Рейтингова система оцінювання навчальної діяльності учнів




Скачати 245,07 Kb.
Дата конвертації07.08.2017
Розмір245,07 Kb.
Рейтингова система оцінювання навчальної діяльності учнів

У середніх загальноосвітніх школах впроваджена багатобальна (рейтингова) система оцінки навчальної діяльності учнів. Сьогодні, з урахуванням пози­тивного досвіду роботи ряду середніх шкіл і ґрунтуючись на набутках теоретичних пошуків, можна сформулювати основні по­ложення рейтингової системи:

1. Рейтинг — це сума балів, набрана учнями протягом деякого проміжку часу за наперед визначеними правилами, в основі І своїй такими, що не змінюються впродовж цього проміжку часу.

Проміжний рейтинг — це сума балів, що її набрали учні на даний момент часу.

Підсумковий рейтинг — це повна сума балів, набрана учнями за всю їхню роботу з вивчення окремих тем чи розділів курсу фізики, наприклад за чверть, півріччя, навчальний рік.

2. Рейтингова система повинна забезпечувати інтегральну оцінку досягнень учня, тобто оцінка є комулятивною. Інтегральність оцінки дозволяє якнайповніше врахувати сучасні підходи до організації якісної підготовки учнів на основі врахування високих вимог до змісту фізичної освіти. Підсумок оцінкових показників застерігає учителів від значної кількості помилок, які призводять до суб'єктивізму оцінки і пов'язаного з відсутністю взаємозв'язків між окремими "дискретними" оцінками розрахунку середньої арифметичної оцінки, що не відповідає можливостям використан­ня оцінної шкали. Інтегральний підхід до оцінювання результатів навчальних досягнень дозволяє відчутно посилити мотивацію школярів до навчальної діяльності, організувати процес діагности­ки й самодіагностики (школярів та учителів), складати програми корекції змісту і методів навчання, навчального процесу загалом.

3. Внаслідок проведених упродовж трьох років пошуків ми дійшли висновку, що, на противагу п'ятибальній системі, яка використовується й до нашого часу (фактично чотирибальної), для досягнення об'єктивізації контролю треба використовувати багатобальну оцінку досягнень навчальної праці школярів. У зв'язку з цим ми рекомендуємо необмежену шкалу оцінкових показників, яку можна використовувати з урахуванням названого вище принципу інтегральності оцінки протягом усього терміну навчання (наприклад, у старших класах середньої школи), тобто реалізувати принцип комплексності через оцінку. Багатобальність одночасно передбачає ще й встановлення меж вимірювання пара­метрів на окремих етапах контролю. На основі аналізу досягнень педагогічної науки та психодіагностики зроблено висновок про те, що в межах одного конкретного контрольного заходу опти­мальним є використання від трьох до дев'яти градацій рівня якос­ті виконання відповідних завдань. Вибір абсолютних величин показників повною мірою залежить від учителя і умов викорис­тання системи "рейтинг", оскільки є інструмент для зведення до єдиного "стандарту" будь-яких (у цифровому вираженні) оцінко­вих показників. Введення багатобальності оцінки дозволяє учи­телеві значно підвищити об'єктивність оцінювання за рахунок розширення шкали.

4. Найсуттєвішим недоліком поширеної досі п'ятибальної системи є відсутність урахування значимості контролю. Рейтингова система дозволяє поєднати кількісну оцінку з конкретними навчальними цілями і завданнями, диференційовано оцінювати різні за необхідним рівнем навчання види діяльності школярів. Ми розгля­нули різноманітні класифікації рівнів навченості та видів діяль­ності учнів середніх шкіл і пропонуємо можливі варіанти дифе­ренційованих оцінок у межах 100-бальної шкали. При цьому враховані вимоги щодо використання завдань різної складності, а також випадки, пов'язані з інтегрованим (за рівнями контро­льованої діяльності) контролем. Використання вказаних можливостей рейтингової системи дозволяє зменшити наявні сьогодні у вчителів сумніви щодо порівняння оцінок за різноманітні види навчальної діяльності школярів, виробити єдині критерії оціню­вання. Учні отримують можливість чітко й цілеспрямовано плану­вати свої навчальні досягнення, зростає їхня мотивація до плідної навчальної діяльності.

5. Рейтингова система передбачає широке використання нада­них сьогодні середнім загальноосвітнім школам та вчитетелям-предметникам можливостей для організації навчально-виховного процесу, і зокрема контролю навчальної діяльності, використання з цією метою різноманітних методів і засобів. Потужним стиму­лом для підвищення ефективності й результативності навчально-виховного процесу є реалізація на практиці ідей педагогіки співробітництва, встановлення демократичних стосунків учителів та школярів. Відкритість, доступність, гласність при плануванні й проведенні контрольних заходів забезпечуються відповідними засобами. Основним документом, що регулює взаємовідносини учителя й учня, стає програма контролю навчальних завдань, яка реалізується у вигляді "Пам'ятки учневі. В цьому документі, що враховує специфічні особливості класу, предмета, вказуються всі передбачувані контрольні заходи, форми і види контролю, нижній та верхній оцінкові показники, критерії оцінки. Учні таким чином отримують реальну можливість чітко планувати свої досягнення, зіставляти їх із тими вимогами, які перед ними ставляться. У вчителя з'являються широкі можливості для стимулювання навчальної діяльності школярів завдяки введенню різноманітних додаткових умов (їх можна класифікувати як заходи заохочення та покарання).

Вводяться додаткові бальні оцінки за дострокове виконання контрольних домашніх завдань, за всілякі види додаткової роботи, за виконання додаткових завдань (не обов'язкових, але таких. Що сприяють більш глибокому засвоєнню навчального матеріалу, розширенню загального кругозору, — інформаційних повідом­лень, доповідей, рефератів, самостійних спостережень, досвідів тощо). При цьому і учні, і вчителі можуть виявити максимум творчості, активності у визначенні умов функціонування рейтингової системи, усвідомлено приймати рішення щодо їх корекції. Останнім часом у середніх загальноосвітніх школах поширились та здобули визнання інноваційні технології навчання. При цьому однією з найпоширеніших технологій є проблемно-модульне забезпечення (ПМЗ) навчального процесу. Як відомо, однією з відмітних особливостей ПМЗ є функціонально-структурна деталізація навчального процесу, тому методи контролю й оцінки знань школярів мають відповідати дидактичній, структурі проблемного модуля. Наш досвід показав, що використання ПМЗ вдало поєд­нується з багатобальною системою оцінки (рейтинг). Практика застосування рейтингової системи контролю й оцінки навчальних досягнень учнів школи-комплексу № 5 Центру освіти молоді м. Запоріжжя засвідчує появу значної за обсягом навчально-статис­тичної інформації, процес обробки якої потребує автоматизації. Наводимо результати використання рейтингу ПМЗ (за допомогою мікро-ЕОМ) на прикладі вивчення фізики в 10-му класі.

Використання п'ятибальної шкали під час диференціювання видів навчальної діяльності школярів і відповідно оцінювання їх стає дуже незручним. Пов'язане це з тим, що в такій шкалі різни­ця між найближчими оцінками (дискретність оцінки) є досить великою і дорівнює одиниці, що становить 20% максимальної оцінки. При цьому, по-перше, знижується як сама об'єктивність оцінки, так і, по-друге, менш ретельно простежується динаміка навчального процесу як для одного окремого учня, так і для всього класу. Для вирішення цієї важливої в практичному відно­шенні проблеми почали дедалі ширше використовувати рейтингову систему оцінки знань. Суть цієї системи проілюструємо на прикладі 100-бальної шкали, яка досить легко трансформується у відносні одиниці, наприклад у відсотки. Нижче наведена така залежність для переведення 100-бальної шкали в 5-бальну (табл.1)

Переведення 100-бальної шкали в 5-бальну

Область оцінок


5-бальна шкала


Інтервал відповідності між шкалами


100-бальна шкала, рейтинг, 0—100, бал


Незадовільна оцінка


0 1

2


0 05 1 1 05 2 205 3


0-20 21-40 41-60


"Перехідна" оцінка


3

3 05 3,5

61-70

Добра і відмінна оцінки


4 5


3,5 05 4,25 4,25 05 5


71-85 86-100

У навчанні часто практикують оцінку знань учнів з точністю до десятих часток у 5-бальній шкалі. Звідси випливає, що теоре­тично можна допустити оцінку знань з точністю до 0,05. Такій точності в 100-бальній шкалі відповідає 1 бал, і максимальна довжина оцінкового інтервалу може досягати 200 балів. Як і в 5-бальній шкалі, в 100-бальній повинні існувати три характерні області: 1) область незадовільних оцінок; 2) область "перехідних" оцінок; 3) область добрих і відмінних оцінок. При цьому бажано зіставити "перехідні" області з оцінковим інтервалом меншої довжини, оскільки при зниженні або підвищенні навчальної активності учні можуть "швидко" виявитись відповідно в області із незадовільними або добрими оцінками, тобто рейтингом. В результаті отримаємо взаємозв'язок між шкалами, наведений у таблиці 1. Як видно з таблиці, перша область значень займає 60% (0—60 балів) усієї шкали, друга — 10% (61—70) і третя — 30% (71—85; 86—100 балів), причому дискретність оцінки Д100 = 1 і становить 1% максимальної оцінки.



Нелінійний характер градуйованої залежності й нерівномір­ність 100-бальної шкали порівняно з 5-бальною дозволяє дійти висновку, що рейтинг дає учителю гнучкий інструмент для створення такої системи оцінок, яка б відповідала його дидак­тичному, і врешті-решт — педагогічному задуму. Нижче на схемі наведено розподіл балів за проблемними модулями в галузі фізики за перше півріччя (10-й клас, школа-комплекс № 5 м. Запоріжжя).

Як видно зі схеми, максимальна кількість балів, що ЇЇ можна одержати з фізики, дорівнює 100. Відповідність між різними системами оцінок можна відшукати в таблиці 1, пам'ятаючи при цьому, що основна форма контролю знань — колоквіум з кожно­го проблемного модуля і залік за півріччя. Максимальна кількість балів, яку може отримати учень за один проблемний модуль, дорівнює 20. В цьому випадку дискретність оцінки 20 є 0,2 і максимальна довжина "оцінкового" інтервалу — 4 бали. Система оцінок у даному разі розподіляється таким чином: 18—20 балів — 5; 15— 17 балів — 4; 12— 14 балів — 3. Зауважимо, що для оцінки "З" нижня межа була вибрана такою, яка дорівнює 12 балам, а не 13, з міркувань рівності довжин усіх оцінкових інтер­валів, — ніби цей один бал віднесено на користь школяра. Створювалось декілька варіантів (не менш як 6) карток-завдань (див. картку 1).

Модуль 1. Картка 1

Обов'язково: відповісти на три теоретичних запитання і роз­в'язати три задачі.

Оцінки: "5" — 18—20 балів, «4" - 15-17 балів, "З" — 12—14 балів.

І. Відповісти на запитання:

1. Основні положення МКТ 2 бали

2. Кількість речовини, одиниці її вимірювання 2 бали

3. Основне рівняння МКТ (рівняння Клаузіуса) 2 бали

4. Наслідки з основного рівняння МКТ 2 бали

5. Рівняння Клапейрона— Менделєєва 2 бали

6. Газові закони 2 бали

II. Розв'язати задачі:

7. Яка кількість речовини міститься в тілі, що має 3,01 • 10-26 молекул? 2 бали

8. Визначити температуру ідеального газу, якщо середня кінетична енергія поступального руху молекул дорівнює 6,23 • 10-21 Дж. З бали

9. Визначити масу однієї молекули вуглекислого газу (СО2). З бали

10. При ізохоричному нагріванні ідеального газу, взя­того при 27 °С, його тиск збільшився від 1,4 атм до 2,1 атм. Як змінилась температура газу? 4 бали

11. Знайти середню квадратичну швидкість молекул газу, який має густину 3 кг/м3 при тиску 2,8 атм. 5 балів

12. Визначити число молекул кисню в балоні ємністю 20 літрів. Обчислити масу однієї молекули кисню (Оз). 5 балів

При цьому враховували додаткові бали, отримані школярами за різноманітні види навчальної діяльності на кожному уроці. Розподіл рейтингу за цими видами діяльності наведено в таблицях 2 і 3 .

Навчальну інформацію, отриману завдяки використанню рей­тингу, необхідно оперативно математично обробити, проаналізу­вати і подати в формі таблиць або діаграм. З цією метою вико­ристовували табличний процесор М5Е1-ГСЕ, задіяний в інтегра­тивній оболонці. За допомогою табличного процесора в ПЕОМ вводяться рейтингові оцінки для кожного учня. Далі, скориставшись мовою макрокоманд М5ЕХСЕБ процесора або У. Вакіс, можна повністю автоматизувати процес обробки введених даних за необхідним алгоритмом і видати їх в наперед

обумовленій формі. Наприклад, можна простежити динаміку ак­тивності окремого учня в різних видах навчальної діяльності за півріччя або розподіл сумарної активності всього класу з автома­тичним визначенням середньої активності. Так, у 10-Б класі — 33 учня, і вони набрали від 34 балів до 43 при складанні колок­віуму за трьома проблемними модулями в результаті підсумову­вання додаткових балів і балів, отриманих по картках-завданнях

Види навчальної діяльності

№ №


Види діяльності


Бали


Крок


1


Фронтальне опитування


0,2-0,6


0,1


2


Допомога при проведенні

демонстраційного

експерименту


0,2-0,6



0,1













3


Активність при поясненні

нового матеріалу




0,2-0,6


0,1


4

Пояснення домашніх задач, розв'язок яких

виявився складним



0,6-1

0,1

5


Розв'язування задач

підвищеної складності




1-2


0,5


6


Підготовка доповідей, рефератів


0,6-2


0,5


7


Гурткова робота


0,2-2


0,2


8


Фізичний диктант

0,4-0,8

0,2

9


Самостійна робота

0,6-1

0,2

10

Участь у шкільних

наукових конференціях



1—4

1

Трирічний досвід застосування рейтингу показав, що ця система стимулює учнів до систематичної навчальної роботи, підвищує усвідомленість навчання і, врешті, націлює на підви­щення якості та міцності знань учнів з фізики. Картки-завдання для проблемного модуля, які оформлені у вигляді тестів, містять елементи вибору. Це привчає учнів до самостійного планування тих результатів, які вони бажають і в змозі досягти, а завдання учителя — стимулювати зростання цих результатів і можливостей учнів. Використання ПЕОМ і програмних засобів для автомати­зації обробки даних дозволяють учителеві отримувати своєчасну інформацію в адекватній формі згідно з його професійним заду­мом, ознайомлювати з нею як учнів, так і їхніх батьків. Це сприяє об'єктивному розглядові деяких деталей навчального процесу та ефективно впливає на його динаміку Переваги рейтингової системи виявляються у 1) можливості отримання своєчасної інформації щодо порушення ритму роботи класу в цілому або окремого учня; 2) активній участі школярів у контролі та оцінці своїх навчальних досягнень; 3) мотивації спря­мування учнів на успіх у навчально-пізнавальній і дослідницькій діяльності; а також у тому, що 4) рейтингова система постає як засіб самодіагностики школяра (хто я? де я?); 5) формуванні єдиних вимог до знань, умінь і навичок у різних учителів; 6) врахуванні індивідуальних якостей учнів і практично повній відсутності тих, хто не встигає; 7) прогнозуванні перебігу навчального процесу.

Рейтинг, у поєднанні з об'єктивними методами контролю, дає змогу значно ефективніше реалізувати основні функції контролю:

а) діагностичну — встановити рівень і структуру підготовленості; отримати валідну інформацію; б) навчальну — виявити прогалини, диференціювати знання від незнання; цьому сприяє поділ знань на ті, що пропонуються, здобуваються, перевіряються, використо­вуються, зберігаються, забуваються; в) організуючу — полягає в ра­ціональному здійсненні навчального процесу (залежно від резуль­татів контролю приймається рішення про необхідність проведення додаткових занять, консультацій, допомоги учням, що. не всти­гають, заохочення учнів, які досягають високих навчальних резуль­татів); г) виховну — підвищення навчальної мотивації особистості школяра, формування відповідальності за результати своєї навчаль­ної праці, формування потреби в співпраці й співробітництві.

Існують труднощі, пов'язані з розробкою і впровадженням "рейтингової системи", які виявляються, зокрема, у такому:

1) складність розробки варіантів контрольних завдань, які врахо­вували б рівні навченості; небезпека охоплення тестовим контро­лем без урахування специфіки тих якостей учня, що перевіряють­ся; 2) надмірна самостійність учнів у навчанні; 3) лібералізація навчальної дисципліни; 4) домінування письмової перевірки знань над усним опитуванням; 5) система, яка завжди націлена на чіткі результати, може стати ще більш жорсткою, не стільки розвиваю­чою учнів, скільки тренуючою їх у розв'язуванні задач-тестів;

6) небезпека формалізму і його наслідків у виховному й психо­логічному планах.



Використання рейтингової системи у поєднанні з системою організаційно-методичних рівнів контролю за умови цілеспрямо­ваної роботи учителів фізики щодо методичного забезпечення проведення всіх контрольних заходів сприяє значному підвищен­ню об'єктивності контролю навчальних досягнень школярів і, в кінцевому підсумку, ефективності й результативності навчального процесу загалом.

Використана література

  1. Бордовская Н. В., Реан А. А. Педагогика. -СПб: Изд-во «Питер», 2000. -304с.

  2. Ващенко Г. Загальні методи навчання: Підручник для педагогів. - Видання перше. - К.: Українська Видавнича Спілка, 1997. - 441 с.

  3. Драч. Психолого-педагогічні аспекти втілення модульно-рейтингової система. Проблеми освіти. Науково-методичний збірник, випуск 22, с. 57-61.






База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка