнення мети залежно від створюваних стимулів; ідентифіковано і класифіковано зовнішні ефекти в сфері використання лісових та інших придатних для створення лісів земель за джерелом зовнішнього ефекту;

  • обґрунтовано інноваційні підходи (форми) управління земельними відносинами в контексті збалансованого просторового соціально-економічного розвитку, що дозволяють вирішити еколого-економічні проблеми щодо земель в Україні.

Практична значимість одержаних результатів циклу наукових праць полягає в розробленні наукових підходів для обґрунтування державної і регіональної політики в галузі сталого землекористування та охорони навколишнього середовища, керування органами державного управління в процесі формування і реалізації екологічної, земельної, лісової політики на загальнодержавному і регіональному рівнях при розробленні стратегій економічного та соціального розвитку території і регіонів України, удосконаленні Генеральної схеми планування території України, схем і проектів планування регіонів України тощо.

Результати дослідження знайшли впровадження в роботі Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (лист № 04-17/12-1056 від 06.07.2013 р.); Департаменту економічного розвитку аграрного ринку Міністерства аграрної політики та продовольства України (лист № 11-55/174 від 21.06.2012р.); Херсонської (лист № 525-3065/0/8-13/45/319 від 14.05.2013), Миколаївської (лист № 956/0/05-22/2-13 від 30.05.2013), Запорізької (лист № 03284/08-32 від 24.05.2013) та Вінницької (лист № 01-1-23/3754 від 18.06.2013) обласних державних адміністрацій; Державних управлінь охорони навколишнього природного середовища в Хмельницькій (лист № 05/1265 від 21.05.2013) та Волинській (лист № 786/01-12-05 від 20.05.2013) областях; Головних управлінь Держземагентства у Чернігівській (лист № 10-04/2848 від 07.05.2013), Кіровоградській (лист № 4896/03/02/1813 від 25.04.2013), Дніпропетровській (лист № 3038/13-14 від 14.05.2013), Донецькій (лист № 01-60-2059/1576-07 від 17.05.2013), Івано-Франківській (лист № 1199/07/55 від 15.05.2013), Житомирській (лист № 1886/05.1/23-13 від 15.05.2013), Рівненській (лист № 07-10-1600 від 15.05.2013), Київській (лист № 07-05/790 від 14.05.2013), Луганській (лист № 8-2.2-30/3005 від 17.05.2013), Чернівецькій (лист № 1694/03/3-13 від 30.05.2013) та Хмельницькій (лист № 10-05-07/2707 від 20.05.2013) областях; Державних установ «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України» (довідка № 01-08/22 від 29.01.2014) і «Державна екологічна академія післядипломної освіти та управління» (довідка № 1 від 31.01.2014).



Економічний та соціальний ефект, що мають та будуть мати результати роботи. Удосконалення відносин власності щодо земель на основі запропонованого механізму призведе до позитивних зрушень в системі охорони та відтворення земельних ресурсів. З економічної точки зору має підвищитись інвестиційна привабливість сільськогосподарського і лісогосподарського землекористування, а завдяки сталому використанню природно-ресурсного потенціалу земель зросте ефективність виробництва. В екологічній сфері будуть створені гарантії техногенно-екологічної безпеки життєдіяльності людини і збереження компонентів довкілля. В соціальному аспекті гарантується право власності та поліпшення умов праці і життя, усунення регіональних відмінностей в умовах життєдіяльності місцевих громад вразливих сільських і гірських територій.

Обґрунтування об’єднання наукових праць в єдиний цикл. Представлені наукові праці об’єднані в єдиний цикл спільною метою, завданнями, предметом та об’єктом дослідження, системною методологічною узгодженістю й функціональною єдністю одержаних наукових результатів щодо авторської гіпотези – розроблення інноваційної концептуальної моделі механізмів розвитку земельних відносин в Україні у контексті забезпечення сталого розвитку.
Для досягнення мети роботи і вирішення поставлених завдань дослідження проведено у такі етапи:

  1. Дослідження теоретико-методологічних засад забезпечення ефективного використання земель відповідно до положень концепції сталого розвитку.

  2. Аналіз ефективності чинних механізмів використання і охорони земель в Україні у тісному взаємозв’язку із інституціональними передумовами.

  3. Розроблення моделі та структури ринково орієнтованих механізмів розвитку земельних відносин. Обґрунтування основних напрямів й інструментів регулювання земельних відносин та впливу на землекористувачів щодо стимулювання сталого землекористування.

Встановлені мета, завдання, предмет і об'єкт дослідження визначають фундаментальний характер роботи. Однак вирішення окремих завдань регулювання землекористування має прикладний аспект. У результаті проведеного дослідження одержано такі основні наукові результати.

На першому етапі проведено ретроспективний аналіз земельної реформи в Україні. Визначено, що становлення сучасних землересурсних відносин в Україні необхідно розглядати в контексті загальних тенденцій, пов’язаних із розвитком екологічно орієнтованої діяльності у державі та з проблемами, які виникають у цій площині. Обґрунтовано, що управління відносинами щодо використання земельних ресурсів з метою задоволення зростаючого попиту суспільства на ресурси і послуги екосистем має екологічні обмеження.

Сформульовано поняття та сутність земельних ресурсів і землекористування в контексті забезпечення сталого розвитку та встановлено, що вони мають суттєві відмінності, які пов’язані з управлінням земельними ресурсами як економічною функцією власника (держави) й управлінням землекористуванням як функцією організації використання земельних ділянок фізичними та юридичними особами.

Доведено, що ефективне управління суспільними відносинами щодо використання земельних ресурсів – управління процесами володіння, користування, розпорядження землями відповідно до принципів сталого розвитку Ріо-де-Жанейрської декларації з навколишнього середовища та розвитку (1992).

Обґрунтовано, що завдання забезпечення ефективного управління земельними відносинами слід розглядати в рамках процесу трансформації ландшафтів (зміни структури земельного фонду) та його негативних наслідків. Рішення щодо використання, збереження та відтворення природних ландшафтів на всіх організаційних рівнях управління належать до сфер впливу різних галузевих політик – екологічної, аграрної, земельної, лісової, водної тощо, що вимагає дотримання екосистемного підходу як стратегії комплексного управління природними ресурсами з метою забезпечення їх збереження і сталого використання на справедливій основі.

Визначено зміст та структуру управлінських функцій з метою гарантування власності, забезпечення ефективного використання, відтворення та охорони земель, а також необхідність їх інституціонального забезпечення шляхом розмежування повноважень суб’єктів управління для узгодження конфлікту суспільних та приватних інтересів природокористування. Запропоновано критерії оцінювання ефективності системи управління лісовими землями залежно від ступеня досягнення цілей кожної функції, а також принципи обліку земель лісогосподарського призначення як функції управління.

Щодо регулювання землекористування у лісовому господарстві на основі вивчення економічного змісту, узагальнення зарубіжного та вітчизняного досвіду стимулювання розроблено класифікацію економічних важелів, спрямованих на досягнення мети, залежно від створюваних стимулів: запобігання трансформації лісових земель в інші, стимулювання трансформації інших елементів ландшафту в лісові землі, стимулювання збереження потенціалу продуктивності земель та його підвищення, стимулювання ефективного використання потенціалу продуктивності земель. Ідентифіковано і класифіковано зовнішні ефекти в сфері використання лісових та інших придатних для створення лісів земель за джерелом зовнішнього ефекту. Запропонована класифікація зовнішніх ефектів пропонується як основа для вдосконалення організаційно-економічного механізму регулювання використання земель.



На другому етапі встановлено причини виникнення еколого-економічних проблем у сфері землекористування та окреслено напрями їх розв’язання. Проаналізовано структуру земельного фонду України та екологічний стан ґрунтів. Визначено, що існуючий стан земельних відносин в Україні є загрозою задоволенню потреб майбутніх поколінь у земельних ресурсах і послугах екосистем. Зазначено, що значною мірою виявлені негаразди обумовлюються незавершеністю формування інституту прав власності на землю, неврегульованістю процесу економічного обороту землі, відсутністю механізмів врахування еколого-економічних ризиків ринкових трансакцій абсолютних прав власності та прав користування земельними ділянками. Саме з цієї причини мають місце необґрунтована концентрація земель у неефективних власників, нестале використання ресурсів земельного фонду, короткостроковий горизонт стратегій використання ґрунтів, відсутність довгострокових інвестицій щодо збалансованого використання, охорони і відтворення ґрунтів.

Проаналізовано стан інституціонального забезпечення існуючої моделі системи управління земельними ресурсами, що визначена Земельним кодексом України 2001 року, і розроблено пропозиції щодо її вдосконалення: у галузі земельних відносин, щодо використання та охорони земель; регулювання (адміністрування) земельних відносин і використання та охорони земель.

Запропоновано підсистеми реалізації основних функцій управління земельними ресурсами Державним агентством земельних ресурсів України: збір даних про земельні ресурси та земельні ділянки, систематизація та опрацювання інформації (створення та приведення її до вигляду придатного для передачі); передача інформації про земельні ресурси та земельні ділянки в підсистемі обліку; облік кількості і якості земель та земельних ділянок; контроль; аналіз; прогнозування і планування; землеустрій та землевпорядкування; оперативне управління; організація і координація.

Досліджено стан обліку земель лісогосподарського призначення в Україні. Дано характеристику лісових та інших вкритих лісом земель у динаміці. Виявлено такі проблеми методологічного та інформаційного характеру у досліджуваній області: суперечності термінології та обліку лісових та інших лісовкритих земель у земельно-статистичній звітності; несформованість (неповнота) нормативної бази щодо обліку земель лісогосподарського призначення, зокрема, лісових та інших лісовкритих земель за формами власності та користувачами; ненадійність даних обліку за формами власності та користувачами; неможливість зіставлення даних в часі внаслідок змін, впроваджених чинним Лісовим кодексом України щодо форм власності на землі лісогосподарського призначення та категорій лісів.



На третьому етапі на основі одержаних результатів дослідження 1-го і 2-го етапів розроблено інноваційну концептуальну модель ринково орієнтованих механізмів розвитку земельних відносин в новітніх умовах господарювання в Україні, що полягає у визначенні адміністративно-правового, організаційного, фінансово-економічного та соціально-психологічного механізмів з встановленим набором методів та інструментів для підвищення екологічного, економічного та соціального ефекту в усіх сферах суспільних відносин щодо земель. Розробка даного механізму є першочерговим завданням та основою подальших дій в напрямку збереження та відтворення земельних ресурсів України.

Обґрунтовано місце і роль землеустрою в системі управління землекористуванням, сформульовано нову парадигму землеустрою в земельній політиці України, визначено його сутність та роль у державному регулюванні земельних відносин і управлінні земельними ресурсами. Розкрито екологічний чинник як один із перспективних напрямів земельної політики, спрямований на підвищення сталості землекористування.

Запропоновано інноваційні форми управління суспільними відносинами щодо землеволодіння і землекористування, які дозволяють вирішити актуальні проблеми, що виникли у процесі земельної реформи в Україні. Ефективність механізмів управління земельними відносинами можна досягнути шляхом застосування системного функціонально-цільового підходу з метою забезпечення сталої продуктивності екосистем, їх відтворення та охорони.

Удосконалено методичний підхід щодо розрахунку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, що ґрунтується на врахуванні динаміки рентоутворюючих факторів, які використовуються при розрахунку загального рентного доходу: урожайність, ціна, термін капіталізації.

Розроблено оригінальну концепцію регулювання раціонального сільськогосподарського землекористування на основі економічних механізмів, які диференційовано за регіонами. Концепція включає диференціацію земельних платежів залежно від земельної ренти, ураховує фактори й тенденції, що впливають на процеси ціноутворення землі й формування регіонального земельного ринку. Держава або місцеві органи влади можуть виділяти асигнування за рахунок коштів, що надходять при відшкодуванні втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництв для відновлення або рекультивації земель, грошові компенсації при тимчасовій їхній консервації, установлювати підвищені ціни на екологічно чисту продукцію, заохочувати власників за поліпшення якості земель, підвищення родючості ґрунтів, продуктивності земель лісового фонду. Підсумкові показники базової нормативної грошової оцінки, поряд із природними факторами, повинні враховувати територіальні умови землекористування, ступінь забруднення земель, обсяг правомочностей власника чи користувача земельної ділянки, результати економічної діяльності сільськогосподарських товаровиробників.

З метою забезпечення більш повного вилучення доходу власником земель лісогосподарського призначення розроблено механізм оподаткування лісових земель, впровадження якого пов’язане з одночасним скасуванням кореневої плати. Запропонований механізм розроблено на засадах теорії факторів виробництва і розподілу факторних доходів, а в його основу покладено природну продуктивність земель лісогосподарського призначення. Доведено, що заміна чинної кореневої плати податком на вкриті лісовою рослинністю землі за мінімальною ставкою дозволить повніше охопити вигоди від усіх видів рубок без загрози збитковості діяльності користувачів земель лісогосподарського призначення. Механізм оподаткування розроблено з врахуванням екологічних обмежень, він не залежить від фактичного поточного обсягу заготівлі деревини.



Висновки. В Україні існує необхідність вдосконалення земельних відносин в системі управління земельними ресурсами з метою налагодження ефективної та дієвої взаємодії між суб’єктами щодо еколого-збалансованого землеволодіння та землекористування як необхідної передумови сталого розвитку. На сучасному етапі соціально-економічного розвитку України завершення земельної реформи ускладнюється багатьма об’єктивними в суб’єктивними чинниками. Зокрема, головним чинником є кризовий характер соціально-економічної системи, що визначає прийнятність суспільством сучасних змін правового статусу землі і відповідних змін земельних відносин.

Одним із основних напрямів формування та розбудови системи сталого землеволодіння і землекористування в Україні є впровадження інноваційної моделі механізмів розвитку земельних відносин, що полягає у визначенні адміністративно-правового, організаційного, фінансово-економічного та соціально-психологічного механізмів з конкретним набором інструментів для підвищення екологічного, економічного та соціального ефекту у всіх сферах суспільної діяльності. Механізми розвитку земельних відносин являють собою інтегровану сукупність, систему і мають кінцеву екологічну й соціальну мету, а отже, є екологічно і соціально спрямованими відповідно до концепції сталого розвитку.

Запропонований механізм розвитку земельних відносин дозволяє розв’язати проблему забезпечення суспільного добробуту і важливі прикладні завдання у економічному, екологічному та соціальному аспектах суспільних відносин щодо володіння, використання, охорони і відтворення земель в Україні, зокрема: 1. Удосконалення системи управління земельними ресурсами і нормативно-правової бази регулювання земельних відносин. 2. Підвищення рівня землевпорядного забезпечення проведення земельної реформи. 3. Автоматизація та підвищення ефективності земельно-кадастрової системи. 4. Повне розмежування повноважень органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо управління земельними відносинами. 5. Консолідація та недопущення подальшої парцеляції земель сільськогосподарського призначення, наданих для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 6. Вдосконалення методик оцінювання земель різного цільового призначення. 7. Удосконалення науково-методичного забезпечення процесу капіталізації земельних ресурсів. 8. Підвищення рівня активності суспільства у прийнятті рішень щодо використання, охорони і відтворення земельних ресурсів.

До циклу наукових праць входить 25 публікацій, з них 1 одноосібна монографія і 3 монографії у співавторстві, 15 статей, 6 матеріалів і тез конференцій.

Загальна кількість публікацій претендентів:

Степенко О. В. – 29 наукових праць, з них 5 монографій у співавторстві, 17 статей, 7 матеріалів і тез конференцій;

Сакаль О. В. – 34 наукові праці, з них 6 монографій, зокрема, 1 одноосібна, 16 статей, 12 матеріалів і тез конференцій;

Третяк Н. А. – 26 наукових праць, з них 1 одноосібна монографія, 21 стаття, 4 матеріали і тези конференцій. Загальний індекс цитування публікацій складає 11 (за даними міжнародної наукометричної бази Google-академія (http://scholar.google.com.ua/), h-індекс = 2.


Претенденти на здобуття щорічної премії Президента України для молодих вчених:
Старший науковий співробітник

відділу проблем економіки земельних

і лісових ресурсів ДУ ІЕПСР НАН України,

к.е.н О. В. Степенко


Науковий співробітник

відділу проблем економіки земельних

і лісових ресурсів ДУ ІЕПСР НАН України,

к.е.н О. В. Сакаль


Провідний економіст

відділу проблем економіки земельних

і лісових ресурсів ДУ ІЕПСР НАН України Н. А. Третяк
Підпис О. В. Степенка, О. В. Сакаль, Н. А. Третяк засвідчую.
Учений секретар

Державної установи «Інститут економіки

природокористування та сталого розвитку

Національної академії наук України»,



к.е.н., с.н.с. А. О. Коваленко


1 Згідно із даними Департаменту державного земельного кадастру Держземагентства України станом на 01.01.2013 р. Режим доступу – http://land.gov.ua/zvitnist/statystyka.

Каталог: sites -> default -> files
files -> Положення про порядок підготовки фахівців ступенів доктора філософії та доктора наук в аспірантурі (ад’юнктурі) та докторантурі вищих навчальних закладів
files -> Відділ аспірантури та докторантури Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини
files -> Київський національний університет імені Тараса Шевченка
files -> Програма вступного іспиту до аспірантури зі спеціальності 22. 00. 03 соціальні структури та соціальні відносини Затверджено
files -> Культура Античності. Культура Давньої Греції
files -> Системотехнічні засади та інструментально-програмні засоби створення та підтримки цифрових словників сидорчук надія Миколаївна
files -> Міністерство освіти І науки україни державний економіко-технологічний університет транспорту
files -> Конспект лекцій для студентів усіх спеціальностей освітньо-кваліфікаційних рівнів «спеціаліст»,
files -> Конструкції для енергоефективного відновлення забудови, постраждалої від надзвичайних ситуацій


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка