Розділ усна народна творчість 7 «Ой Морозе, Морозенку» 7 «Чи не той то Хміль» 7




Скачати 11,87 Mb.
Сторінка1/63
Дата конвертації19.11.2018
Розмір11,87 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   63
ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА 6

РОЗДІЛ 1. УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ 7

«Ой Морозе, Морозенку» 7

«Чи не той то Хміль» 7

«Віють вітри» 9

«За світ встали козаченьки» 10

«Дума про Марусю Богуславку» 10

«Бондарівна» 12

РОЗДІЛ 2. ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 13

«Слово про похід Ігорів» 13

«Повість минулих літ» 18

Григорій Сковорода. 22

«De libertate» 22

«Всякому місту – звичай і права» 22

«Бджола та Шершень» 23

Афоризми 23

РОЗДІЛ 3. ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII — ПОЧАТКУ XX СТ. 27

Іван Котляревський. 27

«Енеїда» 27

«Наталка Полтавка» 38

Г. Квітка-Основ’яненко 41

«Маруся» 41

Тарас Шевченко. 47

«До Основ’яненка» 47

«Катерина» 50

«Гайдамаки» 51

«Кавказ» 54

«Сон» («У всякого своя доля) 58

«І мертвим, і живим, і ненарожденним…» 70

«Заповіт» 76

«Мені однаково» 78

Пантелеймон Куліш. 78

«Чорна рада» 78

Марко Вовчок 99

«Максим Гримач» 99

Іван Нечуй-Левицький 102

«Кайдашева сім’я» 102

Панас Мирний 106

«Хіба ревуть воли, як ясла повні?» 106

І. Польова  царівна 106

ІІ. Двужон 107

ІІІ. Дитячі літа 107

VІ. Дознався 108

VІІ. Хазяїн 108

VІІІ. Січовик 108

ІХ. Піски в неволі 108

Х. Пани Польські 109

ХІ. Махамед 109

ХІІ. У москалях 110

ХV. З легкої руки 111

ХVІ. Товариство 111

ХVІІ. Сповідь і покута 111

ХVІІІ. Перший ступінь 111

ХІХ. Слизька дорога 112

ХХ. На волі 112

ХХІ. Сон у руку 112

ХХІІ. Наука не йде до бука 113

ХХІІІ. Невзначай свої 113

ХХV. Козак – не без щастя, дівка – не без долі 113

ХХVІ. На своїм добрі 113

ХХVІІ. Новий вік 114

ХХVІІІ. Старе – та поновлене 114

ХХІХ. Лихо не мовчить 115

ХХХ. Так оце та правда! 115

Іван Карпенко-Карий 115

«Мартин Боруля» 115

Іван Франко 117

«Гімн» 117

«Чого являєшся мені у сні» 118

«Мойсей» 119

Михайло Коцюбинський 153

«Тіні забутих предків» 153

«Intermezzo» 154

Ольга Кобилянська 161

«Земля» 161

Василь Стефаник. 165

«Камінний хрест» 165

Леся Українка 170

«Contra spem spero!» 170

«Лісова пісня» 171

Микола Вороний 175

«Блакитна Панна» 175

Олександр Олесь 176

«Чари ночі» 176

«О слово рідне! Орле скутий!..» 177

Володимир Винниченко 178

«Момент» 178

Павло Тичина 187

«О панно Інно» 187

«Арфами, арфами…» 187

«Ви знаєте, як липа шелестить…» 188

Максим Рильський 188

«Молюсь і вірю…» 188

Микола Хвильовий 189

«Я (Романтика)» 189

Юрій Яновський 199

«Подвійне коло» 199

«Шаланда в морі» 204

Володимир Сосюра 206

«Любіть Україну» 206

Валер’ян Підмогильний 207

«Місто» 207

Остап Вишня 210

«Моя автобіографія» 210

«Сом» 213

Микола Куліш 217

«Мина Мазайло» 217

Богдан-Ігор Антонич 239

«Різдво» 239

Олександр Довженко 239

«Україна в огні» 239

«Зачарована Десна» 305

Андрій Малишко 312

«Пісня про рушник» 312

Василь Симоненко 312

«Лебеді материнства» 312

Олесь Гончар 313

«За мить щастя» 313

Григір Тютюнник 320

«Три зозулі з поклоном» 320

Василь Стус 322

«Як добре те, що смерті не боюсь я» 322

«О земле втрачена, явися!..» 322

Іван Драч. 323

«Балада про соняшник» 323

Ліна Костенко 324

«Страшні слова, коли вони мовчать» 324

«Українське альфреско» 324

«Маруся Чурай» 324

РОЗДІЛ 5. ТВОРИ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ-ЕМІГРАНТІВ 335

Іван Багряний 335

«Тигролови» 335

Євген Маланюк 366

«Стилет чи стилос?» 366

РОЗДІЛ 6. СУЧАСНИЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС 366

І. Андрусяк 366

Збірка «Депресивний синдром» 366

«МИ НЕ МАСКИ МИ СТИГМИ ТИХ МАСОК ЩО ВЖЕ ВІДІЙШЛИ» 366

ГЕОМЕТРИЧНЕ 367

ГУЦУЛИ 367

ЖИВЕМО ПІД ЧОРТОМ НЕНАЧЕ ПІД БОГОМ 367

КИРПАТА БЕЗОДНЯ РОЗПЛЮЩУЄ ГУБИ 368

НЕ ПОВЕРТАЙСЯ В ЖОВТИЙ ЛІС 368

ВКРАЇНСЬКІ ПОЕТИ 368

Ю. Андрухович 370

«РЕКРЕАЦІЇ», «МОСКОВІАДА», «ПЕРЕВЕРЗІЇ» 370

С. Жадан 370

«ДЕПЕШ МОД» 370

О. Забужко 370

«ПОЛЬОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ З УКРАЇНСЬКОГО СЕКСУ» 370

О. Ірванець 370

Recording 370

ЛЮБІТЬ ОКЛАХОМУ! ВНОЧІ І В ОБІД 379

ТРАВНЕВА БАЛАДА 379

В. Кожелянко 380

«Дефіліяда у Москві» 380

«Конотоп» 475

О. Лишега 549

«Друже Лі Бо, брате Ду Фу…» 549

І. Малкович 549

«Із янголом на плечі» 549

В. Неборак 551

ВЕСТЕРН 551

ВИЗНАЧЕННЯ КИЦІ 551

ДЕСЯТЬ НАБЛИЖЕНЬ ДО ЛІНІЇ ОБРІЮ 552

ЖАХ 557


КЛІТКА З ЛЕВОМ 558

Монолог з псячого приводу 559

Причинна 559

ПРОХІД ВУЛИЦЕЮ АКАДЕМІЧНОЮ 560

РИБИ 561

ЦЕ ТІЛЬКИ МОВЧАННЯ 562

Г. Пагутяк 563

«Записки білого пташка» 563

Аудіокнига 563

«Щоденний жезл» 563

«Сталінка» 605



ПЕРЕДМОВА

Хрестоматія призначена для підготовки до ЗНО 2012 з української літератури. Тексти укладено відповідно із програмою ЗНО 2012 (див. додаток). Твори невеликі за розміром подаються в повному обсязі, великі – або у скороченому вигляді відповідно до вимог програми. Також подається стислий переказ деяких текстів, що передбачає лише відновлення у пам’яті змісту художнього твору. Проте для усвідомлення своєрідності твору, визначення його художніх особливостей необхідно читати повний текст (додається у окремій течці).


РОЗДІЛ 1. УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

«Ой Морозе, Морозенку»


Ой Морозе, Морозенку,
Ти славний козаче,
За тобою, Морозенку,
Вся Вкраїна плаче.
Не так тая Україна,
Як та стара мати,
Заплакала Морозиха,
Та стоячи біля хати.
Ой з-за гори та з-за кручі
Буйне військо виступає.
Попереду Морозенко
Сивим конем виграває.
То не грім в степу грохоче.
То не хмара світ закрила, —
То татар велика сила
Козаченьків обступила.
Бились наші козаченьки
До ночі глухої, —
Полягло наших чимало,
А татар утроє.
Не вернувся Морозенко,
Голова завзята.
Замучили молодого
Татари прокляті.
Вони його не стріляли
І на часті не рубали,
Тільки з нього, молодого,
Живцем серце виривали.
Поставили Морозенка
На Савур-могилу.
«Дивись тепер, Морозенку,
Та на свою Україну!»
Вся ти єси, Україно,
Славою покрита,
Тяжким горем, та сльозами.
Та кров'ю полита!
І поки над білим світом
Світить сонце буде, —
Твої думи, твої пісні
Не забудуть люди.

«Чи не той то Хміль»


Чи не той то хміль,
Що коло тичин в’ється?
Ой той то Хмельницький,
Що з ляхами б’ється.
Чи не той то хміль,
Що по пиві грає?..
Ой той то Хмельницький,
Що ляхів рубає.
Чи не той то хміль,
Що у пиві кисне?
Ой той то Хмельницький,
Що ляшеньків тисне.
Гей, поїхав Хмельницький
К Золотому Броду, —
Гей, не один лях лежить
Головою в воду.
«Не пий, Хмельницький, дуже
Золотої Води, —
Їде ляхів сорок тисяч
Хорошої вроди».
«А я ляхів не боюся
І гадки не маю —
За собою великую
Потугу я знаю,
Іще й орду татарськую
За собой веду, —
А все тото, вражі ляхи,
На вашу біду».
Ой втікали вражі ляхи —
Погубили шуби...
Гей, не один лях лежить
Вищеривши зуби!
Становили собі ляхи
Дубовії хати, —
Ой прийдеться вже ляшенькам
В Польщу утікати.
Утікали вражі ляхи,
Де якії повки, —
Їли ляхів собаки
І сірії вовки.
Гей, там поле,
А на полі цвіти —
Не по однім ляшку
Заплакали діти.
Гей, там річка,
Через річку глиця —
Не по однім ляшку
Зосталась вдовиця...
ЧИ НЕ ТОЙ ТО ХМІЛЬ (Пісня про Богдана Хмельницького).

Записана в 50-х роках XIX ст. в Галичині. Хмельницький — Богдан (Федір, Зиновій) Михайлович Хмельницький (народився близько 1595 р., помер 27 липня 1657 р.) — видатний державний діяч і полководець, в 1648—1657 рр. гетьман Запорозької Січі і всієї України. Богдан Хмельницький очолив український народ у визвольній війні проти шляхетської Польщі, за возз’єднання з Росією. Під керівництвом Хмельницького народні маси України здійснили свої віковічні прагнення і сподівання про возз’єднання з великим російським народом; Хмельницький наполегливо добивався возз’єднання України з Росією. В ході визвольної війни 1648—1654 рр. під керівництвом Хмельницького на Україні були створені великі збройні сили, які здобули ряд блискучих перемог над польсько-шляхетськими військами і визволили від ворога більшу частину України. Завершенням визвольної війни було всенародне проголошення возз’єднання України з Росією на раді в м. Переяслав (тепер Переяслав-Хмельницький, Київської обл.) 8 (18) січня 1654 р.

Золотий Брод, Золотая Вода — поетична назва урочища Жовті Води (П’ятихатський район, Дніпропетровської обл.); у бою біля Жовтих Вод 6 (16) травня 1648 р. польсько-шляхетські війська зазнали цілковитого розгрому; українські війська, керовані Хмельницьким, здобули тут першу велику перемогу у визвольній війні 1648—1654 рр.

«Віють вітри»

Віють вітри, віють буйні,

Аж дерева гнуться,

Ой як болить моє серце,

А сльзи не ллються.
Трачу літа в лютім горі

І кінця не бачу.

Тільки тоді і полегша,

Як нишком поплачу.


Не поправлять сльози щастя,

Серцю легше буде,

Хто щасливим був часочок,

По смерті не забуде...


Єсть же люди, що і моїй

Завидують долі,

Чи щаслива та билинка,

Що росте на полі?


Що на полі, що на пісках,

Без роси, на сонці?

Тяжко жити без милого

І в своїй сторонці!


Де ти, милий, чорнобривий?

Де ти? Озовися!

Як я, бідна, тут горюю,

Прийди подивися.


Полетіла б я до тебе,

Та крилець не маю,

Щоб побачив, як без тебе

З горя висихаю.


До кого я пригорнуся,

І хто пригoлубить,

Коли тепер того нема,

Який мене любить?



«За світ встали козаченьки»


Засвистали козаченьки
В похід з полуночі,
Виплакала Марусенька
Свої ясні очі.

Не плач, не плач, Марусенько,


Не плач, не журися
Ти за свого миленького
Богу помолися!

Стоїть місяць над горою,


А сонця немає...
Мати сина в доріженьку
Слізно проводжає.

"Іди, іди, мій синочку,


Та не забаряйся,
За чотири неділеньки
Додому вертайся!"

"Ой рад би я, матусенько,


Скоріше вернуться,
Та щось кінь мій вороненький
В воротях спіткнувся.

Ой бог знає, коли вернусь,


В якую годину.
Прийми ж мою Марусеньку,
Як рідну дитину".

"Ой рада б я Марусеньку


За рідну прийняти,
Та чи ж буде вона, сину,
Мене шанувати?"

"Ой не плачте, не журітесь,


В тугу не вдавайтесь:
Заграв кінь мій вороненький -
Назад сподівайтесь!"

Автором улюбленої козацької похідної пісні "За світ встали козаченьки" вважається Марусю Чурай.

Життя народної поетеси випало на період Визвольної війни українського народу 1648-1654 pp. До війська гетьмана України Б. Хмельницького належав і Полтавський полк, у якому служив Григорій Бобренко — наречений Марусі Чурай. Очевидно, під враженням розлуки з коханим, який вирушив на смертельний бій з ворогом, і народилася пісня.

Вона одразу здобула широку популярність у народі. У різних регіонах народжувалися нові її варіанти (один з них — найвідоміший — починається словами "Засвистали козаченьки..." Саме цей варіант і подається у даній редакції — Авт.) В якомусь краї її співають повільно з виразним ліричним забарвленням, в іншому — у швидкому, маршово-похідному темпі.



Композитор Микола Лисенко ввів пісню "За світ встали козаченьки" до своєї опери "Чорноморці". 1937 р. композитори Левко Ревуцький та Борис Лятошинський, здійснюючи нову музичну редакцію опери М. Лисенка "Тарас Бульба", ввели пісню до цього знаного в світі твору оперної класики.

«Дума про Марусю Богуславку»


Що на Чорному морі,
На камені біленькому,
Там стояла темниця кам'яная.
Що у тій-то темниці пробувало сімсот козаків,
Бідних невольників.
То вони тридцять літ у неволі пробувають,
Божого світу, сонця праведного у вічі собі не видають.
То до їх дівка-бранка,
Маруся, попівна Богуславка,
Приходжає,
Словами промовляє:
«Гей, козаки,
Ви, біднії невольники!
Угадайте, що в нашій землі християнській за день тепера?»
Що тоді бідні невольники зачували,
Дівку-бранку,
Марусю, попівну Богуславку,
По річах познавали,
Словами промовляли:
«Гей, дівко-бранко,
Марусю, попівно Богуславко!
Почім ми можем знати,
Що в нашій землі християнській за день тепера?
Що тридцять літ у неволі пробуваєм,
Божого світу, сонця праведного у вічі собі не видаєм,
То ми не можемо знати,
Що в нашій землі християнській за день тепера».
Тоді дівка-бранка,
Маруся, попівна Богуславка,
Теє зачуває,
До козаків словами промовляє:
«Ой, козаки,
Ви, біднії невольники!
Що сьогодні у нашій землі християнській великодная субота,
А завтра святий празник, роковий день великдень».
То тоді ті козаки теє зачували,
Білим лицем до сирої землі припадали,
Дівку бранку,
Марусю, попівну Богуславку,
Кляли-проклинали:
«Та бодай ти, дівко-бранко,
Марусю, попівно Богуславко,
Щастя й долі собі не мала, Я
Як ти нам святий празник, роковий день великдень сказала!»
То тоді дівка-бранка,
Маруся, попівна Богуславка,
Теє зачувала.
Словами промовляла:
«0й, козаки,
Ви, біднії невольникиі
Та не лайте мене, не проклинайте,
Бо як буде наш пан турецький до мечеті від'їжджати,
То буде мені, дівці-бранці,
Марусі, попівні Богуславці,
На руки ключі віддавати;
То буду я до темниці приходжати,
Темницю відмикати,
Вас всіх, бідних невольників, на волю випускати».
То на святий празник, роковий день великдень,
Став пан турецький до мечеті від'їжджати,
Став дівці-бранці,
Марусі, попівні Богуславці,
На руки ключі віддавати.
Тоді дівка-бранка,
Маруся, попівна Богуславка,
Добре дбає,—
До темниці приходжає,
Темницю відмикає,
Всіх козаків,
Бідних невольників,
На волю випускає
І словами промовляє:
«Ой, козаки,
Ви, біднії невольники!
Кажу я вам, добре дбайте,
В городи християнські утікайте,
Тільки, прошу я вас, одного города Богуслава не минайте,
Моєму батьку й матері знати давайте:
Та нехай мій батько добре дбає,
Грунтів, великих маєтків нехай не збуває,
Великих скарбів не збирає,
Та нехай мене, дівки-бранки,
Марусі, попівни Богуславки,
З неволі не викупає,
Бо вже я потурчилась, побусурменилась
Для роскоші турецької,
Для лакомства нещасного!»
Ой визволи, може, нас, всіх бідних невольників
З тяжкої неволі,
З віри бусурменської,
На ясні зорі,
На тихі води,
У край веселий,
У мир хрещений!
Вислухай, боже, у просьбах щирих,
У нещасних молитвах
Нас, бідних невольників!

«Бондарівна»


Ой в містечку Богуславку
В Каньовського-пана
Виростала Бондарівна,
Як пишная пава.
Ой, приходить пан Каньовський
Шапочку ізнявши,
Обійнявши Бондарівну,
Та й поцілувавши.

"Ой не годен, пан Каньовський,


Мене цілувати,
Тільки годен, пан Каньовський,
Мене роззувати."
Ой тріпнули люди добрі
"Тікай, тікай, Бондарівно,
Лихо тобі буде."
Ой тікала Бондарівна
Помежи крамниці,
А за нею пан Каньовський
Стріляє з рушниці.
"Ой, чи хочеш, Бондарівно,
Ти за мною жити?
Ой, чи підеш ,ой, чи підеш
В сирій землі жити?"
Ой тікала Бондарівна
Помежи крамницю,
Встрілив – забив Бондарівну,
Як перепилицю.
Як покотить пан Каньовський
По столі дукати:
"Оце тобі, старий Бондар,
За твої бояри.
Ой на тобі,старий Бондар,
Тай дукатів бочку.
Оце тобі,старий Бондар,
За хорошу дочку."
Ой лежала Бондарівна
Сутки і годину,
Поки їй пан Каньовський
Зробив домовину.
Ой вдарили в усі дзвони, музики заграли,
А вже ж дівку Бондарівну навіки сховали.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   63


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка