Робоча програма навчальної дисципліни с/к Політичні діячі України ХХ ст напряму підготовки 0203 Історія для спеціальності




Скачати 315,25 Kb.
Дата конвертації30.05.2017
Розмір315,25 Kb.



Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
Кафедра історії України

ЗАТВЕРДЖУЮ”

Проректор
_________________________

“____” ____________20___р.



РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

с/к Політичні діячі України ХХ ст.
напряму підготовки 0203 Історія
для спеціальності 6.020302 Історія
спеціалізації історія України
інституту, факультету історичного

Кредитно-модульна система

організації навчального процесу

2012–2017

Робоча програма навчальної дисципліни Політичні діячі України ХХ ст. для студентів за напрямом підготовки Історія, спеціальністю Історія України

“___” __________, 20____. - _____ с.

Розробники: Вінцковський Тарас Степанович, кандидат історичних наук, доцент, доцент кафедри історії України

Робоча програма затверджена на засіданні кафедри (циклової, предметної комісії)_______

_____________________________________________________________________________

Протокол № ___ від “___” ______________ 20__ р.

Завідувач кафедрою (циклової, предметної комісії) _____________________

_______________ (Хмарський В. М.)

(підпис) (прізвище та ініціали)

“___” __________ 20___ р

Схвалено методичною комісією за напрямом підготовки

(спеціальністю) Історія

(шифр, назва)
Протокол № ___ від “___” ______________ 20__ р.
“___” _____________ 20__ р. Голова ____________ (Шабашов А. В.)

(підпис) (прізвище та ініціали)

©____________, 20__
1. Опис навчальної дисципліни


Найменування показників

Галузь знань, напрям підготовки, освітньо-кваліфікаційний рівень

Характеристика навчальної дисципліни

денна форма навчання

заочна форма навчання

Кількість кредитів – 2

Галузь знань

0203 Історія

(шифр і назва)



Нормативна

Напрям підготовки

6.020302 Історія

(шифр і назва)



Модулів – 2

Спеціальність

(професійне спрямування):



Історія України

Рік підготовки:

Змістових модулів – 2

4-й

-

Індивідуальне

науково-дослідне

завдання___________

(назва)


Семестр

Загальна кількість

годин – 75



8-й

-

Лекції

Тижневих годин для денної форми

навчання:

аудиторних – 4

самостійної роботи студента – 2



Освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр

54 год.

-

Практичні, семінарські

-

-

Лабораторні

-

-

Самостійна робота

17 год.

-

ІНДЗ: 9 год.

Вид контролю: залік


Примітка:

Співвідношення кількості годин аудиторних занять до самостійної і індивідуальної роботи становить:

для денної форми навчання – 2:1

для заочної форми навчання – програмою не передбачено



2. Мета та завдання навчальної дисципліни

Даний спецкурс має на меті вивченя політичних біографій державних, громадських та релігійних діячів України. Він знайомить з особливостями політичної боротьби, хитросплетіннями, простистоянням різних сил, концепцій, партій тощо. Метою спецкурсу є також виявлення ролі особистості в історії України, проекція на події з позиції мікроісторії. Джерелами до вивчення курсу є мемуарна література, законодавчі документи, статті, виступи, промови, наукові монографії.



Завдання. Завдання спецкурсу полягає в тому, щоб розглянути формування особистості, політичних поглядів та діяльності найзнаковіших державних та партійних діячів України в новітній період її історії. А також проаналізувати роль мікроісторії в становленні історичних уявлень студентів, виробленню чітких критеріїв щодо внеску досліджуваних персонажів у вітчизняну та європейську історію.

У результаті вивчення даного курсу студент повинен



знати:

  • необхідний комплекс джерел до курсу;

  • історіографічний доробок з проблематики курсу;

  • основні та актуальні проблеми новітньої історії України крізь призму антропологічного підходу;

  • найважливіші дати, події, терміни пов’язані з проблематикою курсу;

вміти:

  • систематизувати і аналізувати джерельний матеріал курсу;

  • узагальнювати фактичний матеріал, набутий під час лекцій та самостійно опрацьованої літератури до курсу;

  • робити висновки з вивченої теми;

  • формувати навики біоісторичних досліджень.


3. Програма навчальної дисципліни
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1.

ПОЛІТИЧНІ ДІЧІ УКРАЇНИ В ДОМОДЕРНУ ЕПОХУ

Тема 1. Вступ до спецкурсу.

Визначення мети та завдання спеціального курсу. Характеристика основних джерел та літератури. Пробне тестування з метою встановлення загальної підготовки студентів.



Тема 2. І. Франко.

Формування світоглядних принципів під впливом марксистської парадигми. Участь в студентських та літературних товариствах. І. Франко в умовах парламентської боротьби. Діяльність на чолі Русько-української радикальної партії. Переосмислення головних завдань українського політичного руху.



Тема 3. М. Грушевський.

Життєвий та творчий шлях. Політична доктрина. Українська національна ідея в діяльності М. Грушевського. Внесок в концепцію української революції.



Тема 4. Д. Антонович.

Вплив родинного виховання на становлення світоглядних орієнтирів. На чолі студентського руху. Д. Антонович – співзасновник Революційної української партії. Ідеологічні тренди лівого марксиста. Політична діяльність в добу революції.



Тема 5. В. Винниченко.

Біографія. Політичні погляди. Еволюція суспільно-політичних поглядів в добу революції. «Відродження нації» – як джерело до історії України. Життя в еміграції.



Тема 6. С. Петлюра.

Місце С. Петлюри в українській історії. Шлях до політичної діяльності. На чолі Директорії УНР. Симон Петлюра і єврейство. Ставлення до проблем Галичини.



Тема 7. П. Скоропадський.

Соціально-політичний портрет. Від військового до політика. Робітнича політика гетьмана. Український козацький рух в еміграції. Характеристика світогляду у міжвоєнну добу.



Тема 8. В. Липинський.

Штрихи до політичного портрету. Консерватизм – як основа української монархії. Життя в еміграції. В. Липинський про П. Скоропадського.



Тема 9. Х. Раковський. Г. Петровський.

Х. Раковський на чолі Раднаркому УСРР. Х. Раковський проти Й. Сталіна. Діяльність Г. Петровського в ІV Державній Думі. Місце Х. Раковського та Г. Петровського в політичній боротьбі 20-30-х років.



Тема 10. М. Скрипник. О. Шумський.

Політична біографія М. Скрипника. Національне питання у житті й творчості М. Скрипника. На чолі Народного комісаріату освіти. Теоретичні проблеми українізації у спадщині О. Шумського.


ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2.

УКРАЇНСЬКІ ДЕРЖАВНІ ТА ПОЛІТИЧНІ ДІЯЧІ В УМОВАХ ТОТАЛІТАРНОГО РЕЖИМУ ТА ПОСТТОТАЛІТАРНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ

Тема 11. Є. Коновалець.

Біографія. Військовий діяч УСС. Політичний організатор. ОУН в житті Є. Коновальця.



Тема 12. С. Бандера.

Життєвий шлях. Націоналістична концепція С. Бандери. Внутрішньоорганізаційні дискусії другої половини 1940-х рр. Вбивство С. Бандери.



Тема 13. Церковні діячі першої половини ХХ ст.

І. Огієнко – політик, теоретик, теолог. Сторінки політичної біографії. Державотворчі концепції І. Огієнка. А. Шептицький на чолі УГКЦ. Місце його в українській історії.



Тема 14. М. Хрущов.

Біографія. М. Хрущов на Україні. Політичні ідеї. Роль М. Хрущова у вітчизняній історії.



Тема 15. О. Кириченко. М. Підгорний.

Біографічні дані. Роль М. Хрущова у сходженні О. Кириченка до вершин влади.На чолі КПУ. Робота у Москві. М. Підгорний – представник “харківського клану” у партійній еліті України. Його позиція під час зміни влади у Москві в 1964 р.



Тема 16. П. Шелест.

Життєвий шлях. Виразник українського “автономізму” чи волі Москви в Україні? П. Шелест у вітчизняній історіографії.



Тема 17. В. Щербицький.

Політичний портрет. Останні роки на чолі УРСР “Правда та плітки” про В. Щербицького у рефлексіях його сучасників.



Тема 18. Президенти України Л. Кравчук і Л. Кучма.

Штрихи до політичного портрета Л. Кравчука. Еволюція суспільно-політичних поглядів. Концепція п’яти “Д” – реалії чи мрії. Л. Кравчук про місце України в Європі. Політична діяльність в постпрезидентський період. Біографія Л. Кучми. Діяльність на посаді прем’єр-міністра. Л. Кучма про державну ідеологію. Зовнішньополітична діяльність. Політика щодо церкви в Україні.



Тема 19. В. Чорновіл та Л. Лук’яненко – представники дисидентського руху.

Правозахисна діяльність в 60-70 рр. На чолі УГС. Спільне та відмінне в поглядах в кінці 80-х на початку 90-х рр. Теоретичні засади діяльності. В. Чорновіл на посаді голови НРУ. Повернення Л. Лук’яненка до активної політичної діяльності наприкінці ХХ століття.


3. Структура навчальної дисципліни

<...>

Тема 16. П. Шелест

2

2

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

Тема 17. В. Щербицький

2

2

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

Тема 18. Президенти України Л. Кравчук і Л. Кучма

6

4

-

-

-

2

-

-

-

-

-

-

Тема 19. В. Чорновіл та Л. Лук’яненко – представники дисидентського руху

5

4

-

-

-

1

-

-

-

-

-

-

Разом за змістовим модулем 2

31

24

-

-

-

7

-

-

-

-

-

-

ІНДЗ

9

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

Усього годин

80

54

-

-

-

17

-

-

-

-

-

-


5. Теми семінарських занять

Семінарські заняття навчальною програмою не передбачені



6. Теми практичних занять

Практичні заняття навчальною програмою не передбачені


7. Теми лабораторних занять

Лабораторні заняття навчальною програмою не передбачені


8. Самостійна робота

Самостійна робота студентів зорієнтована, здебільшого, на модульно-рейтингову систему оцінювання знань. Вона є складовим елементом університетської освіти та закономірним продовженням аудиторної роботи викладача і студентів.

Формою організації самостійної роботи студентів є виконання наступних завдань:


  • опанування студентами додаткової літератури в межах курсу,

  • рецензування наукових видань,

  • самостійна робота для підготовки рефератів,

  • моделювання альтернатив історичного розвитку,

  • виконання індивідуальної практичної роботи по підготовці до контрольного завдання.

<...>
9. Індивідуальне навчально-дослідне завдання

Індивідуальна робота з викладачем є складовою частиною курсу, має на меті визначення рівня самостійної підготовки студентів до курсу та включає:



  1. Перевірку законспектованої студентами додаткової літератури.

  2. Захист та обговорення зі студентами рефератів.

  3. Перевірка практичної роботи.

Індивідуальне навчально-дослідне завдання виконується у вигляді реферату


Перелік орієнтовних тем рефератів

  1. Політичний портрет М. Порша.

  2. Роль М. Міхновського у суспільно-політичному житті України.

  3. А. Мельник: один з очільників українських націоналістів.

  4. Л. Каганович в системі тоталітарної влади.

  5. С. Косіор на вершині комуністичної організації УСРР.

  6. С. Єфремов: літератор і політик.

  7. В. Чехівський у поєднанні київської та одеської сторінок політичного життя.

  8. І. Мазепа на чолі українського уряду.

  9. М. Лебедь: особливості пошуку “свого” варіанту націоналізму.

  10. Р. Шухевич. Солдат і політик.

  11. В. Липківський та місце УАПЦ в громадсько-політичному житті УСРР.

  12. Н. Махно – політик і революціонер.

  13. Я. Стецько. Прем’єр, який не відбувся.

  14. Президент ЗУНР Є. Петрушевич.

  15. Політичний лідер і духовний наставник Карпатської України А. Волошин.

  16. Д. Донцов між політикою та ідеологією.

  17. Д. Дорошенко – історик чи міністр?

  18. К. Левицький на вершині виконавчої влади.

  19. Г. П’ятаков – перший з перших в КП(б)У.


10. Методи навчання

У ході читання спеціального курсу використовуються різноманітні методи навчання, які притаманні системі вищої академічної освіти. Серед них найтрадиційнішим залишається пояснювально-ілюстративний метод, у межах якого викладач допомагає студентам здобути знання завдяки аудиторній роботі. Основною складовою даного методу є засвоєння теоретичного матеріалу під час прослуховування лекцій, на яких студенти отримають знання, а також демонструють вміння засвоїти матеріал, запропонований викладачем для самостійного опрацювання.

Окрім вищевикладеного методу, використовується метод проблемного викладення. Він допомагає, використовуючи практику активної полеміки, формувати вміння студента критично ставитися до вивченої наукової літератури, заслуханих рефератах і доповідях, лекційного курсу. Викладач, поставивши навчальне завдання, формулює пізнавальну мету, а потім, розкриваючи систему доведень, порівнюючи погляди, різні підходи, показує спосіб розв'язання поставленого завдання. Студенти стають наче свідками і співучасниками наукового пошуку.

Вивчаючи окремі теми, використовується й дослідницький метод, який передбачає організацію активного пошуку розв'язання висунутих пізнавальних завдань, аналізуючи історичні джерела й роблячи самостійні висновки.
11. Методи контролю

<...>
12. Розподіл балів, які отримують студенти

Поточне тестування та самостійна робота

Підсумковий тест (екзамен)

Сума

Змістовий модуль №1

Змістовий модуль №2

45

100

Т1

Т2

Т3

Т4

Т5

Т11

Т12

Т13

Т14

1

Т6

1



1

Т7

1



2

Т8

1



2

Т9

2



2

Т10


2

1

Т15


2

Т19


2

1

Т16


1

1

Т17


1

1

Т18


2



<...>
13. Методичне забезпечення

Методичне забезпечення курсу полягає у використанні лекційного матеріалу, а також навчальних посібників і підручників, які наявні в університетському книгосховищі, або є доступними в інших бібліотеках міста чи на сайтах інтернет-бібліотек. У кафедральній бібліотеці зберігається більша частина наукової літератури і джерел, які пропонуються студентам у нижченаведених додатках.


14. Рекомендована література

Базова

  1. Букач В. М. Политическое руководство Союза ССР и Украинской ССР. – Одесса, 1997. – 34 с.

  2. Верстюк В. Ф., Осташко Т. С. Діячі Української Центральної Ради. – К., 1998. – 255 с.

  3. Головченко В. У боротьбі за вільну Україну (політичний портрет Дмитра Антоновича) // Київська старовина. – 2002. – №3. – С. 142-151.

  4. Горєлов М. Є. Передвісники незалежної України: Історичні розвідки. – К., 1996. – 157 с.

  5. Державні, політичні та громадські діячі України: політичні портрети. Кн. 1. – К., 2002. – 476 с.

  6. Лупандін О. І. Громадсько-політична та державна діяльність Дмитра Дорошенка (до 125-річчя від дня народження) // УІЖ. – 2007. – №3. – С. 36-46.

  7. Заруба В. М. Постаті: Студії з історії України. – Дніпропетровськ, 1993. – Кн. 2. – 261 с.

  8. Золота книга ділової еліти України. У 4-х кн. – К., 2000. – Т.1.: Державні діячі та політики. – 495 с.

  9. Імена України: Біографічний щорічник. – К., 1999. – 504 с.

  10. Історія України в особах: ХІХ – ХХ ст. – К., 1995. – 479 с.

  11. Каганович Л. Памятные записки. – М., 1996. – 570 с.

  12. Кіндзерявий-Пастухів С. Світильники землі української // Вісник АН України. – 1993. – №4. – С. 47-80.

  13. Кульчицький С. Лазар Каганович: слід в Україні // Історія України. – 2000. – №16.

  14. Ляшко А. П. На ступенях власти. Кн. 3. Часть 1. – К., 2001.

  15. Махно Н. Сповідь анархіста. – К., 2008. – 624 с.

  16. Турченко Ф. Микола Міхновський: життя і слава. – Запоріжжя, 2005.

  17. Українська біографістика: Збірник наукових праць. – К., 1996. – Вип.1. – 220 с. 16.

  18. Чобіт Д. Нарцис: Штрихи до політичного портрета В.Медведчука. – К., 2001.

  19. Шаповал Ю. І. Лазар Каганович. – К., 1994. – 40 с.

  20. Шаповал Ю. Україна ХХ ст. Особи та події в контексті важкої історії. – К., 2000.


Допоміжна

До теми 2-3:

  1. Білокінь С. Спомини Михайла Грушевського про Центральну Раду // Розбудова держави. – 1993. – № 1. – С. 8-19.

  2. Верстюк В. Михайло Грушевський: політична публіцистика 1917 року // Український історик. – 2002. – №1-4 (152-155). – С. 280-289.

  3. Верстюк В. Ф. М. С. Грушевський у перший період діяльності Центральної Ради // УІЖ. – 1996. – № 5-6. – С. 37-49.

  4. Винар Л. Михайло Грушевський: історик і будівничий нації: Статті і матеріали. – К., 1995.

  5. Грушевський М. С. Автобіографія // Архіви України. – 1991. – № 1. – С. 16-29.

  6. Грушевський М. С. Конституційне питання й українство в Росії // Хроніка – 2000. – 1998. – Вип. 23/24. – С. 219-229.

  7. Грушевський М. С. На порозі Нової України: Гадки і мрії. – К., 1991. – 121 с.

  8. Грушевський М. Установчі збори чи парламент? // Хроніка 2000. – 1998. – Вип. 23/24. – С. 298–299.

  9. Жуковський А. Політична і публіцистична діяльність М.С. Грушевського на еміграціїї 1919 – 1924 рр. // УІЖ. – 2002. – №1. – С. 96-125.

  10. Михайло Грушевський – науковець і політик у контексті сучасності. – К., 2002.

  11. Пиріг Р. Я. Ідейно-політичні підстави компромісу Михайла Грушевського з більшовицькою владою // УІЖ. – 2006. – №5. – С. 4-19.

  12. Пиріг Р. Я. М. С. Грушевський: між історією і політикою (1924 – 1934 рр.) // УІЖ. – 1991. – № 4, 5, 7-11.

  13. Пристайко В., Шаповал Ю. “…Грушевський зброї не склав” // Віче . – 1996. – № 8. – С. 148-157.

  14. Смолій В. М. С. Грушевський – погляд із сьогодення // Історія України. – 1996. – №8.

  15. Солдатенко В. Ф. Внесок М. С. Грушевського в концепцію української революції // УІЖ. – 1996. – № 5. – С. 3-27.

  16. Трубайчук А. Ф. Совість української державності (Нарис політичної біографії М.С. Грушевського) // Відродження. – 1993. – № 1. – С. 69-72.

  17. Шаповал Ю. І. Загадка смерті Михайла Грушевського // УІЖ. – 2006. – №5. – С. 83-98.


До теми 4-5:

  1. Винниченко В. Відродження нації. У 3-х томах. [Репринтне видання]. – Київ – Відень, 1930.

  2. Винниченко В. Щоденники // Київська старовина. – 2000. – №3-6 ; 2001. – №1-6; 2002. – №1, 3-5.

  3. Винниченко В. З політичної публіцистики // Сучасність. – 2000. – №6. – С. 94-111.

  4. Гусєв В. “А думки все ж таки там, у тій нещасній, бідній, роздертій країні, що зветься Україною” // Історія України. – 2002. – №7, 9.

  5. Кульчицький С. В. Володимир Винниченко: світоглядна еволюція // УІЖ. – 2005. – №4. – С. 47-70.

  6. Кульчицький С. В., Солдатенко В. Ф. Володимир Винниченко. – К., 2005. – 376 с.

  7. Лозинська Л. О. Громадсько-політична діяльність В. К. Винниченка в дореволюційний період. – К. 1999.

  8. Панченко В. Молоді літа Володимира Винниченка // Київ. – 1997. – № 3/4. – С. 143-155.

  9. Панченко В. Повернення Винниченка // Віче. – 1993. – № 2. – С. 131-140.

  10. Панченко В. “Я хочу собою возвеличити українське…” // Березіль. – 1997. – № 11/12.– С. 155-167.

  11. Підан О., Дем’янівська Л. Володимир Винниченко: Життя, діяльність, творчість. – К., 1996.

  12. Річицький А. Володимир Винниченко в літературі й політиці: Збірка статей. – 2-е вид., доп. – Харків, 1930.

  13. Солдатенко В. Ф. Винниченко і Петлюра: політичні портрети революційної доби. – К., 2007. – 621 с.

  14. Солдатенко В. Ф. Докумети ЦК РКП(б) 1920 р. про В. Винниченка // УІЖ. – 2005. – №4. – С. 70-89.

  15. Солдатенко В. Ф. Еволюція суспільно-політичних поглядів В. К. Винниченка в добу української революції // УІЖ. – 1994. – №6. – С. 15-25.

  16. Юренко О. “Нестерпно читати…” // Розбудова держави. – 1995. – № 12. – С. 57-60.


До теми 6:

  1. Білодід О., Панченко В. Павло Скоропадський і Україна. – К., 1997.

  2. Бушак С. Великий будівничий // Київ. – 1998. – №11/12. – С. 153-157.

  3. Вейгман С., Лукашин Ю. Контрразведка последнего гетмана: московский аспект // Зеркало недели. – 1999. – №85.

  4. Гай-Нижник П. Гетьманич Данило Скоропадський (1904-1957) // Київська старовина. – 2002. – №4. – С. 110-125.

  5. Гетьман Павло Скоропадський (1873-1945): Матеріали до бібліографії. – К.,1996. – 54 с.

  6. Гражданская война в России. События, мнения, оценки. – М., 2002.

  7. Єкельчик С. “Я кликав вас під булаву…” // Наука і суспільство. – 1993. – №3-4. – С. 24-28.

  8. Ковальчук М. Гетьман Скоропадський і українське державотворення доби визвольних змагань // Пам’ять століть. – 2002. – №1. – С. 38-53.

  9. Малик Я. Державотворча діяльність Павла Скоропадського // Історія: Третій міжнародний конгрес україністів. – Харків, 1999.

  10. Останній гетьман. – К.,1993.

  11. Папакін Г. Командир першого українського корпусу: (П. Скоропадський) / Історія України. – 2000. – №7-8.

  12. Пеленський Я. Соціально-політичний портрет Павла Скоропадського // Історія в школі України. – 1997. – №4. – С. 42-52.

  13. Пиріг Р. Я., Проданюк Ф. М. Павло Скоропадський: штрихи до політичного портрета // УІЖ. – 1992. – №9. – С. 91-105.

  14. Реєнт О. Павло Скоропадський. – К., 2003. – 304 с.


До теми 7:

  1. Верстюк В. Симон Петлюра і Директорія // Сучасність. – 1997. – № 6. – С. 55-64.

  2. Волковинський В., Солдатенко В. Симон Петлюра // Історія України. – 1998. – №2.

  3. Губар А. Симон Петлюра й український національно-церковний рух у 1917-1926 роках // Пам’ять століть. – 1999. – № 3. – С. 65-78.

  4. Гунчак Т. Симон Петлюра та євреї. – К., 1993. – 47 с.

  5. Дорошенко-Товмацький Б. Симон Петлюра: Життя і діяльність. – К., 2005. – 608 с.

  6. Захарченко П. Симон Петлюра і Павло Скоропадський // Історія України. – 1999. – № 8.

  7. Збірник пам’яті Симона Петлюри (1879-1926). – К., 1992. – С. 259.

  8. Іванис В. Симон Петлюра – Президент України. – К., 1993. – 2-е вид. – 271 с.

  9. Косик В. М. Симон Петлюра. – Львів, 2000. – 87 с.

  10. Кучер В. І. Володимир Винниченко про політичні події міжвоєнної доби: погляд із “Закутка”. – К., 2008. – 68 с.

  11. Литвин С. В. Суд історії: Симон Петлюра і петлюріана. – К., 2001. – 639 с.

  12. Петлюра С. Невідомі листи з Парижа як політичний заповіт борцям за самостійну Україну. – К., 2001. – 91 с.

  13. Петлюра С. Статті. Листи. Документи. У 4-х томах. – К., 2006.

  14. Пиріг Р. Я. Симон Петлюра у сприйнятті Павла Скоропадського (за спогадами гетьмана) // УІЖ. – 2009. – №3. – С. 15-26.

  15. Сергійчук В. Симон Петлюра. – К., 2009. – 568 с.

  16. Сергійчук В. Симон Петлюра і єврейство. – Вид. 2-е, доп. – К., 2006. – 152 с.

  17. Сергійчук В. Чи довго ще Симону Петлюрі підкидатимуть скривавлені ножі? // Вітчизна. – 1999. – №5-6. – С. 116-118.

  18. Стемпець С. С. Львівський період життя С. Петлюри: вплив галицького середовища на молодого українського політика (листопад 1904 р. – грудень 1905 р.) // УІЖ. – 2009. – №3. – С. 27-33.


До теми 8:

  1. Босий В. В’ячеслав Липинський – ідеолог Української Трудової Монархії. – Торонто, 1951.

  2. В’ячеслав Липинський: Історико – політологічна спадщина і сучасна Україна. – Т.1. – К., Філадельфія, 1994.

  3. В’ячеслав Липинський та його доба: Наукова збірка / Від. ред. Ю. Терещенко. – К. – Житомир, 2008. – 390 с.

  4. Галушко К. Парадокси консерватизму В’ячеслава Липинського // Київська старовина. – 2001. – №3. – С. 119-126.

  5. Гирич І. В’ячеслав Липинський і Михайло Грушевський (До історії політичних і наукових стосунків) // Михайло Грушевський. Збірник наукових праць і матеріалів Міжнародної ювілейної конференції, присв’яченої 125-й річниці від дня народження Михайла Грушевського. – Львів, 1994. – С. 306-317.

  6. Ґанцаж Б. Ми, шляхта українська… Нарис життя і діяльності Вацлава Липинського 1882-1914. – Краків, 2006. – 330 с. (польською мовою).

  7. Липинський В. Твори. – Т. 6., кн. 1. – К., 1995.

  8. Осташко Т.С. В’ячеслав Липинський: постать на тлі доби // УІЖ. – 2007. – №2. – С. 113-130.

  9. Шевчук В. В’ячеслав Липинський – історик, політик та мислитель // Сучасність. – 1992. – №6.


До теми 9:

  1. Волковинський В. М. Християн Раковський: Політичний портрет. – К., 1990.

  2. Григорій Іванович Петровський. – К., 1961. – 392 с.

  3. Гросул В. Я. Х. Г. Раковский – революционер, дипломат, публицист // Новая и новейшая история. – 1988. – №6. – С. 151-175.

  4. Ключник Л. И., Завьялов Б. М. Г. И. Петровский. – М., 1970.

  5. Конт Ф. Революция и дипломатия: Документальная повесть о Христиане Раковском. – М., 1991.

  6. Кульчицький С. В. Х. Г. Раковський на чолі Раднаркому УРСР у перші роки непу (1921-1923) // Проблеми історії України. – К., 1991. – Вип. 1. – С. 8-23.

  7. Кульчицький С. Християн Раковський // Історія України. – 2004. – №47.

  8. Матвієнко В. Християн Раковський і Україна: сторінки дипломатичної історії // Київська старовина. – 2001. – №4. – С. 151-162.

  9. Меленевский А. Ф., Курлей Г. Н. Григорий Иванович Петровский. – К., 1987. – 197 с.

  10. Мельниченко В. Е. Раковский против Сталина. – М., 1991. – 63 с.

  11. Петровский Г. И. Речи и статьи периода ІV Государственной думы 1912-1914 гг. – Харьков, 1930. – 241 с.

  12. Фатеев П. С. Х. Г. Раковский: Краткий очерк жизни и деятельности. – К., 1989. – 47 с.


До теми 10:

  1. Варгатюк П. На чолі народного секретаріату: Сторінка політичної біографії Миколи Скрипника // Політика і час. – 1993. – №2. – С. 73-82.

  2. Верменич Я. В. Теоретичні проблеми українізації у спадщині О. Я. Шумського // Політологічний вісник. – К., 1993. – Ч. 2. – С. 40-45.

  3. Виговський М. Національні пріоритети політичної діяльності Миколи Скрипника (історіографічний дискурс) // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. – К., 2005. – Вип. 13. – С. 160-169.

  4. Замковий В. Доля революціонера: Сторінки політичної біографії М. О. Скрипника // Під прапором ленінізму. – 1990.– №1. – С. 52-59.

  5. Майстренко І. Труднощі з реабілітацією Миколи Скрипника // Сучасність. – 1962. – №3. – С. 94-100.

  6. Мейс Дж., Солдатенко В. Ф. Національне питання у житті й творчості Миколи Скрипника // УІЖ. – 1996. – №2. – С. 74-86.

  7. Панчук М. І. Життя і смерть Олександра Шумського // Про минуле – заради майбутнього. – К., 1989.

  8. Пиріг Р., Шаповал Ю. Микола Скрипник: хроніка загибелі // Політика і час. – 1991. – №4. – С. 75-86.

  9. Селецький А. Розплата за відданість // Наука і суспільство. – 1990. – №10. – С. 55-57.

  10. Солдатенко В. Ф. Нарком Микола Скрипник (1919-1927 рр.) // УІЖ. – 2002. – №1. С. 79-95 ; №2. – С. 51-68.

  11. Тамм А. До питання про роль Миколи Скрипника в українському національно-культурному відродженні 20-хх рр. // Історія: Третій міжнародний конгрес україністів. – Харків, 1999. – С. 256-259.

  12. Чумаченко В. А. Про деякі аспекти українського націонал – комунізму в працях американських та канадських істориків // Записки історичного факультету. – Одеса, 1999. – Вип. 9. – С. 142-147.

  13. Шаповал Ю. І. Клинок не дістав серця // Вітчизна. – 1991. – №10. – С. 154-161.

  14. Шаповал Ю. І. Сталінізм і Україна // УІЖ. – 1991. – №8. – С. 30-41; №10. – С. 33-43; №11. – С. 13-24.


До теми 11:

  1. Головко Т. Людина із псевдонімом “ Віра” // Київська старовина. – 1994. – №1. – С. 70-75.

  2. Життя і смерть полковника Коновальця: Документи. Матеріали. Спогади. Щоденники. Листи. Фотографії. – Львів, 1993.

  3. Кентій А. Євген Коновалець // Історія України. – 1998. – №20. – С. 4-5.

  4. Кордюк Б. Євген Коновалець – військовий і політичний організатор // Розбудова держави. – 1993. – №5. – С. 3-13.

  5. Кузьмінець О. Євген Коновалець // Історія України. – 2004. – №46.

  6. Кучерук О. Останній паспорт Євгена Коновальця // Пам’ять століть. – 2000. – №5. – С. 59-63.

  7. Мірчук П. Євген Коновалець: Лідер українського визвольного руху. – Львів, 1990.


До теми 12:

  1. Бандера С. А. Перспективи Української революції. – Дрогобич, 1998.

  2. Вбивство Степана Бандери. – Львів, 1993.

  3. Гордасевич Г. Л. Степан Бандера – людина і міф. – К.,1999.

  4. Кузьмінець О. Степан Бандера // Історія України. – 1997. – №47.

  5. Ленкавський С. Вбивство Степана Бандери // Дзвін. – 1992. – №1-2. – С. 143-149; №3-4. – С. 109-116.

  6. Останні дні і ночі Бандери // Сучасність. – 2000. – № 9. – С. 109-116.

  7. Павлів Б. Степан Бандера: патріот, борець чи ворог? // Освіта. – 1998. – №74/75.

  8. Перепічка Є. Феномен Степана Бандери. – Вид. 2-е доп. – Львів, 2008. – 736 с.

  9. Сватко Я. Місія Бандери. – Львів, 2002.

  10. Семиряга М. И. Предатель? Освободитель? Жертва? // Родина. – 1991. – №6/7. – С. 92-94.

  11. Степан Бандера. Документи і матеріали (1920-1930 рр.). – Львів, 2006. – 248 с.

  12. Степан Бандера: поза міфами // Україна. – 1992. – №33. – С.1-5.

  13. Чайковський Д. Московські вбивці Бандери перед судом. – Дрогобич, 1992.

  14. Шатилов М. Смерть в осінньому Мюнхені // Березіль. – 1993. – №1. – С. 119-144.


До теми 13:

  1. Влада і церква в Україні (пер. пол. ХХ століття): Зб. наук. праць. – Полтава, 2000.

  2. Гладка Г. Анткомуністична діяльність А. Шептицького напередодні ІІ світової війни // Історія України. – 1999. – №19.

  3. Дванадцять листів о. Андрея Шептицького до матері. – Львів, 1994.

  4. Іларіон (митрополит). Твори. – Т. 4.: Наш бій за державність. Ч.2: Історична епопея. – Вінніпег, 1966.

  5. Ляхоцький В. Їх імена приречені на вічність (Симон Петлюра та Іван Огієнко: шкіци до порівняльної біографії) // Київська старовина. – 2006. – №1. – С. 154-167.

  6. Митрополит Андрей Шептицький у документах радянських органів державної безпеки (1939-1944 рр.). – К., 2005. – 480 с.

  7. Тимошик М. С. “Лишусь навіки з чужиною…”: Митрополит Іларіон (Іван Огієнко) і українське відродження. – Вінніпег, К., 2000.


До теми 14:

  1. Аджубей А. Крушение иллюзий: Время в событиях и лицах. – М., 1991.

  2. Боффа Дж. История Советского Союза. В 2-х т. – Т. 2. – М., 1990.

  3. Бурлацкий Ф. Хрущев. – М., 2003.

  4. Гриневский О. А. Тысяча и один день Никиты Сергеевича. – Москва, 1998.

  5. Кульчицький С. Микита Хрущов у вітчизняній історії // Історія України. – 1998. – №42. – С. 8.

  6. Никита Сергеевич Хрущов: Материалы к биографии. – М., 1989. – 366 с.

  7. Хрущев С. Рождение сверхдержавы. Книга об отце. – М., 2000.

  8. Шаповал Ю. І. М. С. Хрущов на Україні. – К., 1990.


До теми 15:

  1. Жуков Георгий: Стеннограмма Октябрьского (1957 г.) Пленума ЦК КПСС… - М., 2001.

  2. Кириченко А. И. Наша сила – в дружбе народов. Украинский народ готовится достойно встретить 40-летие Великого Октября. – М., 1957.

  3. Кириченко О. І. 40 років Української Радянської Соціалістичної Республіки. Доповідь на ювілейній сесії Верховної Ради Української РСР 24 грудня 1957 р. – К., 1957.

  4. Підгорний М. В. Забезпечення міцного миру – найважливіше завдання сучасності. Виступ на ХV сесії Генеральної Асамблеї ООН 4 жовтня 1960 р. – К., 1960.

  5. Подгорный Н. В. 46-я годовщина Великой Октябрьской социалистической революции. Доклад на Торжественном заседании в Кремлевском Дворце съездов 6 ноября 1963 г. – М., 1963.

  6. Савельєв В. Сторінки політичної біографії М. В. Підгорного // УІЖ. – 1991. – №1.

  7. Табачник Д. В., Шаповал Ю. І. О. І. Кириченко: штрихи до політичного портрету першого секретаря ЦК Компартії України в 1953 – 1957 рр. – К., 1990.


До теми 16:

  1. Кульчицький С. Петро Шелест: слід в історії // Історія України. – 1998. – №29/32.

  2. Кульчицький С. Петро Шелест у вітчизняній історії // Київська старовина. – 1999. – №2. – С. 162-167.

  3. Кульчицький С. Петро Шелест у вітчизняній історії // Освіта України. – 1998. – 16 вересня. – С. 5.

  4. Петро Шелест. Справжній суд історії ще попереду. – К., 2003.

  5. Прокоп М. Падіння Петра Шелеста // Сучасність. – 1973. – Ч.6. – С. 98-110.

  6. Савельєва В. Л. Чи був П. Ю. Шелест виразником “українського автономізму”? // УІЖ. – 1991. – №4. – С. 94-105.

  7. Шелест П. Как Брежнев обвинил меня в национализме // Советская милиция. – 1990. – №11. – С. 24-28.

  8. Шелест П. Холодна відлига: Сторінки щоденників // Київ. – 1990. – №8. – С. 77-92.

  9. Шелест П. Е. Да не судимы будете // Родина. – 1999. – №8. – С. 132-133.


До теми 17:

  1. Врублевский В. Владимир Щербицкий: правда и вымыслы. Записки помощника: воспоминания, документы, слухи, легенды, факты. – К., 1993. – 254 с.

  2. Кульчицький С. Останні роки політичної кар’єри Щербицького // Історія України. – 1999. – №42.

  3. Табачник Д. Апостол застою: Ескіз до політичного портрету В. Щербицького // Вітчизна. – 1992. – №9. – С. 159-163; №10. – С. 107-113; №11. – С. 119-123.

  4. Табачник Д. Останній з могікан застою // Ранок. – 1991. – №2. – С. 16-20; №3. – С. 18-21.

  5. Тронько П. В. В. Щербицький // УІЖ. – 2003. – №1. – С. 109-117.

  6. Шаповал Ю. В. В. Щербицький: особа політика серед обставин часу // УІЖ. – 2003. – №1. – С. 118-129.


До теми 18:

  1. Батенко Т. Королі СНД: Портрети дванадцяти президентів. – Львів, 2000.

  2. Гаман В. Леонід Кравчук: “Президент чи генерал – губернатор?” // Київ. – 1997. – №7-8. – С. 74-86.

  3. Кравчук Л. Нова Україна в новій Європі // Політика і час. – 1993. – №2. – С. 4-9.

  4. Кравчук Л. Останні дні імперії… Перші роки надії. – К., 1994.

  5. Литвин В. Леонід Кравчук : політик і людина: Штрихи до політичного портрету // Політологічні читання. – 1995. – №1. – С. 192-229; №2. – С. 215-248.

  6. Литвин В. М. Політична арена України: дійові особи та виконавці. – К., 1994.

  7. Литвин В. М. Украина: политика, политики, власть. – К., 1997. – 335с.

  8. “Маємо державу з п’ятирічним віком…”: Розмова з Президентом України (1991-1994) Л. Кравчуком // Хроніка 2000. – 1997. – Випуск 17-18. – С. 7-10.

  9. Фушо В. Король компромісів: Претенденти в Президенти: Леонід Кравчук (друга спроба) // Україна. – 1994. – №1. – С. 8-10.

  10. Кучма Л. Д. Біографічна довідка // Голос України. – 1992. – 14 жовтня.

  11. Кучма Л. Вірю в український народ. Вибрані статті, виступи 1994 – 2000. – К., 2000.

  12. Кучма Л. Націю звеличують великі цілі і діла. – К., 2000.

  13. Кучма Л. Д. Шляхом радикальних економічних реформ. – К., 1994.

  14. Огризко В. На сторожі національних інтересів держави: зовнішньополітична діяльність Президента України у 1998 р. // Всесвіт. – 1999. – №2. – С. 111-115.

  15. П’ять років на чолі держави // Урядовий кур’єр. – 1999. – 10 липня.

  16. Росошенко М., Коваленко Ю. Перемога – 99. Що потрібно Кучмі? // Економіст. – 1999. – №1.– С. 11-17.


До теми 19:

  1. Лук’яненко Л. Вірую в Бога і в Україну – К., 2007. – 308 с.

  2. Лук’яненко Л. Де добрий шлях? – К., 1994.

  3. Лук’яненко Л. Життєпис. // Вітчизна. – 1992. – №1. – С. 147-157.

  4. Лук’яненко Л. Г. За Україну, за її волю… – К., 1991. – 64 с.

  5. Лук’яненко Л. Г. Не дам загинуть Україні. – К., Софія, 1994. – 510 с.

  6. Лук’яненко Л. Г. Сповідь у камері смертників. – К., 1991. – 127 с.

  7. Чорновіл В. Лихо з розуму. – Львів, 1991.


15. Інформаційні ресурси:

- Бібліотечка кафедри історії України

- Матеріали НБ ОНУ ім.І.І.Мечникова

- Інтернет-ресурси: www.history.org.ua
Додатки
Питання для контрольної роботи


  1. Охарактеризуйте життєвий шлях та особливості політичної діяльності зазначеного діяча (прізвище його відповідає лекційній тематиці й подається в індивідуальному порядку)

  2. Виділіть основні аспекти політичної діяльності прослуханого в реферативній формі громадського, церковного чи державного діяча (прізвище обирає студент за власним бажанням, окрім підготовленого ним реферату).


Підсумкове опитування та тестування

Теоретичні завдання

  1. Розкрийте життєвий шлях і суспільно-політичну спадщину Івана Франка.

  2. Виділіть основні етапи становлення політичної кар’єри Дмитра Антоновича.

  3. Охарактеризуйте особливості політичної діяльності Михайла Грушевського.

  4. З’ясуйте, які чинники впливали на формування політичних пріоритетів Павла Скоропадського.

  5. Проаналізуйте внесок в політичне життя України Миколи Порша.

  6. Дайте оцінку громадсько-політичній роботі Миколи Міхновського.

  7. Розкрийте життєвий шлях і суспільно-політичну спадщину Володимира Винниченка.

  8. Виділіть основні етапи становлення політичної кар’єри Симона Петлюри.

  9. Охарактеризуйте особливості політичної діяльності В’ячеслава Липинського.

  10. З’ясуйте, які чинники впливали на формування політичних пріоритетів Християна Раковського.

  11. Проаналізуйте внесок в політичне життя України Григорія Петровського.

  12. Дайте оцінку громадсько-політичній роботі Олександра Шумського.

  13. Розкрийте життєвий шлях і суспільно-політичну спадщину Миколи Скрипника.

  14. Виділіть основні етапи становлення політичної кар’єри Євгена Коновальця.

  15. Охарактеризуйте особливості політичної діяльності Івана Огієнка.

  16. З’ясуйте, які чинники впливали на формування політичних пріоритетів Степана Бандери.

  17. Проаналізуйте внесок в політичне життя України Микити Хрущова.

  18. Дайте оцінку громадсько-політичній роботі Петра Шелеста.

  19. Розкрийте життєвий шлях і суспільно-релігійну спадщину Андрея Шептицького.

  20. Виділіть основні етапи становлення політичної кар’єри Володимира Щербицького.

  21. Охарактеризуйте особливості політичної діяльності Нестора Махна.

  22. З’ясуйте, які чинники впливали на формування політичних пріоритетів Дмитра Дорошенка.

  23. Проаналізуйте внесок в політичне життя України Євгена Петрушевича.

  24. Дайте оцінку громадсько-політичній роботі Сергія Єфремова.

  25. Розкрийте життєвий шлях і громадсько-політичну спадщину Левка Лук’яненка.

  26. Виділіть основні етапи становлення політичної кар’єри Леоніда Кравчука.

  27. Охарактеризуйте особливості політичної діяльності Леоніда Кучми.

  28. З’ясуйте, які чинники впливали на формування політичних пріоритетів Григорія П’ятакова.

  29. Проаналізуйте внесок в політичне життя України Августина Волошина.

  30. Дайте оцінку громадсько-політичній роботі В’ячеслава Чорновола.


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка