Рекордисти з швидкості і повільності пересування




Скачати 295,39 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації18.11.2017
Розмір295,39 Kb.
  1   2   3

Рекордисти з швидкості і повільності пересування

Пересування, тобто здатність переміщатись з одного місця на інше, - одна з найважливіших ознак переважної більшості тварин і відіграє величезну роль в їх житті.

Завдяки активному переміщенню з місця на місце відбувається швидка зміна умов життя, що веде до удосконалення всієї організації тварин, насамперед їхньої нервової системи та органів чуттів.

Пересування сприяє активному відшукуванню їжі та її захопленню; отже, живлення стає інтенсивнішим, що приводить до посилення обміну речовин. Тваринам, здатним до швидкого пересування, легше захищатися від несприятливих умов існування, від різних ворогів.

Крім того, завдяки переміщенню проходить розселення виду, захоплення нових територій з дещо відмінними умовами життя, а це сприяє вияву мінливості-передумові виникнення нових підвидів і видів.

"Механізм" пересування тварин посилено вивчається біонікою з метою створення автоматів, які найефективніше переміщалися б у різноманітних складних умовах: на морському дні, в товщах води та грунту тощо.

Залежно від умов середовища та способу життя у процесі еволюції. в тварин виробився певний спосіб пересування (локомоції): плавання, повзання, лазіння, ходіння, біг, стрибання, планерування, літання.

Особливо різноманітно пересуваються наземні чотириногі тварини. Переважна більшість їх може не тільки ходити, а й бігати, стрибати, плавати, деякі планерують.

У них спостерігаються різні види ходи (алюру): дуже повільний, швидкий або повільний рисеподібний крок, швидка рись, стрибок, інохідь, галоп.

Найповільніший вид ходи - це крок, при якому тварини по черзі дуже повільно спираються на три або чотири ноги, виносячи одну з них уперед. Так рухаються, наприклад, черепахи. Невипадково повільність їх пересування увійшла у приказку. Приблизно 400 м проходять вони за годину.



Але навіть серед плазунів є тварини, які пересуваються дуже швидко. До них належать багато ящірок - мешканців відкритих просторів (степів, пустель, напівпустель). Такі ящірки не повзають на череві, а бігають на витягнутих ногах з високо піднятим черевом.

За швидкість пересування деякі з ящірок одержали відповідні назви: прудка ящірка, швидка ящірка. До швидкобігаючих належать агами, пісчана, такирна та інші круглоголівки, наземні види ігуан, справжні ящірки та ін. Для них характерне пересування швидкою риссю, а деякі з них при швидкому бігові підіймають передні кінцівки і рухаються лише на задніх (деякі ігуани, південноамериканські ящірки-бігуни тощо).

Найшвидшим видом пересування є галоп. Він характерний для деяких ссавців: майже всіх копитних, хижаків, білячих, зайцеподібних.

Чемпіоном серед них є гепард. Це хижак з родини кошачих, який плямистим хутром нагадує леопарда. Але багато в чому гепард відрізняється від інших кошачих: тулуб у нього порівняно короткий (близько 130 см), голова невелика, а ноги сильні, довгі й тонкі, з кігтями, які не втягуються. Ці ознаки наближають його до псових і забезпечують швидкий біг. Здобич свою він, подібно до інших кошачих, спочатку скрадає, а потім доганяє, розвиваючи на короткий час величезну швидкість - близько 112-115 км/год. Йому потрібно лише дві секунди, щоб біг його сягав уже 70 км/год; 650 м він пробігає за '/з хвилини.

Гепард - спринтер: з такою величезною швидкістю він може бігти 400-500 м. Якщо ж на цьому відрізку йому чомусь не вдалось наздогнати здобич (а це буває досить часто), то він припиняє погоню. На довгі дистанції він бігати не може, а маневреність у нього зовсім погана: досить антилопі відскочити убік, як гепард пронесеться повз неї.

Цей рідкісний звір - мешканець пустель і саван. Поширений він в Африці, Передній, Середній і Центральній Азії. Гепарди - миролюбні тварини, легко приручаються, до людини ставляться ласкаво і довірливо. В африканських заповідниках навіть дикі гепарди іноді стрибають у машини туристів і дозволяють себе гладити. Приручені гепарди здавна використовувались для полювання. На жаль, цих красивих звірів стало набагато менше. їх внесено в Червону книгу.

Зі швидкістю 75-80 км/год може бігти на незначній дистанції лев. Для такого, великого звіра - це велика швидкість. З інших хижаків добрим бігуном є каракал - середньої величини тварина, схожа на рись. Це мешканець пустель і напівпустель (Африка, Аравія, Мала і Середня Азія, Передня Індія). На коротких дистанціях він легко доганяє дрібних антилоп і зайців, які біжать зі швидкістю 70 км/год. Тому раніше в Індії каракал дресирували для полювання на цих тварин. Тепер каракал рідкісна тварина і занесений в Червону книгу.

З копитних спринтером є вилоріг - мешканець прерій Канади і західних штатів США. Він найпрудкіший з американських ссавців, біжить зі швидкістю 65 км/год, але на дистанції, не довшій за 5-6 км.



Монгольський дзерен - це вже справжній марафонець. Зі швидкістю 60-65 км/год він без напруження пробігає дистанцію в 15 км, а на короткому відрізку.

Може бігти набагато швидше (за деякими даними до 80 км/год). Зустрічається він - на півдні Тувінської області, на південному сході Алтаю і в Східному Забайкаллі.


Кулан

З африканських газелей з великою швидкістю біжить газель Томсона - до 80 км/год. Не поступається їй антилопа сайгак, яка на рівних поверхнях біжить інохіддю з такою самою швидкістю. Але цей вид алюру має недоліки: тварини не можуть перестрибувати навіть через незначні перешкоди, наприклад неширокий рівчак.



Одним із найшвидкісних копитних є кулан - особливий вид дикого примітивного коня, а не азіатський дикий осел, як іноді його неправильно називають, хоч деякі ознаки і наближають його до ослів: досить крупна голова, довгі вуха (але коротші за ослині), короткий хвіст з китицею на кінці.

Прирученню кулан не піддається. Він був майже повністю винищений. Цих волелюбних тварин нещадно вбивали заради наче б то цілющого жиру. Декілька десятків їх було взято в нас. під сувору охорону, і сьогодні у Радянському Союзі є 1,5 тис. куланів. З них більшість живе у заповіднику Бадхиз (Туркменія). На острові Бар-сакельмес (в Аральському морі) є табун з 120 тварин.

Навіть зовнішній вигляд кулана свідчить про швидкість, з якою він може рухатися: стрункий, з довгими ногами і невеликою масою - 120-150 кг. На коротких дистанціях і на відповідному грунті (такирах) він може розвивати швидкість значно більше 70 км/год, а з меншою швидкістю бігати без напруження протягом тривалого часу. Це дуже витривалі тварини. Навіть 7-10-денне куленя може бігати декілька кілометрів зі швидкістю до 40 км/год. Кулан залишає далеко за собою мисливців на найшвидкіших конях.



  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка