Ринок міжнародних перевезень




Скачати 285,59 Kb.
Дата конвертації23.10.2016
Розмір285,59 Kb.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ


РЕФЕРАТ


на тему

«Ринок міжнародних перевезень»

Виконала студентка

3 курсу, 231 групи

спеціальності «Економічна кібернетика»

денної форми навчання

Музичин Віталія


Чернівці 2015

Транспорт - одна з найважливіших складових частин матеріальної бази економіки. Продаж транспортних послуг або їх купівля на світовому ринку означає участь транспорту в операціях невидимого експорту або імпорту. 

Основним джерелом правового регулювання міжнародних перевезень вантажів, пасажирів та їх багажу є міжнародні угоди. 

Перевезення вантажів здійснюється, як відомо, автомобільним, залізничним, повітряним, морським, річковим транспортом. Самим економічним вважається залізничний, але при трансконтинентальних перевезеннях і навіть іноді на одному континенті весь шлях від відправника до одержувача на залізничному транспорті товар перевезти не виходить. 

Другим за вигідністю вважається водний, тобто морський або річковий, транспорт. Повітряний транспорт дозволяє в кілька разів скоротити час, що витрачається на перевезення вантажу, але цей виграш у часі компенсується вартістю транспортування. 

Під міжнародним перевезенням розуміється перевезення вантажів і пасажирів між двома і більше державами, що виконується на умовах, які встановлені укладеними цими державами міжнародних угод.  Характерною особливістю правового регулювання у цій сфері є те, що основні питання перевезень вирішуються в міжнародних угодах (транспортних конвенціях), що містять уніфіковані норми, однаково визначають умови міжнародних перевезень вантажів і пасажирів. Угоди містять вимоги до перевізної документації, визначають порядок прийому вантажу до перевезення і видачу його в пункті призначення, умови відповідальності перевізника, процедуру пред'явлення до перевізника претензій та позовів. 

Транспортними конвенціями визначаються основні умови перевезень вантажів і пасажирів у міжнародному сполученні, встановлюються міжнародні тарифи, порядок і умови відповідальності перевізника і т.д. 

По об'єктах правового регулювання транспортні конвенції умовно можна розділити на шість груп. Це міжнародні угоди: 

1) про загальні принципи та організації міжнародних перевезень; 

2) про умови перевезень вантажів і пасажирів; 

3) про тарифи на міжнародні перевезення; 

4) спрямовані на полегшення транспортних зв'язків між державами (полегшення митних процедур, податкового режиму тощо); 

5) регламентують специфічні сторони діяльності окремих видів міжнародного транспорту; 

6) передбачають захист майнових інтересів сторін договору в сфері міжнародних перевезень. 

Розробляють проекти транспортних конвенцій міжнародні організації, як ЮНКТАД (Конференція ООН з торгівлі і розвитку), ЮНСІТРАЛ (Комісія ООН по праву міжнародної торгівлі), ЄЕК (Європейська економічна комісія) та ін. 

В даний час основним джерелом правового регулювання міжнародних перевезень вантажів, пасажирів та їх багажу є міжнародні угоди. 

Крім міжнародних угод у процесі регулювання міжнародних перевезень велика роль належить внутрішньодержавним актам. Прийнято іменувати перевезення вантажів, пасажирів і багажу, яка здійснюється, між двома державами відповідно до умов, передбачених міждержавними угодами. Для визнання перевезення міжнародної не обов'язково, щоб вантаж або пасажир фактично перетинали територіальні чи митні кордони держави, - досить укладання договору міжнародного перевезення. 

"Транспортне право" має особливостями в залежності від об'єкта транспортування, тобто від того, що складає предмет перевезення, - вантаж, багаж або пасажири. 

Майже у всіх видах перевезень (за винятком перевезень пасажирів і багажу автомобільним і річковим транспортом) встановлення суворої відповідальності перевізника за допомогою імперативних норм здійснюється конвенційним шляхом - укладанням відповідних (переважно багатосторонніх) міжнародних угод. Обов'язковість таких норм означає, що сторони за цивільно-правовим контрактом не вправі нічого умови, не сумісні з режимом відповідальності, встановленим у міжнародній конвенції. 

Це є істотним відступом від історично діючих у цивілізаційних відносинах принципів "свободи договору", "розсуду сторін", "автономії волі сторін". Система відповідальності за різними видами договорів перевезення накладає більший тягар на перевізника. Він несе обов'язок щодо здійснення безпечної та своєчасної перевезення. Він може претендувати на звільнення від відповідальності, якщо доведе, що невиконання було викликане одним з передбачених законом обставин непереборної сили (форс-мажор). Тягар доказування подібного роду фактів лежить на перевізнику. 

У разі визнання провини перевізника він несе відповідальність у межах сум, встановлених конвенційними нормами. Крім меж відповідальності, встановлених конвенціями, за сумами вимог претензії до перевізників мають також і обмеження в періоді часу, протягом якого вони можуть бути заявлені.

У багатьох країнах внутрішні перевезення підкоряються тим же правилам, що й міжнародні перевезення, тобто нормам, які встановлені у відповідних міжнародних конвенціях. Цей процес у середовищі фахівців нерідко іменують інфільтрацією уніфікованих норм міжнародного приватного права в національні правові системи. 

Україна бере участь у багатосторонніх і двосторонніх міжнародних договорах, що регулюють міжнародні перевезення пасажирів, багажу та вантажів, а також у міжнародних транспортних організаціях. 

Договір міжнародного перевезення полягає наступним чином: учасники міжнародного перевезення укладають між собою договір перевезення, згідно з яким транспортна організація бере на себе зобов'язання доставити вантаж або пасажира в пункт призначення, а власник або пасажир зобов'язується відшкодувати їй понесені витрати. Цей договір має цивільно-правовий характер. 

Договір міжнародного перевезення є правовою підставою виникнення зобов'язань з перевезення між транспортною організацією, з одного боку, і вантажовласником або пасажиром - з іншого. Даний договір конкретизує умови перевезення, встановлені транспортними конвенціями та актами внутрішнього права; є підставою майнової відповідальності сторін при невиконанні ними своїх зобов'язань з міжнародного перевезення. 

Договір міжнародного перевезення має свої особливості: 



  • по-перше, даний договір регламентується, насамперед, транспортними конвенціями і лише при їх відсутності - актами внутрішнього права; 

  • по-друге, однією із сторін цього договору є іноземна фізична або юридична особа

  • по-третє, в ході виконання договору можуть застосовуватися колізійні норми транспортних конвенцій або внутрішнього права (наприклад, при відправленні вантажу належить керуватися законом країни відправлення, при видачі вантажу - законом країни призначення). 

Особливість договору міжнародного перевезення полягає в тому, що в ході його виконання відповідні матеріально-правові норми застосовуються на підставі різних колізійних принципів. Так, при відправленні вантажу керуються законом країни відправлення, при видачі вантажу в кінцевому пункті - законом країни призначення. В інших випадках застосовується закон перевізника або закон країни суду. 

Підлягає застосуванню до міжнародних перевезень право може бути вказано в транспортному документі, виданому перевізником. 

При здійсненні міжнародних перевезень застосовується принцип автономії волі сторін. 

Залежно від використовуваного транспорту договір міжнародного перевезення підрозділяється на окремі види. Відповідно прийнято розрізняти договори залізничних, автомобільних, повітряних і морських перевезень. Кожен із зазначених видів договорів, у свою чергу, підрозділяється на договори перевезення вантажів і договори перевезення пасажирів і багажу. 


Міжнародні морські перевезення


Морський транспорт є основним засобом перевезення вантажів. Існують дві форми його експлуатації: трампове судноплавство і лінійне судноплавство. При трамповім судноплавстві робота судів не пов'язана з постійними районами плавання і т.п.; ознакою лінійного судноплавства є сталість обороту судів на підставі існуючого розкладу. Міжнародні морські перевезення здійснюються по чартеру і коносаменту. Чартер є документом, що засвідчує наявність і зміст договору фрахтування, що укладається між фрахтувальником або фрахтівником. Чартер розрахований на перевезення великих партій вантажів, перш за все масових. При перевезеннях по чартеру надається все судно, частина або певна його приміщення. 

Існує кілька проформ чартерів: рейсовий чартер, букінгнот, тайм-чартер, димайз-чартер, бербоут-чартер і т.д., які визначають взаємини сторін (фрахтувальника і фрахтувальника, перевізника та власника вантажу) при перевезенні вантажів у міжнародному торговому мореплаванні 1. 

У залежності від сформованих умов перевезення різних родів вантажів та окремих напрямків застосовуються певні форми стандартних чартерів. У міжнародному торговому мореплаванні зазвичай використовуються типові форми чартерів, розроблені, схвалені або рекомендовані Балтійської і міжнародної морською організацією (БІМКО), Міжнародної палати судноплавства (МПС), національними палатами судноплавства Великобританії, Японії, Росії та інших країн. 

Практично всі чартери складаються з основної (стандартною) частини і аддендума. В останніх закріплюються особливі умови фрахтування суден і перевезення вантажів. Кожна проформа чартеру має своє скорочене найменування (наприклад, "Дженкон", "Берікон", "Блексівуд").

Положення чартерів є диспозитивними і в цьому зв'язку сторони вправі змінювати їх на свій розсуд. 

Чартер повинен містити найменування сторін, назва судна, вказівка ​​на рід і вид вантажу, розмір фрахту, найменування місця навантаження вантажу, найменування місця призначення або направлення судна. За угодою сторін у чартер можуть бути включені інші умови і застереження. Чартер підписується перевізником і фрахтувальником або їх представниками. 

Коносамент - документ, що видається перевізником або фактичний перевізник власнику відправляється морем вантажу до посвідчення факту прийняття його до перевезення і зобов'язання передати в порту призначення вантажоодержувачу. 

Коносамент може бути підписаний особою, яка має повноваження від перевізника. Коносамент, підписаний капітаном судна, на якому перевозиться вантаж, вважається підписаним від імені перевізника. Підпис на коносаменті може бути зроблена від руки, надрукована у вигляді факсиміле, перфорована, поставлений за допомогою штампа, у вигляді символів або за допомогою будь-яких інших механічних чи електронних засобів. 

За способом позначення особи, яка має право вимагати видачі вантажу, коносаменти бувають іменними, ордерних та представницькими. При морських перевезеннях вантажів застосовуються експортні, каботажні, прямі (наскрізні), змішані, лінійні, чартерні, службові, часткові коносаменти. У свою чергу, наскрізні коносаменти поділяються на три типи: а) морської наскрізний коносамент, б) звичайний наскрізний коносамент; в) коносамент на змішане перевезення. 

Коносамент є: а) офіційною квитанцією судновласника (перевізника), яка підтверджує, що вантаж, який імовірно знаходиться в зазначеному вигляді, кількість та стан, відправлений у зазначене місце призначення на конкретному судні або, принаймні, отриманий під охорону судновласника (перевізника) для мети відправлення; б) меморандумом договору перевезення, що повторює в деталях умови договору, який укладається фактично до підписання коносамента; в) товаророзпорядчим документом на вантаж (товар), що дозволяє покупцеві розпорядитися ним шляхом передавального напису та надання коносамента. 

Після завантаження вантажу на борт судна перевізник на вимогу відправника видає йому "бортовий" коносамент, в якому додатково вказується, що вантаж перебуває на борту певного судна або суден, а також повинні бути зазначені дата або дати навантаження вантажу. 

У разі якщо в коносаменті містяться дані, які стосуються найменування вантажу, його основних марок, кількості місць або предметів, маси або кількості вантажу і щодо яких перевізник або видає коносамент від його імені інше обличчя знають або припускають, що такі дані не відповідають фактично прийнятого вантажу, перевізник або інша особа повинні внести в коносамент застереження. У цьому застереженні конкретно вказуються на неточності, а також підстави для припущень або відсутність розумної можливості перевірки зазначених даних. 

Коносамент може бути виданий на ім'я певного одержувача (іменний коносамент), за наказом відправника або одержувача (ордерний коносамент) або на пред'явника. 

Коносамент передається з дотриманням таких правил: а) іменний коносамент може передаватися за іменними передавальними написами або в іншій формівідповідно до правил, встановлених для уступки вимоги, б) ордерної коносамент може передаватися за іменними або бланковими передавальними написами; в) коносамент на пред'явника може передаватися за допомогою простого вручення. 

Міжнародне перевезення вантажів морем здійснюється на основі договору. За договором міжнародної морської перевезення вантажу перевізник зобов'язується доставити вантаж, який йому передав або передасть відправник, в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі, а відправник або фрахтувальник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (фрахт). 

Договір морського перевезення вантажу може бути укладений: а) з умовою надання для морського перевезення вантажу всього судна, його частини чи певних суднових приміщень (чартер), б) без такої умови. 

Перевізником є ​​особа, яка уклала договір морського перевезення вантажу з відправником або фрахтувальником або від імені якої укладено такий договір. Фактично перевізником є ​​особа, якій доручено здійснення перевезення вантажу або частини перевезення, і включає будь-яке інше особа, якій доручено таке здійснення перевезення. Фрахтувальником є ​​особа, яка уклала договір морського перевезення вантажу. Відправником є ​​особа, яка уклала договір морського перевезення вантажу, а також будь-яка особа, яка здала вантаж перевізнику від свого імені. 

Міжнародні повітряні перевезення


Повітряний транспорт широко використовується Щоб перевезення в першу чергу пасажирів; термінових, швидкопсувних, цінних та інших вантажів, багажу і пошти. Основною міждержавною угодою, що діє в галузі регулювання відносин щодо повітряних перевезень, є Варшавська конвенція про уніфікацію деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень, від 12 жовтня 1929 р., ратифікована приблизно 120 державами.28 вересня 1955 в Варшавську конвенцію були внесені поправки і підписаний

Відповідно до Повітряного кодексу України: міжнародне є таке перевезення, при якому пункт відправлення і пункт призначення розташовані відповідно на територіях двох держав або на території однієї держави, якщо передбачений пункт (пункти) посадки на території іншої держави.

У ст.1 Варшавської конвенції 1929 р. дано визначення повітряних перевезень: 

1) місце відправлення і місце призначення незалежно від того, є чи є перерва у перевезенні або перевантаження, розташовані на території двох беруть участь у Конвенції; 

2) місце відправлення і місце призначення знаходяться на території однієї й тієї ж бере участь у Конвенції держави, однак зупинка передбачена на території іншої держави, навіть якщо воно і не бере участі в Конвенції. 

Повітряне перевезення, виконувана кількома послідовними перевезеннями, вважається єдиною. 

Відповідно до статей 3,4 та 8 Конвенції договір перевезення оформляється для пасажирів - складанням проїзного квитка, багажу - багажної квитанції, вантажу - авіавантажної накладної. Кожна накладна повинна бути виконана в трьох оригінальних примірниках і вручається разом з вантажем. Перший примірник призначений для перевізника і підписується вантажовідправником, другий призначений для вантажоодержувача, підписується вантажовідправником і супроводжує вантаж, а третій - підписується перевізником і вручається вантажовідправникові після приймання вантажу для перевезення. 

У авіавантажну накладну повинні бути включені такі дані: місце і дата складання авіадокумента; місце відправки і доставки; узгоджені місця зупинок; прізвище та адресу вантажоодержувача; характер вантажу; кількість місць, метод упаковки, особливості маркування або номерів на місцях; вага, кількість, обсяг і розміри товару; заяву про те, що перевезення здійснюється за правилами, які належать до відповідальності, встановленої Конвенцією 1929 

Відповідно до ст.20 Конвенції 1929 перевізник звільняється від відповідальності, якщо їм буде доведено, що він і його агенти вжили всіх необхідних заходів для того щоб уникнути заподіяння шкоди, або для них було неможливо вжити таких заходів. Відповідальність у Конвенції 1929 р. заснована на вині. Причому тягар доказування відсутності вини лежить на перевізнику; національний суд може присудити позивачу відшкодування всіх або частини понесених ним судових витрат.

При оголошенні вартості багажу і вантажу перевізник у разі їх незбереження зобов'язаний сплатити суму в межах оголошеної, якщо він не доведе, що вона перевищує дійсну заінтересованість пасажира (власника вантажу). 

Згідно ст.28 Конвенції позов може бути заявлений за вибором позивача в судах одного з таких країн: за місцем проживання перевізника, за місцем знаходження його головного управління або контори, якою був укладений договір, або за місцем виконання перевезення. 

У травні 1999 р. прийнята Монреальська конвенція про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень. Конвенція набирає чинності тоді, коли 30 держав ратифікували її. У ній уточнено: поняття повітряних перевезень, обов'язки сторін, межі відповідальності в СПЗ, юрисдикція з вирішення спорів і т.д. 

У разі псування багажу або вантажу особа, яка має право на його отримання, при виявленні шкоди, має заявити перевізнику повідомлення у письмовій формі не пізніше, ніж за 7 днів з дня отримання багажу і не пізніше ніж через 14 днів з дня отримання вантажу. У разі прострочення претензія повинна бути пред'явлена ​​протягом 21 дня з дня передачі багажу в розпорядження особи, яка має право на отримання. 

Міжнародна автоперевезення


Автоперевезення мають перевагу перед іншими своєї терміновістю і регулярністю доставки вантажу. Основними договорами, що регламентують міжнародні автомобільні перевезення, є Конвенція про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) 1956 р., Конвенція про дорожній  рух 1971 р.,Митна конвенція про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 р., Європейська угода про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ) 1957.  

Конвенція КДПГ передбачає, що договір перевезення вантажу автотранспортом повинен бути підтверджений накладної на перевезення вантажу. Вона має видаватися в трьох примірниках і підписуватися відправником і перевізником. Перший примірник видається відправнику, другий - додається до товарів, а третій - залишається у перевізника. 

Накладна на перевезення вантажу є доказом укладення договору перевезення, її умов та отримання товарів перевізником.

Відправник має право розпоряджатися товарами, зокрема, вимагати від перевізника призупинити транзит, змінити місце призначення товарів або передати їх особі, а іншому, ніж зазначено в накладній. 

Перевізник несе відповідальність за повну або часткову втрату товарів та за шкоду, заподіяну ним як з моменту прийняття товару до перевезення, так і до моменту їх доставки. Однак перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата, збитки чи затримка в доставці виникли в результаті: а) неправомірних дій або недбалості позивача; б) вказівок позивача, які не пов'язані з неправомірними діями або недбалістю перевізника; в) недоліками товарів, зумовленими специфічними властивостями; г) обставинами, яких перевізник не міг уникнути і наслідки яких він не міг запобігти (ст.17). 

Конвенція КДПГ містить перелік спеціальних ризиків, які звільняють перевізника від відповідальності. Наприклад, до них відноситься : використання відкритих (без брезентової даху) вантажівок, коли використання було прямо узгоджено і обумовлено в накладної на вантаж. У даному випадку тягар доказування лежить на перевізнику. 



Термін позовної давності по Конвенції КДПГ становить один рік. При умисному заподіянні обов'язків, яке прирівнюється до навмисного делікту, позовна давність становить три роки. У відповідності зі ст.32 Конвенції цей термін починає текти:

а) у випадку часткової втрати, пошкодження або затримки доставки з дати доставки;

б) у разі повної загибелі - з тринадцятого дня після закінчення періоду, узгодженого або, якщо обмежувальний строк не встановлений, з 60-го дня від дати прийняття товарів перевізником;

в) у всіх інших випадках - після закінчення 3-х місяців після укладення договору. 


Якщо перевізників декілька, позивач повинен сповістити того, яким він має намір пред'явити позов. 

Вимоги, термін позовної давності по яких минув, не можуть бути пред'явлені у вигляді зустрічного позову чи заперечення. 

Проблеми правового регулювання міжнародних автомобільних перевезень у загальній формі зачіпаються у двосторонніх договорах України з іноземними державами. 

Міжнародні автомобільні перевезення -перевезення транспортним засобом вантажів чи пасажирів за межі території України або на територію України, а також перевезення транспортним засобом вантажів або пасажирів транзитом через територію України. До такого перевезення відноситься проїзд навантаженого або не завантаженого транспортного засобу, що належить українському перевізнику, з території України на територію іноземної держави і назад, або на територію України транзитом через територію іноземної держави, або з території однієї іноземної держави на територію іншої іноземної держави транзитом через територію України, а також проїзд навантаженого кошти, що належить іноземному перевізнику, на територію України і назад, або транзитом через територію України. 



Міжнародні автомобільні перевезення іноземними перевізниками по території України здійснюються відповідно за українськіими дозволами та багатосторонніми дозволами. Порядок видачі дозволів визначається Кабінетом Міністрів України. 

Забороняються перевезення вантажів і пасажирів транспортними засобами, що належать іноземним перевізникам, у тому числі тимчасово ввезеними ними на територію України, між пунктами, розташованими на території України. 

Українські перевізники допускаються до міжнародних автомобільних перевезень за наявності ліцензій на цей вид діяльності. 

Міжнародні залізничні перевезення


Залізничний транспорт здатний перевозити різні вантажі і виконувати масові перевезення вантажів і пасажирів, перевезення мають низьку собівартість. Одним з основних договорів щодо регламентації залізничних перевезень є Угода про міжнародні перевезення (КОТІФ) 1980 р. Воно заснувало Організацію міжнародного залізничного транспорту. У КОТІФ передбачені граничні строки доставки вантажів. Наприклад, загальні терміни доставки вантажів складають для вантажів великою швидкістю - 40 км, а для вантажів малої швидкістю - 300 км за добу. 

Угода 1980 визначає граничний розмір відповідальності залізниць у разі незбереження вантажів, що перевозяться у розрахункових одиницях МВФ - "спеціальних правах запозичення" (17 СПЗ, або 51 старий золотий франк на 1 кг ваги брутто). 

Україна є учасницею Угоди про міжнародне залізничне сполучення (СМГС) 1951 р. (переглянуте в 1992 г). Воно встановлює пряме міжнародне сполучення для перевезень вантажів між залізницями Албанії, Болгарії, Китаю, КНДР, Монголії, Польщі, Румунії, Росії та ряду інших країн. 

Відповідно до ст.7 Угоди перевезення вантажів оформляється накладною. Накладна складається з 3 аркушів: оригінал накладної, лист видачі вантажу; лист повідомлення про прибуття вантажу. Відправник повинен оголосити в накладній цінність ряду вантажів при пред'явленні їх до перевезення. Залізниця не зобов'язана перевіряти правильність і достатність документів, доданих відправником до накладної. При неправильному, неповному і неточному вказівці у накладній відомостей і заяв з відправника стягується штраф у п'ятикратному розмірі провізної плати. У разі перевантаження вагону понад його максимальної вантажопідйомності відправник сплачує штраф у п'ятикратному розмірі провізної плати. 

Угода визначає терміни доставки вантажів великою швидкістю і малою швидкістю. Ці строки продовжуються на час затримки для виконання митних та інших правил; перерви в повідомленні, що сталося не з вини залізниці і тимчасово перешкоджає початку або продовження перевезення; затримки, що сталася в результаті зміни договору перевезення. 

Після прибуття вантажу на станцію призначення залізниця зобов'язана видати вантаж, оригінал накладної та лист повідомлення про прибуття вантажу одержувачу. 

Залізниця має скласти комерційний акт, якщо під час перевезення або видачі вантажу вона робить перевірку стану вантажу, його маси або кількості місць і якщо при цьому буде встановлена ​​повна або часткова втрата вантажу, недостача маси, відсутність накладної і т.д. 

Право зміни договору перевезення належить відправнику і одержувачу. Відправник може зробити наступні зміни договору перевезення:

а) взяти вантаж зі станції відправника,

б) змінити станцію призначення;

в) змінити одержувача вантажу;

г) повернути вантаж на станцію відправлення.

Одержувач має право змінити станцію призначення вантажу в межах країни призначення; змінити одержувача вантажу. Однак зміна договору перевезення, яке призведе до поділу вантажу на частини, не допускається. До Угоди прикладена зразок форми зміни договору перевезення. 


Залізниця, яка прийняла вантаж до перевезення за накладною СМГС, відповідальна за виконання договору перевезення на всьому шляху проходження вантажу до видачі його на станцію призначення. Кожна наступна залізниця, беручи до перевезення вантаж разом з накладною, вступає тим самим в цей договір перевезення і приймає на себе виникають по ньому зобов'язання. 

Залізниця відповідальна за прострочення в доставці вантажу і за збитки, які виникли внаслідок повної або часткової втрати, недостачі маси, пошкодження, псування або часткової втрати, недостачі маси, пошкодження, псування або зниження якості вантажу з інших причин за час з моменту прийняття вантажу до перевезення до видачі його на станції призначення. 

Залізниця звільняється від відповідальності за повну або часткову втрату вантажу, зменшення маси, пошкодження, псування або зниження з інших причин якості вантажу, якщо вони, наприклад, відбулися: а) внаслідок обставин, які залізниця не могла запобігти та усунення яких від неї не залежало, б) внаслідок неналежної якості вантажу при його прийманні до перевезення на станції відправлення або внаслідок особливих природних властивостей вантажу, що викликали його самозаймання, поломку, іржу, внутрішню псування і т.д., в) з вини відправника або одержувача або внаслідок їх вимог , в силу яких не можна покласти провину на залізну дорогу. 

У відношенні вантажів, які внаслідок своїх особливих природних властивостей схильні убутку маси при перевезенні, залізниця не несе відповідальності незалежно від пройденого вантажем відстані за ту частину недостачі маси вантажу, що не перевищує встановлених у ст.24 Угоди норм. 

Угода докладно регламентує порядок і розміри відшкодування за прострочення доставки вантажу, зниження якості вантажу, а також при повній або частковій втраті вантажу (ст.25-27). Виплата сум відшкодувань і штрафів здійснюється у валюті тієї країни, залізниця якої проводить виплату цих сум. 

Претензії та позови за договором перевезення можуть бути заявлені протягом 9 місяців, за винятком претензій і позовів про прострочення в доставці вантажу, для пред'явлення, яких встановлено 2-місячний термін. 

Україна уклала велику кількість двосторонніх договорів з питань регламентації залізничних перевезень. У них вирішуються питання координації залізничних перевезень та особливості правового регулювання діяльності підприємств, установ та організацій залізничного транспорту. 


Договір "змішаної" перевезення вантажів


Міжнародна змішана перевезення означає перевезення вантажів, щонайменше, двома різними видами транспорту на підставі договору змішаного перевезення з місця в одній країні, де вантажі надходять у відання оператора змішаного перевезення, до обумовленого місця доставки в іншій країні. 

Головним організатором змішаного перевезення вантажу є оператор. Він об'єднує у собі риси експедитора і перевізника. Оператором є будь-яка особа, яка від власного імені або через іншу діє від його імені особа укладає договір змішаного перевезення і виступає як сторона договору, а не як агент, або від імені вантажовідправника чи перевізників, що беруть участь в операціях змішаного перевезення, і приймає на себе відповідальність за невиконання договору. При змішаній перевезення правовідносини між вантажовласником і перевізниками не виникають. У цьому полягає основна відмінність змішаного перевезення від прямого перевезення вантажів. Нарешті, при даній схемі перевезень відповідальність оператора визначається одноманітно (в основному, тільки за провину). 

Основними міжнародно-правовими документами, що визначають права і обов'язки сторін за змішаною перевезення вантажів, є Угода про міжнародне прямому змішаному залізнично-водному вантажне сполучення (МЖВС) 1959 р., Конвенція ООН про міжнародні змішані перевезення вантажів 1980 р., Уніфіковані правила про документ змішаної перевезення МТП 1973 р., а також відповідні проформи документів БМКО, МТП, Фіата та інших міжнародних неурядових організацій. 

Коли вантажі приймаються оператором змішаного перевезення у своє ведення, він видає документ змішаного перевезення, який за вибором вантажовідправника може бути оборотним чи необоротних. Такий документ підписується оператором або уповноваженою ним особою. Підпис на документі може бути зроблена від руки, надрукована у вигляді факсиміле, перфорована, поставлений за допомогою штампа, у вигляді символів або за допомогою будь-яких інших механічних чи електронних засобів, якщо це не суперечить закону країни, в якій видається документ змішаного перевезення. 

Якщо документ змішаного перевезення видається як оборотний, то він повинен бути складений у вигляді ордерного документа або документа на пред'явника. Якщо ж він складений у вигляді документа на пред'явника, він передається без передавальної відомості. 

У випадку, коли документ змішаного перевезення видається як необоротний, в ньому має бути вказаний відправник вантажу. 

Конвенція докладно визначає зміст документа змішаного перевезення. Він повинен містити наступні дані: загальний характер вантажу основні марки, необхідні для ідентифікації вантажу; зовнішній стан вантажу; найменування та місцезнаходження основного комерційного підприємства оператора змішаного перевезення; найменування вантажовідправника і вантажоодержувача, місце і дата прийняття операторів вантажу в своє відання; місце і дата видачі документа змішаного перевезення. 

Відповідальність оператора змішаного перевезення за вантаж охоплює період з моменту прийняття ним вантажу в своє відання до моменту видачі вантажу. Оператор несе відповідальність за збиток, що є результатом втрати або пошкодження вантажу, а також затримки у доставці, якщо обставини, що викликали втрату, пошкодження або затримку в доставці, мали місце в той час, коли вантаж перебував у його віданні. Якщо вантаж не був доставлений протягом 90 календарних днів після закінчення терміну доставки, то вантаж може вважатися втраченим. 

Будь-який позов у ​​зв'язку з міжнародною змішаним перевезенням погашається давністю, якщо судове чи арбітражне розгляд не було розпочато протягом двох років. 

Отже, під міжнародним перевезенням розуміється перевезення вантажів і пасажирів між двома і більше державами, що виконується на умовах, які встановлені укладеними цими державами міжнародних угод. 

Перевезення вантажів і пасажирів здійснюються залізничним, автомобільним, повітряним та морським транспортом. 

Характерною особливістю правового регулювання у цій сфері є те, що основні питання перевезень вирішуються в міжнародних угодах (транспортних конвенціях), що містять уніфіковані норми, однаково визначають умови міжнародних перевезень вантажів і пасажирів. 

Зазвичай такі угоди містять вимоги до перевізної документації, визначають порядок прийому вантажу до перевезення і видачу його в пункті призначення, умови відповідальності перевізника, процедуру пред'явлення до перевізника претензій та позовів. При відсутності однакових матеріально-правових норм звертаються до норм національного права згідно з колізійними нормами транспортних конвенцій або національного законодавства. 



Особливість договору міжнародного перевезення полягає в тому, що в ході його виконання відповідні матеріально-правові норми застосовуються на підставі різних колізійних принципів. 


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка