Робоча програма навчальної дисципліни пп с/к «Права людини у сфері кримінальної юстиції»




Сторінка2/3
Дата конвертації28.11.2017
Розмір0,62 Mb.
1   2   3

Поточний контроль проводиться з метою перевірки рівня підготовленості студентів до виконання конкретної роботи, а також отримання оперативної інформації щодо якості засвоєння навчального матеріалу, керування навчальним процесом й вдосконалення методики проведення занять, а також стимулювання самостійної роботи студентів. Він здійснюється під час проведення практичних занять.

Бали за поточний контроль з дисципліни дорівнюють середньо-виведеній оцінці поточної успішності студента (тобто оцінка складається з оцінок, одержаних під час практичних занять, які додаються і діляться на кількісний показник оцінок).

Поточний контроль успішності студента оцінюється за п’ятибальною шкалою. Якщо студент жодного разу не відповідав на практичних заняттях та за відповідний поточний контроль не має ніякої оцінки, то на цій підставі він не може бути допущеним до складання іспитів та заліків.

Підсумковий контроль потрібен щодо визначення результатів навчання на певному кваліфікаційному рівні або на окремих його завершальних етапах (ступеня досягнення навчальної мети з дисципліни, групи дисциплін, або її розділам). Підсумковий контроль включає семестровий контроль та державну атестацію студентів.

Семестровий контроль проводиться у формах семестрового іспиту, семестрового диференційованого заліку або семестрового заліку з конкретної навчальної дисципліни в обсязі навчального матеріалу, визначеного навчальною програмою. Результати семестрового контролю фіксуються в екзаменаційній відомості та заліковій книжці студента.



Заліки є формою перевірки засвоєння студентами навчального матеріалу, виконання курсових робіт, програм практик. Заліки можуть встановлюватися з дисципліни в цілому, або за її розділами. Заліки проводяться усно або письмово.

Заліки приймаються викладачем, який проводить заняття в групі, або тим, хто читає лекції з даної дисципліни. Викладач, як правило, виставляє заліки студентам, ще до початку заліку за результатами поточного контролю.

Результати заліків оцінюються: «зараховано», «не зараховано». Згідно навчальних планів в НУ «ОЮА» захист курсової роботи й практики оцінюється заліком з диференційованою оцінкою. Задовільні оцінки заліків заносять у залікову відомість й залікові книжки студентів. Оцінки «не зараховано», «незадовільно» відмічають тільки у заліковій відомості.

Студент, який отримав при складанні заліку оцінку «не зараховано» або «незадовільно», має право повторно скласти залік з дозволу декана факультету (директора інституту) у встановленому порядку.

Якщо студент повторно не склав залік, він втретє складає залік перед комісією, до складу якої повинні входити не менш, ніж три викладача з кафедри, на якій викладається дисципліна, які призначуються завідувачем кафедрою.

У разі неявки студента на залік, у заліковій відомості робиться відмітка «не з’явився», яка завіряється підписом викладача.

Студент, який не з’явився на залік без поважної причини , вважається невстигаючим й підлягає відрахуванню з академії або йому дозволяється скласти залік у порядку ліквідації академічної заборгованості.

Семестровий іспит – це форма підсумкового контролю засвоєння студентами теоретичного та практичного матеріалу з окремої навчальної дисципліни за семестр, що проводиться як контрольний захід.

Проведення семестрових іспитів має мету перевірити й оцінити навчальну роботу студентів, рівень отриманих ними знань та вміння користуватися цими знаннями під час рішення практичних завдань. Іспити проводяться в період екзаменаційних сесій.

Студенти допускаються до семестрових іспитів за умов, що вони склали всі семестрові заліки з дисциплін, передбачених у поточному семестрі й захистили курсову роботу.

На семестровий іспит студент приходить з заліковою книжкою, яку пред’являє викладачу на початку іспиту.

Семестровий іспит приймається, як правило, лектором даного потоку. Форма проведення семестрового іспиту (усна чи письмова) визначається кафедрою й затверджується деканом факультету.

Результати семестрового іспиту оцінюються згідно з чотирибальною системою оцінювання: «відмінно», «добре», «задовільно» та «незадовільно». Задовільна оцінка заноситься у екзаменаційну відомість й в залікову книжку студента, а незадовільна – тільки у відомість. Екзаменаційні відомості складаються в одному екземплярі, підписуються деканом факультету; після складання іспитів остаточно оформлюються, одразу ж здаються до деканату та зберігаються там як документи строгої звітності до закінчення студентами академії, після чого вони здаються на зберігання до архіву як документи постійного зберігання.

Оцінка оголошуется студенту одразу ж після закінчення відповіді.

Студент, який отримав на семестровому іспиті оцінку «незадовільно», має право повторно скласти іспит з дозволу декана факультету у встановленому порядку.

Якщо студент повторно отримав оцінку «незадовільно» при складанні семестрового іспиту, за його бажанням він може бути допущений деканом факультету до складання семестрового іспиту у третій раз. Втретє студент складає семестровий іспит перед комісією, до складу якої повинні входити не менш, ніж три викладача на чолі з завідувачем кафедрою, на якій викладається дисципліна, які призначуються деканом факультету.

У разі неявки студента на семестровий іспит в екзаменаційній відомості робиться відмітка «не з’явився», яка завіряється підписом викладача.



Викладач має право виставити студенту оцінку до початку семестрового іспиту за результатами його участі у практичних занять, конференціях або інших видах навчальних занять з даної дисципліни, але не нижче «добре». Для цього він на початку екзаменаційної сесії доповідає на засіданні кафедри про результати поточного контролю і на підставі цього виноситься рішення кафедри щодо того, хто з студентів може отримати семестровий іспит за результатами поточного контролю.

Державна атестація студентів проводиться після виконання ними всіх вимог навчальних планів й програм навчання. При проведенні державної атестації перевіряється відповідність рівня та якості підготовки студентів кваліфікаційним вимогам, ступінь засвоєння ними програм навчання. При цьому перевіряються як теоретичні знання, так й практичні навички випускників відповідно до отриманої спеціальності й кваліфікації. Державна атестація випускників складається з двох державних іспитів - з теорії держави та права та зі спеціальності й захисту кваліфікаційної (дипломної або магістерської) роботи.

Підсумковий контроль у формі заліку за наступним списком питань :

  1. Генезис концепції прав людини: до й після Другої світової війни

  2. Універсальна концепція прав людину й культурний релятивізм

  3. Співвідношення міжнародно-правових стандартів прав людини й національного права

  4. Покоління прав людини.

  5. Негативні права й позитивні зобов'язання

  6. Поняття й класифікація міжнародно-правових стандартів прав людини

  7. Універсальні й регіональні міжнародно-правові стандарти прав людини: загальна характеристика

  8. Роль Організації Об'єднаних Націй у формуванні міжнародно-правових стандартів прав людини.

  9. Загальна декларація прав людини як джерело універсальних міжнародно-правових стандартів прав людини в сфері карного правосуддя.

  10. Міжнародний пакт про цивільні й політичні права (1966) про стандарти прав людини в області карного правосуддя про права людини в сфері карного правосуддя.

  11. Комітет ООН по правах людини. Перший факультативний протокол до Міжнародного пакту про цивільні й політичні права: порядок розгляду індивідуальних повідомлень.

  12. Конвенція проти катувань і інших жорстоких, нелюдських, або принижуюче достоїнство видів обігу й покарання. Комітет проти катувань

  13. Стандарти прав людини в сфері карного правосуддя, прийняті в системі ООН.

  14. Захист прав людини в рамках Ради Європи: загальна характеристика

  15. Європейська конвенція захисту прав людини й основних воль як джерело формування європейських стандартів прав людини в сфері кримінального правосуддя

  16. Інтереси суспільства й права людини в Європейській конвенції по правах людини

  17. Європейський суд по правах людини: порядок обігу й функції

  18. Право Ради Європи: поняття й проблеми імплементації в Україні

  19. Європейська конвенція по попередженню катувань і нелюдського або принижуюче достоїнство поводження й покарання (1987), організація й діяльність Комітету з попередження катувань і нелюдського або принижуюче достоїнство поводження й покарання, створеного на її основі.

  20. Поняття права на життя. Заборона незаконних, довільних і сумарних страт. Зникнення.

  21. Стаття 6 Міжнародного пакту про цивільні й політичні права (1966) і Другий Факультативний протокол

  22. Стаття 2 Європейської конвенції про права людини

  23. Захист індивіда від будь-якого довільного позбавлення життя державою, у тому числі органами безпеки й поліцією

  24. Заборона будь-якого застосування владою необов'язкової сили, що приводить до позбавлення життя. Застосування сили, що приводить до позбавлення життя, для здійснення законного арешту або запобігання втечі особи, затриманого на законних підставах

  25. Поняття «абсолютно необхідного» застосування чинності, строго розмірної досягненню цілей. Справа McCann v UK (1995)

  26. Законодавство України, що регламентує застосування зброї органами правопорядку.

  27. Страта в контексті права на життя. Права осіб, присуджених до страти. Міри, що гарантують захист прав тих, хто присуджений до страти (схвалені резолюцією 1984/50 Економічної й Соціальної Ради ООН від 25 травня 1984 року

  28. Кодекс поводження посадових осіб по підтримці правопорядку (прийнятий резолюцією 34/169 Генеральної Асамблеї ООН від 17 грудня 1979 року)

  29. Принципи ефективного попередження й розслідування незаконних, довільних і сумарних страт (Рекомендовані Резолюцією 1989/65 Економічної й Соціальної Ради ООН від 24 травня 1989 року)

  30. Поняття права на волю й особисту недоторканність.

  31. Поняття довільного й незаконного арешту й затримки. Міжнародний Пакт про цивільні й політичні права, стаття 9 (1)

  32. Стаття 5 Європейської конвенції прав і основних воль людини: загальна характеристика

  33. Поняття арешту й позбавлення волі в контексті Європейської конвенції прав людини й національного законодавства України

  34. Припустимі випадки позбавлення волі в порядку карного судочинства

  35. Право бути сповіщеним про причини арешту й будь-яких пропонованих обвинувачень

  36. Процесуальні міри захисту, що стосуються індивідів, підданих попередній затримці

  37. Право на судовий розгляд протягом розумного строку або на звільнення до суду

  38. Поняття «розумного строку».

  39. Право перевіряти в суді законність арешту або затримки (habeas corpus)

  40. Компенсація за незаконний арешт або затримку.

  41. Загальні положення. Катування й інше жорстоке, нелюдські або принижуюче достоїнство види поводження й покарання: питання ступеня поводження.

  42. Неприпустимість катувань як засобу одержання доказів на стадії д розслідування.

  43. Жорстоке, нелюдське й принижуюче достоїнство види поводження й покарання.

  44. Безпідставна жорстокість і принизливий обіг з боку поліції, заподіювані під час арешту й утримання під вартою, а також особистому обшуку

  45. Право осіб, позбавлених волі, на гуманний обіг і повагу достоїнства, властивої людської особистості.

  46. Страта в контексті права на захист від катувань і інше жорстоке, нелюдських або принижуюче достоїнство видів поводження й покарання. Затримка виконання смертного вироку.

  47. Стаття 3 Європейської конвенції про захист прав і основних воль людини: загальна характеристика.

  48. Європейська конвенція по попередженню катувань і нелюдського або принижуюче достоїнство обігу або покарання (Страсбург, 4 листопада 1993 р.)

  49. Конвенція проти катувань і інше жорстоке, нелюдських або принижуюче достоїнство видів поводження й покарання, затверджена резолюцією 39/46 Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1984 року

  50. Право не піддаватися довільному або незаконному втручанню в приватне життя, довільним або незаконним зазіханням на недоторканність житла або таємницю кореспонденції.

  51. Визначення поняття «приватне життя», «невтручання в приватне життя» і «повага приватного життя». Обмеження права на приватне життя в порядку ккриминально- процесуальної й оперативно-розшукової діяльності правоохоронних органів.

  52. Право на недоторканність житла від необґрунтованих обшуків. Поняття «необґрунтованого обшуку».

  53. Оцінка доказів, отриманих у результаті необґрунтованого обшуку.

  54. Право на повагу таємниці кореспонденції. Спостереження й збір даних. Прослуховування телефонних розмов.

  55. Контроль над кореспонденцією ув'язнених.

  56. Поняття права на правосуддя.

  57. Стаття 6 Європейської конвенції про захист прав і основних воль людини

  58. Міжнародний пакт про цивільні й політичні права про право на справедливий судовий розгляд

  59. Незалежний і безсторонній суд, створений на підставі закону.

  60. Справедливість: загальні положення. Концепція справедливого судового розгляду.

  61. Принцип рівності вихідних умов.

  62. Доступ у суд. Визначення кримінального обвинувачення.

  63. Публічний розгляд справи. Розумний строк.

  64. Презумпція невинності: право обвинувачуваного вважатися невинним, поки його винність не буде доведена відповідно до закону.

  65. Право обвинувачуваного «бути негайно й докладно сповіщеним на зрозумілому йому мові про характер і підставу пред'явленого йому обвинувачення».

  66. Право обвинувачуваного захищати себе особисто або за допомогою обраного їм самим захисника.

  67. Право мати достатній час і можливість для підготовки свого захисту.

  68. Роль захисника в кримінальному судочинстві. Право на безкоштовне надання захисника.

  69. Ефективна допомога захисника й заочне судочинство. Конфіденційне спілкування із захисником.

  70. Право обвинувачуваного допитувати свідків, що показують проти нього, або а також на виклик і допит свідків на його користь.

  71. Право обвинувачуваного користуватися безкоштовною допомогою перекладача, якщо він не розуміє мови, використовуваного в суді, або не говорить на цій мові.

  72. Європейська конвенція про захист прав і основних воль людини про поводження з особами, позбавленими волі

  73. Мінімальні стандартні правила обігу з ув´язненими (ООН) і Європейські пенітенціарні правила як джерело міжнародно-правових стандартів у сфері обігу із правопорушниками

  74. Рекомендації Комітету Ради Міністрів Європи в контексті Європейських пенітенціарних правил

  75. Міжнародні стандарти керування пенітенціарними установами

  76. Права ув'язнених у контексті міжнародно-правових стандартів: утримування, порівняльна характеристика, припустимі обмеження

  77. Міжнародні принципи обігу з укладеними (Резолюція 45/111 Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1990 р.)

  78. Недопущення дискримінації у всіх її формах

  79. Вимоги до умов утримування ув'язнених

  80. Медичне обслуговування ув'язнених

  81. Дисциплінарні покарання ув'язнених

  82. Праця ув'язнених

  83. Забезпечення прав підслідних ув'язнених

  84. Захист прав людини в процедурі міжнародної екстрадиції.

  85. Міжнародно-правовий механізм захисту видаваної особи від переслідувань і неправомірного обігу з боку запитуючої держави.

  86. Гарантії дотримання прав людини при здійсненні процедури екстрадиції як міжнародно-правова й внутрішньодержавна проблема.

  87. Імперативні й факультативні підстави для відмови у видачі.

  88. Принцип невидачі осіб, що зробили політичні правопорушення. Поняття «політичного злочину» у міжнародному екстрадиційному праві.

  89. Захист прав людини, підданого арешту з метою видачі.

  90. Тероризм і права людини.

  91. Принципи міжнародного співробітництва відносно виявлення, арешту, видачі й покарання осіб, обвинувачуваних у злочинах проти людства.

  92. Роль міжнародної карної юстиції в міжнародній системі захисту прав людини.

  93. Міжнародні карні трибунали аdhос і право на справедливий і безсторонній суд, створений на підставі закону.

  94. Питання консульського захисту громадян за рубежем.


10. Шкала оцінювання

10.1. Критерії національної шкали
На оцінку «відмінно» (5 балів) - заслуговує повна, правильна і точна відповідь студента, яка свідчить про те, що він володіє навчальним матеріалом, термінами, може чітко висловлювати свою думку, порівнювати, робити логічні висновки, що крім матеріалу, яким студент оволодів у процесі вивчення навчальної дисципліни, що окрім матеріалів підручнику, він використовував додаткові матеріали: нормативно-правові акти, монографічну та іншу літературу.

На оцінку «добре» (4 бали) - заслуговує повна і правильна відповідь, яка вказує на те, що студент взагалі володіє навчальним матеріалом, термінами, може висловити свою думку, зробити порівняльний аналіз, логічні висновки, але його знання, в основному, базуються на матеріалах підручнику або навчального посібнику.

На оцінку «задовільно» (3 бали) - заслуговує правильна, але неповна відповідь, яка свідчить про те, що студент вивчав матеріал, але не може логічно та повно висловити свою думку, з будь-яких умов не може зробити порівняльного аналізу, що знання його носять обмежений рамками підручнику матеріал.

На оцінку «незадовільно» (2 бали) - заслуговує відповідь, яка є неправильною та неповною, свідчить про те, що студент не розуміє значення термінів, не може ними апелювати.

На оцінку «незадовільно» (1 бал) – заслуговує відсутність відповіді студента на поставлене запитання, або відсутність без поважних причин самого студента під час проведення поточного або підсумкового контролів.

10.2. Шкала оцінювання: національна та ECTS


Сума балів за всі види навчальної діяльності

Оцінка ECTS

Оцінка за національною шкалою

для екзамену, курсового проекту (роботи), практики

для заліку

90 – 100

А

відмінно

зараховано

82-89

В

добре

74-81

С

64-73

D

задовільно

60-63

Е

35-59

FX

незадовільно з можливістю повторного складання

не зараховано з можливістю повторного складання

0-34

F

незадовільно з обов’язковим повторним вивченням дисципліни

не зараховано з обов’язковим повторним вивченням дисципліни

11. Методичне забезпечення

1. Конспект лекцій із спецкурсу «Міжнародно-правові стандарти прав людини у сфері кримінальної юстиції».



2. Плани практичних занять із спецкурсу «Міжнародно-правові стандарти прав людини у сфері кримінальної юстиції».

12. Рекомендована література
Базова

  1. Великая хартия вольностей (Magna Carta) 1215 г.

  2. Всеобщая декларация прав человека

  3. Декларация о защите всех лиц от пыток и других жестоких, бесчеловечных или унижающих достоинство видов обращения или наказания.

  4. Директива ЕС 95/46 EG

  5. Директива ЕС 97/66 EG

  6. Документы ООН. Экономический и Социальный Совет // Регистрационный номер E/CN.4/1997 /37.

  7. Европейская Конвенция о защите прав и основных свобод человека

  8. Европейская конвенция о защите прав человека и основных свобод / Издание Совета Европы, Страсбург, 1992. — С.1-78.

  9. Европейская конвенция о защите прав человека и основных свобод, ст. 1 –3 , 5 – 8, 13, 14, и дополнительные протоколы к ней

  10. Европейская конвенция по предупреждению пыток и бесчеловечного или унижающего достоинство обращения и наказания

  11. Европейские Пенитенциарные Правила / Издание Совета Европы, 1996.

  12. Европейские тюремные правила, 1987 г.

  13. Кодекс поведения должностных лиц по поддержанию правопорядка: Принят резолюцией 34/169 Генеральной Ассамблеи ООН от 17 декабря 1979 года (ст. 5)

  14. Комитет ООН по правам человека. Замечания общего порядка No. 8, 21.

  15. Конвенция Организации Объединенных Наций против транснациональной организованной преступности, Принята резолюцией 55/25 Генеральной Ассамблеи от 15 ноября 2000 года

  16. Конвенция против пыток и других жестоких, бесчеловечных или унижающих достоинство видов обращения и наказания: Утверждена резолюцией 39/46 Генеральной Ассам­блеи ООН от 10 декабря 1984 года

  17. Конституція України. Прийнята на V сесії Верховної Ради Україны 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Раді України.- 1996. - № 30.

  18. Международные принципы обращения с заключенными, Утверждены Резолюцией 45/111 Генеральной Ассамблеи ООН от 14 декабря 1990 г.

  19. Международный Пакт о гражданских и политических правах

  20. Минимальные стандартные правила ООН в отношении мер, не связанные с лишением свободы (Токийские правила)

  21. Нормы и принципы ООН в области предупреждения преступности и уголовного правосудия. Осуществление и приоритеты для будущей выработки стандартов // Сборник стандартов и норм ООН в области предупреждения преступности и уголовного правосудия. — Вена, 1991

  22. О ратификации Конвенции о защите прав и основных свобод человека 1950 года, Первого протокола и протоколов № 2, 4, 7 к Конвенции: Закон Украины от 17 июля 1997 года // Ведомости ВС, 1997. - № 40 (п. 4).

  23. Первый факультативный протокол к Международному пакту о гражданских и политических правах

  24. Положення про Національне центральне бюро Інтерполу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1993 року N 220

  25. Пояснительная записка к Европейским Пенитенциарным Правилам // В кн.: Защита прав человека — и борьба с преступностью. Документы Совета Европы. — М.: Иэд-во «Спарк», 1998. — С.227-264.

  26. Про Засади державної політики України в галузі прав людини: Постанова Верховної Ради України// Голос України.— 25 черв. 1999 p.— № 115

  27. Про інформацію: Закон України від 2 жовтня 1992 року N 2657-XII // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1992. - N 48. - ст.650. (Ст.ст. 9, 23, 32, 37, 43, 47).

  28. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого 1992 року N 2135-XII // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, N 22, ст.303. (Ст. 9).

  29. Протокол № 4 к ЕКПЧ от 16.09.1963 (Ст. 1,2).

  30. Протокол № 7 к Европейской конвенции о защите прав человека и основных свобод

  31. Резолюции и решения, принятые Генеральной Ассамблеей Организации Объединенных Наций на тридцать четвертой сессии. Нью-Йорк: Изд. ООН, 1980. — С. 315-318.

  32. Резолюция Института международного права об иммунитете глав государств и глав правительств 2001 г.

  33. Рекомендация № R (81) 7 Комитета министров государствам-членам относительно путей облегчения доступа к правосудию, принята Комитетом министров 14.05.1981 года

  34. Римский статут международного уголовного суда (Рим, 17 июля 1998 года)

  35. Свод принципов защиты всех лиц, подвергаемых задержанию или заключению в какой бы то ни было форме: Резолюция 43/173 Генеральной Ассамблеи от 9 декабря 1988 года, приложение

  36. Уголовно-процессуальный кодекс Украины от 28 декабря 1960 года

  37. Устав Международного Уголовного Трибунала по Руанде: Утвержден Советом Безопасности ООН 8 ноября 1994 г. № 9555 // Действующее международное право, т. 1. – С. 759-761.

  38. Устав Международной организации уголовной полиции Интерпола (вступил в силу 13 июня 1956 года, с изменениями по состоянию на 1 января 1986 г.)

  39. Устав ООН, ст. 1,2, 10-16,55-60, 61-66, 73, 75-78

  40. Хартія основних прав Європейського Союзу // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2001. - № 3. – С. 138-147.

1   2   3


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка