Реферат роботи «Хірургічне лікування патології грудної аорти»




Скачати 192,57 Kb.
Дата конвертації13.04.2017
Розмір192,57 Kb.


РЕФЕРАТ

роботи «Хірургічне лікування патології грудної аорти», що висувається на здобуття Державної премії України в галузі науки і техніки за 2017 рік


Патологія грудної аорти є однією з розповсюджених аномалій
серцево-судинної системи, за даними секційних спостережень виявляється
в 0,1-4,3% всіх аутопсій. Найчастіша та сама складна патологія грудної аорти
– це аневризми, які охоплюють здебільшого працездатну частину населення. Одним із найбільш загрозливих ускладнень природного перебігу аневризми аорти є її розшарування (приблизно 1,2% всіх чоловіків й 0,6% всіх жінок помирають від розриву аорти). За даними ВООЗ (2009 рік) частота аневризм грудного відділу аорти складає 16 пацієнтів на 1 млн. населення, що для України становить близько 820 хворих на рік. Невідкладна кардіохірургічна допомога в перші години з моменту розшарування є запорукою успіху лікування захворювання.

Вроджена патологія грудної аорти (вади кореня аорти, коарктація аорти, перерив дуги аорти) складає до 20% всіх вроджених вад серця, 30-40% цих дітей знаходяться в критичному стані з перших днів та тижнів життя


(Руденко Н.М., 2013 р.). Тому на сьогоднішній день хірургічне лікування патології грудної аорти є однією з найактуальніших проблем серцево-судинної хірургії.

Мета роботи – клініко-морфологічні дослідження патології грудної аорти, визначення етіопатогенезу, аналіз результатів хірургічного лікування
із застосуванням сучасних інноваційних технологій у пацієнтів різного віку.

Зміст роботи.

За останні 35 років (1980-2015 рр.) в ДУ «НІССХ ім. М.М. Амосова
НАМН України» накопичений найбільший в світі досвід хірургічного лікування набутої та вродженої патології грудної аорти у дорослих і дітей.
За цей період проведено хірургічну корекцію аневризм грудної аорти
у 2450 хворих із загальною летальністю 5,9%, пластику коарктації аорти
у 4242 пацієнтів з летальністю 1,4%, ендоваскулярне лікування (стентування) аневризм грудної аорти у 63 хворих з летальністю 1,6%. Найбільший досвід лікування вродженої патології грудної аорти сконцентрований
в ДУ «НПМЦДКК МОЗ України», який включає 200 операцій Росса (операції легеневого аутографта) із госпітальною летальністю 6,0%, 924 випадки усунення ізольованої та поєднаної з іншими складними вродженими вадами серця (ВВС) корктації аорти (КоА) із загальною летальністю
1,8%, 600 балонних ангіопластик (БА) КоА з госпітальною летальністю
0,7% і 49 операцій корекції повного перериву дуги аорти (ПДА)
у новонароджених з післяопераційною летальністю 24,5%; в матеріал роботи увійшли також 37 успішних ендопротезувань аорти, проведених
в ДУ «НІХТ ім. О.О. Шалімова НАМН України». Авторами розроблені власні оригінальні методики хірургічного лікування розшаровуючих аневризм висхідної аорти (АВА) та удосконалені існуючі, що суттєво покращило надання високоспеціалізованої допомоги цьому складному контингенту хворих. При супракоронарному протезуванні висхідної аорти розроблена і впроваджена фенестрація дуги аорти, що дозволило суттєво знизити кількість ускладнень, зменшити летальність з 23,1% до 5,5%, що відповідає стандартам кращих світових клінік.

При помірному розширені висхідної аорти (до 5,2 см) впроваджена власна методика екзопротезування висхідної аорти та оригінальна технологія тасьмового бандажування висхідної аорти при супутньому протезуванні аортального клапана, що суттєво зменшило кількість післяопераційних ускладнень та покращило якість життя пацієнтів у віддаленому періоді після операцій. При хірургічному лікуванні аневризм низхідної аорти (n=255) розроблено і впроваджено оригінальний метод застосування тайгонового шунта між висхідною та низхідною аортою для зменшення ризику неврологічних ускладнень, пов’язаних зі зниженою перфузією нижньої половини тіла.

При заміні дуги аорти для захисту головного мозку авторами розроблені власні методики, які включають глибоку гіпотермію та ретроградну церебральну перфузію, що супроводжувалось суттєвим зменшенням кількості неврологічних ускладнень (з 8% до 1,9%) та зниженням госпітальної летальності (з 28% до 5,4%).

При гіпоплазії вихідного тракту лівого шлуночка (ЛШ) та аортального клапану у дорослих розроблена та впроваджена оригінальна методика задньої аортопластики для поліпшення гемодинамічних умов роботи серця, зменшення ризику операцій та покращення віддалених результатів.


Для етіопатогенетичної діагностики патології грудної аорти було розроблено алгоритм клініко-морфологічного дослідження аневризм висхідної аорти, за допомогою якого встановлено конкретний зв'язок 18 етіологічних факторів з певними морфологічними змінами в стінці аорти. Показано,
що у розвитку аневризми аорти має значення одночасний вплив декількох етіопатогенетичних факторів, які у поєднанні можуть посилювати один одного.

Аналіз даних клінічного обстеження та ретельно зібраного анамнезу


у 294 хворих показав, що найбільш частою (66,5%) супутньою патологією при АВА є артеріальна гіпертензія (АГ). В 35,1% спостережень в досліджених фрагментах аортальної стінки були виявлені ознаки атеросклерозу. Значна кількість (29,4%) АВА сформувалася на фоні набутої вади АК (стеноз або комбінована вада). У 26,3% хворих АВА поєднувалася із вродженою патологією АК (двостулковий, моностулковий АК, вроджений стеноз АК).
В такій же кількості спостережень зареєстрований тривалий професійний або побутовий контакт із ксенобіотиками, 21,6% пацієнтів вказували на травму грудної клітки або значне фізичне напруження, яке передувало розвитку аневризми або розшаруванню аорти. У 8,24% випадків причиною АВА були наслідки хірургічних втручань на АК або на аорті, особливо при пластиці коарктації аорти синтетичною заплатою. У 7,7% пацієнтів АВА сформувалася на фоні колагенозів, у 5,7% – при інфекційному ендокардиті АК. Повний комплекс ознак синдрому Марфана був присутній у 4,6% пацієнтів. Кістомедіанекроз аорти без проявів синдрому Марфана і без виявлення інших факторів, які могли би спровокувати пошкодження медії аорти, відмічався
у 2,6% спостережень. У 2,6% випадків АВА явилися наслідком сифілітичного пошкодження аорти або сформувалися на фоні інфекційного процесу в інших органах, АВА з класичними ознаками хвороби Такаясу були у 3 пацієнтів.
У 4 хворих аневризма дуги та висхідної аорти сформувалась як наслідок коарктації аорти з підвищенням АТ в прекоарктаційному басейні. У 10 (3,4%) пацієнтів були виявлені різні інші фактори, які могли би впливати на розвиток АВА. У 3 випадках встановити етіопатогенетичні фактори АВА не вдалося.

З наведених вище даних видно, що у більшості хворих АВА розвивалася під впливом декількох причин, і тільки 11,3% спостережень можна віднести


до категорії монокаузальних. В основному, це були пацієнти з тривалим гіпертензивним анамнезом. В 38,2% випадків були виявлені дві причини розвитку АВА, в 36,1% – три і у 14,4% хворих зареєстровано більш трьох факторів, які могли відігравати роль у формування АВА, 44,3% пацієнтів були постійними курцями, а 8,2% хворих вважали себе схильними до алкоголізму.

Таким чином, у переважній більшості випадків АВА розвивалися під впливом двох і більше факторів. Крім того, жоден з цих факторів, окрім хвороби Такаясу та в значній мірі – синдрому Марфана, не є патогномонічим для АВА. Це призвело до думки про те, що у деяких осіб існує індивідуальна схильність до розвитку АВА. Для цього було проведено генетичне дослідження еластину (ELN) шляхом визначення алельного поліморфізму Gly422Ser (rs2071307) в зразках АВА, а також у відбитках букального епітелію


та венозної крові здорових людей і хворих на АВА без АГ. На підставі генетичного дослідження доведено, що наявність аденіну у складі пар
аденін-аденін або аденін-гуанін у гені еластину (16 екзон) може бути фактором ризику розвитку як артеріальної гіпертензії, так і АВА. Таким чином, у деяких людей існує індивідуальна, генетично зумовлена схильність до формування АВА, пов’язана із АГ. Наявність аденінової аллелі в гені еластину у хворих
з аневризмою аорти і артеріальною гіпертензією супроводжується редукцією еластину і гіперплазією фібриллинів в еластичних мембранах стінки аорти
(в 54,16% – при генотипі АА, 70,83% – при генотипі АG), при генотипі
GG еластичні мембрани з редукованим еластичним компонентом зустрічались лише в 11,1% спостережень. Але, незалежно від генотипу суб’єкта, процес аневризмоутворення може поглиблюватися іншими факторами ризику.

Завдяки науковим розробкам авторів отримав розвиток важливий напрямок лікування вродженої патології грудної аорти. Операція заміни аортального кореня власним легеневим клапаном (операція Росса). Вина виконана 200 пацієнтам із середнім віком 145±101,6 міс. (13 діб – 54 р.). Слід відзначити, що автори володіють одним з найбільших у світі досвідом операції Росса у новонароджених та дітей першого року життя (n=20, 10%). Показами до операції були: аортальний стеноз (AСт) – у 103 (51,5%) пацієнтів, аортальна недостатність (АН) – у 68 (34%), комбінована аортальна вада (КАВ) – у 29 (14,5%).

Автори розробили та впровадили нові хірургічні методики операції Росса, що були направлені на зниження ризиків втручання.

Хірургічні модифікації включали:

- подвійний шов проксимального та дистального анастомозів при імплантації аутографта та зовнішнє укріплення легеневого аутографта (некоронарного та частин коронарних синусів) залишками аортальної стінки;

- новий метод формування неолегеневої артерії, суть якої в виконанні цього етапу в період кардіоплегічної зупинки серця;

- використанні методики укріплення задньої стінки правошлуночково-легеневого з’єднання.

Дослідження продемонструвало переваги модифікованої операції Pосса над стандартною методикою на всіх етапах лікування пацієнтів, починаючи


з інтраопераційного. Слід відзначити, що використання власних хірургічних модифікацій не подовжувало ішемічний час (109 хв. проти 117 хв. при стандартній методиці, р=0.143) та вплинуло на скорочення часу штучного кровообігу та операції в цілому. Частота ранніх важких післяопераційних ускладнень також була значно нижчою у пацієнтів з модифікованою операцією – 17,1% випадків проти 65,2% серед хворих зі стандартною методикою. Госпітальна летальність знизилась з 10,3% до 2,6%, (р<0,001).

Статистичний аналіз та розрахунок співвідношення шансів довели достовірний вплив використання хірургічних модифікацій операції Pосса на:

- збільшення виживаності (r=-0,188, р=0,021 та OR 0,290 [0,071;0,898], р=0,009);

- зменшення частоти реоперацій на аутографті (r=-0,165, р=0,043


та OR 0,130 [0,015; 1,104], р=0,035);

- попередження дилатації неоаортального кореня на рівнях базального кільця, синусів Вальсальви та синотубулярного з’єднання;

- зменшення ризику розвитку неоаортальної (r=-0,266, р=0,004).

Результати підтвердили головну перевагу аутографта – здатність


до збалансованого збільшення розмірів, до росту, але тільки при стабілізації його кореня, і запропоновані власні методики виявились ефективними в цьому процесі.

Авторами запропоновано та впроваджено в широку клінічну практику нові методики створення легеневої артерії при операції Росса – тристулкові клапановмісні синтетичні кондуїти. Їх успішне використання дозволило застосовувати їх як стандартний метод відновлення сполучення між правим шлуночком та легеневою артерією при корекції багатьох інших вроджених вад серця.

Найпоширенішою вродженою патологією грудної аорти залишається коарктація аорти. В ДУ «НПМЦДКК МОЗ України» накопичений великий досвід хірургічного лікування КоА у дітей – 924 випадки, новонароджені становили 34,4% (n=318) від загальної кількості пацієнтів, а діти до 1 року
– 81,2% (n=750), лише у 351 (38%) пацієнтів була діагностована ізольована КоА, у 62% (n=351) 573 КоА поєднувалася із складними внутрішньосерцевими аномаліями та генетичною патологією. При виборі методу корекції КоА у новонароджених і дітей раннього віку останнім часом надається перевага техніці розширеного анастомозу «кінець-в-кінець», ця техніка була застосована у більшості пацієнтів (n=89, 4,5%). При складних варіантах вади з вираженою гіпоплазією дуги аорти у 18 (1,9%) пацієнтів проведено протезування звуженої ділянки аорти, у 12,7% (n=107) немовлят були застосовані інші методики хірургічного усунення КоА. Впровадження авторами ефективних методів пренатальної діагностики та прогнозування неонатальної КоА на основі розробки морфологічних, функціональних діагностичних критеріїв та їх поєднань, визначення оптимальної перинатальної тактики ведення сприяло покращенню безпосередніх результатів хірургічного лікування КоА, загальна госпітальна летальність склала 1,8% (n=17).

У віддаленому періоді рекоарктація аорти була діагностована лише


у 2,3% (n=21).

Значну перевагу у лікуванні критичної КоА у новонароджених мало застосування БА, що дозволило відтермінувати оперативне втручання, пов’язане з підвищеним ризиком, у дітей в критичному стані, з важкою міокардіальною дисфункцією, після спонтанного крововиливу в мозок, при наявності важкої супутньої патології, БА була виконана у 600 дітей.

У немовлят з критичною КоА гемодинамічні порушення були пов’язані
з високим післянавантаженням ЛШ, зумовленим високим градієнтом тиску на низхідній аорті – 51,7±19,2 мм рт.ст., та високим систолічним артеріальним тиском у висхідній частині аорти. У цих пацієнтів високе постнавантаження призводило до зменшення фракції викиду (ФВ) в середньому до 34,7±9,5%
і збільшення кінцевого діастолічного індексу (КДІ) ЛШ до 79,6±38,9мл/м2. Враховуючи граничний рівень патологічного відхилення від норм наведених показників існувала реальна загроза життю хворих даної групи, що клінічно проявлялося вираженою серцево-судинною недостатністю та дисфункцією внутрішніх органів нижче рівня коарктації.

Віддалені результати БА у пацієнтів показали зростання ФВ до 66,8±2,6%, зменшення КДІ ЛШ до 57,3±13,3 мл/м2, зменшення градієнту тиску на низхідній аорті до 19,2±6,4 мм рт.ст.

Найскладнішу групу новонароджених з критичними ВВС склали
49 пацієнтів з повним переривом дуги аорти, з середнім віком на момент операції13±14 діб, середньою масою – 3,3±0,4кг. По типу перериву дуги аорти пацієнти були розділені на групи: тип А – 18 (37%) хворих, тип В – 30 (61%)
і тип С – 1 (2%) пацієнт. Пренатально дану ваду серця було діагностовано
у 13 (27%) немовлят. Синдром Ді-Джорджі спостерігали у 18 (37%) пацієнтів
– у всіх був діагностований перерив дуги аорти тип В. Наявність супутньої генетичної патології була предиктором незадовільних результатів хірургічної корекції. Післяопераційна летальність у цього надзвичайно складного контингенту хворих склала 24,5%.Причинам смерті були гостра серцево-судинна недостатність, конкуруюча позасерцева патологія (вроджені вади розвитку шлунково-кишкового тракту), інфекційні ускладнення, складна генетична патологія. Слід зазначити, що не відмічалось летальності
у віддаленому післяопераційному періоді.

Суттєвий вплив на покращення результатів хірургічного лікування вродженої патології грудної аорти мали наукові розробки авторів по веденню новонароджених з синдромальними формами вроджених вад серця, зокрема мікроделецією 22 хромосоми (22q11 – синдром Ді-Джорджа). Розроблений алгоритм обстеження пацієнтів, верифікації супутнього діагнозу. Визначення показів до операції з урахуванням усіх анатомо-фізіологічних особливостей екстракардіальних вад дозволило спрогнозувати, попередити та зменшити кількість ускладнень в післяопераційному періоді.

Таким чином, на сьогодні для покращення результатів хірургічного лікування критичних вроджених вад серця одною з найактуальніших проблем
є пренатальна діагностика ВВС. Сучасні високоспеціалізовані методи дослідження дозволяють з високою чутливістю та специфічністю виявити ВВС у плода, що має велике значення при плануванні народження дитини.

Авторами розроблений протокол диференційованого перинатального ведення хворих на вроджену патологію грудної аорти, що дозволило зменшити тривалість перебування новонароджених у відділенні інтенсивної терапії


(на 84,4%) і суттєво знизило собівартість лікування та значно підвищило ефективність надання високоспеціалізованої допомоги. Авторами розроблений і впроваджений протокол обстеження серця плоду з використанням «сегментарного аналізу», що підвищило чутливість та специфічність пренатальної ультразвукової діагностики критичних вроджених вад серця (критичної КоА, критичного аортального стенозу, повного перериву дуги аорти) відповідно з 81,6% до 93,9% і з 96,2% до 97,8%. Це надало змогу завчасно підготуватись до надання невідкладної медичної допомоги після народження пацієнта, включно з вибором пологовому будинку поблизу відповідних центрів, уникнути появи чи прогресування гемодинамічних розладів. Авторами вперше в світі розроблено та впроваджено хірургічне лікування критичних вроджених вад серця в перші години життя
із застосуванням аутологічної пуповинної крові для штучного кровообігу. Крім того, правильний пренатальний діагноз ВВС давав можливість провести відповідну консультацію та психологічно підготувати батьків до народження дитини з вадою серця. Це знайшло відображення в розробленому за участю авторів Клінічному протоколі з акушерської допомоги «Ведення вагітності
і пологів у вагітних із пренатально встановленими вродженими вадами серця» Наказ №764 МОЗ України від 01 жовтня 2012 року.

Пацієнти після хірургічної корекції вродженої патології грудної аорти суттєво впливають на формування контингенту населення, який називають «дорослі з ВВС». Такі пацієнти завжди впродовж життя потребуватимуть консультацій та огляду виключно у спеціалізованих центрах. Для подолання цієї проблеми в ДУ «НПМЦДКК МОЗ України» запропонована програма медичного супроводу дорослих з ВВС командою кваліфікованих спеціалістів (педіатри, сімейні лікарі, кардіологи, кардіохірурги, психологи, акушери та інші), обізнаних у галузі коригованих ВВС, та впровадження протоколів спостереження у віддаленому післяопераційному періоді, що значно покращить якість та підвищить тривалість життя пацієнтів після кардіохірургічних операцій на грудній аорті.

Розробками авторів доведена необхідність підготовки фахівців та формування спеціалізованих підрозділів для забезпечення плавного переходу дітей з вродженою патологією грудної аорти в групу «дорослі з коригованими
в дитинстві ВВС» і подальшого їх кваліфікованого медичного супроводу.

Наукова новизна роботи. Вперше проведені фундаментальні дослідження формування аневризми аорти, визначені етіопатогенетичні фактори та їх зв'язок з морфологічними змінами в стінці аорти. На підставі досліджень виявлена генетична складова формування аневризм грудної аорти.

Розроблено протокол обстеження серця плоду з використанням «сегментарного аналізу», що підвищило чутливість та специфічність фетальної ультразвукової діагностики критичних вроджених вад серця.

Розроблено перинатальну тактику ведення вагітності при критичних ВВС у плода.

Вперше в світі розроблено і впроваджено інноваційний підхід до корекції критичних ВВС (ПДА і критичний аортальний стеноз) в перші години життя новонароджених в субадаптаційному періоді із застосуванням аутологічної пуповинної крові.

Розроблені оригінальні технології захисту міокарду, головного мозку
та вісцеральних органів при хірургічному лікуванні розшаровуючих аневризм грудної аорти.

Розроблена та впроваджена методика ресуспензії стулок аортального клапана при розшаруванні аорти, оригінальна методика задньої аортопластики при гіпоплазії гирла та висхідної аорти у дорослих, методика тасьмового огортання висхідної аорти.

Вперше в Україні удосконалено і впроваджено кровозберігаючі технології при хірургічному лікуванні патології аорти в умовах штучного кровообігу,
що значно підвищило безпечність операцій.

Розроблена та впроваджена нова концепція «відкритої» аортальної вальвулотомії та пластичних операцій на аортальному клапані при критичних аортальних вадах у новонароджених.

Розроблено та впроваджено концептуально новий підхід в технічному проведенні операції Росса для попередження важких ускладнень та підвищення тривалості функції неоаортального клапака.

Запропоновано та впроваджено в клінічну практику нові методики створення легеневої артерії при операції Росса (тристулкові клапановмісні синтетичні кондуїти).

Удосконалена методика ехокардіографічної оцінки функції правого шлуночка для визначення віддалених результатів та встановлення показів до повторних втручань у хворих після корекції вроджених вад грудної аорти.

Практична значимість роботи. Розробка та впровадження власних оригінальних модифікацій хірургічного лікування патології грудної аорти підвищила безпечність операцій, що дозволило знизити госпітальну летальність з 8,4% (1980-2010рр.) до 3,5% (2011-2015рр.).

Найбільший в світі досвід з хірургічного лікування посткоарктаційних аневризм низхідної грудної аорти успішно впроваджується в регіональних кардіохірургічних центрах України.

Для зменшення травматичності операцій впроваджені мініінвазивні доступи при корекції аневризм висхідної аорти.

Результатом впровадження власних хірургічних модифікацій операції Росса стало спрощення хірургічної техніки, універсальність та відсутність застосування синтетичних матеріалів. Застосування розроблених хірургічних методик операцій Росса достовірно зменшило кількість ускладнень (з 65,2% до 17,1%) та знизило летальність (з 8,7% до 1,2%), покращило виживаність пацієнтів, подовжило функцію неоаортального клапана та привело до зменшення реоперацій на ньому (з 11,6% до 1,3%). Розроблені та успішно застосовані хірургічні модифікації та вдосконалення периопераційного ведення дозволили розширити діагностичні покази та вікові границі вибору пацієнтів.

Впровадження розробленого протоколу дослідження серця плода
в закладах практичної охорони здоров’я супроводжувалось покращанням діагностики вад серця у плода на скринінговому рівні, що привело
до збільшення у 3 рази кількості вагітних, направлених на дообстеження
в кардіохірургічний Центр.

Збільшення кількості пренатально діагностованих критичних вад серця привело до збільшення кількості своєчасних кардіохірургічних та інтервенційних втручань у новонароджених в ДУ «НПМЦДКК МОЗ України»


з покращанням післяопераційних результатів. Пренатальна діагностика дала унікальну можливість заготівлі аутологічної пуповинної крові під час пологів для пацієнтів з ВВС.

Вперше в світі впроваджена програма хірургічного лікування новонароджених з критичними вадами серця в перші години життя


з використанням аутологічної пуповинної крові, яка краще впливає
на адаптаційні процеси та процеси репарації у новонароджених
в післяопераційному періоді, ніж чужорідна донорська кров.

За останнє десятиріччя завдяки фахівцям 3 інститутів, розповсюдженню їх досвіду, ендоваскулярні втручання на дузі та нисхідній аорті як одна


з найбільш високотехнологічних методик при усуненні коарктації аорти, атеросклеротичному ураженні аорти після коригованої КоА, розшаруванні аорти стали стандартом в більшості кінік України.

Економічна ефективність роботи. Одним з основних завдань клініко-економічного аналізу лікування є визначення співвідношення витрат
на надання медичної допомоги з її ефективністю, що дозволяє оцінити раціональність розподілу коштів. При розшаровуючих аневризмах грудної аорти середній термін перебування у ВРІТ на доопераційному етапі склав 2-3 години замість 1-2 діб раніше, що призвело до меншої кількості ускладнень
та відповідно менших матеріальних витрат. Відмова від використання донорської крові та його компонентів протягом всього госпітального періоду
у 30-35% пацієнтів з екзопротезуванням висхідної аорти також супроводжується економічнм ефектом.

Пренатальна діагностика ВВС змінила перинатальну тактику ведення: близько 80% вагітних з діагнозом критичних ВВС у плода народжували


у м. Києві з консультацією новонародженого на першу добу життя
в кардіохірургічному центрі, що знизило кількість невідкладних транспортувань новонароджених у критичному стані з віддалених регіонів України.

Розроблений протокол диференційованого перинатального ведення хворих на вроджену патологію грудної аорти, що дозволило зменшити тривалість перебування новонароджених у відділенні інтенсивної терапії (на 84,4%)


і суттєво знизило собівартість лікування.

Завдяки перевагам розроблених модифікацій операції Росса досягається значний економічний ефект за рахунок зменшення затрат на штучний протез клапана, зменшення часу перебування на стаціонарному лікування та медикаментозну терапію (відсутність пожиттєвого прийому антикогуалянтів).



Медико-соціальний ефект: досягається за рахунок зниження післяопераційних ускладнень та летальності у досліджуваних групах, ранньої стабілізації клінічного стану, скорочення ліжко-днів, покращення якості життя пацієнтів у віддаленому післяопераційному періоді, зниження інвалідності та смертності.

Результати роботи впроваджені в ДУ «Національний інститут


серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова НАМН України», в ДУ «Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії
МОЗ України», в ДУ «Національного інституту хірургії та трансплантології
ім. О.О. Шалімова НАМН України», в Національній дитячій спеціалізованій лікарні «ОХМАТДИТ», використовуються в навчальному процесі на кафедрах Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика.

Новизна і наукова значимість досліджень і впроваджених розробок підтверджені 36 патентами, 4 монографіями, 244 друкованими роботами,


з них 106 статей, в т.ч. 5 – закордонних, та 138 тез, в т.ч. 84 – закордонні. Зроблено 157 доповідей, з них 92 – на вітчизняних і 65 – на міжнародних конференціях та з’їздах.

Захищено 2 докторські та 8 кандидатських дисертацій. Виконані


5 науково-дослідних робіт по тематиці. Всі роботи були відзначені Президією Академії медичних наук України. Загальна кількість посилань на публікації становить 80, h-індекс - 6 відповідно.

Висновки:

  1. Патологія грудної аорти є однією з найбільш складних проблем сучасної медицини, яка потребує невідкладного хірургічного лікування
    в більшості випадків.

  2. Виявлені 18 факторів, що сприяють розвитку аневризми аорти, викликаючи підвищення механічного навантаження на стінку аорти
    та пошкоджуючи стінку аорти, що зумовлює зниження її механічної міцності. Основними чинниками аневризмоутворення були: артеріальна гіпертензія 66,5% атеросклероз аорти – 35,1%, набута вада аортального клапана 29,4%, двостулковий аортальний клапан – 26,3%, травми грудної клітки – 21,6%.

  3. Тригери аневризмоутворення тільки в 11,3% випадків були монопричиною розширення аорти. В 38,2% спостережень зареєстровано
    2 фактори формування аневризми висхідної аорти, в 36,1% – три, в 14,4% – більше трьох факторів.

  4. Доведена індивідуальна схильність до розвитку аневризми аорти. Наявність аденінової аллелі в гені еластину у хворих з аневризмою аорти і артеріальною гіпертензією супроводжується редукцією еластину
    і гіперплазією фібриллинів в еластичних мембранах стінки аорти
    (в 54,16% - при генотипі АА, 70,83% - при генотипі АG), при генотипі
    GG еластичні мембрани з редукованим еластичним компонентом зустрічались лише в 11,1% спостережень.

  5. Синдромальні форми повного перериву дуги аорти (поєднання
    з мікродилецією 22 хромосоми – 22q11) зустрічаються у 37% немовлят.

  6. «Золотим стандартом» діагностики патології грудної аорти
    є мультидитекторна комп’ютерна томографія.

  7. Впровадження розробленого протоколу обстеження серця плоду
    з використанням «сегментарного аналізу» підвищило чутливість
    та специфічність пренатальної ультразвукової діагностики критичних ВВС відповідно з 81,6% до 93,9% і з 96,2% до 97,8%.

  8. Пренатальна діагностика вроджених вад грудної аорти змінила перинатальну тактику ведення, що суттєво знизило собівартість лікування за рахунок зменшення перебування новонароджених
    у відділенні реанімації та інтенсивної терапії (на 84,4%) та підвищило ефективність надання високоспеціалізованої допомоги.

  9. Розроблені та впроваджені технології периопераційного ведення хворих
    з аневризмами висхідної аорти дозволили знизити госпітальну летальність з 8,4% (1980-2010 рр.) до 3,5% (2011-2015 рр.).

  10. Розроблені оригінальні методики захисту головного мозку
    та вісцеральних органів при реконструкції дуги аорти зумовили зменшення післяопераційних ускладнень у 3,5 рази та знизили госпітальну летальність з 28% до 5,4%.

  11. Ендоваскулярні технології (балонна дилатація, стентування) – сучасний метод невідкладної допомоги при критичній патології низхідної грудної аорти у пацієнтів різного віку.

  12. Хірургічні модифікації операції Росса значно покращили результати хірургічного лікування аортальних вад серця у дітей і молодих дорослих за рахунок зниження післяопераційних ускладнень з 65,2% до 17,1%
    і зниження післяопераційної летальності з 10,3% до 2,6%.

  13. Пацієнти після хірургічної корекції вродженої та набутої патології грудної аорти потребують у віддаленому післяопераційному періоді пожиттєвого медичного супроводу командою кваліфікованих спеціалістів для покращення якості життя, профілактики ускладнень та визначення оптимальних строків повторних втручань.

Авторський колектив претендентів:

д.м.н. КРАВЧЕНКО Іван Миколайович

д.м.н. ПОПОВ Володимир Владиславович

д.м.н. ЗАХАРОВА Валентина Петрівна

д.м.н., проф. ЄМЕЦЬ Ілля Миколайович

д м н. проф. РУДЕНКО Надія Миколаївна

д м н. ФУРКАЛО Сергій Миколайович



к.м.н. КРАВЧЕНКО Віталій Іванович

к.м.н. РОМАНЮК Олександр Миколайович


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка