Розрахунок сил І засобів по ліквідації нс



Сторінка6/29
Дата конвертації23.10.2016
Розмір3.1 Mb.
ТипРозрахунок
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   29

Правила користування індивідуальним перев'язоч­ним пакетом



  1. Розгортаючи пакет, необхідно слідкувати, щоб не торкатись того боку, який накладатиметься на рану.

  2. Якщо рана одна, то слід накласти дві подушеч­ки, якщо ран дві — по одній на рану, потім перебин­тувати.

  3. Щоб пов'язка не зсунулася, потрібно закріпи­ти зовнішній кінець бинта шпилькою.

  4. Після відкриття пакет необхідно відразу вико­ристати, оскільки він швидко втрачає стерильність.


ПЕРША ДОПОМОГА ПРИ ЗАПОРОШУВАННІ ОЧЕЙ, ПОРАНЕННЯХ, ВИВИХАХ, ПЕРЕЛОМАХ.

В умовах проведення уроків на відкритому повітрі очі можуть запорошуватися пилом, шматочками ка­міння тощо. Настають сильне подразнення, біль, різь, сльозотеча і почервоніння очей. Недопустимо нама­гатися самостійно видалити стороннє тіло з ока. Необхідно накласти м'яку пов'язку і негайно відправи­ти потерпілого до лікарні або викликати медичного працівника.



Поранення - це ушкодження з порушенням цілісності шкіри або слизової оболонки. Недопусти­мо торкатися до рани руками, промивати П водою, засипати порошком тощо. Забруднену шкіру навко­ло рани протирають стерильною ватою, марлею, бин­том або тампоном із перев'язочного пакету. Навкру­ги рану змащують настоянкою йоду або «зеленкою» (попадаючи в рану, вони викликають опік і затриму­ють заживлення).

У разі відсутності медикаментів можна викорис­товувати спирт, горілку, одеколон. Після обробки рану вкривають стерильною салфеткою або марлею, по­верх кладуть вату та бинтують. Якщо під рукою не­має стерильного матеріалу, використовують чисту м'яку тканину, носовички, чистий одяг тощо. В тако­му разі на ділянку тканини, що буде безпосередньо прилягати до рани, необхідно накапати кілька крап­лин йоду, але сильно змащувати не можна — йод може спричинити опік.

Підозрюючи вивих, потрібно обмежитися створен­ням спокою: на нижню кінцівку накласти шину, а верх­ню підвісити хусткою на шию і якомога швидше дос­тавити потерпілого до медичної установи. Виправ­лення вивиху потребує спеціальних знань, тому не слід намагатися зробити це самостійно.

Переломи можуть бути відкритими і закритими. При закритому переломі шкіра без ушкоджень, рана відсутня. Ознака перелому — різкий біль під час спро­би руху ушкодженою кінцівкою. Перша допомога — забезпечити спокій та нерухомість місця перелому. Надаючи допомогу, не треба намагатися встановити наявність чи відсутність перелому: мацати місце уш­кодження, змушувати потерпілого рухати, піднімати або згинати кінцівку. Такі дії можуть різко підсилити біль, спричинити зміщення й ушкодження м'яких тка­нин. Для забезпечення нерухомості зламаної кінцівки застосовують спеціальні дротяні або фанерні (дере­в'яні) шини. Шина повинна бути накладена так, щоб були надійно іммобілізовані два сусідні з місцем уш­кодження суглоби (вище і нижче), а якщо перелом плеча або стегна, то три суглоби. Накладають шину
поверх одягу або кладуть під неї що-небудь м'яке - вату, шарф, рушник. Накладену шину необхідно при­кріпити до кінцівки бинтом, рушником, ременем. Як шину можна використати дошку, палицю, лижу тощо. Таку імпровізовану шину необхідно покласти з двох протилежних боків уздовж ушкодженої кінцівки та об­горнути бинтом. Накладаючи шину, потрібно слідку­
вати за тим, щоб центр знаходився на рівні, а кінці накладалися на сусідні суглоби по обидва боки пе­релому. Фіксація відкритого перелому вимагає до­
тримання додаткових умов: не можна накладати шину на місце відкритого перелому, а слід прибинтовува­ти П поверх одягу (взуття) і, крім того, підкласти під неї що-небудь м'яке, попередньо зупинивши крово­течу.

Особливо небезпечні травми хребта. В таких ви­падках необхідно обережно, не піднімаючи потерпі­лого, підсунути під його спину дошку, щит, лист фанери, двері тощо. Якщо під руками немає нічого твер­дого, то в крайньому разі можна транспортувати потерпілого у звичайних м'яких ношах обличчям до­низу.

У разі перелому ребер необхідно міцно забинту­вати груди або стягнути їх рушником під час видиху. При ушкодженні тазу необхідно обережно стягнути його широким рушником, шматком тканини, поклас­ти потерпілого на тверді ноші (щит, широку дошку), надавши йому позу «жаби».
У разі травми голови необхідно покласти потер­пілого, зробити йому на голову охолоджувальний ком­прес. Для запобігання задушення потерпілого у не­свідомому стані від западання язика або блювотних мас його кладуть на бік або на спину, при цьому го­лова має бути повернутою в бік. Треба швидко та обережно очистити рот, висунувши вперед нижню щелепу, витягти язика. При першій можливості по­терпілого треба негайно транспортувати до лікуваль­ного закладу у супроводі особи, яка вміє надавати допомогу для оживлення. Транспортують потерпіло­го на спині з трохи піднятою на подушці головою.

У разі перелому нижньої щелепи накладають пов'язку, що забезпечує її нерухомість. Дія цього бе­руть дві хустки, одну з яких проводять під підборіддя та зв'язують на тім'ї, а другою охоплюють підборіддя спереду і зав'язують на потилиці.



ПРИПИНЕННЯ КРОВОТЕЧІ З РАНИ, НОСА, ВУХА,

ЛЕГЕНЬ, СТРАВОХОДУ.

Навіть відносно неглибокі поранення можуть су­проводжуватись кровотечею: капілярною, артеріаль­ною, венозною.

Якщо ушкоджена артерія — колір крові яскраво-червоний, кров б'є фонтанчиком. Артеріальна кро­вотеча найнебезпечніша, тому допомогу потерпіло­му треба надавати негайно. У разі капілярної крово­течі кров виділяється краплями, венозна кров має темно-червоне забарвлення.

Артеріальну кровотечу зупиняють за допомогою здавлюючої пов'язки. При кровотечі з великої артерії для зупинки крові до ділянки рани притискують ар­терію пальцем вище місця поранення, а потім накла­дають здавлюючу пов'язку. У разі кровотечі зі стег­нової артерії джгут накладають вище від місця кро­вотечі. Під джгут підкладають шар марлі, щоб не пошкодити шкіру і нервові закінчення, вставляють за­писку із зазначенням часу його накладання.

Тривалість використання джгута обмежується двома го­динами, інакше є загроза омертвіння кінцівки. Якщо протягом цього часу немає можливості забезпечити додаткову допомогу, то через 1,5—2 години джгут на кілька хвилин відпускають (до почервоніння шкіри), кровотечу при цьому зменшують іншими методами (наприклад, здавлюючим тампоном), а потім знову затягують джгут. У разі кровотечі з головної шийної (сонної) артерії рану, якщо це можливо, стискають пальцем, після чого набивають великою кількістю марлі, тобто роблять тампонування. Якщо рана в паху або під пахвою (джгут не можна використовувати), то вкладають тампон, а потім (якщо немає вивихів і пе­реломів) кінцівку потерпілого згинають і прив'язу­ють до тулуба.

Для зупинки носової кровотечі потерпілого не­обхідно посадити і покласти на ніс охолоджуючий компрес. Якщо це не допомагає, вводять до носових ходів тампони зі стерильного бинта, оброблені 3 % розчином перекису водню. Тампони можна залиша­ти в носі 24 години. .

Якщо потерпілий відкашлюється яскраво-черво­ною спіненою кров'ю — кровотеча в легенях. При цьому дихання утруднене. Потерпілого кладуть у на­півлежаче положення, під спину підкладають валик, на груди кладуть холодний компрес. У цьому разі йому забороняється говорити і рухатись. Періодично можна давати пити холодну, злегка підсолену воду і ковтати шматочки льоду. Потерпілому необхідна тер­мінова госпіталізація.
Кровотеча з травного тракту характеризується блюванням темночервоною кров'ю, що зсілася. По­ложення потерпілому забезпечується те саме, що й під час кровотечі з легенів, але ноги згинають у ко­лінах. У разі значної втрати крові може розвинутись гостре недокрів'я, виникнути шок. Передусім треба зупинити кровотечу, бажано напоїти чаєм. Потім тілу потерпілого надають такого положення, під час яко­го голова для її нормального кровозабезпечення має бути дещо нижче тулуба.

НАДАННЯ ПЕРШОЇ ДОПОМОГИ ПІД ЧАС ВТРАТИ

СВІДОМОСТІ,'ШОКУ, ТЕПЛОВОГО ТА СОНЯЧНОГО

УДАРІВ, ОПІКУ, ОБМОРОЖЕННЯ.

Основною причиною втрати свідомостіє рапто­ва недостатність кровонаповнення мозку під впли­вом нервово-емоційного збудження, страху, болю, нестачі свіжого повітря тощо.



Ознаки.Звичайно непритомність настає раптово, але інколи перед нею людина блідне, блює, з'явля­ються нудота, слабкість, позіхання, посилене пото­виділення. Пульс прискорюється, артеріальний тиск знижується. Під час непритомності пульс уповіль­нюється до 40—50 ударів на хвилину.

Допомога. Під час втрати свідомості потерпілого необхідно покласти на спину, щоб голова була ниж­че рівня ніг (на 15—20 см) для поліпшення кровооб­ігу мозку. Потім звільнити шию і груди від одягу, за­безпечити приплив свіжого повітря, поплескати по щоках, полити обличчя, груди холодною водою, дати понюхати нашатирного спирту. Коли потерпілий опритомніє, дати йому гарячого чаю або кави, 20—З0 краплин настоянки валеріани.

Якщо потерпілий починає дихати з хрипінням або взагалі не дихає, треба думати про западання язика. У крайньому разі вживаються заходи до оживлення.

Причиною шоку можуть стати сильний біль, втра­та крові, утворення в пошкоджених тканинах шкідли­вих продуктів, що призводять до виснаження захис­них можливостей організму, внаслідок чого виника­ють порушення кровообігу, дихання, обміну речовин.

Ознаки - блідість, холодний піт, розширені зіниці, короткочасна втрата свідомості (знепритомнення),

прискорене дихання і пульс, зниження артеріально­го тиску.

У разі важкого шоку — блювання, спрага, попеляс­тий колір обличчя, посиніння губ, мочок вух, кінчиків пальців, можлива зупинка дихання і кровообігу.

Допомога. Необхідно надати першу допомогу, яка відповідає виду поранення (наприклад, зупинити кро­вотечу, іммобілізувати переломи тощо). Потерпілого
слід зігріти (закутати в ковдру), покласти на спину з дещо опущеною головою. Якщо немає підозри на ушкодження внутрішніх органів, потерпілому дають
гарячий напій. Заходами, що перешкоджають виник­ненню шоку, є: тепло, зменшення болю, пиття рідини.

Тепловий або сонячний ударнастає внаслідок тривалого перебування на сонці без захисного одя­гу, у разі фізичного навантаження у нерухомому во­логому повітрі.

Ознаки.Легкий ступінь — загальна слабкість, не­здужання, запаморочення, нудота, спрага, шкіра об­личчя червона, вкрита потом, пульс і дихання при­скорені, температура тіла 37,5 - 38,9'С. Середній ступінь - температура 39 – 400 С, сильний головний біль, різка м'язова слабкість, миготіння в очах, шум у вухах, серцевий біль, виражене почервоніння шкіри, сильне потовиділення, посиніння губ, прискорення пульсу до 120—130 уд. хв, часте і поверхневе ди­хання. Тяжкі ступені перегрівання кваліфікуються по-різному: якщо температура повітря висока, і його вологість підвищена, кажуть про тепловий удар. При цьому температура тіла піднімається вище 40'С, на­стають непритомність і втрата свідомості, шкіра суха, можуть початися судоми, порушується серцева діяльність, припиняється дихання.

Допомога.Потерпілого необхідно перенести в прохолодне місце, намочити голову і ділянку серця холодною водою, дати прохолодне пиття, піднести до носа ватку з нашатирним спиртом. Якщо різко порушується серцева діяльність, зупиняється дихання, треба розпочати штучне дихання.

Під час прове­дення походів, екскурсій, днів здоров'я можуть ви­никнути термічні та хімічні опіки. Термічні опіки з'яв­ляються від дотику до розжарених предметів, полум'я, попадання на шкіру гарячої рідини або пари. Хімічні опіки виникають внаслідок дії на дихальні шляхи, шкіру і слизові оболонки концентрованих неорганічних та органічних кислот, лугів, фосфору тощо. У разі займання або вибухів хімічних речовин утворюються термохімічні опіки.



Ознаки.Залежно від тяжкості розрізняють чотири ступені опіку:

1 - почервоніння шкіри та її набряк; 2 - пухирі, наповнені жовтуватою рідиною; 3 - ут­ворення некрозу шкіри (струпів); 4 - обвуглювання тканини. У разі великих опіків виникає шок. За гли­биною ураження тканин хімічні опіки поділяються на чотири ступені: 1) чітко визначене почервоніння шкіри, легкий набряк; 2) сильний набряк, утворення пухирів різного розміру, форми; 3) потемніння або їхнє побіління за кілька хвилин, годин. Шкіра припу­хає, виникає різкий біль; 4) глибоке омертвіння не тільки шкіри, а й підшкірної жирової клітковини, м'язів, зв'язкового апарату суглобів.

Опіки кислотами дуже глибокі, на місці опіку ут­ворюється сухий струп. У разі опіків лугами тканини вологі, тому ці опіки переносяться складніше, ніж опіки кислотами.

Допомога.Необхідно швидко вивести або винес­ти потерпілого з вогню. При займанні одягу треба негайно його зняти або накинути щось на потерпіло­го (мішок, тканину), треба не давати вогню доступу до повітря. Полум'я на одязі можна гасити водою, своїм тілом (катаючись по землі), засипати піском.

У разі опіків 1 ступеня треба промити уражені ділянки шкіри антисептичними засобами, потім обробити спиртом, одеколоном. До обпечених діля­нок не можна доторкуватись руками, не можна про­колювати пухирі, відривати шматки одягу, що при­липли до місць опіку, не можна накладати мазі, по­рошки тощо. Опікову поверхню накривають чистою тканиною. Потерпілого (якщо його морозить) треба зігріти: укрити, дати багато пиття. При втраті свідо­мості дати понюхати ватку з нашатирним спиртом. У випадку зупинки дихання треба зробити штучне ди­хання. Якщо одяг потерпілого просочився хімічною рідиною, його треба швидко зняти, розрізати чи ро­зірвати на місці події. Потім механічно виділяють ре­човини, що потрапили на шкіру, енергійно, змиваю­чи їх струменем води 10 - 15 хвилин, поки не зникне специфічний запах. Якщо хімічні речовини потрапи­ли у дихальні шляхи, необхідно прополоскати горло водним 3%-ним розчином борної кислоти. Не можна змивати хімічні сполуки, які займаються або вибуха­ють при з'єднанні з водою. Якщо невідомо, яка хімічна речовина викликала опік і немає нейтралізуючого засобу, на місце опіку накладається чиста суха по­в'язка і потерпілого негайно направляють до медич­ного закладу.



Переохолодження розвивається внаслідок пору­шення процесів терморегуляції під час дії на організм холодного фактора і розладу функцій життєво важ­ливих систем організму, який наступає при цьому. Відмороження виникає тільки при тривалій дії холо­ду, у разі дотику тіла до холодного металу на мо­розі, при контакті зі зрідженим повітрям або сухою вуглекислотою, при підвищенні вологості і сильному вітрі, при не дуже низькій температурі повітря (навіть близько О'С). Сприяє переохолодженню та обморо­женню ослаблення організму внаслідок голодуван­ня, втоми або хвороби. Найчастіше відморожуються пальці ніг і рук, а також ніс, вуха, щоки.

Ознаки.На початковому етапі потерпілого моро­зить, прискорюються дихання і пульс, підвищується артеріальний тиск, потім настає переохолодження, рідшають пульс, дихання, знижується температура тіла. Після припинення дихання серце може ще дея­кий час скорочуватись (від 5 до 45 хвилин). При зни­женні температури тіла до 34 – 320С затьмарюється свідомість, припиняється довільне дихання, мова стає неусвідомленою. Розрізняють чотири ступені відмо­роження тканин: 1 — почервоніння і набряк; 2 - ут­ворення пухирів; 3 - омертвіння шкіри й утворення струпів; 4 - омертвіння частин тіла.

Допомога.У разі легкого ступеню переохолод­ження тіло розігрівають розтиранням, дають випити кілька склянок теплої рідини. При середньому і тяж­кому ступенях тіло енергійно розтирають вовняною тканиною до почервоніння шкіри, дають багато гаря­чого пиття, молоко з цукром. Якщо потерпілий слаб­ко дихає, треба розпочати штучне дихання. Після зігрівання потерпілого і відновлення життєвих функцій йому дають спокій. Не можна робити розтирання снігом. Одяг і взуття з відморожених частин знімати треба дуже акуратно, якщо ж зробити це не вдаєть­ся, треба розпороти їх ножем чи розірвати.

Отруєння — це тяжке захворювання, яке сталося внаслідок проникнення до організму різних токсич­них речовин. Захворювання починається через 2—3 години, Інколи через 20—26 годин.

Ознаки. Це загальне нездужання, нудота, блю­вання, спазмоподібний біль у животі, понос, блідість, спрага, підвищення температури тіла до 38—40'С, час­тий, слабкий пульс, судоми.

Допомога.Потерпілому негайно кілька разів про­мивають шлунок (примушують випити 1,5 - 2 л води, а потім викликають блювання подразненням кореня язика до появи чистих промивних вод. Можна дати 8-10 таблеток активованого вугілля). Потім дають ба­гато чаю, соків, але не їжу. Якщо після отруєння пройшло 1—2 години й отрута надходить уже зі шлунка до кишечнику, то викликати блювання даремно. В такому разі необхідно дати потерпілому проносне (2 столові ложки солі на склянку води). Для змен­шення всмоктування отрути слизовою оболонкою шлунково-кишкового тракту потерпілому можна дати 2-3 яєчних білки на 1 л води, розведений крохмаль або молоко. Щоб запобігти зупинці дихання і крово­обігу, перший час необхідне постійне спостережен­ня за потерпілим.

Причиною отруєння окисом вуглецює вдихання чадного газу, продуктів горіння, диму.



Ознаки— шкіра яскраво-рожева, запаморочення, шум у вухах, слабкість, нудота, слабкий пульс, непри­томність, судоми, порушення зору, дихання, роботи серця, втрата свідомості протягом годин і навіть діб.

Допомога.Забезпечити потерпілому приплив свіжого повітря (якщо є змога - дати подихати кис­нем). Звільнити його від одягу, який утруднює ди­хання, дати понюхати нашатирний спирт. На голову і груди потерпілого покласти холодний компрес, якщо він при свідомості — напоїти гарячим чаєм, кавою. У
разі припинення дихання необхідно провести штуч­не дихання.

При отруєнні алкоголему потерпілого головний біль, слабкість, нудота, запаморочення або втрата свідомості. У тяжких випадках шкіра стає вологою із синюшним відтінком або блідою, розширюються зіниці, можуть бути судоми, порушується серцева діяльність.

Допомога.Під час надання першої допомоги по­терпілого слід покласти так, щоб голова була вище тулуба. Дають дихати нашатирний спирт, далі треба промити шлунок. Після цього дати потерпілому міцний чай, каву. Якщо у сп'янілого втрата свідомості, треба запобігти захлинанню блювотними масами, для цього треба покласти його на бік так, щоб голова була опущена. Велику небезпеку викликає отруєння сурогатами алкоголю — метиловим спиртом, етиленгликолем, дихлоретаном.

ПЕРША ДОПОМОГА ПРИ УРАЖЕННІ ЕЛЕКТРИЧНИМ СТРУМОМ.

Причини — робота з технічними електричними за­собами, пряме дотикання до провідника або джере­ла струму і непряме - за індукцією.

Перша допомога складається з двох етапів: звільнення потерпілого від дії струму і надання йому долікарської медичної допомоги. Наслідки ураження струмом залежать від тривалості проходження його через людину, тому важливо швидко звільнити по­терпілого від дії струму і якомога скоріше надати допомогу навіть у разі смертельного ураження, тому що період клінічної смерті продовжується лише кілька хвилин.

Заходи щодо надання першої долікарської допо­моги залежать від стану потерпілого після звільнен­ня його від дії струму. Якщо потерпілий короткочас­но перебував під струмом і після цього може само­стійно координувати свої дії, його необхідно у супроводі іншої особи відправити до медпункту і до­пустити до занять тільки після огляду лікаря, тому що наслідки електротравми можуть з'явитися навіть після 2—3 годин. Якщо ураження легке (збережена свідомість, не порушені дихання і серцева діяльність), а є тільки слабкість, іноді підсмикування окремих м'язів, то потерпілого слід покласти, зігріти (розтерти шкіру рук, ніг, тулуба, до ніг покласти грілку, дати гарячий чай). Обов'язково відправити потерпілого до лікарні для медичного огляду, щоб запобігти усклад­нень від електротравми.

Якщо потерпілий при свідомості, але до цього був у запамороченні або тривалий час був під дією електроструму, необхідно покласти його на сухе місце, накрити ковдрою, забезпечити спокій, весь час уваж­но слідкувати за його диханням і пульсом.

Якщо потерпілий знепритомнів, але у нього є стійкі дихання і пульс, його слід покласти, дати свіже по­вітря, піднести до носа нашатирний спирт, розтерти і зігріти.

Якщо потерпілий дихає слабко, а серцева діяльність нормальна, необхідно розпочинати роби­ти йому штучне дихання.

За відсутності ознак життя (немає дихання, серце­биття і пульс відсутні, зіниці розширені і не реагують на світло) треба вважати, що потерпілий у стані клінічної смерті, і терміново приступити до його оживлення - штучного дихання і зовнішнього масажу серця.

Ніколи не можна відмовлятися від надання допо­моги потерпілому і вважати його мертвим за відсут­ності дихання, серцебиття та інших ознак життя. Конс­татувати смерть має право тільки лікар.

При ураженні блискавкоюознаки подібні до ознак ураження електричним струмом. Дії щодо допомоги аналогічні діям при ураженні електричним струмом. Закопувати в землю потерпілого не можна: грудна клітина, здавлена землею, не може розширюватися, навіть коли з'являється самостійне дихання..

ОЖИВЛЕННЯ. СПОСОБИ ШТУЧНОГО ДИХАННЯ.

ЗОВНІШНІЙ МАСАЖ СЕРЦЯ.

Метою штучного дихання є забезпечення газообміну в організмі, збагачення крові потерпілого кис­нем і виділення з крові вуглецю. Крім того, штучне


дихання, діючи рефлекторно на центр дихання го­ловного мозку, сприяє відновленню самостійного дихання потерпілого.

Способи штучного дихання можуть бути апарат­ними та ручними. Ручні менш ефективні, але можуть застосовуватись негайно при порушенні дихання у потерпілого.



Підготовка до штучного дихання:

  1. Звільнити потерпілого від одягу — розстебну­ти комір сорочки тощо

  2. Покласти потерпілого на спину на горизонталь­ну поверхню — стіл, гімнастичний мат або підлогу.

  3. Відвести голову потерпілого максимально на­ зад, доки його підборіддя не стане на одній лінії з шиєю. У цьому положенні язик не затуляє вхід до гортані, вільно пропускає повітря до легенів. Разом з тим під час такого положення голови рот розкри­вається. Для збереження такого положення голови
    під лопатки кладуть валик зі згорнутого одягу.

  4. Пальцями обстежити порожнину рота, і якщо там є кров, слиз тощо, їх необхідно видалити, за допомогою носовичка або бережка сорочки вичис­тити порожнину рота. Обов'язково провести штучне дихання.

Виконання штучного дихання.

Голову потерпілого відводять максимально назад і пальцями затискають ніс (або губи). Роблять глибо­кий вдих, притискають свої губи до губ потерпілого і швидко роблять йому глибокий видих до рота. Вду­вання повторюють кілька разів, з частотою 12—15 разів на хвилину: з гігієнічною метою рекомендуєть­ся рот потерпілого прикрити шматком тканини (но­совичок, бинт тощо). Якщо пошкоджене обличчя і проводити штучне дихання «з легенів у легені» не­можливо, треба застосовувати метод стиснення і роз­ширення грудної клітини шляхом складання і при­тискання, рук потерпілого до грудної клітини з на­ступним їх розведенням у боки. Контроль за надходженням повітря з легенів потерпілого здійснюється за розширенням грудної клітини при кожному вдуванні. Якщо після вдування грудна кліти­на потерпілого не розправляється, - це ознака непрохідності шляхів дихання. Найкраща прохідність шляхів дихання забезпечується за наявності трьох умов:



  • максимальне відведення голови назад;

  • відкривання рота;

  • висування вперед нижньої щелепи.

При появі у потерпілого перших слабких вдихів слід поєднати штучний вдих з початком самостійного вдиху. Штучне дихання слід проводити до відновлення глибокого ритмічного дихання.

Штучне дихання у більшості випадків треба роби­ти одночасно з масажем серця.



Зовнішній масаж серця— це ритмічне стискання серця між грудиною та хребтом. Треба знайти роз­пізнавальну точку - мечовидний відросток грудини, він міститься знизу грудної клітини над животом. Стати треба з лівого боку від потерпілого і покласти доло­ню однієї руки на нижню третину грудини, а поверх — долоню другої руки. Тепер ритмічними рухами тре­ба натискати на грудину (з частотою 60 разів на хви­лину). Сила стискання має бути такою, щоб грудина зміщувалась у глибину на А—5 см. Масаж серця до­цільно проводити паралельно зі штучним диханням, для чого після 2—3 штучних вдихів роблять 15 стис­кань грудної клітки. У разі правильного масажу сер­ця під час натискування на грудину відчуватиметься легкий поштовх сонної артерії і звузяться протягом кількох секунд зіниці, а також порожевіють шкіра об­личчя і губи, з'являться самостійні вдихи. Щоб не пропустити повторного припинення дихання, треба стежити за зіницями, кольором шкіри і диханням, регулярно перевіряти частоту і ритмічність пульсу.

ТРАНСПОРТУВАННЯ ПОТЕРПІЛОГО.

Наслідки своєчасної і правильно наданої допомо­ги на місці події можуть бути зведені нанівець, якщо під час підготовки до транспортування і доставки потерпілого до медичної установи не будуть дотри­мані відповідні правила. Основне не тільки в тому, як доставити потерпілого і яким видом транспорту, а наскільки швидко були вжиті заходи, які забезпечи­ли максимальний спокій і зручне положення потер­пілого.

Найкраще транспортувати потерпілого ношами. При цьому можна використовувати підручні засоби: дошки, одяг тощо. Можна переносити потерпілого на руках. Передусім потерпілого слід покласти на ноші, які застеляють ковдрою, одягом тощо, ставлять ноші з того боку потерпілого, де є ушкодження. Якщо тих, хто надає допомогу, двоє, вони повинні стати з іншого боку ношей. Один підводить руки під голову і грудину, інший — під крижі і коліна потерпілого. Од­ночасно без поштовхів його обережно піднімають, підтримуючи ушкоджену частину тіла, й опускають на ноші. Слід накрити потерпілого тим, що є під рука­ми, — одягом, ковдрою. Якщо є підозра на перелом хребта, потерпілого кладуть обличчям догори на тверді ноші (щит, двері). За відсутністю цього можна використати ковдру, пальто. В такому разі потерпі­лого кладуть на живіт.

Якщо є підозра на перелом кісток тазу, потерпі­лого кладуть на спину із зігнутими ногами у колінах і у тазостегнових суглобах для того, щоб його стегна були розведені, під коліна обов'язково треба підклас­ти валик із вати, рушника, сорочки.

По рівній поверхні потерпілого несуть ногами впе­ред, під час підйому на гору або на сходах — голо­вою вперед. Ноші весь час повинні бути у горизон­тальному положенні. Щоб вони не розгойдувались, необхідно йти не в ногу, злегка зігнувши коліна.

Під час перевезення потерпілого слід покласти його до машини на тих самих ношах, підстеливши під них що-небудь м'яке (ковдру, солому тощо).

****

Необхідно пам'ятати, що нас оточує довкілля, в якому знаходять притулок найрізноманітніші живі організми, збудники тяжких захворювань.



Ви повинні вміти надавати собі і потерпілим домедичну допомогу, запобігати поширенню інфекцій­ної хвороби до безпосереднього, втручання лікаря.

Завдання для самостійної роботи.

Зібрати з різних інформаційних джерел навчаль­но-інструктивний матеріал на кожну окрему тему.

Нижче пропонується кілька тем, до яких учитель може розробити план уроку на власний розсуд або використати викладений у статті.

Вивчення поданого матеріалу повинно бути пе­реконливим, цікавим і зрозумілим.

Теми супроводжуються короткими коментарями з медико-фізіологічних та рятівних дій.

Учителеві бажано подбати про приклади з довкіл­ля, документальних джерел, щоб найглибше пере­конати дітей у важливості умінь запобігати й уникати складних обставин, пов'язаних із травмуванням, от­руєнням, поведінкою на воді та іншими чинниками негативного впливу на людину.




Факт
Коментар

Рятівні дії

ТРАВМИ


Люди часто потрапляють-у складні обставини, за яких травмуються. Найтяжчими серед них є:

- травма черепа;

- травма грудної клітки;

- травма живота



ФІЗІОЛОГІЧНА

КАРТИНА

1. Травма черепа призводить до втрати свідомості, нудоти, уповільнення пульсу, зміни кров'яного тиску і температури тіла. 2. Травма грудної клітки супроводжується болем у грудях, особливо, коли в ребрах з'являються тріщини або переломи, які вражають внутрішні органи, припухлістю, кровотечами, болем під час дихання. 3. Травми живота відчутні внутрішнім болем, блюванням. Під час розриву печінки, селезінки, кишок біль підсилюється, м'язи живота різко напружуються



ЩО РОБИТИ ПРИ ТРАВМАХ

1. У разі черепно-мозкової травми потерпілого слід покласти на спину, повернути голову на бік, покласти на неї холод. Допомагаючи людині, яка втратила свідомість, потрібно стежити, щоб не сталося опущення язика.

2. Під час травми грудей забезпечити потерпілому доступ свіжого повітря, розстібнути, а краще - звільнити його від одягу. Надати йому напівсидячу позу. Перев'язати відкриту рану, перекривши до неї доступ свіжого повітря. Дати хворому таблетку анальгіну чи аспірину.

3. При травмі живота не давати потерпілому пити і їсти. Це небезпечно. Змочувати йому губи мокрою хустиною. Закрити відкриту рану асептичною пов'язкою.

4. У всіх випадках негайно викликати швидку допомогу.


ГРИБИ (ОТРУЄННЯ)


МЕДИКО-ЕКОЛОГІЧНА КАРТИНА

ЩО РОБИТИ ПРИ ОТРУЄННІ

У природі існує чимало отруйних грибів. Найпоширенішими серед них є:

- бліда поганка; - мухомори; - псевдоопеньки




1. Бліда поганка - надзвичайно отруйний гриб. Амонітоксин, який міститься в поганці, спричиняє смертельне отруєння людини. Симптоми проявляються через 6—12 годин після вживання. Відбувається значне виділення слини, з'являються біль у животі, блювання, розлад кишечника, судоми і важке дихання.

2. Мухоморів. Основний отруйний компонент мухомору—мускарин. 3—5 міліграмів цієї отрути достатньо для отруєння людини. Ознаки отруєння можна спостерігати вже через 30—40 хв. Потерпілий потіє, починаються надмірне слиновиділення, розлад кишечника, болі в животі, падає артеріальний тиск, наступає задуха. Отруєння надзвичайно складно протікає у дітей.

3. Псевдоопеньки менш отруйні. Здебільшого отруєння відбувається через розлад кишечника. Але надмірне їхнє вживання може призвести до складніших наслідків. Справжній опеньок світліший і чистіший від свого двійника



1. Для того щоб уникнути отруєння грибами, потрібно збирати тільки ті, які ви добре знаєте.

2. При найменшому отруєнні необхідно негайно звертатися до лікаря.

3. У разі отруєння грибами потрібно очистити шлунок, дати послаблююче, промити шлунок розчином марганцевокислого калію.

4. Потерпілий повинен лежати в ліжку, оскільки йому небезпечно ходити.

5. Під час отруєння у потерпілого виникає спрага, щоб її вгамувати, потрібно давати пити холодну каву, молоко, ледь підсолену воду.

6. Повного виліковування можна досягти тільки у стаціонарній лікарні



УТОПЛЕННЯ

ФІЗІОЛОГІЧНА КАРТИНА

ЯК ДІЯТИ ПРИ УТОПЛЕННІ



Основна причина нещасних випадків на воді

— невміння плавати та нехтування правилами поведінки під час купання у водоймищах.

Слід пам'ятати, що вода - така ж стихія, як і пожежа, землетрус чи ураган. Як і кожна стихія, вода підступна


На рятування утопленого природа дає 2—4 хвилини. Саме стільки може витримати людина без повітря. Через 2—3 хвилини після зупинки дихання починається розлад життєдіяльності організму: насамперед, страждає головний мозок, після 4 хвилин гинуть нервові клітини. До 6 хвилин людину ще можна врятувати, але цілком здоровою вона вже не буде.

1. Потерпілого якнайшвидше витягти з води на берег. Покласти його животом на коліно того, хто рятує, і надавити на спину для витікання води із дихальних шляхів. Немовлят перевертають головою донизу, різко відводять нижню щелепу, щоб розкрити ротову і порожнину для відтоку води.

2. Двома пальцями, обгорнутими носовою хустинкою швидко відчищають рот від мулу і водоростей.

Негайно починають виконувати вправи для штучного дихання. Кращий спосіб - «з рота в ніс».

3. Для цього потерпілого кладуть на спину, голову максимально вивертають назад, підклавши під шию руку. Другу руку кладуть на лобну ділянку голови. У таких випадках язик не заважає проходженню повітря.

4. Якщо вдихати через «ніс - рот», потрібно , прикрити рот, щоб повітря не виходило через нього назад.

5. Вдихання робиться протягом 5-6 сек., відповідає 10—12 диханням на хвилину. 6. Під час вдихання використовуються марлева чи інші прокладки



Каталог: Files -> downloads
downloads -> Урок 2 Тема. Архітектура кам'яний літопис століть
downloads -> Уроках «Художньої культури»
downloads -> Науковий керівник : учитель стасюк о. С. Консультанти: батьки, бібліотекар, вчитель географії
downloads -> Реферат з основ корекційної педагогіки та спеціальної психології на тему: Психолого-педагогічна допомога сім'ям, які мають дітей з порушенням у розвитку
downloads -> Образотворче мистецтво
downloads -> Чернігівська міська централізована бібліотечна система
downloads -> Особливості розвитку культури Галицько – Волинської держави
downloads -> Визначні місця України краю незвіданих красот
downloads -> «Місце професії «Оператор комп’ютерного набору» на сучасному ринку праці»


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   29


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка