Реферат дипломна робота містить 128 сторінок, 17 таблиць, 21 рисунок, список використаних джерел з 108 найменувань, 6 додатків



Сторінка2/21
Дата конвертації23.10.2016
Розмір2,57 Mb.
ТипРеферат
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   21

Пошук оптимального балансу між доходом та ризиком є важливим завданням, що вимагає своєчасного прийняття рішення та врахування взаємодії багатьох чинників кількісного та якісного характеру. Отже, з’ясовуючи сутність кредитного ризику, слід чітко усвідомлювати, що його рівень напряму з’язаний з ефективністю системи управління процесом банківського кредитування. В цьому контексті кредитний ризик можемо визначити як грошовий вираз ймовірнісного відхилення дійсності від очікуваних результатів внаслідок невизначеності реакції екзогенних та ендогенних факторів у відповідь на управлінські рішення, що зв’язані із кредитним процесом. Кредитний ризик не обмежений рамками грошового вимірювання ймовірнісного відхилення реалій від прогнозів, що базуються на фінансових наслідках (збиток або банкрутство), та охоплює сферу отримання додаткової незапланованої вигоди (доходу або прибутку) у порівнянні із прогнозованими ризиковими подіями за умови подолання невизначеності в русі позиченої вартості [44].

Окрім виділених специфічних сутнісних елементів кредитного ризику, багато дослідників зауважують на доцільності вивчення його із позиції вивчення функцій, що він виконує у процесі банківській діяльності. В більшості випадків виділяються регулятивна і захисна функції економічного ризику в цілому та кредитного ризику зокрема [19]. Окремі дослідники, зокрема, А. Альгін, М. Лапуста, Л. Шаршукова, доповнюють вказаний перелік інноваційною і аналітичною функціями [1; 53].

Ми вважаємо, що основна функція кредитного ризику – це регулятивна, що надає можливість подолання негативних наслідків дії вказаного ризику. Конструктивна форма зазначеної функції сприяє розвитку методології і інструментарію запобігання і нівелювання негативних впливів кредитного ризику. Згідно діючого законодавства, комерційний банк створює постійно діючий підрозділ із питань аналізу і управління ризиками, якому слід відповідати за встановлення лімітів відносно окремих операцій, лімітів ризиків контрпартнерів, країн контрпартнерів, структури балансу згідно рішень правління із питань політики відносно ризиковості і прибутковості діяльності комерційного банку [70]. Реалізацією вказаної функції передбачено також дотримання економічних нормативів, що встановлюються з огляду на безпечність здійснення кредитного процесу задля попередження відносно виникнення непередбачуваних погроз. З огляду на розвиток реалізації конструктивної підфункції регулятивної функції кредитного ризику, є можливість розглядати в її складі визначену інноваційну складову, що спрямована на запровадження нових кредитних продуктів, механізмів захисту від ризику.

Ми вважаємо, є недоцільним виділяти деструктивну форму регулятивної функції кредитного ризику, що деякими авторами інтерпретується в якості прийняття непродуманих рішень. Деструкція – це прояв дії кредитного ризику, а не його функція – вияв ролі і значення у процесі банківської діяльності.

Одночасно ми вважаємо, що іншою формою регулятивної функції кредитного ризику слід виділяти захисну, а не придавати їй самостійне значення. Захисна підфункція певною мірою підсилює дію конструктивної складової регуляторної функції та виникає лише за умови належної її реалізації. Прояв її можна спостерігати у умовах, коли розроблена система заходів відносно запобігання негативним наслідкам дії кредитного ризику дійсно приводить к мінімізації їхніх впливів на діяльність комерційного банку.

Окрім того, поскільки розроблення регулятивних заходів можливе тільки при умові попереднього оцінювання інформації відносно платіжних можливостей позичальника, прогнозних змін зовнішнього і внутрішнього середовища комерційного банку, а також обґрунтування прийнятих управлінських рішень, третя підфункція регулятивної функції – це аналітична, що надає можливість здійснити вибір в сфері кредитної політики комерційного банку відносно стабільної реалізації кредитного процесу як задля мінімізації виникнення кредитного ризику, так і задля запобігання наслідкам його негативного впливу на діяльність комерційного банку. При цьому, важливим є урахування ретроспективи розвитку кредитних відносин комерційного банку із позичальниками, наявного досвіду ведення кредитного процесу, надання кредитних послуг.

Слід зробити зауваження, що з погляду на множинність можливих першопричин і характеру невиконання позичальником умов укладеного з банком кредитного договору, кредитний ризик – це комплексна система окремих його різновидів. Єдиний загальноприйнятий підхід відносно складу і взаємодії елементів вказаної системи в наукових колах наразі відсутній. Розглянемо узагальнення найбільш розповсюджених типових підходів до вказаної класифікації (табл. 1.2).

Як бачимо із наведеної класифікації, в більшості випадків науковці справедливо обґрунтовують доцільність дослідження кредитного ризику комерційних банків на двох рівнях, якими є індивідуальний та загальний. Індивідуальним рівнем охоплюється система індивідуальних кредитних ризиків, що можуть бути згрупованими за позичальниками, які сегментовані за різноманітними класифікаційними ознаками: сферами економічної діяльності, якістю фінансового становища, засобом забезпечення позики, строками кредитування, ін. На загальному рівні слід виділяти ризик портфеля кредитних вкладень, в якому до визначеної міри здійснюється усереднення індивідуальних ризиків позичальників з врахуванням структури їхньої системи.

Таким чином, слід зробити зауваження, що оптимізація складу і структури портфеля кредитних вкладень надає можливість комерційному банку нівелювання негативного впливу кредитного ризику у цілому, мінімізувати його рівень при умові адекватного і достовірного урахування особливостей кожного індивідуального ризику у процесі управління ним. Однак, сутність кредитного ризику у всіх його проявах (індивідуальному або загальному), полягає у грошовому або вартісному виразі у банківському балансі відхилень ймовірнісних подій, що обумовлені дією факторів об’єктивного та суб’єктивного характеру на обсяги, динаміку і збалансованість грошових потоків в процесі банківського кредитування.


Таблиця 1.2 – Узагальнення наукових підходів відносно класифікації кредитних ризиків

Автор

Різновиди кредитного ризику

Дж. Кейнс [42]

Юридичний ризик

Ризик недостатності забезпечення позики

Я. Благодир [7]

Індивідуальний кредитний ризик

Портфельний кредитний ризик

Кредитний ризик відносно банку-позичальника

Ринковий кредитний ризик

Балансовий кредитний ризик

Л. Бондаренко [8]

Індивідуальний кредитний ризик

Портфельний кредитний ризик

В. Вітлінський,

Г. Великоіваненко,

Я. Наконечний та О. Пернарівський [17, 18]

Кредитний ризик відносно позичальника

Кредитний ризик відносно засобу забезпечення позики

Кредитний ризик відносно кредитної угоди

Зважений кредитний ризик

Портфельний кредитний ризик

О. Криклій, Н. Маслак [51]

Індивідуальний кредитний ризик

Портфельний кредитний ризик

О. Серебрякова [84]

Ризик непогашення кредиту

Ризик ліквідності

Ризик забезпечення кредиту

Діловий ризик

Ризик кредитоспроможності позичальника

Валютний ризик

Процентний ризик

Інфляційний ризик

О. Притоманова [69]

Ризик конкретного позичальника

Ризик портфеля вкладень

В. Фурсова визначила підхід до розуміння кредитного ризику у вузькому і широкому сенсі [97]. Вузьким розумінням кредитного ризику передбачено визначення принципів кредитування як факторів появи ризику під час видачі кредитів, а широким – зосереджується увага на структурних елементах вказаного ризику: об’єктах, суб’єктах кредитних операцій, а також фінансових посередниках в процесі проведення кредитних операцій.

Більш традиційний та розповсюджений – це підхід, яким передбачено поділ кредитних ризиків комерційного банку на такі види:


  • прямий ризик процесу кредитування (що пов’язаний зі втратою тіла кредиту та процентів);

  • умовний ризик процесу кредитування (що пов’язаний із зменшенням активів комерційного банку і його сукупних доходів);

  • ризик відсутності ліквідності у застави кредиту;

  • ризик сторони договору;

  • ризик концентрації кредитного портфеля;

  • ризик форс-мажорних обставин, ін.

Таким чином, кредитний ризик – це єдність окремих різновидів ризиків, які виділяються в залежності від характеру причин їх виникнення і напрямків прояву в процесі здійснення процесу банківського кредитування. Відповідно, як справедливо зауважено Н. Подольчаком, поскільки всі вказані ризики в кредитному процесі володіють спільним результатом, є практично неможливим провести чітку межу між наслідками дії кожного із них окремо, а кредитний ризик у цілому проявляється у спільному їхньому впливі [65].

Слід зробити зауваження, що в процесі формування ефективних систем управління кредитним ризиком комерційних банків, окрім взаємозалежності окремих різновидів кредитного ризику, слід ураховувати його взаємозв’язок із іншими ризиками банківської діяльності, насамперед, процентним в складі ризиків-факторів і ризиків-результатів, ризиком ліквідності та ризиком втрати фінансової стійкості.

Отже, кредитний ризик для банку полягає не лише в погрозі неповернення кредиту і процентів за ним, а й у загрозі втрати комерційним банком частини прибутку із-за перевищення депозитних ставок над ставками за кредитами.

При цьому, слід пам’ятати, що ризики, що виникають в разі неповернення процентів за наданими кредитами, належать як до кредитних, так і до процентних, проте, в будь-якому разі вони є пов’язаними з управлінням кредитним процесом.

Отже, задля збільшення ефективності управління кредитним ризиком комерційного банку найбільш доцільною є побудова системи управління ним грунтуючись на ідентифікації різновидів кредитного ризику за етапами процесу кредитування з подальшою диференціацією їх за характером впливу на прямі, що пов’язані із втратою тіла кредиту та процентів, та непрямі.

Проводячи узагальнення вищевикладеного, кредитний ризик слід визначити у такий спосіб: кредитним ризиком є кількісно оцінена можливість невідповідності очікуванням обсягових, просторових і часових параметрів фінансових потоків, що пов’язані із поверненням тіл кредитів і процентів за ними, в результаті цілеспрямованого або стихійного порушення порядку реалізації процесу банківського кредитування, що призводить до зміни фінансового стану і динаміки розвитку комерційного банку.

Приведене визначення поняття кредитного ризику грунтуючись на розгляді розвинення кредитного процесу в часі також надає можливість більш точної структуризації окремих напрямків удосконалення процесу управління ризиками.

По-перше, вказане структурування вбачається в напрямку розмежування окремих етапів кредитного процесу і визначення ймовірних чинників впливу відносно виникнення відповідних ризиків.

Важлива складова процесу управління кредитним ризиком – це моніторинг останнього, під яким пропонуємо розуміти процедуру систематичного відстежування, ідентифікації, оцінювання та аналізу зміни даних про стан кредитного ризику на рівні кредитного портфелю комерційного банку, індивідуального позичальника і показників кредитного ризику задля оптимізації кредитного ризику і оцінювання якості й ефективності, управління і контролю, динаміки і прогнозування розвитку кредитного процесу.

Отже, в процесі здійснення моніторингу кредитного ризику ми виділяємо індивідуальний та портфельний ризики. Джерелом першого є окремий позичальник, другого – сукупна заборгованість комерційного банку за операціями, яким притаманний кредитний ризик.

Моніторинг  кредитного  ризику  індивідуальних  позичальників реалізується як на стадії відбору (моніторинг суб’єктів господарювання і їх фінансового становища), так і в процесі використання отриманого кредиту позичальником (моніторинг дотримання позичальником умов кредитного договору, поточний моніторинг фінансового  становища  позичальників,  моніторинг  цільового  використання кредитних коштів, моніторинг забезпечення, моніторинг інформації нефінансового характеру).

Періодичний моніторинг рівня кредитного ризику по портфелю у цілому є необхідним як при видачі нових кредитів, так і без видачі останніх. Останнє є актуальним у зв’язку із тим, що рівень ризику може змінюватися із зміною фінансового становища позичальника під дією цінових чинників, ситуації на ринку різних товарів, зміни динаміки курсів валют і т.ін. Вказаний моніторинг має реалізоуватися відповідним підрозділом комерційного банку.

Важливе  значення  для  здійснення  моніторингу  кредитного  портфеля комерційного банку має його поділ на чотири основні напрями: моніторинг динаміки та структури, диверсифікованості, чутливості до ризику і якості кредитного портфеля комерційного банку.

Таким чином, проявом різноманітних функцій кредитного ризику підкреслюється важливість вивчення вказаного поняття в контексті функціонування комерційного банку.

Подвійний характер кредитного ризику для банківської установи, що виражається в умовному розподілі на кредитні ризики окремої активної операції та ризики, що пов’язані із управлінням портфелем активних операцій, обумовлює відповідне структурування процесу управління кредитними ризиками, яким передбачено використання у кожному із вказаних випадків специфічних методів та прийомів ризик-менеджменту.

Задля розкриття і конкретизації дій комерційного банку відносно запобігання розвитку негативних явищ внаслідок впливу кредитного ризику необхідним є узагальнення методичних основ управління вказаним видом ризику, зокрема, моніторингу останнього.

1.2 Методичні засади моніторингу кредитного ризику

Методологією управління кредитним ризиком передбачено здійснення розподілу елементів моніторингу останнього між окремими етапами процесу управління. Зокрема, ідентифікація кредитного ризику є передбаченою в реалізації практично усіх функцій управління, поскільки вона є спрямованою на визначення ступеня відповідності параметрів ризикової позиції характеристикам, що заплановані. На вказаній основі формується якісна оцінка або рейтинг кредитного ризику задля окреслення кола управлінських методів і заходів, серед яких є доцільним здійснення вибору задля ефективного управління.

Відповідно, ідентифікація кредитного ризику є логічно пов’язаною з реалізацією функцій аналізу, планування і контролю, поскільки саме її виконання надає можливість прогнозування результатів управління для всіх можливих комбінацій чинників виникнення ризикової ситуації, порівняння варіантів розроблених управлінських рішень та відібору оптимальних із них за визначеними критеріями.

З іншого боку, серед всіх елементів моніторингу кредитного ризику універсальним характером, з точки зору важливості для повноцінної реалізації процесу управління, володіє елемент аналізу. Одночасно, серед завдань елементу аналізу, ми вважаємо, найбільш вагомим є оцінювання рівня ризику, саме воно є об’єктивною основою задля обґрунтування і вибору рішень з ліквідації можливих негативних наслідків невизначеностей в процесі реалізації процесу кредитування. Повноцінне виконання завдань аналізу у системі моніторингу кредитного ризику комерційного банку є можливим тільки при умови наявності своєчасної і достовірної інформації, що органічно поєднує її ефективність із якістю інформаційно-нормативного забезпечення, що сформоване організаційною функцією [33].

При розгляді методології оцінювання кредитного ризику слід зауважити, що із урахуванням подвійного характеру його прояву – на індивідуальному рівні, і в цілому – за сукупністю позичальників, в її складі є можливість чітко виділити два напрями оцінки:


  • оцінювання кредитоспроможності позичальника, завданням якого є ідентифікація міри кредитного ризику, що пов’язаний з визначеним кредитом;

  • оцінювання ризику кредитного портфеля загалом.

Значимість оцінювання ризику кредитного портфеля в управлінні ризиками доведена Л. Примосткою, яка вважає, що ризиками не можна управляти автономно, без врахування і аналізу їхнього впливу на фінансові результати діяльності банків [67].

В найбільш поширених методах аналізу кредитного ризику слід виділити наступні:



  • розрахунок імовірності дефолту позичальника, що заснований на базовій формулі, якою визначається зв’язок залежності між основними фінансовими показниками його діяльності;

  • модель дефолту, що блукає;

  • модель Альтмана оцінюваня кредитоспроможності позичальника;

  • матриця міграції кредитних ризиків;

  • рейтингове оцінювання позичальників комерційних банків;

  • множинні моделі ризику портфеля, зокрема, CreditMetrics, CreditRisk, ін. [14-18].

Відповідна їх порівняльна характеристика наведена в табл. 1.3.

Необхідність здійснення аналізу портфельного кредитного ризику є зумовленою т. зв. ефектом концентрації ризику.

Таблиця 1.3 – Порівняльний аналіз методик оцінки кредитного ризику

Назва методу або методики

Сутність

Недоліки

Переваги

1

2

3

4

R-аналіз потенційного позичальника

Оцінка та аналіз кредитоспроможності позичальника на основі вивчення динаміки відповідних фінансових коефіцієнтів задля формування уявлення про якість фінансового стану позичальника з огляду потенційних можливостей останнього обслуговувати кредит відповідно до умов угоди

Враховується лише чинник фінансового ризику, а фактори, що характеризують зовнішні умови, ігноруються, що може призвести до виникнення помилок при видачі кредитів

Оцінювання фінансових коефіцієнтів є необхідною складовою вивчення кредитоспроможності позичальника; простота у використанні

Класифікаційні моделі


Дискримінантні моделі надають можливість класифікації типу фінансового стану позичальника згідно рівня його платоспроможності на основі узагальнення в одному кількісному показнику фактичних значень основних фінансових коефіцієнтів

Не повністю відбивають індивідуальні особливості фінансових процесів у певного позичальника

Простота використання; невелика потреба у ресурсах

Методики бальної оцінки кредитів


Відбуваться визначення адитивного показника кредитного ризику на базі узагальнення балів, що виставлені позичальнику за визначеною системою критеріїв та напрямків оцінювання

Невеликий рівень достовірності отриманих оцінок з огляду на експертне оцінювання окремих факторів формування ризикової ситуації;

відсутня можливість отримання кількісної оцінки рівня ризику



Враховуються фактори, якими характеризуються зовнішні умови, якість управління, кредитна історія клієнта, параметри кредитної заявки та інші аспекти відносин позичальника з банком

Методи портфельного аналізу


Відбувається узагальнення кредитного ризику по всій організації з врахуванням зміни останнього, що викликана зростанням, зменшенням кредитного рейтингу позичальників, а також банкрутством

Порівняно більша потреба в ресурсах та трудомісткість виконання процедури оцінки

Обгрунтовується єдиний критерій оцінки кредитного ризику для різних кредитних інструментів;

є можливість для моніторингу


Як правило, фахівцями із управління ризиком оцінювався ризик концентрації інтуїтивно, грунтуючись на основі лімітування кредитів для одного або групи пов’язаних позичальників, обсягів вкладень у визначену галузь або групу галузей, що взаємопов’язані [77].

Слід зробити зауваження, що наразі використання фіксованих лімітів, якими не враховується співвідношення між ризиком та доходом, не є достатнім. Так, В. Буряк та В. Волоховим наголошується, що одним з головних напрямів зростання ефективності кредитної діяльності комерційних банків є з’ясування меж нарощування пропозиції позик у поєднанні із динамічним аналізом їхньої результативності [10].

Розвинення методології оцінювання кредитного ризику і управління ним відбувається в напрямі розгляду кредитного портфеля загалом як єдиного організму, що надає можливість використовувати більш раціональний та обґрунтований підхід до його диверсифікації.

Отже, в процесі ідентифікації кредитного ризику застосуванням портфельного підходу передбачене чітке з’ясування організаційної і продуктової структур комерційного банку, формування сегментованої за окремими бізнес-процесами карти ризиків. Побудова карти ризиків є основним методом проведення узагальнення результатів ідентифікації ризиків. За своєю суттю, карта ризиків зіставляє організаційну і продуктову структуру комерційного банку, з одного боку, та обрану комерційним банком класифікацію кредитних ризиків, з другого, що у підсумку є узагальненим переліком ризикових позицій комерційного банку [44].

Здійснивши ідентифікування потенційних ризикових подій, з’являється можливість переходу до безпосередньої оцінки імовірних наслідків появи з’ясованих кредитних ризиків і ухвалення на вказаній основі рішення щодо використання тієї або іншої стратегії управління ризиками.

Узагальнення результатів різноманітних досліджень із проблематики оцінювання кредитного ризику надає можливість ствердження, що наразі відсутній абсолютний критерій з’ясування ступеня кредитного ризику. Задля цього більшістю науковців і практиків аналізується ймовірність настання кредитного ризику, ступень його поширення і рівень впливу на окремі складові діяльності комерційного банку з допомогою стандартизованого переліку коефіцієнтів, якими відображається співвідношення між агрегованими показниками об’ємів капіталу, активів і пасивів. Серед зазначених показників особливим значенням з огляду на управління кредитним ризиком володіють так звані коефіцієнти стандартів [66, 78]:




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   21


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка