Реферат циклу наукових праць «Синтез та властивості перспективних біологічно активних субстанцій нітрогеновмісних естерів тіосульфокислот»




Сторінка2/7
Дата конвертації08.01.2017
Розмір0,85 Mb.
1   2   3   4   5   6   7

Основний зміст роботи.


Гетероциклічні сполуки – один із найважливіших з практичної точки зору класів органічних сполук. Вони широко поширені в природі і відіграють важливу роль в таких ключових процесах життєдіяльності як дихання, фотосинтез, робота ферментативного апарату та передача спадкових ознак.

Серед гетероциклів, що зустрічаються як в природних речовинах, так і лікарських препаратах, вагому роль відіграють нітрогеновмісні гетероциклічні системи – потенційні донори NO. Одним із способів, що дозволяє розширити коло гетероциклічних сполук, є функціоналізація гетероциклічних субстратів шляхом введення біологічно активної групи, зокрема тіосульфогрупи.

Хіноксалінони є важливими структурами для створення нових лікарських субстанцій завдяки спорідненості до бенздіазепінів, проте, вони мало досліджені внаслідок обмежених способів їх синтезу.

З метою створення комбінаторних бібліотек, сконцентрованих на сульфуровмісних похідних хіноксалінонів, нами вперше здійснено синтез алкілових, алкілфункціоналізованих і карбоциклічних S-естерів 2,3-діоксо-1,2,3,4-тетрагідрохіноксалін-6-тіосульфокислоти.



Ключовими сполуками для синтезу вказаних тіосульфоестерів є солі лужних металів (5а,б). Для їх одержання розроблено препаративну методику синтезу сульфохлориду (3) (вихід 85%) сульфохлоруванням хіноксалін-2,3-діону (2) п'ятикратним надлишком хлорсульфонової кислоти при -5÷0°С з подальшим нагріванням сульфомаси до 60°С.



При взаємодії сульфохлориду (3) з розчином натрій сульфіду або калій гідросульфіду отримано солі (4а,б), які завдяки лактим-лактамній таутомерії перетворено в тіосульфонати (5а,б).

Підкисленням солей (4а,б; 5а,б) хлоридною або оцтовою кислотами вперше виділено стійку 2,3-діоксо-1,2,3,4-тетрагідрохіноксалін-6-тіосульфокислоту (6). Температурні межі стійкості цієї кислоти встановлено методом термогравіметричного і диференціальнотермічного аналізів в динамічному режимі. Тіосульфокислота (6) розкладається при нагріванні вище 180°С, а тривале нагрівання її водного розчину вище 900С при рН=1 веде до розпаду сполуки (6) з виділенням сульфуру. Будова кислоти (6) підтверджена даними елементного аналізу, ІЧ, 1Н ЯМР та мас-хроматоспектроскопій.



Будова натрієвої солі 2,3-діоксо-1,2,3,4-тетрагідрохіноксалін-6-тіосульфокисло-ти (5а) підтверджена рентгеноструктур-ним аналізом (рис.1,2). В кристалі сполуки (5а) кожен з катіонів Na+ координує шість атомів кисню формуючи центросиметричні катіон-аніонні димери, які за участю системи

Рис.1. Загальний вигляд аніону сполуки (5а).

міжмолекулярних водневих зв’язків O-H···O, N-H···O і O-H···S утворюють

складну тривимірну систему.


1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка