Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2016 р. № Стратегія упровадження гендерної рівності та недискримінації у сфері освіти «Освіта: гендерний вимір 2020»




Скачати 317,8 Kb.
Дата конвертації29.07.2017
Розмір317,8 Kb.

СХВАЛЕНО

розпорядженням Кабінету Міністрів України

від «__» _____ 2016 р. № ____




СТРАТЕГІЯ

упровадження гендерної рівності та недискримінації

у сфері освіти «Освіта: гендерний вимір – 2020»



  1. Загальні положення

Інтеграція до європейського співтовариства потребує істотної перебудови усіх соціальних інституцій та процесів на нових, демократичних принципах, вільних від будь-якої форми дискримінації, зокрема й за ознакою гендеру. У цьому дусі витримана державна політика країн Європейського Союзу, які проголосили одним із основних засобів демократизації суспільства політику гендерного мейнстримінгу («gender mainstreaming policy») як системну стратегію створення рівних можливостей для жінок і чоловіків, подолання гендерної асиметрії та нерівності в усіх сферах життєдіяльності суспільства (Рада Європи “Стратегія гендерної рівності на 2014-2017 роки” / Council of Europe “Gender Equality Strategy, 2014-2017”). Саме тому в контексті європейського спрямування розвитку українського суспільства особливої значущості набуває в Україні впровадження в освіту принципів гендерної рівності та недискримінації.

Стратегія впровадження гендерної рівності та недискримінації у сфері освіти “Освіта: гендерний вимір – 2020” (далі – Гендерна стратегія) визначає базові принципи, мету, стратегічні цілі, завдання, цільові групи, сфери впровадження та реалізації державної політики гендерної рівності та недискримінації в освіті.



2. Основні визначення та терміни

Основні визначення й терміни, які використовуються у Гендерній стратегії, вживаються у такому значенні:



гендерна асиметрія – непропорційна представленість соціальних і культурних ролей обох статей у різних сферах життя, в освіті зокрема, що проявляється як асиметрія норм, приписів, що визначають поведінку жінок і чоловіків у суспільстві, у тому числі на рівні мови;

гендерний паритет – принцип симетричного і рівноважного включення чоловіків і жінок у всі сфери суспільного життя;

гендерна дискримінація – обмеження можливостей і прав або надання режиму найбільшого сприяння для осіб на підставі їх статі;

сексизмідеологія й практика дискримінації людей за ознакою статі, що базується на уявленні про переваги моральних, інтелектуальних, культурних, фізичних та інших якостей однієї статі над іншою.

мовленнєвий/мовний сексизм – дискримінація за ознакою статі в мові, яка існує як на рівні слова, так і на рівні речення та всього дискурсу.

гендерний вимір в освіті – оцінка наслідків і результатів дії освітніх та виховних зусиль педагогів, спрямованих на повноцінне особистісне становлення й розвиток всіх суб’єктів освітнього процесу, усвідомлення ними власної ідентичності, вибір ідеалів і життєвих цілей та самореалізації без будь-яких обмежень за ознакою гендеру;

гендерний підхід – механізм досягнення гендерної рівності та утвердження рівних можливостей для самореалізації кожної особистості, передбачає: відсутність орієнтації на «особливе призначення» чоловіка чи жінки; заохочення видів діяльності, що відповідають інтересам особистості; подолання гендерних стереотипів; врахування індивідуальних відмінностей;

гендерна складова (гендерний компонент) – теоретична концепція та практика гендерної рівності та недискримінації в системі освіті;

фемінізація (у т.ч. мови) – зростання ролі та впливу жінок, їхнього специфічного соціального досвіду, в публічній комунікації, застосування фемінітивів як точних визначень осіб жіночої статі за різними ознаками;

гендерна чутливість – це бачення проблем нерівності, дискримінації за ознакою гендеру у всіх різноманітних проявах; тобто здатність сприймати усвідомлювати та реагувати на будь які прояви сексизму, гендерної дискримінації та сегрегації;

гендерночутливе освітнє середовище – освітнє середовище, в якому актуалізована гендерна чутливість як один з критеріїв ефективності освітньої діяльності;

егалітарні переконання – особистісні переконання, основою яких є принцип рівності умов та можливостей всіх і кожного/кожної для самореалізації особистості у всіх соціальних сферах незалежно від його/її ознак, у тому числі статі;

гендерні ролі – соціальні очікування суспільства від жінок і чоловіків на базі сформованих гендерних стереотипів, а також поведінка у формі мови, манер, жестів тощо;

гендерночутлива мова / мовлення – усне чи письмове висловлення, позбавлене андроцентризму, сексизмів і будь-яких інших дискримінаційних форм і смислів;

гендерні стереотипи – сформовані культурою узагальнені штучні уявлення (переконання) про те, як поводяться чоловіки і жінки.

3. Сучасний стан освіти: гендерний вимір

Світовим товариством проблема гендерної рівності в освіті розглядається у контексті прав людини. Міжнародні організації (ООН, РЄ) визнають вирішальне значення освіти для розвитку особистості, суспільства, країни, про що свідчать програмні документи, які регламентують діяльність держав щодо врегулювання гендерних проблем, зокрема в освіті.

Відповідно до однієї з головних цілей розвитку тисячоліття, проголошених ООН у 2000 році, – утвердження гендерного паритету, Україна взяла на себе зобов’язання до 2015 року подолати гендерну асиметрію в усіх сферах життєдіяльності суспільства. Продовження цього завдання – в Цілях сталого розвитку 2016 – 2030. Для реалізації поставленої мети протягом останніх років ухвалено низку правових документів: Закон України «Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок та чоловіків», постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 р. № 1834 «Про затвердження Державної програми з утвердження гендерної рівності в українському суспільстві на період до 2010 року», від 5 вересня 2007 р. № 1087 «Про консультативно-дорадчі органи з питань сім'ї, ґендерної рівності, демографічного розвитку, запобігання насильству в сім’ї та протидії торгівлі людьми», від 26 вересня 2013 р. № 717 «Про затвердження Державної програми забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2016 року». Упровадження принципів соціальної справедливості та гендерної рівності стало підставою створення інституту радництва з гендерних питань в органах виконавчої влади.

Ухвалені документи створили нормативне підґрунтя для розв’язання проблеми гендерної дискримінації в українському суспільстві. Проте вітчизняна освіта як соціальний інститут залишається недостатньо чутливою до проблем гендерної рівності та дискримінації загалом і відтворює панівну (асиметричну) гендерну схему на структурно-організаційному та змістовно-процесуальному рівнях.

На структурно-організаційному рівні наявну в суспільстві гендерну сегрегацію та стереотипізацію відображають внутрішні організаційні практики освітньої установи; гендерна стратифікація педагогічної діяльності; викладацький, педагогічний, науково-педагогічний склад. Сучасні вітчизняні дослідження засвідчують значну фемінізацію галузі (представленість жінок становить близько 78,3%), проте кількість жінок і чоловіків відрізняється на різних щаблях освітньої ієрархії та на різних рівнях освіти. Якщо у закладах дошкільної освіти працюють майже виключно жінки (98,6%), то у викладацькому складі вищих навчальних закладів чоловіки становлять практично половину викладацького складу. Ригідність застарілих гендерностереотипізованих уявлень у кадровому (освітньому) менеджменті залишається інструментом “стримування” можливостей реалізації працівника / працівниці на своєму робочому місці, спотворює уявлення про реальну картину функціонування трудового колективу та призводить до хибних управлінських рішень. Це призводить до зменшення частки жінок у сфері освіти зі зростанням посади: жінки обіймають рядові посади вчительок, викладачок і виховательок, проте серед директорів загальноосвітніх шкіл чоловіків майже 40%, а серед ректорів вищих навчальних закладів - 90%

На змістовно-процесуальному рівні наявні “приховані” та “відкриті” елементи гендерної дискримінації. Йдеться як про зміст навчальних предметів та його відображення в навчально-методичній літературі; гендерні взаємини в педагогічному колективі, стиль викладання та педагогічного спілкування; упередженість в оцінюванні навчальних та професійних результатів суб’єктів навчально-виховного процесу, так і про наявність окремих програм/блоків для хлопців/юнаків та дівчат/юнок; мовленнєвий/мовний сексизм.

Недосконала гендерна статистика не дозволяє провести моніторинг рівності у доступі до якісної освіти, у можливості особистісного розвитку, професійного самовизначення та кар’єрного зростання.

Упровадження принципу гендерної рівності та недискримінації у систему освіти в Україні пов’язане з необхідністю подолання гендерно-нейтрального підходу до формування освітньої політики, адже позірно однакове ставлення до осіб різних статей в умовах нерівних вихідних можливостей означає закріплення та відтворення нерівності, а нехтування відмінностями в умовах структурної нерівності призводить до невидимості дискримінації та неможливості вирішити проблеми дискримінованих груп. Водночас, гендерна рівність має означати забезпечення всім учасникам/учасницям освітнього процесу в Україні, незалежно від їхніх статевих чи гендерних характеристик рівних можливостей доступу до позитивних результатів у сфері освіти і науки.

Стратегія удосконалення освіти в контексті гендерного виміру передбачає визначення низки базових принципів, які слугують дороговказами для докладання педагогічних зусиль під час практичного застосування гендерного підходу у сфері освітньої та виховної роботи серед дітей, юнацтва і молоді.

4. Базові принципи

Гендерна стратегія базується на таких принципах:



дотримання демократичних цінностей свободи, справедливості, егалітарності (рівності прав і можливостей), інклюзивності, толерантності, недискримінації;

системності та комплексності, які передбачають системну розробку та впровадження досяжних стратегічних завдань, міжінституційну співпрацю для їх практичної реалізації;

відкритості, прозорості, цілісності, що зумовлюють публічну розробку стратегії, її обговорення у експертному та громадському середовищі.

5. Мета, стратегічні цілі

Мета Гендерної стратегії – забезпечити комплексне впровадження гендерної рівності та недискримінації до вітчизняної системи освіти та визначити шляхи спрямування розвитку освіти на системне дотримання гендерного підходу, що забезпечуватиме відповідність вітчизняної освіти світовим демократичним засадам.

Забезпечення реалізації Гендерної стратегії здійснюватиметься досягненням таких стратегічних цілей:

комплексне впровадження принципів гендерної рівності та недискримінації до освітніх регуляторно-нормативних документів;

удосконалення організації та змісту навчально-виховного процесу на засадах гендерної рівності та недискримінації;

формування професійної спільноти фахівців із питань гендерної рівності та недискримінації.



6. Завдання Гендерної стратегії

Реалізація стратегічних цілей забезпечуватиметься виконанням таких завдань:

проведення гендерної експертизи нормативної бази у сфері освіти та внесення відповідних пропозицій щодо її коригування;

розробка освітніх стандартів з урахуванням гендерної складової;

гендерна експертиза внутрішніх нормативних документів (положень, порядків), що регламентують освітню, організаційну, фінансово-господарську діяльність закладів дошкільної, загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої освіти, освіти дорослих;

уведення до документообігу принципів гендерночутливого мовлення / мови через впровадження стратегій фемінізації, нейтралізації, уникнення андроцентризму та сексизму;

системне проведення моніторингу імплементації гендерного підходу в освіту через використання механізмів гендерного аналізу, експертизи та аудиту;

формування гендерночутливого освітнього середовища у закладах дошкільної, загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої, післядипломної освіти;

системна відмова від принципу “прихованої статевої профорієнтації”;

надання інформаційної та науково-методичної підтримки впровадження гендерного підходу в освіту та забезпечення взаємодії наукових, освітніх установ;

формування сучасного кадрового потенціалу навчального закладу, здатного забезпечити впровадження гендерної рівності та недискримінації, шляхом уведення до змісту післядипломної освіти навчальних курсів із гендерної проблематики;

формування в науковому середовищі вищих навчальних закладів теоретико-методологічного підґрунтя гендерної теорії шляхом підготовки фахівців і фахівчинь із гендерної теорії (методології та практики гендерних досліджень) та активізація науково-дослідницької роботи;

оприлюднення науково-теоретичного доробку вітчизняних дослідниць та дослідників з гендерних студій, створення системи наукової комунікації та кооперації.
7. Цільові групи та сфери впровадження

Цільовими групами Гендерної стратегії є:

діти, учнівська та студентська молодь – здобувачі та здобувачки освіти, чий демократичний світогляд та егалітарні переконання, майбутня громадська, суспільна та професійна діяльність забезпечуватимуть існування та сталий розвиток демократичної України;

працівники освітньої галузі, які забезпечують ефективність та якість її функціонування, від чиїх уявлень, поглядів, ідеалів, оцінок та переконань значною мірою залежить світогляд прийдешніх поколінь;

батьки та законні представники здобувачів та здобувачок освіти, які здійснюють виховання дітей, формують їхнє уявлення про світ та є зразком поведінкових практик;

працівники та працівниці органів управління освітою та освітньою галуззю, які приймають управлінські та кадрові рішення, визначають умови роботи закладів освіти, зокрема, реалізують державну політику забезпечення рівних прав і можливостей чоловіків та жінок у сфері освіти.

Сферами впровадження гендерної рівності та недискримінації є такі сфери:

дошкільна освіта;

початкова освіта;

загальна середня освіта;

позашкільна освіта;

професійно-технічна освіта;

вища освіта;

післядипломна освіта;

управління освітою.

Упровадження гендерної рівності та недискримінації в освіту має здійснюватися згідно з чинними концепціями, програмами, планами, що розроблені центральними органами виконавчої влади, із залученням провідних вчених, незалежних експертів та експерток і врахуванням міжнародного досвіду.


8. Реалізація гендерної стратегії

Стратегічна ціль 1. КОМПЛЕКСНЕ ВПРОВАДЖЕННЯ ГЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ ТА НЕДИСКРИМІНАЦІЇ ДО ОСВІТНІХ РЕГУЛЯТОРНО-НОРМАТИВНИХ ДОКУМЕНТІВ

Сутність проблеми.

На сьогодні в Україні створено нормативно-правову базу стосовно питань гендерної рівності та недискримінації, проте більшість із ухвалених документів різного рівня мають декларативний характер та не містять норм прямої дії. Це, у свою чергу, створює певну правову прогалину, яка дозволяє уникнути згадки про питання гендерної рівності у разі ухвали нових нормативно-правових актів.

Нормативно-правові акти України, що регулюють освітні питання, перебувають у стані оновлення. Внесено значні зміни до законодавства, розробляється система підзаконних нормативно-правових актів, саме тут необхідно врахувати гендерний та недискримінаційний аспекти.

Впровадження гендерної рівності та недискримінації до освітніх регуляторно-нормативних документів має проводитися у двох напрямах: зовнішнє (на державному рівні) та внутрішнє (на рівні адміністративного управління) регулювання нормативно-правових актів.



Необхідні дії.

Внесення змін до нормативно-правових документів, що регулюють діяльність у сфері дошкільної, загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої, післядипломної освіти та діяльність органів управління освітою.

1. Проведення гендерної експертизи нормативної бази освітньої сфери (дошкільної, базової та повної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої, післядипломної освіти та органів управління освітою):

створення робочих груп (до кожного освітнього рівня) та розробка методики проведення гендерної експертизи нормативно-правових актів;
гендерна експертиза нормативно-правових актів, що регламентують діяльність у сфері дошкільної освіти (Закон “Про дошкільну освіту”, “Положення про дошкільний навчальний заклад”, “Примірний статут дошкільного навчального закладу” тощо).

гендерна експертиза нормативно-правових актів, що регламентують діяльність у сфері загальної середньої освіти (Закон “Про загальну середню освіту”, “Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України”, “Положення про загальноосвітній навчальний заклад”, “Типовий статут загальноосвітнього навчального закладу” тощо);


гендерна експертиза нормативно-правових актів, що регламентують діяльність у сфері позашкільної освіти (Закон України «Про позашкільну освіту», Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку позашкільних навчальних закладів з позашкільної роботи з дітьми, а також закладів та заходів у галузі освіти, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, видатки на які здійснюються з державного бюджету»; Постанова Кабінету Міністрів України «Положення про позашкільний навчальний заклад», наказ Міністерства освіти і науки «Положення про порядок організації індивідуальної та групової роботи в позашкільних навчальних закладах»);
гендерна експертиза нормативно-правових актів, що регламентують діяльність у сфері професійно-технічної освіти (Закон України «Про професійно-технічну освіту», «Положення про організацію навчально-виробничого процесу у професійно-технічних навчальних закладах» тощо).
гендерна експертиза нормативно-правових актів, що регламентують діяльність у сфері вищої освіти (Закон «Про вищу освіту» тощо);
гендерна експертиза нормативно-правових актів, що регламентують діяльність у сфері післядипломної освіти (Закон «Про професійне навчання працівників» тощо);
- гендерна експертиза нормативно-правових актів, що регламентують діяльність органів управління освітою («Положення про районний відділ (управління ) освіти, районний (міський) методичний кабінет», «Типове положення про обласний департамент освіти» тощо);
2. Внесення пропозицій щодо коригування нормативно-правової бази освітньої сфери відповідно до висновків проведеної гендерної експертизи.
Удосконалення стандартів освіти шляхом уведення до них гендерної складової.

3. Державний стандарт дошкільної освіти:

Базовий компонент: уведення до інваріантної (освітні лінії: «Особистість дитини», «Дитина в соціумі», «Дитина у світі культури», «Гра дитини») та варіативних (на розсуд ДНЗ) складових змісту дошкільної освіти гендерного чинника (гендерна компетентність).
4. Державний стандарт загальної початкової освіти та Державний стандарт базової та повної середньої освіти (уведення до «Загальної частини» понять “гендерна компетентність”, “гендерна культура”, “гендерний підхід”; системне впровадження гендерної складової до змісту таких освітніх галузей: «Мова і література», «Суспільствознавство», «Мистецтво», «Природознавство», «Технології», «Здоров’я і фізична культура» тощо).
5. Стандарти професійно-технічної освіти (за професіями): уведення до змісту стандарту професійно-технічної освіти гендерного чинника (“гендерний підхід”, “гендерна компетентність”, “гендерна культура”, тощо).
6. Стандарти вищої освіти (за спеціальностями): включення (де можливо) “гендерної компетентності” до стандартів вищої освіти. Обов’язкове включення “гендерної компетентності” до стандартів вищої освіти за спеціальностями галузі знань 01 Освіта.
Гендерна експертиза внутрішніх нормативних документів (положень, порядків), які регламентують освітню, організаційну, фінансово-господарську діяльність закладів дошкільної освіти, закладів загальної середньої освіти, закладів позашкільної освіти, закладів професійно-технічної освіти, закладів вищої та післядипломної освіти.
7. Коригування чинних та розробка нових внутрішніх нормативних документів закладів дошкільної, загальної, позашкільної, професійно-технічної, вищої, післядипломної освіти з урахуванням принципу гендерної рівності та недискримінації;
8. Дотримання принципів гендерної рівності та недискримінації при розробці внутрішніх нормативних документів та кодексу корпоративної культури закладів освіти різного рівня, зокрема уведення принципу гендерної рівності та недискримінації до кола пріоритетних напрямів діяльності та розвитку навчальних закладів

9. У закладах професійно-технічної, вищої та післядипломної освіти запровадження інституту радництва з гендерної проблематики.



Уведення до документообігу принципів гендерночутливого мовлення/ мови через впровадження стратегій фемінізації, нейтралізації, уникнення андроцентризму та сексизму.

10. Використання в діловодстві допустимих сучасними нормами української мови форм жіночого роду поряд із чоловічими відповідниками для позначення осіб різної статі.


Системне проведення моніторингу імплементації гендерного підходу в дошкільну освіту через використання механізмів гендерного аналізу, експертизи та аудиту.

11. Розробка та уведення гендерних індикаторів до щорічної звітності та моніторингу основних складових діяльності освітніх закладів різного рівня.


Ризики.

1. Нормативно-правова база освітньої сфери не має усталеного характеру, знаходиться у процесі реформування, що ускладнює можливість її системної гендерної експертизи, яка буде повсякчас відставати від процесу нормотворення.

2. Ускладнить процес відсутність достатньої кількості фахівців та фахівчинь з гендерних студій, здатних якісно та своєчасно відреагувати на будь-які зміни в освітньому нормотворенні.

3. Процес автономізації вищих навчальних закладів (і не тільки), безсумнівно, поставить у пряму залежність від гендерної чутливості освітнього персоналу та керівництва цих установ ефективність та системність впровадження гендерної рівності та недискримінації до внутрішніх нормативних документів, що регулюють діяльність освітніх установ різного рівня освіти.



Наступні кроки.

1. Поступове комплексне уведення принципів гендерної рівності та недискримінації до всіх нормативно-правових документів освітньої сфери.

2. Системне впровадження гендерночутливої мови до документообігу у сфері освіти.

Потенційні вимірювані індикатори.

1. Кількість нормативно-правових документів, які пройдуть гендерну експертизу.

2. Кількість документів, які будуть відкориговані із урахуванням принципу гендерної рівності та недискримінації.

3. Наявність чітких критеріїв для здійснення гендерного моніторингу в освіті - якісні та кількісні показники, які будуть включені у щорічні звіти освітніх установ, що відображають реальний стан вирішення проблеми.


Стратегічна ціль 2. УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ЗМІСТУ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ НА ЗАСАДАХ ГЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ ТА НЕДИСКРИМІНАЦІЇ

Сутність проблеми.

Реалізація Гендерної стратегії можлива за умов цілеспрямованої системної навчально-виховної діяльності, орієнтованої на створення гендерночутливого освітнього середовища з рівними можливостями самореалізації особистості.

Діяльність із упровадження гендерної рівності та недискримінації повинна мати наскрізний характер, відтворюватися та поглиблюватися на кожному наступному рівні освіти через утворення гендерночутливого навчального та навчально-методичного забезпечення, впровадження предметно-дисциплінарного підходу до погрупування освітніх знань з гендерної теорії з перспективою його перетворення на підхід інтегративно-курсовий (гендерна теорія повинна бути інтегрована до системи наукових знань та навчальних дисциплін); проведення планової виховної діяльності, спрямованої на виявлення і нейтралізацію гендерних стереотипів, які утворюють базис недотримання гендерного паритету та дискримінації. Ці заходи сприятимуть формуванню гендерної компетентності учнівства та студентства.

Необхідні дії.

Формування гендерночутливого освітнього середовища у закладах дошкільної, загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої та післядипломної освіти

1. Використання інноваційних педагогічних технологій, форм та методів навчання / виховання, що сприяють створенню та підтримці у навчанні / вихованні атмосфери взаємоповаги, взаємодії та колегіальності, унеможливлюють дискримінаційне (несправедливе, упереджене) ставлення один до одного всіх суб’єктів навчально-виховного процесу.


2. Спрямування навчально-виховної роботи на формування та розвиток у учнівства та студентства уявлення про рівність прав та можливостей, неповторність особистості кожної людини.
3. Включення гендерного виховання до пріоритетних завдань виховної роботи закладів дошкільної, загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної та вищої освіти.
4. У закладах дошкільної освіти сприяти заохоченню хлопців та дівчат до рівної участі у господарсько-побутовій праці, спільних занять/ігор, спільного користування ігровим/навчальним інвентарем; запобігання статевому домінуванню у спілкуванні/ взаємодії дітей.
5. У закладах загальної середньої та професійно-технічної освіти рівне залучення (та заохочення) учнів та учениць, студентів та студенток до організації та проведення виховних заходів будь-якого рівня, що дозволить виявити на практиці дію принципів рівноправної відповідальності, взаємоповаги і взаємодопомоги на основі зміни гендерних ролей і демонстрації їхньої варіативності (відмова від традиційних заходів на кшталт «Конкурсів краси» та «Лицарських турнірів», які відтворюють гендерну сегрегацію).
6. У закладах загальної середньої, професійно-технічної, вищої та післядипломної освіти систематичне проведення різноманітних заходів, що покликані піднімати питання гендерної рівності та недискримінації; статевих відносин (наголошуючи на рівності жінок /чоловіків та партнерстві у сім’ї та суспільстві, принципі безпеки та згоди у стосунках); нав’язування інформаційними джерелами гендерних стереотипів; різноманітні прояви сексизму, що принижують гідність і жінок, і чоловіків.
7. У закладах позашкільної освіти здійснення заходів гендерночутливого виховання дітей, юнацтва і молоді задля формування особистісної і колективної гендерної культури, розвитку критичного і аналітичного мислення, навичок публічного виступу як важливого компоненту самопрезентації та розвитку особистості й активізації молодіжної ініціативи з застосуванням недискримінаційної комунікації, заснованій на принципі гендерної рівності як основи реалізації прав людини.
8. У закладах освіти організація навчально-виховної діяльності як активної співпраці зі спеціалізованими громадським організаціями, фундаціями, установами тощо, які здійснюють підтримку гендерної рівності та недискримінації в суспільстві (реалізація спільних просвітницьких соціально-розвиваючих проектних ініціатив, проведення масових акцій, видання книг, журналів, газет, випуск теле- радіопрограм тощо).
9. Усунення гендерної упередженості як системи очікувань та оціночних суджень виховательок/вихователів; учителів/учительок, інженерно-педагогічних працівників/працівниць, викладачів/викладачок щодо хлопців та дівчат, учнів та учениць, студентів та студенток (їхніх нахилів, здібностей та задатків; уподобань та можливостей у навчанні, пояснень навчальних успіхів/прорахунків).
10. Недискримінаційна комунікація у взаємодії суб’єктів навчально-виховного процесу (усунення із комунікативних стратегій учительського/викладацького складу закладів освіти вербальних вказівок на невідповідність дітей, учнівства, студентства “нормам” статевої поведінки та вживання на заняттях гендерночутливої мови /мовлення).

11. Гендерне збалансування освітнього середовища:

- у закладах дошкільної освіти: предметно-розвивальне середовище, добір іграшок, облаштування центрів активності (ігрових зон), доступ дітей до приладдя повинні враховувати інтереси всіх дітей, не закріплювати їх за статевою ознакою та забезпечувати однакові можливості у доступі до користування різними іграшками, спортивним інвентарем тощо;

- у закладах загальної середньої, професійно-технічної та вищої освіти: візуальна та навчальна складові повинні враховувати інтереси, демонструвати можливості та здобутки всього учнівства / студентства, забезпечувати однаковий доступ до користування навчальним приладдям, спортивним інвентарем тощо.


12. Залучення усіх членів родини до виховного процесу у закладах дошкільної та загальної середньої освіти; проведення для батьків та законних представників дитини просвітницьких заходів, присвячених гендерним питанням (привернення уваги до нав’язування гендерних стереотипів через інформаційне оточення, дитячу літературу, гендерно марковані іграшки та одяг, ознайомлення із різноманітними проявами сексизму, тощо).
13. Уведення до змісту типових програм дисциплін гуманітарного та суспільствознавчого напрямів початкової, основної та старшої школи гендерної складової.
14. Впровадження у закладах загальної середньої освіти навчальних курсів за вибором, факультативів гендерного спрямування.
15. У закладах професійно-технічної освіти введення в навчальні плани курсів/дисциплін з гендерної проблематики та тематичних розділів до планів дисциплін для студентів/-ок всіх спеціальностей.
Забезпечення гендерної чутливості програмно-методичного матеріалу, який використовується у закладах освіти.

16. Для закладів дошкільної освіти – проведення гендерної експертизи чинних навчальних програм (комплексних, парціальних), дитячої та методичної літератури (навчально-методичні, методичні посібники; методичні рекомендації; навчальні посібники, хрестоматійні збірки, альбоми, робочі зошити для дітей; наочні посібники); програм і посібників для роботи з дітьми, що мають особливі освітні потреби;


17. Для закладів загальної середньої освіти – проведення гендерної експертизи чинних (типових) навчальних програм (та навчальних програм курсів за вибором і факультативів), підручників (основні та додаткові), посібників (основні та додаткові), літератури для позакласного читання та методичної літератури, що використовуються в початкових класах, основній і старшій школі;
18. Для закладів професійно-технічної освіти – проведення гендерної експертизи навчальних планів і програм (різних профілів навчання); методичного забезпечення навчально-виробничого і навчально-виховного процесу, робочої навчально-програмної документації;
19. Для закладів вищої та післядипломної освіти – проведення гендерної експертизи навчальної та методичної літератури: програмно-методичні видання (навчальні плани та програми), навчально-методичні видання (методичні вказівки, завдання для виконання контрольних та лабораторних робіт); видання, що навчають (підручники, навчальні посібники, конспекти лекцій); допоміжні видання (книги для читання, хрестоматії, практикуми, збірники задач), що використовуються у навчально-виховному процесі.
20. Для всіх рівнів освіти:

- створення першого покоління гендерно чутливих підручників насамперед з гуманітарних дисциплін (історія, мова, література тощо);

- розробка та видання навчальних та методичних посібників для різних рівнів освіти, електронних засобів навчання з врахуванням гендерної складової.
Системна відмова від принципу “прихованої статевої профорієнтації”

21. У закладах дошкільної освіти: організація навчально-виховної (ігрової) діяльності, спрямованої на оволодіння дівчатами та хлопцями низкою варіативних моделей поведінки задля їхньої успішної подальшої самореалізації; надання суб’єктам навчально-виховного процесу віковідповідної інформації щодо можливості професійного самовизначення, без обмеження їхньої свідомості рамками “жіночих/ чоловічих” професій.


22. У закладах загальної середньої, позашкільної та професійно-технічної освіти: надання суб’єктам навчально-виховного процесу повної та вичерпної інформації щодо можливості професійного визначення та оволодіння професійними вміннями відповідно до особистісних здібностей та інтересів, без обмеження їхньої свідомості рамками “жіночих/ чоловічих” професій задля подальшої повноцінної та вичерпної самореалізації дитини в її дорослому житті; розкриття можливостей у досягненні певного(бажаного) статусу в громадсько-політичній діяльності незалежно від статевої приналежності.
23. У закладах професійно-технічної освіти: формування установок на гендерночутливий професійний світогляд для розкриття потенціалу та розвитку професійної мотивації всіх без винятку студентів та студенток, що сприятиме підвищенню якості їх підготовки та затребуваності на ринку праці.
24. У закладах вищої та післядипломної освіти: формування установок на гендерночутливий професійний світогляд для розкриття потенціалу та розвитку професійної мотивації всіх без винятку студентів та студенток, слухачів та слухачок, що сприятиме підвищенню якості їх підготовки та затребуваності на ринку праці; проведення кампаній для інформування та мотивації дівчат і жінок щодо вибору нестереотипної кар’єри STEM (наука, технології, інженерії, математика); надання суб’єктам навчально-виховного процесу повної та вичерпної інформації щодо можливості професійного визначення відповідно до особистісних здібностей та інтересів, без обмеження їхньої свідомості рамками “жіночих/ чоловічих” професій.
Ризики.

Недостатня підготовленість викладацького складу закладів освіти для здійснення освітньо-виховної діяльності щодо практичної реалізації Гендерної стратегії, що призведе до сплутування гендерного підходу в освіті із підходом статево-рольовим.

Ускладнить процес:

- відсутність необхідної кількості якісної навчально-методичної літератури, спрямованої на підготовку освітян у питаннях реалізації гендерного підходу в навчально-виховному процесі навчальних закладів різного освітнього рівня;

- відсутність сертифікованих навчальних програм із підготовки фахівців із гендерної проблематики;

- відсутність сформованого експертного середовища, яке має дати оцінку навчальним програмам (що маркуються як гендерні) на їх відповідність принципам гендерної рівності та недискримінації;



Наступні кроки.

1. Розробка та створення інформаційної бази методичних ресурсів проблем гендерної рівності та недискримінації.

2. Урахування недоліків проведенні попередньої гендерної експертизи навчальної та навчально-методичної літератури та відпрацювання єдиного алгоритму її здійснення.

3. Запровадження обов’язкового проходження гендерної експертизи всієї навчально-методичної літератури та створення відповідної постійно діючої експертної структури.



Потенційні вимірювані індикатори.

1. Наявність заходів із проблем гендерної рівності та недискримінації у планах виховної роботи закладів освіти різного рівня.

2. Кількість проведення інформаційно-методичних заходів із обміну досвідом та кращими практиками із проблеми створення гендерночутливого освітнього середовища у закладах освіти різного рівня.

3. Наявність/відсутність спеціальних програм із гендерної освіти та просвіти учнівської молоді (показник ураховує кількість та якість навчальних програм та навчальних курсів із гендерної тематики).

4. Частка навчальних дисциплін із гендерної проблематики у навчальних планах закладів професійно-технічної та вищої освіти.

5. Кількість навчальних та навчально-методичних видань для різних закладів освіти, які було піддано гендерній експертизі.

6. Кількість видання нових (гендерночутливих) навчальних та методичних посібників (підручників) для різних рівнів освіти.

Стратегічна ціль 3. СТВОРЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ СПІЛЬНОТИ ФАХІВЦІВ/-ЧИНЬ ІЗ ПИТАНЬ ГЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ ТА НЕДИСКРИМІНАЦІЇ

Сутність проблеми. Запорукою реалізації Гендерної стратегії є формування професійної наукової спільноти, сучасного кадрового потенціалу освітніх установ та установ, що здійснюють управління освітою, здатного забезпечити впровадження гендерної рівності та недискримінації. Цей процес має відбуватися у двох головних напрямах:

1) формування гендерної компетентності фахівців та фахівчинь, які вже працюють в освітній галузі, шляхом розробки та комплексного впровадження окремих курсів з гендерної проблематики до програм післядипломної освіти;

2) створення сприятливих умов для розвитку гендерних студій, а також підготовки та захисту дисертацій на здобуття наукових ступенів, предметом дослідженя яких є гендерні аспекти.

Усі заходи сприятимуть формуванню професійної спільноти фахівців із питань гендерної рівності та недискримінації.



Необхідні дії.

Надання інформаційної та науково-методичної підтримки впровадження гендерного підходу в освіту та забезпечення взаємодії наукових, освітніх установ; створення системи наукової комунікації та кооперації.

1. Створення в закладах освіти осередків гендерної освіти – ГРЦ (кафедри, лабораторії, осередки, центри, студії тощо) задля інформаційно-методичної підтримки впровадження гендерного підходу в освіту, консолідації зусиль фахівчинь та фахівців як у навчальному закладі, так і за його межами (забезпечення взаємодії закладів різного рівня освіти з батьками, родиною, громадськістю).


2. Відображення на офіційному веб-сайті закладу діяльності ГРЦ та його методичного забезпечення.

Постійно. Починаючи від дати створення ГРЦ. Додаткових витрат з бюджету не потрібно.

3. Уведення до електронних репозитаріїв вищих навчальних закладів окремих розділів – «гендерні дослідження».


Формування сучасного кадрового потенціалу навчального закладу, здатного забезпечити впровадження гендерної рівності та недискримінації, шляхом уведення до змісту післядипломної освіти навчальних курсів із гендерної проблематики
4. Обов’язкове проходження педагогічним персоналом дошкільних закладів, вчительством загальноосвітніх навчальних закладів, персоналом закладів професійно-технічної освіти, викладацьким складом закладів вищої та післядипломної освіти курсів підвищення кваліфікації із гендерної тематики на базі інститутів післядипломної педагогічної освіти (після відповідної сертифікації працівниць і працівників цих установ) або інших освітніх закладів чи осередків гендерної освіти (центрів, кафедр, студій, тощо) у закладах вищої освіти.
5. Обов’язкове проходження керівним складом закладів освіти (структурних підрозділів) стажування (підвищення кваліфікації) із гендерної тематики на базі інститутів післядипломної педагогічної освіти та/чи закладів вищої освіти, що мають відповідні (гендерні) кафедри чи центри.
Підготовки фахівців із гендерної теорії (методології та практики гендерних досліджень) та активізація науково-дослідницької роботи у вищих навчальних закладах

7. Започаткування магістерських та докторських (PhD) програм гендерного спрямування.


8. Створення спільних науково-навчальних комплексів із іноземними ВНЗ з метою проведення гендерних наукових досліджень;
9. Реалізація через угоди із закордонними університетами програм сприяння академічної мобільності студентів, які долучені до розробок із гендерних студій.
10. Організація коротко- та довгострокового навчання й стажування студентів/студенток, аспірантів/аспіранток, докторантів/докторанток за науковими програмами (літні школи) гендерного спрямування.
Оприлюднення науково-теоретичного доробку вітчизняних вчених у галузі гендерних студій, створення системи наукової комунікації та кооперації.
11. Проведення наукових та науково-практичних заходів (форумів, конференцій, семінарів тощо)
12. Науково-практична експертиза наявних та підтримка нових науково-дослідницьких тем, що виконуються за кошти Держбюджету (пріоритетний тематичний напрям: «фундаментальні дослідження з актуальних проблем суспільних та гуманітарних наук»).
13. Започаткування (нових) та розповсюдження (наявних) періодичних наукових та науково-методичних видань з гендерної тематики.
14. Розміщення на офіційному сайті закладів освіти інформації щодо діяльності закладу із реалізації гендерної стратегії.

Ризики.

Несприйняття гендерної тематики значною кількістю працівників освіти через недостатню інформованість щодо її сутності та актуальності для вітчизняної системи освіти; поширення сталого твердження що в Україні, зокрема в освіті гендерні проблеми відсутні; недостатня кількість наявних спеціалістів та спеціалісток, які спроможні фахово здійснити масштабну підготовчу (науково-методичну) та освітню роботу; відсутність фінансування в необхідному розмірі.



Наступні кроки.

1. Створення міжвідомчих галузевих науково-дослідних центрів (лабораторій) для проведення спільних наукових досліджень із гендерної тематики.

2. Створення широкої мережі гендерних дослідницьких центрів та утворення фахового експертного середовища, з майбутнім запровадженням Інститутів гендерної освіти на базі провідних вітчизняних педагогічних ВНЗ.

3. Проведення експериментальної роботи регіонального рівня щодо впровадження гендерних підходів у дошкільній та середній освіті на базі інститутів післядипломної педагогічної освіти.

4. При прийомі на роботу освітніх працівників (особливо при призначенні їх на керівні посади) запровадження обов’язкової умови проходження стажування із питань гендерної рівності та недискримінації.

Потенційні вимірювані індикатори.

1. Динаміка започаткування гендерних ресурсних центрів та результати їх діяльності.

2. Кількість навчальних програм гендерної тематики, призначених для стажування педагогічного та керівного персоналу освітніх закладів.

3. Кількість магістерських та докторських програм з гендерної проблематики.

4. Збільшення на 20% кожного року (з 2016 р.) кількості захищених дисертацій з гендерної проблематики та наявність 5 (до 2020 р.) спеціалізованих вчених рад.

5. Наявність договорів про наукову співпрацю вітчизняних освітніх установ із зарубіжними освітніми установами щодо спільної наукової роботи в напрямі розвитку гендерної теорії.

6. Поступове збільшення кількості освітніх працівників, які пройшли стажування на курсах (програмах) з гендерної тематики. Із збільшенням кількості на 20% щороку, на 2020 р., практично всі (за виключенням прийнятих на роботу в цей проміжок часу) пройдуть гендерне стажування.

7. Значне збільшення науково-практичних заходів із питань гендерної рівності та недискримінації в освіті із широкомасштабною презентацією результатів їхньої роботи.

8. Збільшення кількості науково-дослідницьких тем з гендерної проблематики, що виконуються за кошти Держбюджету.

9. Кількість періодичних наукових та науково-методичних видань з гендерної тематики.




____________________


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка